| Сторінки (1/100): | « | 1 | » |
Нічні ракети, схоже, проростають
голівками нарцисів, крокусів, фіалок,
а також хлопчика з м'ячем в комбінезоні,
чий батько ще із літа поза зоною;
вагітним животом отої жінки - круглим,
білим, схожим на яйце, яке схвильована лебідка
висиджує в гнізді попід цнотливою вербою.
Ракети проростають сивиною
панянок одиноких з боязкими псами
і шумовинням ніжним поза хвірткою
нахаби-абрикоса, що за ніч розквіт у небеса.
За ніч, незгіршу й гіршу за всі ночі інші,
коли ракета проросла у цьому вірші.
31.03.24
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Я саме проходила повз,
як він задрімав ізнічев‘я,
у найнезручнішій із поз,
мов після тривної вечері.
Кажуть, у снах наші душі
наші лишають тіла,
так і його, небайдужа,
раптом у небо знялась.
Враз порожевіли хмари,
вкрились рум‘янцем дома,
на пасовиськах отари
втаїв зефірний туман.
А винуватець пожежі,
ніби втомившись від мандрів,
тихо куняє - рожевий,
мов цілий світ, олеандр.
09.06.2023
Опатія
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
Сонце сідає в приморському місті -
ціла подія. Вулички древні немовби в намисті
з людей. Віє
моря дарами з коноб та лавандою
із сувенірних крамничок.
Я відчуваю озноб, немовби з відкритих капличок
духи старих венеційців
дмухають, аби мене відігнати.
Книги в книгарнях позамикали за ґрати,
тож я виходжу до моря і чую єдиних
притомних створінь в цьому натовпі - чайок.
Чайки у розпачі, чайок не помічають.
Вереск як фон лише для фотографій,
знятих на телефони.
Сім'ї, коханці із псами, карафки вина -
а я зі своїми рюмсами
йду в інший бік - той, що без заходу сонця.
Вдома війна.
04.06.2023
Задар
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
Весна вибризкує із мерзлої землі
кущами котиків
посріблених, пухнастості
такої досконалої, що у теплі
вони би враз замуркотіли.
Наразі сильно контрастують
із контрнаступом зими у лісі:
із сивиною тогорішних трав,
з іржею листя,
з нещадно запраними небесами.
Боюся доторкнутися до них,
бо це було б блюзнірством,
а так -
це обіцянка щастя.
25.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2023
Вона підійшла до вікна щойно за ним закрилися вхідні двері. Навдивовижу погожий зимовий день: блакитне небо із начищеними до перламутру боками, розлите по засніжених дахах сонячне світло. Навіть її рослини у вазонках налилися соком і виглядали не так жалюгідно як на початок лютого.
Шибкою повзла маленька оса, настільки мініатюрна, що на її тільці було всього дві полоси — чорна і блідо-жовта. Оса якимось дивом завелася в їхній квартирі взимку, і він заходився нею опікуватися: підсаджував на листя рослин, підгодовував медом. Вона сприймала це як чергове його дивацтво — то принесе додому збідоване кошеня, то підбере на трасі худющого пса. Їй також було шкода цих тварин, але ж не можна бути настільки непрактичним, щоб тягнути в квартиру будь-кого! Особливо зараз, коли почалася війна і покинутих тварин стало так багато.
Вона оглянула його робоче місце — знову брудна чашка, знову безлад. Оскільки дала собі слово не прибирати за ним, взяла лише мисочку з медом для оси — мисочка та бісила її особливо сильно — і пройшла з нею на кухню.
На кухні вона заходилася наводити лад — перемила посуд, у тому числі мисочку, викинувши перед цим мед до унітазу, дбайливо протерла стіл, варильну поверхню, кавомашину. Відкрила дверцята сміттєвої шафки і навіть не здивувалася — він знову забув викинути сміття. Абсолютна непрактичність чи то пак лінь. Скільки ще вона це терпітиме? Зрештою, він не останній чоловік на землі. Деякі її розлучені подруги виглядають цілком щасливими на фейсбуці…
Думки перервав звук провертання ключа в замковій щілині. Він зайшов до коридору і заходився тупотіти брудними черевиками, струшуючи з них снігову кашу.
— Навіщо ти це робиш? Скільки разів я просила так не робити? — вибухнула вона, забігши до коридору.
— Ти про що? — промимрив він.
— Про твоє грьобане взуття!
— О, я забув. Вибач.
Вона підозріло глянула на нього — щось надто швидко здався.
— Чому ти так скоро повернувся? Забув щось?
— Ні, не забув. Тут така справа … — він витяг з кишені згорненого вчетверо папірця і протягнув їй.
Вона пробігла очима по папірцю, перечитала його уважніше. Раптом їй стало дуже жарко. Вона зробила кілька глибоких вдихів і нарешті промовила:
— Але ж вони не можуть тебе забрати. Ти не годишся. Ти ж навіть в армії не служив. Це якась помилка.
— Виявляється, можуть забрати і, скоріш за все, заберуть, якщо я пройду медкомісію, — почухав за вухом він.
— Але ж ти не пройдеш, у тебе хворі коліна! — сперечалася вона, немов дитина.
— Не думаю, що зараз це когось хвилює.
— Але ж який із тебе вояка? Ти ж і вбити нікого не зможеш! Ти навіть сміття не можеш викинути!
— Думаю, мені знайдуть застосування, — всміхнувся він.
Вона ще певний час дивилася на нього, а потім відвернулася, пішла на кухню, схопила ганчірку і стала протирати чистий стіл. Уявляла його в окопі, з мокрими ногами, пораненого й наляканого. Брудного від землі й блідого від крововтрати. Раптом крикнула:
— Нікуди ти не поїдеш, ясно? Чого саме ти маєш їхати? Ти що, останній чоловік на землі?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974823
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Сьогодні я слухала море,
Приклавши до вуха мушлю,
Я чула, як хвилі суворі
Виносили вирок суші.
Я чула, як мертві дельфіни
Крутились у піні, мов галька,
Як пухлі рогаті міни
Переважали на шальках.
Як плакала тихо Санжійка,
Стрибали з обриву дерева,
Як виднокіл зубожілий
Птаством дощив безперервно.
Сьогодні я слухала горе
Через порожній будинок -
Рік як розбурхане море,
Ми як мільярди піщинок.
23.02.2023
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Коли падає сніг,
стає дуже тихо.
У білих каптурах принишклі стріхи
туляться одна до одної,
мов діти перед фокусником.
Коли падає сніг,
світ білішає,
проте це не знебарвлення,
а навпаки - набуття:
кольору, сили, життя, тиші.
Коли падає сніг,
хтось на небесах перегортає для нас сторінку,
лагідно плескає по плечу
і дає можливість почати спочатку -
із чищення мандаринки.
17.12.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
Кафе, де я читаю про ракетні обстріли,
Стоїть біля костьолу Милосердя Божого.
Оса, ошукана теплом осіннім,
повзе угору склом,
щоб потім знавісніло
у котрий раз зірватися униз
від зустрічі із незбагненним злом.
Сміються люди, гріє сонце кволо,
сміється бог -
над пізньою жовтневою красою,
ракетами, людьми, кав‘ярнями, осою,
передусім - над назвою костьолу.
10.10.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2022
контрабас б‘ється глухо,
як моє серце, -
джаз серпневим вечором
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022
серпень мене розпанахав серпами,
так не по-людськи, мовби я туша,
лайкнув котика в інстаграмі
й сів смакувати солодкі груші
прагну зібрати себе докупи,
пальцем ноги зачепитись за хмару.
віршик мій - справжня собача дупа,
краще піду і зварю собі кави
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2022
кожна вибита шибка -
дірка в моєму тілі,
з якого давно витекли соки,
напевно, ще в березні
коли тюлі ще тріпотіли,
струшуючи пил, попіл, мрії,
а рами скрипіли,
немов дуби велетні
тепер тихо -
на велосипедах на балконах
досі обертаються ободи
проте життя всередині немає.
навіть якщо хтось засуне пальці
у ці чорні рани,
мені вже не болітиме -
мене було звільнено
Чернігів,
14.08.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956430
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022
вечірнє небо сніжить чайками
навколо маяку над морем
нічого наче й надзвичайного
хтось знову пише in memoriam
душі кружляють коло верфі
в останньому танку життя
з тріумфом: завтра вже для смерті
народиться нове дитя
15.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2022
Вони обіймаються на узбіччі,
одне загоріле тіло - зменшена
копія іншого десь удвічі.
Обидва без сорочок, у шортах,
щасливі й розморені сонцем пляжники,
той, що більше, - перед меншим на кортах,
лоскоче його, вони регочуть
прямо в повітря, сухе і пряжене.
Вони ідуть далі, доходять до магазину,
старший втрачає баланс, вдягає сорочку,
менший лагідно його скеровує,
бере в руки корзину,
вони заходять, зливаються в одну точку
і зникають. Я пригадую -
ми теж так з тобою колись ходили,
тільки не літом, а в сіру зиму,
ти так само хитався і мав
таке ж червоне обличчя,
в тебе язик заплітався, а в мене -
четверта стадія відчаю.
Я саджала тебе в тролейбус
і думала лиш про те, щоб
ти не впав із сидіння
чи не зійшов на зупинці лівій,
щоб тебе не побачила твоя нова теща.
На відміну від тих двох,
ми ніколи не були щасливі.
05.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2022
Тупим ножем від тушок відділяю голови,
На мене дивляться рибин блискучі очі
Із докором, немов просити хочуть
Не чистити луску, їх не робити голими.
Виношу голови у ніч і викладаю в трави,
Поміж яких ти спину напинаєш брудно-білу
Й твоє костисте, невагоме тіло
Шукає мою руку сліпо, спрагло.
Ти не голодний? Не торкаєшся голів сріблястих.
Ти нетерплячий - я тебе невірно зрозуміла:
Ти свою спину уявив собі вітрилом,
Мою долоню - кораблем в траві хвилястій.
Ми тихо пливемо нічною тінню,
То виринаємо, то знов пірнаєм в трави,
Світ опускає голос нижче на октаву,
Я чую лиш котяче муркотіння.
04.06.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2022
Як можна зрозуміти цю війну?
Ні мозком, ані навіть серцем не вдається.
Серце в моєму тілі ще, здається, б‘ється,
Вистукує симфонію страшну.
Хто диригує? Ненависть, і страх, і біль.
Напевно, не найкращі диригенти,
Але душі моєї кращі детергенти -
Вони збивають з неї давню цвіль.
Я так боюсь, але і не боюсь водночас,
Померти начебто було б зарано, та
Цей вечір зорями нам плечі огорта,
А ніч, як смерть, нам закриває очі.
Хтось снить про смерть, хтось про війну,
Хтось на війні вмирає уві сні,
Хтось наяву вмирає в ці прекрасні дні,
У цю війну, у цю твою й мою весну.
27.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022
у снах своїх я знову молода,
вмочаю посмішки в насичене червоне,
без сорому дзвоню в церковні дзвони,
а по ногах тече свята вода
у снах моїх множинність варіантів
та щасть обов'язкових многота,
що аж летка відьомська нагота
вистрибує із атласних пуантів
це я минула, чи майбутня, чи можлива?
я майже видерлась з її безкостих лап!
я сплю, я прокидаюсь, я щаслива?
hey pretty girl, time to wake up
24.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022
Заходжу у воду й пливу довго,
Може, можна вже не вертатись?
М‘язи напружені, ноги човгають,
Риб торкаюсь у лусці картатій.
Ритм, який керується серцем.
Серце, яке керується мозком.
Мозок, який керується герцем.
Герець, нічим не керований зовсім.
Просто плити й ще легше жити
Будь-кому, хто не є мною,
Грає хто, ніби шампанське відкрите,
Хто не опошлений ще війною.
Літо нікого не виділяє,
Всі червоніють на сонці від літа,
А із моєї землі червоне
Буде колись, най не літом, змите?
22.05.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
Індійські спеції твого імені
І круглі, блискучі черешні очей -
Мене неначе на нуль поділено
І в землю закопано до плечей.
І в тебе закоханий mio spirito,
До зморшок, до мірного пульсу років,
До того навіть, аби повірити,
Що й ти хоч на дрібку мене хотів.
21.03.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Цей недоречний дощ, і я гуляю містом,
де проросла бруківка, як гриби,
і де години з дозволу доби
ростуть утовщ і їм стає затісно
Хтось приправляє місто темінню, мов перцем,
і в ніч відходять діти, пси та жебраки,
дефіси вислизають з-під бо/но/то/таки,
дехто знімає ремінь, дехто - серце
Я посміхаюсь, посмішка моя іде луною
і відбивається від склянок з аперо,
щоб трохи згодом, у квартирі, змусити перо
пригадувать, як місто стало мною
26.02.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2020
Мама сказала, что его продают в молочном павильоне, и искать его нужно было у “бабок-травниц”. При входе повернуть направо и пройти ряды с маслом до конца.
Излишне нагибаясь при выходе из черного вонючего салона маршрутки, в котором, как во рту старика, отсутстовали, словно зубы, несколько сидений, Лика пискнула “спасибо” в сторону водителя и, как плавец с тумбы, соскочила c подножки в леденистую серую жижу под ногами. Проходя между ларьками с печатной продукцией, она уже хотела было не обратить внимание на блестящие обложки с громкими обещаниями, но тут губы ее сложились в едва заметную улыбочку. Она вспомнила, как ходила в детстве на этот же рынок с дедом и как иногда - если с тем приключалось вдруг хорошее настроение - он мог купить ей какой-нибудь журнал. Чаще всего “Вокруг света” или что-нибудь другое “для развития”, изредка - за какие-то особые заслуги вроде успешного окончания четверти или пятерки за контрольную по математике - сборник сканвордов, но никогда ничего из интересующей Лику девчачьей чепухи о косметике, гороскопах или мальчишках, что она могла бы принести в школу и повысить авторитет среди подруг.
- Девушка, купите лунный календарь! - нагло рявкнула краснощекая продавщица.
- Спасибо, - дрогнула Лика, и улыбаясь уже другой, дежурной, улыбкой, ускорила шаг по направлению к молочному павильону.
Когда она подходила к огромной уродливой облупленной бетонной арке, украшающей вход в центральную часть рынка, с неба, которое и так с утра было явно не в настроении, начал падать колкий снежок. Стало совсем неуютно. Лика поежилась, втянула голову еще ниже в плечи и чуть ли не бегом побежала вперед по кашице из грязи и снега.
Сразу за аркой справа начиналось такое притягательное для Лики в детстве царство продавцов кофе и чая. Во-первых, одни банки чего стоили - стеклянные, жестяные, эти чужестранцы с непонятными, но невероятно интригующими, экзотическими названиями несли надежность и покой, и глядя на их плотные пестрые ряды, за заборчиками из которых прятались довольные продавцы - у них почему-то всегда было хорошее настроение - маленькая Лика верила в то, что в конце все равно все будет хорошо. Ну а во-вторых, этот запах - свежемолотого и свежесваренного кофе, который можно было купить тут же, он опьянял ее, веселил до мурашек. Иногда, после школы, Лика задерживалась у этих рядов с дедом, который любил, как он сам выражался, “потрепаться” со знакомым продавцом, в то время как Лика послушно стояла рядом (“дети не должны вмешиваться во взрослые разговоры”). Покупать они никогда ничего не покупали - дед, по его собственным словам, был для этого слишком жадным. Такие банки появлялись у них дома нечасто, и только из маминых командировок.
Сегодня знакомого деда Лика не увидела, а может, просто не узнала. Столько времени прошло с тех пор. На всякий случай пробормотав “здравствуйте” мужичку, который мог бы быть тем самым продавцом, Лика не без удовольствия отметила про себя, что сейчас-то может себе позволить купить любую из этих банок, если захочет. Ладно проскочив по как попало выложенным на грязи досточкам между рядами сморщенных мандаринов и некогда алых гранатов, Лика с разбега заскочила по ступенькам молочного павильона наверх, минуя препятствия из размокших банановых ящиков, на которых пирамидами желтели потрошенные тушки курей с пупырышками и покоились туго обтянутые мышцами тела домашних кролей с одной меховой лапкой и аккуратно сложенными рядом внутренними органами.
- Эй, поаккуратней там, а то несется как черт знает что! - долетело до Лики откуда-то сзади, наверное, от продавца тушек, на одну из которых брызнула грязь из-под Ликиных новых кожаных сапог.
- Простите, - обернувшись к тушке, выдавила из себя Лика и устремилась мимо рядов с кубами белесого сливочного масла, прослоенных пергаментной бумагой.
Она сразу увидела травниц - они, словно сектанты, стояли отдельно и были совсем не похожи на дородных продавщиц масла и молока. Худые, востроносые, в темных одеждах, они, как коршуны, возвышались над разложенными на прилавках пакетиками с неведомыми Лике порошками, сушеными травами, камушками и прочим скарбом. Подскочив к одной - самой приветливой на вид - Лика скороговоркой проговорила:
- Здравствуйте, ликоподий есть?
- Есть, конечно есть, - успокоила ее продавщица, а вам зачем?
- Нууууу … для ребенка, от опрелостей - замялась покрасневшая Лика, и протянула женщине крупную купюру.
- Конечно, конечно, - закивала травница и добавила: - А я вас помню. Вы часто сюда с дедушкой приходили, в павильон этот, за маслом, я и его помню - хороший был мужчина, приветливый, всегда здоровался. Как он сейчас?
- Да нормально, спасибо, - Лика спешно закинула прядь русых волос за ухо, потрогала наманикюренным пальцем скрипучий полиэтиленовый пакетик, туго набитый желтоватой пудрой, бросила его в сумочку и поспешила к выходу.
На улице у нее зазвонил мобильный, она бодро ответила:
- Алло, мам это ты? Я купила этот … ликоподий, - немного засмеявшись сказала Лика. - Ну и странные эти травницы, чисто ведьмы. Ну а как он там? Ты у него? Я скоро приеду привезу порошок, посмотрим, поможет ли он.
Трубка молчала.
- Мам?
- Не нужен уже порошок, Лика. Из больницы только что позвонили. Дед умер ночью.
Перед Ликой опустился занавес. Ком подступил к горлу, хотелось плакать, но на рынке почему-то это казалось совсем не к месту. Выглянуло солнце и его луч отбился от блестящего кожаного носка Ликиных сапог. Она резко выдохнула, бросила вниз плечи и побрела к выходу, между лотков с желтыми тушками, некогда алыми гранатами и пузатыми кофейными банками. Проходя раскладки с журналами, Лика вдруг развернулась, подошла к ним и тихо сказала краснощекой продавщице:
- Дайте мне “Вокруг света”.
- Пожалуйста, только получили - как-то испуганно посмотрела на нее тетка и робко протянула увесистый журнал.
Кивнув, Лика заплатила и прошла чуть дальше по улице, в городской сквер со старым, любимым с детства зеленым фонтаном с фигурками жаб. Потом она еще час сидела на скамейке и бездумно перелистывала страницы. Холодно уже не было - наоборот, ноябрьское солнце пригревало, на улицу высыпали дети и вообще казалось, что настала весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850639
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.10.2019
Кісточки черешень на тарілці
височіють купкою останків,
через соломинку відпиваю літо,
свіжовичавлений сік світанків.
Розрізаю кавун червоного сонця
і обличчям падаю в рихлу м'якоть,
цукрові сльози стікають лицем -
солоним негоже улітку плакать.
Закочую в банки тілесні соки -
кров і слиз, а найбільше - поту,
вкладаюся тім'ячком у пісок і
очікую... очікую компоту.
3.07.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840743
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2019
Пальці, буває, утраплять в медузу -
страшно, але і не так, щоби дуже,
все ж ці секунди значно страшніші
тій, що у темряві звикла і тиші
тілом безкосним принаджувать море,
здалеку синє, в долонях - прозоре.
Така постороння, безока, безвуста,
дитина кита і морської капусти,
як люди спіймають - точно спаплюжать,
розплавлять на сонці до стану калюжі.
Згусточки два у морськім кровотоці -
з плоті й з желею безбарвного - хто ці?
Схожі ми тим лиш, що поряд пливем
й що нас обох називають на "м".
червень 2019, Єгипет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2019
уночі повиростали паски
рясно, мов гриби після дощу,
з тіста та цукатів божу ласку
віруючі в формочках печуть
сніг іде із абрикосів й вишень
й піною на пасках осіда,
будуть грішники ізнов безгрішні,
на чоло коли впаде вода
віруючі вірять, тісто тисне
на каструлю і на всі світи,
світ дірявий, жовтуватий, злісний,
світ, за який загинув Ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833626
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 26.04.2019
померла птаха при дорозі
гарніша, ніж коли жила,
і на хвилиночку здалося,
що світ цей створено зі скла
що чужа думка, чуже слово -
недбале, зайве, неласкаве -
в моєму оці, наче в Кая,
застрягло й вгрузло поступово
і бачу несвоїми я очима
і поміж вух рояться немої думки
що без причини стала я причинна
що Герда не піде не пошуки
28.03.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830864
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.03.2019
лак на нігтях протримався день,
я знову багато роблю руками,
я рибу знову ловлю руками,
я ґрунтом кротую, шукаю женьшень.
я ґрунтом крокую по світі людей,
я ґрунтом крокую по світі комах,
я кою сотні убивств за день,
якою дорогою йти, Телемах?
той, що воює далеко, - це він,
та, що воює далеко - це я,
є такі люди, для котрих сплін -
це й селезінка й депресія.
є такі люди, для котрих сплін -
це лише назва крутої рок-групи,
які раптом що - скуповують крупи.
є такі люди. я заздрю їм.
10.02.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824866
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 10.02.2019
Ранок. Виходжу з метро,
розсипаюся на шматочки.
Якийсь Петер чи, може, Петро
їх збирає - не знаю точно.
Закидає в обідній судок,
на обід поїдає із рисом
й на нараді спричинює шок:
посилає лиху директрису.
Ну й пригода спіткала мене!
(Так приємно ставати в пригоді)
Хай нікого не омине
кругообіг людей у природі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824460
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.02.2019
The God must have practised for thousands humans
before finally creating you.
He must have visited Bargello
before carving your body;
Must have killed many ravens
to look at their wings
before giving you your hair color;
Must have dismantled many Swiss watches
before presenting you with your mind;
Must have interviewed many angels
before making you so righteous and kind;
Must have fought many wars
to give you your bravery;
Must have bribed all the muses
to make you their favorite.
I could go on forever,
but what a disaster!
This was actually an exercise
to try and recall your drawbacks,
so that I could forget you faster.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822524
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.01.2019
Знову той час у році:
на узбіччях - тіла ялинові,
в голові павутиння, у роті -
діри чорні і джем малиновий.
У новому нападі відчаю
відірватись не можу від чаю.
Гарна, як Фріда заквітчана,
мов риба, луску втрачаю.
Ртутними кульками долом
мої думки розсипаються,
з-під новорічного столу
руками згребу - не зостанеться.
Що для Майстра здобув Ієшуа,
того в цій зимі забагато.
Скоро зітхне полегшено
Той, кому свято - не свято.
6.1.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820376
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 06.01.2019
чи чухатимуть хмарі черевце
дерева, що ростуть в землі припухлій?
чи сонце припікатиме лице,
її роздерті й непокірні вуха?
чи умиватимуть цю хмару небеса
янтарним молоком своїх світанків?
чи скаже хтось тоді "яка краса!",
розсунувши ще заспані фіранки?
чи може, як шакали, роздиратимуть
її на тисячі шматків вітри,
й вона дощами і снігами плакатиме,
кровитиме у десни і дністри?
чи, ще живою, розіпнуть на небі
її залізними носами літаки,
і ні великих, ні малих ведмедів
вона вже більш не начищатиме зірки?
кудись так швидко наді мною плине,
а я на тому ж місці самому стою,
можливо, що і хмара, і людина
виконують тут місію. свою.
02.01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819910
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2019
я не хочу знатися із римою -
вона змушує мене страждати,
як колись бухгалтеркою Риммою
підраховані річні витрати
(впевнена, що давні пілігрими,
ті, що вирушали в путь із Риму,
наостанок грюкнувши дверима,
гадоньки не мали ні про які рими)
...
на колінах в мене засинає пес,
його серце б'ється, де в мене болить,
я качатиму щодня віршами прес,
римувать (,) не можна (,) жить
01.01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2019
Полум'я свічки
довге, як пальці старої
сліпої смерті.
01.01.2019
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819829
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 01.01.2019
Сьогодні твоїй смерті виповнився рік -
у дар несу калейдоскопи із кошмарів,
пляшки нестримних витриманих сліз
і пару тонких з кришталю бокалів.
Посидимо тихенько, я й вона,
проставимо у спогадах тире
і вип'ємо за те мого вина,
що смерть твоя ніколи не помре.
23.10.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2018
Спека. Чекаю, допоки розквітнуть квіти,
Все пливе й розчиняється, наче цукор у каві,
І хотілося б дуже десь поза містом жити
І на луках хрустких збирати волошки ласкаві.
В голові булькотить невиразний суп із поезій,
В'януть фрукти, їх ліниво куштує пузата муха,
Місто мовчки дрімає - воно не зовсім тверезе,-
І пташиний спів, і розмови людські принагідно слуха.
29.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801193
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.07.2018
Мене спіткало літо,
але душі сніги
торішні розтопити
йому не до снаги.
Від літа, як на згадку,
проміння відліта.
Я ставитиму крапки,
але не там, не там.
Я чую його кроки,
воно прямує вдаль.
Самотності сто років,
малинова печаль.
10.07.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798878
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.07.2018
тіло моє на піску на морському пляжі,
пісок цей приймає форму такого тіла,
повз іде караван кораблів вантажних,
мені важко. я згадую. я любила.
це не має жодних наслідків і консеквенцій,
окрім того, що в лівій руці якось дивно тягне,
"кохання не знає законів," - сказав Боецій,
тож як мені приручити моє кохання?
в мене годинник пісочний впаяно поміж скронями -
від подиху вітру стає особливо боляче -
за обрій пливуть навісні кораблі уже сотнями,
я ж залишаюсь тут триматись за поручні.
20.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796352
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2018
Діти, що грають на пляжі,
чи знають вони,
що дорослість - це смерть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796082
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 18.06.2018
Скляний балкончик причепився, як молюск,
до стін старого лісабонського будинку,
умитий атлантичними дощами взимку,
припав до дому, наче до грудей малюк.
Із нього видно небагато, але вдосталь:
дрібку вогнів поблизу річки Те́жу,
тераси, де, можливо, хтось колись сидів один,
ковтав вино, як цілувались хмари стежив,
і як круглів на сонці мандарин.
Чудово - до цієї середи балкончик мій!
Та ось у чому я навряд чи помиляюсь:
самотність - непогана річ, але не там,
де інші вечорами віч-на-віч
приборкують вино, вдихають океан
і смажать, смажать, смажать бакаляу.
09.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795056
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 10.06.2018
Якщо я їстиму броколі,
з мене проросте дерево,
яке сягатиме самого неба,
гілки якого зупинятимуть хмари
і захищатимуть це місто від зливи;
в пружному листі якого
зів’є гніздо не одна пташина родина;
на якому щороку родитимуть
різні фрукти, а може, і овочі,
а може – й морозиво дітям.
Тож я знову варю на вечерю броколі –
це єдине, що я можу зробити для світу.
15.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791859
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2018
Вечорами серцебиття поїздів прискорюється
І добре прослуховується з мого балкона,
Як і колискові птахів своїм дітям,
Розмови, вина́ оксамитом омиті -
Утома дня, який падає долу.
Вечорами день знімає свою уніформу,
Одягає легкий домашній халатик,
Дозволяє собі сигарету й бокал розе́,
Пробачає усім, забуває усе
І на пружній зеленій траві вкладається спати.
Вечорами міста, насичені алкоголем, добрішають,
Собаки хвостами замітають вишневий цвіт,
Мордами водять наліво й направо,
Туди, де тушкується м'ясо у стравах,
Що завтра їх хтось понесе на обід.
Вечорами ніколи не буває самотньо -
Саджати людину у клітку - привілеґія ранку,
До душі у цей вечір дивитись на зорі з-під стріхи,
Слухати, пити вино, хрумтіти горіхами
І потроху, потрошечку так помирати...
20.04.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788226
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.04.2018
З огляду на все, що сталося,
Вона ще добре тримала марку -
Усміхалася й запихалася
На корпоративах канапками.
Що було? Була смерть, і ніч вічна,
Дитячі обра́зи і вічна ніч,
І життя лише по дотичній,
І круглих, як місяць, безліч облич.
Плила містами, як ріками,
Усе в одній електричці,
Тримала пальці повіками,
Вдягалася по моді столичній.
Вона рила багато нір,
Але усі вели в нікуди,
Від постійної темряви псувався зір,
В калюжах ввижалися баракуди.
Цієї зими пересохло кілька джерел,
Не лилися сльози й не писалися рядки,
Не рятував Джеральд Дарел,
І геть не смакували канапки.
Трусилася ночами в пропасниці
Й мріяла довіку
Прокидатись шестикласницею
У перший день літніх канікул.
15.03.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782287
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.03.2018
Дерева цього лютневого дня:
татуювання на блакитній шкірі неба,
пророслі роги підземного оленя,
бронхи, вирвані в тебе й мене.
Насадили хмарки й смажать на сонці,
вдивляючись уліво й направо.
Непохитні, хитаються праотці
і також чекають весну.
Правда?
04.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775094
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.02.2018
Дивлюсь, як до міста пристрочують
трамваї жовтими нитками
ґудзики ліхтарів.
Назвами складноскорочено
перші поверхи виткано -
давно вже не видно землі.
Періодично сахаюся
тіней від авт в сніжних каптурах
й мерзлих, як хурми, облич.
Тепер лише голуби каються
на лавах соборних і катедрах,
туркочучи пліч-о-пліч.
Від вітру над литками лоскотно,
збиваю кроками ситими
цукрові скоринки калюж.
Снігова королево, самотносте,
за себе вже не проситиму -
місто це не спаплюж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764354
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 06.12.2017
На підвіконні
Зеленіють пальми -
Давно без листя клен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762784
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2017
хтось на небі п'є чай із осіннього листя
і заварку скида уночі попід мерзлі бордюри,
за останні кущі хризантем у саду помолись ти,
щоб страждали не надто у передзимових тортурах
хтось умочує липові крони в розплавлене золото,
як набухлі тіла полуниць в шоколадне фондю,
походи-но за мене хоч трохи по колу ти -
не дарма ж я і пізньої осені тебе люблю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2017
Все, як учора,
Але все змінилось –
Перший день осені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2017
Сховаю літнє взуття
І дістану осіннє –
Ще один рік промайнув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2017
Щоденні дощі -
Заіржавіло листя
Старих каштанів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017
Сиджу на лавці,
І відраховує час
Листя, що пада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749488
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017
Долар подорожчає восени,
Ластівки підтикатимуть хмари,
Перші особи однини
Навряд стануть другою. Парить.
І той чекає на дощ,
А той просто чекає,
А той просто… Вздовж
Свого життя пробігаю.
І знаю наперед, що буде, –
Який би шлях не обрала,
І знаю, що будуть люди,
І людям цим буде мало.
Холоднішає – змащуйте застібки,
Нагострюйте ваші потреби,
А ви гостріть крила, ластівки,
І гайда підстригати небо.
31.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748577
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.08.2017
Тяжеловесно переваливаясь с бедра на бедро, каким-то полушагом, полубегом с неравномерными подскоками и приседаниями и даже с каким-то слегка неприличным вилянием задом – движения эти представляли собой нечто среднее между уничижительными попытками ребенка-инвалида угнаться за нормальными детьми и неприродным перекатыванием с ноги на ногу участника соревнований по спортивной ходьбе – она наконец добралась до остановки, плюхнула сумку и полиэтиленовый пакет на лавочку (пол-литровая банка с обедом при этом угрожающе зазвенела) и резким движением оттянула рукав пальто, чтобы посмотреть на часы. “Слава богу, – подумала она. – По расписанию автобус должен быть тут через четыре минуты, значит, успела. Могла бы еще и чашку за собой помыть,” – не без укоризны мелькнуло у нее в голове.
Переводя дух, она начала мысленно готовиться к предстоящему дню, облекая его голый костяк в целый ворох планов и заметок, оставленных на полях ее сознания. “Сейчас доеду на работу, да, потом, значит, работа… перед этим надо будет проверить, не обманул ли кондуктор в автобусе, сдачу то есть пересчитать, а в перерыве сходить на рынок, потому что там селедка дешевле… а на работе поменьше сидеть в интернете, особенно в этих Одноклассниках, а то вдруг начальник заметит… но все-таки Ленка молодец, таки ухватила себе швейцарца в мужья, ничего, что старикашку, а теперь вон на фотках какая довольная, пасется себе на альпийских лугах, а в школе-то была серой мышью… А еще после работы надо будет…” – ее мысль так и не успела обрести завершенность и совершенство всех предыдущих мыслей, поскольку ход ее размышлений был бесцеремонно прерван абсолютно счастливым, до дерзости искренним и искристым громким смехом, донесшимся из сквера за спиной нашей героини. Она обернулась.
По дорожке, в обрамлении будто кованых извивистых веток растущих по бокам деревьев, обнявшись шла молодая пара – виновники нарушенного покоя. Внезапно парень подхватил свою спутницу на руки и, не щадя голосовых связок и сонного утреннего воздуха, крикнул в небо: “Я люблю тебя-а-а!..” С заиндевевших ветвей рассыпанным черным бисером метнулась вверх тысяча ворон, наполнив недовольным карканьем и сквер, и остановку, и, казалось, целый мир. Наша героиня смутилась от такого бурного проявления чувств, сначала ее губы скривились в глупой улыбочке, но она почти сразу же переборола себя и в ответ на недовольное бурчание стоящего рядом тщедушного дедушки – “Совсем сдурели!” – как будто извиняясь и оправдываясь, проблеяла: “Молодежь…”
Из-за поворота выкатывался желто-грязный параллелепипед автобуса, а в ее голове еще звучало эхо разделенного с миром признания, уносившее ее сквозь времена и пространства в совершенно другой мир, где по-другому разливалась глазурь неба, по-другому виделись люди, и скверы, и вороны, по-другому строились в голове мысли, даже не строились, а создавались каким-то высшим разумом, руководившим белокурой курносой школьницей. Эхо пульсировало в голове и, как фильмоскоп, меняло одну за другой возникающие там картинки диафильмов с прозаично-масштабными названиями “Детство”, “Юность”: вот эта девочка лежит, десятилетняя, в парке на траве и пытается как можно ближе прислонить лицо к теплой, пряно пахнущей земле и рассмотреть самых мелких, самых ничтожных, но кажущихся ей самыми важными на свете букашек; вот она в тринадцать склонилась над листком альбомной бумаги и усердно и так вдохновенно пытается повторить карандашом совершенные в своем несовершенстве изгибы тончайших веток ивы, покорно и мудро склонившейся над гладью скромного озерца; вот ей пятнадцать, и …
Ей в нос ударил тошнотворный запах автобусной гари, бухнули двери, и она поняла, что нужно заходить. Передав кондуктору мелочь и получив талон, она не проверила сдачу, а тихонько села у окна и, слегка покачиваясь, стала неслышно нашептывать: “тебя…тебя…тебя”, совсем как маленькая девочка, которая боится забыть только-что вызубренную строку стихотворения.
13.02.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745450
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 10.08.2017
В іракському кафе баранину з квасолею
готують на вечерю чорним бородам,
проходжу повз і відчуваю я -
узваром пахне із вікна кальян.
Жовта алича скидає ягоди -
береги доріг беруться плямами -
пахне солодко наливкою й роками
дивного союзу ягід з кабачками.
Буває так, що ніби з потойбіччя
зринатиме одне лице в обличчях інших,
а з пахощів віддалених країн
до тебе промовлятиме твій дім.
09.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745366
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 09.08.2017
To sniff at anything seemingly interesting,
to not be prejudiced when meeting someone,
to love people unconditionally,
to eat only when feeling hunger,
to forgive and not bring it up again,
to be mesmerized by insects,
to snuggle up against the pain,
to sometimes ignore precepts,
to move like nobody's watching,
to take it one day at a time,
to prefer swimming to washing,
to think wild apples sublime,
to bathe in the sea of rye,
to cherish a fluffy frog.
There are quite a few things that I
want to learn from my dog.
3.08.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744661
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.08.2017
Отже, в хмарах липневих
вже оселився жовтень:
розпореш їм животи -
і з посивілого неба
вигіркле і прожовкле
листя униз полетить.
Кидають срібні списи
мешканці наднебесся
в наші тіла малі -
кожного наполяглися,
мовби п'яту Ахіллеса,
приштрикнуть до землі.
Літа більше не буде,
літо втомилось боротись,
стрибнуло в рибальський баркас -
подалі від власної згуби
втекло на картини Коро та
гадки не має про нас.
27.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743692
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.07.2017
очі, як тріумфальні арки
коли посміхаєтесь, від них зморшками розходяться 12 проспектів
буває, хочу вхопити за барки
і не каючись витрушувати з вас усі ваші ендо- й екто-
штучний мед ваших привітань
замість хліба я зранку на рани намазую
мій музичний інструмент - мою гортань -
строю на лад мовчазний і паузний
метелики кружляють високо, як птиці
(а я так хотіла їх почастувати медом!)
кажу собі: продовж речення: ти - це ...
з'їдаю себе поїдом і запиваю лісом зеленим
... мої строфи завжди мали 4 рядки
я завжди мислила звичками, але відучора
я стишую всі думки в своїй голові
я більше не знаю
нічого
14.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741952
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2017
Лунали останні акорди
Сонат для ножів та виделок,
Чимраз поплавків-пішоходів
Сильніше притягував берег.
До скорої зміни нічної
Лаго́дився липовий цвіт,
Рясні комашині конвої
Гупали в двері повік.
Ніби кущі полуниць,
Я розсувала людей
І серед кетягів лиць
Марно шукала одне.
В такт колихалося листя
Пісні з плейлісту сумній,
Одна у цілому місті,
Й ціле то місто в мені.
11.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741474
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 11.07.2017
Нині
так швидко настав світанок -
чи виспалось небо?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741207
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 09.07.2017
Розпускаються в серці
тисячі бутонів - слухаю
пташиний спів на світанку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741206
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 09.07.2017
дощ пробував себе в пуантилізмі
на сірому зернистому асфальті
смілішав наче скрипки у Вівальді
кидав у спеку обважнілі бризки
ці гострі краплі й холодок на тім'ї
неначе хрещення від неба прийняла
і спокій дивний віднайшла у тім я
що я водночас з цим дощем жила
7.07.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740990
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.07.2017
Самотній у парку.
Навіть птаха злетіла
Від звуку кроків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740373
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 03.07.2017
Метелик хоботком
Куштує мою шкіру.
Чи схожа я на квітку?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739975
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 30.06.2017
Струмка дзюрчання
В літню спеку -
Як віник для непроханих думок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739974
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 30.06.2017
Маю за вухом
Ліпший за всі найдорожчі парфуми:
Квітку жасмину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739728
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 28.06.2017
Ледь-ледь
Тече кров судинами старого міста –
Туристи у спеку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739727
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 28.06.2017
Від подиху вітру
Травинка торкнулась щоки -
Чи буває доторк ніжнішим?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739364
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 26.06.2017
Лежу у траві
Й слухаю дзижчання комах -
Багатомільйонне місто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739362
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 26.06.2017
Стрибати
Кронами дерев, як на батуті, -
Запрошення від червня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738962
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 23.06.2017
З бджолою
Переглядаємось через віконне скло.
Дорога на роботу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738961
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 23.06.2017
You have made my rhymes drunk,
And now they refuse to keep order.
You’ve squeezed me into a trunk,
And dropped me at disputed border.
Into your face I have smiled
In the lamest possible ways,
Faking perfection while
You carried on with your days.
You’ve turned me into an actress,
Sadly, a second-rate,
The type who works as a waitress,
The one whose job is to wait.
19.06.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2017
Today,
I surrender to the imminent train,
To opening hours and admission price,
To the coarsely carved terrain,
To the clouds that spare the eyes,
To the history I cannot change,
To the day that is simply: "to-day",
To myself, so strange and estranged,
To the mood swings of May,
To the meaningless mouthing,
To the signs "Do not touch",
To anything, everything, nothing
Today I surrendered so much.
21.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734467
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.05.2017
То щастя найвище - сидіти в траві
Та, злившись із срібним колоссям,
Гладити землю по голові,
По її цупкому волоссю.
У венах відчути крові потік,
Що співає одну і ту ж пісню
З водами тисяч підземних рік,
Солонуватих та прісних.
І годинник не б'є - ніжна птаха співа,
І підстрибує серце у грудях:
Моє Я - то Земля, а Земля - то є Я,
То всього лише слово - "люди".
10.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732769
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.05.2017
Марні зусилля -
надати життю форми,
покласти себе на поличку поряд із іншими,
вдягнути їх уніформу.
Посміхаюся здебільшого.
Давно вмерзла в кубик льоду -
і нема коктейлю, щоб в ньому розтанула.
Десь кудись чиїсь польоти,
а я збираю себе по гранулах.
І намагаюся хоч би в чаї
Розчинитися, а вітер бузок качає.
І сльози не підсолоджують
і не підсолюють навіть.
Немає у чашках напоїв,
Немає кому зрадить.
7.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732210
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2017
Дощ озвіріло різав скло -
Подряпини, а потім рани,
Безстидно місто розцвіло
Рожевим збудженням каштанів.
Куди би ти не кинув оком
За містом і не блукав ти де б -
Лискучі простяглись голгофи,
Де хтось розп'яв опори леп.
Весна-красна зайшлася сміхом
Та, емітуючи любов,
Мене спіймала десь під стріхом
І жадно висмоктала кров.
6.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2017
Ставши навколішки перед кульбабами,
Можна побачити багато цікавого:
Народження, перевтілення й смерть,
Молодість барвну та сиву старість,
Типову життів круговерть,
Збирачів меду з пухнастими спинами,
Що вони їх випинають вітрилами
У спробах зібрати солодкі нектари.
Мені ж спала на думку метафора:
Ти подібний до жовтої кульбаби -
Квітнеш, себе сонцю підставляєш радо,
Я, наче джміль, трохи поп'ю твого соку,
Помилуюся, полоскочу тебе, помовчу -
І полечу десь далеко й висо́ко.
30.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2017
Накритись ковдрою дощу
Та потонути в сизих хмарах,
І спати довго - досхочу́,
Прокинутись над океаном.
Поглянути на вічні води
І накрапа́ти все життя -
Перетворитися на голку
В земній машині для шиття.
25.04.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730877
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.04.2017
У небо блакитне
Хтось жменю насіння жбурнув -
Злетіла то зграйка пташина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724269
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 18.03.2017
Під сонцем лютневим
Прозора мураха повзе.
Не знає, що ночі морозні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722778
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 11.03.2017
Хутро собаки
Виблискує в променях сонця -
Всі барви веселки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720314
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 26.02.2017
Дерево в лісі
Корінням у камінь вросло.
Так само і я на чужи́ні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720313
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 26.02.2017
Серце моє розмовляє
З потяга серцем.
Далека дорога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720162
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 25.02.2017
Якби прибульці існували б,
Вони були б соснами.
Увіп'явшись однією ногою в землю,
Давно вже світ споглядають
Попід гладдю озерної по́стелі,
На порозі пташиних келій.
І так пружно й незграбно танцюючи -
Рівновагу немов утримують -
Прагнуть лапи розпушені доторку
До двоногих створінь хвилюючих.
Неподолана відстань лишається
Крізь вітри, і дощі, й століття,
Може, десь і колись обіймуться
Діти сосен і лю́дські діти?
23.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719885
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 23.02.2017
Теорію Ноама Чомського
Спростовують емігранти.
Спотикається нова рідна мова,
Вниз зриваються акробати.
Піраміді Авраама Маслоу
Відтинають голову емігранти.
Їх подвір'я автівками поросло,
Їхні душі несортовані - викидати.
Лотосом білим Сіддхартхи
Марять у снах емігранти,
Ним проростають з брунату
Чужої землі, дискаунтів.
22.02.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719767
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2017
Улыбался, улыбался, он почти все время улыбался.
Я иногда встречала его, когда гуляла с собакой. Меня поражала его высокая искривленная фигура, дешевая черная вязаная шапка, одетая набекрень на худое, как будто недодуманное природой угловатое лицо, по диагонали перерезанное перекошенным ртом с тонкими губами. Он как будто сошел с картины Босха. Именно так в кино выглядят сумасшедшие.
Он же был сумасшедшим по жизни, по всем правилам. Он сходил с ума, когда шатался с утра до вечера по городу со спортивной сумкой через плечо, когда заглядывал людям в глаза, когда плямкал губами и слегка подпрыгивал при ходьбе, когда писклявым голосом обращался к прохожим и – получая от них ответ либо довольствующийся молчанием – напряженно оценивал сказанную собеседником фразу или его безмолвие. Смотреть на такого человека неприятно, а разговаривать и подавно, на таких принято просто не обращать внимания. Любой город может похвастаться парой-тройкой безобидных больных нищих дурачков. Поскольку я не могла отнести себя к дурачкам, я автоматически относилась к остальным жителям, к жителям нормальным, к жителям картофельно-очисточным, к жителям помоечно-сотрудническим, к жителям детскоплощадко-рыночным и транспортным. О, город принадлежал им. Город принадлежал мне. Он же был скорее его тараканом, его приемным сыном, гнойником на его спине, который, есть надежда, не заметят.
За день он успевал проделывать огромный путь. Он блуждал по пыльным улицам, скитался, и я не представляла, что было у него на уме и куда он постоянно ходил. Он был примерно моего возраста – уже взрослый – но я никогда не воспринимала его так, как обычно воспринимаю окружающих. Да, я его жалела, как наверняка жалели и другие, но в голове крутилось, что он – ошибка природы, что его жизнь – мучение, что не повезло же родиться таким.
В тот день я гуляла с собакой в солнечном парке на высоком холме, где и встретила его. Конечно, я была не рада встрече, но держалась с ним вежливо, наверное, чересчур вежливо, как с ребенком или стариком. Он очень заинтересовался моей собакой и попросил разрешения поиграть с ней. Бросал ей палку и радовался, словно ребенок, когда она приносила ему ее и кидала у ног. Расспрашивал меня о ней, и когда он вежливо обращался ко мне, называя на Вы, я почему-то готова была провалиться сквозь землю. А потом он показал мне еловую веточку, сорванную в этом парке, и объяснил, что несет ее на могилу к маме. А потом, уже дома, бабушка рассказала мне, что да, у него недавно умерла мать и он живет вдвоем с отцом, и что больше всего он мечтает о собаке, но отец не разрешает завести ее, и что моя бабушка не позволила ему погладить нашу собаку, потому что он роется в помойке, и что он пообещал ей, что помоет руки.
В следующий раз, когда я встретила его, гуляя с собакой, я нарочно ускорила шаг и потянула собаку за собой, не дав ему поиграть с ней. На самом деле город всегда принадлежал ему одному.
28.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714765
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 27.01.2017
Із соковитим ляскотом дверної клямки за спиною та десятком східців, якими не спускаєшся – летиш, бо за довгі роки у підсвідомості встигли відкластися і їхня форма, і висота, і навіть ступінь пружності, починалося його життя. Вибігши із прохолодного та овіяного сигаретним димом несповнених надій під’їзду – таким-собі чистилищем між пеклом чотирьох стін та едемом безкінечного зовнішнього світу, – він передусім робив глибокий вдих, немовбито куштуючи повітря та намагаючись угадати наперед настрої погоди, природи, міста та його жителів. Навесні повітря розливалося в грудях благодатним теплом, неначе свіжозаварений чай, настояний на білосніжно-п’янкому абрикосовому цвіті, у який додали скибку цитрини-сонця та по-акварельному розчинили ложечку небесної блакиті. І коли секундне запаморочення – від свіжого повітря та легкої тривоги перед незвіданим – проходило, він вирушав у дорогу.
Ішов парками і скверами, обережно ступаючи рівно посередині асфальтованих доріжок, пильнуючи, щоб ненароком не наступити на заклопотану мураху або не злякати круглобокого голуба. Час від часу піднімав голову і роздивлявся навкруги, намагаючись увібрати в себе якомога більше навколишньої краси. Запастися нею, як тварина заздалегідь відкладає їжу на зиму, запам’ятати кожну її рисочку, як намагаєшся запам’ятати риси близької людини, яка від’їжджає надовго. Намистинами щастя нанизувалися ці мінливі моменти на нитку його життя. Як він опускався навколішки та гладив малахітові корони найніжнішої трави, інкрустовані розсипом лісових фіялок. Як дивувався надвечірньому польоту метелика, що так безтурботно своїми жовтожарими крильцями прощався зі світом, та як дякував сорокам, які, як ловчині снів, пролітали над його головою та постійним чергуванням білого й чорного нагадували про мінливість його власного життя. Як заривався носом у суцвіття абрикосу, заплющував очі, прислухався до мирного гудіння бджоли неподалік, а потім – робив вдих, і аромат цей був найпрекраснішим з усіх, адже він давав можливість відчути відродження природи на смак.
І в такі моменти йому здавалося, що він пізнав життя, його таїну, простоту та безкінечне милосердя. І посмішка не сходила з його вуст аж до моменту, коли він переступав поріг свого дому і чув той самий соковитий ляскіт – але перебуваючи за дверима вже з іншого боку. На нього одразу з усіх боків налітали стріли безвиході, протикаючи його вістрями, що їх змастили отрутою непевності.
Квітень – місяць найпрекрасніший, але і найнебезпечніший водночас, бо здатний настільки сп’янити людину, що вона забуде про все, навіть про те, чого забувати не можна.
08.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714764
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 27.01.2017
Хотілося б, щоб зірки у далекому небі грудневім
Доладно складалися у візерунки й мотиви,
Як родимки із брунатного оксамиту на тілі,
Що їх розсипано шкірою у вигнанні королеви.
Зрозуміти їх сяйво, сигнали і миготіння -
Ну що ти так прагнеш мені звисока передати? -
І над очима долонями зведене плотське склепіння
Відвести, зламати, роздмухати і підірвати.
Попід зірками - хоч страшно - все ж можна радіти,
Із подивом чистим сузір'я й себе впізнавати,
Як роблять самотні, але все ж долюблені діти -
Із неба зірок для букета життя назбирати.
10.12.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705691
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.12.2016
Ли-
Поночі погіршало вітру -
частіше все стукав у шибки
і скиглив чимраз голосніше,
гілля розчепірив від болю,
не вірив у те, бідолаха,
що люди його полишили
у тьмі помирати одного.
стоп-
Під лампою ж я помирала,
тонула в пустих сторінках - забагато!
На нежить і схильність страждала
до відчаю і самострати.
Нестача віршів в організмі,
пласкі та прокислі мотиви,
папером що множаться хтиво,
збудники кар'єризму.
ад.
О третій вітру не стало,
тіла його не знайшли.
Прикро душею вмирати,
і не лише восени.
10.11.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699632
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2016
Розпарені й спраглі, але все такі ж досконалі,
Немов у гнізді, в полумиску моїм спочивають
Ці китиці куль соковмісних цілком міжпланетних масштабів,
Що колір червоний до себе притягують і поглинають.
І хоч їх рука від проміння пекучого скоро накриє
Й підніме, і буде їм світ неосяжний оглянути можна,
Та губи зімкнуться і рухом єдиним, умілим
Відірвуть ці кулі, з рубіном коштовним тотожні.
Та поки їх сон непорушний цієї драглистої літньої днини,
Лежать і торкаються, як малі дитинчата, боками,
Я бачу численні їх зерна-серця і найтонші судини,
І хочеться так описати це чудо словами.
13.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2016
Так млосно від того, що й завтра життя,
І годі мені сподіватись на диво,
Нема більше сили, лиш сила тертя
Колійно-колесна, щоденна, інтимна.
Патьоки дощо́ві розчісують скло,
А скло двошарове - ще й очі ще й очі! -
Стрибають пейзажі, і це дивне тло -
Усе, що у снах демонструють щоночі.
І можна було б на платформу униз -
Та й гусінь вагонну ураз полишити,
Однак йти не можна, і знову - на біс -
Я буду котитись, труситись, не жити.
13.07.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677727
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2016
Єдине, що змінилось, - гачки у стрічці "рік",
А решту скопіпейстили: минулорічний сніг,
Хрустке, як чіпси, листя, розкришене ногою,
Кімнату в передмісті - без тебе і з тобою.
Тривожні дві рибини - відблиск очей в бокалі,
Акваріумів з к'янті їм, вочевидь, замало.
Бажання мають мореві задать своє питання -
А в ньому потрапляє хтось на гачок кохання?
Курсивом розіллються, як і тоді, чуття,
Хіба що не бринять вже сльози на очах -
Цілющою рукою торкнувся хтось повік.
Змінилось це, а також - гачки у стрічці "рік".
18.11.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2015
Як золотаві з ластовинням абрикоси,
Розсипалися долом літні дні.
Півсонний вітер пестить вербам коси,
Забувши про хмаринки вдалині.
На свіжих хвилях трав пливуть собори
Й погойдуються пружно цвіркуни.
Під супровід їх тисячних моторів
Найлегше поринати в дивні сни.
Ні на хвилинку не перестає дощити-
Комашшям, яблуками, грушами, теплом.
У таку пору всі дорослі трішки діти,
А діти вуличні здаються божеством.
А завтра серпень, і минає літо,
І стане прикро на душі на мить,
Але навдивовижу нині вечір тихий,
Й одвічні мальви, й серце не болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2015
Бодай одна людина після смерті
Та й написала вірш...
На це вона би мала повне право,
Повчальним тоном, всіх святих не гірш,
Скеровувала б нас наліво і направо.
Та після смерті всі чомусь мовчать...
Тріщать живі, із вічним запитанням,
Яке - alas! - з приходом часу "ікс"
Займає в черзі місце лиш останнє.
Вся суєта - для того, щоб її забуть
У ті години передсмертні (передсвітанкові?).
Секрет буття - збагнути, в чому суть:
В житті земнім чи в вічному покої.
05.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2015
Цукрову вату й тополевий пух
Змітають вербні коси в білі клапті,
На сонці вицвілі фонтанів плаття
Тріпочуть не на вітрі, а від рук.
Покірний поні утрамбовує Пейзажку -
Везе дитину менше ще дитя,
У спеку всі думки даються важко,
Чого, на жаль, не скажеш про чуття.
23.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583219
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 24.05.2015
М'якими лапами ньюфаундленда
крадеться смуток.
Він завжди в овечій шкурі,
із почтом безтурботних голосів
так методично знищує набуте.
Він звідки - з неба чи зі снів?
Надії, що і так були примарами,
в повітрі розчинились акварелею.
З людини статую, гниляк із дерева,
із брили крапання
зробила сила відчаю пекельного.
Холодне і крихке піщане дно
впивається в утопленика тіло.
З одвічним тягарем на серці, це ж воно
хотіло за життя літать, та не злетіло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577954
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
Коли я народилася,
Моє намисто щастя випадково розірвалося
І намистинки розлетілися по світу,
Забилися в різні куточки -
Дупла дерев,
Асфальтові тріщини,
Міжпелюстя квітів,
Очі тварин...
І з тих пір я ходжу різними шляхами
Й намагаюся відшукати ті самі
Намистини, маючи надію
Знайти їх всі і залишити цей світ
Із барвистим разком на шиї.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577953
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2015
Через щільник недобудованого дому
Бурштиновий мед заходу сонця ллється,
Мало в нутрощах бетонних віднайдеться
Місць, що так красу крізь себе пропускають.
Та попри велич цю, у нім нема потреби,
Оселею для інших не зможе стати він,
Розчесаний вітрами, умитий синню неба,
Нікому не цікавий через відсутність стін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
Помилуюся гілкою,
І того, що так гіркотно
На душі і у роті,
І що сіра ворона
Мені сіла на груди -
Переслідує всюди,
І незмащеним карканням
По рубцях крає скальпелем,
І що не проштовхнутися
Крізь туге лоно вулиці -
Забагато людей,
В них - думок та ідей,
І настане що осінь -
Це уже двадцять восьма,
І чи довго ще спати -
Обираю не знати.
Я цього понеділка
Помилуюся гілкою
Рожевої сакури в парку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
Хочеться бути кращим варіантом себе,
Із низкою чеснот і закладених природою функцій,
І дрібка дивностей хай живе,
Але милих, як-от небайдужість до рожевих настурцій.
Хочеться навчитися бути милою,
Сміючись, голову закидати вміло так,
Говорити таким голосом, щоб тебе чули,
З достоїнством емітувати аромати пачулі.
Хочеться припинити виляти хвостом,
Ходити, ніби завжди під низькими стелями,
Із сумними очима, ніби у вухах бостон,
Годувати нічийних собак з магазину сарделями.
Хочеться всього цього не хотіти, а хотіти шоколаду,
Весни, літа, дітей та happily ever after,
Але якщо внутрішній камертон вийшов з ладу -
Що з того, що вдягнусь я у плаття?
10.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2015
Ян тартартар у -
Буття тане
Кри чачача йка
Жахає надзвичайно
Гні титити ша
Буде вранішня
Смер тьть ма.
Сама
27.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015
Таких, як ти, цвіло багато
У сміттєзгаженій траві.
Собаки звикли повз човгати,
Ти ж цвів гірдливо у юрбі.
І що далеко не ошатний,
І що ростеш не в квітнику
Було тобі все то невтямки,
А бджоли влітку - до смаку.
Та сталася сумна пригода -
В секунду посивів бо ти,
І білу маківку голкову
Судилось вітру рознести.
Перетворившись на ціпочок,
Засох, довчасно облисів,
Із жилів витік сік молочний
Сльозами недожитих днів.
...Пухнасті кошики братерські
Він оглядає неласкаво.
Коріння ж твоє, лева тезко,
Згодитись може ще на каву.
26.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015
Щезнути з мапи світу,
Викреслити ім'я,
Служить що канцеляриту
Й бравурно викрикує "я!"
Стати лиш духом у тілі,
Не вішати на відчуття
Наліпки із літер фальшиві -
Ось яка мрія моя.
10.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014
Повітря п'єш, наче теплий чай...
В шатрі із листя так затишно
Сидіти й втішатися золотом бань,
Що ними церква прикрашена.
Неначе за спиною янгол іде,
Із малечку містом приставлений
Любити і боронити тебе,
Дитину Княжого, Славного.
Тутешню весну неможливо зрівнять
Із жодними іншими веснами,
Навіки гойдатиме серце моє
Біла хмаринка над Де́сною.
02.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2014