| Сторінки (1/34): | « | 1 | » |
Полинове поле полили дощі,
І сонце вечірнє за обрій скотилось.
Рожеві жоржини росли як кущі,
І білі ромашки до маків тулились
Падало сонце все далі за край.
Морок обкутав собою півсвіту.
Де квіти цвіли і шумів водограй,
Ніч не зоставила свіжого цвіту.
Ринули різко разючі дощі -
Полинове поле стогнало.
Пахучі попадали квіти-кущі.
Гроза громовиці до них посилала.
Та сонце на ранок знову зійшло
І променем світлим осяяло поле.
Полинове поле по тім зацвіло.
Жоржини рожеві сходили довкола.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663713
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.05.2016
Там всякий страх гуляє вільно,
Густезний чорний дим повільно
Сповзає знизу догори,
І всяке тіло рвуть вітри.
Там є любов, там є кохання,
Там радість є, були й страждання.
І ти тепер відкрила двері непомітно,
Зробила крок так легко і привітно,
І ніби навіть ненароком,
І ніби навіть так нехотячи
Ти без єдиної сльози
Підкралася усміхнено і боком
Мене нема, а є лиш ти,
Бо ти в мені пануєш повно.
Свої чуття словами розкажи -
Мої такі вже невгамовні
Мене нема, а є лиш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016
І квіткою осінньою ти стала,
В вечірнім вересні хотіла загубитись,
Та вічним часом доля нас з'єднала -
Не дала нам самим по світі розгубитись.
Зійшлися ми в одному часі й місці
І сіли разом на дубовий край,
І мрієм щиро в унісон про місто,
В яке веде пошани срібний плай.
Ми стоїмо під горами вдолині,
Та шлях у нас єдиний - догори.
З тобою я навіки і від нині
В полоні твого серця теплоти.
І в місті тому так привітно тихо
Й холодні вулиці й рвучкі вітри.
Я вірю в нас, нас не спіткає лихо.
Ще маєм трохи тої чистоти.
І ось ми рушили, ми крок зробили.
Я свято вірю, що реальна ти.
Що залишаєшся такою, мила
І будеш вічно, що не говори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610200
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.09.2015
Ридала осінь, тішилась, шуміла
Уся земля від листя пожовтіла
В повітрі спокій і тужливий сум
Сидить людина зломлена від дум
Проходять люди, дні проходять
А злі думки причини віднаходять
І проминають спогади ясні
То третя осінь у вогні
То вітер теплий, в теплі дні
Буває, люди залишаються одні
Осіння радісь, плач і шум
Не можуть витягти з болючих дум
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605953
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.09.2015
Хмариться небо - трава шелестить
Байдуже їй, що гроза незабаром
Крапля роси на сонці блистить
Закрили блакить болотяні хмари
Хмариться небо - ластівка впала
Сіла на землю й чекає дошу
Мокрі й холодні небеснії чари
Вітер морозний подув та й ущух
Небо відкрилося й засвітило
І ластівка знову вгорі цвіркотить
Сонце траву без роси запалило
А небо ображене не гуркотить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579973
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.05.2015
Передвечірнє сонце на карпатських горах
Промінням грає по лісах
І пахне літом вже довкола,
Кричить у небі яструб-птах.
Це знак, що ті ж холодні гори
Розтопляться вже завтра вмить.
Передвечірнє сонце не говорить,
А сонце перед вечором димить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573467
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.04.2015
Тебе спинити вже не можна
Ти скований в кайдани
Та любить їх людина кожна
Кайдани ті лікують рани
Лікують рани та тримають
Скувавши міцно у собі
І ні на крок від себе не пускають
Та жити добре так тобі
Людина вільна народилась
І без лахміття, без сміття
Та, бач, не так жить їй судилось
Бач, не таке в людей життя
О як би вирватись мені самому
Та ні, ще взяти би когось
Закрити двері свого дому
Так сильно хочеться чогось
А ти, безглуздий, в адідасі
У павутині всього світу
Купуєш у старенькій касі
Квиток до кинутого лісу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566644
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 14.03.2015
Сонце світило
В долині страшній
Світло гасило
У хатці малій
Там по полях крик дзвінкий
То йшли цигани до міста
Поперед них циган старий
Дідо кричав \"Гатьта!\" і \"Вісьта!\"
Два чорні коні гнав у ріку
Разом із ними сто мішків маку
А із сто першого \"Кукуріку!\"
Півень загавкав, заплакав собака!
Тридцять три цигани стали стовпами
Писки відкрили як чемодани
Півень загавкав! Боже спаси!
Ледь не відпали циганам носи!
А як на правду, був то не пес
Був то й не півень і не барабашка
Бо ж не буває таких от чудес
Може то дзенькала пляшка?
Може то хлоп із села у мішку
Який без горілки жити не може
І закричав \"Не хочу в ріку!\"
Бо втопиться дідо й ніхто не поможе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
Якщо любиш, не погубиш
Не забудеш, не минеш
Ніжним словом зранку збудиш
І до себе пригорнеш
Поцілуєш палко в губи
І тоді я все забуду
Як малим курей ганяв
У городі в баби Гані
На мітлі Рамштайна грав
Як ня кликали цигани
Як циганів відганяв
Брудних, чорних із торбами
Покладусь на твої руки
Забери до себе в рай
Не витримую розлуки
Як без соловейка гай
Те, що люблю, не забуду
Не погублю й не мину
Теплим словом зранку збуджу
Лиш впусти, я й увійду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554425
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2015
Вирішуй зараз, наберися сил
Чому не можеш сам зробити?
Чому не маєш пари крил?
І чом байдужістю покритий?
Візьми себе до рук,
Устань і розпрострися гордо
На тобі бачу тільки бруд
Зберись і закричи у горло
Хай всі побачать справжнього тебе
Хай дивина на їх обличчях
Застигне навіки тепер
Твій силует повіки за вікном
Твій силует повік і у сторіччях
Повік душа твоя увінчана вінком
І дивина на їх обличчях
Блакитним й лагідним бузком
Зберися разом, не ламайся
Візьмись докупи та іди
Іди вперед та не здавайся
Не буде розпачу й біди
Простій сміливо та завзято
Тримай в руках роки
А простоїш, то й буде свято
І свято буде навіки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544726
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.12.2014
Яке бажання має
Ота дівоча постать
У темряві в кутку кімнати,
Що познущатись просить?
Яке бажання справді?
Мабуть, інстинкт так каже.
Такі сьогодні справи,
Що завтра - час покаже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538346
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2014
Солодкі сльози -
Поклик ніжності й любові.
Душевні грози
Враз розходяться з журбою,
Відлітають
Десь далеко за край світу,
А із від там
Вибігають радісні й привітні
І ми із тобою разом біжимо,
Та такі щасливі і такі тендітні
Любов, кохання, радість несемо.
Легеньким порухом рухи
Я витру сльози - ніжність і любов,
Та не печалі, не журби.
Обійми збуджують у венах кров.
Слова на вушко "Лиш не плач",
І заспокоюєшся ти.
Якщо я винен, то, прошу, пробач,
Хай не розходяться наші шляхи
В житті такому сірому, сумному.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2014
Холодний дух швидкого серця
На волю рветься від нудьги,
Заводить тіло у сніги,
Хоч плач, ридай, кричи і сердься.
До його рук потрапив навіки,
Залишишся слабеньким чоловіком,
До його рук потрапив ти навіки.
Тобою управляє ця вода.
Ти по житті, немов гірська ріка.
Ти по житті, як всі каліки,
Бо ти - ніхто, судьба твоя гірка,
А честь твоя давно забута світом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535137
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.11.2014
Прошу, зупинися вже зараз
Не варто казати оцих зайвих слів
Доля моя так уже склалась
Не маю вже більше просторих полів
Перед собою бачу тебе
Ти тут стоїш, подивившись у очі
Та так сильно той погляд шкребе
Не даючи мені спати щоночі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2014
Ти немов квітка, що виросла на небі
В твоєму волоссі пелюстки троянд
А я сам не знаю чого мені треба
Я ніби щасливий, та в думці туман
Я розвію мої мрії про темне і чорне
Я відчую коли ніч мою душу огорне
Я піду десь далеко, щоби бути щасливим
А ви залишайтеся і смійтеся щосили
А ти мене пробач, що я був не таким,
Як ти хотіла побачити сама
Як мені тепер бути добрим або злим
Та все одно колись настане зима
Де моя казка, куди вони поділась?
Й поділися кудись всі мрії мої
Моя уява від твоїх слів згоріла
І я повернувся до себе собі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2014
Чомусь почорніла земля,
Почорніло і небо завжди світле.
Нема вгорі ні журавля,
А серце хоче битись, бідне, бідне.
Немає листя на тополі,
Або залишені пожовклі ще висять.
По ночах дивлюся на зорі -
Небесні іскорки нічних багать.
Усе змішалося в одній картині:
Добро і страх, то зло і радість.
Не зупиняйся, серце, прошу нині.
Не думай, серце, ще не старість!
Й розквітне папороті цвіт.
Лиш вір у краще, рідна Україно!
Ти молода, малий твій вік.
Не падай перед ними на коліна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527181
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.10.2014
Холодне повітря ночами
Пробуджує спогади в снах.
Землі я тримаюсь своїми ногами,
А небо для мене мій дах.
І вітер інакше вже пахне.
Змінилося все від колись.
І дурість у головах чахне.
Забули як дітьми клялись.
Клялися про дружбу навіки.
Про вічний стук серця свого.
Про те, що не спустим повіки
Аж поки не взнаєм всього.
Аж поки не взнаєм краси.
Аж поки не взнаєм любові.
Коли ти себе комусь віддаси,
Пізнаємо де ми і хто ми.
[i][b]27.08.2014 Дрогобич[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519967
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2014
Пташка біла вже ледь ходить,
Ледь літає, ледь летить.
Вітер лиш по небу носить.
Вогник в ній ще палахтить.
Дзьоб відкрила, та й питає
Чи нема її внизу.
Мабуть, ще сама не знає,
Що пережила грозу.
Всі пішли, всі полетіли.
Кожен шлях собі знайшов,
А її малу лишили,
Та кінець ще не прийшов.
Вона сильна, вона вміє,
І летить все догори.
Пізно пташка зрозуміє,
Що залишились вітри.
А ти пташко не сумуй.
Всі пішли, тебе лишили.
Своє горе не даруй.
В тобі є багато сили.
Це стається з кожним з нас.
Ми цього не розумієм.
Й кожному дається шанс.
Після нього ми німієм,
Німієм назавжди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513126
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2014
О, дайте ж розібратися в думках,
Коли заплутався у сумнівах й переконаннях,
Коли життя повільно перетворюється в страх,
А голова не хоче поринати в міркування.
Майбутнє бачиться в кошмарних снах.
Зі сторони я бачу лиш цькування,
Цькування на брехні і на словах.
О, дайте ж розібратися в собі.
О, люди добрі, схаменіть емоції душі.
Чому усі все бачать, не сліпі?
Звичайно, бачать близькі, не чужі.
Я просто йду по батьковій тропі
І там у мою спину, встромляючи ножі,
Ідуть позаду люди на добро скупі.
О, дайте ж розібратися у вас.
Не думайте, що я найгірший.
Побачите самі, коли настане час.
Можливо, хтось поганий більше.
А блиск в моїх очах давно погас
І сам я не такий як був раніше.
Ми із думками смутно сіли на баркас,
Ми попливем туди, де буде світ видніше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509670
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2014
А всі пішли, лиш він остався
Подумати над долею душі.
Якби раніше до розуму взявся,
Ніколи не настали б оці дні.
Ей, брешеш хлопче недолугий:
Не всі пішли, не всі лишили.
Пішли лиш совісті своєї слуги,
Лишилась та, що полюбила.
Вже вкотре ти жалієшся мені, синочку.
Набридло жити - не живи, не бійся!
Приляж собі десь в туманочку!
У снах побач же чортове обійстя!
Як хочеш, забирай ту кралечку з собою.
Ти не потрібен більше тут.
Тепленько побратайся із журбою.
Пробач всіх тих, хто ще живуть.
А там твоя хлопчача справа:
Як хочеш - відішли за гай по мухомори,
Не хочеш - забирай за чорні й темні гори,
І пам'ять хай про себе би забрала
Та дівчина колись, що дурня покохала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014
Колись прийде не раз до мене.
Я хочу зараз вільних почуттів.
Я знаю й почуваюся шаленим.
Отримав те, що так давно хотів.
Живу неначе день останній від початку
І жити хочеться на диво.
Я пам'ятатиму цю загадкову згадку,
Цю згадку не сумну, а більш щасливу.
Зробивши висновок з усього, що відчув,
Померти хочеться або сховатись.
Про тебе я б давно уже забув,
Якби людей міг забувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508935
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2014
Крутнувши колесо фортуни, ти гадаєш
Чи буде те, чого давно чекав.
Малесенькі кайдани з рук скидаєш
І йдеш у поле дикорослих трав.
Я хочу теж туди, в це чорне поле,
Хоч кажуть, там одні лиш будяки,
А я пройду й здолаю це все з болем,
А потім радісно стрічатиму квітки.
Літали журавлі великими ключами,
Верблюди караванами пісок долали,
Вояки билися залізними й кровавими мечами,
А ми дітиська мами й тата ще страху у житті не знали.
Та й це не страх ніякий, а просто пару голок в босі ноги.
Комусь, напевно, черевики купували.
Та й черевики натирали до знемоги.
Не всі сильніші в тому полі панували.
Пройшовши поле, хто куди і по якій дорозі.
На гору дерлись з усіх витрачених сил
І ноги стерті, здерті, сколені і босі
Вбивав до смерті чортів гірський схил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508933
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2014
Годинник вічно ходить по своєму колу,
Земля також за ним старається повзти.
Не потерплять вони великого розколу.
Не потерпиш, мабуть, цього і ти.
Всі звикли до своїх буденних справ,
А зміна чогось розвалити може
Увесь людський життєвий карнавал.
Цей страх в серцях тримає кожен.
Планети вибухають від історії минулих літ.
Так мало є людей із розумом богів величних,
Хоч в серці кожному ховається квітковий цвіт
Й кроваві розписи митців країн античних.
Так хочеться втекти із замкненого кола
І бути просто не таким як всі страшним.
Насправді, поруч нас блукає правда гола,
А я втомився бути громадянином сліпим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507405
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.06.2014
Помер один, а завтра інший.
Не буде гірше думали вони,
І чо́му все це завдяки?
Колись були роки страшніші.
Німецький інструмент музичний
Купив дідусь давно.
На ньому напис був величний.
Для нього було все одно.
Сидів і грав тривожні ноти,
Записував у зошит цілий час,
Старий не мав тоді роботи,
Старався все життя для нас!
Помер дідусь, закінчивши роботу,
Останній раз загравши твір.
Чомусь, не було, ні скорботи,
Ні в інструменті цьому «дір».
Залишили старого там в кімнаті.
Ніхто до нього не прийшов.
Ніхто не міг про нього знати.
Ніколи б діда не знайшов.
Пройшов ще час – чотири роки
І піаніно продалось.
Під кришкою знайшлися ноти,
Що, мабуть, радістю здалось.
І прозвучали ноти вдруге,
Вже інший чоловік
Відчув оту страшну напругу.
Прожив короткий вік…
І знов ніхто не знав
Де дівся, що так довго вже нема.
Ніхто не знає де пропав.
Смертельна друга вже весна…
Купив його сьогодні на роботі.
Одразу щось зіграти захотів.
Під кришкою побачив ноти.
Двадцятий раз вони звучали.
Ніхто не знав про них,
А я упав й про мене не згадали.
Думок не було більше злих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505443
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.06.2014
І от фінал.
Дійшов до висновку мій розум,
І я записую думки в журнал,
А в ньому тільки проза...
Я не поет і не письменник,
І що б хто десь там не казав,
Журнал - це мій щоденник,
Якого друг подарував.
Коли немає більш нічого,
Я пишу з радісним лицем,
А того друга свого,
Малюю в ньому я взірцем.
Ніхто не знає правди,
Її лиш знаю я.
Так хочеться втекти від зради,
А де ж моя сім'я?
Та й добре, що нема.
Так легше жити в світі.
Чи з голосом, а чи німа
На ній могильні квіти.
Для мене так було завжди:
Добро і зло - це зовсім різне
Добро і зло - два полюси
Добро і зло - це дещо грізне
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014
Колись закінчиться усе.
І смерть уб'є любов,
А серце стане мов пусте,
Не стукне живо знов.
Та й розум відійде кудись.
Не буде духа в тілі.
Людини мрії не збулись,
Разом із духом відлетіли...
А ми сиділи
І чекали на це все.
Ми думати тоді не вміли,
Бо думали, що Бог його спасе!
Кого судити після цього?
Бо наша тут чітка вина.
Не буде в світі більш дитя такого.
По нім лишилась тишина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504807
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.06.2014
Народившись, я помру.
Я відійду у світ батьків.
Когось з собою, може, заберу.
І на останок пару слів:
Я не прощаюся із вами.
Помер із вірою в безсмертя,
Хоч тіло здолане роками,
Душа вже й не така обдерта.
Десь люди вірять в другий шанс.
Я просто знаю - він настане.
Те, що віддав - це був аванс.
Троянда в серці не зів'яне.
Померши, знову народився,
Почав удруге жити грішно.
Мабуть, Він в людях помилився,
Для нас це просто смішно.
І користуємось його добром,
Вертаємося знову й знову,
І знову ми влаштуємо погром,
І знов почну я цю розмову,
І знову, народившись, я помру,
І все по колу цілий вік.
Нема в людей ціни добру.
І я від правди знову втік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504322
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.06.2014
Здається, що вона свята.
Вона є ідеальною для мене.
Є мрією мого життя
Й думок моїх зелених.
Хоч каже, що є іншою вона,
Я свято вірю в інше.
А може краща сторона
Запала в душу більше.
Надіюсь, скоро все побачу.
Надіюся я лиш на краще.
Я хочу бути поруч з нею,
І тілом сво́їм, і душею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2014
Люди різні є на світі,
Хтось же знає, що пишу
Не таке просте як діти,
Що в віршах я не брешу.
Полюбив її, напевне,
Лиш за блиск в оцих очах.
Це кохання не даремне,
Бо є щирим, та, хоча...
Сам не знаю чи взаємне.
Думаю чи це на неї так чекав
Й повідомлення оці приємні...
Так за що ж її я покохав?
Я вже не той, я сам не свій.
Де правда криється не знаю.
Я опинився у країні мрій
І поміж снами я блукаю.
А, може, зовсім це не те,
Можливо, це реальність справжня?
Можливо, сонце золоте...
Я схожий так на блазня,
На того дядька із дзвіночком,
Що грає гру життя свого,
Самотнім ляже під віночок,
Віночок щастя лиш твого.
До тебе хочу другий день.
Чому так складно в світі жити?
Прийти б до тебе, ти лишень
В куточку ніжно полюбити.
О Боже мій, чому все так?
Чому вона десь там, не тут?
І дякую я власним снам,
Що в них тебе мені дають.
Та ні, не в цьому суть.
Багато інших кругом мене,
Немовби, просто так живуть
Із серцем як вогонь шаленим.
Набридло все. Коли кінець?
Коли вона разом зі мною
У церкві стане під вінець
Із радісною на щоці сльозою?
Коли закінчиться цей вірш?
Вже тьма питань мене турбують.
І знаю я за все найбільш,
Вона лиш так мене марнує.
А, може, й ні, сама не бачить,
Не чує зовсім, лиш себе.
А, може, десь ночами плаче,
Так само любить і мене.
Тут справа точна й непроста.
Вгадати треба твердо з нею.
Закохані цілі міста,
Та лиш не я з своєю...
Своєю мрією життя,
Яку знайшов за стільки років,
До чого йшов так довго я
Та скільки ж зробив кроків.
Ходи до мене. Хочу чути
Солодкий голос твій завжди,
Бо вже й не знаю як же бути,
Мене сумного лиш розвесели.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2014
Набридло вже сидіти в тісноті,
Так, мовби, в клітці під замком.
Чи ніч, чи день, всяк час у темноті,
І від реальності відділений я склом.
Чи чуєте ви люди крик душі?
Як вільний птах летіти хочу.
Та ні...не крила мій рушій,
Рушій для мене твої очі.
Лиш очі твої стали моїм світом.
Тепер летіти можу в синє небо
І насолоджуватись теплим літом,
Бо ти - це все, що світу треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2014
Не жебрай копійок в людей.
Де розум був, коли лягала спати?
Не розумієш ти простих речей.
Мабуть, ніколи вже не будеш знати.
Де тіло рідне загубила,
Що пило молоко з грудей?
Хоча, напевне, в озері втопила.
Сховать хотіла од людей.
А може й не одно, а троє-п'ять.
Хто знає скільки їх на світі було.
Ніхто цього й не хоче знать.
Їх в озері давно накрило мулом.
Хай вб'є тебе, хто породив.
На світ пустив таку дитину.
Хоч, може, й сам отак бродив,
Зігнувши гаком спину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014
Дивлюся в твої очі,
Та що ж казати маю.
Душа до тебе хоче,
Та тіло не пускає.
Чому прийшла до мене ти?
Чому не хочеш іншого когось?
Чи я зображення краси?
Мабуть, це так тобі здалось.
Чи чорне а чи біле?
Вагаюся я знову.
Волосся ще не посивіло -
Язик утратив мову.
Мабуть, залишу всіх сьогодні,
Піду з тобою десь у далечінь.
Не буде більше світ самотнім,
Піде за мною й моя тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501926
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014
Стало темно на душі,
Навіть руки затремтіли.
Полум'я кусочком від свічі
Спогади минулі відлетіли.
Все, що так тривожило давно,
Ніби стерлось назавжди
І сумуєш за гріхом,
Біля тебе ні душі.
І немає розуму в ділах,
Сенс життя не знаний нам.
Він же точно не в гроша́х.
Я скарби свої віддам.
Лиш вернути б, що було,
Те, за чим я плачу вечорами,
Що, немов розбите скло
Під моїми босими ногами.
Як би страшно не було,
Я любив його і буду,
Хоч у цьому трошки зло,
Я це зло ніколи не забуду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2014
А як же це вона?
Я сам в кімнаті замку,
І десь гуде луна,
Летить туди до ранку.
А поки те́мінь на дворі,
Чорти летять попід землею,
І долітають до зорі
На зоряно святу алею.
Це все у мене в голові.
Я розум вбив лиш тільки нею.
Я бачу постаті нові.
Їх плутаю із рідною сім'єю.
Дивіться люди, як вона
Зробила з хлопчика каліку.
І там стоятиме труна,
Стоятиме й вона довіку.
Тепер пуста кімната в замку,
Що там сидів я сам,
Сидів до ранку,
І залишив послання вам.
Останнє то послання перед смертю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501703
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2014