| Сторінки (1/40): | « | 1 | » |
Я просто так
Візьму тебе за руку
Ми сядемо в літак
І відженем розлуку
І полетим туди,
Де сонце в небокраї
Лиш я і ти...лиш я і ти...
Бо більш в житті не маю...
Цей новий світ -
Мереживо із мрій
Що ми зіткали
За життя, з тобою
Життя - це як політ
Не зупиняйся - дій!
І я прошу тебе -
Лети завжди з жагою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2019
У непроглядній сірій тиші
Буває, підкрадеться дума
Всі спогади твої вколише
Навіє знов легкого суму
Оголить глибину душі
Яку ховаєш повсякчас
І подарує золоті ключі
Щоб вогник долі не погас
Всі називають її муза
Й чекають у неслушний час
Захоче - подарує прозу,
Як ні - поезії станцює вальс
Її поява швидкоплинна
Хапай її й танцюй, танцюй!
Допоки стане сил, неспинно
Усіх навколо творчістю хвилюй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855145
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.11.2019
Як важко нам буває
Обрати вірний шлях
Дібрати слів потік
Потрібний в слушний час
Пробратися крізь терни
Солоних сліз, пітьми і болю
Знайти свій еліксир
Що зцілює від горя
Відкрити спопеліле серце
Любов впустити в душу
Бо в ці замкнуті дверні
Свій ключ знайти ти мусиш
Вдихнути в повні груди
Плекати сад в душі
А не надіятись на чудо
Що змиють біль перші дощі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844230
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.08.2019
Скажи мені
Чому такі жорстокі
Ми ж люди всі
Й життя наші короткі
Марнуємо
На сварки й балачки
І кожен кожному
Ми обмиваємо кістки
Огиду наганяє
Ця усмІшка і погляд скоса
А ось ти уже поруч
Й гладиш мені косм
Нехай, марнуй
Життя ж в тебе єдине
А я вкладаю сенс
В кожну свою хвилину
Бо за все зло
І біль і лють і гнів
Накличеш сам на себе горе
У мареві останніх днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844228
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.08.2019
Я в кожній краплі
прохолодного дощу,
що збуджує й тривожить
твою сплячу душу
А хочеш?..Ливнем
по листві затріпочу,
і твоє серце
спішно калатати змушу
А можу інеєм
покрити ті вуста,
які зронили
краплі бруду в щире серце
Вечірню димку
я спускаю неспроста,
у ній ховаю я
від злих очей люблячі серця́
Я хочу станцювати
дикий вальс з тобою,
і закружляти вітром
в черлено́му лісі
Я поведу тебе
незримою ходою,
і покажу тобі
багряне сонце на узліссі
Тільки прошу тебе
краще не грайсь зі мною
бо дуже пожалкуєш...
як війне зимою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2018
Чаруючі запахи осінньої ночі
Лягли на обличчя, на очі дівочі
Принесли всі спогади, здогади, сни
Окуті міцною сіттю таїни́
І хто я, звідки, де знайти коріння?
Лиш чужі спогади і марево-видіння
Увінчані всі пошуки лиш крахом
Тримають у полоні невідомі стра́хи
Чому раніш, чому ми не дізнались?
І як до цього мені міцно спа́лось?
Звідки́ оця жага дізнатись все?
Що думав мій прапрадідусь і куди доля занесе?
Нам треба вдуматися в істину одну
Ми є сплетіння душ зібраних в Долі пелену́
Чиїсь думки, чиясь жага до чогось
Мутації їх хромосом - і ми вже новий сенс життя для когось
Це покоління душ-це джерело твоєї
І не були б ми тими кими є, без неї
- я збережу, я збережу цю мудрість сво́їх поколінь
У кожному зернятці, що рознесуть по світу журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758514
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2017
Іскриться небо, попелом покрите
І розривається в колисці немовля
А в неньки серденько усе побите
Сидить і схлипує над тим дитям
Розкрийте очі! ви, кати пекельні
Невже не шкода вам те немовля
Самі ж колись були такі маленькі
Самі колись тулилися до неньки
Либонь, у тебе, кате, омертвіла вже душа
А мати плаче...у руках долоньки
Тихенько перехрестить, поцілує сина в скроньки
І піде...заховається в його серденько
Його кохана, ніжна і тужлива ненька
Такою пам'ятатиме її повік
І в серці назавжди її безмовний крик
І в серці назавжи її тужлива колискова
І тиха, лиш про татуся розмова
І виросте козак і стане на бік правди!
І розірве кайдани катів..оцей найда!
Вдихне на повні груди правду й волю!
Поборе усіх катів, бо вже душі їх всі кволі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731122
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.04.2017
хочу дождя
и тёплый плед
и как рисуют на акриловых палитрах
и громкий смех
и классный фильм
и нас с тобою на его бегущих титрах
хочу почувствовать тепло,
и утренний мороз осенний
хочу мечтать
и пить вино
и засыпать в обнимку под закат с багрянцем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688360
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.09.2016
Я розмиваюсь у твоїх думках,
І я тихесенько живу в твоєму серці
Приходжу я до тебе в сокровенних снах
І на душі малюю кольори як на веселці
Ти глянь у очі й доки світ затих
А осінь ніжним вітром пестить душу
Так чисто й ніжно в тих серцях простих
Єдиний ритм двох душ зіллється непорушно
Будь завжди поряд , та не лиш в думках
Візьми мене в обійми й поцілуй у скроні
В полоні смутку осені руках
Заполони теплом мої долоні
Не треба слів, нехай шепоче дощ
Про таємниці, що лиш нам відомі
В думках збагнути, як все почалось
Зімкнути очі, й знов відчути почуття знайомі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2015
Холодом віють яскраві спогади...
Радісні миті відлунюють біль
А в голові дикі здогади -
"Твоє дитинство давно точить міль"...
Безлика безнадія в душу вроста
Час відкидає усіх в небуття
"Твоя душа особлива - не проста"-
Ці слова лише совісті каяття
Рідна домівка чомусь вводить біль
В непідвладні свідомості струни
Через спогади що звідусіль
Будують в нетрях розуму дюни...
Але для чого? Я суті не йму
Повідкривались так пізно ті істини
Хочеш? Я правду усю цю прийму
І скорочу між минулим всі відстані
Можливо так ми мандруєм у часі
Залишаючись глядачами в кінотеатрі минулого
Просто сидячи на дитячому сеансі
В пульсуючій від почуттів руці з квитком дорослого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598675
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2015
Мені заважають звуки
........................дихати вільно
Мені заважає світло
........................бачити правду
Я йду в пошуках повітря
........................дихати марно
Стою на краю прірви
........................переживаю зраду.
Це все не вперше
........................дивний дивний сон
Цей поцілунок у чоло
........................забуте …жамевю
І сковані руками плечі
........................взято у полон
Думки мої співають соло
........................зовсім не люблю.
Ранковий кави аромат
........................ніжна тиша навкруги
Парує кухоль на столі
........................жарти витворя димок
Смакую чорний шоколад
........................і рій думок-куди подіть гріхи
Вдихаю запахи ванілі
........................на серці вже давно стальний замок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2015
І рветься ніжне серце на кусочки,
Як рвуться вбивці - гради серед ночі.
Шукай у полі мою вільну душу
І, досить, не ятри сльозами сумні очі.
Я залишусь назавжди поруч,
Ти лише в серденько своє заглянь.
Забудь про гірку славу, що принесла стільки болю,
Бо вже не оминути ворогам усіх земних карань.
Я відшукав на Сході вірних друзів,
І нерозлучні ми були в бою.
Либонь, ці нелюди подумали, що з нас вже годі.
І ось …усі ми, люба, разом вже в Раю.
Я лиш не встиг сказати тобі правду,
Про те, як невимовно боляче тебе люблю.
І загорілось нічне небо, наче пекло,
Та знай, із думкою лише про тебе був... в останньому бою …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558969
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.02.2015
Пече в моєму серці шрам
І знову ніч і знову зорі
І мої очі вже від сліз прозорі
У нас з тобою навіть не роман
Вже другий шрам, а, може, той же
Ти просто розірвав цілющі нити
Якими моє серце вже було сповите
І просто з'їв його шматочок, правда, схоже.
Ти відірвав...і не віддав
Сховав, утік, забув, мовчиш
Усе делітнути й забути ти спішиш
Мовчиш мовчиш мовчиш …
Як мені боляче не знаєш …і …мовчиш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Людство - крихітна душа - страждає від рутини …
Збираю свою думку воєдино
Як купу листя, що встелило наші дні
Природа зовсім, зовсім тут не винна
Як тільки осінь, так і купа попелу на тлі.
Так ми ж самі і палимо вогонь страждань
Все підкидаємо і підкидаємо пожовкле листя
Мале дитятко дихає цим без вагань
Усе щільніше і щільніше огортає димова завіса.
І крихітною ручкою береться попіл
Один лиш дотик - і тече вже не та кров
Та всі ми індивідуми, особи
А помилки однаковісінькі ми робим знов.
Спихаємо вину на когось з себе
А оченята крихітки вже щуляться від болю
На цій Землі нікому ти не треба
То дай думкам і почуттям Мрій- Волю.
Наповнюйся екстазом від життям
Цього не дасть твердий граніт науки
Лише маленька крихітка оця
Терпітиме болючі невимовні муки.
Ну а тепер, зібравши помисли всі воєдино
Я вже не бачу крихітної постаті дитини
Переді мною відкривається картина
Де людство - крихітна душа - страждає від рутини …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532521
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.10.2014
Їх було сорок
сорок вірних душ
І там був морок...
Тихий морок різав слух...
Луганськ 15.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514753
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.07.2014
як глибоко вросло моє коріння,
отут, на цій землі, на цих полях
я знаю, що природи я творіння,
неначебто сплетіння всіх цілющих трав.
я повністю підвладна цій Землі,
зі мною родичається кожна стихія,
в дитинстві повзала на чотирьох своїх,
ну а тепер лише по двух вливається цілюща сила.
я обпиваюсь запахами рути й м'яти
і матіола солодко п 'янить,
я вмію через себе вітер пропускати,
обличчя пестити промінням сонця кожну мить.
а плюхіт тихих вод -
для мене - ніжна мова,
а пісенька нічного цвіркуна -
для мене - колискова.
люблю грозу - як сплеск
страшного батьківського гніву,
люблю росу - ті сльози,
що зронила діва.
я вірю в той бутон троянди,
що гне гіркий полин і виривається на волю,
бо краще нам життя земного і не знати,
ніж вічно жити наче квітка в бур 'яні, і не боротися за кращу долю …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514749
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.07.2014
Не плачте, мамо, не вернусь…
Я не вернусь уже із поля бою.
І гіркий стогін чути з мами вуст:
«Ти в серці у моєму завжди із любов’ю!»
За що, кровиночко, стоїш там?
І чом такого болю маєш знати?
За тебе моляться серця всіх мам.
Від пулі свого «брата» маєш всіх
нас захищати.
Сепаратист,бандерівець – горе народу,
Хто всі ці назви і для чого їх придумав?
Заплутують і всі кінці ховають в воду
Щоб, навіть, і про ближнього,
як про підлоту думав.
І кожному, признайтесь щиро, мало рідної землі.
Людей все більшає…ну а моралі – нажаль ні!
Невже свідомість мороком покрита до самого краю.
Вже XXI вік, а й досі про багатство думаєм і далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511295
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2014
Стираю гумкою в календарі я дату.
Про неї вже ніхто не має знати
Ти став чужим для мене і далеким назавжди
Думки сортую по поличкам, і відкидаю зайві –
де є ти.
Червнева ніч спада на ніжні й голі плечі,
В думках роїться маса слів: «Для мене люди –
це не речі»
Ніч і село. Десь брешуть на лисиць собаки за вікном,
Я розумію, за «кохання» ти своє не рвався напролом.
Задимлене, запилене і чумне місто,
В метро, в годину «пік» всі люди, як листкове тісто.
І ненавмисна наша зустріч…знову й знов,
І кров моя пече у жилах, ну а в душі скулить тихенько
дикий вовк.
Так, просто відпусти мене, бо я йти мушу,
Не ображайся, все в мені, і я сама не розумію свою душу
Немає сліз, немає схлипів – зникло все, як дим.
Бо твоє серце інеєм покрилося блідим.
У дівчини зелені очі, й купа мрій
Вона в кожному подиху
весняного вітру,
візьми кульбабку й по небу розвій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511294
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 14.07.2014
Легенький дотик ніжних слів
Чарує струни нервів монотонно
І навіть усі серця солов’їв
Не б’ються так у грудях, як у мене
- невгамовно.
До болю тяжко підібрати слово,
До бо гірко промовчати знову
На щастя – розумієш все без слів.
Так, як і тьохкання любовні солов’їв.
Ну а в руках парує кухоль кави,
І вся безсонна ніч проходить повз.
«Не хочу із тобою я лукавить,
А завжди говоритиму всерйоз.»
А за вікном – дощить потроху,
А за вікном – травнева тепла ніч.
Й не відступає думка про чарівні
швидкоходи.
Бо «ці слова» хочу сказати віч-на-віч.
Ти не знайдеш в моїх словах неправди,
Вони є чисті, як і калиновий білий цвіт.
Як і бездонне і безкрає літнє небо,
І як тоненький шурхіт із тополі віт.
Як боляче…мовчати…
Чи я мушу?..
Як тяжко все сказати…бо болить…
Матерія все поглинає й поглинає душу…
Аж хочеться від мук оцих завить.
Бо сила розуму з’їдає мою суть.
Вона висмоктує із мене всі життєві соки,
Та за любов свою єдину – я борюсь.
Бо тільки із любов’ю в серці пролітають юні роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510866
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.07.2014
«Дух бунтаря…»
Тарасова велич у думах і віршах
За славу гідну і жадану волю
Життя віддав невпинній боротьбі
За Україну, її славну долю.
А як любив її він безталанно
Уярмлену, нескорену і горду,
ЇЇ сади вишневі навесні,
І дух непереможного народу.
«Нарікали, говорили
Не знайде в житті він броду
Син мужицький, сиротина,
Доля - тільки з мосту в воду.
Подавились зайди брудом,
Пив Тарас з джерел народу
Ну а виріс – защеміло
Серденько від болю.
Тяжко й гірко,
бо в неволі і нелюбо жити.
Спершу наймит,
Ну а потім – різок заслужити.
Зійшло сонце. Україно!
Небо голубіє. Весна прийшла,
А Шевченко – в казематі скніє.
І за що така розплата?
За любов до неба?
Ні! За те, що українець –
Засудити треба!
Із далекого Аралу
Думи тяжкі линуть
Рідну неньку Україну
Повік не покинуть.
Й сади вишневі – спогади ясні,
Поля – засіяні і розпашілі навесні.
А на папері вісники печалі –
Рядки правдиві – іскрометні жала:
«Борітеся, поборете…»
Лихая година
За що, тебе, стріла в полі,
ненько Україно?
За що тебе розпинають
рідні діти – милу ?
Дух бунтарський – нескорений
В високих могилах.
На стророжі стало слово
Й «рабів німих отих» в душах воскресило
Страждав в чужині - бив душі набад
За матір сиву,
І рекрута – сина,
За покриток, за сиріт і байстрят.
За карії дівочі очі,
Що умивалися слізьми щоночі.
Катруся чорну хустку одягла,
Кобзар сліпий мандрує попідтинню,
Нуртує жахом гайдамацька сила
Там Іван Гонта й Залізняк
І плач кругом –
Великий відчай, горе…
І невимовний смуток –
Чорні круки –
Тяжка народна мученицька біль.
«Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?»
За те, мабуть, що Вкраїну
Величали – Мати
І не цурались пам’яті дідів
«Було колись в Україні
Гриміли гармати…»
А бунтарський дух Тараса
Світу сповістив:
«Поховайте та вставайте…» -
І Савур-могилу, кручі Дніпра
Чорні хмари тугою повили…
Тарас Шевченко – гідний українець,
Його словам заміни не знайти.
Бо вся бунтарська кров –
козацька в його жилах.
І линув він в думках на Україну,
Його «всевидящеє око було скрізь»
В хоромах теплих,
І у царських норах.
«Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте…»
Сила духу бунтарського
Мандрує по світу.
Отут вона в Україні
І днює й ночує.
У катівнях й на Майданах
Доленьку віщує.
Час змін гряде.
На перепутті совість.
Щоб жити гідно –
Треба шанувати
Великого Тараса Слово
Правдиве й чисте –
Взяти за буття основу.
Кобзар Шевченка –
Біблія народу,
Апостол Правди і дороговказ
Як здобувати в боротьбі свободу
Бунтарський дух витає з-поміж нас.
Шевченко – совість нації, борець
За правду, волю, і щасливу долю
І в душах українців – дух бунтаря, повсталого в неволі,
І стукіт в унісон оживлених надією сердець!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510864
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 12.07.2014
Любити – це коли тебе
В лещатах болю щімко зажимає,
Любити – це коли спонтанно й без причини
Тебе у вись небесну підіймає.
Ти – джерело нестримного потоку,
Твоя енергія вирує через край.
Коли орбіта сонця в небосхилі
За обрієм кохання зустрічає
І ніжно й трепетно тебе несе у рай.
Закриєш очі ти і солодко заплачеш.
Бо це лиш плід уяви, сміх крізь сльози,
Чи до реалій близько?
А вітер ніжно розвіває довгі коси
І падають пелюстки вишні сніжно з щік
Думки і мрії не підвладні часу й долі,
Любові невблаганний юний вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510551
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.07.2014
Долонею прикрию твої очі,
Гарячі сльози капнуть на щоку…
«Люблю тебе» - губами я шепочу
І сльози переходять у ріку..
Маленький вогник свічки догорає
Дивлюсь на нього я згори – униз…
Хоч і маленьке полум’я, та жаром обпікає.
Й невтомним поглядом пронизує наскрізь.
І тиша, тиша – та жива, не мертва.
Твій подих, свічка, все життя…
Троянди запах, ніби ціла вічність
«…бо ніжна та троянда була …я»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510547
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.07.2014
Як розривається сердеченько від болю
І коле,
коле,
мовби хто ножем –
Чому наше життя таке підвладне
долі?..
Всі істини, всі почуття покриті
міражем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2014
Цей стукіт тисячі сердець:
- Я вірю…
Цей заклик «Україно – ти в ЄС»
- Я вірю…
Нас є мільйони – ми єдині
І актуальний європейський вибір нині,
Наш статус суверенного народу.
Мільйони нас – і всі за волю,
Ми є продовжувачі роду.
За правду, браття,
Ми майданами об’єднані віднині.
Ні деградації!!! І вверх корогви жовто-сині.
Ми всі за зміни – досить вже констант.
Свій вибір май – і розвивай талант.
Хіба не шкода дідуся й бабусю,
Які й гріш до гроша вже не зведуть.
Ми – хочем змін – за самостійність України,
Ми віримо, що кращі вже часи прийдуть…
Нас всіх терзають з двох боків,
Хіба ми схожі на велике стадо приручених биків?!
Ми стоїмо на поклик вибору свободи,
Нехай нас вже й звільнили із роботи.
Ех, бюрократія – жуки-гнойовики,
Як вправно вони тягнуть в нори всі пайки.
І заведуть на кожного із нас із компроматами
брехні й облуди папки,
Ми – творимо нову державу,
Ми – вкотре піднімаємось з колін.
Ми віримо, що всі держави зроблять –
«реверанс–братній нам уклін».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510273
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 09.07.2014
Як ніжно й трепетно шепочуть ці вуста…
Як ніжно й трепетно проймають вони душу…
Як щімко й палко лоскотали промінці…
Як сильно й невгасаюче проймає скрипка…
Як з плюскотом вистрибує з дна рибка…
Як тихо й солодко шепоче березове листя
І як манливо пахне гілля ялинове…
Як сильно й рвучко крильцями тріпоче махаон…
Як мудро й владно правив фараон…
І як хвилююче зірвати хіт-парад,
Як сильно й гучно забивають цвяхи молотки…
Як швидко і безшумно тане лід у склянці…
Як добре і спокійно все ж пробуджуватись вранці…
Як солодко прийти похвалу…
І як важливо відганяти всю хулу…
Як голосно клекоче журавель…
Як сумно згадувати скрип дитячих карусель…
І як яскраво засіяли нові зорі,
На небі, що безмежне і прозоре…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510006
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2014
Як все ж до болі радісно
Відчути весняного вітерця
Легенький свіжий подих…
Там, за вікном все ж є життя –
Природи нескінченний колообіг
Поглянути…Відчути…Зрозуміти…
Віддячити…Зробити подих…
Відкрити очі…
Все ж – ожити…
І вибратись немов з лабет – отрути
Бо ми – єси природи діти,
Яким до ладу берегти і все любити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510005
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2014
Мій рідний край
Моя перлино
Мій спогад синіх, виразних очей.
Той спів, мов сновидіння – солов’їний
Той щебет, немов заклик, ластів’їний і
шепіт прохолодної води…
Я все відчую, й знов вернусь до тебе,
Я все тобі пробачу - лиш чекай
Я ж недарма так вірно й до нестями люблю тебе,
Мій калиновий і бузковий рідний край.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509816
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.07.2014
Залиш мене у спокої, мій суме,
Покинь мої тужливі й ненависні думи
Ти геть від мене в небуття лети –
Не зіб’єш мене в півдорозі до мети!
Я знаю всі свої підступні плани
Цей шлях вже пройдено, тож,
Вибач, - я борюсь!
Так, я борюсь за кожну світлу і погожу днину
За кожну посмішку до себе –
Я борюсь.
За кожну зустріч, кожен погляд –
Я борюсь.
І навіть не надійся, ні за яке злато
Я від своєї сутності не відступлюсь.
Впускатиму я в себе слово добре,
Лиш так в собі знайду оте «Над-Я»!
І все в житті у мене буде добре:
Любов’ю, Вірою, Снагою
наповнена душа моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509815
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.07.2014
Я не здамся без бою.
Бо той бій – провокуючий совість
Я не здамся без бою,
Хоч і «ворог» всю душу вбира
Я не здамся без бою,
Так як в серці нестримна жага
Я не здамся без бою,
Хоч і душу терзають сумління
Я не здамся без бою,
Бо борюсь із самою собою!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014
Як покидати шкода рідний дім
І геть летіти з любої колиски
Я шкодуватиму за втраченим усім
Переглядатиму із літ дитячих диски
Переді мною двері у життя –
І стежечка вузенька встелена травою,
А збоку,- є дорога грунтова
Запилена і змішана з журбою
Переді мною вибір,
Та життя, як завжди
Всі ставить свої умови.
Дорога грунтова – то шлях у небуття,
Стежина – нового життя пересторога
Тож дякую я долі за життєву спрагу,
Як тягу до джерельної води.
Спасибі любий краю за відвагу,
Що у незвідане життя мене пускаєш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014
Молюсь і вірю!
Україно!!! Повстала ти з низького дна
Твої сини пішли в віки за волю,
З надією в щасливе майбуття.
Гей! Хуло – геть з дороги!
Нащадки славних козаків перепливли
«дніпровськії пороги» з середньовіччя в XXI вік
Наругу й злидні ми пережили
Й небоїмось тебе – пропащої хули, -
Ми хочем чути правду завжди й всюди
Не хочем ми обдуреними бути,
Щоб в мирний час життя втрачали люди
Ти є багата і велична Україно
Ми – нація, любов’ю одержима!
Ця вся любов у наших душах, діях.
Ми не даремно барикадища звели
Ми – нація свободою сповита,
І одержима славою героїв боротьби
На поприщі народного протесту!
Достойні гідності, визнання, похвали –
Твої Вкраїно – сильні духом
й навіки вірні дочки і сини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509408
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.07.2014
«З усіх втрат втрата часу - найтяжча»
Г.Сковорода
Чому все промайнуло отак швидко?
Чому весні услід прийшла зима?
Чому відкривши перші сторінки у казку,
Я там не бачу більше щастя і добра?
Чому я відкриваю людям душу,
Які не цінять світлі і нетлінні почуття?
Чому я висказать думки всі свої мушу
Тому, хто цінить розмір гаманця
і стиль життя?
Та всі ми вийшли родом із суспільства,
Де вже немає ні моралі, та й добра нема,
Де щирість переходить в другорядність,
І запах хліба зможе «Сhupa-Chups» нам замінить…
Невже не повернусь в своє дитинство,
Де сміх і радість, теплий голос мами звідусіль
І подивившись в очі свого тата,
Які від щастя світяться в моїх.
Цей теплий затишок, і спогади минулих свят,
Від дотику до його щічок моїх теплих рученят…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509407
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2014
Хитаються, мов тіні під вікном,
Протягують біленькі рученята голі
І мисочка уже з дірявим дном
Побита і пощербана валяється вже долі.
Все продали: худібку, одяг, дім.
Все виміняли лиш крихту хліба,
Щоб діткам було їсти, хоч своїм
А потім все надіялись на манну з неба.
Зима прийшла, так швидко і фатально
І чорні тіні по снігу бредуть,
Віддавшись долі на поталу бездиханно –
На кладовище їх уже ведуть..
Та тіні ці невинні, бо лиш жить хотіли
Надіялись до праці стати, як обнов.
Вони лиш жертви влади безневинні.
Та головне, щоб це не повторилось знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2014
Які нестерпні ці думки
І зі сльозами на очах – я знаю,
Що світ наш котиться згори –
униз,
Що сенс можливо ми зуміємо знайти
десь скраю.
Десь скраю – там де є і сльози, щастя й рай,
Там де нема пропасниці чи маячні й червоного заграву.
Та все ж жалкую, бо збіднів наш край
Де є моральність?Правда ж вся в канаву…
Бо і в дітей, і навіть у малечі,
В якої незахищені ще плечі,
Вона ж тільки на ніжки ще става, –
Уже запрограмована «братва».
Там всі свої, і всі як «брат за брата»,
Та тільки збоку брудом кожен облива,
Коли ти треба, то: «Будь-ласка, не лишайте»
Коли ти немічна: «Та станеш ти на ноги і сама»
Таке наше суспільство, як у клітці, у неволі,
Ба, навіть якщо сходинки усі пройти,
Ти не відкриєш ті дверцята в щастя,
Бо ти тоді не матимеш мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509182
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.07.2014
Як тріпочеться листя…
Ніби лебідь з підбитим крилом.
Ах, як хочеться жити!..
І гребти тим життєвим веслом.
Та пливтиму ж по річці спокійній,
З тихим плесом, з блакитненьким дном.
Тихе плесо – життєві пригоди,
Що із хвилями йдуть валуном.
Без дощів,і без бурі шумної,
Штилем – без життєвих незгод.
А як в дно ти блакитне заглянеш -
То побачиш безмежну й святу.
Оту ніжну, відкриту, ласкаву,
Світлу мрію дитинства свою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2014
Ніколи я не знала чужини,
Ніколи не була я у неволі,
В зажурі тихій китиці калина
Спускала грона тяжко до землі.
І ягід присмак гіркуватий – як і волі
Нагадував минувшину мені.
Була я, як ті китиці калини,
Небачила ніде своєї долі,
Знайшла її я аж у сивині
Прабатьківського й батьківського роду,
Вона – це символ нашої душі
І визволення рідного народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508984
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2014
Як зоряну доріжку в темнім небі,
Цей світлий шлях в житті -
Даруй мені.
Як сонечка промінчик у долонях
Він теплий...Знаю...що радіє він мені.
Відкрий дар Божий ти свого єства
У кожного він є...Я твердо знаю...
Ми маєм все для кращого життя,
Але чому все ж бідність процвітає?
Бідніють - у духовності сердець,
Нажити низку капіталів мріють,
Достукатись грошима до небес,
Але там – «Біле світло» – не відкриють.
Та в наших душах є святійство чисте –
Любов і Віра, Сила Духу і Краса.
Тож відкриваймо душі для добра -
Як «сонця», що нам світить без упину.
І пам’яті, але не забуття
Торкаються промінчики життя
І сповнюють снагою кожну мрію,
Дарують світлі помисли життя –
Величну Мудрість, Віру і Надію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508809
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.07.2014
Скажи мені чому
я чую пісню соловейка, як весну?
Скажи мені чому
я бачу цю красу мінливу,чарівну?
Скажи:
- Це ти нам шлях дала і вивела в життя?
- Це ти зіткала долю з потічка – струмка?
- Це ти співала уночі нам колискову пісню?
- Це ти відкрила двері в світ Добра,
Підперши їх надійно й міцно?
- Це ти…???
Моя тужлива, світла Батьківщино,
Як матір із щедротами землі,
Як той окраєць хліба на столі…
Я не забуду! Так! Повік я не збуду
Щемкі, дитячі спогади ясні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508808
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.07.2014
Талант…У пошуках його
Великі Люди сходили на землю…
Талант…Осяяння душі
Без бруду, забуття, оскверни.
Це - розмах крил, що заважає йти
Вузькою стежкою в безвихідь, без мети.
Не кожен має крила талану,
Й без нього не спроможний оцінити
На що хто здатен, що в житті здійснити?
Ширяти в небі, а чи плазувати?
Хто є володар світу й долі,
Кому ходити блазнем по землі.
Хто безкорисливо рятує світ і гине
Через роки поставши в п’єдесталі,
А хто живе як обиватель,
І дбає лиш про шлунок і достаток.
Ніяких мрій нема і творчих злетів…
Лише на крилах талану
Життя тримає вчених, зодчих і поетів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2014
Тобі здається – все погано,
І Всесвіт весь загорнутий в туман,
Туман, який тримає у полоні,
Роз’ятрює у душах сотні ран.
Цей біль нестерпний ще живе й понині.
Ледь жевріє у душах молодих.
Вони не знають лиха в повній мірі,
Що з предків пам’яті доноситься святих.
Ми відчуваємо, що є на світі диво
І здатне воно пам'ять відродить.
Лиш треба зберегти що в душах сивих
Доноситься до слуху ще малих:
Все записати, визнати, відкрити
Розголосити, висказать, зробить.
І сотні жертв, невинно кимось вбитих
Повстануть з попелу, щоб силу відродить.
Невже у них не вистачить терпіння
Перенести і вистрадать все знов
Але ж оці молодші покоління -
Куди їм за свободу й за любов?…
У них все в розрахунку, все в системах
Комп’ютерні грабунки – вони «в грі»,
Тримаючи весь Всесвіт в мікросхемах,
Натиснуть пуск – і бах!…нема Землі.
Ми мусимо триматись разом гілки,
Яка і через стовбур передасть,
Що є, були, і будуть українці
Яким не все одно: що? де? і як?...
Тому тримаючись мети своєї
Непереможним стане вірний шлях,
Який вже протоптали наші предки
Увіковічнивши себе в віках…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2014