| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
Мені без тебе все не те.
Мені без тебе день короткий,
Темніша ніч, пусті висотки,
І місто взагалі пусте.
Без тебе день мені не день,
А ніч не ніч мені без тебе,
Холодне сонце, пусте небо,
Світ без життя - і смерть лишень.
А я тобі таки ніхто,
І я така тебе не варта,
Твоїх історій, твоїх жартів,
І ниточки з твого пальто.
Тобі для тебе треба тих,
Хто знає щось у цьому світі.
А всі такі, як я - то діти,
Проти усіх отих твоїх.
То будь тоді собі отам,
А я отут без тебе буду.
Колись згадаю, чи забуду,
Переплетіння наших драм.
Чи не забуду? Хай там як,
А я твоя тобі для тебе,
І моє сонце, моє небо -
Усе тобі, або ніяк.
[i]Яні Бондаревій присвячується[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531355
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.10.2014
Мої гроші буду́ть з ароматом весняного чаю;
Я в залізну коробку з-під чаю їх всі покладу.
Там знайома до болю з дитинства ще музика грає
Хай буде що буде: але я не потраплю в біду.
Поки пахнутимуть мої гроші тим раннім дитинством,
Поки гратиме музика та, що знайома мені,
Поки я пам'ятатиму час, не побитий безчинством,
Поки житиму я, наче в ті давньо-лагідні дні.
[i]Яні Паламар присвячується[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525840
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 25.09.2014
Ми помираєм повільно...
І так, щоб ніхто не бачив.
Крикнем востаннє "Ми вільні!"
Хай хтось поплаче.
Скаже, що ми божевільні,
Що нам не бачити волі...
Ми помираєм повільно,
Шукаючи долі.
Ми не здамось добровільно,
Інші хай кажуть що хочуть.
Ми помираєм повільно
Відкривши очі.
Питати в нас не доцільно,
Не хочем своє віддати.
Ми помираєм повільно
Просто щоб знати
Що ми жили не безцільно,
Що нам було що любити.
Ми помираєм повільно
Для того, щоб жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523948
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2014
Затьмарили прекрасний вишні цвіт.
Ба, навіть колючки - не вся тут суть.
І в день один дізнався цілий світ,
Що часом навіть кактуси цвітуть.
І квіти білі-білі, наче сніг,
Красою всі стереотипи рвуть.
А хто б ще день тому сказати міг,
Що цвіт такий прекрасний принесуть?
Так і з людьми, бо в день один також
Душа їх дивним цвітом зацвіте.
Тут справа вже твоя: або примнож,
Або зламай, як тільки проросте.
Ти можеш їх чарівний білий цвіт,
Немов зіницю ока, берегти.
Або субтильні крила - наче лід -
Порвати, розламати, рознести,
Втопити, ніби в озері, в словах:
Жорстоких, критикуючих, жорстких,
Змести, мов ураганом, довгий шлях,
Яким людина йшла до крил отих.
І аж тоді, коли нема надій,
Коли останнє слово вже сказав,
У ступорі пізнаєш злочин свій.
Бо щойно ти чуже життя зламав.
Зламав той цвіт, який крізь колючки
Прорвався в день один на білий світ.
Розтер у порох білі пелюстки,
Ті крила, що так прагнули в політ.
І кактус знов закрився у собі.
Буденний вид: без квітів і прикрас.
І мало хто зізнається в журбі.
Лиш скажуть "Жаль, що він зацвів лиш раз"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2014
Кожного ранку вона прокидається
Зі сподіванням на те, що все зміниться,
З вірою в те, що вона дочекається,
Й світ, наче ковдрою, снігом накриється.
Сонячні ранки ночами міняються,
На циферблаті Земля тихо крутиться.
Довго ця осінь чомусь не кінчається,
Снігом чомусь не вкривається вулиця.
Якось раптово терпець уривається.
І запитання німе і озвучене:
"Довго зима жартувати збирається?
Довго іще нас збирається мучити?"
Погляд на вулицю раптом спускається,
Де все, як маревом, снігом засипано...
Часом буває: так довго чекається,
Але приходить завжди несподівано.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014