| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Життя - театр абсурду з найкращими акторами.
Я проходжу через театр наче тінь.
Люди залежні римами, ломками.
Люди хваляться досвідом, люди тупі.
Кожен із нас мікрокосмос чи всесвіт.
Кожному з нас дано любити і бути любленими.
Та згадаймо про те, що ми не безсмертні
і нам не завжди любити і бути любленими.
Розмови про долю - тупо ніщо.
Минуле й майбутнє - тупа ілюзія.
Ми віримо у все буде, було.
Ми вірим у все і тому ми лузери.
(с) Стас Ткачук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522105
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.09.2014
Ким краще бути?
Як думаєш?
Можливо птахом? Чи все-таки людиною?
Чи можливо взагалі, бути людиною і при цьому не спускатись з неба?
Дивуватись парадоксальним речам, які інколи доходять до абсурдності?
Ні… я знаю точно, що в одному із тисячі суперечливих випадків,
Які я сам зробив суперечливими, Істоти, які називають себе людьми
Гірші ніж птахи.
Птахи літають, коли захочуть, і літати можуть довгий час, а людина, як неочікувано злітає, так і не очікувано падає у всіх можливих сенсах цих слів…
Виною цьому є сила тяжіння.
Хоча зараз я не про фізичні формули чи Ньютона, а про ту силу, яка породжена різними речами, для мене негативними, а для багатьох…а їм пох*й!
Назва «неНьютонівської сили тяжіння»-всесвітнє зло.
Її шар огорнув землю і з кожною миттю збільшується.
Із семи мільярдів на «перший погляд» розумних істот одна точно вчверить якусь хрень від якої страждає одна, а то і більше людей…
Роблячи кожного дня погані речі, ми заковуємо себе в кайдани, які породжені наслідками поганих справ чи вчинків.
Все взаємопов’язано між собою, бо ми створені однією, вищою силою…
Хтось хоче довести протилежне?
Людина, яка вважає себе атеїстом ніколи не зрозуміє істини, бо не розуміє елементарних доказів існування вищого розуму, розуму Бога…
Світ злий…справді…
Світ наповнений купою систем, різних за назвою і родом, але ідентичних за метою і наслідками…
Система примушує людину жити за принципом «Ти або тебе».
Та людина має шанс на порятунок…
Шанс- крила тобто знання віра і дух, які так нещадно намагається знищити система.
Люди повинні боротись…І вони борються…
Істоти далі сидять і чекають кращого від системи, яка вже їх тисячу разів обманула і
Закувала в кайдани.
Зізнаюсь, що проти системи боротись важко…
Визнаю, що система панує…
Зізнаюсь і визнаю, що сам частково під впливом системи.
Але я борюсь…
Система не пожирає мене так, як інших і це сповільнює руйнацію крил, за допомогою яких я зможу вилетіти на ту висоту, де не діє «неНьютонівся сила тяжіння».
Я вірю в людей…
Вірте в себе…
Система, це всього лиш система!
Я знаю ми полетим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2014
Ви ніколи не думали про те, що життя нагдує нам піаніно?
Ні?
Так, я не помилився, саме піаніно
Піаніно так само, як і душа має лиш два кольори- Біле та Чорне.
Щоб зіграти якнайкраще, музикант використовує всі можливі клавіші, і чорні і білі.
Він зіграє успішно, тому що він не боїться труднощів і плутанини…
Люди – музиканти…
Вони так само «ходять» по чорно-білим клавішам і в результаті виходять на дорогу істини.
Людина, яка переслідує мету, автоматично приречує себе на труднощі, а кінцевий результат залежить тільки від її віри та наполегливості.
Людина, яка старається оминути труднощі, ступаючи лише на біле , приречена на провал, тому що рано або пізно білі клавіші закінчуються… і почнуться суцільні чорні, бо ж людина, яка боїться і уникає життєвих труднощів, ніколи не відчуватиме щастя, бо не зможе зіграти хорошу мелодію, на відміну від того, хто сміливо використовує і чорне і біле.
Чим більше труднощів, тим більше ми вчимось жити, а той хто уникає цього всього, приречує себе на існування, а не життя, бо ж прожити означає зрозуміти і добре і погане, біле та чорне, зіграти мелодію, використовуючи і білі і чорні клавіші…
Тільки ми відповідаєм за наслідки того, що робим.
Не бійтесь труднощів!
Життя –чорне і біле!
І нічого, крім цього!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516995
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2014
Я з’явився і одразу став на незрозумілу мені доріжку-сходи,
Яку почали будувати батьки для мене, а продовжую її я…
Спереду пусто і темно…
Я потроху піднімаюсь, а навколо такі ж, як і я:
Одягнені, взуті, накормлені, але чомусь, на відміну від мене,
Більшість просто сходять до низу, дехто взагалі котиться…
Лиш одиниці таких безумців, як я, зібравшись силами,
Підіймаються у верх…
Мотивацією нам слугує світло, назва якого ІСТИНА…
Озираючись назад, будуючи водночас доріжку-сходи,
Якась невідома сила кинула мене на землю і я майже почав скочуватись до низу…
«Все, що не робиться, робиться на краще»-подумав я і, піднявшись,
Продовжив будувати…
І ось я будую і йду…
Будую і йду…
Починаються перепони…
Вони збільшуються, стають підступнішими,
Причиною є відлуння поганих вчинків минулого…
Не зупиняюсь…
Я камінчик за камінчиком викладаю дорогу в майбутнє,
Беручи з минулого весь той досвід, який я здобув
Сотні разів падаючи…
Поки йду…
Падаючи тримаюсь…
Інші зупиняються.
Багато скочуються.
Думай сьогодні, бо взавтра може бути пізно….
Твоє «завтра залежить від сьогодні»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516602
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 09.08.2014
Кожен для себе обирає шлях.
Кожен обирає його по-різному,
Тільки лиш згодом розумієш той жах,
Що шлях ти обрав не із розуму чистого.
Тобі кричали – ти не чув,
Мовчав,сміявся угарав,
Лиш потім зрозумів той сум,
Але, нажаль, пізно згадав.
Мене ким хочеш називай:
Занудою, штундою, ботаном.
За кого хочеш мене приймай,
Але не стань тупой примарой.
Ти проживеш своє життя,
Як схочеш, безперечно.
Можливо ти ще зрозумієш суть,
Але це буде пізно й недоречно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2014
Цей тихий вечір…
Доріжка місячна на річці,
Кругом оточують якісь там «речі»
Я так люблю хвилини ці.
Забув про все… сиджу…
І ще хвилинка, ще одна лиш мить,
А далі вже реальність, пошлість,
Проблем… питань… нема куди подіть
Цей тихий вечір, я вже напівсонний
а там далеко десь така краса,
вже повернувся в світ я безнадійний,
а щастя, ніби й не було, а щастя вже нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2014
Скільки людей в мені живе?
Десять,двадцять, тридцять.
І кожен мутить шось своє,
Мені уже…напевно їде криша.
Ці нічні монстри, як гусінь,
Жеруть до самих коренів,
Та монстр цей дебільний змусив
Чорт забирай, написати купу віршів.
Я через фільтр їх не пускаю,
А тупо прямо на листок.
Пишу ось це, а в душі лаюсь
Вже монстри вийшли twelve o’clock
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2014
А що я бачу,сон?реальність?
В буденності шукаю сенс.
Переплелись в мені меланхолія й аморальність,
А комусь гроші треба, наркота і секс.
І так йдуть всі по лезу ножа,
Ведуться на усі людські спокуси,
Незнаючи де правда, де брехня,
Чекайте, але ж ніхто їх не примусив…
Таке уже болото стало,
Що вже далі гірш нема куди!
Блін, ну як це мене дістало!
Втікти б десь далі ось «туди»…
Скоріше б ніч, мій modern art,
Цей запах чаю…книг…
Чому б не жити так, як всі?
Та ні, я, напевно, не із «тих»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2014
Я прокладаю міст через пустелю
В якій так важко ставити стовпи.
Коли прийду я у ту землю?
Коли я зможу вже втекти?
Хоча куди іти, куди?
І сам не знаю, що чекає.
Хочу розгледіти красу цієї темноти,
Яка чарує так… яка, напевно, не вмирає.
Ще й половини не побудував,
А може є вже половина.
Як я бетон на цей міст заливав,
А як боліла мені спина.
Та ще поки мене не зламали
І я іду по своєму шляху,
Били молотом міст, мене добивали,
Але як йшов я, так і йду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516011
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.08.2014
Прокинувшись, зранку…
Прокинувшись зранку,
Побачив змарніле лице.
Запитав себе,
що ти зробив?
Навіщо все?
відповідь одна…
пустота.
Тебе поважають друзі
Ти маєш погляди й точку зору,
Маєш зір,
щоб розглядати зорі.
Ти маєш серце, маєш розум
Пишеш поезію і прозу,
Пишеш пісні,читаєш книжки,
А життя…
Життя проходить…
Тишком, нишком.
Ти ніщо, ніхто
і твоє життя не достатнє навіть гривні,
І в молодості думаєш,
що ти безсмертний.
Кожен твій крок вперед-це крок назад,
І в кожному прожитому році
Все більше й більше втрат.
Ми народились,
і стали на дорогу смерті,
Ми крокуємо до неї, думаючи,
Що безсмертні.
І ти підеш в лікарню завтра
з хорошим настроєм,
А твій вирок вже чека на тебе…СНІД.
І ти підеш із світу цього
у скромненькій труні,
І вже всім однаково
на твої твори, пісні й вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515973
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.08.2014
Цей дотик…
Електричний струм…
Закипіла кров…
Ти мені треба.
Я тобі ні.
Я пішов…
Ти всім була.
На жаль була.
На жаль…
Час залікував?
Майже…
Залишився жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515792
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.08.2014
Моя ніч - фестиваль modern art’s,
Я чекаю цієї миті щодня.
І поки душею моєю грають у darts,
Я травлю себе чимось кожного будня.
Закривши очі, я творю,
Точніш сказати-убиваю час.
І поки тут я сам з собою говорю,
Проходить так night modern art’s.
Цей безкінченний у натхненні порив,
Тече рікою у notebook,
І цей нічний "морський приплив"
Через sky, star and moon.
Ось недалеко уже ранок,
І місяць злякано пливе.
Вже ти пішов пить каву в ганок,
А значить, скоро, night modern art пройде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2014
Що ти маєш на увазі, коли говориш про любов?
Страх, смуток, біль, щастя, а може нічого?
Буває по-різному кожен думає інакше,
Хтось любить «чужих» , хтось «наших»,
Хтось взагалі не любить нікого,
І йому не треба нічого,
Крім алкоголю, «тьолок» і футболу.
Що ти маєш на увазі?
Кохання- щастя? Егоїзм удвох?
Я прошу не переймайся- це лиш хвороба щастя,
Але знову ж таки не для всіх…
Що ти маєш на увазі?
Здається, навіщо кохати?
Просте питання!
Кохати треба, щоб жити, а не існувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515726
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2014
Ні…Все…
Я вже не витримую цієї темноти
До якої ледь пробивається проміння…
Я лиш маленька рибка,
Яка обережно, тримаючись купки собі подібних,
Плаває на дні цього океану.
Нас готові зжерти інші, «Великі риби».
Ми повинні постійно втікати, шукати якісь незвідані шляхи
Аби забути про масу лицемірства, брехні, ненависті, хамства, тупості.
Ми прагнемо до того проміння,
Яке ледь нам видно.
І ось ми майже досягли мети.
Ми вже майже ідеальні, майже...
Майже не рахується …
Це слово є доказом страху та ліні.
Слово «майже», наче камінь прив’язаний до сітки,
Яка знайшла своїх жертв і падає до низу…
Ти знову опиняєшся серед темряви,
Яка породила той камінь.
Темрява безмежна, світло теж.
Але чомусь, шукаючи щастя люди забувають,
Що у темряві знайти його неможливо…
Всі шукають, а не знаходять…
Справжнє щастя лиш там, де світло
І лише одиниці розуміють це.
Але щоб відчувати ці моменти часто і насолоджуватись життям,
Потрібно дістатись до того світла, яке панує вище від «зони вселенського комфорту».
Завжди потрібно йти проти течії, бо коли ти йдеш з течією,
Тоді ти опускаєшся все глибше і глибше і тебе пожирає та риба, назва якої «система»
Тоді ти не здобудеш «Ідеалу», тому що ти стаєш рабом, як переважаюча більшість «риб»
Чим швидше ти розпочнеш змінюватись заради ідеалу, тим краще…
Потрібно сьогодні…але може завтра?
Ні, слово «завтра» тебе не варте.
Завтра може бути, а може і не бути.
«Завтра»- воно не варте того щастя,
Яке ти втратиш, відкинувши теперішнє.
Починай сьогодні…
Починай зараз…
Починай в цю мить…
І ти досягнеш…
Ідеал досяжний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515534
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 04.08.2014