| Сторінки (1/9): | « | 1 | » |
Коли безодня в тебе під ногами,
І вітер хлище по твоїм щокам,
Кохання те, що бу́ло до безтями,
Не віддане тепер ось тим думкам.
Розправиш крила, затамуєш подих,
Відкинеш з серця все таке тяжке,
Не відчуваєш ти розкаянь жодних,
Залишиш в небесах усе гірке.
Яскравий промінь сліпить тобі очі,
Ти линеш, тягнеш руки до тепла,
І вже нема земної мочі,
Сама від себе тут ти вже втекла.
Лиш поштовх ніг твоїх об трави,
Терпкий та ніжний аромат,
Покинута ти тут всіма вітрами,
Ображена на них тепер в стократ.
Блакить небес тепер над головою,
Ти вже не там, ти міцно не землі.
Вона устелена росистою травою,
Та не прихована в печальній млі.
Ти бу́ла там, ти дихала так вільно,
думки були далеко від життя,
Та почуття твоє настільки си́льно,
нема від нього й в небі укриття...́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2014
Її безумство тебе чарувало,
вогонь в очах манив в пітьму.
Вона ж тебе ні трішки не кохала.
Та кликала з собою у юрбу.
У серці твоїм не було містини
Для дівчини, що грала цюю роль
В її вустах, незайманой дитини
Відбилась участь нещасливих доль.
Ти відчував, як плаче її постать,
та бачив як сміється ніжний стан,
Вона тобі брехала завжди вдоста,
А ти все вірив, в тихий цей обман.
Боліло в грудях, дихати не змога,
Кричала в собі, що би ти не чув,
Її терниста, зрошена дорога,
Ти подих терпкий так і не відчув.
Знайди ж у собі сили, любий друже,
Візьми її за руку, чи віддай,
Тому, хто цьому серцю допоможе.
А в тиші ночі милу не жадай.
Ти будь сміливим, сильним та рішучим,
Знайди в собі ти змогу це зробить,
Нехай життя її буде квітучим,
І більше юне серце не болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508071
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
Мій ранок починається без тебе,
Гаряча кава, печиво крихке.
Солодкий сон змиваю, поспіхом із себе,
останній присмак, все-таки - гірке.
У сні я бачила степи безмежні,
Там трави наспівали цей мотив,
від світу ми там були незалежні
Не відчували ми терпкої самоти.
Цілунками медовими втішались,
Обійми, як від подиху, легкі.
Ми так нестримано і лагідно кохались,
Укриті ніжністю, такі палкі.
Все дихало безумністю й красою,
Квітучий степ, стрімкі і дзвінкі річки,
Насолодитись так хотів ти мною,
Та це все тільки лиш у моїм сні...
Остання крапля..., все з холодною водою,
Стіче мрійливість знову в небуття,
Я лиш на мить проникнулась тобою,
У цьому сні, надумане життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2014
Она вдыхала нежный аромат,
Дышала быстро, чтобы насладится,
И вдох тот был сердцебиенью в такт,
Оно боялось здесь остановиться.
Так сильно, громко вырывалось из груди,
Унять его ей было не под силу,
Стучала кровь в холодные виски,
И голова кружилась очень сильно.
Глаза закрыла страха пелена,
Сковала губы ужаса гримаса,
Казалось ей, она почти мертва,
Что жить осталось лишь не больше часа...
"Тебя я не люблю. Прости, не знала?
Неужто сразу не смогла понять?
Люблю другую, пусть отказала,
Но, чувства к ней не смог таки унять!"
Казалось вечно длился разговор,
Он говорил так тихо, методично.
Она ж и не вступала в спор,
Стояла молча, сдержанно, тактично.
Менялись дни, всё шло своей дорогой,
Тот день остался в памяти двоих.
И не была она к нему излишне строга,
Простила, отпустила в тот же миг.
Но неизведанны судьбы дороги,
Иль шутит кто-то, сидя в облаках,
Мы бьемся лбом о старые пороги,
Не держим жизни ход в своих руках.
Со временем, с теченьем дней,
Он понял ценность истинного чувства,
Он весь, душа и мысли, всё о ней,
Роились, плыли, становили эту сущность.
"Ты мне нужна! Я жизнь не представляю!
Я был дурак, прости меня родная!
Тебя сейчас я просто умоляю,
Ведь без тебя она...она пустая..."
Она вдыхала нежный аромат,
Дышала быстро, чтобы насладится,
И вдох тот был сердцебиенью в такт,
Оно боялось здесь остановиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508035
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.06.2014
В самотності немає забуття,
І одинокий вечір не несе покою.
Проходить, мов в один момент життя,
Життя, що було зв'язане з тобою.
Лиш в пам'яті залишені ті дні,
Що ми кохали так несамовито,
Здавалось ми у всесвіті одні,
І наше счастя небом оповито.
Плекали ми кохання, мов дитя,
Дитя жадане і народжене у муках.
Ми відчували жар серцебиття,
Та танули тілами у цих звуках.
Так палко цілував мої вуста,
В обіймах я тонула, від бажання,
Затьмарилась й крутилась голова,
Від нашого шаленого кохання.
Ми плинули по течії бажань,
Весь світ для нас був зайвим і порожнім.
Ніколи ти не знав таких кохань,
Для них ти був раніше не спроможній.
Ввірвалась я в твоє друге життя,
Мов вранішній весняний вітер, нежаданий,
І вирвала тебе в незабуття,
Таке солодке, пристрастне, давно бажане.
Та счастя наше надто вже крихке,
Приховане від всіх і від нікого.
Всі ночі, дні, звінки - таке рідке...
Для нас, для інших же нема нічого.
Моментами в неспокої життя,
Ми разом забуваємось в любові.
А в інші дні, години, в забуття,
Я поринаю від тупої болі.
Болить із кожним днем усе простіш,
І дихати стає мені поволі.
Надіюсь, любий мій, мене простиш,
За ці моменти туги, мимоволі.
В самотності немає каяття,
За обрану собі такую долю.
Мабуть, таке у нас у всіх життя,
І обираємо його ж по своїй волі.
Тужити я не буду в самоті,
Бо одинокий той, хто вже давно в зневірі!
А я піду в просторії лани,
В лани, де є можливостей в безмірі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2014
Холодна кава з цукром на столі,
На моніторі повідомлення від когось.
Мені здавалось, що ми ще живі,
Та лиш здавалось, просто невісомість.
В очах у нас холодна пустота,
А в диханні вже більш нема бажання.
Накрила нас безодні темнота,
Залишила вона нам лиш страждання.
Забули ми, що значить почуття,
Не злість, не гордість, а просте кохання,
Лиш крихтами зостались відчуття,
Від нашого останнього прощання.
Прощаємось ми кожен раз на вік,
Прощаємось з коханими й не дуже.
І хто то був? Чи жінка, чоловік?
Стає нам, с часом, вже совсім байдуже.
Ми посміхаємось фальшиво і уміло,
Всі фрази наші завчені давно.
Бо виглядати нам потрібно мило,
Життя у нас, немов просте кіно.
І кожен грає роль свою прекрасно,
Щоб мати змогу, бути так як всі.
Одне для мене до сих пір не ясно...
А що ж у нас при цьому на душі?
Ховаємо в собі ми безнадійність,
Не кажемо нікому, що болить.
Уже давно не поважаєм вірність,
Та бути поруч з милими кортить.
В словах давно нема жалю і правди,
І вчинки стали вже зовсім не ті.
Ми розчаровані у своєму коханні,
Закрили душі ми невинні у пітьмі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491054
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Я ненавиджу очі твої,
І в той час їх так палко кохаю.
Моє серце болить у пітьмі,
Але ти цього зовсім не знаєш.
Ти не знаєш, що значить втікти,
І тікати ввесь час, лиш від себе,
З моїх вуст виринають мольби,
Не залежати зовсім від тебе.
Подих твій не належить мені,
Погляд свій віддаєш ти повсяк час інакшим,
Залишаюсь одна я в тиші,
Ти не будеш для мене найкращим.
Розумію я це кожен день,
Та змінити нічого не можу.
Я твоя зовсім юна модель,
Недосвідчена, дивна, на інших не схожа.
Ти обіймами хочеш мене притягти,
Поцілунками душу мою роздягаеш,
І на ранок без прощення просто піти,
Знову, в бездну мене ти кидаєш.
Я відкину сумління у своїй голові,
Підніму я до неба свої світлі очі,
Не надійся, вони знову живі,
І чекають, наступної пристрастної ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
Ти хто? Питаю себе повсякчас,
Все дивлячись у мамине люстерко,
Я тінь, що втратила себе в той час,
Я тінь, що розтворилась в сьогоденні,
Живу сьогодні, мовби це не я
І плине час, проходить все повз мене,
Стою на місці, це не мій причал,
Чекаю я на знак правдивості із неба,
Я поспішаю жити в цей момент,
Щоб встигнути насититись тобою,
Цей погляд, подих, монумент,
Нічого не подіяти з собою.
І кожна ніч, немов остання ніч,
Я знаю, що продовження немає.
І кожний подих, поцілунок, зустріч,
Це наше счастя, гріх, прощення я не знаю.
В очах твоїх читаю ніжність, пристрасть
Такі не спільні між собою почуття,
Пробач, якщо для тебе просто прикрість,
Мої жіночі, щирі відчуття.
Тривожити твій спокій я не буду,
Твоє життя, це є твоє життя.
Та знай, що я ніколи не забуду,
Той час, що ми ходили в небуття.
І кожний раз, що ми були з тобою,
Все в пам'яті залишиться на вік,
Нічого не подіяти з собою,
На жаль, для мене ти важливий чоловік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
Ты знаешь, друг мой, истинный и верный,
Что значит быть одной среди толпы.
Смеяться, говорить и жить безмерно,
Тонуть в пучине общей суеты.
Ты знаешь, милый мой, ненастный,
Как трудно делать первый шаг,
Прийти, отдать себя бесстрашно,
Как буд-то это был последний раз...
Ты знаешь, светлый человек мой,
Когда дышать становится ненастно,
И в сердце слышен грусти вой
Так хочется прижаться к тебе страстно.
Увы, но ты совсем другой...
Ты любишь жить по полной,
Тебе не нужен жизненный покой,
Лишь ночь наступит и уносит она тебя своей волной.
Ну что ж, пускай играть ты будешь,
Идти по лезвию ножа,
Ты жизнь свою уж больно любишь,
И тут уж не твоя вина.
Ты дружбу нашу не оставишь,
Нужна тебе она, как мир
И ты прекрасно это знаешь,
хоть и бежишь, как опоздавший пассажир.
Ты знаешь, друг мой, сильный и уставший,
Я дальше буду с трудностью дышать,
Ведь смыслом вздохов для меня ты ставший
Я не хочу, лишь от тебя, бежать....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014