| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Я відчуваю запах квітів вранці
І бачу посмішку твоїх очей,
І чую - поїзди йдуть із станцій
У кожну із моїх ночей.
Я відчуваю дотик сонця
І згадую тепло обійм,
І підійду я до віконця
Й побачу в темноті німій...
Я відчуваю лиш твій погляд
Один такий на світі він.
І лагідний такий твій догляд,
Такий як ТИ - є лиш один.
28.08.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2014
Дні летять, як дощ із неба,
Швидкоплинно, як літак.
Знаю я - це все так треба.
Треба все як є - ось так.
Більшого багатства в світі
Аніж час - ніде нема.
Та ще є одне - це діти.
Бо який же океан без дна?..
Час - ця річ поверненню не підлягає.
Те, що було - уже не повернеш,
А те, що буде - це все доля знає
Чи на вірному шляху ти йдеш.
Та не потрібно брати за мороку
Всі ті думки, які ідуть до нас.
А треба брати з кожного уроку
Усе те, що надав нам час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520104
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.08.2014
У всьому є свій сенс.
Для кожного він різний:
У когось він прекрасний,
А у когось - грізний.
Для когось - це син,
Для когось - дочка.
В одного сенс один,
А в іншого їх два.
Це, може, захід сонця
Чи спів пташок щоднини,
Чи послідовність всіх думок
Щодня і щогодини.
Що діється навкруг -
Стосується життя.
Поля, стежки і луг -
У світі це - буття.
Сенс - це улюблене діло,
Яке ми робимо з любов,ю,
Бо без стійкого інтересу
Не буде швидкого прогресу.
Це прагнення жити,
Життя полюбити.
Це неприйняття смерті,
Небажання померти.
Із сенсом прожити
Потрібно душевно.
З любов,ю жити -
Це просто блаженство.
Життя не цікаве,
Коли байдикуєш.
Ти сам в цьому винний,
Собі все руйнуєш.
Ото ж зроби свій вибір,
Щоб був тебе він гідний.
Як птах, злети у вирій.
Роби усе натхненно.
Полюби смак життя.
Який він прекрасний!
Пам,ятай своє [b]"Я"[/b].
І не забудь про сенс власний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520100
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.08.2014