| Сторінки (1/72): | « | 1 | » |
Ти б хотів заміської гонитви,
хай би осінь примкнула до п'ят.
Тим "голландцем", невмілим ревіти
мов мотор тисячі янголят.
Їх тутешні звеличили в силу,
що не згасить мільярди зірок.
Твій "голландець" летів же по схилу
до тяжких і буденних тривог...
Що ж, сьогодні палючі морози,
через день вже в заметах корма.
Дуже рідко трапляються грози
на шляху, що вказала зима.
Раз по раз ви гудіть блискавиці,
Зривайся вітер на паруса,
На абордаж... по ту синю птицю!
Закиньте хвилі під небеса...
Відчути б дужі ангельські сурми,
мов шелест хвиль індиго-морів,
немов дикий гул людської ю́рми,
що так знекровить мій об'єктив.
Той "голландець" хай серце ревуче
відриває з полону журби.
Хай штормить, якщо це неминуче
поховає осінні скарби...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773315
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 25.01.2018
Последний вымерший с намеком
успел посыл отправить четкий.
Там небо – линии штрих-коди,
В тумане почва одиноком.
Нет места куда бы ты спешил,
Есть только точка невозврата.
Неизлечимы банкоматы
Плюются временем в часы.
Нет ломки чувства боли здесь
К которой жизнью был привязан,
Такого слова нет – «обязан»!
И воли нет, и алкоголя.
Близость к Богу - отдалённая,
В раскаянии люди ближе…
Свои грехи на беса спишут,
И бес простит всех умилённо…
Что там ещё в почте было?
Ах да! Пустые ноты…
Любви и сердцу нет там квоты…
И молнии с душком ванили…
Кто самый смелый будет жить,
Посыл отправит миру чёткий.
Он вровень свету стучит в окна,
И с тьмой в ночи станет он дружить.
Кто слаб? Посыл – всего то спам.
Не стоит нервничать особо…
Вокруг тропинок будет много!
Его – объятия вечности…Туман…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668033
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.05.2016
Лишь только к вечеру умыли
небо, и молнии потуг спешил
в дом наш... Но нет, мы говорили,
смело... Коробясь от ночной тиши.
Дрожал закат - ему служила...
Ты вровень птицам, на небе была.
Я сны свои в творца просил бы,
слепой тот даже если. Лишь бы ты!
Твой постулат : В любви сомненье,
что босым быть бы привидением.
Обувку ищет глупый призрак,
а надо плить душою в ТУ пристань.
Лишь только штиль... Иль закат - рассвет?
А пламя может в горечи гореть?
И - "Нет забывчивой мечты..." -
Однажды в сказке мне сказала ты.
Задумчивость... Присуща была.
Тайна розовых оттенков мнила
себя в женственном обличии
достойной мании величия!
Да. Я угадал. Твои стихи,
слова, секреты осенью лихи.
Небес лучина в твоем сердце
ответив мне... Нет, не станет меркнуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655169
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.03.2016
[img]http://www.kulturologia.ru/files/u1866/Dean_Crouser_animals_7.jpg[/img]
К моим глазам успели краски
домчатся на такси,
успели скрасить день вчерашний
от веер-веерной тоски.
Всерьёз я думаю о завтра,
перебирая локоны волос,
игриво ты так кстати где то
училась воротить свой нос.
Ты скоса смотришь на рисунок,
что принес обоим прошлое.
А мне в глаза летит песок,
С под ног твоих ухоженных.
Ты - леди солнца, я - граф ночи,
Пустоты прячу в мире бренном.
Слова верны, что мир наш излечим,
Но их не слышат стены, стены…
Когда молчал пустой этаж наш,
Преступно губы засыхали,
И небу август подсказал,
То место где мы себя искали.
Мои сравнения стихов – ошибка,
Ты верила не той надежде,
А слов игра окончена, забыта.
А миру вдоволь стать, как прежде.
Мир – атом, мир – квазимини, -микро…
Чего-то стоят здесь только краски.
Я рад что их здесь очень много литров
И птиц пернатых ми́гают окраски.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609441
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2015
[img]http://www.chitalnya.ru/upload2/336/8464587945491.jpg[/img]
Нам нужно пламя искренней надежды
и воздух сущий так горит.
От страха дым святых таит от грешных,
Над морем в гуще свет закрыт.
Глазам твоим слепую веру
Имплантом я хочу вживить,
Пусть розжиг станет Делаверой,
Твоей рекой на долгий путь.
Где первый в жизни страстен поцелуй
Затмит все звонкие победы.
Там опыт первый будит зачастую
из бытия приятные моменты.
И мольбы утренней росы предстанут
С просьбой радужного спектра.
Как будто их стих обетованный
Восьми чудес постигший недра.
И вдоволь ты напившись неги
От роскоши лесных минут
Минуя грани города в небесных,
Седых и шатких облаках найдешь уют.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597271
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2015
Хорт ганяв хортицю,
хряк похрюкував на птицю.
Трохи хрипом, трохи криком
розревлася Христя дико.
І розчулена гвоздика
забарилась скрити лико.
Бджілка бджоленят навчала
як нектар з гвоздик збирала.
І літала, розглядала,
барв кругом рясніло мало.
Лиш гвоздика коло Христі
червоніла колористо.
В жмені зірване намисто
теж красиве і барвисте,
бджілка його зажадала
й дівку ткнула своїм жалом.
От і навчена пекучим болем
Христя, що не все те горе,
Що в кулак затисла міцно
Гарне щось, зруйноване фізично!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589931
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 26.06.2015
Ті вовки ніч скорботою зігріли...
А ви? Ви бачили луну?
У душу тінь студжену попросили,
думки ліниві вирвою в труну,
і цех ливарний у садку відкрили…
А в зорях час у круговерті
Начал жіночого вогню.
Та разом до дірок затерті
Молитви щему додають,
Тікають числа, мруть моменти…
Збіговисько світів в одній хатині.
Щось має право на життя,
Щось вмерти має в тій хвилині,
Коли з’явилось з небуття.
А серце битись має в кожної людини!
Не бачу шляху я до мрії,
Котру здобули боячись
Голодного, скаженого месію,
Що вас веде «по головах» кудись.
Ті судження ,вовки в овечій шерсті,
Століттями лиш зійдуть нанівець.
А шерсть овечу доти нести
Зможе буть- хто, хоч ченець.
Може світло Вам возне́сти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589928
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2015
Родимка на тілі,
у нічній всесилі,
в нетрях золотого
духу перемоги.
Зламані на віки,
втома від опіки
й батьківського права
на чужу державу.
Мама чує доньку,
"если крик тот - звонкий"!
Тато зрозуміє,
"взгяды хоть иные".
Вище родового
дерева святого
віра православна.
Скажеш: "Вот и славно!"
Нам звучить молитва
гордо й вольовито
в кожного на мові,
що й рідна колискова.
"Гимн большой, могучей"
тут розбивсь об кручі.
Божа власть Гундяєва,
як страшена кара нам.
Вивести б хотіли
родимку на тілі.
Та руки погоріли.
Копайте ви ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584437
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.05.2015
Сипне́ш ще крихіт лебединій зграї.
Дивись, вони ще парами, на зло.
А як інакше в екваторіальних края́х
неможе бути... ще там нічого не було.
На віру взявши, що шайка тут прольотом,
що в Африці хати рідненькі - пусткою.
І там дикунська чорнодупая біднота
банани їсть, займається розпустою.
То що вони навтьок од босих зли́дарів?
Сипни мабуть ще трохи хліба їм малий...
Бо ці туристи, не просто нас прові́дали -
кохання крильми в нашу весну принесли!
Не в нашій зграї є багатства купа,
а там де вірність чогось варта і любов.
А як гадаєш лебедям щемить розлука?
Широт помірність вони звільнять від оков?
Нищі́вні крила часто множать рани,
бо не такі вони лоскотно-лебедині...
Сталеві, в когось зовсім вже криваві,
та є такі, де ніжишся як у перині.
І поки парком тінями милуєшся,
підглянь у шпару мудрості води,
вона портрет закоханих малює,
хвилює, лестить, грає промінь молодий.
Ось тобі й правда навчена синіти
в блакиті неба, в глибині водойм.
В тім, що лебеді схотіли залетіти
до краю нашого... До цих тяжких
і жаданих обійм...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2015
Котик птиц щипает ловко,
бесхозно прыгает подвалами.
И ненависть к причалам.
И, только забастовка...
Ворона ночью ищет гнездышко
надеясь золото свое вернуть.
Но дом её успели умыкнуть.
И, только забастовка...
Кукушка сунула уловку,
то - слухи лесом, то - ку-ку.
"А я такая вся в пушку!"
И, только забастовка...
Мышка шмыгнула с кладовки,
а там бардак и не поймать.
Муку тебя оставив заметать...
И, только забастовка...
Порознь правда и ложь-чертовка,
то начало, то концовка.
То безхозный, то воровка,
то схитрила, то сбежала...
И, только забастовка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570648
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.03.2015
Вне воли я вчерашний зритель.
От этого исходит лишь одно,
что руки хитрый разделитель
приклал к созданию кино.
Здесь быть хочу́ завсегдатай премьер,
чтоб силой жизни по́лон был стакан,
чтоб дал мгновение Ривьеры
мой "Лазурный берег" возле Канн.
Расскадрован путь мой на невзгоды
и в памяти неутолимы дни,
где жаждешь ввысь, и птичек перелётных
спросить неутомимы ли они.
Душа просила разве зрелищ?
От части... хлеба?
Гореть невмоготу уже ли,
вот и угасли? Разве? В небо?
***
Я вот сидел однажды посреди
в тот час унылого кинозала.
Смотрел, со скукой, как впереди
картинка жизни отмерцала.
Но, вот любовь, вчерашний зритель,
разделась для меня... И нагишом
пошел по миру злобы укротитель...
Вдвоем нам стало хорошо.
Здесь буду верен идеалам
постельных сцен.
Свою любовь взведу на пьедестал
начала светлых перемен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570630
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.03.2015
Иной ты был и нет родства
меж пылью и лирикой.
Впитал мочалкой воровства
седую нить полемики.
Хватаясь за архипелаг
вулканний свой, обыденный,
чертит отрезок кто твой враг
и цель - возненавиденна...
А дальше... Вперся ты рогами.
Идет все по накатанной.
Умылся зыбкими песками,
горя́ от свежей ссадины.
Тебя как ежика пытают,
воруя колкие иголки.
От сладости не отделяют
обиды - горечи наколки.
Каты, посланники сатира,
стебутся, что ты такой юродивый.
Трофеем быть могла та лира,
но ты влюбился в лик животного.
Не нежностью, а под копытами
пылает мягкая земля.
Прославлен остров твой навеки пытками
и нимфы гладят минные поля..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569111
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 24.03.2015
Мене дуже вразив вірш http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569036
Мої слова - це ніби й погляд з іншої сторони, але насправді, це емоційний вибух. І в куражі я не міг просто залишити коментар... Не судіть строго! І дякую автору за натхнення!
Хоч би "Щастя" видало решту,
хай талонами на їду.
Напастило життя арештом
й мила вікна ти в тому цеху.
Відбувала як власну кару
срок умовного шля́ху.
Над небом гуляли стожари,
в душі не бачили жа́ху.
Горілчаним нади́хало згаром
на волосся, що пахло весною,
твоє "щастя" як замість тіари
презентоване долі зимою.
І залишиться мабуть безкарна
зимна в'юга та заметіль.
Потрачений час видався марно
і решти не буде...
Зима все замете звідусіль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015
моя відповідь на слова коханої "Мрія..."(вирішив додати на сайт, бо вона творча дівчи́на, а сьогодні ж День поезії)
Я знаю, що нам не буде легко...
Я вірю в дифузію двох самостійних сердець...
Я прагну мрії наші здійснити
Напрочуд швидше,як належить.
І через десятки років,
Прореагувавши достатньо
Для нашої міцності почуттів,
Ми з тобою старенькі
Будемо сидіти налавочці,
Спостерігаючи,
Як бавляться наші онуки…
І я запитаю тебе:
«Кохана,
Ти впевнена, що в раю
Тобі було краще,
Аніж на Землі?»
2010р.
Мрія(♥.•ANGEL just for YOU•.♥)©
Я стала ще більш чутливою і наївною…
Я вірю, що ми назавжди залишимось разом…
Я бачу, як через сотні років
Ми з тобою старенькі
Сидимо на лавочці,
Спостерігаючи,
Як бавляться наші онуки…
І ти запитуєш мене:
«Кохана,
Яку з твоїх шалених мрій
Я ще не здійснив?»
2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568288
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.03.2015
Зліче́нні всюди пароплави
на сто́ніч мають свою пару,
на сто́день паруси зриває,
в розбе́щі хилить до первомаю.
На першім місці шум Делаве́р.
Гвинти кепкують із пут галер.
Та гасло грає диско сонця
і ром десь стиха ніжить донця.
Попа́л холодних, теплих течій,
мов лю́дські душі скиглить гречно
на бо́рти реліктного судна
і по́тай ром хиляють всі до дна.
Нові рядки в Червоній книзі,
де мали зустріч хмари сизі...
Учора з ними пароплави...
Сьогодні - атом прагне слави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568217
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2015
Интересно как, когда весна
вот перемениться в лице
к той, не допевшей до конца,
переделанной в углах руне?
Улыбнется вновь не та уже весна
нам сном своим в песках утраченным,
ил сон тот будет запартаченным?
И ног коснется бесстыжая скверна?
А мысли - в топку? Порка. Не иначе.
Порой мозгами дрейфят корабли.
Творцы суют в приют мой пленных Сомали.
И стих подпустит верных к стене плача.
Давай, тогда я проголосую
двумя руками за правду, ложь.
Гнила и грязна пепси-молодежь...
Наверно, я и хотел такую.
Интересно, весны святые мощи
той тлеют пустошью тленной?
Это гадость моей вселенной -
называть своим именем вещи.
Холодно? Скука?
Весна все хуже прошлой.
Вот время - сука...
Гундосит некто злобой.
Интересно, и в стихах темно?
Наверно, в мыслях близоруки
постигли истинной разлуки
с весной, которая была давно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567850
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 19.03.2015
Глаза на виду в рамках ресниц...
К стене, как в аду перья синиц
Бросай и беги в заоблачный рай...
Иначе с ноги мне покажут прощай.
В руке три звена - ты вырвался с цепи,
Пустеют дома... Что пыль нам и склепы?
Зачем-то поют эти люди из мая?
Но ты не такой и она не такая?!
Быть может в секунде ты вспомнишь года,
Поможет вам чудо, пусть время-вода.
На скользких лучах босиком - мы на грани...
Не бей мечту в прах! Вернитесь за нами!
Вдвоем вы вернетесь услышаны ветром.
Смеяться не будешь над нашим ответом.
Ту птицу всю жизнь ты искал не взирая.
А вот же она, вблизи, подошла с того края...
Стеклом завернуть все линии дрота,
Пытаться вздремнуть ты хочешь зевотой,
Но как не тяни на себя все одеяло,
Не скроешь ступни, эта жажда достала...
Быть может в секунде ты вспомнишь года,
Поможет вам чудо, пусть время-вода.
На скользких лучах босиком - за зарями...
Не бей мечту в прах! Вернитесь за нами!
Нам пахнут листья засохших кустов.
В бреду вечно чисто, как будто без снов.
Стекает на землю привычная краска.
Закрытая тема, что люди все в масках.
Но ржа победила - ты вырвался с цепи...
Тебя вдохновила она крыльями ветра...
Зачем-то поют эти люди из мая!?
Но ты не такой и она не такая!
Быть может в секунде ты вспомнишь года,
Поможет вам чудо, пусть время-вода.
На скользких лучах босиком - над морями...
Не бей мечту в прах! Вернитесь за нами...
Вздохнуть синим морем готовы !
Мы страх не догоним из-за вздора !
Печаль улыбайся нам! А ты? Беги...
Выше и ярче всем нам солнце зажги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566425
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.03.2015
Де стежка розлога мріє
у тихому сонному лісі
коханню лісник радіє,
провадивши літа гір лисих.
На скосі лестний чагарник,
надовго сніг засне у карах,
в обійми талий мчить потік,
дощить в безвихідних завалах.
Відстежив старець хибний шлях
у вирубці дерев для краму.
Без сил вернуть забитий цвях
про ліс подбає, згоїть травму.
Такого мудрого творця
в горах Карпат не знали досі.
Небес дарунок від отця
їм буде світлом у дорозі.
Де стежка мріяла глибоко,
коли селянин нею брів.
"Лісник, живеш ти одиноко,
де ж кохання?" спитать хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566391
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 13.03.2015
Простими речами ген забуянить весна
і декілька тисяч розіллє пісень,
і ношу тяжку в море плечі скинуть сповна,
короткими днями я вижив лишень.
Лихоманить мене час бруньковим секретом
у колі знайомих десь анонімів.
Заплатять весні тій перелітні лелеки
за діток комусь маленьку годину.
Азартне подружжя оброблятиме землю,
в надії засіє щедро капусти.
І знайде свій скарб дбайливо вбраний у льолю.
Я втіху одержу смаком робусти.
В інших світах, в далі може радість нещасна,
немає там світла, замружений гай.
Та зорі мої, як і всі інші - прекрасні.
Колискою в хаті. Десь тихо... Нехай...
Кристалики сніжні людям стріху білили
коли сніговик стукав в двері батькам.
Матуся - осіння. Люблю з нею світлини...
Татусь на касету христини писав.
Солідний, поважний, та жартівник - боже збав,
весняний він птах, підстригає вуса.
Всі різні наче, та в душах суцвіття анклав
проллється теплом в травневому дусі.
Мене лихоманить ота низка сюжетів,
що пишуть мов ледачі сценаристи.
Простими словами, стиль рекламних буклетів,
без цілі сховати всякі підтексти.
Танго підштовхе в рівнодення до емоцій,
Вальс перехопить ритм живих кольорів,
Молодиці затанцюють канкан для хлопців,
У серцях легковажно ча-ча-ча майорів.
Ген, забуянить весна контрастом калини,
та небо зеркалитись буде в воді.
Зустріне світанок рання заграва й кине
вслід : "Встрічайте мене, мої молоді!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2015
Три сотни лет
бегущий человек
вдоль течи синих рек
выискивал просвет.
Три выстрела вдогонку
ему впинались звонко
в босые ноги тонки
из берега-картонки.
Три сотни раз
подъёмов и падений
испачкали враньём колени
и спрятались от глаз.
Три сотни вер
пытались умыкнуть
"Не тот, а этот верний путь!"
Но он был старовер.
Три слова нёс
реки вдоль Амазонки
в коробке из картонки,
вдоль света без чудес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563986
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.03.2015
Наш мир бортами
черпав у трюм води
По дні роками
плили внікуди.
І розум волю бачити хотів.
Серця натомість бились у рабів.
Хто все спише нині на негоду?
На запит - завчені слова...
Батькам убитих в руки... нагорода?
Чи статус матері - вдова?
Погода супер! В танці закрутились
сніг і вітер. Люди помолились.
І ранок легкий. Тонік і канапки.
Смачна вечеря завжди на столі.
Відкритий браузер... Улюблені закладки...
Хіти нон-стоп пишуть піснярі!
Проте звання тепер дають посмертно,
Проте - смеркає, герої мруть шляхетно.
Хай краще вимруть демагоги,
як динозаври зникнуть назавжди.
Ми самі знайдем кістку... без допомоги.
Аби не плисти більше в нікуди.
Не треба костомаха народу назагал,
бо в єдності ми самі утримаєм штурвал...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563846
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2015
Він знав, що ти тремтиш,
Коліна себе видавали.
І навіть очі промовчали
Далеку кличучи зорю.
Проміж тиші, проміж…
Проміж владних хвиль
В цей час бажала водевіль,
І сором запила вином.
Між вогких поглядів,
Проміж розчулених ночей,
У світлі згаданих речей
Майбутнім любий поділивсь.
І ти тремтіла мов востаннє…
Його зізнання! Видихи його!
Зі сліз минулого забутого
Лишився присмак трав’яний…
На стіл заплигали вогні.
В стіні тобі ввижалось всяке,
Як вітер поцілує в полі маки,
Що річка вийшла з берегів.
Один мотив – зректися самоти
Чи в щасті разом спочивати,
Любов завжди, завжди плекати
Сердечні ритми висоти.
Він бачив все, шалений пульс
Відчув торкаючись долоні
І струм пекучий біля скроні.
Він знав, що ти тремтиш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2015
Низовина, нора, підземні води.
Шкарублі пазурі у плоті плазуна.
В крові, в болоті, в місиві один,
в гаю де сонця більш нема.
Блокпост з беріз вітає місяць,
гілляками містичне сяйво заступа.
Мовляв, хоч доля променя пролізе,
без жалю задушим, коренем хапа.
Не той порядок рушити здалось,
невільник виріс тут, в березовім гаю.
Сліпі кроти його жахались
і рили глибше, боячись бою.
Як десь комаха крупна влізе,
з метою шкоди дати корінцям,
усю розчавить, з'їсть все що борзе.
Він злий... А Що? Це спокій нам.
Не в'язень він! Ти що серйозно?
В опіку взятий був колись.
Часом буває так навколо тут морозно,
що в жилах лід нам соки купорить.
А ми ж накормим, зігрієм віртуозно -
під коренем тепліше ж зиму пережить.
Комусь орел - для нас іще орля,
йому ще треба на ніч казку прочитать.
Не небо батько, тут матінка-земля,
не варто в темряві тут променем мигтіти.
Орла вхопили, стиснули ще дужче,
в тенета взяли турботою своєю.
Вдихати вже щоразу важче
пилючного повітря, що збагачене землею.
Осипав грунтом пір'я, поглянувши угору
сполоханий від місяця орел.
Заборсався, розрив кігтями нору.
Змахнув крильми і впав додолу.
Пориви вітру не дали злетіти...
Від першої ж потуги здався,
і трепіт крил зі свистом гонить вітер.
До круч далеко... Краще у норі сидіти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554994
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 27.01.2015
Туди провидиця відправить лист.
І в радість морю (як колись)
сльозу на ранок ти залиш.
І тугу вранішню навік облиш.
Десь там, за краєм горизонту,
за межами віків сіяє діамант.
Уста твої всотали присмак кави.
Напруга скрізь... Нова вистава...
Так камінь гранями багатий
ресурс на попит сну розтратив.
Стьмянів, схолов, і стих до тебе.
А ти ж привик торкатись неба.
І в роздуми схиливсь. Навколо димка.
Життя що досі бачив - невидимка...
Ти множив виграш і втілював розруху.
З лицем од радості киваючи опухлим.
Стара ж до тебе байдужістю зирнула.
Людиська з немочі й тебе окули.
Щодня - вогні, щоночі - прірва.
Від часу вулиці вкриває мерва.
І нерви... І нерви втрачені... На сміх.
На сміх дітей, яким ти звісно міг,
при владі будучи своїй колись,
життя спасти. В той час. Давно колись...
Чи є іронія жива в тобі ще?
А може злоба скована ще золотом блищить?
Дитячий лист написаний рукою
туди де смерть прямує. В чеканні бою...
Можливо, гопником вродився ти,
плекав цинізм від самоти.
Трагізм у тому, що в минуле
послання тобі віщунка відійшле.
Тобі залитому, в хоромах десь,
з повагою напише: "Астанавітєсь!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548803
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.01.2015
На случай смерти
оставь, старик, патроны.
От дула ветер
поднимет в воздух стоны.
Верните города
в зависимость седых машин.
Снег уже полгода
не тает, смешал пути резин.
Траектория полета
и дальше будет растворятся.
Из за старых фото
душа и разум поссорятся.
На окнах тени
прячутся с приходом дня.
Их новые заменят
в ночи опять дома черня.
Оставь курить,
чтобы было если чё.
Ты в курсе ведь,
что будет скоро горячо.
Дурак, что влез
я в этот крематорий.
Нехватку гильз
компенсирует мне мораторий.
Снимите Вы запрет
свой на воздух вездесущий.
Пока протестов нет
выдыхай старик малоимущий.
Гореть звезда
на случай смерти будет.
Ты мне оставь
всего немного судеб.
И после бури
с патронташем наперевес я выйду.
В возникшей конъюнктуре
в кулак запрячу я обиду.
Вещички старые
еще бы остались мне.
И воспоминания...
Скорей всего они сгорят в огне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544132
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.12.2014
В однім лиш подиху
твоїм леліє пристарсть.
Повірять очі пострілам
чи в логіку, чи в більшість,
та серце здавить всеодно капкан.
Чи варто шанси твої оцінити?
Я не хотів зректись бажання.
І в небо марно голосити
в надії, в розпачі, немов востаннє
пригубиш солоду златую чашу.
Послухай лиш як ти співаєш -
В мене серденько калиніє.
Клекоче, в ніжності згорає,
і трохи, капельку олії -
спалахне зірка наднова.
Колись можливо ти летіла
у небі ластівкою ввись.
У сонця теплоти молила
для колосків пшениці ти колись,
і досі пісня та лунає.
І голос сточений у вереск
проб'ється ехом за горизонт
під час кохання у готелі,
де самотній номер лиш на двох
чекає хтиві і доступні ночі.
І я волію, прагну поселити
назавжди в серці погляд твій,
По-хамськи тіло захопити,
кігтями вп'ятись до крові.
Горлань же дзвінко, стогоном залийся.
Ефір кипить, ряснієш золота,
свистить повітря аж вуха закладає.
В обох болить весни жадоба,
обох цікавість таїни гукає,
манить плодами збочених фантазій.
В устах твоїх залилось кармазином
тепло і б'є фонтаном, променить.
Вдиха душею у ніжністі розхристаній
задуху зомлів я втративши на мить
життя і смерті розуміння.
Вростає в подушку розпатране волосся,
бешкетно грається почувши волю.
Тіла блаженству разом піддалися
від запаху інтиму, напившись алкоголю
за межі хочеться, в п'янкі простори.
Заглянув місяць у вікно
з підозрою що хтось не спить.
Зім'ята... З потом білизна...
На ній дві постаті втомлено сопуть.
Готель чекає наступну ніч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542463
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.12.2014
Изменился мир вокруг,
будто горе все смыло рекой.
По иначе стал смотреть
я на дождь проливной.
Грусть прошла,прошёл туман,
вышло солнце и осветило
жизнь мою.Мой океан...
Океан души накрыло
белой простыню любви.
Моё сердце полюбило
стук от сердца твоего.
Рвется из груди,остыло,
и не слышно ничего.
И так много,много раз,
словно стоны барабана
слышен громкий,громкий бас.
листопад 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540437
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.11.2014
Грешки обидного сознания
на стены лезут
в задумке покаяния
сшептали мозг.
На север пусть идут.
А им дорога сравнима
Ноевим стезям не будет
когда идти вразнобой
к восстанию морали.
Баловник закон не обойдет.
В объятиях ночной шанели
растаяли врасплох,
вернуть разврат не захотели
блюстители порядка.
Уже в недоумении мой бог.
"Вы столь обрядно заросли
покровом ожидания
и зуд замучил ярости
моей наверно вас.
Скажу, пожалуй: "До свидания!""
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540350
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.11.2014
Холодно стало і небо стемніло,
Та ніби сонце ще недавно гріло.
А тепер просто світить над головою.
Осіннє листя сховалося стомлене,
замучене свистом вітрів й шумом злив.
Тепер воно спить, чекає знову див.
Схилились в сон дерева, небо сіре і сумне.
Було красиво, ніжно, мрійливо, кольорово.
У вересні, у жовтні та у листопаді.
А тут лише сніжиночки лапаті
простір забілили, і надто монотонно.
Хтось зве це казкою, а хтось - кошмаром.
Морозно навколо й хурделиця,
Живе все спить і не шевелиться.
Та варто знати, що все спить не даром.
Усе живе збирає сили для життєвої боротьби.
Бо осінь покличе весну скоро.
Зима, як сторож неба без покори
панує зараз, щоб не було природньої журби...
січень 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540308
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 29.11.2014
Для чого голос надривати,
навіщо правду усю знати.
Якщо ж чути тебе ніхто не хоче,
вони самі собі долю наврочать.
Слова твої для них неясні,
думки твої - безглузді.
Вони лиш знають мову в"язнів,
розуміють лиш вождів.
Рабів терплячих сотворила,
і куполом усіх накрила
країна "чемних" олігархів.
Сиди спокійно, ти ж хотів
справедливого суспільства,
мовчи, як риба у воді,
немов нема отого здирства,
і люди тут усі мерці.
Сьогодні ж "вільна" ця країна,
чому не можеш зрозуміти?
Ти вже ж не мала ота дитина,
брехню ти також вмій терпіти.
червень 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540306
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2014
В жизни моей нету проблем,
с проблемами просто незачем жить.
Сорву я одуванчик,захочу - съем,
захочу его куда-то положить.
Если так сложно выбирать,
не буду парится-возьму и подую,
сильно,сильно щеки надую,
и буду вместе с пушинками летать.
Долечу до небес,если повезет...
Простелюсь над землей...
Короче,уйду я в свободный полёт,
угасать я не буду с тобой.
Хочу я чувствовать мгновение,
и чисто, без фальши, дышать.
Закрывая глаза на затмения,
крепко с любовью тебя обнять.
История эта толком не о чем,
но все же я буду продлим лихачом,
если я тебе не предложу
вместе летать.А как??
Я покажу...
червень 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539512
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.11.2014
Від перших ознак неспокою
струмиться сум, іскрить печаль,
фонить меренга відбивною,
крізь очі сочиться мигдаль.
Водиці пустощі плескають
в обличчя нервам хилі баранці.
Удача чешеться від раю,
Два долара побились в гаманці?
Лаврове листя кривиться від болю,
з під подушки бажає утекти?
Душі схотілося в дорозі супокою,
їй віник в руки: Подвір'я замети.
Нещасна хата. Замореная осінь.
Коти на шибках. Скрегіт гіркоти.
Любов десь шепіт колихає,
а лінь потворна не голить бороди.
Притих "восток" від гордості і шоку.
За їх БедлаАм чекає похвали.
Зарослі маренням - і руки в боки,
психічно хворих коней сідлають віщуни.
Згубив незрячий молоко під тином,
від роздумів хвилює місяць колоски.
До совісті угості прийдуть із полином
відсталі дні промову голосить.
А той сліпий ніщо не втратить мов.
Неначе, буде жити й завтра у пітьмі.
Шрифтом Бралья вкриється вікно,
земля запахне інеєм в тихОму сні.
Притомність сліпоти завжди людей вражає,
чи барви втратять ще одну струну,
чи скосять націю неурожаї,
ціпок чи вихід вкаже з чорної печалі.
Душа фонить заточена у вирі
скалічених від похоті голодних мух.
Повір сліпому, що йому не сила
побачити затертий до дірок свободи дух.
Живий, розлючений, красніє сором.
Налита кров'ю пам'ять вікова.
Повір сліпому... ти повір сліпому...
Він знає світ той, де хвора голова....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539506
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.11.2014
Немає в тілі більше крові,
Тепер життя моє в любові.
Без серця жити я не зможу
І тільки ти мені поможеш.
В твоїх руках моє життя,
Тому тримай його міцніше.
В очах твоїх - моя душа,
Її я бачу,а так ще гірше.
Вона не чиста, хоч і сяє,
Отак життя моє тримає,
Вогонь без диму не горить,
Потухне, й дим пропаде вмить!
Змінила ти мене незмінного,
Раптово, просто і сумлінно!
Любов в мені ти пробудила,
Яку незнаю чи я ждав...
Мені сподобалась ти правдива,
Тому тобі я серце своє віддав!!!
Тобі, кохана, моє серце!!!
червень 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539149
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.11.2014
Добро і зло не протилежні,
Не люті вороги в житті.
Богам своїм вони належні,
Творці їх сіють у пустоті.
Їх лиця різні, призначення одне.
У просторі небес летить
Нова душа і десь зверне.
Зоря нова в тумані засвітить,
З нічого вибухне нове.
Життя Богам потрібне.
Воно як кров, що тіло налива.
Дає їм сили дрібні.
Добро і зло ті душі насичають,
Фарбують барвами небес.
Оцим вони і величають,
І їх прийняти треба в свій протест.
серпень 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539148
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2014
Вірю в тебе, Україно!
Буде твій народ щасливим.
Тільки в тебе, Батьківщино
Такі люди щирі.
І землю твою родючу,
Що чорноземом зветься,
Пригріє сонечко палюче,
Вона й усміхнеться.
Пригріє сонечко й Карпати,
Ті гори вічно величаві,
Сніги там будуть розтавати
Й стумками бігти по траві.
Чорне море розіллється,
Ще нап"ється синіх вод.
А туристи, як здається,
Поринуть в світ отих красот.
Степи сухі раптово щезнуть,
Страшних пожеж уже небуде.
А їм на зміну ліси прийдуть,
Таке корисне природи чудо!
Вірю в тебе, Україно!
Ти, моя держава!
Тут життя мені дали,вірно?
Тому любов моя тобі і шана!
червень 2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538950
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 23.11.2014
Что если всегда пьяны мы,
под утро пахнем алкоголем?
Ладком становятся умы пряны
в разгар дешёвого застолья.
Упитанность видна при встрече,
когда идет коллега издали.
Меня он ведь советом вечно лечит,
что просто надо выспаться.
-Мой сон затянется надолго...-
ему я отвечаю, - добавив сразу -
Может чаю... мне так не ловко? -
А что со мной понять не может разум.
Откуда друг мой? Имеет он привычки?
И сколько ложек сахара ему?
Тепло ведь летом - он носит рукавички.
Прохладно стало как-то самому.
Здоров ли, ил я вправду псих?
В плену событий возданных с похмелья.
То слов не помню сказанных своих,
то верю в силу детских суеверий.
Седую голову его укрыла шляпа,
застёгнут туго молочно-белый макинтош,
Лицо я помню, что кто-то исцарапал,
принял в себя мне предназначен нож.
Хранит меня как собственное сердце,
улыбкой может злость во мне заткнуть.
Встречались чаще когда я был младенцем,
тогда я мог рукой его коснуться.
Тогда я знал что он небесный ангел,
тогда я верил в искренность чудес.
Во всю серьёзность мира стал я заперт,
и лишь напившись вновь его я вижу здесь.
Что если всегда мы пьяны,
под утро пахнем алкоголем?
Кто будет завтра знать свои изъяны,
когда закончиться взрослое застолье?
Пока наверно будет стыдно мне,
от мысли, что его так плохо знаю.
А он твердит: "Пускай всё в огне -
до воли времени тебя не покидаю!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538864
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.11.2014
У небі сонце яскраво мріє.
На землю вітер щосили віє,
сонячні мрії збагачує киснем.
Сухе повітря так сильно тисне
на квіти, змучені жарою.
Їх ніч поллє пізніш росою,
небесними сльозами,
ховаючи в туман.
Накриті синьою вуаллю,
не вірячи в обман
квіти будуть спочивати,
їх місяць буде колихати.
А зіроньки покривалом їх накриють,
зігріті квіти вмить так і заніміють.
Знову сонце світить ніжно,
знову вітер, що дує вічно.
День у день зростають квіти,
прекрасні й милі на цьому світі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538691
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 22.11.2014
"Бо сьогодні
було ніби вчора."
Може так сміється воля,
плюючи на рани.
У мережі - спам; І тролі
гордо виють: "Дєди!Вєтєрани!"
Церква мовить своє слово:
"Отче наш, пробач гріхи дітей.
Ситі ми голодомором
Молимо, залишся у серцях людей."
Прозорі стіни, мури, розмилені кордони.
Надовго втрачений з ворогом зв'язок.
А листя наче все забуло,
А зорі й не бачили нічого.
Не час набату ще... Ще трохи,
згодом... Бруківка стоптана.
Мовчазне зомління. І видихи, і вдохи.
Майдан стоїть! Укотре латаний...
Що там? Мабуть горять лампадки.
А осінь вирвою думки краде
(чиєїсь неньки плач, воскреслі згадки),
і хоче бути тут. І більш ніде.
Шукатимуть її минулі зливи,
в свободі й гідності поети,
Земля чекатиме на диво.
Пишіть художники портрети...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538634
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.11.2014
Я хочу бачити усмішку твою.
Щоб кров у тілі схолола на мить,
щоб серце моє стихло вмомент,
щоб просто сказати: Я тебе люблю!
Коли новий день загляне в віконечко,
промінням сонце розбудить тебе.
Від сну казкового розбудить тебе.
Тоді прокинся з усмішкою сонечко.
Ось новий день і знову власні справи.
Кохана тільки настрій не міняй
тоді як ніби все йде шкереберть.
В житті є все: і злети і провали!
Я хочу бачити усмішку твою.
Щоб кров у тілі схолола на мить,
щоб серце моє стихло вмомент,
щоб просто сказати: Я тебе люблю!
У світлі емоцій відчувати тебе
так легко, що відразу лечу.
До губ твоїх доторкнутись чарівно,
і разом з тобою піднятись до неба.
У хмарах надії наші відшукаєм,
Подивимось на землю з висоти.
Любити насправді так просто.
Усміхнися, серденько. Ми це знаєм...
Я хочу бачити усмішку твою.
Щоб кров у тілі схолола на мить,
щоб серце моє стихло вмомент,
щоб просто сказати: Я тебе люблю!
У тяжкі моменти плече моє твоє.
До мене в обійми, ти не бійся, впади,
прижму тебе люба і ми нап'ємось води.
Печаль і смуток нехай сльоза розіб'є.
Хай котиться по щоці і впаде додолу,
Ота скорбота зникне у салюті сліз.
Горить все ж свічка, хоч тане віск!
Тому засмійся, моя кохана, знову!
І я на мить мила втрачу мову...
Я хочу бачити усмішку твою.
Щоб кров у тілі схолола на мить,
щоб серце моє стихло вмомент,
щоб просто сказати: Я тебе люблю!
Іванка, усміхнися)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538456
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2014
До неба пішки мушу я дійти,
Повз хмари, босим,Сонця досягти.
Душею вище досі не сягав –
Чого ж тоді я втомлено чекав?
Між люду досі тісно не було.
Просторо. Та зір вони не чули всеодно.
І раптом Вітер голову обвив,
Мене спитав, чи я колись таке робив.
Та ні , звичайно,серце не хотіло.
Творити щось подібне - це марудне діло.
Мене гукали його сестри – Зорі.
А я мовчав! Самотній серед моря!
Я довго тоді з Вітром говорив
Як пішки йшов від тебе сльози лив!
Бо не чекав такої Бурі почуттів,
Я був самотній,просто так хотів.
Тоді чому мене так кликали у хмари?
Чому погодився? Які це чари?
Не варто думати мені про це.
Потрібно бути для тих людей взірцем.
Для них любов неварта і гроша,
Людьми керує пристрасть їсти воші!
Тому на Місяць Сонце сумно виє,
Мене чекає, людей промінням мляво гріє.
До неба пішки мушу я дійти,
Повз хмари, босим,Сонця досягти.
Щоб виконати одне просте бажання:
Дістати зірку в знак мого кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2014
В очах її ти бачиш світло
і подумки шепочеш “Дякую за світ”.
Хто перший був питать набридло,
а мама мовчки дарує нам політ.
Ця жінка варта всіх зірок на небі,
у хмарах дихає сонячним життям.
Усе для неї, прибудь-якій потребі,
вона віддасть себе за новий храм,
де комусь світ мій подарує,
примножить щастя в тисячі разів.
Жіноча доля фарбами малює
красу й чарівність наших власних днів!
“ Про тебе, мамо, є чого сказати.
Завжди дитина я, тобі мій лине словопад.
Моє життя нічого не було би варте
без твоїх ніжних рук і турботливих порад!
Наразі слів є більше як у словнику,
і тільки твоє серце зможе зрозуміти.
Мамо дякую тобі за цю п`янку
і дорогу можливість -просто жити!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538163
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.11.2014
Цілунок неба і землі
солодким інеєм покриє
в порту самотні кораблі.
Вони - колишні наші мрії.
Відчалять разом два судна
від пристані сумних думок;
був я один і ти одна -
тепер ми разом - наш перший крок....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2014
К рассвету гаснули лучи света
где жизней не было, в пустыне где то.
Завязла ось в ядре планеты
и слаже сумрака не было веры.
К Венере письма, слухи доходили
за волей времени как звезды стыли.
Мы были там, мы точно были!
Теперь все тяже вспоминать года...
К закату ближе вспоминали даты
тех дней что были днями, где были стати.
Любовью мир тогда игрался, кстати.
Все былью полниться, все пылью есть.
Не счесть теперь восходы солнца и луны,
что сумерки бывают темнее мрака глубины.
Угаснет боль моря Мёртвого впадины,
уже не ссадины планету мучат, далеко не ссадины...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537984
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 19.11.2014
Усыпан пеплом торец пустого дома.
Когда-то звезды там устроили пожар.
Я знал жильцов, и чьи-то стоны
скитаются вокруг, им сил дают бульвары.
Напротив - то же, все так однообразно.
А где ларьки? Всегда они тут были!
Где женщина, в общении безобразна?
Здесь только ночью беззаботно пили.
Нет садика и школы. Они ведь были?
В двору играла ВАША детвора!
На третьем этаже оладьи стыли,
С окна четвёртого кричала мать: Сашуль, домой пора!
Тут вспомнилась еще больница.
За час дойду к ней в развалку, не спеша.
Помочь ей тщетно пытаться будет время-птица,
свинцовой пылью изредка греша.
Нет разницы стоять где пустырьом,
нет правды в испачканном подъезде кровью,
Сияют перламутром окна днем,
в ночи хотелось бы ласкать любовниц.
Взамен фасад как опухоль в разрывах,
под тяжестью снаряда крыша спит,
Когда ночь въедается в нарывы
нет чувства боли здесь, и дом молчит.
Не птица время, знаю я мне говорили.
Его за хвост не удержишь.
Но запах гари, оттуда где оладьи стыли...
Слышишь, вовек в вене его не утаишь.
И пепла вкус...
Я знал жильцов тех, чьи стоны скитаются вокруг!
Возможно был там, а может... это сон.
Все вправду сильно похоже на испуг.
Таких кошмаров в жизни не бывает.
И если так?
Тот дом пустой, ему насрать что это сон.
Его торец ведь усыпан пеплом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537982
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 19.11.2014
Включай телевизор, скорей давай!
Мировоззрение свое ты расширяй.
С минуты на минуту в теле - эфире
запустят зрелище об этом мире.
;Программу новостей тебе покажут
сегодня вечером. Есть новый сюжет.
Тебя просветлят и жить научат,
чтобы чувствовал себя ты лучше.
Они ведь все знают, налетают
На происшествия чрезвычайны.
Вредить не станут, они достанут
любые факты и в подробностях
чужие тайны.
Смотри, смотри, самому себе нос утри.
Пилишь себя сам пополам,
а думаешь ли?
Ты не на много умнее, ты просто наивен!
Жри эти новости на диване у четырех стен.
Пускай, TV-информация - мозга кастрация,
души деградация! Но ты все же знай...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525131
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 22.09.2014
Неизбежно мы утонем
В собственном дерьме.
Мы говорим, что знаем
Кто мы,
Но каждый раз мы лжем себе.
Неизбежно нас не станет
И опустеет земля.
Вот и все что оставит
Человечество после себя.
Мы врем себе и врем другим,
Но жаждем жить в раю,
Всегда желаем мира всем,
Но надо рвать своих в бою!?
Чужая кровь стремится жить.
Ей даже звери не страшны.
Каждый хочет сытым бить,
И все время ждет войны.
Один против всех
И все против одного –
Это девиз тех,
У кого нет ничего!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525130
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.09.2014
Я собираю пазл из кусочков неба,
вижу что картина совсем не та.
Мне бы лучик солнца, мне бы...
Мне бы неба особая черта.
В реке скипают осколки тумана,
В недрах земли искомкано счастье,
цветами чуда заполняються снасти.
Я достаю флягу со своего кармана.
Довольно мысли: Ну что не так?
Дышать проблема. Ну вот! Выпью кислород.
Мелькают числа, проходят дни. Тик - так...
Тисячу лет играли заигрались, мой ход.
В экстазе соблазна я словно застыл.
От неба какого фрагмент в моей руке?
А за окном ливень лил и лил,
Он услышал мысли мои вдалеке...
Не иди за мною ливень в этом мире,
не ступай мне по пятам.
Обратись на рисунок в моей квартире,
картинка пазла итак не та.
Я собираю пазл из кусочков неба,
вижу что картина совсем не та.
Мне бы лучик солнца, мне бы...
Мне бы неба особая черта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524426
рубрика: Поезія, Портретная поезия
дата поступления 19.09.2014
Слова істот лунають у тунелі,
у тім тунелі, де зорі є.
На різних мовах крутять каруселі
письма одного...
Листи знайомі тліють у вогні,
у тім вогні, де сліз нема.
Піднялись в небо мої масляні
туману краплі ...
Трактат закінчений і дотик.Крапка.
Що я відчув згадає хтось.
Уже прожив і заховаю в папку
свої думки...
Нові ідеї б'ють на сполох.
І музи дух не спить вночі.
Нова епоха пише вже пролог,
нова епоха у моїй душі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524424
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 19.09.2014
Магічна сила нитки життя
Зробила світлим небуття.
Хаос забувся, зник невдало,
Подекуди в життя зухвало
Безладдя лізе гонорове.
Сміття і доля підсипає,
Не зла, вона добра бажає!
На смугу падають відходи,
Творити долю – це брудна робота!
Та кожному своє, і повсякчас
Моїй роботі заважає час.
Життя спливає точними годинами,
Хвилинами, подекуди секундами.
Годинник збився вірний
І вже не йде розмірено.
На циферблаті стрілки,
Мов невгамовні ручні білки,
Крутять колесо фортуни,
Шукаю завжди щастя руни.
Навздогін часу мчить дитинство,
Біжить щодуху,
Та все більша відстань.
Везіння є! Та невелике.
Щастя є! Воно – безлике.
Ось вкотре дихаю все глибше,
Свою долю відчуваю більше.
Не так вже й важко йти вперед.
І час зупиниться в момент
Для мене. Треба тільки пам’ятати
Своїх батьків: тата й матір.
Отож, я все-таки дитина,
Іще юнак, ще молода людина!
Життя не зовсім поряд з часом,
І я створився не тільки з м’яса!
Хтось заклав у тіло душу –
З любов`ю в серці гори зрушу.
Моя лінія на чистому полі,
Крокую я життям поволі.
На смугу падають відходи,
Творити долю – це брудна робота!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524133
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.09.2014
Вже все! Я спікся від думок,
Згорів зсередини заживо.
Кулак мій стерся до кісток.
Залилось кров’ю бліде тіло.
Зима навколо – літо в серці,
Не так щоб літо – засуха.
Я б’юсь у стіну по інерції,
Збираю кисень в пазуху.
Вдихаю пасма густого диму,
Туман той очі затемнить.
Тікаю в хащі, десь в глибину,
І тут вертаюся, в ту ж мить.
Мене ламає, гне донизу,
Ядучі сльози палять очі.
Збираю гроші у валізу,
Бо я життя цього не хочу.
Мені лиш треба білий крам
І в руку вкусить хай комар.
За кайф жаданний все віддам,
Щоб врешті зник нестерпний жар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523925
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.09.2014
До неба пішки мушу я дійти,
Повз хмари, босим,Сонця досягти.
Душею вище досі не сягав –
Чого ж тоді я втомлено чекав?
Між люду досі тісно не було.
Просторо. Та зір вони не чули всеодно.
І раптом Вітер голову обвив,
Мене спитав, чи я колись таке робив.
Та ні , звичайно,серце не хотіло.
Творити щось подібне - це марудне діло.
Мене гукали його сестри – Зорі.
А я мовчав! Самотній серед моря!
Я довго тоді з Вітром говорив
Як пішки йшов від тебе сльози лив!
Бо не чекав такої Бурі почуттів,
Я був самотній,просто так хотів.
Тоді чому мене так кликали у хмари?
Чому погодився? Які це чари?
Не варто думати мені про це.
Потрібно бути для тих людей взірцем.
Для них любов неварта і гроша,
Людьми керує пристрасть їсти воші!
Тому на Місяць Сонце сумно виє,
Мене чекає, людей промінням мляво гріє.
До неба пішки мушу я дійти,
Повз хмари, босим,Сонця досягти.
Щоб виконати одне просте бажання:
Дістати зірку в знак мого кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523599
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.09.2014
У мрії свої повернись,
Та тільки подумки.
Тепер назад ти озирнись –
Пройшов лиш сходинку!
А їх попереду безмежно,
Повір, їх більше як зірок.
Тепер не мріями належно
Ступати далі від думок.
Роби, що хочеш, воля є.
Скачи від щастя, не вагайся.
В житті твоєму все твоє:
Бери найкраще й посміхайся!
Іди сміливо в новий день,
Примружуй щиро очі,
Дивись на сонце й головне
Не вір в безмежні ночі.
Вище в тілі підіймись,
Душею в небо полети!
На ноги власні обіпрись,
Давай, крокуй, сягни мети!
Роби завзято власне діло,
Люби його – життя таке,
Що хоч би як тобі боліло –
У світі мрій ти теж макет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523168
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.09.2014
Ми знаємо свої проблеми,
і мріємо про вихід.
Ми вірим, що не помремо,
і напихаєм свій живіт.
По ослячому ми прагнем
досягнути чогось у житті.
Упевнені, що мету ми знаєм,
крокуємо стежками насамоті.
Не обертаючись назад,
не вірячи у допомогу,
ми губимось усі підряд
і надіємось лише на Бога.
Невже так мало сил?
Невже так важко зрозуміти?
Усе,що треба, не проси.
Умій в житті свій шлях знайти.
Не бійся радитись з людьми,
не бійся помилку зробити,
не йди у прірву, ніс вище підніми.
Спробуй для когось пожити.
Нам всім варто жити в мирі,
досягати разом спільної мети.
Ми ж гуманна раса, а не звірі.
Не можна нищити збудовані мости,
не треба жити у липкій брехні.
Закладені початки нашої мети
зовсім не полягають у війні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523167
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2014
Затронут язык пламени... Нет, стой!
Слишком ярко горит огонь.
И сколько нужно знамений порой,
чтоб ветру силы вновь дать отбой?
Не взирая на закаты дня,
не считая сколько лун на небе ночью,
забывая все касания огня,
реальность вновь одну луну пророчит.
Сей необъятный простор вздыхает
такими мелкими бывало днями.
но все таки какой же вздор пылает,
что мы каким то образом закутались веками?
Луна все та же, и ночь черна,
вот искры щипятся,
и значит жизнь горит, бежит ручьем.
А утром солнце будим мы стоя у окна,
а вечером в закат ведём его,
и люди слышат храп, иные - сладкий стон...
Иные это мы... По сути всей,
ничего другого не придумать ,
мы художники судьбы своей.
Мольберт запачкан, идеи не взыскать.
Как кисточкой коснуться и тебя
нарисовать во всей красе, ту душу
яркую и пламенем жгучую степи?
И я обжегся, и перед тобой я безоружен...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522925
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 12.09.2014
Что-то прячется во мне,
неведомая сила.
Сколько раз я кричал,
но меня не отпустила!
Убегал я во сне на небо,
пропадал под землей,
и где только не был?!
Убежать бы скорей
мне от души своей,
обхитрить бы её.Как иначе?
Но почему -то всегда
вслед за мною идет неудача.
Я питался молиться,
чтоб услышать себя,
просто так прошептал монолог!
И пытался писать,
чтобы верить в себя!
Это чувство описать я не смог.
И я понял то, что сердцу нужна душа,
без нее все в огне одиноком.
Только звери живут не спеша,
Люди ведь осознать себя могут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522832
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.09.2014
Тихо ночью... одиноко.
Мрачно как-то без тебя.
Хочу к тебе,
но ты чего-то
убегаешь от меня.
Вот я! Ну же покажись мне
цель моя, мечта моя...
Ты не веришь мне?
Я правда очень
сильно жду тебя.
Обернулся... это ветер
в спину дунул на меня.
Рукавом потер и нету
больше слабого дождя.
Только громом бьется сердце,
молнии блестят в глазах.
И все время ураган за дверцей
нагоняет жуткий страх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522831
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.09.2014
К тебе волнения взывают
те волосы, где виден блеск луны.
Слова мои на полпути стихают,
с восторгом крикнуть не могу, увы...
И дрожь руки касаясь к телу,
и этот иней воздуха вдыхая,
что выдохнуть успела ты,
я чувствую вокруг болезнь из рая.
К тебе волнения взывают
глаза, где глубь души видна.
Так радостно ресницы хлопают твои,
когда на мир взираешь сидя у окна.
В двору должна видать ты орхидеи,
на них роса и звездами сияет бирюза.
А я спою во имя той твоей идеи:
пусть ярче будет мир, когда идет гроза!
К тебе волнения взывают
те губы, сладкие плоды небес.
Я их целуя и слыша как они поют,
мимо страсти иду на удовольствия утес.
Толчок из мира - лечу я со скалы,
на миг проснулся в старом мире суеты.
И снова ко мне все ближе парус алый,
В судне видны прекрасные твои черты...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522631
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 10.09.2014
Ковток повітря рятував життя,
десятки тисяч приречених людей.
Вдихнути глибше кисень хочу я,
або ж збагнути іншу суть моїх ідей.
У місті - сплахи вітрин й туман.
Завчасно вибраний на коліях маршут
Манить просторістю – та це обман.
Той шлях вже сам по собі глухий кут.
Мені потрібен кисень, а не смог.
Горіти буду полум'ям - не тліти.
З усіх запропонованих казок
Я виберу ті - де цвітуть квіти.
Парить ноги шкіряне взуття,
Босим хочеться пройтись по дну.
У циклі задихається чиєсь життя
Й відходи дива висять на тину.
Вдихає в себе небо зірка нова.
Я також хочу крикнути зрання.
Вже крикнув…Надалі – скова.
На жаль, життів не дев’ять маю я…
Мені потрібен кисень, а не смог.
Горіти буду полум'ям - не тліти.
З усіх запропонованих казок
Я виберу ті - де цвітуть квіти.
Реклама волі наді мною.
Навколо – площі,будинки, вокзал…
І крок за кроком голою ногою
Долаю вздовж колії метал.
Я вліз усе ж у напханий трамвай
З балоном кисню в засторогу!
«Твоя зупинка? Друже, постривай!
Квиток залиш мені в дорогу…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522629
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.09.2014
Ранить глибоко, вганяє у жертву,
палить іскрою власного бажання,
тіло, що ззовні, лишаючи мертвим,
шиє голками, бо вірить в кохання.
Ангел небесний, мислитель часу,
подумки шепоче про цінність душі.
Вісник надії пірнає у масу
манни небесної, вдихає вірші!
Марить серцями, що пишуть поеми,
прагне позбутись неба у сні.
Рве свої крила за фальшиві дилеми,
плаче сльозами, а линуть пісні.
Стріли пускає неспинно у ціль -
краще забуде про власні поразки,
аніж побачить заподіяну біль,
бо більше не буде вірити у казки!
Стріли Амура виблискують світлом.
Лучник життя повертає востаннє;
на крилах парить, огортаючись вітром,
Ангел полює, бо вірить в кохання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2014
Спіткало горе нашу планету.
Вже довгий час Земля цвіте.
Тепер чекаєм ми комету,
яка красу цю вмить змете.
Не в силі люди щось зробити,
тому й чекають судний день.
Не хочуть смерть свою спинити,
і мріють лиш про райську тінь.
І раз у раз її шукають вперто,
хоч тіні райської нема.
І, ненароком, ті впадуть у пекло,
туди, де безкінечная зима.
Так необачно ми створили
пекельну тінь на матінці-Землі.
Терпіли, бились , говорили,
що прагнем миру і, воюючи самі,
ми мир, як звіра, придушили.
За що ж ми гризлись,
коли довкола лиш могили?!
А ми ж молились...
Та Бог давно вже нас покинув.
Ми ж так хотіли самостійного життя.
Дітей своїх благословив і кинув,
й пішов самотній Бог у небуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522161
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.09.2014
Ідеш і мимоволі думаєш
Навіщо тобі йти.
Все дивне і невідоме, теж
Манить досягнення мети.
Помріяти серйозно ніколи
Не хотів, лиш подумки
Любив чужі докори,
І мовчки пакував сумки.
Навколо тебе простір
Завжди чекає в гості.
Так круто їсти тости
Крокуючи по хиткім мості.
Міста з тривогою в журбі.
Місцеві люди сонні.
Життя застряло їхнє у трубі.
Вони ж заховані в бетоні.
Їм поміч не потрібна,
То може й вдалий вибір.
Комусь ця теза хибна,
І все ж, усім дається вибір!
Навколо тебе простір
Завжди чекає в гості.
Так круто їсти тости
Крокуючи по хиткім мості.
Прогрес природи цінувати,
Пташиний спів і тишу сну ,
Життям ти вибрав існувати,
Ідеш, вдихаєш запах полину.
Багрянцем небо зачарує,
Шуми вітрів, прозорість рік.
Вже вечір – в лісі заночуєш.
Торкнеться сонце вранішнє
твоїх повік.
Навіщо тобі йти?
Манить досягнення мети?
То може й вдалий вибір -
Життя сягає
усіх верхівок гір.
Навколо тебе простір
Завжди чекає в гості.
Так круто їсти тости
Крокуючи по хиткім мості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522011
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 07.09.2014
Камінь, що лежить - просто камінь.
Серце, в кого є - то просто серце.
Камінь ви візьміть тепер руками,
доторком відчуйте земне блаженство.
Колись - вигнанець гір, тепер - тремтить,
Колись - комета, тепер належить до піску.
Невимовний смуток вас заполонить,
сльозина туги вийде на щоку.
Знущання долі, що владить серцями,
Знущання неба, що керує світом,
Людей байдужість він терпить віками.
Це просто камінь, зілля серед квітів.
Його не бачать, просто оминають.
Його слова почує тільки вітер.
Що він живий ніхто цього не знає.
А ви візміть його, візьміть, зігрійте!
Забудьте голос свій, тепер, без слів,
загляньте в серце, що сидить в груді.
Воно ще живо калата, співа пісні.
Хоча, до всіх - як риба у воді.
Воно мовчить, лише собі співа пісні,
Воно самотнє, а хоче покохати!
Любов у серці випустіть з тіні,
Не дайте камнем йому стати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2014
Давай мы напишем детскую сказку,
конечно со счастливым концом.
И с мрачного мира снимем мы маску,
иллюзию бед навсегда уберем.
Пусть в скором будущем люди
терпеть перестанут войну.
Пусть в том же будущем судьи
судить перестанут подурну.
Никто никогда не увидит
убийственной силы свинца,
злодеи жестокость забудут,
и мира не будет конца.
Наследство потомкам оставим.
Не деньги, не нефть, не метал!
Оставим любовь, ту что сами
беречь мы не можем,как жаль.
И кроме великих тех чувств
мы нажили много тощих желаний.
И нечисть, что нам мешает, пусть
следует за нами в темные дали.
Чтобы потомки наши не знали,
как тяжело быть счастливым.
И словно погружаясь в астрал,
сказочно приятно быть любимым.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521771
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 06.09.2014
Когда сидишь в закрытом одиночестве,
пытаешься услышать чьи то голоса.
И та же мысль, как в чёртовом пророчестве,
все время давит и слеза
внезапно станет, не являясь на глазах.
Ты смотришь в небо, но оно спит,
все звезды спрятались в одно мгновенье.
Тебя терзает эта мысль,она кричит,
её не интересует твое неповиновение.
Втупившись взглядом ищешь ты ответ.
Открыты окна,но ближе не подходишь.
Закрой глаза - назад дороги нет!
Секунда тишины. И ты уходишь.
Не в дверь,она закрыта, ключа нет.
Ты прыгнул в небо, и падая молчишь.
Тебе не страшно, ведь скоро будет свет!
Спокойно парень - мысли те исчезли.
Ты выбрал самый легкий путь.
Не надо было кучи острых лезвий.
Нас всех не станет ведь когда-нибудь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521719
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 06.09.2014
Твій погляд стежить далеч горизонту,
написані слова лунають шепотом у сні.
Тут діло рук усіх з мистецького бомонду,
і кожен дотик пензля устам дарив цей сміх.
Цікавий настрій осені бажав емоцій смутку, самоти.
Щось сховене в напівмістичнім сенсі глибини
полонить всім, пожовклим листям, туманом гіркоти.
"Такий період!" - кажуть місяці: "Немає нашої вини!"
Самотні парки, холодні лавки, застиглі водограї,
пожовкле листя врикло мереживом мости.
В такий період холод інакше жити поспішає -
йому потрібно сліди квітів у місті замести!
Щось зовсім інше сховане в тобі мислить навпаки.
Осіння злива - ти бачиш сонце у своїх долонях,
немає дива - ти чуєш як мелодію весни співають шпаки.
Мені ввижається твій сміх весь час до болі в скронях!
Боюсь, та намалюю цей милий серцю погляд,
чомусь нестерпно мрію зазирнути в твої очі.
А як же осінь? Вона не схоче бути з нами поряд!
Та ні!Чому? - питаєш. Вона не проти сонця серед ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521584
рубрика: Поезія, Поетичний, природний нарис
дата поступления 05.09.2014
Хотілось жити, як ніколи не жили.
Хотілось вірити у вільну душу.
З усіх сердець, що в світі вже були
Моє, щоб битись, не казало: «мушу».
Бажанням серце не підкупиш,
У вірі їдла досхочу нема. Й ніде.
Якщо ж ти долю комусь свою вручиш,
То взагалі душа спокою не знайде!
Спотвориш щастя, мить і колір білий.
Все те, що долею дано, зітреш ти нанівець.
Забудеш все, у що раніше вірив, друже милий.
Мужайся. Плач. Це все. Життю твому кінець.
Та що ж робить? Усі поради тут безсилі.
Тобі самому треба з серцем в мирі жить.
Талант людей не в тому, що ті жили.
А в їхній пам’яті, що повертає мить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521571
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.09.2014
Фонтан забрав грайливо дві кинуті монети,
між дном і небом скривляють дійсність міражі.
І тріо геніїв опівночі співатимуть сонети,
що спогади про місто не зникнуть в стелажі.
Три друга - трагедія, комедія і драма,
Там слава гордо тримає пальми гілку.
Три слова : "Назавжди в серці з вами!"
не вмруть ніколи, хоч в бронзі ті статуї навіки.
Сплетіння рук, очей благанний погляд,
забракло слів: " Яка ж розмова з часом?".
З роками й люди зрозуміють осені світогляд,
весь сенс життя у постаттях Парнасу.
Невже душевні болі лікуються лише роками?
А інколи й століття серця не жаліють!
Роки дитячі хіба маскуються під гру ляльками?
Львів знає, що голови старечі також мріють...
Отак, колись два рідних серця розділила зброя,
війна ногою вибила і так відкриті для всіх двері.
Отак, монети кинули колись в фонтан вони обоє
і поклялись: "Підем на каву ще колись у місті Лева..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2014
Закрыта дверь, опять потеря.
Потеряна надежда что-то сохранить.
Закрыта дверь, а я не верю.
Но все же продолжаю слезы лить.
Проверю пульс случайно на руке,
ритмично быстро стучится сердце.
И чувство жизни где-то вдалеке,
Там, где ты плачешь ещё за дверцей.
Между нами печаль стала преградой,
так близко были, теперь - не рядом.
По телу дрожь - повеяло прохладой.
Хочу к тебе, вернись в мой дом...
Молчишь?
И я молчу.
К двери коснусь рукой своей,
почувствовать хочу твое прикосновение.
Но только холод от дверей.
Сажусь на стул, вокруг затмение.
Себя не слыша и сквозь мрак
Кричу я громко:" Как мне быть?"
В ответ мне только:"Ты дурак!
Меня ты должен был любить..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521343
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 04.09.2014
На грані можливих для тебе життів,
По спині гарячих і голих емоцій,
Попри сотні колючих тривалих дощів,
Прогнати себе, щоб загнити у стоці.
Не згоден сидіти в самому собі,
Бажав, щоб було набагато простіше.
Брехав, що сягаєш небесних орбіт.
Болото ховав й почувався чистішим.
На перехресті доріг ти злочин зробив,
Для себе зізнався у власній провині.
Додолу упав і без страху завив
До сонця ,що зникло в сірій павутині.
Навіки хотів, а втратив за мить.
Ти клявся на честь за єдність сердець.
Та серце твоє як і її вже димить.
Трагедія словом – мав бути вінець…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2014
Ти є... десь там... Веди!
Цей світ... малий... один.
Гніздо для них таке криве,
тоді хай час з зупинками пливе.
Мене не сковано, замало ран.
В ефірі очі твої пропадають.
Створи десь там імперський клан.
Згадай усе що вчив,
вони й цього не знають.
Чому... вагаєшся... Чи ти живий?
Чи мертвий... світ.... там роковий.
Усе одно тобі вернутись треба
до неба чорного... Почисть те небо.
Я не ворог, та зараз і не друг.
Фантом? Примара? Ніхто не знає.
Тобі не кину рятівний круг.
Мій погляд ситий
уявою, що в тобі грає.
Куди... ідеш... у липкім сні.
Чекай... а час... це лиш вогні?
Пробач що світ ще є уявний,
Відчуй не так усе, що давнє.
У тебе вперше стрибок зі скелі.
Внизу вода застигла в кризі
Тече усупереч святій ідеї.
Від крику схопишся з постелі...
"Про сон розкажеш в книзі!?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521133
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2014
В лесу осеннем старик влюбился
в любезнь природы, её черты.
На коленях сидя он молился,
забыв несбывшиеся мечты.
Вздымая листья и кружа
щекотно ветер дул в лицо.
Старик молился не спеша,
в себе держал гармонии кольцо.
С верхушек ёлок, неба высоты,
лес слышал только пенье птицы.
Старик затих,
- для этой красоты
не надо слов, зачем молится?
Умолкла птичка, роль свою сыграв,
Пропало солнце - все вокруг устало.
Поднялся ветер, бурю вмиг позвав.
У радуги цветов сияния не стало .
Картина жизни - уже всего эскиз.
Не та уж осень, исказился её лик:
"Теперь затеяла я свой каприз!
Большое спасибо тебе старик!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521013
рубрика: Поезія, Сюжетные, драматургические стихи
дата поступления 02.09.2014
Забуті тіні згаслих предків,
що так сердито воювали.
Тепер в країні їхні смерті
назавжди в вічності пропали.
Герої тіло положили,
кричали в битві:"Україно!"
У славі трохи ті пожили,
а інші згинули спокійно...
Терпець народу увірвався,
піднято було бунт великий,
але ніхто й не сподівався,
що смерті їхні такі безликі.
Горіли люди, їх труїли,
живцем ховали їх в могилах,
жорстоко голодом морили,
щоб вільні браття просто згнили...
Пробачте предки нас бездушних,
нам тяжко зводити руїни,
уже немає тої глуші,
але лишилась ця провина.
Ми винні вам своїм життям,
що вільними людьми ми стали.
І дяку шлем вам в небуття.
Пробачте предки, що незгадали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521006
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.09.2014