LaraS

Дієслово

Хто  в  нас  завжди  в  дії,  в  русі,  
Не  лінуєтьс  ніколи,  
Працьовиті  в  нього  друзі?  
-  Це,  звичайно,  Дієслово.  
На  зорі  розбудить  Сонце  
І  росою  Землю  вмиє,  
У  будинках  всі  віконця  
з  радістю  навстіж  відкриє.  
З  вами  зробить  він  зарядку  
і  скопає  землі  грядку,  
І  посіє  й  заскородить,  
Виросте  і  щедро  вродить.  
Він  з  людьми  життю  радіє  
і  планує  й  забавляє.  
На  питання:  "Що  робити?"  
Завжди  всім  відповідає.  
Шиє,  вяже,  одягає,  
пече,  варить  і  годує,  
розуму  усіх  навчає,  
з  діточками  сам  зростає.  
Пропонує,  вибирає,  
Передбачує  й  все  знає.  
Все  замітить,  все  побачить,  
І  підтримає,  й  пробачить.  
Приголубить,  усміхнеться,  
У  коханні  всім  клянеться.  
З  Успіхом  вмить  повінчає  
"Що  зробив  ти?"  -  все  ж  спитає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2017

Тост на весіллі сина

Дорога  родино,  
ще  одну  дитину
прийми  й  полюби.
Вони  з  нашим  сином,
наче  голуби,
як  лебідка  й  лебідь  ніжно  покохали
й  продовжити  рід  наш  щиро  обіцяли.

Хороший  наш  сину,
дорога  дитино,
дружину  шануй.
Не  сварись  ніколи
краще  поцілуй
з  любов'ю  і  ласкою,
тільки  так,  синочку,
життя  зробиш  казкою.

Лєрочка,  ти  для    Богдана
пара  та,  що    Богом  дана.
Не  бери  у  свої  вуха,
 що  для  тебе    я  свекруха.
 Я  на  дружбу  сподіваюсь,
бути  матір'ю  для  тебе  постараюсь.

Свате,  свахо,  в  добрий  час
поєднали  діти  нас.
Об'єднали  дві  родини,
ще  покличуть  на  христини,
будем  часто  зустрічатись,
 то  ж  давайте  родичатись.
Разом  Богу  помолімось,
щоб  у  цей  святковий  день
Бог  їм  щастя  дарував,
 в  їх  серця  любов  послав,
щоби  наші  з  вами  діти
завжди  мали  чим  радіти.

Чоловіче,  не  балуй  -
за  гостями  прослідкуй,
 щоб  по  вінця  всі  налили
 і  усе  до  дна  допили,
 За  здоров'я,  за  удачу,
і  за  щастя,  й  за  добро...
щоб  у  наших  діточок,
що  захочуть  -  все  було.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016

На все в житті Господня воля

Путі  Господні  є  несповідимі.
І  Божий  дар  -  це  кожен  поворот.
Не  підеш  геть  і  не  проїдеш  мимо  -
Не  оминеш  ні  трон,  ні  ешафот.

Людина  кожна,  що  в  житті  зустрілась,
Не  просто  так  з’явилась  на  путі:
Бо  кожна  зустріч  є  Господня  милість:
Щоб  тільки  цим  спаслись  ви  у  житті.

Життя  ж  трудне,  і  в  світі  мало  миру
І  ангелів  не  слухаємось  ми.
Ми  кожну  мить  воюємо  від  жиру,
Бездумно  наближаємо  час  пітьми.

Бува,  здається,  наші  хлібо-солі
Якась  помилка,  й  особисто  ми
Всі  гідні  мати  кращу  й  іншу  долю,
Та  так  Господь  дав  жити  між  людьми.

Дивись  на  світ,  як  дивиться  дитина,
Побач  в  росинці  Божий  срібнолик,
Нехай  же  зло  в  душі  навіки  згине  —
Даруй  добро  та  вдячність  цілий  вік.

Путі  Господні  є  несповідимі...
Та  кожен  гостем  в  світ  земний  іде,
І  кожен  є  бажаним  і  любимим,
Бо  сам  Господь  незримо  всіх  веде.
*******
Шляхи  Господні  є  несповідимі.  
Є  Божим  даром  кожен  поворот.  
І  не  звернути,  обійшовши  мимо,  
Не  обминути  чи  то  трон,  чи  ешафот.  

Кожна  людина,  що  в  житті  зустрілась,  
Не  просто  так  з'явилась    на  шляху.  
Господь  вас  звів,  щоб  вона  пригодилась:
Тобою  її,    а  нею  тебе  спасти  від  страху.  


Але  життя  важке  і  загадковий  світ  
І  ангелів  не  слухаємось  ми.  
Воюєм  один  з  одним  кожну  мить  
Бездумно  наближаєм  час  пітьми.  

Часто  здається,  помилкова  доля,  
Усе  не  те,  що  сподівався,  що  чекав,  
Але  на  все  в  житті  Господня  воля,  
Ти  краще  з  вдячністю  прийми,  що  Бог  послав.  

Ти  по-дитячому  побачити  зумій  
У  крапельці  роси  сріблясте  сяйво,  
Любовю  заміни  усе  в  душі  своїй,  
Бо  все,  що  без  добра  й  любові  в  житті  зайве.

Шляхи  Господні  є  несповідимі
Та  кожен  гостем  в  земний  світ  іде,
І  кожен  бажаним  є  і  кожен  є  любимим,
І  сам  Господь  незримо  всіх  веде.
***

ПУТИ  ГОСПОДНИ  НЕИСПОВЕДИМЫ

Пути  Господни  неисповедимы.  
И  Божий  дар  есть  каждый  поворот.  
И  не  свернуть,  объехав  рядом,  мимо,  
Не  миновать  ни  трон,  ни  эшафот.  

И  каждый  человек,  что  в  жизни  встречен,  
Не  просто  так  встал  на  твоем  пути.  
Господь  вас  свел  на  этом  белом  свете,  
Чтоб  им  -  тебя,  тобой  -  его  спасти.  

Но  жизнь  трудна  и  мир  непредсказуем,  
И  Ангелов  не  слушаемся  мы.  
И  каждый  миг,  и  каждый  час  воюем  
Друг  с  другом,  приближая  царство  тьмы.  

И  кажется  порой,  что  наша  участь,  
Дана  нам  по  ошибке,  и  как  раз,  
Уж,  мы-то  заслужили  фант  получше...  
А  надо  принимать,  что  Бог  подаст.  

По-детски  надо  научиться  видеть  
В  росинке  малой  Божье  серебро  
И  зло  в  душе  своей  возненавидеть,  
И  благодарно  взращивать  добро.  

Пути  Господни  неисповедимы...  
Но  каждый  гостем  в  мир  земной  пришёл,  
Которого  желанным  и  любимым,  
Незримо  за  руку  Господь  привёл.

Автор  стихов  -  Любовь  Лихоманова

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2016

Казка про частини мови

Прочитавши  цю  казку  на  сайті:  http://zochblidcha.at.ua/publ/kazka_pro_chastini_movi/1-1-0-8
спробувала  зарифмувати.  Ось  що  вийшло.

Розповісти  хочу  казку
Про  важливість  частин  мови,
Чопурності  зняти  маску,
З  них,  принаймі,  я  готова.
Залишила  мати  Мова
Їх  самих  одного  разу.
Тут  Іменник  гордо  мовив
Про  важливість  всім  відразу:
- Я  важливий  неодмінно,
Назву  всім  даю  предметам,
Всім  подіям  та  істотам.
Одягаю  в  сім  відмінків,
В  два  числа  і  ще  в  три  роди.
В  реченні  хоч  яким  членом  можу  бути  від  природи.
Зупинив  його  Прикметник:
-Таке  саме  маю  право.
Та  без  мене,як  бешкетник,
Виглядає  кожен  мляво.
Я  усіх  вас  прикрашаю
Й  до  особи  прикріпляю.
Бути  першим  й  головним
Справедливо  право  маю.
- А  чи  зможете  без  мене
Щось  купити  у  крамниці?
Що  по  чому,  скільки  треба?
Все  це  будуть  таємниці.
Без  Числівника  нікому
В  житті  легко  не  буває.
Як  рахуєш  все  свідомо,
То  воно  лиш  прибуває.
Тай  ,  Іменнику,  з  тобою
Часто  головним  буваю.
Задоволений  собою
З  гордістю  це  відчуваю.
А  Займенник  слухав-слухав:
- Всі  слова  ці  ріжуть  вуха.
Як  вас  в  реченні  немає,
Хто  вас  вміло  заміняє?
Так  що  ,  брати,  зачекайте.
Головний  тут  я!  Звикайте!
- Ой!  Ой!Ой!  Ледащо,
Не  повірю  я  нізащо.
Ви  без  мене  Дієслова
Не  зерно,  а  лиш  полова.
Часи  мої  чого  лиш  варті!
Це  зовсім,  скажу,  не  жарти.
Так  хто  тут  з  нас  могутній?
Прислівник,  очей  не  зводив  з  Дієслова,
Наважився  й  собі  взяв  слово:
-Дерете  носа  не  знати  чому,
Бути  важливим  мені  одному.
Не  дамся,  як  ви,  себе  всім  міняти.
Часам,  родам,  відмінкам  себе  викривляти.
Так.  Дієслова    я  часто  тримаюсь
І  ще  з  Прикметником  я  родичаюсь.
В  реченні  я  всього  лиш  обставина.
Але  це  гідність  моя,  а  не  прогалина.
Прийменник  наче  цього  й  чекав.
Вирішив  також  не  ловити  гав:
-То  лиш  слабкодухі  міняють  обличчя.
 Я  теж  не  міняюсь.  Мінятись  не  личить.
Хочу  звернути  вашу  увагу-
Роблю  вам  послугу,то  й  вимагаю  повагу.
- Я  теж  не  міняюсь,  навіщо  цей  галас.
В  своїй  важливості  ніскільки  не  вагаюсь.
Сполучник  я.Зєдную  в  речення  всіх  вас,  малята.
Без  мене  розбредетесь,  неначе  телята.
Відстояти  себе  рішила  й  Частка:
- Без    мене  попадете  всі  у  пастку.
Творити    Дієслову  форми  завжди  помагаю
Як  виразиш  без  мене  почуття?-  я  вас  питаю.
- Гай-  Гай!  Які  тепер  часи  настали!?
Діти  однієї  матері  сваритись  розпочали….
Шкода,  що  не  умію  зрозуміло  говорити,
А  лиш  від  радості  чи  горя  Вигуки  творити.
Тут  рідна  мати  Мова  повернулась
Й  до  діток  своїх  лагідно  всміхнулась:
- Кожен  з  вас  мені  потрібен,
І  кожен  важливий.
Бо  без  вас  не  така  гарна  і  людям  не  мила.
З  вами    я  багата,  в  вас  моя  сила.
Частини  мови  взялися  за  руки:
- Заживем  брати  від  нині  без  сварки  й  розлуки.
У  дружбі  і  злагоді  будемо  здорові,
Щастя  й  радість  принесем  нашій  мамі-Мові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2016

"Червона Калина"

В  чарівному  куточку  України

привітний  є  Поліський  край.

Він  дихає  любов'ю  до  людини,

А  в  санаторій  попадеш,-  неначе  в  рай.

Санаторій  -  "Червона  Калина",

Бо  так,    як  калина  здоров'я  дає,

Зразу  впізнають,  що  це  Україна,

Хто  тут  відпочине  здоровшим  стає.

Червона  калина  -  це  символ  країни,

Символ  скромності  й  дівочої  краси

"Червона  Калина"  -  гордість  України

Сил  наберешся  від  джерел  й  від  чистої  роси.

Цілюще  все  тут  -  і  вода,  і  сосни

Усмішки  персоналу  й  любов  від  їх  сердець.

Все  зроблено  красиво,  все  сучасне.

Усе  продумано  аж  до  самИх  дрібниць.

І  лікар  головний  тут  кращий  з  кращих,

Про  нього  знає  майже  увесь  світ.

Він  згуртував  людей  тут  всіх  трудящих

І  за  собою  їх  веде  багато  літ.

Розказуй  про  "Калину"  скрізь  і  всюди!

Хай  слава  лине  про  земний  цей  рай,

Нехай  здоров'я  поправляють  наші  люди,

Хай  калиново  квітне  цей  Поліський  край.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651996
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2016

Життя, я вдячна, що в мені

http://emosurf.com/post/2745
Сподобалось.  Попробувала  перекласти.

Життя,  я  вдячна,  що  в  мені
Стрімким  вируєш  водопадом.
Керуєш  мною  в  важкі  дні,
То  градом  б'єш,  то  квітнеш  садом.
Так,  цінний  кожен  твій  урок,
Перед  тобою  щиро  каюсь,
Твої  підказки,  коли  роблю    крок,
Крізь  суєту  почути  намагаюсь.
Я  так  люблю  твою  весну!
І  зрілий  гладить  колос  хліба.
Грайливо  ловить  на  тонку  блесну
Думки    твої  із  Океану  неба.
З  росою  рано  квіточками
Ти  прямо  в  душу  заглядаєш.
Двері  відхилиш  сквозняками,
І  що  за  ними,  точно  знаєш.
Ціную  кожен  штрих  і  звук,
Хвилини  в  любові  прожиті,
Цілунок  ніжних  губ  і  дотик  рук,
Неповторність  кожної  миті.
Ти  створюєш  мене,  а  я  –  тебе.
Пишу  розмашисто  і    кольорів  я  не  шкодую,
Мій  джаз  душі  відтінками  дзвенить,
Коли  я  по  снігу  знов  барвами    малюю.
Ти  перший  подих  і  найперший  крик,
Ти  із  невидимих  енергій  проростаєш.
І  кожному  приготувало  мить,
Коли  ти  з  подихом  останнім  відлітаєш.
Я  бачила,  як  ти  назавжди  вмієш  вийти,
Безповоротно,  нерухоме  тіло  залишивши.
І  як  зневірених  примушуєш  ще  жити,
Незнайдений  твій  сенс  вмить  привідкривши.
Хочу  я  Істини  твої  жадібно  пити
І  таїнства  букет  радо  пізнати.
Життя!!!  Дозволь  щиро  любити,
Дай  мудрості  свідомо  вибирати.
Прошу  тебе!  Кипи!  Сіяй!  Вируй!!!
Симфонією  хвилюючих  вібрацій
Гормоном  свята,  що  бурхливе  у  крові,
бутоном  кратера,  вируючих  пульсацій!
Дозволь  куражитись,  сміятись  і  парити
Над  прірвою  страхУ!  У  цьому  твоя  Сила!
Борги  оплачені!  Я  поспішаю  дарувати,
Все  те,  чого  мене  ти  вже  навчило  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2016

Прости мене

http://larafs.wix.com/prostite  
Прости  мене  у  Прощену  неділю,
За  всі  слова,  що  в  гніві  говорила.
А  ще  за  ті,  що  я  сказать  забула,
За  ті,  що  ти  казав,  а  я  не  чула.
За  всі  думки  мої  жіночі,
Що  змушують  мене  не  спать  щоночі.
За  почуття,  що  в  серці  бережу.
За  те,  що  від  душі  тебе  люблю.
За  все  пробачення  я  хочу  попросити,
Щоб  з  легкістю  на  світі  цьому  жити.
За  лінь,  неробство  і  терпіння  долі,
І  за    образи  чи  свідомі,  а  чи  мимоволі.
За  погляд,  що  колись  тебе  бентежив
І  з  ревністю  за  кожним  кроком  твоїм  стежив.
За  вірну  дружбу  -  мені  так  з  тобою  добре
Знай,  ти  для  мене  найдорожча  нагорода.
За  все,  за  все  мене  сьогодні  ти  прости.
Не  треба  на  душі  тягар  нести.
Сьогодні  ж  бо  є  Прощена  неділя.
Живімо  так,  як  ніби  вчора  в  нас  було  весілля

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2016

Люблю сидеть и слушать тишину

Люблю  сидеть  и  слушать  тишину:

Она  ведь  правду  никогда  не  искажает,

Ты  лишь  услышишь  то,  что  наяву

Свой  звук,  как  камешек  на  гладь  воды,  бросает.

Вот  я  услышала  лошадки  ржание,

Тут  пенье  птиц,      а  там  мотора  гул

И  даже  слышу  в  этот  миг  свое  дыханье,

И  шелест  листьев  –  ветерок  подул.

Кукушка  вот  свое  «ку-ку»  издала,

Гул  пчел,  они  спешат  на  луг.

Тут  ветерок  принес  волну  цветов  дыханья,

Благоуханный  аромат  донесся  вдруг.

И  все  есть  истина,  ни  капли  лжи.

Ты    лишь  почувствуй  красоту  мгновений,

Здесь  и  сейчас  ты  жизнь  свою  живи,

Наполни  ее  чудом  откровений.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2015

Капли дождя стучат в окно

Капли  дождя  стучат  в  окно,

Подымешь  поневоле  взгляд.
 
Они  танцуют  на  стекле  смешно,

 Будто  на  танец  пригласить  хотят.

 А  за  окном  танцуют  джаз,

Кружатся  лопающие  пузырьки

И  на  бегу,  показывают  класс  –

Настали  долгожданные  деньки.

Земля  парит,облегченно  дышит,

Душ  освежающий    приняв,

И  грома  будто  бы  не  слышит,

Наслаждается,    пыли  много  сняв.

Небо  лопнуло.  Льет  как  с  ведра.

От  дождя  потемнели  кусты.

В  интернете  сидит  детвора.

Дворовые  площадки  пусты.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2015

Ти знаєш, без любові все ніщо…

Ти  знаєш,  без  любові  все  ніщо,
Весь  світ  наш  витканий  з  любові.
Ти  запитай  мене  хоча  б  про  що,
Я  відповім,  що  навіть  ми  з  тобою  є  любов.
Любові  нитка  золота  в  руках  Творця
Сплітається  чудово  і  творить  дива,
Любовю  наповняються  людські  серця
І  від  любові  навкруги  все  ожива.
Щастя  куєм  собі  ми  днем  за  днем
Із  істини,  із  безумовної  любові.
Бог      дав  можливість  стати  ковалем
Для  себе  власної  людської    долі.
Можливість  дав  розпутати  життєвий  лабіринт
І  розв’язати  всі  поставлені  задачі,
Для  себе  відшукати  власний  ритм,
І  щоб  рішучість  принесла  море  удачі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593198
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2015

Гаряче настало літо.

Гаряче    настало  літо.
Все  навкруги  розквітло.
Глянути  оку  мило
На  квіти,  що  я  зростила.
Іриси  цвітуть  яскраво
І  зирять  на  всіх  величаво.
Піони  вклонились  низько
Лілеї,  що  зовсім  близько.
Росте  в  тіні  винограду
Троянда  –  царівна  саду.
Красою  чарує  очі
Хоч  має  шипи  колючі.
Пахне  любисток  і  м’ята
Й  веселі  цвітуть  хлопята,
Чорнобривці  горять  на  сонці,  -
Ця  краса  під  моїм  віконцем.
А  упродовж  паркану,
Де  лілії  і  тюльпани,
Мальви  високі  й  дужі
Струнко  стоять  на  сторожі.
Всміхаються  всім  перехожим
Квіти  на  сонце  схожі.
Щоранку  росою  вмиті
Радість  несуть  щомиті.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2015

Конвалія

Конвалії  дзвіночки  сніжно-білі,
Як  бусинки  -  перлиночки  манять.
Закоханого  вітру  ніжні  хвилі
Лоскочуть,  вони    трепетно  дзвенять.
Голівоньки  цнотливо  нахилила,
І  вроду  п’є  з  ранкової  роси,
 З-поміж  листочків  виглядає    мило  -  мило
Символ  вірності  дівочої  й  краси.
Гарні,  як  намисто  Білосніжки,
Прикрашають  нареченої  наряд.
У  них  тоненькі  і  тендітні  ніжки,
А    пахощі  п’янять  усіх  підряд.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2015

Життя спішить…

Життя  спішить…    і  плине  у  минуле,
Та  не  вернуть  назад  прожитих  днів.
Ти  ще  накуй,  накуй  мені  ,  зозуле,
Багато  літ  і  щастя  з  моїх  снів.
Життя  спішить…    В  круговороті  днів
Не  помічаєш  миті  кожної  красу,
Кудись  летиш  посеред  тисячі  вогнів
Не  бачиш  як  бджола  п’є  ранішню  росу.
Життя  спішить,  відцокує  годинник  час
Щось  сіє  сивину  тобі  на  скроні…
Та  мріє  кожен,  щоб  вогонь  любові  не  погас,
Щоб  зігрівали  довго  ще  коханого  долоні.
Життя  спішить…  щомиті,  щохвилини
Ти  вибираєш  як  прожить    свій  вік.
Чи  радість,  чи  байдужість  вибирать  щоднини,
Можливість  дав  Творець  усім  одвік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577815
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015

В серці чужім себе знайду

В  серці  чужім  себе  знайду
Розбуджу  словом  чиюсь  душу.
Глибоко  в  думку  ледь  зайду
Та  мрію  давню  з  місця  зрушу.
Бо  слово  живе  має  силу  [b][/b]
І  навіть  слабких  підіймає.
А  тверде  слово  творить  диво,
Бо  магію  чудову  має.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2015

СВЯТО СВЯТ

ВЕСНА  ПРИЙШЛА.  Проснулася  земля.
Вона  життя  вдихнула  у  природу.
Душі  торкнулась      пісня  соловя,
Що  возвеличує  історію  народу.
Як    тільки    настала  Велика  Субота,
 Що  перша  по    місяцеві      повному
Відкриваються  настіж  небесні  ворота
Для  сходження  вогню  у  Храмі  Господньому.
Вогонь.  Цей  вогонь  благодатний.
На  землю  він  оновлення  несе.
Світло  й  красу  побачить  кожен  здатен,
Хто  його  іскру  в  серці  по  життю  несе.
 І  зразу  навкруги  усе  затихне,
Лиш  чути  голос  ангелів  з  небес
(Хіба  що  тільки  щось  в  душі  шеберхне),
ХРИСТОС  ВОСКРЕС!!!!  ВОІСТИНУ  ВОСКРЕС!!!
Пасха!  Господня  Пасха.
Найкраще  свято  свят  і  торжество  торжеств.
Переповнена  щастям  батьківська  хата  –
Зібрались    члени  всіх    рідних  сімейств.
 Всі  направляють  погляд  в  небеса,
І  радість  наша  лине  до  небес…  
Бо    душа  й  серце  вірять  в  чудеса.
ХРИСТОС  ВОСКРЕС!!!  ВОІСТИНУ  ВОСКРЕС

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2015

**********************

День  за  днем  промчались  роки
Й  не  повернеш  їх  назад…
Чи  обдумував  всі  кроки,  
А  чи  жив  ти  в  невпопад?
Думав,  що  лишень  чернетка?
Наробив  скрізь  помилок…
Оглянувсь  –  маріонетка,
Втілювач  чужих  думок.
Як  же  свої  мрії,  плани?!...
Стань  господарем  життя,
Обійди  усі  капкани,
Викинь  з  голови  сміття!
Щоб  було  про  що  згадати  –
В  серце  запусти  любов.
Допоможе  все  здолати,
Розцвітеш  як  квітка  знов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2015

*****

Я  родину  Всю  застрахувала,
Впевненість  в  майбутньому  я  їм  придбала..
Знаю.  Внуки  освіту  отримають  точно
ту,  що  до  душі,  стаціонарну,  а  не  заочну.
Мають  Поліси  брат  мій,  сестричка
І  племінники  всі,  чоловік,  син  і  дочка.
Всі  захищені  сумою  солідною,
Старість  в  кожного  буде  гідною.
Буде  радість    у  домі  й  достаток…
Про  це  мріяли  ще  мої  мама  і  тато.
Залишилось  у  Бога  щиро  просити,
Щоб  родині  усій  до  ста  літ  у  здоров'ї  дожити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2014

Студентська історія.

Давним-давно,  ще  в  далеких  80-их  коли  була  я  третьокурсницею  Кам'янець-Подільського  фізмату,  сталася  ось  ця  історія.  Весь  третій  курс  готувався  до  першої  практики,яка  проходила  в  піонерських  таборах.  Нас  вчили  багато  чому  -  від  складання  планів  до  організації  дитячого  дозвілля.  І  в  кінці  семестру  було  проведено  змагання  між  групами  усіх  факультетів  інституту.  Кожна  група  була  піонерським  загоном,  мала  командира  загону,  свій  девіз,  свою  речівку,  свою  загонову  пісню.  Одним  з  конкурсів  був  конкурс  на  кращу  інсценізацію  казки.  Саме  про  це  я  поведу  розповідь.
Як  зараз  пам'ятаю  ...  22  години.  Наша  група  готується  інсценувати  казку  «Буратіно».  Розбираємо  ролі.  Думаємо:  як  зробити  костюми.  Вибираємо:  який  саме  уривок  вчити.  Але  змагання  вже  завтра  з  ранку!  Коли  вчити  слова?  Це  ж  відома  казка.  Як-небудь  не  вийде.  Потрібно  вчити  слова.  Тоді  одному  з  нас  приходить  в  голову  мудра  думка:  «А  давай  придумаємо  самі  казку,  щоб  ніхто  не  міг  перевірити  правильність  слів!»  Яку  ж  казку  вибрати?  Голови  ламати  довго  не  довелося.  Ще  одна  мудра  думка  прийшла.  Назвали  ми  нашу  казку  «Царівна-жаба  на  новий  лад».  Ідея  усім  дуже  сподобалася.  Вмить  все    закрутилося:  одні  знімають  штори  з  вікон  і  з  дверей,  інші  шукають  спортивні  штани  і  пришивають  до  них  банти,  інші  ......  пишуть  сценарій.  Він  був  приблизно  такий:
   «У  деякому  царстві  в  деякій  державі  жив-був  цар.  І  було  в  нього  три  сини.  Прийшла  пора  їх  одружити.  Задумався  цар  про  наречених  для  синів.  Думав-думав,  думав-думав...  Все  ніяк  не  міг  підібрати.  Вже  й  сон  у  нього  пропав  і  нерви  стали  підкачувати,  а  питання  залишається  все  не  вирішеним.  Закапризував  навіть  трохи.  Але  раптом  одного  разу  вдалося  йому  заснути.  І  сниться  царю  сон:  ...  в  його  палаці  шикарний  бал.  Дуже  багато  гостей  заморських  наїхало.  Всі  танцюють,  всі  веселяться  ...  Він  важливий  сидить  на  троні  і  кличе  до  себе  синів:  «Сини  мої  дорогі,  ось  прийшла  пора  подумати  вам  про  наречених.  Ось  даю  я  вам  по  лукові  і  по  стрілі.  Вистріліть  з  них  -  куди  стріла  впаде,  там  і  ваша  наречена  ».  Першим  стріляв  найстарший  син.  Вистрілив  і  впала  його  стріла  на  купецький  двір.  Її  підняла  купецька  дочка.  Стріла  середнього  сина  впала  на  графський  двір  і  дісталася  дочці  графа.  А  стріла  самого  молодшого  потрапила  на  велике  непрохідне  болото,  і  знайшов  він  свою  стрілу  в  зубах  великий  жаби.  Як  не  просив  Іван  жабу  віддати  йому  стрілу,  як  не  благав  -  так  і  не  віддала.  Довелося  погодитися  брати  її  в  дружини.
Всі  гості  з  нетерпінням  чекали  повернення  царевичів  і  з  великою  цікавістю  розглядали  фотографії  їх  наречених.  З  гидливістю  і  жахом  в  очах  передавали  фото  нареченої  самого  молодшого  царевича.  Тут  цар  захотів  перевірити  вміння  кожної  нареченої.  Знову  закликав  він  своїх  синів  і  звелів,  щоб  вони  поїхали  до  своїх  нареченим  і  щоб  ті  передали  подарунок  царю  килим,  витканий  своїми  руками.  Злякався  Іван,  але  робити  нічого.  Прийшов  він  до  болота  і  сів  у  траві  заклопотаний.  -  Чого,  Іванку,  засумував?  -  Запитала  Жаба.  -  Так  мовляв  і  так,  захотів  батько  від  тебе  в  подарунок  килим,  твоїми  руками  зроблений,  так  як  мені  не  сумувати.  -  Нічого  страшного,  Іванку,  йди  за  мною,  там  ти  знайдеш  килим,  думаю  царю  сподобається.  І  справді  килим  жаби  був  самим  кращим.  На  ньому  пташки  співають,  квіточки  цвітуть,  річенька  дзюрчить.  ...  Всі  охали  і  ахали,  розглядаючи  його.  Іншим  завданням  було  спекти  коровай.  Знову  коровай  Жаби  був  найкрасивішим  і  смачним.  А  від  короваю  нареченої  старшого  сина  цар  зуб  виламав,  а  від  короваю  нареченої  середнього  так  взагалі  в  обморок  впав,  рятувати  довелося,  і  швидку  допомогу  викликати.  І,  на  кінець,  прийшла  черга  самих  наречених  в  гості  запросити.  Кожен  хотів  побачити  наречених,  але  найбільше  всіх  цікавила  Жаба.  Коли  старший  син  привів  в  зал  свою  наречену,  всі  побачили  дуже  високу  і  потворну  дівчину,  вона  була  одягнена  в  джинсах  і  в  розлітайці,  розфарбована  до  невпізнання,  дуже  багато  всяких  бус  і  намиста  на  ній,  як  на  новорічній  ялинці.      Всі  насилу  приховували  свій  жах.  Наречена  середнього  сина  -  дуже  повна  дівчина,  одягнена  в  міні-спідницю,  зачіска  жахлива,  з  сережкою  величезною  в  одному  вусі,  з  жуйкою  в  роті.  Цар  ніби  вріс  у  свій  трон,  онімів,  слова  вимовити  не  зумів.  І  тут,  відчиняються  двері  та  Іван-царевич,  ніжно  тримаючи  за  руку,  привів  свою  Жабу.  Дівчина  виявилася  красунею,  дуже  скромною,  одягнена  у  вишиту  блузку.  Волосся  в  косу  сплетені.  Цар  схопився  від  радості  і  гайда  танцювати.  І  я  там  був,  мед-пиво  пив  ...  »
Ви  навіть  уявити  собі  не  можете,  яка  смішна  вийшла  казка.  Всі  викладачі,  присутні  на  заході,  від  сміху  були  в  сльозах.  І  головне,  що  слів  ніхто  не  вчив.  У  ведучої  в  руках  був  сценарій  і  вона  його  читала.  А  всі  дійові  особи  просто  виконували.  Так,  правда,  цар  пару  раз  сказав  слово.  А  як  виїхав  на  велосипеді  санітар  швидкої  допомоги  і  у  нього  випадково  вийшло,  що  він  упав,  а  царя  рятувати  то  треба  було  -  так  взагалі  умора  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544831
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.12.2014

Казки для моєї донечки

Пропоную  вашій  увазі  казки  складені  колись  для  моєї  маленької  донечки.  Вона  часто  замовляла  мені  казки.  Подивиться  на  щось  і  говорить:  «Сьогодні  розкажи  мені  казку  про  те-то  і  те-то».  Одного  разу  я  відвідувала  будинок  мого  учня  у  якого  я  була  класним  керівником.  Донька,  дізнавшись  про  це,  попросила  розповісти  казку  про  нього.  Його  сім'я  живе  не  далеко  від  лісу.  І  я  стала  складати  ...  ..
[b]Казка  перша.  [/b]Жив  собі  хлопчик  на  ім'я  Віталій.  Хороший  був  хлопчик.  Вихований,  доброзичливий.  Він  дуже  любив  своїх  батьків  і  свою  примхливу  сестричку.  Одного  разу  він  із  сестрою  пішов  у  ліс  за  ягодами.  Весь  час  дівчинка  вередувала,  плакала,  викрикувала,  лаялася,  ховалася  від  брата,  змушуючи  його  хвилюватися.  Тут  вони  підійшли  до  чагарнику  глоду.  Віталій  сказав  сестричці:  «Ти  не  здумай  з'їсти  цю  ягідку.  Вона  чарівна.  Від  неї  у  тих,  хто  неслухняний  росте  язик  здоровенним  ».  Дівчинка,  як  і  водиться  у  неслухняних,  з'їла  ягідку.  І  почала  прислухатися  до  свого  язика.  І  він  став  рости.  Вона  почала  лаяти  брата,  а  язик  росте  все  більшим.  Чим  більше  вона  лаялася,  тим  більшим  ріс  язик.  Вже  і  в  роті  почав  не  поміщатися  ...  росте  і  росте.  Що  ж  робити?  Тут  і  Віталій  злякався.  Не  знав  бідолаха  що  робити.  Язик  то  вже  до  землі  виріс.  Потім  його  осяяла  думка:  «Давай  Оля  (так  звали  сестру),  спробуй  каятися  і  вибачатися  за  свої  витівки.  Раптом  допоможе  ».  Оля  вередує.  Не  звикла  вона  до  вибачень.  А  язик  все  більший.  Тут,  нічого  робити.  Зібралася  з  силами  і  переборола  свою  гординю  і  почала  бурмотіти  вибачення.  І  за  кожним  вибаченням  язик  почав  зменшуватися  на  дуже  маленьку  довжину.  Багато  вибачень  довелося  проговорити  Олі,  поки  язик  прийшов  до  нормального  розміру.  Після  цього  випадку  Ольга  більше  не  вередувала  і  нікого  не  ображала,  а  лише  червоніла  при  згадці.
 [b]  Казка  друга.[/b]  Одного  разу  Віталій  пішов  у  ліс,  щоб  усамітнитися  для  читання  книги.  Розташувався  на  узліссі.  Постелив  собі  на  травичці  ковдру  і  читав.  Читав,  читав  ...  і  непомітно  для  себе  задрімав.  Раптом,  його  розбудила  пташка  невеличка.  Відразу  і  не  зрозумів  у  чому  справа.  Вона  цвірінькала.  Кудись  кликала.  Навіть  наважилася  і  клюнула  його  в  ніс,  побачивши,  що  Віталій  ніяк  не  реагує  на  неї.  Коли  прокинувся,  з  обережністю  пішов  за  нею  в  ліс.  І  що  ж  він  там  побачив  ?!  Сусідські  хлопчаки  підбираються  до  гнізда  цієї  пташки,  а  там  маленькі  дитинчата  її  цвірінькають.  Ось  дісталося  хлопчакам  від  Віталія  та  від  кропиви,  що  росла  під  деревом  ...
[b]Казка  третя.[/b]  Справа  була  взимку.  Все  засипало  снігом.  Одного  разу  Віталій  пішов  годувати  корову.  За  сараєм  був  стіг  сіна  приготований  з  літа.  Його  теж  снігом  засипало.  Але  для  Віталія  це  не  страшно.  Він  працьовитий  був  хлопець.  Взяв  він  вила  і  пішов  за  сіном.  Трохи  розгріб  сніг,  якого  за  ніч  зима  натрусила,  і  з  розмаху,  щоб  по  більше  прихопити  сіна,  як  вдарить  по  стогу  ...  і  що  ж?  ...  Звідти  рев  ...  як  виявилося  тут  примостився  ведмідь,  що  заблукав  з  лісу.  Притулився  до  стіжка  і  за  ніч  його  снігом  присипало.  Ох,  і  злякався  ведмідь  ...  а  Віталій  ще  більше.  Трохи  двері  не  вирвав  у  будинку,  так  тікав  ...  Віталій  в  будинок,  а  ведмідь  у  ліс  з  переляку  рвонув.
Ось  такі  казкові  пригоди  з  життя  одного  сільського  хлопчини.  Хочете  вірте,  а  хочете  ні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544828
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.12.2014

Історія третя

Ще  одна  маленька  історія.  Жив  у  нас  кіт  на  ім'я  Том.  Вся  сім'я  його  дуже  любила.  Він  був  великий,  красивий,  сірого  забарвлення,  пухнастий.  Діти  дуже  любили  з  ним  грати.  Одного  разу  мама  купила  смачненької  домашньої  ковбаси.  Відрізала  спочатку  маленькому  Богдасику,  а  потім  Майєчці  понесла.  Не  встигла  вона  відійти  від  синочка,  як  кіт  вихопив  у  маленького  ковбасу  і  почав  жадібно  їсти.  Богданчик  як  закричить:  «Бабася!  Бабася!»  «Що  трапилося?»  Запитала  мама.  А  маленький  показує  ручками  в  бік  кота  і  каже:  «Бабася»,  що  на  його  дитячій  мові  означало  -  ковбаса.  З  тих  пір  ще  років  10  кіт  жив  у  нашій  родині  і  охоче  відгукувався  на  ім'я  Бабася.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544601
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.12.2014

Історія друга

..  Минув  час.  Майї  сім  років.  Дуже  любила  вона  грати  гру  в  розгадування  слів  «Поле  чудес».  Часто  грала  вона  і  з  бабусями  і  з  дідусем  і  з  татом  і  з  мамою.  Цього  разу  грали  вони  з  мамою.  А  її  маленький  трирічний  братик  грав  біля  них  машинками  і  раптом  захотів  теж  грати  в  цю  гру.  Взяв  собі  листочок,  знайшов  ручку,  щось  там  написав,  накреслив  рисочки.  -  Давай  вгадуй,  мама.  Мама  грала  з  донькою,  а  синові  говорила  так,  що  спаде,  не  замислюючись,  так  що  б  тільки  був  зайнятий  і  не  заважав  грі  з  донькою.  Назве  одну  букву,  Син  -  немає  такої  букви,  іншу,  -  є  така  буква  і  т.  д.  Але  ось  малюк  каже:  «Все,  мамо,  ти  вже  вгадала».  Мама  дивиться  і  собі  не  вірить.  На  його  листочку  написано  слово  «Москва».
-  Що  ти  там  написав?  -  Запитала
-Мошка,  -  Пробелькотів,  ще  не  вміє  добре  говорити,  малюк.
Богданчик,  ти  що  вмієш  читати?  Те,  що  він  знав  усі  букви,  мама  знала,  але  що  б  читав?!  Написала  сама  слово  «тато»  -  і  попросила:  «прочитай».  Син  тільки  букви  назвав.  Читати  не  вміє.  Тоді  вона  здогадалася  і  попросила  його  написати  це  слово.  Малюк  пихкаючи,  промовляючи  собі  під  ніс  слово,  розтягуючи,  написав:  «тато»  і  так  багато  ще  слів  написав  у  той  вечір.  Ось  як  буває.  Дитина  раніше  навчився  писати,  а  потім  читати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544596
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 18.12.2014

Історія з життя нашої родини

У  нашій  родині  іноді  бували  вечори,  коли  вся  рідня  збиралася  в  одній  кімнаті.  Кожен  займався  своєю  справою,  але  теми  розмови  були  спільні.  Як  правило,  обговорювали  прожитий  день,  згадували  щось  цікаве  з  минулого,  будували  плани  на  найближче  майбутнє.  Так  було  і  цього  вечора.  Бабуся  Ніна  вишивала  серветку,  бабуся  Люба  в'язала  шкарпетки,  дідусь  переглядав  свій  військовий  альбом,  згадував  військові  історії,  мама  займалася  маленької  дворічної  донечкою,  тато  просто  відпочивав  і  слухав  дідусеві  розповіді.
Тут  бабуся  Ніна  згадала,  що  сьогодні  з  онучкою  вивчила  нову  пісеньку  про  лисичку  і  каже,  -  Майєчко,  а  давай  заспіваємо  всім  нашу  пісеньку.  Я  лисичка,  я  сестричка,  ...,  ну  давай  же,  я  лисичка,  я  сестричка  ...  Майєчка  встала,  вийшла  на  середину  кімнати,  і  перевалюючись  з  ніжки  на  ніжку  початку  плескати  в  долоні  і  співати      своєю  дитячою  мовою:  «Дід  бабу  ладив,  ладив,  а  лалмалок,  апавадив,  абув  коти  ататати  тепел  бабу  ападатиа».  Всі  завмерли.  Ніхто  нічого  не  зрозумів.  А  бабуся  Люба  переляканим  голосом:  «Сергію,  (так  звали  дідуся)  чесне  слово,  як  ти  сказав,  так  я  більше  цієї  пісні  їй  не  співала.  Повір.  Чесне  слово».  Виявляється,  коли  Майї  було  8  місяців,  дідусь  прийшов  з  роботи  і  почув,  як  бабуся  Люба  співала  малятку  старовинну  жартівливу  пісню:«  Дід  бабу  гладив,  гладив,  на  ярмарок  запровадив,  забув  косу  розчесати,  тепер  бабу  не  продати  ».  Отримавши  від  дідуся  докір,  бабуся  перестала  співати  цю  пісню.  І  ось,  виявляється,  яке  диво  дитяча  пам'ять.  Більше  року  минуло,  а  дитина  так  чітко  згадала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544501
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.12.2014

Казка про ложечку

Жила-була  дівчинка.  Батьки  називали  її  ласкаво  Майєчка  -  Душечка.  У  сім'ї  її  дуже  любили.  Вона  була  єдиною  поки  донечкою  і  єдиною  внучкою.  Майєчка  росла  веселою  і  життєрадісною.  Але  чомусь  дуже  вередувала,  коли  потрібно  було  їсти.  Вся  сім'я  брала  участь  в  її  годуванні.  То  ложечку  за  тата,  то  ложечку  за  маму.  ...  Але  ось  одного  разу  купив  їй  дідусь  ложечку  не  просту,  а  з  позолотою.  Правда,  інтересу  до  цієї  ложечки  вистачило  у  дівчинки  лише  на  кілька  прийомів  їжі.  І  коли  мама  почала  вмовляти  її:  «Ну,  хоча  б  ще  одну  ложечку  ...»,  -  Майєчка  вирвала  ложечку  з  рук  мами  і  кинула  сердито  на  підлогу.  Тоді  мама  запропонувала  донечці:
-  А  давай  я  тобі  розповім  казку  про  ложечку.
-  Давай,  -  погодилася  дівчинка.
І  мама  почала  ....  Жила-була  дівчинка.  Батьки  називали  її  ласкаво  Майєчка  -  Душечка.  У  сім'ї  її  дуже  любили.  Вона  була  єдиною  донечкою  і  єдиною  внучкою.  Майєчка  росла  веселою  і  життєрадісною.  Але  чомусь  дуже  вередувала,  коли  потрібно  було  їсти.
-  Ну,  мам!
-  А  ти  слухай,  слухай.  Вся  сім'я  брала  участь  в  її  годуванні.  То  ложечку  за  тата,  то  ложечку  за  маму.  ...  Але  ось  одного  разу  купив  їй  дідусь  ложечку  не  просту,  а  з  позолотою.  Правда,  інтересу  до  цієї  ложечки  вистачило  у  дівчинки  лише  на  кілька  прийомів  їжі.  І  коли  мама  почала  вмовляти  її:  «Ну,  хоча  б  ще  одну  ложечку  ...»  Майєчка  вирвала  ложечку  з  рук  мами  і  кинула  сердито      на  підлогу.  Засмутилася  ложечка.  Навіть  заплакала.  «Ну  як  же  так?  Я  намагаюся,  намагаюся,  щосили  намагаюся,  а  дівчинка  як  вередувала,  так  і  вередує.  Хіба  я  не  красива,  хіба  я  проста?  У  чому  ж  я  винна?  Як  зробити  так,  щоб  дівчинка  їла  мною  із  задоволенням.  Адже  я  так  її  полюбила.  Я  так  хочу,  щоб  вона  виросла  здоровою  і  красивою.  Щоб  зубки  у  неї  були  білосніжними,  щоб  талія  в  неї  була  осина,  як  у  мене.  Ну  чому  вона  не  зрозуміє,  що  не  тільки  мені  боляче  від  того,  що  вона  мене  кинула  на  підлогу,  але  і  дідусеві,  який  подарував  мене  їй,  і  мамі,  адже  вона  так  старалася,  готуючи  їжу.  А  може  і  справді  я  в  чомусь  винна  ?!  Може  їжа  не  смачна  через  мої  гіркі  сльози,  які  я  проливаю  після  кожного  капризу.  Все!  Вирішено!  Більше  ніяких  сліз!  Давай-но  я  виставлю  своє  личко  на  сонечко,  нехай  висушить  мої  слізки.  Може,  тоді  дівчинка  буде  їсти  з  апетитом.»  Майєчка  подивилася  скоса  на  ложечку,  а  вона  й  справді  засяяла  від  сонячних  зайчиків,  які  грали  з  ложечкою  і  навіть  їй  підморгували.
-  Мамо,  дивись,  а  ложечка  мені  посміхається!  -  Зраділа  дівчинка,  навіть  забувши  про  своє  капризування.  Можна  я  з  ложечкою  буду  дружити?
-  Звичайно,  можна,  -  відповіла,  радіючи,  мама.  Того  разу,  та  й  не  тільки,  дівчинка  з  таким  апетитом  доїла  кашу,  розпитуючи  про  ложечку  і,  розповідаючи  про  свою  майбутню  дружбу  з  ложечкою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544493
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.12.2014

***

На  поріг  уже  зима
Наступила  крадькома.
Снігом  натрусила,
Землю  прикрасила.
Сніжиночки  рано-вранці
Закружилися  у  танці.
Землю  припорошують
У  танок  запрошують.
Навкруги  стало  так  чисто
Калинове  горить  намисто,
Земля  запишалася
В  білу  сукню  вбралася.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2014

Над тихой речушкой Домахой

Над  тихой  речушкой  Домахой  
Бродили  с  тобой  мы  вдвоем.  
Накрыл  мои  плечи  рубахой  –  
Прохладой  дышал  водоем.  
Та  ива,  что  ветки  склонила,  
Касаясь  зеркальной  воды,  
Всегда  наши  тайны  хранила,  
Скрывала  от  глаз  слободы.  
Под  утро  речушка  парила  
над  ней  был  густющий  туман  
с  собой  я  букет  уносила,  
пьянил  он  меня,  как  дурман.  
И  вот  много  лет  пролетело,  
Ту  иву  теперь  не  узнать,  
А  память  моя  то  и  дело  
Туда  хочет  снова  слетать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538725
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2014

Как жаль

Как    хочется  закрыть  тихонько  дверь
Уйти  из  дома,  где  тепло  твое  остыло.
Как  хочется  забыть  тебя,  поверь,
Забыть,  хотя  давно  уже  простила.

Как  хочется    шагнуть  в  глухую  пустоту
Собрать  осколки  счастья  и  улыбок
Все  превратить  в  прекрасную  мечту
И  жить  как  раньше,  только  без  ошибок.

Как  жаль,  что  память  форматировать  нельзя.
Нельзя  нажать  на  кнопку  «удалить»
Начать  сначала  и,  любовь    по  новой  загрузя,
С  чистого  листа  с  тобою    вместе  жить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538334
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.11.2014

Лист до святого Миколая.

До  святого  Миколая
Пишуть  листа  діти.
Про  кінець  війни  благають,
Щоб  життю  радіти.
Ми  не  хочемо  зефіру,
Плиток  шоколаду,
Тільки  дай  нам  тверду  віру  -
Все  прийде  до  ладу.
То  найкраще  буде  свято
З  запахом  медовим,
Як  повернеться  наш  тато
Живим  і  здоровим.
Дуже  мрієм  як  підкине  
Вверх  над  головою
Й  до  грудей  тісно  пригорне
Сильною  рукою.
Буде  свято  всій  родині  -
Дорослим  і  дітям.
Миколая    ждуть  щоднини  
Українські  діти.

 Про  сімейну  традицію

В  радянські  часи  наша  родина  забула  як  відзначати  День  святого  Миколая.  Чи  то  із-за  режиму,  чи  із-за  статків,  подарунки  ніколи  під  подушку  дітям  не  купували.  Почула  я  про  такий  звичай  аж  у  33  роки,  коли  мій  син  Богдан  навчався  в  першому  класі.  На  перерві  від  учителів    щось  почула,  але  зрозуміла  що  до  чого  вже  від  Богданчика.  В  той  день  я  раніше  за  нього  прийшла  додому.  Пораюсь    на  кухні…  аж  тут  чую  одні  двері  гупнули,  другі,  треті…  Це  Богданчик  біг  до  свого  ліжка.  Швидко.  Навіть  не  роззувшись.    І  давай  перекидати  подушки.  Розчарований,  ображений  із  слізьми  на  очах  почав  приговорювати:  «Так  не  чесно!  Зовсім  не  чесно!  Он,  Віталік  на  двійки  вчиться,  вчительку  не  слухає,  ганяє,  б’ється,  то  йому  святий  Миколай  під  подушку  пістолет  поклав.  А  мені  якусь  прищепку.  Хіба  я  в  тебе  не  слухняний?!»  
Дякувати  Богу,  що  в  мене  вже  були  покупки  заготовлені  на  новорічне  свято  і,  що  я  швидко  знайшла  вихід  із  цієї  ситуації.  Я  сказала,  що,  знаючи  як  він  любить  цукерки,  сховала,  щоб  він  гарно  поїв,  а  після  обіду  планувала  віддати.  Полегшало  на  душі  моїй  дитині.  Оченята  вмить  висохли  від  сліз  і  засяяли  радістю.  Почав  метушитися,  побіг  до  бабусі  розповідати  про  подарунки  від  святого  Миколая  для  нього  і  для  його  друзів  -  однокласників.  Розмірковував  як  то  добре  бути  слухняним  і  чемним.
 Так  народилася  ще  одна  наша  сімейна  традиція.  Кожного  року  у  день  святого  Микола  знаходять  діти  подарунки  не  тільки  під  подушкою,  а  й  в  шкарпетках,  взутті,  кишенях….  І  обов’язково  шоколадки  під  кришку  фортепіано.  Коли  Богдан  навчався  в  11  класі  бідні  шоколадки  пролежали  аж  до  новорічних  свят.  Визволила  їх  сестричка  коли  приїхала  і  захотілось  її  зіграти  улюблену  мелодію.
Діти  давно  вже  виросли  і  зрозуміли  хто  виконує  роль  Святого.  Але  19  грудня  рано-вранці,  за      звичкою,  рука  автоматично  тягнеться  під  подушку,  бо  знає,  що  там  обов’язково  щось  знайде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2014

Все мучают вопросы –Кто я? и зачем?

Как  в  летаргическом  сне
Мечусь  на  жизненном  дне,
Бегу,  иду,  стремлюсь  куда-то,
Барахтаюсь  без  результата…
Все  мучают  вопросы  –Кто  я?  и  зачем?
Все  больше  получаю  от  жизни  теорем.
Сознанье  мое,    как  в  тумане
Душа  моя  в  самообмане.
А  жизнь  тем  временем  идет,
Душа  волнуется,  зовет
К  вершинам  и  мечтам  заветным
Из  детства  радостным  и  разноцветным…
Но  ее  слабый  голосок,
Что  каждый  раз  стучит  в  висок,
Глушит  беспощадно  страх,
Желанья  палит  мои    на  кострах.
Вспомнить  бы  о  личном  потенциале,
Для  меня  он  маяк  в  идеале,
Он  свет  любви  от  самого  Бога
Ее  никогда  не  бывает  много.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530292
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.10.2014

Подарунок природи

На  павутину  впав  туман  росою  -
Виблискує  тепер  вона  красою.
Кожна  краплинка,  мов  перлинка  заблищала.
Це  ,  неймовірної  краси  кольє,  природа  нам  подарувала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2014

Ти чемним й добрим завжди будь

Привчись  в  своє  віконечко
Свіжість  впускати  зрання.
Ти  прокидайся  з  сонечком
З  зорею  на  світанні.
Ти  смачно  в  ліжку  потягнись,
Щоб  тіло  все  прокинулось.
Ти  щиро  сонцю  посміхнись,
Щоб  збулось  про  що  мріялось.
Холодної  напийсь  водички,
Прийми  ранковий  душ,
Він  дасть  тобі  краси  на  личко,
Біжи  ж  уже  чим  дужч.
 Подякувати  не  забудь
І  сонечку  й  воді,
Ти  чемним  й  добрим  завжди  будь,
Віддячить  світ  й  тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2014

Білі лебеді

Білі  лебеді  найкращі  птахи  в  світі,
Люблять  волю,  свіжим  вітром  оповиті.
Вони  символи  є  справжнього  кохання,
Приклад  вірності  є  навіть  у  стражданні.
А  лебідка  ніжна  птаха,  як  панянка,
Граціозна  з  білим  пір’ям,  як  перлинка.
Гордий  лебідь  все  милується  красою,
Зігріває  її  зранку  теплотою.
Теплий  пух  у  нього  є,  щоб  зігрівати
Сильні  крила,  щоб  лебідку  захищати,
Щоб  долати  всі  життєві  перешкоди
Все  є  в  нього  і  від  Бога  й  від  природи.
Білі  лебеді  летять  над  головою,
Білі  лебеді  прощаються  зі  мною.
Щойно  вони  полетіли  на  край  світу.
Повертайтеся  весною  на  все  літо!

http://sosnyak88.wix.com/bili-lebedi

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2014

Маленький вітерець (після прочитання казки "Вітерець" Наталі Хаммоуда)

Маленький  вітерець
Він    щойно  народився,
Пробігся  навпростець
І  в  лісі  загубився…
Хотів  пізнати  світ,
До  всього  доторкався,
Ласкав  він  ніжно  цвіт
Тай  бджілоньки  злякався.
То  підлітав  до  неба,
То  плюхався  в  траву
Маленький  наш  нероба,
Маленький  наш  пустун.
Кульбаби  зонтик  легко
Підняв  аж  до  небес
Та  дуже  йому  швидко
Надокучив  цей  процес.
То  плакав,  то  сміявся,
То  друзів  він  шукав.
У  жмурки  з  ними  грався,
В  перегонки  літав.
А  потім  добру  справу
Для  човника  зробив.
Надув  вітрило  славно
Й  до  сонця  з  ним  поплив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2014

Панянка осінь

Панянка  осінь
Приходить  завжди  в  оксамитовий  сезон.
Небесна  просинь
Малює  всюди  чарівним  своїм  крилом.
Бабине  літо
Вкриває  павутиною  лице.
Теплом  зігріта
Калина  зашарілась  багрянцЕм.
І  чорнобривці
Горять  в  саду  неначе  сонечка  малі.
Всі  українці
Збирають  урожай  від  щедрої  землі.
У  вирій  птиці
Зібрались  відлітать  за  небокрай.
Лиш  одиниці
Прилетять  знову,  їх  весною  зустрічай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526308
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2014

Всім смертям на зло

Ти  з  нами  жив,  усіх  любив,
Вмів  цінувати  час.
Навіщо  смерті    теплоту  вручив
Вона  зігрівала  нас.

Взяла  в  обійми  та  земля,
Яку  ти  так  любив.
Ти  прославляв  її  в  піснях,
Весь  вік  на  ній  робив.

Пішов  від  нас  так  рано,
В  неповних  60
І  дуже  глибоку  рану
Залишив  у  наших  серцях.

Нам  важко  без  тебе.  Брате,
Важко  без  твого  тепла.
Вибрав  холодну  хату
Хоч  темна  вона  й  сира.

Тепер  ти  разом  з  батьками
Дивишся  із  небес,
Споглядаєте  разом  за  нами,
Як  ми  несемо  свій  хрест.

Ти  ,  брате,  не  даремно  жив  –
Залишив  гарний  слід.
З  ким  ти  зустрівся  і  з  ким  дружив
В  серцях    їх  зостався  на  много  літ.

Я  знаю  –  Бог  тебе  забрав,
Він  кращих  завжди  забирає,
І  щоб  від  болі  ти  не  страждав…
Йому  видніше,  Він  краще  знає.

Та  як  би  важко  не  було
Нам  без  твоєї  доброти,
Я  знаю  –  всім  смертям  на  зло,
У  внуках  проявишся  ти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014

Берізонька

Берізонька  -  лебідонька
Висока  та  струнка
Схилила  ніжні  вітоньки  
до  самого  ставка.
Скупала  білі  ніженьки
У  ранішній  росі.
Туман  обняв  так  ніжненько
Й  любується  красі.
Їй  осінь  стрічку  золоту
У  коси  заплела
Красуню  білу  молоду
У  сукню    одягла.
У    воду,як  у  дзеркало
Берізка  задивляється
І  так,  як  і  належало,
Красою  вихваляється

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2014

Ох, как жаль, что не сложилось

Ох,  как  жаль,  что  не  сложилось,
Что  судьба  нас  развела.
Все,  что  с  нами  приключилось,
А  душа  не  приняла.

Ты  поверь,  что  одиночкой,
Я  не  стану  никогда.
Радуясь  твоим  сыночком,
Проживу  я  все  года.

Унижаться  я  не  стану
Ни    просить,  ни  умолять,
Но  в  душе  не  перестану
Ждать  вернешься  к  нам  опять.

И  придумывать  историй
Я  не  стану  для  него,
Сына  я  по  Божьей  воле
Воспитаю  мужнего.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521970
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.09.2014

Налітають думи…

Заплела  в  волосся
Сиве  пасмо  осінь.
Головне  збулося.
Вже  й  зима  на  носі.

Налітають  думи…
Жаль  тривожить  душу,
Щоб  вціліли  струни
Я  співати  мушу.

Звеселяє  пісня,
Вчить  у  світі  жити.
Сивини  не  бійся:
Вчись  життя  любити.

Доброти  насіння
Сіяв  ти  весною,
То  чисте  сумління
Матимеш  зимою.

Перед  кожним  словом
Думай,  що  говориш,
Перед  кожним  вчинком
Думай,  що  ти  твориш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2014

Осінь золота

На  перший  дзвоник  вересень  спішить
І  знає,  що  на  нього  всі  чекають.
Горить  на  сонці  чорнобривців  оксамит,
 Веселі  нагідки  всі  сонцем  сяють.

Сьогодні  Осінь  золота  багата  на  врожай.
Духмяні  яблука,  що  аж    п’янке  повітря.
У  кожній  хаті  на  столі  пахучий  коровай
У  наших  роботяг  вже  не  одне  століття.

Сьогодні  Осінь  золота  і  щедра  на  добро
Прибрала  землю  в  різнобарвя  гарних  квітів.
Любується  красою  могутній  наш  Дніпро  -
Немає  кращої  землі  в  усьому  світі.

На  ній  жоржини,  айстри,  мальви
Сплітаються  в  вінок  яскравий.
Калина  й  горобина  у  намисті,
Як  дівчина  в  вишиваночці  барвистій.

Осінь  золота,  та  подих  прохолодний.
Холод  у  тумані  й  ранковій  росі.
Кленові  листочки  танок  неповторний
В  повітрі  кружляють  в  золотій  красі.

Перед  зимовим  довгим  сновидінням
Занурений  у  думи  густий  ліс.
Опеньочки  під  листям  і  камінням
Зібрали  на  поклон  любителів  усіх.  

Бабине  літо  –  усе  в  павутині.
В  небі  кружляють  ключі  журавлині,
Курличуть  землі  своїй  рідній:  «Прощай!
А  на  весні  ти  нас  знов  зустрічай!»  

Провісники  миру,  провісники  волі,
Ви  горді  птахи    блакитних  небес
Ви  символи  тих,  хто  загинув  на  полі  -
Героїв,  щоІ  зорями  в  небі  воскресли

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2014

Ця мить неповторна

Вдягнула  калина
Червоне  намисто,
Неначе  дівчина
Сорочку  барвисту.

Сорочку  барвисту
Та  ще  й  вишивану.
У  ній  неодмінно
Полюбить  коханий.

Полюбить  коханий,
Вінок  подарує.
Він  серцю  жаданий
Уста  поцілує.

Уста  поцілує
До  себе  пригорне,
Як  голуб  воркує,
Ця  мить  неповторна.  

Ця  мить  неповторна,
Калина  це  знає.
Коханому  вірність
Дівча  зберігає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2014

Ми маленькі україночки

Ми  маленькі  україночки,
Одяглися  в  вишиваночки.
Ми  прийшли  у  школу  в  перший  клас.
Все  добро,  що  в  школі  є  –  усе  для  нас.
Ми  добру  хочемо  навчатися,
Життю  радіти  й  усміхатися.
Зростемо  мужніми  і  сильними,
Навчимося  бути  пильними.
Україну,  нашу  матінку
Гарну  зробимо  ,  як  маківку,
Любити  будемо    і  захищать  завжди,
Як      захищали    наші  батьки  й  діди..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2014

Як швидко літо промайнуло…

Як  швидко  літо  промайнуло,
Минає  серпень  за  вікном.
Так  рано  холодом  війнуло,
Повітря    гірчить  полином.

Поля  полегшено  зітхнули,
Віддавши  щедрий  урожай.
Птахи  потребу  відлітать  відчули,
Курличе  клин  з  небес    «прощай»

Осінь  готує  позолоту,
Красою  буде  чарувать.
Щедро  віддячить  за  роботу  –
Цілий  рік  буде  годувать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519611
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2014

Люблю я Україну

Люблю  я  Україну,
Ліси  ,  поля  і  гори,
І  пісню  журавлину,
І  степові  простОри.

Люблю  я  Україну,
Її  озера  й  ріки,
Вона  наша  перлина,
Люблю  її  навіки.

Люблю  я  Україну,
Її  небо  блакитне
І  сонечко  у  днину,
Воно  для  всіх  привітне.

Люблю  я  Україну,
Її  міста  і  села.
Усі  кого  зустріну
Усмішка  в  них  весела.

Люблю  я  Україну,
Й  народ  її  трудящий,
І  мову  солов’їну,
Вона  в  світі  найкраща.

Люблю  я  Україну,
І  ниву  колосисту.
Сорочку  вишивану,
Калинове  намисто.

Люблю  я  Україну,
Свою  батьківську  хату,
Омріяну  стежину,
Ту,  на  добро  багату.

Люблю  я  Україну,
Вона  для  нас,  як  мати.
До  неї  серцем  лину
Й  готова  захищати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2014

Красою не гордися

Ранкова  прохолода
За  плечі  обнімає.
Що  дасть  дівчині  врода
Цього  ніхто  не  знає.
Хизуєшся,  -  то  врода
Добра  не  обіцяє,
Від  неї  прохолода
Усіх  хлопців  лякає.
А  скромність  твою  вроду
Ще  більше  прикрашає,
Й  колючу  прохолоду
Від  тебе  відганяє.
Відомо  -  на  тарілку
Красу  не  покладеш,
Виховуй  себе  змалку,
Без  цього  пропадеш.
Красою  не  гордися,
Плекай  красу  душі,
Ти  світу  посміхнися
Й  полюблять  тебе  всі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2014

Під моїм вікном

Під  моїм  вікном  ластівки  співають,
Вони  прилетіли  з  далеких  країв.
Пташечки  маленькі  пір’ячко  збирають
І  звили  гніздечко  під  дахом  моїм.

Мимоволі  стала  я  спостерігати,
Як  пара  годує  пташенят  своїх
І  як  вміє  пильно  гніздо  оберігати
І  вдень,  і  вночі  від  втручань  чужих.

Кажуть,вони  можуть  гніздо  це  покинуть,
Як  тільки  відчують  запах  чужих  рук,
Таким  чином  гідність  свою  демонструють,
Захищаючись,  можуть  злетіти  як  крук.

Отож,гнізда  птахів  торкатись  не  смій!
Для  радості  й  краси  їх  Бог      прислав.
Краще  свій  затишок  оберегти  зумій,
Свою  сім’ю  і  рід      добром  прослав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511341
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014

О лени

   
 На  чашу  весов  поставлю  я  этот  вопрос,-
Что  сердцу  ближе  и  душе  дороже?
Готова  всей  Вселенной  организовать  опрос,
Чтоб  достиженье  жизни  подытожить.

Лень  шла    всегда  за  мною  по  пятам,
Всю  жизнь  меня  сопровождая.
Мешая  мне  порой  то  тут,  то  там,
А  иногда  и  от  ошибок  ограждая.  

Хочу  поглубже  в  свою  лень  я  заглянуть,
Хочу  узнать  ее  все  намеренья.
В  тупик  задумала  быть  может  затянуть?
Ударить  по  любви  к  себе  без  сожаленья?

А  может  мужу  хочет  доложить,
И  моим  детям
Что  не  за  что  меня  любить,
Что  я  не  состоялась  в  этом  свете?!

Ах  ,  лень,  ты  ведешь  меня  в  жизни  тупик….
Но    службу  свою    ты  уже  отслужила!
Отпускаю  я  в  небо  тебя,  к  Творцу  напрямик,
Чтоб  в  любовь  безусловную  ты  превратилась.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511337
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.07.2014

Я люблю море, море неозоре.

Я  люблю  море,  море  неозоре.
Особливо  вранці,  коли  вода  прозора,
Коли  тишина  і  спокій  у  водних  володінь.
Як  велике  дзеркало  відбиває  неба  синь.
А  як  проснуться  сонечка  промінчики  ясні,
Лагідно  торкнуться  гладеньких  камінців:
- Вставайте,  прокидайтеся,  вже  ранок  настає!»
Воду  солону  пронизує    дна  аж  дістає.
Вітер  вже  підслухав  й  собі  заметушився,
Він  хвилі  враз  розгойдав:  «Давай,  вже  ворушися!»
Хвильки  одна  за  одною  гуртом  побіжать  ,
З  самісінького  ранечку  пригод  будуть  шукать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511053
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014

О ревности

Признайся  мне,  но  только  честно,
Когда-нибудь  ты  ревновал?
Мне  ж  это  чувство  ненавистно
Чуть  было  не  убило  наповал.
Мучительность  души  не  передать  словами
От  всего  мира  хочется  сбежать
И  спрятаться  за  дверь  с  восмью  замками
Лишь  только  б  боли  избежать.
 То  холодно,  то  бросит  в  жар,
 То  слёзы  давят,  комок  в  горле,
Как  будто  бы  сбежались  на  пожар
Обида,  злость  и  ненависть  и  горе.
Разочарование  жрёт  душу  изнутри,
Как  ржа,  терзает
 И  мысли  в  голове  диктуют:  «  Посмотри,
   тебя  жестоко      предает,  другую  обнимает
Не  подкопаешься,  как  будто  все  нормально
Улыбки,  смех,  вниманье…
Только  не  тебе,  другой».  Банально,
Но  дальше  в  домыслах  было  и  целованье…
И,  кажется,  вдруг  рухнул  мир
В  душе  моей  вулкан  бурлит.
Так  хочется,  чтоб  настал  миг,
Который  чувства  мои  утолит.
Как  много  в  жизни  есть  дурнот…
Кошмар  остался  в  прошлом,  позади,
Я  сделала  в  жизни    крутой  поворот,
Чтоб  счастье  свое  спасти..
Сказала  ревности:  «Прощай»
Конечно,  шаг  был  совсем    не  прост.
Сколько  пудов  соли  съели  –  не  гадай,
Чтоб  от    души  к      душе  построить    мост.
Я  поняла  –  границы  нельзя  нарушать  
И  посмотрела  в  зеркало  –  я  вроде  тоже  ничего.
И  надо  ж  чувства  как-то  воскрешать,
Чтобы  не  остаться  в  жизни  без  ничего.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511052
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.07.2014

Справа життя

Хороша  справа  страхування  -
Життя  це  найдорожче,  що  в  нас  є.
Впевненість  в  майбутньому  звечора  до  рання
Нам  радості  й  наснаги  додає.
Ця  справа  благородна,  безперечно.
Її  не  кожен  зможе  впроваджувати  в  життя
Треба  людей  любити  щиро  і  сердечно
І  вірити  в  прекрасне  майбуття.
Але  як  і  будь-де  ,  на  початку  шляху
Багато  сумнівів,  вагань,  розчарувань..
І  відчуваєш  себе  як  невдаху,
Що  злякався  життєвих  випробувань
І      ти  як  те    маленьке  деревце,
 що  від  подиху  вітру  гнеться.
Він  тебе  з  корінням    вирвати  грозиться.
   Думки  твої,  як  віти  переплітаються,
а  від  цього    листочки  (твої  надії)  обриваються.
А  корінь,  то  твоя  відповідальність.
 Чим  довшим  і  розлогим  він  стає,
Тим  міцнішою  стає  твоя  впевненість
І  сумнів  менше  серце  твоє  крає.
Щоб  виросло  це  деревце  у  дуб  могутній,
Щоб  дух  його  загартувався,  наче  сталь,
В  любові  має  жити  він  ,  у  абсолютній,
І  має  бачити  свою  яскраву  даль.
І  хочу  вірити,моя  хандра  минеться.
Відчую  насолоду  від  життя.
І  мрії  мої  всі  здійсняться,
 А  страхування  стане  справою  мого  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014

Титанік

Плід  розуму  відомий  всім  Титанік
Був    впевнений,  що  не  піде  на  дно,  
дав  виклик  Богу,  (про  це  відомо  з  хронік,)
Та  долею  йому  вціліти  не  дано.

Рятівні  шлюпки  йшли  напівпорожні,
На  палубах  лунала  музика  й  пісні,
У  крах  Титаніка  не  вірили  всі    подорожні,
Але  все  сталось,  як  в  страшному  сні.

А  СРСР-  то  був  Титанік  номер  два.
Могутній  і  також  здавалося  навічно.
Якби  про  крах  його  комусь  сказати  днів  за  два,
То  покрутили  б  вам  біля  виска  публічно.

Та  є  ще  й  третій  в  нас  Титанік,
Який  теж  стрімко  йде  на  дно.
Прийшов  до  нас  він  ще  з  часів  республік,
Це  обмілілий  наш  пенсійний  фонд.

Працюючих  стає  в  нас  з  кожним  роком  менше  -
Погнала  доля  у  далекий  край  
тож  кожен  про  своє  майбутнє  має  дбати  краще,
 А  не  казати  потім  до  держави  –  дай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2014

Будь бдительным, тебя могут предать

Будь    бдительным,  тебя  могут  предать
друг,  понарошку,  может  твоей  тайной
 с  кем-то  поделиться  и  даже  не  понять
 зачем,  и  преподаст  историей  случайной.
Уже  и  не  говорю,  что  муж  жену  может  предать,
А  жена  мужу    сладко  изменить
И  даже  допускаю-  мать  сына  может  разлюбить,
А  о  других  чего  уж  говорить.
 Даже  себя  час  от  часу  остерегайся,
Когда  своим  ты  убеждениям  изменяешь
Лишь  на  свое  шестое  чувство  полагайся  
Тогда  себя  ты  никогда  не  потеряешь.
Но  есть  на  свете  существо  такое,
Конечно,  в  этом  есть  твоя  заслуга,
Пойдет  на  риск,  на  конец  света  за  тобою,
Не  побоится  даже  смерти  ради  друга.
О  преданности  в  его  глазах  ты  прочитай,
Там  искоркой  любовь  к  тебе  горит.
Ты  только  появись  -  он  ушки  навострит,
И  хвостик  бубликом  ,  скулящий  лай.
Ты  друга  верного  вкусняшкой  угости,
Учи  его,  люби,  хоть  изредка  погладь,
Ведь  это      даст  возможность  ему  силы  припасти,
Всегда      он  будет  тебе  очень  рад.

 Вот,  у  кого  верности  поучиться,
Вот,  кто  тебя  никогда  не  предаст,
Вот,  кто  навеки  к  тебе  приручится,
Вот,  кто  надежности  урок  преподаст.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510661
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.07.2014

За горизонтом где-то

За  горизонтом  где-то,
Спряталось  детства  лето.
Спряталось  и  хохочет,
Узнать  меня  не  хочет.
Ты  можешь  только  вспомнить,
Все  ,  что  хотел  исполнить,
Все  и  мечты,  конечно,
Мечтал  ты  бесконечно.
Мечта,      как  мыльный  пузырек,
Она  как  ласковый  зверек,
Она  таится  и  вдруг  лопнет,
А  то  сердито  дверью  хлопнет.
Мечты  они  ведь  как  мираж,
От  них  один  только  кураж,
От  них  одни  страдания,
Хоть  приложил  старания.
Пусть  летчика  не  получилось,
Но,  что  должно,  то  и  случилось,
Что  должно,  то  и  произошло,
Что  посеялось,  то  и  взошло.
Но  вышел  добрый  человек,
А  это  главное  вовек.
А  это  главное  всегда
И  когда  радость,  и  когда  беда.
Живи  ты  здесь,  живи  сейчас
Любвеобильным  будь  подчас,
Любвеобильным  и  надежным,
Учеником  ты  будь  прилежным.
Пусть  радуга  всеми  тонами  
Украсит  жизнь  твою  цветами,
Украсит  радостью,    удачей
И  изобилием  в  придачу.
За  горизонтом  где-то,
Спряталось  детства  лето.
Спряталось  и  хохочет,
Вернуть  года  не  хочет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510653
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.07.2014

Ангел-Хранитель к нам послан Творцом

Ангел-Хранитель  к  нам  послан  Творцом
С  задачей  напутствовать  и  охранять.
Счастья  великого  поможет  стать  кузнецом,
Если  дружить  с  ним  и  ему  доверять.

Сопровождать  готов  нас  он    в  радости  и  в  горе,
Развеять  сомнения  и  поддержать,
Когда  оступишься  на  жизни  косогоре
И  даже  при  ошибках  твой  выбор  уважать.

Успехам  нашим  искренне  он  рад
И  ждет,  когда  к  нему  вновь  обратятся
За  помощью  в  решении  жизненных  шарад.
И  верит,  что  мечты  наши  в  жизнь  воплотятся.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510504
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.07.2014

Любовь – как слово это многогранно

Любовь  –  как  слово  это  многогранно.
В  нем  боли  много,  как  ни  странно.
В  нем  запах  роз  и  орхидей,
Горечь  разлук  и  верность  лебедей.
В    нем  материнское  тепло  и  ласка
И  перед  сном  рассказанная  сказка.
Твердость  отца  и  его  жизненный  пример,
Ведь  для  тебя  во  всех  делах  он  пионер.
Поддержка  всего  рода  тоже  есть  любовь,
Особенно  когда    ты  помнишь-  с  ними      одна  кровь.
Родственные  души  любовь  соединяет,
Пьянит,  дурманит,  соблазняет.
Любовь  для  души,  как  для  тела  дыхание.
Может  быть  счастье,  а  может  страдание.
С  восходом  солнца  уходит  темнота,
А  с  рождением  любви  приходит  доброта,
сердечность,  ласковость….  О,  Афродита!
Любовь  к  садам,  цветам,  земли…
 И  ты  паришь,  как  в  небе  журавли.
Есть  у  любви  и  грань  такая:
То  робкая  то  бунтовская,    
С  чувством  нежных  волн,  с  задержкою  дыханья,
С  борьбой  внутри  ,    боязнью  наказанья.
И  трепет  нежных  губ,  и  первый  поцелуй…
и  тихий  шепет  :"Только  не  ревнуй..."
О  ней  ты  не  забудешь  никогда,  пожалуй.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510440
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.07.2014

Это чувство не передать словами

Ни  в  какой  речи  слов  ты  не  найдешь,
Ведь  это  чувство  не  передать  словами,
Когда  впервые  в  жизни  узнаешь,
Что  скоро,  очень  скоро  станешь  мамой.

Куда-то  улетучилась  вся  боязнь,
Когда  впервые  слышишь  шевеленье  -
Под  сердцем  у  тебя  пульсирует  жизнь
Такого  крошечного  божьего  творенья.

Любовь  возникла  с  первого  прикосновенья.
Ты  гладишь,  разговариваешь,  любишь
И  с  нетерпеньем  ждешь  его  рожденья,
Мечтаешь,  как  его  обнимешь,  приголубишь.

Здоровья  для  него  ты  просишь
И  благополучного  появления  на  свет.
И  знаешь  точно  -  никогда  его  не  бросишь,  
а  встретишь  первый  в  его  жизни  с  ним  рассвет

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510376
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.07.2014

Сьогодні заблукала я у сні

Сьогодні  заблукала  я  у  сні,
В  дитинство  босоноге  повернулась,
Такі  картини  кольорові  та  ясні
Побачила  й  душа  аж  усміхнулась.
Я  знов  побачила  свою  матусю  рідну,
Відчула  її  лагідність  і  доброту
І  на  голівці  її  руку  ніжну,
А  в  погляді  любов  і  щедроту.
Я  знов  до  неї  тісно  пригорнулась,
Раділа  щиро  зустрічі  такій
І,  як  в  дитинстві,  щиро  посміхнулась
Бриніли  струни  у  душі  моїй  палкій.
От  як  вона  могла  мене  любити,
Таке  дитя  капризне  і  вертке?
На  кожнім  кроці  треба  було  бити,
Терпіння  в  мами  не  аби  яке.
Та  сон  минув,  лишивши  мені  смуток
Ще  й  тугу  в  серці  й  гіркоту  ,  й  печаль.
І  на  частини  душу  рве  такий  от  скуток.
І  прокидатись  було  дуже  жаль.
********************

********************
СКУТОК,      Наслідок,  результат

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2014

Тогда познаешь истинное счастье.

Как  люди  могут,  Богом  дан,  талант
Использовать  в  кощунстве  и  корысти?!
Ведь      должен  он,  украсив  жизнь,  как  диамант,
Все  нормы  и  законы  Божьи  соблюсти.
Как  может,  ты  скажи  мне,  например,
Оружие,  что  несет  смерть  народу,
Талантливый  ученый-инженер
Придумать,  а  затем  молиться  Богу?
Или  художник  может  как,
Обнаженных  девок  рисовать?
Ведь  их  шедевры,  как-никак,
Детей  могут  заинтересовать.
Или  певцы  поют  –  противно  слушать.
 Зачем  транжирят  свой  талант?...
 Зачем  они  его  безбожно  глушат?
Пусть  засверкает  позитивом  бриллиант!
Вдруг  кто-то  изнутри  спросил:  «А  как  ты  сам?
Всегда  используешь  по  назначению  дары?»
Задумался  впервые  благодаря  этим  голосам
И,  аж  вспотел,  то  ли  от  волненья,  то  ли  от  жары.
Бог  дал  способность  видеть  красоту.
А  я?...  А  я  выискиваю    в  людях  недостатки…
Будь  благодарным,  наведи  в  душе  ты  чистоту
И  наслаждайся  жизнью,  ведь  года  так  кратки.
Используй  божий  дар  прощать.
Любви  навстречу  сердце  ты  открой,
Волноваться    не  стоит  и  краски  сгущать.
Подумай,  не  руби  с  плеча,  постой.
Для  своей  жизни  хозяином  всегда  старайся  быть
используй  выбор,  дан  с  небес,  активно  принимай  участье.
Дух,  тело  и  душу  попробуй  в  желаньях  соединить,-
Тогда  узнаешь,  что  такое  истинное  счастье.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510101
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.07.2014

зависть

Что  нас  обычно  раздражает  
В  общении  с  людьми,
И  незаметно  так    уничтожает
Немножечко,  по  капельке,  самих?
Одного  бесит,  когда  нужно  ждать
Иль  вовсе  кто-то  не  пришел,
Иль  слово    данное  исполнить  побуждать,
Иль  тебя  в  чем-то  превзошел.
Другие  не  довольны,  когда  кто-то
Замешкаясь,  волнуясь  или  просто  так,
Не  дал  ему  конкретного  ответа
И  выглядит  он  точно,  как  простак.
А  если  признать  честно,
Так  это  зависть  стучится  изнутри,
И  это  всем  давно  известно
Раздражает  то,  что  в  себе  не  смог  найти
 Всегда  ищи  в  себе  ответ,  -
Ты  вывод  этот  не  забудь.
Позволяй  другим  собой  быть  
И  сам  собою  будь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510099
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.07.2014

Не дарма, що нас бендерами зовуть

Українська  земля  багата  і  щедра
Народ  тут  мешкає    трудящий    .
Любовю  і  миром  пашать  її  надра
І  навіть  сонце  в  нас  найкраще.
Калина  доземним  поклоном  всіх  стрічає,
А  люди  рушником,  запашним  короваєм.
Душевно    пісню  щиру  заспівають,
А  потім  радісно  в  танок  вас  поведуть.
 До  столу  вас  запросять,  нагодують
І,  навіть,  добрим  пивом  причастують.
Про  дружбу  й  мир  всі  мріють  тут,
І  не  дарма,  що  нас  бендерами  зовуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014

Дуже люблю я все маленьке

Дуже  люблю  я  все  маленьке,
Таке  гарнесеньке,  пухкеньке.
Воно  лиш  вилізе  з  яйця,
 Як  розправляє  свої  крильця.
Ти  придивись,  воно  сміється
І  пікає  й  об  тебе  треться.
 Таке  беззахисне,  дрібне
І  в  перші  дні  таке  незграбне.
Травичку  дзьобиком  щіпає,
І  знає  –  мама  захищає.
Дивись,  як  важно  вся  стоїть
І  пильно  навкруги  глядить,
Доверху  очі  підіймає
Стежить  чи  шуляка  немає.
Змерзнути  діткам  своїм  не  дає
Крила  розправить  й  під  себе  скликає.
Глянь,  як  головки  з-під  пір’я  стирчать,
Пригорнулись  до  мами  й  тихенько  свистять

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509786
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014

Как важно, милый мой, как важно

Как  важно,  милый  мой,  как  важно
Быть  каждый  день  рядом  с  тобой
 И  знать,  что  ни  о  чем  печалиться  не  надо,
идя  по  жизни  уверенной  ходой.
Верить:    подхватишь,  не  дашь  оступиться
Убережешь  от  напастей  и  зол,
На  любовь    и  заботу  не  будешь  скупиться.
Ты  мой  за  щитник  и  Ангел-хранитель  мой.
Быть  уверенной,  что  даже  мимо  лучших,
Полных  шарма,  соблазна,  красоты,
Ты  пройдешь  не  оглянувшись,
Помня,  что  со  мною  связаны  твои  мечты.
Быть  твоей  любимой  есть  блаженство,
Видеть  по  утрам  в  глазах  твоих
Отражение  себя  и  чувствовать  единство
И  с  тобой  и  с  миром,  что  для  нас  двоих.
Я  люблю  с  тобой  долго  общаться
И  о  важном,  и  просто  так.
Ты  вдохновляешь  меня  развиваться,
Вот  какой    ты  у  меня  мастак.
Люблю  песни  твои  под  гитару
И  бильярд  и  твоих  шумних  друзей.
Даже  вместе  идти  на  наши  гектары
И  кормить  вместе  кроликов  и  гусей.
И  еще  люблю  путишевствовать
Когда  ты  уверенно  сидишь  за  рулем.
На  край  света  могу  проследовать
Только  чур,  договор    –  вместе  с    тобой  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509538
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.07.2014

Про ВІРУ, НАДІЮ І ЛЮБОВ

Надія-генератор  мрій,  продовжує  нам  час,
Вона  маяк,  що  світить  нам  в  дорозі,
Вмира  останньою,  щоб  вже  покинуть  нас,
Та  завжди    першою  зустріне  на  порозі.
Коли  від  страху  в  жилах    застигає  кров,
Здається  йде  земля  з-під  ніг  і  руки  опустились,
Маленька  іскорка  Її    -  й  спалахує  і  Віра  ,і  Любов,
Що  в  серці  за  вуаллю  таємниць  тихенько  притаїлись.
Любов  –  це  Таїнство  велике,  промінь  світла
З  якої  Бог  усе,  що  в  світі  є,  створив.
У  кого  в  серці      теж  вона  розквітла,
Благословен  того  завжди  душі  порив.
Віра  не  знає,  що  існують  –  «я  не  можу»
Бо    віра  в  Бога  ,  в  себе,  у  життя
Дає  всім  впевненість  –  «я  переможу!»
І  сміливо  крокуємо  вперед  -  у  майбуття.
Нехай  не  згасне  іскорка  надії
Хай  розцвітає  у  серцях  любов,
Вірте,  що  здійсняться  ваші  заповітні  мрії
І  щастя  у  ваш  дім  приходитиме  знов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2014

У кожного життя своє

У  кожного  життя  своє,
Своя  у  нього  роль.
У  когось  щастя  ключем  б'є
І  в  ньому  він  король.
 Хтось  у  оркестрі  скрипка  перша
А  інший  –  диригент,
 Комусь  дісталась  роль  найгірша-
   В  нього  також  щасливий  є  момент.
Хтось  гордий  з  того,  що  соліст
Чути  завжди  його  сопрано
І,  як  годиться,  по  житті  він  оптиміст,
Його  пісня  звучить  бездоганно.
А  декому  затишно  в  хорі,
Відчути  поряд  другове  плече.
Надію  має  на  щасливі  зорі
І  день  за  днем  життя  він  тче.
В  когось  в  житті  буває
більше  форте,  а  в  когось  піано.
хтось  вальс  чи  танго  забажає,
й  ніколи  не  вгадаєш,  що  добре  є,  а  що  погано.
Хтось  на  себе  скрипічного  ключа  взяв  роль,
В  своїх  руках  тримає  геть  усе
Здається,  все  життя    взяв  під  контроль
І  думає,  що  саме      він  цей  світ  спасе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014

Чому Бог людям крил не дав?

Чому  Бог  людям  крил  не  дав?
Чому  до  матінки-землі  їх  прив’язав?
Якби  мені  крила  полетіла  б  далеко
Високо  під  хмарами,  так  як  той  лелека.
Літала  б  я  чайкою  над  морями,
Співала  б  я  жайворонком  над  полями.
Зозулею  накувала  б  я  много  літ
Полетіла  б  із  зграєю  у  політ.
Голубкою  милого  я  б    кохала  
І  до  свого  серденька  пригортала.
Заглянула  б  ластівкою  у  віконце,
Щоб  в  нього  світило  ясне  сонце.
Піднялась  би  високо,  як  орел
І  парила  б  гордо  там  наче  ангел.
У  сови  я  б  мудрості  научалась
До  свободи  й  вільності  приучалась.
Вірна  була  б  милому  як  лебідка,
Людям  були  б  крила  птаха,  як  знахідка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2014

Ода слову

Його  величності  Слову
Оду  берусь  написати.
Очистити  свою  мову
Хочу  я  всім  побажати.
Буває,  що  слово  зрадить,
Буває,  що  слово  вб’є,
І  душу  тоді  лихорадить,
Жаль  серце  обів’є.
Буває  гостріше  за  бритву
Глибоко  ранить  людину,
Яка  не  вступила  в  битву,
Кинуть  ,  як  ніж  у  спину.
Буває  глибоко  в  душу
Засяде  і  точить,  болить.
Пам’ятати  його  не  мушу,-
Душу  б  від  зла  боронить.  
Найкраще,  коли  з  любов’ю
Всім  на  світі  слова  говорить,
Поможуть  вони  здоров’ю,
Чудеса  навіть  можуть  творить.
Слово,  як  влучна  стріла.
Скажеш  ,  і  вже  не  зловиш,
Щоб    в  світі  не  було  зла,
То  ж  думай,  що  ти  говориш.
Доленосних  є  слів  багато,-  
Сильніші  вони  від  Цунамі,
Нам  щастя  приносять  в  хату.
Творять  неймовірне  з  нами.
Слово,  воно  від  Бога.
Навчися  ним  володіти.
Тоді  появиться  змога
Щастю  й  життю  радіти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2014

Шум дощу

Хмаринки  збіглись  і  закрили    небеса.  
Заплакали  .  У  них  таке  буває.
Краплі  дощу,  як  справжні  чудеса,
Їх  голос  навкруги  лунає.
Під  шум  дощу  думки  снують,
Як  хмарки  виникають  і  зникають,
А  крапельки  своє  стакато  б’ють
Немов  зі  мною  чи  з  думками  заграють.
Мелодія  дощу  по-різному  звучить.
Прислухайсь  і  почуєш  вальс  чи  джаз.
Бентежить  мою  душу  така  мить.
І  навкруги  так  свіжо  стане  враз.
Дощ  змив  з  землі  весь  негатив.
Усі  людські  прокляття  злість,  наругу.
Повітря  атмосфери  освіжив
І  зняв  з    душі  земної  всю  напругу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2014

Мрію ще сто літ прожити разом

В  мальовничому  куточку  на  Поділлі,
Де  ліс  шумить  вже  тисячу  віків,
Колись  студентом  був  я  на  весіллі
Й  свою  кохану  там  зустрів.
Поселились  назавжди  в  моїх  думках
Стан  берізки,  талія  оси,
Волошкова  синь  в  її  очах  –
Я  не  бачив  більшої  краси.
А  її  душа,  що  та  криниця
Чистої  джерельної  води.
Богу  дякую,  що  дав      напиться,
Долею      судилась  назавжди.
Це  кохання  я  проніс  крізь  роки.
Двійко  виростили  з  радістю  дітей.
По  життю  робили  разом  кроки,
Зустрічали  всіх  наших  гостей.
Мрію  ще  сто  літ  прожити  разом
Один  одного  любити  й  берегти
Здивувати  всіх  тоді  ще  джазом
Правнуками  тішитись  могти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014

Я вірю, що небо це істота жива

Я  вірю,  що  небо    це  істота  жива.
Відбуваються  з  нею  різні  дива.
Влітку  воно,  як  щаслива  дитинка,
Щира  усмішка  –  то  біла  хмаринка.
Восени  воно  бурхливий  океан,
Вирує  ніби  могутній  вулкан.
Хмари    похмурі  то  кораблі
Пливуть  над  землею  в  ранковій  імлі.
Вночі  воно  величне  й  непорушне,
Дуже  схоже    на  людину,  добродушне.
Душа  її  летить,  як  хмари  вітром  гнані,
Слід  її  видно  на  небесному  екрані.
Думки  її,  що  блискавка  сліпучо-біла
Енергії  повна,  але    не  зрозуміла.
Всі  перешкоди  здатна  розтрощити,
Щоб  мрії  досягти  та  гідно  жити

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507763
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2014

Я люблю встречать рассвет

Я  люблю  встречать  рассвет
Когда,  сквозь  сумерки,  Венеры  луч  пробьется,
Он  от  Вселенной  передаст  привет
Затем  растает  и  светом  солнечным  зальется.
Свежо.
Когда  туман  рассыплет  жемчугом  росу.
Она  сверкает,спрятавшись  в  траве.
Нет  слов  таких,  чтоб  описать  ее  красу
О  ней  споет  достойно  соловей  в  густой  листве.
Волшебно.
Вдруг  показалось  солнце  вдалеке.
Оно  выглядывает  из-за  горизонта,  улыбаясь.
Густой  туман    клубится  по  реке,
Вздымаясь  вверх  и  в  тучах  растворяясь.
Доброе  утро.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507382
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.06.2014

Добро

Добро  завжди  усім  допомагає.
Хто  оступився    руку  враз  подасть.
І  кращого  в  житті  ,  мабуть,  немає  -
За  службу  людям  Бог  воздасть.
У  добра  очі  лагідні  і  милі.
Воно  світить  людям  у  пітьмі.
Усміхнеться  радісно  і  щиро
І  не  звернеш  з  вірного  путі.
У  добра  веселкова  країна.
Грає  барвами  після  дощу.
На  душі  пісня  мамина  лине
І  навіть  не  знаєш  трапилось  що.
У  добра  найчарівніші  руки.
Біль  розгладять    і  заспокоять  вмить:
-Зустріч  буде  після  розлуки,
Недарма  ,  що  біль  в  серці  щемить.
Добро  має  велике  серце,
Обігріє  завжди  сироту,
Нагодує  хлібом  і  борщем  з  перцем
Тай  одягне  щедро  його  наготу.
 У  доброти  справ  є  дуже  багато,
 Але  про  всіх    пам’ятає  вона.
Не  забуде  ні  маму  ні  тата
   буде  теплою  їхня  зима.
У  добра  ланцюгова  реакція.
   Роби  добро  і  не  дивись  на  ранг
По  світі  хвилею      піде  й  примножиться
До  тебе  вернеться,  неначе  бумеранг

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014

Ну как не благодарить за это Бога?!

За  всех  кем  пришлось  в  жизни  
лицом  к  лицу  столкнуться:
одни  были  как  слизни,  
другим  душа  хотела  распахнуться,  -      
хочу  сказать  спасибо  Богу.

Ведь  встреча  с  ними  не  случайна.  
Одни  мне  помогли  и  поддержали,
с  другими  нас  объединила  тайна,
 иль  от  опрометчивых  ошибок  удержали.
Я  всех  их  одинаково  люблю,  ей-богу.

 А  третьи  в  жизни  стали  мне  примером  
или  урок  преподнесли  важнейший,
дав  понять,  что  не  нужно  быть  по  жизни  лицемером,  
а  то  наступит  ад  полнейший,
но  рано  еще  бить  тревогу.

И  есть  еще  такие,  правда  их  не  много,  
когда  душа  поет  лишь  только  от  того,  что  они  рядом
просто  есть  для  счастья  моего  земного  
и  радуюсь    их  добрым  взглядом,
Ну  как  не  благодарить  за  это  Бога?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506915
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.06.2014

Сожаления гложат

Сожаления  гложат,
Не  дают  мне  покоя.
Я  могла  бы  пойти
Много  лучшей  тропою….
Там  не  правильно  выбрала,
Там  пошла  не  туда…
А  могла  б…  сожалею,
Что  там  слишком  горда.
Там  возможность  упущена,
И  все  как-то  не  так  –
Сеять  в  жизни  сомнения
Я  же  просто  мастак.
Сколько  можно  терзать  себя?
Сколько  можно  корить?
Опуститься  б  на  землю
И  осознанно  жить.
Оценить  каждый  опыт
И  уроки  принять,
За  ошибки  кого-то
Перестать  обвинять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506442
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.06.2014

От всей души благодарю Творца

От  всей  души  благодарю  Творца,
За  все,  что  было  у  меня,  что  есть  и  будет,
За    крепкое  здоровье  для  меня  и  дух  борца,
За  солнце  ясное,  что  поутру  разбудит.
Творец,  прости,  что  я      здоровье  потеряла,
Не  оценив  такой  важнейший  дар,
 Что  не  всегда  твои  подсказки  понимала
 И  притупила  интуицию  -  свой  внутренний  радар.
Как  жаль,  Творец,  что  я  не  все  смогу  исправить,
Что  жизнь  так  быстро    не  летит,  а  мчится
И  появляется  вопрос:  смогу  ль  я  миссию  свою  исполнить?
Пойму  ль  свои  уроки,  всему    смогу    ли  научиться?
Но  главное,  что  я  Тебя  люблю
И  к  Тебе  путь  найти  сумела.
За    то,  что  любишь  Ты  меня,  благодарю,
Хоть  и  в  делах  своих  не  очень  преуспела

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505884
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.06.2014

Кто я? Я человек! - отвечу гордо.

Кто  я?  Я  человек!  -  отвечу  гордо.
И  создали  меня  подобно  Богу.
Хочу  к  Творцу  дорогу  я  найти,
И  чтоб  во  всем  себя  же  превзойти.
Хочу  я  укрепить  свое  духовное  начало,
Заполнить  Мир  любовью,  -  об  этом  я  всегда  мечтала.
А  чтобы  вихрь  судьбы  со  мною  шутку  не  сумел  сыграть,
опоры  точку  мне  свою  необходимо    отыскать.
А    это  есть  Любовь!  Она  соединяет  все  сердца  -
Родителей,  детей,  сестер  и  братьев...
С  любовью  будут  жить  по  истине  Творца  -
и  со  спокойствием  в  душе,  "на  автомате".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505692
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.06.2014

Посіяла сьогодні огірочки

Посіяла  сьогодні  огірочки,
І  редиску  й  столовий  бурячок,
Старалась,  щоб  рівнесенькі  рядочки,
Молилась,  щоб  не  з’їв  їх  черв’ячок.
Любов’ю,  кожне  зерня  наповняла
Просила  у  Творця  ,  щоб  допоміг,
Щоб      кожна  крапля  дощова  зміцняла,
 а  вітер,  щоб  завжди  беріг,
сонце,  щоб  силу  додавало
Моїм  рослинкам  кожен  день,
А  сяйво  місяця  в  ночі  не  покидало,
Й  щоранку    пташечки      співали  їм  пісень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2014

Сестра моя – моя надія і порада.

З  тобою  вибрали  одну  сімю,
Про  щось  на  небі  договорились
І  маємо  одну  дружню  рідню,
І  бачу,  що  зовсім  не  помилились.
Чи  вивчимо  з  тобою  всі  уроки
Ради  яких  спустилися  на  землю?
Чи    правильно  робимо  кроки?
І  в  правильному  напрямку  йдемо?
«Трудящих  любить  Бог»  -  пам’ятаєш,  тато  вчив.
А  мама  вчила  мудрості  й  поваги,
Главу  сімї  цінити-  як  би  не  вчинив,
Людей  любити  й  жити  без  зневаги.
В  дитинстві,  як  у  всіх  –  бувало  все,
Але  любов  завжди  перемагала.
Тебе  любила  і  люблю  понад  усе.
Сестра  моя  –  моя  надія  і  порада.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2014

Де Істину свою знайду?

Живу  весь  час  я  як  попало,-
Ні  планів,  ні  шалених  мрій.
І  маю  те,  що  «  з  носа  впало»-
Лиш  попіл  всіх  моїх  надій.
Життя  моє  йде  хаотично,
Якось  буденно,  без  чудес
І  я  дивуюся  як  звично
Думками  лину  до  небес.
«Хто  я?  Навіщо?»-  думка  мучить,
«Куди  іду  і  чи  прийду?»
Хто  відповісти    мені  мусить?
Де  Істину  свою  знайду?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014

Меня обидели, я рассердилась

Меня  обидели,  я  рассердилась,
И  в  своих  чувствах  я  надолго  заблудилась…
Ушла  в  себя.  Молчу,    ни  пары  с  уст.
Весь  мир  стал  для  меня  мгновенно  пуст.
Рой  мыслей  в  голове:  «  За  что?  Зачем  и  почему?
А  если  так?..  А  может  этак…  Я  б  ему!...»
Под  горло  ком  подходит,  больно  давит…
Но  почему  обида  мною  правит?!
Не  лучше  ли  обиду  отпустить?!
Не  лучше  ль  успокоиться,  простить?!
Ведь  больно  не  ему,  а  мне.
И  с  этим  справиться  могу  вполне.
Ведь    вижу  я,  что  каждый  раз
Первой  страдаю  от  обидных  фраз.
Ведь    только  от  меня  зависит  выбор  мой,
Поэмой  сделать  жизнь  свою  иль  драмой.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505355
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.06.2014

Ода счастью

Где  взять  мне  слов  таких,
Чтоб  счастью  оду  написать.
Хватает  ошибок    людских,
Чтоб  счастье  с  горечью  смешать.
Для  счастья  не  много  надо,
Чтоб  рядом  был  верный  друг,
В  сердце  любовь  в  награду
И  чтобы  любил  супруг.
Чтоб  дом,  семья  и  работа
Пришлись  тебе  по  душе
И  чтоб  каждая  суббота
 за  городом  в  шалаше.
С  семьей  вместе  и  друзьями,
С  гитарой,  шашлык  у  костра…
Гордиться  чтобы  сыновьями
И  дочка  чтобы  шустра.
Чтоб  дети  были  здоровы
И  внуки  на  старости  лет.
Уроки  не  очень  суровы
И  в  жизни  весомый  след.
Чтоб  Богу  сказать  спасибо
Ты  не  посмел  забыть
За  то,  что  ты  видишь  небо,
За  то,  что  можешь  ходить…
За  солнечный  свет,  за  радугу,
За  утро,  что  после  сна.
За  то,  что  потом  по  кругу
Опять  к  нам  придет  весна…
Для  счастья  не  много  надо,
Нужно  лишь  сердцем  понять,
Что  счастье,  оно  награда
За  то,  что  умеешь  мечтать
*********************
*********************
Счастье,  оно  как  мотылек,
Вспугнешь  нечаянно  и  сразу  упорхает,
Как  тонкий,  нежный  стебелек
С  цветочком,  что  на  нем  благоухает.
Этот  пьянящий  аромат
Вдыхайте  смело,  свою  душу  распахнув,
Ведь,  к  сожалению,  оно  не  дипломат  –
Уйдет  к  другому,  даже  глазом  не  моргнув.
Лови  момент,  не  упусти  свой  шанс,
Каждым  мгновеньем  наслаждайся.
Жизнь  быстротечна  и  красива,  как  романс,
Ты  только  в  ней  скорее  утверждайся

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504765
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.06.2014

Я пространство Любви

Я  пространство  Любви,
Я  частица  Вселенной.
Меня  Творец  одарил
Душою  нетленной.
Дал  возможность  любить
Все  живое  вокруг,
Дал  возможность  творить
И  чтоб  рядом  был  друг.
Оставил  выбор  за  мной,
Как  мне  жить  и  кем  стать  -
Иль  пройти  стороной,
Или  руку  подать.
След  оставить  какой
В  жизни  после  себя?
Иль  уйти  на  покой
Об  ошибках  скорбя?
В  жизни  быть  подлецом
Или  сеять  добро?
Выступать  храбрецом
Или  прятать  ребро?
Лгать  на  каждом  шагу,
Иль  за  правду  горой!
Все  решать  на  бегу,
Тормозить  иль  порой.
Хныкать,  плакать,  рыдать
Или  радостно  жить,
В  битве  друга  предать
Или  им  дорожить.
Мыслей  рой  в  голове,
Что  к  поступкам  ведут.
Хочешь  ползать  в  траве,
Так  тебя  превзойдут.
Если  хочешь  орлом  
Ты  по  жизни  летать,
То  о  чем-то  большом
Тебе  нужно  мечтать.
 Куда  хочешь  попасть?
Метишь  в  ад  или  рай?
Тебе  это  под  власть,-
Каждый  день  выбирай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504703
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.06.2014

Я женщина, а это значит

Я  женщина,  а  это  значит,
Что  я  источник  жизни  и  любви.
Женою  быть  и  матерью  меня  судьба  назначит.
Прошу,  Творец,  на  счастье  ты  меня  благослови.
Я  женщина.  С  ребра  мужчины  
Меня  Творец  создал,  и  это  неспроста  –
Плечо  к  плечу  идти    с  ним  до  вершины,
А  под  его  защитой  не  страшна  мне    высота.
 Я  женщина,  живой  воды  источник,
Что  жажду  может  утолить  всегда.
Амур,  он  самый  меткий  лучник
И  раны  в  сердце  заживит  моя  вода.
Я  женщина.  Хранительница  очага.
Тепло  дарю  и  радость  всей  семье.
Тигрицей  могу  стать,  чтоб  отогнать  врага,
Коль  пригрозит  моим  родным  и    даже  мне.
Я  женщина.  Я  воплощенье  красоты
И  мне  об  этом  очень  важно  знать.
О,  мой  мужчина,  не  забудь  быть  нежным  ты
И  комплиментами  почаще  одарять
Я  женщина  и  точно  знаю,
Что  сила  в  слабости  моя.
Свою  я  слабость  принимаю,
Мужскую  силу  и  любовь  ценя.
Я  женщина.  Я  как  цветок.
От  нежных  мужских  слов  я  расцветаю.
Игривой  становлюсь,  воздушной,  словно  ветерок,
От  счастья  этого  под  небеса  взлетаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504509
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.06.2014

Я сьогодні була в полі.

Я  сьогодні  була  в  полі.
Там,  де  хлібом  наливаються  жита,
Там,  де  вітер  гуляє  на  волі
Й  хвиля  полем  біжить  золота.
Стояла  і  дивилась,  як  парує  нива,
А  повітря  прозорістю  своєю  мерехтить.
Недавно,  бачу,  була  злива  –
Калюжа  де-не-де  стоїть.
Далеко  глянула,  а  там  …  о,  диво!
Природа  наче  вибухнула  цвітом,
Дивитись  оку  й  справді  мило  –
Там    маків  феєрверк  розсипавсь  світом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014

Я бачила як розпускалась квітка

Я  бачила  як  розпускалась  квітка
І  ніжні  пелюстки  тягнулися  до  сонця,
Немов  дитина  туго  оповита
Звільняла  руки  від  пелюшки-охоронця.
Що  більше  пелюсток  звільнялось  від  полону,
Тим  більше  виділялася  її  краса,
Ці  пелюстки  ніжніші  від  нейлону,
Чарівність  більш  підкреслить  ще  й  роса.
Радіє  квітка  коли  хтось  її  замітить  -
Тоді  вона  ще  кращою  стає.
До  себе  ще  і  ароматом  вабить
Та  й  щастя  більшого  не  хоче  ,  що  вже  є.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2014

Літній ранок.

Літній  ранок.
Сонце  заглядає  у  вікно.
Ти  із  просоння  вибіжиш  на  ганок
І  сон  пройде  як  ніби  не  було.
Природа  спить
І  надзвичайна  тиша  навкруги,
І  навіть  ясен  у  сусіда  не  скрипить
Бо  вітер  спить,  йому  також  не  до  снаги.
Ти  йдеш,  боїшся  розбудити  тишину,
Легесенько  ступаєш  по  росі
І  її  свіжість  проникає  у  душі  твоєї  глибину,
Купаючи  з  любов’ю  ноги  твої  босі.
В  такі  хвилини  забуваєшся  про  все,
І,  злившись  із  Землею  воєдино,
Раптом  відчуєш,  як  вона  енергію  в  тебе  несе,
 А  ти  навіть  границі  свої  втратиш,  наче  й  не  людина.
Заплющиш  очі  й  вітром  полетиш,
Полинеш  в  неба  синь,  хмаринку  приголубиш,
Себе  й  природу  ти  любов’ю  збагатиш,
Що  ранок  вже  настав  усіх  оповістиш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2014

Періоди життя

Дитина  народилась  –  це  весна  її  життя.
Вона  росте  і  тягнеться  до  сонця
Тут  відчуває  мамину  турботу  й  перші  почуття
 І  наповняється  любовю  її  серце.
А  коли  стане  під  вінець,
То  літо  розпочне  господарювати.
Дитинству  вже  прийде  кінець  –
Самі  чекатимуть  дитя  до  хати.
Родинне  вогнище,  як  сонечко  зігріє
І  сили  дасть    й  освітить  у  майбутнє  шлях,
З  думок  прекрасних  урожай  дозріє,
Що  сіяли  на  життєвих  ми  полях.
А  там  вже  й  осінь  на  порозі,
Як  гість,  що      без  запрошення,
Біжить  тобі  назустріч  по  дорозі,
Виски  вже  сріблом  запорошила.
В  онуках  бачиш,  як  твій  рід
Продовжується,  а  ти  радієш.
Коли  у  них  усе  як  слід,
То  й  собі  щастя  прибавляєш.
Зима  правдиво  все  покаже
І  підсумки  всі  підіб’є,  як  жив.
Тебе  байдужістю  накаже,
Якщо  ти  з  Істиною  не  дружив.
Якщо  стежину  до  твого  порогу
Закидала  снігом  зима,
(Такого  не  бажаю  й  ворогу,)
Вважай,  що  прожив  ти  дарма.
Згадаймо,  що  всі  ми  родились  для  щастя,
Для  любові  родились,  для  радості  й  для  добра,
Й  що  люди  на  Землі  всі      браття
Й  не  марнуймо  ніколи      свого  життя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014

На вибори народ чекав

На  вибори  народ  чекав
І  навіть  ворог  не  злякав.
Хотілось  кожному  вгадати,
щоб  голос  за  найкращого  віддати.
Чудово  склалось  все.  Ура!
З  першого  туру  вибрали  пана  Петра.
Побачили  кому  країна  довіряє,
але  й  по-справжньому  спитає.
Пам’ятай,  що  козацького  роду,
обІцянки,  що  дав  народу,
потрібно  виконати  сповна,
на  те  у  тебе  мудра  голова.
Інавгурація.  І  гімн  звучить,
Для  України  урочиста  мить.
Радість  у  серцях  палає,
Народ  України  все  здолає.
Він    вийшов  впевнено  на  престол,
Як  того  вимагає  Протокол.
Без  сумніву  -  країну  об’єднає,
Народну  Він  довіру  має.
Давайте  будем  шанувати
І  більше  йому  довіряти.
Бо  ж  неабиякий  тягар
На  свої  плечі  Він  поклав
у  трудний    час  прийняв  країну,
І  хоче  вивести  з  руїнів.
Благословення  Боже
Йому  в  цій  справі  допоможе,
Але  й  ти  осторонь  не  сиди
утверджувати    Україну  йди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014

Мить життя

Верба  додолу  розпустила  віти,
Всміхаються  волошками  поля,
Горять  на  сонці  кульбаби  жовті  квіти,
Проснулась  і  любовю  дихає  земля.
Прислухайсь,  і  почуєш  жайворонка  пісню,
І  переливи  трелей  соловя,
А  там  в  листві  шпак  гучно  свисне,
Над  квіткою  дзижчить  бджола.
Попадеш  в  розмаїття  це,
Неначе  у  чарівну  казку,
Багато  літ  зозуля      накує
І    серце  прийме  ніжну  ласку.
 Впіймати  мить  не  кожен  зможе  цю.
Ти  постарайсь,зверни    увагу  на  життя.
І  зрозумієш  все  подібно  мудрецю,
В  серці  знайдеш  духовну  істину  буття

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014

Творець мені життя подарував.

Творець  мені  життя  подарував.
При  цьому  вибір  залишив  за  мною
І  десь,  глибоко  в  душу,  заховав,
Як  з  радістю  дружить  а  не  з  журбою.
Робити  вибір  маю  я  сама,
 Які  думки  плекати,  з  ким  дружити,
Що  правдою  для  мене  є,  а  що  брехня  
І,  як  з  цим  всім  у  серці,  в  світі  жити.
Він    дав  можливість  вибирати  вчителів.
І,  навіть  можна  у  природи  вчитись:
А  щоб  вогонь  твого  життя  горів,  не  тлів,
Повчись  у  бджілок  і  комах  трудитись.
А  головне  –  любов  зростити,
Зерно  якої,  в  серці  Він  посіяв.
Тоді  я  з  Всесвітом  у  мирі  буду  жити
І  вірю,  що  здійсняться  мої  мрії.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503928
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014

Земля проснулася від сну

Земля  проснулася  від  сну,
Ростки  травички  тягнуться  з  колиски
І  з  радістю,  стрічаючи  весну,
Сади  вдягнули  квіточок  намисто.
Солодкий  і  п’янкий  нектару  аромат
Трудящих  бджілок  розбудив.
Роса  в  промінні  сонячнім  блищить,  мов  діамант
І  вигляд  має,  як  найкраще  диво  з  див.
Все  ожило,  все  зашуміло.
Пісні  птахів  злились  в  прекрасний  хор.
А  там  кульбаби  зонтик  розпочав  танок  невміло,
А    вітер  підхопив  і  виніс  на  бугор.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2014

Мамо, чого так рано

Мамі
Мамині  руки
Врятують  від  скуки,
І  вам  вгамують
Біль  від  розлуки.
Мамине  серце
Зігріє,  як  сонце,
Щастя  направить
В  ваше  віконце.
Мамине  слово,
Й  ніжная  мова,
Рани  загоїть,
Й  ти  вже  здорова.
Мамині  очі
Темної  ночі
Оберігають
Вас  від  невдачі.

******
Мамо,  чого  так  рано,
Пішли  від    нас  Ви  в  небеса?
Мамо,  навіщо  рану,
Нанесли  Ви    в  наші  серця?

Руки,  трудящі  руки,
 Я  пам’ятаю  в  мозолях.
Роки,  біль  від  розлуки,
І  моє  серце  у  сльозах.

Часто,  здавалось  часто,
Що  Ви  на  усмішку  скупі,
Ласка,  із  серця  ласка
Дітей  горнула  до  душі.

Пісня,  мамина  пісня,
Що  виділялась  із  юрби.
Ніжна,  така  душевна,
Душі  торкалася  завжди.

Пісня  ,  мамина  пісня,
 В  душі  лунає  до  цих  пір.
Тихне,  і  пташка  тихне,
Коли  почує  її  спів.

Мамо,  могли  б  Ви  з  нами
Радіти  внуками  й  дітьми.
Але,  серед  хмаринок,
Шукають  очі  Вас  завжди.

Плине,  час  швидко  плине
І  не  буває  вороття.
Не  допускала  –  мама  покине,
Піде  назавжди  з  мого  життя.

 Діти,  шануйте  маму,
Поки  живе  ще  на  землі.
Діти,  ідіть  до  мами,
Зігрійте  душу  її  й  собі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2014

А на війні як на війні

А  на  війні  як  на  війні
 якби  її  сказати  твердо  –  НІ!
смерть  дихає  у  спину..
Зупиніть  її  в  оцю  ж  годину.
Нам  воювати  не  треба,-  
Всім  вистачить  місця  під  небом…
Всім  вистачить  хліба  і  солі,
давайте  сіяти  жито  в  полі…
Щоб  це  страшне  слово  війна  
забули  наші  племена,
забули  діти  і  батьки,
щоб  навесні  цвіли  садки.
Щоб  кожне  ім’я  добротою
ввійшло  в  історію  живою
пам’яттю  й  зосталось
І  в  вічності  закарбувалось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2014