| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Ніччю погасли вогні
Спокій застиг на Землі
Зорі сміються лукаво
Проблисками на мені
Завтра настане цей час
Затінком прийде до нас
Люди сміються лукаво
Нації наший окрас
Змінять на панів пани
Латку мені на штани
Можні сміються лукаво
Флори тут океани
Видно вечірню зорю
Нас розмиритись молю
Країна єднає щиро
Долю твою і мою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502338
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.05.2014
Бродячи по темній пущі, ми пізнаємо життя,
Ьез гріха.
Будуть жити одиниці. Наче птиці, вирувати над життям.
Майбуття.
Нас застигне велич тиха. Та не буде у ній змісту.
Чорне місто.
Постає перед очима, залишаючи життя.
Все не так.
Нас ввели в оману мрії, наше сонце та надії.
Твої вії.
Вознесенне існування, чого варте в таким разі?
Важкість часу.
Чи несемо ми з собою щось потрібне цьому світу?
Тільки мрії, душі квіти.
І балачки невгамовні о началі, про ідейність.
Лиш буденність.
Тільки з тих небагатьох, що народжені на небі
Люди думки життєлюбні. Зірок промені квітневі.
Зрозуміють суть безмежну плину часу обережну.
І матерії окрасу.
Користаючись невміло, рушать сутність, мир спокою.
Думка – зброя.
Незважаючи на це, тихо плине річка моя,
Несучи з собою дань.
Дань Всесвіту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502095
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2014