| Сторінки (1/21): | « | 1 | » |
Сонце сховалось на заході - ви подивіться лишень.
Кіт мій рижими лапами пішов проводжати день.
Осінь уже припленталась - там он, біля воріт.
І як її передбачити? Вона ж як мій рижий кіт.
Захоче - покаже пазурі, мов в неї вселився чорт,
Чи голосно так замуркає, як тисяча рижих морд.
Насправді вона скажена, нехай там і золота,
Щоб зовсім не збожеволіти, треба завести кота.
Бо хочеться цих банальностей - любові і доброти,
Я знаю без жодних сумнівів, що світ врятують коти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2017
Заховай мене, люба осене,
Не пускай мене, мила осене.
Сонні хвилі на берег винесуть
Літа вісім останніх днів.
Втече серпень кудись розхристаний,
Ні притулку йому, ні пристані
Ластівки он за ним збираються
Ти їх, осене, відпусти.
Розчеши собі коси, осене,
Господинею будь, не гостею,
Я в суботу прийду чи п'ятницю
Й поговоримо сам на сам.
Постривай, моя пані осене,
Вісім днів мають право голосу.
Й треба бути достатньо дорослими,
Щоб до осені дорости.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2017
Маленькі діти засинають на плечах,
Рукою ловлять сни свої малечі,
А іншою тримаються за плечі,
Бо добре так.
Їх ваблять сни рожеві і червоні,
І гріє сонце у малих долонях.
Підступний світ кидає дивні речі,
Та все ж безпечно.
Маленькі діти будуть ще малими
Шукати сховку тихо за плечима,
Аби заснути мирним сном малечим
Й тримати міцно ті найліпші плечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.08.2017
Втекти далеко у Гімалаї,
Якось раптово й цілком бездумно.
Там від підніжжя іти до краю,
Якби ж залізти на Джомолунгму!
Пройти степи, болота й пустелі,
Знайти скарби і спізнати муки.
Там вигнуть спину зубасті скелі,
Якби ж тримати когось за руку.
Зробити стежку посеред нетрів,
Зустріти квітку на перелозі.
Там вісім тисяч реальних метрів,
Якби ж не впасти на півдорозі.
Піднятись вище людського зросту,
Іти угору до небокраю.
Назаз скотитись - це завжди просто,
Якби ж дістатись до Гімалаїв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725091
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2017
Дивися, вербу обіймають малесенькі котики,
Хоч сонце, мов хворе, закуталось в хмари по шию,
Погоду для нас не зуміли вказати синоптики,
Самі ми також зробити цього не зумієм.
Мене краде вітер, ховає від тебе в туман,
Холодні краплини дощу зупинились на пальцях,
Лиш сонце з-під хмари поглянуло скоса й дарма,
Що мало би бути вже мінімум плюс дев'ятнадцять.
Втічемо від бурі і сядемо в свій щастєвоз,
За руку тримай, не впусти - я не хочу зникати,
Напишу собі і для тебе на зараз прогноз:
Мені світить сонце, допоки тобою багата.
Поїдем туди, де небо проснулось від сну,
Спитаю у зір, чи знають вони, може, хто ти.
У жменях для мене носитимеш вічну весну,
Відомо ж і зорям, що ти мій найкращий синоптик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2016
До заходу сонця зимі залишилось півнеба,
На сході весни стаємо на грамики кращі,
Торкатися світу міг березень зараз уже би.
Нізащо.
Зима не дозволить нізащо.
Взаємно шукали шляхи до і від серця,
Взаємно вмирали тендітними птахами в січні.
Проходить усе, та весна кожен раз повернеться.
Навічно.
Твою весну хочу навічно.
Нам сенси життя одні заміняють на інші,
Вриваються в душу, вливаються кров'ю у жили.
На сході весни небезпечно залишитись гіршим.
Любили.
Нам треба щоб ми й нас любили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2016
Я б весен сховала кілька,
Бо знову їх літо вкраде.
А в мене тут неба стільки,
Що більше нема ніде.
Як вляжуться зорі спати
У тихі хвилі ставка,
Покличу весну до хати
Із небом моїм на руках.
Я знову буду малою
Будуть мої весни малі.
І ми заживем з весною
В обіймах всієї землі.
Повісимо сонце на двері,
А місяць тоді - на вікно.
А хмари на стелі в химери
Обернуть себе все одно.
Дощі прокрадуться на хвильку,
Поля розкульбабляться всюди.
Весна має неба стільки,
Що більше ні в кого не буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646210
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.02.2016
Залише той кожух, подертий, постарілий,
І стопче босі ноги об гострі камінці.
Там, де стовпи залізні тримають небосхили,
Шукатиме він стежку зі свічкою в руці.
Зайде вечірнє сонце, сховають світ тумани,
І чорний ворон сяде тихенько на плече.
А на руках змарнілих свіча залишить рани,
Коли гаряче світло ті руки обпече.
Ітиме все на гору знайти біленьку хату
Із жовтими очима й блакитністю Дніпра.
Засяє перша зірка, всміхнеться сива мати
І сон міцний покличе дрібненька дітвора.
Він зійде над степами, над світом. Де ж хатина?
Піднялася за хмари, вросла у чорнозем?
Лиш свічка догора. Та через всю країну
За гори й небосхили її ми пронесем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2016
Весна прийде тоді, коли зима доспіє,
Як березень із січня варитиме компот.
А люди, мов сніжинки, що танули на віях,
Кидатимуть назавжди мій власний горизонт.
Сховати би тебе до себе у кишеню,
Моєму щастю буде достатньо й нас обох.
Ні з ким не поділюсь, бо так велить учення,
Що якось нашептав мій особистий бог.
Весна прийде тоді, як я її покличу,
Щоб вишила сорочку нитками з диво-див.
Я думала любов мені не дуже личить,
Бо так мій власний світ ще досі не любив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2016
Поснули журбинки і досі в колисці
Сміються у світлому сні.
А місяць хоч сонний, та зорям не спиться,
Вони все мовчать щось мені.
Спинись на секунду, послухаєм тишу,
Тим зорям підвладні світи.
Й самотність свою я також їм залишу,
Бо йшли ми зовсім не за тим.
Попросим у неба маленьких півсвіту
Цього буде досить обом.
В весну переїдем і будемо жити,
Із сонцем ділитись житлом.
Дідусь продавав зранку паростки-мрії,
Візьмемо в старого усі,
Їх полем безкраїм в півсвіті засієм
Й цвістимуть ще сотні разів.
Сумну колискову співатимуть зорі
Маленким журбинкам для втіх,
А місяць розкаже веселих історій,
Ми ж спинимось слухати їх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2015
У тебе очі кольору весни,
Моя зима безсила перед ними.
Прийди хоча б пташиною у сни,
Я так давно ненавиджу цю зиму.
Мене стомили вічні заметілі
Й душа лиха, що стала крижаною,
Моя зима така безжально біла,
Врятуй її солодкою весною.
Врятуй мене усмішкою в очах,
Побудь підсніжником і першим, і останнім,
Я кожну ніч чекатиму у снах
Твою весну безмежного кохання.
І я, можливо, все не так роблю,
У тебе ж очі - колір мого раю,
Здавалося б, тебе я так люблю,
Та я тебе, як мінімум, кохаю.
А ти прийдеш в мої холодні сни,
Ми просто розминемося з тобою,
І тільки очі кольору весни
Мені і досі не дають спокою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2015
Я не буду святою чи грішною,
Як весна повплітає кісники,
Хочеш стану такою ж розкішною?
Лиш побудь весняним провісником.
Я не буду без мір голосистою,
Як озера затихнуть за спинами,
Хочеш, буду такою ж чистою?
Лиш побудь із дощу краплинами.
Я не буду грозою чи зливою,
Як веселка зійде вище комина,
Хочеш стану такою ж красивою?
Лиш побудь золотавим променем.
Я не буду бездушна мов статуя,
Як хизуються яблуні вітами,
Хочеш, буду такою ж багатою?
Лиш побудь дрібно-білими квітами.
Я не буду солодкими сливами,
Хочеш, ми навесні воскреснемо?
Обіцяю, що будем щасливими,
Один одному станемо веснами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2015
Закохатись до нестями, хай не вперше, та востаннє,
І пройти разом босоніж сто незвіданих земель.
Поки я іду на пари, хтось купається в коханні,
В мене ж тоне у калюжі паперовий корабель.
Переткати сірі будні, заховатися у житі,
Чи світ за очі побігти, щоб і гугл не знайшов.
Я так хочу неймовірне в двадцять першому столітті:
Без контакта й аск ефема щира й віддана любов.
Щоб не міряти у байтах, не качати з інтернету,
Не вбивати в телефонах, бо на лайфу безліміт.
Заверніть мені, будь ласка, шмат кохання у газету,
Покладу його у клунок і підкорю цілий світ.
Під дощем блукати влітку, не з'являтись в Інстаграмі,
Голосно співати пісню і не знати її слів,
В п'ять з'явитися додому й пояснити якось мамі
Її сорок есемесок й сто пропущених дзвінків.
Прогуляти нудні пари, не ходити на роботу,
Потоптатись по хмаринах, поки грає юна кров.
Дві людини на планеті не зіграють все по нотах,
Поки їх чекає досі непідкорена любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2015
Весна не покине моєї планети,
Бо я не скажу їй піти.
Тут мрії блукають в рожевих кашкетах,
Тут небо, тут сонце
І ти.
Хоч грудень з паперу готує сніжинки,
Бо так наказала зима,
Та січень пропив всі морози у шинку,
Зима метушиться.
Дарма.
Весною весну я ховала у банки,
Хотіла її вберегти.
Там зоряні ночі, там теплі світанки,
Там квіти, там воля
І ти.
Рожеві кашкети узяли у мрій ми
І в щасті торкалися дна.
А я переїду до тебе в обійми,
Там спокій, там диво
Й весна.
Планета моя і журбинок не знає,
Коли є у весну мости,
Тут ріки течуть із зеленого чаю,
Тут мрії, ромашки
І ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2015
З крові невбієнних маки стали полем,
Із апостаментів дивиться Ілліч,
Поки ми божились "більше вже ніколи",
Чорною чумою обернулась ніч.
Плине наша кача по гіркій Тисині,
Свято Перемоги "празднує" війна,
Душами хоробрих несе з України
Невсипущим крукам чорного пшона.
У тридцять дев'ятий ворог йде в науку,
Рахувати вчиться мертвими людьми,
Глянь же ветеране, он твої онуки -
Тріпотять у небі білими крильми...
Болями країни вмитий сірий ранок,
Срібними сльозами змучених гримас,
Кожному не стати добрим ветераном -
На гранітних плитах зупинився час.
Щось шепочуть в полі маки до калини.
Автомат у людства привід для забав.
Де ж ти, Перемого? Де ж ти, Україно?
Воскресай народе, день уже настав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2015
О, скільки слів сказали про весну!
Та як не стати на весні поетом?
Ніч пожартує так, що й не засну,
Одягну сни в римовані жакети.
Моя весна - то щира коліжанка,
Хоч дні як дні, та всі вони незвичні,
Я би весну закручувала в банки
І куштувала в змореному січні.
Весь рік весна - то неземне бажання?
Ми згоди не дійдемо із земним.
Я б березню зізналася в коханні
За щедрий дар солодкої весни.
Хіба її можливо не любити?
За першу квітку і за перший спів?
Десь там на дні живе маленький квітень
І тихі зорі добрих вечорів.
Як вишні зв'яжуть білі килими,
То кожна нитка - вже десятки муз,
Тепер не дивно те, що не зими,
А навесні воскрес і сам Ісус.
Воскреснемо ми з кожною весною,
Розквітнемо у мріяному дні,
Я в цю весну пірнаю з головою
І знову оживаю навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2015
Не налюбитись у шістнадцять літ,
Кохання не скачати з інтернету.
Чиясь любов і твій врятує світ,
Назвавши твоїм іменем планету.
У заметіль прийде чиясь весна,
З-під кучугур проб'ються перші квіти
І розцвітуть з незнаного зерна,
Хтось і тебе навчить тоді любити.
Не треба неможливе у просте.
Хтось набрехав, що ми уже не ті.
Та не знайдеш на кожнім кроці те,
Що може бути тільки раз в житті.
А про любов не пишуть у газетах,
Її не змінить ні зима, ні літо.
Можливо, й ти врятуєш всю планету,
Для когось ставши вимріяним світом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556516
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015
Хай не болять у них кроваві рани,
Дай Бог, додому кожному прийти,
Щоби онуки знали ветерана,
А не обличчя сірої плити.
Хай мати не вмивається сльозами,
Бо найстрашніше в будь-якій війні,
Це сльози їх, кожнісінької мами,
Що вже не дочекаються синів.
Хай сонце на весняному світанку
Розвіє ніч і зникне вдалеч тьма,
Затихне постріл і поїдуть танки,
Й промовить хтось: війни уже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554763
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2015
Не бачила ні танків, ані зброї,
Надіюсь не побачити москву.
За небо мирне дякую, Герою,
За те, що в Україні я живу!
Не чула, як стріляють автомати,
Не знаю я і путінських потвор,
За рідний край завдячую, Солдате,
За синьо-жовтий, а не триколор.
Хоч в новий рік буде щось \"по-новому\",
І прийде мир до нас, можливо, з ним,
От-от і ти повернешся додому,
В свою країну, вільним і живим.
Ти першим скажеш \"Слава Україні!\"
Бо славу цю виборював у бої,
А твій народ почує неодмінно
І відповість: \"Слава тобі, Герою!\"
4 грудня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Їй 22, яка ж вона красива!
Це Божий дар, це надприроднє диво!
Тоненький стан і чорні бровенята.
Вона така, що заздрять всі дівчата.
Як квіточка, росте і розквітає,
Як пташечка, свої пісні співає.
Горять любов'ю світлі карі очі,
Бо ні для кого вона зла не хоче.
Довге волосся заплітає в косу,
Вінок із квітів, мов царівна, носить.
На цілий світ ця дівчина єдина,
Вона одна, вона - це Україна.
Та цій красі позаздрили дівчата,
Її схотіла подруга забрати.
Немов калина вранці під росою,
Так Україна милася сльозою.
Вона ж наївна, як мала дитина,
І не чекала пострілів у спину.
Бо ж подруга давала їй поради,
А зараз залишилась тільки зрада.
Пішла разом із своїми братами
На юну Україну із ножами.
Безжально били, відрізали коси,
Залишилась красуня бита й боса.
О Боже милий, що вони зробили?
Але знайшла вона у собі сили.
Піднялася, обідрана, побита,
Усім на зло змогла щасливо жити.
Загоїлись тяжкі кроваві рани,
Збулися мрії й нездійсненні плани.
Пішла у світ з щасливими очима,
І тільки біль у неї за плечима.
На вустах усмішка, а в косах гарні квіти,
Вона жива! І буде вічно жити.
На цілий світ у нас вона єдина.
Вона одна. Вона - це Україна.
2 березня 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543887
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.12.2014
В. Брезденюкю і Л. Полянському
Вже й крига зникала на сонці
І танув із снігу курган,
Із Жмеринки їхали хлопці,
Мої земляки, на майдан.
На серці у мами тривога:
- Куди ж ти поїдеш, дитино?
- Матусе, я вірю у Бога
І в долю всієї Вкраїни.
От-от перемога за нами,
І будемо жити, як люди.
За це ж ми боролись віками,
За це ми боротися будем.
Реве Дніпр широкий, нерадий,
Холодні насупивши брови,
Стоять який день барикади,
Умиті озерами крові.
Прибули вони не за гроші,
Їх кликала ненька-Вкраїна.
Зайняли місця на сторожі,
А вороги дихали в спину.
Морози чи дощ - не зважають,
Бо всі вони - справжні герої!
Не лиш на словах захищають,
А справді готові до бою.
Не мала спокою дружина,
Молилася день і ніч мати
За нього: за батька і сина,
і за чоловіка, й за брата.
Роздався дзвінок неспокійно:
-Скоріше додому вертай.
- Ось-ось повернусь. Неодмінно...
На нас наступають! Бувай!..
Минає вже друга година...
А в слухавці сумно лунають
Лиш довгі гудки без упину...
Тривога і сум серце крають.
- Скажи щось, я прошу, благаю...
- Так... ви мати, чи може дружина?
Із болем в душі співчуваю...
Снайперська пуля. У спину...
На мить все життя зупинилось.
Не прийде він більше до хати.
Те серце, що радісно билось,
Не буде любити й кохати.
Голубко, не плач, не журися...
Він справжній герой України!
Вкраїно моя! Подивися
На свого славатного сина!
Вже й зникла та крига на сонці,
Розстали із снігу кургани,
Привезли у Жмеринку хлопців -
Небесних Героїв Майдану...
Вони повернуться з весною,
Із сонечком прийдуть до хати.
Країна, повита журбою
Їх вічно буде пам'ятати.
25 лютого 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492002
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.04.2014