| Сторінки (1/56): | « | 1 | » |
я розси́пав сво́ї судна на твоє́ синюче море,
та прожерливе цунамі їх обгризло до кісток.
змайстрував для твого неба зі своїх сітківок зорі,
та воно жбурнуло в мокву міріади тих зірок.
я розриви ліній долі на руках єднав штрихами,
та ці руки вп'ялись в шкіру, склавшись віялом в кастет.
закривав слабкою груддю від чортів чреваті храми,
але тих ти самотужки запросила на банкет.
підкупив небесних суддів, щоб усі майбутні зморшки
не чіпали твого лику, а сікли чоло мені.
але ти дражнилась з часом, не чекала анітрошки,
і поклала власні скроні під розп'яття сивині.
політв'язнів-херувимів поселив у твоїм домі,
ледве ґрати проламавши, ледь із крил відмивши бруд.
але, виявилось раптом, ви давно уже знайомі -
саме ти століття тому їх віддала попід суд.
хай увесь цей гул вокзальний, панахиди мертвих колій,
і розкроєний над швами, перерізаний кордон
не займатимуть ніколи
не зганятимуть ніколи
не зриватимуть ніколи
твій ламкий, бісівський сон.
ти - все зло, що є насущне, лиш помножене утричі.
гостриш лезо в мої ребра, пестиш скальпелем живіт.
та хіба це так вагомо, якщо в твої світлі вічі
так граційно і тендітно
укладається
мій світ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2015
відчуй цих бруківок
брунатну аорту,
промацай
джерельно прозорі судинки.
тут зорі черкають
панельні будинки,
і п'ють із долонь
золотого курорту.
ходімо зберемо
води у цеберці -
це місто на нас
цілу вічність чекає.
хай довгу дорогу
до жданого раю
протопчуть твої
пошматовані берці.
та рвешся ти в пастку
пекельного бою
і кажеш,
що підеш найближчого ранку...
я сонце уб'ю, не розкрию фіранку,
щоб ти залиши́вся,
лиши́вся зі мною.
тут статуї сплять
на плечах парапетів,
колише їх рев
мармурового лева.
химерні слова
пелехаті дерева
нашіптують голосом
вбитих поетів.
та спокій тобі
межи ребрами тисне,
ти кажеш, що підеш
наступної зливи...
я хмари вкраду́
і спалю́ їхні гриви,
щоб ти не пішов
з цього світлого міста.
тут віденська кава
із віденським вальсом,
валторни цілують
фальцетом у вуха.
лишайся назавше.
лишайся і слухай.
лишайся. лишайся.
лишайся. лишайся.
тут місяць дрімає
на крилах у чапель
я щастя будую,
як дужі споруди...
хоч знаю,
що все ж нас колись та й розбудить
холодний світанок
з намистом із крапель.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2015
холодное солнце, хромая, уходит за край.
кварталы уклюже очерчены ржавой сангиной.
нетрезвый июль пляшет с августом огненный джайв,
и ветер об волосы трется колючей щетиной.
подростки, заразно смеясь, у колен фонаря
мотают минуты на пальцы, как вьющийся локон.
"давай попрощаемся тут, за углом, втихаря,
чтоб строгий отец не следил за прощаньем из окон".
безумны, чудны, хоть знакомы лишь надцатый час,
а клятвы бросают к ногам, утопая в сангине.
они так похожи на прежних и искренних Нас,
но вот, они здесь... ну а Нас уже нет и в помине.
ты как-то со временем стал неприветлив и чёрств.
я часто пугаюсь, что вовсе пропал без меня там.
стреляешь в фантазии, космосом пачкая холст,
и космос сползает с картин, акварелью помятый.
бросаешь курить и из дома выходишь лишь чтоб
в карман собирать потерявшие море прибои,
подкармливать грустью блохастых чеширских котов,
с порогов домов гнать оравы проигранных войн.
я часто болею, хриплю, как старик патефон.
невольно жую сквозь ознобу безвкусное лето.
с бездомными пью из горла переспелый бурбон,
и рвусь им, в угаре хмельном, декламировать Фета.
во мне литератор был бытом жестоко избит,
в больницах его посещают лишь эхо скандалов.
мой адрес всем миром теперь безнадёжно забыт -
я часто боюсь, чтоб совсем без тебя не пропала.
свирепая тьма растоптала затравленный свет,
зелёную юность разбила немая усталость.
и только лишь память, где мы - те подростки без бед
нам вместе позволит прожить неопрятную старость.
а после - беззвучно и томно померкнет заря,
тела наши бросят меж туч и укутают в кокон.
"давай попрощаемся тут, за углом, втихаря,
чтоб строгая смерть не следила за нами из окон".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592704
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2015
Я вижу пир во время чумы.
Я вижу, как хрупкую кость общества жадно обгладывает бесноватое бедствие. После трапезы, бедствие сальными пальцами листает морщинистые страницы истории. Я всё это вижу.
Я вижу росток жизни на почве, которая укрывает умерших.
Я вижу кладезь смерти в глазах неоправданно резвых юношей.
Я вижу срок годности ваших вечностей.
Я вижу исключительно рудиментом вашу жеманную верность.
Я вижу незаконнорожденные стихи, которые ищут отцовскую любовь в объятиях приёмных сборников.
Я вижу зыбкие вокзалы, обросшие напрасно ждущими женщинами.
Я вижу долги за свет стариков, которые боятся окунуться в вечную тьму.
Я вижу тяжёлые слёзы, которые тушат вечный огонь.
Я вижу удаляющиеся спины давших клятву.
Я вижу небожителей, вольно гуляющих у врат ада.
Я вижу пленных, погибающих от передоза свободой.
Я вижу.
Я слеп, но я всё это вижу.
...
Куда прикажешь бежать, Ласточка?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584558
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 31.05.2015
у ґрунтах підвіконня, у небі, забитім карнизом,
між комах скам'янілих -
янголи мруть на світанку.
наче пористу марлю зав'язують дерту фіранку,
з сірникових коробок майструють пістряві валізи.
із собою беруть у гербарій засушені тіні,
кілька гільз із війни, невогкі консервовані душі,
перекопчену люльку. й скуйовджені вітром калюжі,
у котрі запаяли кричання загиблих дельфінів.
в лабіринт переходів ідуть й залишаються доти,
доки в серце не вріжеться промінь земного морозу.
загубившись у натовпі, ллють свої янгольські сльози,
й неслухняними пальцями б'ють по артеріям ноти.
кожен янгол вживає мікстури й лікується дахом,
під матрацом ховає неповну посріблену флягу.
по приході світанків тремтить, наче бита дворняга -
навіть мешканцям неба властиві оправдані страхи.
та в останні хвилини, безликий, знімає бахіли,
опускається вниз, пломеніє в фатальній мандрівці.
тисне руку без докору й глуму своєму убивці,
що носив на одному з плечей його праведне тіло.
...
якщо грім борозною пронизує очерки літа,
значить янгольський кашель заглушує спів канонади.
якщо падає сніг на плащі непрудкої громади,
значить янгольській прах засівається в помисли світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2015
мореплавець прибився до суші,
ситий твої́ми морями.
на твої́х колотнечах безбожник
себе розіп'яв хрестом.
кардіолог пропав у бескидах
твоєї кардіограми.
листоноша пройшовся по венам
твоїм заржавілим листом.
психіатр утік із лікарні
верхи на тво́їх примарах.
куций блазень повісив усмі́шки
на твоїй строкатій журбі.
дітваки із "блакитною" кров'ю
спилися в твоїх підвалах.
я зачала пороки мовчання
в словах, що казались
тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2015
Надвечір утома гніздиться
в твої́х мілководних зіницях,
й години ховаються в панцир
прощань, що розносять табак.
Я зябрами всотую миті,
я - риба, що вирвала з сіті
тебе з неціли́ми плавцями,
і з черева витягла гак.
Надвечір провин цілі жмені
врізаються лезом в легені,
розвіюють пилом між вулиць
порочне усе, що було.
Я - грішний митець, що в костелі
знайшов пресвяті акварелі,
і викреслив копію німбу
над твоїм збліднілим чолом.
Надвечір за рухами стежать
зашторених вікон пожежі.
Зойк світла кидається в ноги,
кидає свій спогад до ніг.
Я - лик потонулого флоту.
На шиї моєї піхоти
намисто з багряних патронів,
в долонях - для тебе бліцкриг.
Надвечір всі звичні маршрути
ведуть до жалю і спокути -
підошва солоного сміху
тепер не лишає сліди.
І скільки б усе не тримала -
кульгавої вічності мало.
Час круком розбився об скелі,
Ти мусиш сьогодні іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2015
прибої кидають безумство,
мов туші китів.
їх шлейф залишається в гальці
із запахом хвої.
і зливи стисткають вагонам,
чий гурт учадів,
їх дихальні трубки -
спокусливі вигини колій.
піти би у вирій,
де плесом розлилась любов.
де точені стопи
торкаються шкіри долівки.
де бивнями ватра
впивається в вилиці дров,
й рентген сьогодення -
уміло проявлені плівки.
та суть піших днів -
внутрівенно прижитий канон.
заброджена суміш
"не можна" із вигідним "треба"...
а що, як перейдемо
креслений світом кордон,
й закинемо якір
у простір широкого неба?
утілимо враз
всі сумнівно-жадані "якби".
приручимо зло,
мовби дикого хижого звіра.
з уро́чистих храмів
вкрадемо сакральні скарби,
й усім роздамо, хто, збіднівши,
згубив свою віру.
а що, як збере́мо
усіх
молодих
рядових,
дамо їм букети
у обмін на танки й гранати.
небесним серпом
проламаємо двері до тих,
кому був не час
ще земний ареал залишати.
з гранітних калюж
розіллє́мо в'юнкий океан,
зі згорблених паростків
зв'яжемо райські садиби.
із помислом бога,
із запалом, мов в партизан,
скасуємо людству
усі найнезграбніші хиби.
хай березень цей -
зубожілий зими рецидив,
й чим далі -
тим ночі його хворобливо блідіші.
коли ми разо́м -
ми сукупність заквітчаних див.
коли ми разо́м -
ми за смерть, безсумнівно,
сильніші!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2015
кладбище
павших
лётчиков...
биплановым душам неплохо там.
пора аннулировать счётчики
весенним задористым хохотом.
над теми, кому падать велено,
кружа́тся стервятники-фельдшеры.
когда горсть земли уже стелена -
пора распрощаться с ушедшими.
глазами печально раскосыми
судьба зрит в ораву кичливую.
она вас похабно отбросила -
вернитесь
из ада
счастливыми!
пусть кто-то другой небожителям
доносит безгрешную исповедь.
ваш приз небольшой, утешительный -
венки да сутулая изгородь.
но в ночь, точно локоном старости,
мрак кутает звёзды туманами,
тогда и питаются заросли
погибшими с вами бипланами.
их души, незримой частицею,
их мысли, святыми поверьями,
врезаются в лёгкие птицы,
и бога касаются перьями.
тогда льётся небо на пастбище,
как с горла замёрзшего вентиля.
тогда над заброшенным кладбищем
царят
силуэты
бессмертия.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565883
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.03.2015
прокинься!
бо ж тільки для тебе
цей вітряно-матовий схід*.
принісши у жертву тіла різнотрав'я світанок напоїть відваром.
прокинься!
і мружся на сонці,
мов капосний вуличний кіт.
вмивайся в небесних лагунах й босо́ніж пройдись на невспоротих хмарах.
прокинься!
горни свої мрії,
цілуй їх запалений стан.
на прісних водоймищах мешкають шхуни - ти будеш для них за вітрила.
прокинься!
твій ранок кружляє
в танку́ ошалілих циган
його золотавій лусці не рівня, певне, жодне наземне світило.
прокинься!
всі війни і болі
лишились в бракованих снах.
тепер лиш п'янкого юнацтва дурман і бузково усміхнені лиця.
прокинься!
спаковуй валізи,
й мерщій на полущений дах -
на плечі двоногих антен посідали гінці херувимів - жар-птиці.
прокинься!
крізь ніздрі вдихай-но
ламкий непорочний момент.
із видихом зникне упертий тягар, що народжував плісняву й втому.
прокинься!
від нині утроба,
що скалками нищилась вщент,
заквітчана присмаком пряних дощів й шарудінням травневого грому.
прокинься!
бо ждуть верболози,
співай їм, співай голосніш.
потоки перві́сного світла жують кожен клаптик твоєї кімнати.
живи!
ця лазур - твоя стеля.
а світ, мов просторий маніж.
лиш більше ніколи не бійся тепер на колінах ночей засинати.
*тут - схід сонця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2015
колись твоїм тілом поласують теплі шпиталі,
колись метастази війни розростуться оскалами,
й наснаги забракне триматись і рухатись далі -
тоді забери
мої сили
собі
на паливо.
колись від сухот автомати позбавляться дихань,
і кожен зустрічний від люті заки́дає кривдами -
візьми із собою мене у лего́вище лиха,
я буду жорстоким союзником
в бою
нерівному.
допоки не вщухнуть вогні, не зведуться рахунки,
тобі не позволю ні смутку, ні помислу кволого.
зі шкіри своєї зіш'ю небиткі́ обладунки,
цідитиму сльози
з зіниць,
щоб знешкодити
ворога.
довершу усе, що не вдіяв ледачий апостол.
усі небезпеки дивитися будуть лиш зда́леку,
патрульний агнець чатуватиме зморщену постіль,
і кожна з зірок
мерехтітиме
в твоїм
ліхтарику.
довірливий Брахма ввіллється у вічі із глин,
прудкого натхнення нестерпно благатиме: "змилуйся".
я міцно тримаюсь за руки косматих драбин.
мабу́ть,
ти єдине,
що в мене
у світі
лишилося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2015
в наступнім житті, коли сонце укла́деться в ранці*,
в наступнім житті, коли час відспіва віланель,
ми станемо парою дивних кульгавих ірландців,
що варять і п'ють
незаконно
у дубліні ель.
а, може, як черево вкриється голосом мантри,
й свобода з конформності зніме нечесаний скальп.
буддистами станемо, зародком згубливих мандрів,
дитями зеландій,
дитями нето́плених альп.
а раптом у джазі забрудняться будні-плаценти,
і замість сердець в нас жеврітиме демпфер-двигун -
постанем музи́ками, ситими потом концертів,
в долоні вростуть
корнеплоди
розложистих струн.
чи купимо хатку на теплім цупкім узбережжі,
з собою поселимо друзів, бродяг і котів.
для тебе з піску будуватиму квітчасті вежі,
та це все не зараз,
не в цьому скупому житті.
а поки ті весни, такі молоді й навіжені.
а поки лиш ми у затято принишклій глуші.
а поки я речі губитиму в твоїх кишенях.
а поки ти знову
чекатимеш
мої
вірші.
*тут - рюкзак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2015
він сіє її божевілля
крізь чорне пошарпане сито.
до неї міг бачити небо.
не фарби блакить на стіні.
до неї умів він літати.
тепер він не може ходити.
-ти будеш на мене чекати?
-ні.
-ти будеш мене пам'ятати?
-ні.
він в люльку вбиває отруту.
вдивляється богу у вічі.
чому ти, звірюко триклятий,
її не залишив мені?
він просить її несміливо
дзвонити на місяць хоч двічі.
-ти будеш до мене дзвонити?
-ні.
-ти рухи мої упізнаєш?
-ні.
він зблідле холодне кохання
вкладає в малу домовину.
цілує в змарніле обличчя.
лишає бузок на труні.
себе він уже не жаліє.
він плаче і пестить дитину.
-нам ж буде її бракувати?
-ні.
-ти втікнеш зі мною до моря?
-ні.
він виє підстреленим вовком,
відлякує зорі оскалом.
припаяні патоки крові
дрижать на солоній слині.
та краще б ти була видінням!
для чого же ти існувала?
-ти будеш мене лікувати?
-ні.
-і жити продовжиш без мене?
-ні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559596
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2015
на стріхах, мов попіл, осіли ворони-черниці,
обличчя мирян замерзали в снігу́-ластовинні.
знов пам'ять малює у ватрі заплутані тіні,
й маршрутки-втікачки зелено-іржаві зіниці.
змальовує чуйно-терпкий, одомашнений хаос.
й як тісно було, коли раптом закрилися двері.
як з задніх рядів пантеон гучно плескав прем'єрі
(коли додивився із нашою роллю артхаус)
як дим запускав у гортані обвітрені руки,
липке піднебіння чіпляв, наче реп'ях колючий.
я й справді вважала, що радість приходить беззвучно,
допоки в ту ніч не почула твій ламаний стукіт.
як дія вина пробивала всю твердь... ін'єкційно.
і сміх перехожих, котрим ми прикрасили вечір.
я й справді не знала, що теплі долоні і плечі,
для мене постануть найкращим у світі снодійним.
тлом північ стискала корсети на во́скових сукнях
свічок, що судомно молились на сонячний промінь.
без цих вечорів мої вени - забруднена повінь,
без тебе вірші - найнезграбніші танці на буквах.
....
на стріхах, мов попіл, осіли ворони-черниці
обличчя мирян замерзали в снігу́-ластовинні.
а, може, жбурнемо за ґрати гнітюче сумління,
й загубимо ключ від тієї в'язкої в'язниці?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015
Дремлет тьма на ночной пелене,
греет персами бластулу тени.
Хочешь знать кое-что обо мне?
Знай, во мне разлагается гений.
Я тебе завещаю всю боль,
Береги её, где бы не плавал.
Хочешь знать, для чего алкоголь?
Знай, во мне развивается дьявол.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558181
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.02.2015
Брусчатка меж чакрами наших печалей
чернеет чугунно, сутулит плечами.
Печали друг к другу приходят за чаем.
Печали в отчаянии дружат домами.
Рёв рупоров рубит с плеча. Трибуналы
кромсают неправды, как старые брюки.
Разлуки плетут с наших ртутей кораллы -
За руки берутся рябые разлуки.
Бедламом на бёдрах портов с кораблями
Прибалтика празднует привкус победы.
Сумбур - наши беды торгуют телами -
В борделях целуются бренные беды.
Лишь чуда не чуем. Непрочны запчасти.
В чуме сохнет чадо зачёсанных гладей.
Привычно прелестна чета наших "счастьев"
К несчастью, чего-то чертовски не ладит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557691
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.02.2015
віддати себе - це безглуздо, проте благочинно.
віддати намірено - в пастку, у прірву, в облогу.
відкрию секрет: ти сумуєш лиш з тої причини,
що вклала я в лапку хабар твому підлому богу.
віддати слова - як до мертвих талантів додаток,
надіти на душу вульгарно нав'язливий латекс.
мені твоя втома нестерпно пече між лопаток.
борись до кінця.
й обіцяй хоч колись висипатись.
віддати тебе - толочи́ти стежини Іуди.
віддати чуже, та болюче й чомусь найрідніше.
мені у легенях свербить твоя клята застуда
тримайсь молодцем.
і вдягайся, будь ласка, тепліше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2015
балкони птахів
розчавили
політ в парапеті.
міцний живопліт
обвиває дням
талії прудко.
любов -
це застуда
мигдалин лунких
кастаньєтів.
любов -
це навиворіт
шкура плішивого
смутку.
небесний касир
пілігримам
відлічує решту.
ще буде життя?
чи погасить наступний припадок?
війна -
це коли
продають
розпаровані мешти.
війна -
це посів на узбіччі
журливих лампадок.
як лоно спокуси
ховає
сполоханих бісів -
амури стріляють
у їхні міцні
капоніри.
любов -
це розділений
навпіл
нахмелений кисень.
любов -
це лексеми
з барвистих сонетів
шекспіра.
невбиті
складають в шухляду
пережиті зими,
паркують
обстріляні КрАЗ'и
в хвилястій
портьєрі.
війна -
це більмо
на блакитних очах херувима.
війна -
це чистилище
з вічних пісень
аліґ'єрі.
загояться садени,
душі воскреснуть
роздерті,
на площах загибелі
з часом влаштують
паради.
життя
надто гарне й святе
за секунду
до смерті.
любов
надто ясна й п'янка
за секунду
до зради.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556256
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2015
коли всі прочани покинуть занедбаний храм,
коли сирота перестане очікувать мати,
й останній оратор порушить присягу словам,
все рівно я буду на тебе покірно чекати.
коли від нудьги зійде з глузду тендітна Ассоль,
коли блок-пости у зневірі залишать солдати,
й глевкий Меларен по грудину затопить Стокгольм,
все рівно я буду на тебе покірно чекати.
коли із підручників зникнуть і війни, і Січ,
коли політсилам обридне точити дебати,
й вдові перестане являтись покійник щоніч,
все рівно я буду на тебе покірно чекати.
коли повбивають усіх безпритульних собак,
коли дух ерозії знищить дебелі Карпати,
й у ромі труїзм поховає кудлатий пияк,
все рівно я буду на тебе покірно чекати.
я вивчу тебе, як зібрання вже вимерлих мов,
я зваблю журбу, аби ти не пізнав самоти,
й промацаю світ до його замертвілих основ,
ти лиш обіцяй
коли-небудь
до мене
прийти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
эта жизнь - в никуда
спех.
чёрный. белый. и нет
тона.
когда в барах звенит
смех,
в горбольницах бойцы
стонут.
жизнь есть ад. ты отбыл
круг.
топчут нервов мотки́
вести.
у комбата приплод -
внук,
в батальйоне - лишь груз
200.
мириады глухих
глав
не сотрёт никогда
время.
если кто-то возьмёт
лавр,
то кому-то - удар
в темя.
если где-то зачат
тлен -
свету роют овраг
в поле.
страховитый лихой
плен -
воротник дорогой
воли.
каждый вечер - сурьмы
зов.
это значит пора
сдаться.
на челе - борозды
шов,
а тебе лет всего
двадцать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554394
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.01.2015
ти собою нараз окупив найболючіші втрати.
в недоношені марева ці, сподіваюсь, повіриш.
я настільки багато бажаю тобі розказати,
що слова не лягають
у жоден
отесаний
вірш.
ти - єдиний святий, я до тебе молитимусь, отче.
тож послухай мене, ці рядки, наче перше причастя.
ні про що не прошу́, тільки раптом, якщо ти захочеш,
то для тебе я стану
посмертно
донором
щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
як життя завмирало
в антрактах,
й прикривало морозами
крижі,
мою юність вбивали терактом
в волновасі...
чи десь у парижі.
пеленали у кітелі
друзів -
у оркестр канонад
відправляли.
в посадковій роздробленій смузі
все тряслись
близнюки-термінали.
як майбутнє вдивлялось
у цівку,
і стелило дощі
в котловані,
моя радість губила кінцівки
в іловайську...
чи десь у афгані.
всі гранітні безформенні
брили
розростались дубами
в діброві.
мене з ними не раз хоронили
на черкащині. в луцьку.
у львові.
шкіра мап, пофарбована
в соду,
покривалась потворним
пігментом,
заміновані області сходу
стали тілу цих мап
рудиментом.
хід подій нищівний.
мимовільний.
як здолати?
і чим зупинити?
якщо ти, усевишній, всесильний,
поверни нашу юність
убиту!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551400
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 14.01.2015
в цих місцях каяття за живе не бере,
цих поселень кістяк - безхребетна отара.
надхимерними зойками фрік-кабаре
відживає свій вік колумбійська сигара.
тут розсіює розбрат найгірша з епох,
чешуть верби світилом пропалені дреди.
поміж лав дезертирів-поганців і Бог
протирає хітоном замурзані кеди.
Самаель, що намиста снує з гільйотин,
з занепалих єдиний, хто дивиться вгору.
продавець оселедцю - святий Валентин
обміняє романи на фляшку Кагору.
плазуни ластівка́м проектують політ,
пост-хардкор лиже обрис церков кілогерцем.
навіть скутий дитячими примхами дід
вже будує з Лапландії но́вий Освенцим.
епілептики-хвилі кричать хором таїн,
фотосинтезним потом вмивається щавель.
тут ступає гладкими дорогами Каїн,
що проклав через болі знесилений Авель.
казино із азартом виховують злість,
тут російська рулетка та зброя з прицілом.
і один вірний спосіб позбутись цих місць -
двадцять грам із надли́шком звільнити від тіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549682
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.01.2015
холодними монбланами,
аморфними парнасами,
ми їхали, тікаючи
від дослідів віварію.
ми їхали м'язистими,
знедоленими трасами,
що солодко судомили
фрагментами аварій.
двигун-астматик схаркував
бензин на жили бітуму,
ще зовсім квола ожеледь
спиралася на милиці.
у звивинах галактики
лишились між орбітами
мої лайливі вигуки,
твої спітнілі вилиці.
книжкові блоки з мапами
єдналися капталами,
слова жувались з важкістю
і грузли поміж яснами.
смерть спала у багажнику.
ми ніч скували фарами,
й незграбно дрифтували
над осколково-фугасними.
я в твою шкіру вводила
вакцину з диму й цитрусу
з крихких ключиць віві́трила
всю вбивчу силу радію.
зізнання огорталися
шарадами із криптосу,
й піснями наших юностей
в картавім авто-радіо.
ми їхали товарами,
що рвуть чужі артикули.
нам пальці рук позначили
наколками-штрихкодами.
чорнильна голка з вірусом
влізала під кутикулу,
погруддя, мов титанове,
тяжіло з нагородами.
хіба усе це має ще
хоча б химерну значимість?
на диво, майже вижили,
братавшись з серпантинами.
лиш жаль, що по приїзді ми
удруге не побачились.
дорога, ставши першою,
лишилася єдиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546331
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.12.2014
Моя осень - пять месяцев в холке,
грубой силой держи за загривок.
Захлебнёмся, дождавшись прилива?
Или в этом, как прежде, нет толку?
Мы - безумцы, убийцы досуга,
в эту ночь что-то вовсе не спится.
Косят отросли снов вереницы
чаек-беженок, призванных югом.
Мы вернёмся, как выпадет случай.
Через вечность, а, может, в субботу.
На мой череп открыли охоту,
только я, к сожалению, живучий.
Променяю свободу на плесень
рам оконных твоей коммуналки.
Мой покой - праотец перепалки,
океан - мелководен и пресен.
Этажи изъясняются вкратце,
вихрь небесную перхоть сметает.
С каждым днем исчезают за краем
мертвецы, что навязчиво снятся.
Близорукость рисует твой профиль
в чертах лиц пешеходов ненужных.
Скрыв порталы увечий наружных,
шёл к эдему. Дошёл до Голгофы.
Ты корми меня нежностью вязкой!
Пичкай старой Айоды желудок!
Я впервые утратил рассудок,
заразившись убийственной лаской.
Ведь вчера - лишь ушедшая цифра.
Происк Хроноса - темп оголтелый.
Я умру не от вялости тела,
а с последней измученной рифмой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545072
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.12.2014
зневоднення неба.
розруха ковчега.
ще гільза нагану - й готова мозаїка.
опуклі морфеми
грижею стегон
калічать ходьбу небораки-прозаїка.
босоніж на мінах,
кирпатій долівці...
глевкий суходіл іржавіє лиманами.
надрив почуттів
у військовій речівці -
й ерзац безтурботності тхне валеріаною.
хай власне життя -
чужому убивству.
пожежа луску облупила з магнолії.
шинкують горлянки
безбарвним дитинствам
на фронт черепками прокландені колії.
гортає сторінки
триклятої книги
валькірії груба рука неотесана.
здавалось, весна,
а насправді - відлига.
лиш фікція, створена пізніми веснами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544508
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.12.2014
Уйди из квартиры, забрав скуповатый аванс.
Дави в себе грусть, улыбайся случайным прохожим.
Оле Лукойе твой сон проиграл в преферанс,
ангел-хранитель нанюхался кокса в прихожей.
Твой слушатель ждал. Он не знал почему ты молчишь .
Твои самолёты опять перепутали рейсы.
Вкушай водевиль, допивая созвездия крыш.
Кури наш косяк под мотивы любимого Уэйтса.
В ночь пятницы вновь разгони громкой нечисти бал,
симфонию жизни твори из пугающих звуков.
На ряд кинопроб тебя Бог наконец-то позвал.
Ты пробы проспал - твою роль исполняет Безруков.
Дай волю словам, не пугаясь открытия шлюз,
все реки свой берег родной покидают нередко
К тебе постучалась наилучшая муза из муз,
и ту ты прогнал, по ошибке сочтя профурсеткой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542661
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2014
Я до тебе кричатиму римами,
Я тебе покалічу катренами,
Твої пальці, розніжені спинами,
Замертвіють назавжди гангренами.
Я зламаю тебе крізь алюзії,
Сентиментом тебе катуватиму.
Ти пізнаєш жахіття кантузії -
Розірвусь біля тебе гранатою.
Перев'яжу зап'ястя верлібрами,
Переріжу горлянку апострофом.
Ти зітреш з мене хтивість калібрами,
І тебе знов зрічуться апостоли.
Я твій німб поховаю під вишнями,
Цвіт їх взір твій позбавить забарвлення.
Ти благатимеш поміч Всевишнього,
Як благають бійці під лікарнями.
Ти зомлієш від любощів зітканих
Із епох, Люцифером змордованих.
Всесвіт твій задихнеться під кліткою,
Пам'ять твою від нині сплюндровано.
Я повільно із тебе зніматиму
Білосніжні одежі посвячені.
Раз не доля до болю кохати нам -
Нас обох буде солодко страчено.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
Дитя простягло рученята до птаства - ужалив бджолиний рій,
дитя серед мотлоху струнко стояло, мов ставний німий експонат.
Пожовкле волосся упало на землю від ядерних терапій,
Багряні вуста прогинались крізь точки від'ємних осей ординат.
В дитяти відняли всіх плюшевих зайців - дали вогнепальне до рук,
дитя заховало в глибокій траншеї ще ледве пульсуючий мир.
Блакиті очей, мов опудалу, дзьобав в три барви фарбований крук.
Дитя все просилось до Чорного моря, та вдруге відправили в тир.
Дитятко благало надати нічліжку годованих байстрюків,
та ті, в свою чергу, гонили малого від своїх коштовних одеж.
Дитятко вивчало абетку, й складало докупи найкращі із слів,
на кожне прохання віддати останнє завжди промовляло: "авжеж.."
Дитя потопало між вбогих колекцій пожовклих сплюндрованих книг.
Дитя із кривавого терену плело на світлу голівку вінок.
Солоним обличчям горнулось щосили до дужих мозолистих ніг -
його ударяли в живіт, і без докорів совісті вершили крок.
Дитя підливало червоні троянди, і мінами всіяний ґрунт.
До сну йшло не крізь колискові, а звично під стогін вечірніх молитов.
І кожна розмова з дорослим бажала роз'ятрити спалений бунт...
моє жовто-синє дитя пізнавало дорослість із присмаку битв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537217
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2014
земля возводит дням курганы,
стервятник лакомится в поле.
и беспилотники-сапсаны
вновь тучам брюхо распороли.
и в клочья рвут седые нити
ткачи больного горизонта.
о, как прожить же, подскажите,
когда наш тыл страшнее фронта?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536293
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 11.11.2014
своими руками гоню
ртуть
ты в ситце очей сжег к чертям
лёд
я буду тебе освещать
путь
средь буйных ветров и больших
вод
я буду хранить твой покой
в снах
замёрзнешь - собой растоплю
печь
в твой дом не пройдёт ни один
враг
за пазухой прячу всегда
меч
уж если ты сдашься ко мне
в плен
убью затхлый день - воскрешу
ночь
бетон стынет кровью немых
стен
и ты никогда не уйдешь
прочь
я выжать смогу из себя
боль
ее медный привкус тебе
в пах
увечье нутра истребит
соль
и ты потеряешь балласт -
страх
стирай рубикон и его
край
ступай сквозь окно, хоть влечёт
дверь
ты, главное, волю словам
дай
ты, главное, в эти слова
верь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535355
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.11.2014
давай вить гнездо на прилизанных крышах отеля,
пусть здание видит не только грязь похоти пьяниц.
я, будто герой из книг Маркеса Габриэля,
жду писем твоих уже тысячи пропитых пятниц.
давай мы не впустим декабрь, отыскав отговорки -
лишь он покровитель всех сотканных злом душегубов.
я чайник поставлю на жаркую спину конфорки,
поглажу костлявой строфой ветром битые губы.
давай утаим все часы хоть на четверо суток,
незванной с косой не позволим быть слишком капризной.
пусть скинутся дети по несколько светлых минуток -
продлим старикам изможденные вечностью жизни.
твой заспанный кот зарывался мне в волосы носом,
мы гнали с балконов Морфея (не)чайной заваркой.
я снова лечу ряд потерь негустым кальвадосом,
как будто герой из наилучших вещей Ремарка.
отпустим скитальцам грехи, что набухли на вене.
фатальный конец вновь пророчат все тени поверий.
давай нам в гнездо отнесем эту ветку сирени,
пока по нему не прошелся ансамбль артиллерий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535354
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.11.2014
Вчера страж покоя скончался от сырости в будке,
Босяк вновь выкорчевал плесень с ладоней элиты.
Старик, уступи мне последнее место в маршрутке.
Шофёр, почему же не видишь мои костыли ты?
Принять беспросветные будни как горькую данность,
Шампанское пить под предлогами дряблого риска.
Твоим скудоумным словам слишком чужда жеманность.
Смотри, плод любви оказался обычным огрызком.
Чужими следами истоптанны все мои тропы,
Твой путь же протянут безликим увядшим бульваром.
Ты с каждым двуногим все больше ставал мизантропом.
Смотри, дух свободы пришелся простым перегаром.
И завтра в сей раз стало прошлым, желая забыться,
Вносило в сегодня ненужные дням корректуры.
Ты с каждым убитым все реже носил плащаницу.
Смотри, наш порядок - всего лишь отрог диктатуры.
Мы, будучи свергнуты кем-то, питались добротно
Той волей, что цепью впивалась в гортани...надменно.
И вновь попадали в сверхпылкую жизнь подворотней -
Усталых провинций собрание зон эрогенных.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534700
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.11.2014
Цей політ поміж вулиць не схоплять наземні радари,
Не ковтне буревії симфоній голодний вітряк.
Ми, впиваючи лоскіт дощів, вкорінились у хмари,
Полювали на щастя, чіпляючи тіло на гак.
Підкидали коштовності світу в подерті кишені
Жербакам, що утратили розсуд крізь шепіт біди.
Викликали з мольфарами сніг, і, немов навіжені,
З асептично білявого ґрунту збирали сліди.
Ми тримались за руки, приборкали повінь руками,
Визволяли мелодії з сітей між радіохвиль.
Зазирали в портали старої віконної рами
І упевненим кроком долали дистанції з миль.
Розпалили багаття на сонці дотла погорілім,
Не намацавши пульс із разючих убивць-кіловат.
Підставляли серця під холодні ворожі приціли,
Приручали собак, що на нас нацькував супостат.
Скуштували плоди, і уникли небесної кари,
І нехай ця матерія - вбогий уявницький брак -
Цей політ поміж вулиць не схоплять наземні радари,
Не ковтне буревії симфоній голодний вітряк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2014
Промінь сонця поцупив морозяний злодій,
грамофони цілують платівку затерту.
Приїзди не "можливо, колись при нагоді",
а в найближчу суботу
о пів на четверту.
На брудних батареях голубляться кішки,
знов відлякують ніч ліхтарями-очима.
Захопи по дорозі "корону" з горішком,
і велику валізу
з своїми речима
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2014
Ґвалтував звіриний крик
Твої гланди,
Між фалангами застигла
Омана.
Ми не рушимо разом
В Нідерланди,
Не просякне наш едем
Маріхуана.
Вітер пальцями торкав
Вольти ліній
І нанизував на них
грони пташок.
Не заго́йдають наш сон
Хвилі сині,
Не розчулить гуркіт слів
до мурашок.
Замість душ - старі радянські
Протези,
Замість блюзу - лиш дзвінкий
Гомін чарок.
Не зведемо курінь в вітті
Берези,
І не купимо кудлатих
Вівчарок.
В унісон не подолаєм
Бар'єри,
Не злякаємось разом
Перших зморшок.
Не поб'ємося за барви
Шпалерів,
Не поїдем рвати вишні
У Моршин.
Не поцупимо великої
Клітки
Із папугою, що скиглить
Жаргоном.
Не ділитимуть стакан
Зубні щітки,
Позабудуть танго цифр
Телефони.
Не згадаємо річниці
Побачень,
Й кількість ложок цукру
В кухликах чаю.
Підживити хтось забув
Корінь вдачі.
Не побачимось більш.
Від-пус-ка-ю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2014
Своими ногами топчу я капканы,
чтоб не бездарной казалась охота.
Своими руками ломаю все краны,
чтоб у сантехников было работы.
В банке беру косарей пару тройку,
чтобы в процентах росли платежи.
Я отдаю всю икру на помойку,
чтобы получше питались бомжи.
Чтобы комфортнее было бабаю,
я каждый день убираю подвал.
На цыпочках с дома чуть свет убегаю
чтобы любовник подольше поспал.
С грязных столов доедаю я крошки,
чтоб не заставить прислугу грустить.
Всегда открываю я дверь своим кошкам,
чтоб их уважить - вперёд пропустить.
Хожу на бездарные недоспектакли,
чтоб публикой стать для немого артиста.
Из кудрей намеренно делаю паклю,
чтоб было чью внешность калечить стилисту.
И чтоб отзывались о неуках круто
за так я решаю по физике лабы.
Чтоб нужной казаться хотя бы кому-то,
чтоб нужной казаться кому-то хотя бы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526741
рубрика: Поезія,
дата поступления 29.09.2014
Сутулился свирепый знак вопроса.
Испытывали нас небесным отчимом.
Наматывали шкуру на колеса,
и гибнуть оставляли вдоль обочины.
Пытались обуздать нас на чужбине,
убыстрить путь глумливыми погонями.
Яруги искаженно рыхлых линий
заметно сокращались под ладонями.
На казнь нас побросали по причине
того, что не смогли собраться с силами.
ведь кто мы в этой сумрачной пучине,
чтоб нас сберечь, возвысить и помиловать?
Всего лишь плоть, укутавшая кости,
субстанцией изящно изувечена.
Ведь кто мы? только временные гости.
Всего лишь неприметный проблеск вечности.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526740
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.09.2014
Я ровняю слова
Плойкой,
В океан выхожу
С лодкой.
В моей кружке вода
С хлоркой,
В моих мыслях стопарь
С водкой.
Разучите меня
падать,
Этот мир все равно
Плоский.
С виду я - для гиен
Падаль,
А в душе я почти
Бродский.
Чувства газом кишат
Чадным,
Все же больше любви
В порно.
Мне уж проще в петлю
Радо,
Чем в сумбурную жизнь -
Вздорно.
Кто-то там наверху
Главный
Об людей поламал
Ребус.
Я взберусь на карниз
Плавно,
И слечу с него вниз
К небу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524147
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.09.2014
Горел сентябрь увядшим танго жёлтых тел.
Я всё хромал, до ран открытых стерлись пятки -
подошва в жертву принесла себя брусчатке.
Разбили рюмку. Старый бражник* сиротел.
Бросался вечер потрохами на полынь,
я нашу землю кутал в рваные бушлаты.
На безымянном - только кольца от гранаты,
за дом - мерцание разбо́мбленных пустынь.
Чьего-то образа словесный эмбрион,
пришедший с времени, где Люди живы были,
возникший в дряблых облака́х копытной пыли,
сменил невинность чудотворных сверхикон.
С перчаток осень отмывала грязь и слизь,
смывала с памяти крушения останки.
Я расчленил костяк непройденной стремянки,
что отказался проложить дорогу ввысь.
*бражник - гуляка, пьяница (устар.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523446
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 14.09.2014
Серед присмерком скутого міста блукають вогні
ЧУЖИХ вікон, в котрі щоєсил пробивається вечір.
На полицях ЧУЖИХ пил жують нами придбані речі.
Сколіозні дахи захлинаються в темній слині.
ЩОСЬ кульгаво ступило за наш непривітний поріг,
змалювавши зухвалу тендітність бузкового грона.
Окрилило, спокійним ударом штовхнуло з балкону,
і пустило в політ, попередньо позбавивши ніг.
Стати першим з програвших - до біса сумнівна заслуга,
не зуміли іти, але ЩОСЬ притягло до фіналу.
відібравши оселю в ЧУЖИНЦЯ, домашність не вкрали -
ми й у стінах прилизаних затишком ті ж волоцюги.
Траєкторія руху в руїну ввійти не змогла -
Спільне ЩОСЬ, виявляється, ще непримітно жевріє.
Та циклон приміряв літу грубу мотузку на шию,
а це значить, що НАС розіпнуть із порою тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2014
Збудуй нові гавані пастві блукаючих шхун,
приборкай чортів та руками за небо тримайся.
Тремтячі драбини пускають коріння у ґрунт,
й клубочаться крони з вогнями під вистріли вальсу.
Кераміка всотує сни між антен-верховіть,
там спльовує місто червоні повітряні згустки...
там юності взір пробивається в вир лихоліть
крізь споротий шовк непримітної чорної хустки.
Встеляє холодні постелі зловіщий туман,
й не наші вже землі вмивають ще наші прибої.
Не бійся жахіть сьогодення - вселенських оман,
під ковдрою сирості прихисток знайдемо двоє.
Не бійся, мине й навіть цей неоправданий вихор,
хоч згинуло світло в роками побитій дахівці.
Віршами врятую тебе від щолітніх епіфор,
собою закрию твій стан від свинцевого вбивці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2014
Почути хочеться скоріше,
у ранок приязно безгрішний,
звичайну фразу, без надли́шків:
Війни на Сході більш немає.
Й що тих, хто міцно прагне жити,
стрічають не гранітні плити,
а світлий простір, юрми квітів,
та мирний очерк небокраю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510735
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 11.07.2014
Скелет споруди, зграбно вигнутий каркасом...
Глухий пейзаж - всього лиш пам'яті сегмент.
Та непідвладний світ мирян владиці - Часу,
коли із вічністю вінчається момент.
Взір палача набули грізні циферблати
й рубці червоні на тілах календарів...
Комусь забракло ватри, аби запалати,
хтось через іскру непомітну вщент згорів.
Свободу рухів не зупинить оніміння.
О наша суть! О ця невтома жага волі!
Коли наступний щабель - прохане успіння,
а перед ним - безхитрі діти сивочолі.
Незнаним зваблюють, запрошують в політ
безмежних просторів обійми розпростерті.
Із тріском в скронях перероджується світ,
коли життя ламке вінчається зі смертю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510360
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.07.2014
Життя кричало щоєміць у дерті груди,
скавчав модерн холодних площ в грядущих ерах.
Я сенс нестримано шукав в порожніх людях,
я сенс вишукував й в наповнених фужерах.
За скарбом нишпорив роки по картах мідних,
скитавсь по світу із завзяттям відчайдухи.
Натомість милостиню впрошував у бідних,
що гордо падала в затерті капелюхи.
Звучав мій голос, мов з прохриплих патефонів,
у темних урвищах відлунням непостійним.
Я був мішенню серед тисяч полігонів,
де ангел миру без сумління точить війни.
Нутро заповнював любов'ю по вінця,
від чого був лиш божевільним полоненим.
Я сліпо вірив у всесильного Творця,
в той час, коли він навідріз не вірив в мене.
Я тиснув руки фаворитам поколінь,
ковтав свободи дух з журбою сироти.
Та як уздрів: мій ватажок - це тільки тінь,
то зрозумів, що йшов уперто в "НЕ ТУДИ".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508626
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2014
Розвію подихи небесних кулуарів,
поцуплю спомини лихі від тебе нишком.
Дурман сумісних сподівань поліг в гербарій,
і загубивсь між сторінок старої книжки.
Востануть рухи сутінкової сліпо́ти,
Вітрилам хворим перетиснувши легені.
Обійме зграя чистих хвиль уламки плоту,
і поховає прах у темнім Борисфені.
Приємні очерки облич щасливо юних
сполошать спокій нетривкий своїм пришестям,
здіймуться дзвоном інструментів голострунних,
і знов поникнуть вглиб імлою перехрестя.
Бо десь у нетрях - неотесаних, дрімучих,
де навіть страх боїться сунутись без зброї,
пробіглось зойком ледь помітним попід кручі
щось надто гучно недосказане тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2014
Світанковий шелест бурмоче в морок: "Досить!",
судини на очах псують стерильну білизину́.
У час, коли замовкає ґвалт, - Айода плодоносить,
на лику викарбовуючи першу борозну́.
Дистанції у пам'яті долати вперто - пішки,
навпомацки вишукувати стертих траєкторій.
Хмільні світи засмоктують старі коньячні діжки,
духовні страви встромлюють в плоть надлишок калорій.
Багряний гіф, замучений неправдами сюжету,
викорчують з долоні та кують венозні скалки.
Лють падає гротеском... і потворного естетика
в горнятах порцелянових жевріє недопалком.
На органи розібраний надниций недонарис
став донором відторгнутого натовпом шедевру.
Чоло промити воском і поринути в катарсис,
удавшись у гіпнози голослівного маневру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504682
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.06.2014
Що мені з твого тритомника,
Якщо ти без третього розміру?
Нутро відчайдухи-паломника
Не вразить без сукні із розрізом.
І що ця твоя натуральність,
Коли носиш штучне хутро?
Бо що ж це за міс "геніальність",
Що їздить щодня у метро?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504257
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 10.06.2014
Страна в смерительной рубахе корчится,
И страх соскальзывает с верного пера.
Под весом танков гибнет детство на песочницах,
Морфея с крыш ночных сгоняют снайпера.
Бетонный сад кричит кровавыми эскизами,
Кишат дороги недострелянными сказками,
Горсть слов в письмо упала немощными гильзами,
Кормя солдата строк отчаянною ласкою.
Прикрыв рукой костлявой раны, шрамы, ссадины,
Вбивая в почву недоростки-семена,
Весна по тропам стылым двинет мерзкой гадиной,
За нею шлейфом тянется война.
И новый день, въедаясь вражеским оскалом,
Сулит изведать привкус жертвенных побед.
Ползком добраться б до морального привала,
Еще хоть раз бы встретить девственный рассвет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504256
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 10.06.2014
Пластмасовий вік мережевих калік,
Каратимуть зграї за зовнішній страйк.
Одиницею руху вважається клік,
Одиницею вроди вважається лайк.
Тепер визначається золото рук
За кількістю й якісю чистого аурума,
Поважність розмножить надкушений фрукт
Фетишистам-педантам із брудними кармами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504246
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 09.06.2014
Ліниво день задмухував ще в'ялі ліхтарі...
День снував кордони, день стрибав по сходах.
Йому було ледь більше семи годин відроду -
будив він люд поснулий та вів в нові бої.
Дорослішав хвилинами під гул спекотних хвиль -
хтось вени перерізав вогня́ному дракону.
Ввігнавши в вир вогню й когорту з Пантеону,
день уже не тішив співанками про штиль.
Спітнілі вікна кликали на поміч дух вітрів,
розплавлювались келихи під вибухом каністри.
Спаливши кроки Шу, залишені на вістрю,
Ра дражнив крижа́ними нектарами богів.
Жадібно ковтали зустрічні те́рпку слину,
щосил зливались з тінями зелених експонатів.
Й під тиском перевтоми, ледь тьмяний та строкатий,
день тікав за обрій, марнуючи години.
Змінивши світле тло, жрець знищував сувої -
враз скроні дня покрилися разючими зірками.
Полишивши простори, осипавши дарами,
приспав день люд покірний вже перед новим боєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504244
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.06.2014
Вбивай мною час, насміхайся, каліч,
Промий рани винами кращих сортів.
Губи́ між десятків знайомих облич -
Знаходь серед тисяч незнаних світів.
Сприймай мене лиш чергови́м сурогатом,
Пускай в вільне небо повітряним змієм.
Будь цензором лютим, безжалісним катом
...Й поводирем до далекої мрії.
Зрівняй мою щирість з безликим асфальтом,
Підкорюй театри й найкращі їх сцени ,
Ненавидь мене відторгнутим Уальдом -
Обожнюй лірично щасливим Єсеніном.
Будь миттю, примарою, хворим видінням,
Частиною моїх доріг і узбічь,
Й байдужістю знищи жагу володіння,
Мій вороже любий, моє протиріччя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503498
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2014
Атрофованим солодом тхне звідусіль,
Тихим скреготом снів щось виспівує альт.
Копирсанням в пройдешньому сиплемо сіль
В поніве́чені шви очевидця-асфальта.
Кто-то прячет таланты в гнилые подсобки,
Где-то чьей-то бездарностью правит пиар,
Ты вчера еще был восхитительно робким,
Ты сегодня уже - омерзительно стар.
Щохвилинні неправди прямого ефіру,
Наджахливі аспекти братерської "ніжності".
Ви ж по лікоть в крові, проповідники миру,
Ваші репліки завчені - третьої свіжості.
Век живи - век учись, в нищете умирай,
Не восхвалят "верхи" и жильцов баррикад.
На предательстве родины строили рай -
На останках морали возрос лютый ад.
Тема дня темних мас - чиясь брудна білизна,
"Мирний" соціум ліпить із тебе ізгоя,
Дітлахи відвикають від вчень альтруїзму -
Ніжні руки жіночі звикають до зброї.
Примитивные лозунги. Купленный сброд
Отдает честь глухому царю-сатане!
"Распалившийся братской любовью народ
Теперь аплодирует братской войне "...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503294
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.06.2014
Вмивають стріхи соковиті, теплі зливи,
Обабіч вулиць розпростались спориші,
Проміння пестить сірих хмар кошлаті гриви,
Духмяний солод слів сплітається в вірші.
Крихкі полотна, на мольбертах розіп'яті,
Всочили спрагу Посейдонових бюветів.
Ця світла мить прийшла хмільною благодаттю
До мандрівних співців, до вуличних поетів.
Горланить небо. Й наче струмом електричним
Вдаряє в тіло ювенільної природи.
Здавалось, смертні в цей момент пізнали вічність,
І ніби вдруге хтось нам вигадав свободу.
Опалий цвіт все кутав землі кашеміром,
Вслухавшись в те, що заржавіло наболить.
І в пам'ять врізалась раптово, без прицілу
Ця неповторна, по вінця щаслива мить.
08.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
Гітари з дисторшн'ом - твоя колисанка,
Ти втратив ознаки людської подоби.
Циан промиває набряклі горлянки,
Вбиваючи ядра святого в утробі.
Бажання розширити рамки бойкоту
Завершиться звуженням чорних судин.
Виходить назовні мораль із блювотою,
Й не ріжуться крила зі згорблених спин.
17.05.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503225
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 04.06.2014
Зошит ґвалтують утомлені пальці,
Ніч. Мережа. Недосип. НедовІрші.
Світанку цілунок злегка відчувається,
Й фрустрація тисне. Збулося найгірше?
Глузд нездоровий, потрапивши в секту,
Тягне у прірву потвор безталанних,
Не піддатись гріхам би в стані афекту,
Палітру б позбавити барв звично тьмяних.
Роки симулюють потрібний прогрес,
І творча вагітність, на жаль, без пологів.
Ти, мабуть, не в силі «знайти без адрес»
Ту хатку за морем снігів, ту барлогу.
Дитячість свою крізь старече зітхання
Я воскрешу, і під час зорепаду
Задумаю кволе, та щире бажання -
Ще порцію нам би на двох листопаду.
24.11.13.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014