| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Читати десь на задвірках
Прожиті миті...
Збирати своє вчорашне
пожовкле небо...
Ти підеш ніччю,
сказавши холодне "треба".
А вечір по тому залишить
самотні квіти...
Казати, що все так добре -
Моя стихія.
Раніше ніхто не ранив?
Та що ви, бУло.
І я вже́́ давно з шприцами -
"Сиджу" на мріях.
Казали, що небезпечно...
Тоді не чула.
Розкидані строфи, букви,
Години, одяг...
Співаю собі під носа -
Все "Лакрімозу".
Твій страх - щоби не спізнився
потрібний потяг.
А мій - щоб не змерзли пальці
твої в морози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014
... Сьогодні вітер солоний...
Він прикрасився гребінцем хвиль і прилетів до мене, на балкон одної з багатоповерхівок великого міста, сховавши в себе під крилом запах і смак морський, а поривами ніби відтворював могутній стукіт серця морського...
Але одного не приніс мені вітер... Він забув тебе...
Однак тепер я знаю, що ти десь відпочиваєш... Вітер ніколи не помиляється, знаходить тебе й приносить мені щораз інші смаки, запахи, серцебиття... Тільки вчора я відчула аромат волошок в повітрі... А сьогодні вже море...
Твоя постійна непостійність... Вона така ж імпульсивна, як ти... Така ж задумливо-поважна, як ти... Така ж наукова, як ти...
Тобі вдавалося виправдовувати непостійність щоразу... Так, робота... Ага... Розумію. Так, фізикам зараз нелегко... Звісно, твої дослідження важливіші за все... Я знаю, що ти на межі прориву. Так... Так.
Я переконалась, що ці слова - лише відмовки... Ти ховав за ними себе, вдаючи Енштейна. І втік. А я й не здивувалась.
Хіба ти фізик? Чи людина?..
Ти ніколи не вважав наш вітер нічим, крім коливання повітря. А вітер був нашим. Він приносив нам ніжність, огортав, мов ковдрою... Піклувався...
А ти сказав, що "ці безглузді коливання повітря" розкуйовдили тобі волосся...
То що ж ти розумів?!
... Сьогодні вітер солоний... З присмаком сліз... І я... Досі чекаю тебе. Я пробачу тобі образу НАШОГО вітру, якщо ти зрозумієш. Вертайся, коли осягнеш.
Завтра вітер принесе нове серцебиття... Новий запах... Новий присмак...
А сьогодні - присмак сліз...
Присмак хвиль... Присмак моря...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495506
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.04.2014
Вітер полюбить моє волосся,
Ніжно огорне сум нетривкий,
Тихі почую дзвони колосся,
Що їх колише плин часу швидкий.
Я намалюю фату-моргану -
Як мозаїчну стрічку часу.
Хтось чи побачить, а чи погляне, -
Я свою стрічку удаль понесу.
І побратими станемо з Сонцем,
Хмелем заллємо колотість ран.
Місяцем-батьком Зіроньці-доньці
Передамо ми чарівний аркан.
Хай же аркан цей в пазусі ночі
Зірка сховає, ми ж прийдемо.
Знаєм - не видно сльози дівочі
В покрові темнім, мов синє вино.
Хай нас піймає Місяця донька
І нагадає першу любов.
Сонцеву - Неба сині долоньки,
В мене ж то - вітер у кучерях знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014
У міжвсесвітті полюсів,
Там, де є розсип андромед,
Живе народ із тіл і… слів
Живеш і ти, мій Архімед.
Ти відкриваєш світ ключем,
Як той замок старих дверей...
Не підкоряєш ти мечем,
Лише навчаєш слів-людей.
Бо знаєш щось, незнане нам
В межі між світлом й тьмою снів...
Ти сам не раз бував вже там...
А потім... Вижив, як умів.
А зараз ти, мій Архімед,
Новий придумуєш закон,
Щоб для підкорення планет
Був засіб – світло і любов.
У тому й річ, мій геніал,
Що світ для тебе затісний...
І народився серіал -
Життя сценарій запасний.
Ти в ньому сам - і режисер,
Актор, продюсер головний…
Вважає хтось, що світ завмер -
А просто час лиш зупинивсь...
….
Ти захопився, Архимед!
І між примарами зірок
Ти втратив вічність... Подивись!
Ступи лише один ти крок.
Та не назад! Ступи ж убік.
Проглянь шляху свого сліди.
Бо, може, там ховає вік
Ту панацею від біди
І забуття.... Не втрать себе!
Казав, що сильний... Обіцяй,
Що я побачу ще тебе!
Очей від мене не ховай.
…
У міжвсесвітті полюсів -
Суцвіття нових андромед:
То шепіт вуст твоїх осів
На тишу вражених планет,
На пісні їх шалений лет…
Почув мене мій Архімед...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014
Скажи, навіщо імена?
Бо можна "він" або "вона"...
І ми сп'янієм без вина,
Забудем те, чого нема.
Нема - слова, бездумний сміх,
Нема - дощі з промоклих стріх,
Нема - сердець порвався міх,
Нема - людський соромний гріх.
А люди - сон, їх світ - міраж,
Життя - тунель, життя - форсаж,
Любов - немов квитків тираж.
А душі - виставка - Пассаж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2014
Вітер полюбить моє волосся,
Ніжно огорне сум нетривкий,
Тихі почую дзвони колосся,
Що їх колише плин часу швидкий.
Я намалюю фату-моргану -
Як мозаїчну стрічку часу.
Хтось чи побачить, а чи погляне, -
Я свою стрічку удаль понесу.
І побратими станемо з Сонцем,
Хмелем заллємо колотість ран.
Місяцем-батьком Зіроньці-доньці
Передамо ми чарівний аркан.
Хай же аркан цей в пазусі ночі
Зірка сховає, ми ж прийдемо.
Знаєм - не видно сльози дівочі
В покрові темнім, мов синє вино.
Хай нас піймає Місяця донька
І нагадає першу любов.
Сонцеву - Неба сині долоньки,
В мене ж то - вітер у кучерях знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014
А вечір такий погожий!
Наспівує сі-мінор.
Поставлю-но огорожі,
Додам їх усіх в "ігнор".
Сьогодні - сама невинність.
Тепленький п'ючи чайок,
Я вірю, що швидкоплинність
Зіткає нам плед думок.
Сьогодні мені все можна,
Сьогодні - сама собі.
Зневагу одержить кожен,
Хто свище й кричить в юрбі.
Я буду ламать систему,
Я гратиму сі-бемоль.
Для мене це не проблема.
А вечір підкреслить роль.
Нам будуть кричать актори,
Що грають на сцені в МХАТ.
Їх зваблять мої мінори,
І вечір підніме гвалт.
Вони - лицемірні блазні?
Хто знає... А може й ні...
Я бачу лиш вечір плавний,
Що дихає на струні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014