| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
В твоїх обіймах моє тіло
Так тріпотіло і тремтіло...
Що відбувалося зі мною,
Коли торкався ти рукою!
Коли наблизились вустами,
Була я ніби в космосі, без тями!
Ми були сповнені бажанням
І заразилися коханням!
І що би не казали люди,
Я лікуватися не буду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607201
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.09.2015
Якось тихого, спокійного ранку
Вдягнула осінь вишиванку.
Я прокинулась уранці,
Дощ кружля в веселім танці.
Справжня Осінь вже настала
І володаркою стала...
Почала міняти все,
Поливати все дощем.
І сама як та цариця,
Цілий день все чепуриться!
От на небі скатертину
Ту змінила на перину,
Бо блакитний їй не модно,
Треба сірий брать свободно!
Осіні нелегко стало,
Адже справ залишилось немало!
І часу нема, щоб відпочити -
Всім же треба догодити!
Треба якось дивувати
І плодами пригощати...
Вона ж що не господиня?
Є і яблука, і дині,
Виноград, горіхи, мед,
Чай з лимоном, теплий плед!
І хурма, і груші,
Щоб не тільки шлунки, й душі
Все наповнилось теплом
І Земля засіялась добром!
Осінь вам шановна пані,
А не плакса на дивані!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604684
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.09.2015
Заплуталась, загубилась, заховалась...
В своїх думках, як в павутинні.
Як я могла тоді здаватись,
В полон, але та мить була безцінна!
Як я могла робити все необережно,
Бо я кохала так безмежно!
Я не могла чинить супротив,
А розум був, як завжди проти!
Чому я не змогла сказати: " Годі",
Коли була така нагода?
Я виправдовую себе, що сталося, то має бути,
А як повагу повернути?
Як приведу себе до тями?
Бо розум не керує почуттями!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2015
І все частіше хочеться побуть на самоті,
Помріяти і почитати книжки ті,
Які мене закидують кудись удалечінь,
Де мужність і сміливість перемагають лінь
І де кохання щире, справжнє, сильне,
Де почуття бурхливі, чесні й вільні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2015
Я не прошу твоєї ласки,
Хоча мені б цього хотілось!
Ти хоч приходь до мене в казці
І в снах, які мені наснились!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2015
В країні хаос, морок, страх...
Гей ви, ну як же можна так:
Державу розривати, як папір?
А ми не хочемо війни, ми хочем мир!
Невже і совісті у вас нема?
Невже вам все одно, невже усе дарма?
Невже і жертви, кров, і смерті
Не зупиняють вас, які ж ви вперті!
Герої будуть з нами навіки,
А ви залишитесь в душі каліки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560798
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2015
Набридло їсти твою локшину, сто разів розігріту!
А я їла та й їла й вірила несамовито!
Тепер в мене ясні розум та очі
Й тепер ти голову мені не заморочиш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560796
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 19.02.2015
Ти вдягнув рожеві лінзи:
В тебе добре все, спокійно.
Ми з тобою, як на ринзі
" Б' ємося" постійно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557492
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2015
Як добре зранку
Випить кави філіжанку,
Не кваплячись нікуди,
Дивитися, як поспішають люди
Хто на навчання, на роботу,
Сьогодні наче й не субота,
А в тебе вихідний нарешті,
Не як у всіх, не як у решти!
Як добре вийти на подвір' я
І мружитись від снігу пір' я,
І поблукать у затишному лісі,
Закутатись в туманній, сніговій завісі!
Як добре вдень насипати у горщик
З сметаною гарячий борщик,
Вмоститись зручно у м' якому кріслі
Й дивитися цікаві вісті!
А потім, щоби мозку насолоду дати,
Не заважало б почитати
Щось те, що хочеться душі,
Тільки не квапся, не спіши!
Як же приємно після цього
Так відпочити розумово
Щоб тіло теж було в порядку,
Зробити заспокійливу зарядку.
Як добре за вечерею смачною
Поринути в розмову з головою!
З родиною своєю неодмінно
Поговорити про дещо позитивне.
Як добре у гарячій ванні
Пірнути в мрії, сподівання,
Поніжитись в пахучій пінці
Лежати у воді по самі вінця.
Як добре в ліжечку лежати
Й спокійно в тиші засинати,
Поринути у світ Морфея,
Де мешкають веселі феї!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554909
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.01.2015
Я бачила ваші очі -
Мужні, але в них журба!
І всі слова пророчі
Розійшлися у ваших думках...
Я бачила посмішку щиру -
Це словами не передать!
В ній дитяча надія і віра!
Що ж можна ще сказать?
Ви увійшли в моє серце -
Тихо, але прямо в ціль,
І тепер, як веретенце,
Мої почуття прядуть біль...
Ви люди скромні та мужні,
Ви не знаєте слова " піар",
Добрі, а головне дуже дружні!
Вам дан великий дар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554547
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.01.2015
Не хочу я іти нікуди!
Дістало все: дістали люди,
І семінари, і навчання!
Нема ні сил, ані бажання...
Нікого біль твій не турбує,
Ніхто тебе слухає, не чує!
А ти сидиш собі, як у тумані,
Така сумна, самотня пані...
А що ж робити? Що сказати?
Себе мабуть опанувати!
Життя показує табло,
А ти живи, живи на зло!
Як тільки станеш ти на ноги,
То біди розбіжаться на всі боки!
В душі - ріка бурхлива?
Хай не здолає туга вас лінива!
Тоді життя дасть потурання -
Депресія втече і буде щастям увінчання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532385
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.10.2014
Ти для мене табу, а може й я для тебе... Взагалі я сильна людина, але, як жінці, мені треба випустити свої почуття на волю... Я більше не можу тримати в собі всі ці емоції та відчуття, мені треба, хоч на папері виписати все, що мене турбує!
Не знаю, чи це кохання,( хто ж знає що таке кохання?)а може це нове моє захоплення, але чому ж я тоді про тебе думаю весь час? В кожному хлопцеві я бачу тебе, я шукаю серед натовпу твої рідні очі... Я йду по вулиці, згадуючи тебе, і посміхаюсь... Коли я захожу туди, де ти, я втрачаю розум, мову! Ніколи такого в мене ще не було... Мої ноги тремтять і, здається, що я впаду... Я не можу навіть подивитися на тебе... Так, ми знайомі, але обмежуємось тільки " Привіт"... Таке наше спілкування, але і від цього я щаслива, на сьомому( ні, на сотому) небі від щастя! З однієї сторони, я хочу, щоб ти мене частіше бачив, частіше потрапляти на тоі на очі, але з іншого - я сама тікаю від тебе... І я, впевнена в собі дівчина, перетворююсь на закохане мале дівчисько! Ти на мене також ніби не звертаєш уваги і я не знаю почуваєш ти до мене щось... Ми соромимось один одного...Ти стояв біля мене, такий серйозний( коли ти такий, ти такий мужній, хоча мені більше подобається, коли ти посміхаєшся, мені посміхаєшся), але ти нічого мені не сказав... Ми соромимось один одного... Є таке прислів' я: прихований вогонь буває жаркіший. Не знаю, може це у нас, а може тільки в мене...
Ось така моя історія, може я нагадую сентиментальну наївну маленьку дівчинку, але захотілось написати те, що наболіло і не давало мені спокою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529386
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.10.2014
В один спеконтий день
Говорить чоловік:
'' Куди поїдемо ми,Лєн?
Час відпочить за рік!
Бери свою хустку!
Та й їдем в відпустку!''
Жінка каже неохоче:
'' У відпустку я то хочу,
Але!
Якщо на кошти подивитись,
То в нас часу нема й втомитись!
У ванні будем пляжувати,
А на балконі - засмагати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516333
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 08.08.2014
Росте мамина вишня у нас у саду ,
До неї по стежці я знову іду!
І хоч плоди маленькі,
Але такі смачненькі!
Моя мама невисока,
І красива, кароока,
Добра, щедра, нелінива,
Чесна, мужня, співчутлива!
Коли дійду, я не діждуся -
На мене чекають і вишня, й матуся!
Завжди обоє зустрічають,
І ягідками пригощають!
Якби я ходила лісами й полями,
А вишні такої не знайшла б, як у мами!
Якби я ходила б по світу так само,
Ніде б не знайшла, як у мене, маму!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515407
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.08.2014
Якось кіт Мурко Вихваляка прийшов до річки попити водички. Вона була дуже ласкава до свого гостя. Вони подружилися і почали розмовляти на різні теми.
- Щось ти дуже маленька та мілка, річечко! Я тебе швидко перепливу! - сказав Вихваляка і гордовито підняв голову.
Річка засміялась.
- Чого ти смієшся? - запитав кіт.
Річка продовжувала реготати. Мурко почав ще більше злитися і запропонував парі.
- Якщо я перепливу тебе, - задоволено почав кіт, - я буду приходити і ловити твою рибу.
- А якщо ні? - поцікавилась річка, забавляючись.
- А якщо ні... - подумав кіт. - Такого бути не може!
- Гаразд.
- Ти так просто погодилась, річечко, що мені тебе навіть шкода! Програєш і не буде в тебе риби!
- Подивимось! - лукаво посміхнулась річка, але Мурко цього не помітив, він увесь був у свої\х мріях, де він буде лежати на бережку річки з великою купою риби і сміятися з річки.
- Вихваляка гордовитою ходою зайшов у воду. Потім почав гребти своїми лапками. Ось він вже майже перепливає, зараз буде його тріумф! Але що це? Раптово перед котом з' явився водоверть. Мурко точно не міг передбачити цього. Він розгубився. Поки він намагався тверезо думати, що робити, коловорот ставав ще більше! Мурко провалився туди. Річка допомогла йому вибратися. Вона просто хотіла провчити Вихваляку! Мурко був сердитий і розлючений.
- Ти мене обдурила! - наостанок закричав бідолаха.
Відтоді коти бояться води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515405
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.08.2014
Якось Степан їхав у потязі. Він був задоволений і натхненний тим, що їде у відпустку. Дивиться він у вікно і радіє: небо блакитне, все зеленіє, а сонечко так і посміхається, готове всіх обігрівати своїм теплом. Але раптово чоловікові стає погано. Степан починає нишпорити у кишенях, у сумці, щоб знайти свої пігулки, які йому виписав лікар у міській лікарні. Лишенько! Їх немає! В Степана починається паніка. Він втрачає контроль над собою, йому здається, що в нього темніє в очах і що ось- ось він побачить світло в кінці тунелю! Ноги почали треміти, слабкість і холод долають його...
-Що ж робити?- питає Степан сам у себе.
- Нічого! - відповідає йому внутрішній голос. - Шансів в тебе немає. Так що, між друже, ти помреш і твоя довгоочікувана відпустка змінить маршрут!".
-Але ж мені всього 28, в мене немає ні дружини, ні дітей! - намагався сперечатися чоловік.
- Нічого не вдієш!
Степан без жодної надії заплющив очі, він змирився з долею та спокійно чекав смерті з косою.
- Вам погано? Що ви боркочете? - почувся ласкавий жіночий голос.
Невже це вона? Так швидко? Степан розплющив очі і побачив молоду вродливу жінку з косою... але не з тією, яку він очікував.
- Вам допомогти?
" А вона не така страшна, ця смерть! - спочатку подумав Степан, коли ще не міг оговтатись він паніки. - Стоп! Це ж просто жінка, це не смерть!".
- Нічим ви не допоможете мені! Я помираю!" - тихо і безжиттєво відповів чоловік. - Я забув пігулки, які мені виписав лікар, а ви їх ніде не знайдете, адже вони майже ніде не продаються!
- Як вони називаються? - не відчеплювалась незнайомка.
- Навіщо це вам? Ви мене не врятуєте! - сумно відповів Степан, але в душі знов загорівся вогник надії. Він сказав, як називаються його пілюлі.
Жінка вийшла з купе і через декілька хвилин знову зайшла. В одній руці вона тримала склянку з водою, в іншій - пігулку.
- Ось! Це те, що вам потрібно.Вам пощастило, що в потязі їдуть люди, в яких така ж проблема, що й у вас.
Степан спочатку не повірив, навіть ущипнув себе, аби переконатися, що це не сон. Потім він швидко підхопився і помістив в себе все, що принесли. Через секунду і сліду він хвороби не залишилось. Його знову відвідали кольорові думки про його чудову відпуску.
Випадкова знайома дивилася на нього і посміхалась. Які ж дивні люди, яка дивна сила віри, адже чоловік не знав, що то зовсім не та пігулка, а простий аспірин! Отаке людське самові́яння!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515229
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.08.2014
Чому, коли пишу тобі, я вся тремчу?
І серце б'ється, наче навіжене?
Бо в душу ти запав мою,
А сил немає більше в мене!
Я б з радістю сказала, все, як є,
Що є у мене таємниця,
Але не можу - совість не дає!
І я ношу цю почуттів скарбницю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2014