| Сторінки (1/23): | « | 1 | » |
Я не хочу всех этих ссор!
Давай закончим разговор?
Давай забудем всё, как прежде,
Где-то с тех пор, как мы не вместе?
Разбила сердце? Пусть я сука!
Не хочешь - не подам я руку,
Захочешь - я исчезну вовсе
Из твоей жизни и ту осень
Ты больше никогда не вспомнишь,
Те месяцы из жизни бросишь.
Доказывать тебе не стану,
Но не желала я обмана!
Тебя любила я серьёзно,
Хоть и в ВК писала грозно...
Я помню всё... Все те мгновенья,
Все встречи, смс-общенья.
Ты думаешь что мне не больно?
Лишь только с виду так спокойна..
Хоть сердце кровью обливалось,
На людях только улыбалась,
А изнутри грызли сомненья -
Разум не дал благословенья...
Чувства к тебе не охладели,
Хоть принесли нам много боли.
Хотя... Теперь не важно это -
Дороги разминулись где-то
P.S. Давай забудем всё, как прежде,
Где-то с тех пор, как мы не вместе?
Давай закончим разговор?
Я не хочу всех этих ссор...
© Юлия Бричко
24.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513359
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.07.2014
На сердце боль, душевный крик,
Скандал, истерики, всё в миг...
Бессонница, в горле комок...
Депрессия... Всё между строк...
И слёзы тихо по щеке,
Безумный взгляд, Kent в рюкзаке,
Затяжка, дым и пепел вниз,
Ночь, звезды... Мир будто завис.
В руках тетрадка, сжатый лист,
Дождь, слякоть, тихий ветра свист.
Корявый почерк, стих... Слова...
Сомненья, мысли и права...
Лишь одиночество порой
Найдет к спокойствию пароль.
Но оборвется оно вмиг...
На сердце боль... Душевный крик...
2011 год
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513133
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.07.2014
...Чувства вот-вот порвут на части,
Их разбросав по сторонам,
Мы потеряем смысл счастья,
Толком его и не узнав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513132
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.07.2014
Ну вот и прозвенел школьный звонок,
Кому-то, может быть, уже последний.
Мы больше не придём так на урок
И не расскажут нам про класс глупые сплетни.
Мы не услышим крик: «9-А!
Вы – худший класс во всей девятой школе!»
И что? Ведь мы лишь детвора,
Играющая в квачь на коридоре.
Мы 9 лет все рядом шли.
Да! Были и проблемы и невзгоды,
Но общего мы много что нашли,
Мы сами делали свою погоду.
Срывать урок? Мы в этом мастера!
За 9 лет к нам было столько жалоб.
Бывало что и с самого утра
За поведение в журнале море «палок».
Но вот звонок прощальный прозвенит,
А по щекам спускаются слезинки.
«Я - выпускник» - с нас кто-то прокричит.
Увидим вдруг весёлые улыбки.
А мысль в голове: «В последний раз
Стоим толпой у школьного порога…»
Ведь разойдётся в миг один наш класс,
У каждого теперь своя дорога
Май 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510857
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 12.07.2014
Найкращі усі йдуть раптово -
Їх мовчки беруть небеса.
Не кажучи нам ні півслова,
Змикаються тихо уста.
Вони полишають нас жити
Із болем в душі й на очах,
Вони йдуть від нас, щоб спочити
У наших гарячих серцях.
Вони йдуть аби у тім світі
Молитись за рідних - живих -
І росами на буйноцвітті
Приходити вранці до них.
Найкращі усі йдуть назавжди,
Забравши в нас частку душі,
Нічого тобі не сказавши,
Та ти їх у серці лиши.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014
А я пишаюсь тим, що українка,
Що русі коси, мова солов’їна.
Й в житті ніколи, навіть на хвилинку,
Я свою Неньку в горі не покину.
Бо найрідніша, щира і красива
В моєму серці назавжди Вкраїна,
Така знедолена була, але щаслива,
Вона в житті не пада на коліна.
Вона не здасться ні за що у світі.
Я усім серцем у це свято вірю
В моєї Неньки духом вільні діти,
Які здійснять батька Тараса мрію.
А я пишаюсь тим, що українка,
І гордо скажу це усьому світу!
Найкрасивіша в нас Вкраїна-Ненька!
І найщиріші в неї вільні діти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2014
А ти ніколи вже не прийдеш знову,
Не поцілуєш, не обіймеш ніжно,
Не розпочнемо нову ми розмову
І навіть влітку в серці буде сніжно.
І ти чужий, моїм уже не станеш.
Твоя каблучка їй на безіменний...
Із нею поруч в пристрасті палаєш
І зовсім вже не згадуєш про мене.
Та я спокійна, адже ти щасливий,
Ти лиш з тією, що тебе кохає.
Бажаю, щоб для неї був єдиний
Й ваша любов ніколи не згасає.
Ні я не заздрю, навіть не ревную
І , знаєш, чесно, я за вас щаслива...
Хоча й в душі ще трішечки сумую,
Бо розумію, що не розлюбила.
Частинка серця завжди із тобою,
Не повертай її мені, на треба,
Нехай вона залишиться любов’ю,
Що змушувала нас летіть до неба.
Не обіцяю зникнути назавжди!
Чому? Не знаю, але важко буде!
Колись ріднесеньким тебе назвавши,
Не вірю, що тепер чужі ми люди.
Та будь щасливим і забудь все знову,
Ти пригорни її так ніжно-ніжно...
Не розпочнемо ми нову розмову
Аби на серці твоїм вже не було сніжно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2014
У вирі життя, у сірій щоденній рутині
Забули смак щастя ми, радості присмак забули.
Так мало часу приділяєм найближчій родині,
Забули і те, як малими не так давно були.
Для щастя потрібно тоді нам було зовсім мало:
Щоб сонце світило і в день хоча б грам шоколаду,
Щоб бачити очі щасливі і посмішку мами.
Нам щось дарували, й безмежно уже були раді.
Хтось щиро всміхнувся, таких ми вважали за друга
І в кожному кроці ніхто не відшукував зраду,
А щоб побороти найважчу в дитинстві недугу
Потрібно цьом мами і декілька грам шоколаду.
Ми в сонечку бачили щастя, а дощ – сльози неба,
І в шурхоті листя ховалась таємна розмова,
Слова про кохання казали не тим, кому треба,
А лише найближчим, які того заслуговують.
Але нам тоді набридало так бути маленькими,
Ми прагнули вирости, думали так буде краще.
Та вже розумію якими тоді ще були дурненькими...
Доросле життя не несе нам безмежного щастя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2014
А знаєш, за років п’ять
Я стоятиму в білій сукні
І мамин улюблений зять
Ніжно візьме мене за руку.
Голос чийсь урочисто так
Запитає мене чи згідна,
Я подам головою знак,
Моя мова доволі бідна.
А тоді, як заграє вальс
Й чоловік поведе до танцю,
Не чіпайте благаю нас,
Бо почне вже викручувать пальці,
Бо почне кричати душа
Й вириватись назовні крізь сльози,
Прошу я, щоб ніхто не зважав,
Й не даруйте маленькі рози!
Щойно вийду я за поріг,
Ви залийте шампанським серце,
Щоб душа не подалась в біг,
Бо назад зачинились дверці.
І нарешті тоді збагну,
Що це все, це остання точка
Я ніколи вже не назву
Твоїм прізвищем свого синочка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509959
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2014
Не дивися так, Батьку, з картини,
Не хвилюйся за нас, спочивай,
Не дамо ми образить країну,
Не дамо розтоплать рідний край.
Не забули ми, Батьку, науку,
Не згубили ми Твої вірші,
Не опустимо ми свої руки!
Не чужі, козаки ми в душі!
Ще піднімем з колін нашу неньку,
Ще ми здійснемо Твій заповіт,
Ще влаштуєм свої "посиденьки",
Ще про нас заговорить весь світ.
Ще не довго потрібно чекати,
Ще не довго царюють кати,
Ще Твої 200 років стрічати
Будуть вільні і доньки й сини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509529
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.07.2014
Приходить ніч і я знімаю маску...
І лиш тоді, напевно я жива,
Моє буття ніскілечки не казка,
А я не втомлююся вірити в дива.
Мені набридла сірість лиць буденності
І люди, що повсюд гримлять кайданами,
І розпинаються усім про свої цінності,
Нав’язані одвічними тиранами.
Я своє «ego» заховую під масками,
Я пам’ятала «sed vitae discimus»!
Життя своє заповнюю відмазками,
До чогось прагну, але ніц не змінюю.
Лише вночі тіло життям насичує,
Думки уже не сковує суспільство,
А вранці знову сковую я міміку
І йду у люд під пролетарську пісню.
_______________________________________
*sed vitae discimus (лат.) - для життя вчимося
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509527
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2014
Темним полотном накрила ніч місто,
Для тебе це наче ковток життя.
Нехай навколо всі говорять, що залізо,
Але ж ти знаєш що у неї є душа.
Єдиний рух – ти чуєш звук мотору,
Який доповнює твоє серцебиття.
Це темна ніч, де жодного затору,
Де ти відчути зможеш справжній смак життя.
І ти із нею справді одне ціле.
Це почуття, коли сідаєш за кермо…
І всередині в тобі наче інша сила,
Й вона шепоче тобі ніжно: «їдемо»
Лиш ти й дорога –воля… Все і більш нікого.
Лише життя, в твоїй крові адреналін,
Шкода, що темна ніч коротка, не на довго.
Запах бензину, швидкість – це твій героїн!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014
Я просто не докохала…
Я просто ще хвора тобою…
Напевно глибоко пірнула
У мрії свої з головою,
Напевно даремно не спала
Чекаючи твого дзвіночка,
Даремно тобі написала
Як хочу назвати синочка.
Щоб в нього був голос, як в тебе
І були такі ж карі очки,
Що нитками кольору неба
Я вишию для нього сорочку.
Даремно тобі я відкрила
Великі свої таємниці,
Літала, неначе на крилах,
Вдивляючись в твої зіниці.
Я просто ще сильно кохаю
І важко мені, розумієш?
До доброго швидко звикаєш…
Забути тебе не зумію!
Я довго не можу заснути
Бо голосу твого не чую.
Чому всі не можуть збагнути,
Що сильно тебе так люблю я?
Я просто не докохала,
Я дуже сумую без тебе,
Розлука на нас ця напала
Як дощ серед чистого неба…
Я просто не докохала.......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2014
О, Лесе, мила, Ви мені дозвольте
Попри роки сестрою Вас назвать.
У снах моїх, у мрій моїх безодні
Волинськії пісні разом співать.
Я була там, де жили Ви, шановна,
Будинок Ваш поважно ще стоїть,
Він спогадів, думок, повірте, повен.
Про щось розкаже,а про щось втаїть.
Навколо все там не підвладне часу,
Проходять дні і проліта роки,
Будинок Ваш стоїть, стоїть прекрасен,
Ніщо не в силі рушити краси.
Я сяду тихо біля цвіту груші
Птахи навіюють і радість, і журбу,
Стоїть будинок Лесі непорушний…
Та все ж пора, що ж, сестро, я піду.
А спогади залишились яскраві,
Я буду ще, сюди я повернусь.
В будинку Лесі, у письменства храмі
Я спокій, рівновагу віднайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508494
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.07.2014
Наші краї – це свіжий вітер,
Просторе поле та гаї,
Яскравий цвіт вкраїнських квітів,
Весела пісня солов’їв,
Блакитне небо, жовте сонце
Та смак джерельної води,
Барвінок, мальви край віконця
Та ніжнобілії хати.
А наше слово – наша сила,
В нім доброта лиш та любов.
Лише послухайте як мило
Звать воріженьками «врагов».
В них «мать», а ми матусей звемо
Ту, що життя нам всім дала,
Що нічку недоспала темну,
В дорогу довгу повела…
Яка краса на полі білім,
Чи на засніжених стежках
Грона червоної калини
Нам майорять, наче в казках.
Верба схилилась над водою,
Береза з кленом гомонить,
А за кремезною горою
Прозора річенька біжить.
Вкраїнський одяг, як картинка,
І вишиті на нім квітки,
У них життєвий щлях людини –
Червого-чорнії нитки.
Це – наша люба Україна,
Це – наша гордість та любов,
Це – наша мова солов’їна!
І в нас тече гаряча кров!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508493
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.07.2014
Ковдра і кава - це вже твоя звичка,
Закладка в книзі з дивним візерунком,
Важезний смуток впав на твоє личко
І наганяє він самотню думку.
А ти хотіла щоб усе, як в книзі,
Щоб принц з грошима, щоб палке кохання,
Щоб прокидатися в обід десь у Парижі
І ще, щоб раб виконував бажання.
А за вікном твоїм старий Хмельницький
І замість віскі у руках лиш кава,
Довкола більшість люду - сірі лиця.
Скажи чого ти, крихітко, чекала?
Хотіла щастя, але ніц не робиш
Ти вірила лише своїм романам.
Гадала ти, що синю птаху зловиш,
Але твої думки - сумна омана.
Зійди на землю і розкрий вже очі!
Поглянь на світ, як бачать реалісти.
І припиняй ти мріяти щоночі...
Ти, люба моя, справжня егоїстка.
Полиш романи. Ти вже божевільна,
Ти вже схибнулась на своїм коханні.
Бо безіменний палець буде вільний
До твоїх легенів останнього зітхання.
Ковдра і кава - це вже твоя звичка,
Закладка в книзі з дивним візерунком,
Самотній погляд, молоденьке личко,
Любовна проза нижчого ґатунку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2014
Ми полонили почуття
В телефон і соц.мережі,
Навкруги нове життя,
Між містами стерті межі.
Ми забули про любов:
Замість компліментів смайли,
Замість віч-на-віч розмов
Він чека її в онлайні.
Подарунки у ВК
Нащо той букетик квітів?
Все це – справа не легка,
Бо ж нема куди їх діти.
Нащо нам оті листи
Як є в Інтернеті чати?
Ну а там ще роки три
І розівчимось писати.
Деградуємо, народе,
В нас нове online життя.
Скоро будуть навіть роди
Віртуальні й вірт-дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508293
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 30.06.2014
Цей львівський дощ… Нікого окрім тебе...
І шурхіт листя посеред доріг.
Душа твоя ще проситься у небо,
Не встигши вирватись, все падає до ніг.
І ти ідеш, один серед мільйону,
Сотні очей навколо, сотні рук.
Та серед сотень жодного такого,
Що втихомирить смуток від розлук.
Немає погляду, що змусить тебе жити,
Що змусить встати і піти кудись,
Нема для кого гори покорити.
Нема для кого полетіть у вись.
19.09.2013 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
Церковний бій і три "блатних" акорди,
Гітара - класика й порепаний чохол,
І вітер пил підняв з доріг самотніх.
Поете, друже, чом сюди прийшов?
Самотність тут сестра моя довічна,
Душевний біль - то муза на віки.
Там на столі вже тліє жовта свічка,
Страшенні тіні лізуть у кутки.
Послухай, брате, крик моїх акордів,
Та вислухай все те, що я скажу...
Мені самій вже протягом двох років
Набридло усе те, що я пишу.
Набридло вже кидать рими на вітер,
Папір усе псувать на аби-що,
Писати про це небо, хмари, квіти,
Писать про смак життя після дощу.
Хочу складати я нормальні вірші.
Такі, як вже два роки не пишу.
Що? Божевільна я? Можливо навіть гірше!
Хочу не щастя - біль після дощу!
А де ж екстрим, якась подія дика?
А де ж той біль, що серце розрива?
Де жах про смерть твоєй душі навіки?
Я хочу ліс, довкола лиш дрова́!
Я ненормальна! Інші би раділи,
Що вже нарешті спокій у житті.
Набридло вже кидать на вітер рими,
Я хочу болю й краху на душі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
Кричу до тебе! Тишою кричу!
І чую стогін власного серденька,
Ховаю сльози в крапельках дощу
І дівчинка в мені така маленька,
Така наївна дивиться на світ,
Її ховаю я від цього болю,
Ховаю я уже сімнадцять літ,
На волю відпускаю лиш з тобою.
Лише з тобою спокій на душі,
Лише з тобою я така відверта.
Коли ж підеш, то, прошу, залиши
Хоча б щілинку в ніжних дверцях серця.
Та прошу я: не йди, не залишай!
Бо стихне стукіт і мого серденька.
Без нас помре вона, запам'ятай,
Та дівчинка в мені така маленька...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2014
Найкращі друзі - це, напевно, ті,
Про кого думаєш щодня і щохвилини,
Хто залишився найдорожчим у житті
І з ким, здається, ти уже одна родина.
Кого на довго не бажаєш залишать
І називаєш іх чи братом, чи сестрою,
Вони про дружбу на весь Всесвіт не кричать
І з ними наодинці, як з собою.
Нехай розкинуло нас у чужі міста,
Нехай над нами пролітають кілометри,
Але однаково звучать наші серця.
Мій друже, я завжди хвилююсь де ти.
Ми заклопотані у справах з головою,
Сучасний світ нам не дає ще відпочинку,
Та ми пов’язані, мій друже, із тобою,
Для тебе я завжди знайду хвилинку.
Найкращі друзі - це, напевно, ті,
Із ким, здається, ти - одна родина.
І як би важко не було в житті
Вони для тебе все ж знайдуть хвилину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507507
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.06.2014
Залиш мені смак твоїх ніжних губ
І поцілуй мене так, наче це востаннє.
По тілу ще відчутний дотик рук...
Почуй моє безмовнеє благання!!!
Візьми в обійми, як мале дитя,
І пригорни до себе, наче рідну.
Я прошепчу тихенько: "Я твоя..."
А ти, всміхнувшись, скажеш: "Юль, я вірю!"
Поглянь у вічі, наче вже помру,
З тією ніжністю, з останньою любов'ю.
Давай зіграємо в одну буденну гру:
Ти будеш вірить, що я лиш з тобою.
Давай з тобою будем жити так,
Неначе завтра з нас когось не стане,
Любов нехай летить, неначе птах,
І проліта над нашими містами.
Між нами кілометрів сотні дві,
Південно-західна між нами залізниця,
Але приїду я на вихідні
І пристрасть запала в моїх зінницях.
Залиш мені смак твоїх ніжних губ
І поцілуй так, наче це востаннє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507399
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2014
Все холод, біль, усе чуже навколо,
Живеш у світі цім, як інвалід.
І руки є, і ноги, розум, мова,
А серце в грудях жалісно щимить.
Сказати хочеш все, що наболіло?
Вони ж поглянуть... І махнуть: "Іди!"
Кричати хочеш? Кров вже закипіла?
Та ти собі мовчиш, ну що ж... Мовчи!
Бажаєш ти літать, як птаха вільна?
Тебе трима буденності ланцюг.
Порви його бо ти ж не звір - людина!
Говориш "ні"? Тоді я промовчу!!!
Поглянь на себе: ти, як сіра маса,
Ти зі всіма вбивав свої думки.
І потемніли, і облізли краски.
До чого тут, скажи мені, роки?
Тіло старіє? Збагачується розум?
Та де ж там він, якщо душі нема?
Ти закриваєш сам їй волю, простір,
В клітці буденності гниє з часом вона!
Агов, народ, ми з вами народились
як особистості, ми всі сповна ідей.
У сіру гниль самі перетворились
хто думку власну втратив через день.
Ти схаменись, ніколи ще не пізно
Душі відкрить всі простори життя!
Ми особистості, усі ми люди різні:
Вона і він, і ви, і ти, і я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507393
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2014