| Сторінки (1/46): | « | 1 | » |
А можна, я розтану над тобою цвітом вишні?
І в пелюстках своїх тебе від бід я вкрию.
А можна, я своїм цілунком витру смутки ніжно,
А можна трохи я тобі себе відкрию?
А можна я побуду терпким ароматом кави
У тебе на губах – гірким, солодким?
А можна слів я нашепо́чу? Тобі їх стане на оправу
Щоб ще надовго залишатись білооким...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2015
Ти мною краще не живи, не думай мною,
Бо я як загадка, в якій нема питання.
Застрягла я в собі, згубилася між страхом і журбою,
І вже не розрізняю ні світанку, ні смеркання.
Зі мною краще ти не говори, мене не слухай -
Відкушений життям і вже в крові язик,
Від правди вже давно поглухли вуха...
І запал боротьби дотлів і вже здається зник.
На мене краще не дивись, бо ти не відшепочеш страхи.
Нема мене - назовні обриси розбитої душі.
В очах не блиск - в очах моїх думок комахи,
І на кістки, мов горобина, нанизані вірші.
Тож мною краще не живи, не думай мною -
Не хочу стати ще й твоїй душі чужою невесною!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Коли ти йдеш, а за тобою зачиняють вікна й двері.
І за спиною а ні сліз, ні слів, а ні пустих пляшок вина,
Коли самотність чорнилом забруднилась на папері -
Хоч відспівала за вікном вже не одна весна.
Коли ти йдеш, й ніхто тебе за руку не тримає,
Коли затисло серце в тілі, що у землі по груди,
Коли тебе назад ніхто не повертає -
Іди! Бодай кудись! Аби скоріш із цього нівідкуди!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2014
Вісім півмісяців з болем на кожній долоні моїй
Проступають щораз як до крові стискаю кулак.
І нігті вкарбовують тугу розлуки на шкірі тонкій,
А мозок волає: "Не так мало бути! Не так!!!"
Вісім півмісяців хочуть навік в собі схоронити
Кілометри між нами, різницю у часі, паралелі світів.
Може ти й не хотів, та все ж зміг мене полонити -
Ти і є той жаданий з моїх давніх загублених снів!
Вісім півмісяців розіп"яли мене на "до тебе" й "з тобою".
Я знаходжу себе у тобі і гублюся в самотньому холоді ночі.
Ти - мій біль, та ніколи не станеш моєю журбою!
Не зникай! Просто будь! Просто ти відтепер - мої очі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.08.2014
Якби мала я квітку семи бажань,
Я б з усіх пелюсток забажала лише одного.
Я не тільки серце віддала б тобі без вагань,
Я б душу віддала задля щастя твого.
Мій погляд, усмі́шка і сотні цілунків тобі,
Бельгійська любов, - така близька й далека,
Я вже декілька днів струни німі тривожу в собі.
Та знаєш, я не боюсь! Я з тобою неначе лелека!
І мене наче книгу по очам ти читаєш,
Зазираєш у душу і серце під 200 жене.
Я знаю, мій любий, звуків нерідної мови ти не впізнаєш,
Тож читай по губам: "Я люблю! Не згуби в цьому світі мене..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2014
Тобі плюнуто в самісіньке серце чи глибше?!
Змії спокус посмішкують, що ти тепер гріх.
Затаврувала любов і очі від болю посліпші.
Ти - коханка його, просто тіло для втіх.
Із гарячих обіймів твоїх до її запитань
Поспішає він, накинувши смуток, мов плащ
На твої оголені плечі! І йде без вагань
Сліпо-глухий і навряд озирнеться на удушливий плач.
І знаєш ти звісно про марність плекати надії.
Ти - не лишень зайва літера в слові "кохана".
Тебе просто нема, як його зустрічає постіль її,
Не тобі збреше він, що єдина бажана.
Ти знаєш тепер бік зворотній любові святої -
Бік звуку пустого зайвої літери "к",
Бік нерозставлених крапок і втоми страшної.
Знайди сили і йди! За його нелюбов не набирайся гріха!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513352
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Хочу зникнути, хочу більше не бути,
Просочитись піском крізь пальці твоєї долоні,
Й по піщині, щоб ніхто не помітив, тонути
Притуляючи холод заліза до скроні.
Хочу бути забутою! Я так хочу самотності!
Ти знаєш, як слабну я від власної сили?
Я забула давно який запах у днів безтурботності,
Мені тяжко тягти за спиною переламані крила!
Я втомилась від звуків власного імені.
Я ненавиджу пам"ять свою за її довговічність!
Я так довго дивилась, як помирають істини промені,
Що знаю тепер, як жеврі́є у душах людських прозаїчність.
Я так довго йшла в нікуди, так пильно вдивлялась,
Що повіки сьогодні залиті кайданним свинцем.
Зіниці побілені - їх колір і жар у полоні зостались.
У полоні бажань стати слабшому духом надійним плечем.
З мене сили всі випито, я не бачу у темряві.
Не тримай і не змушуй гратись в щасливе життя!
Розсипай же мене, і нарешті я стану піщиною в куряві.
Я полину туди, звідки нарешті нема вороття!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512822
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2014
Там, де ми боронили себе від сторонніх очей,
Там, де кисень був зайвим для дихання серцем,
Там, де горіло багаття наших останніх ночей,
Де шепіт лишився освяченим місячним окрайцем.
Там, де в твоїх руках я захлиналась від бажань,
Де губи розпухли від твоїх скоро останніх цілунків,
Де готова була розчинитись в тобі без вагань,
Там ти лишив мене на поталу голодних розлючених ранків.
Ранки хміліють. Ранки кров мою п"ють наче воду.
А сяйво світанку нагадує знов, що без тебе.
Замість тебе сонце цілує, не питаючи згоди.
А знаєш, я теж наче сонце, тільки без неба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2014
Встань з колін - відчуй свої сили!
Сльози закуй, а горло затисни руками!
Смуток із відчаєм хоч і довго донизу згинали,
А зневіру навряд вже змалюєш словами.
Та кожна сльоза і кожен черговий удар.
Із душі кресали грані алмазу.
І вже знає душа шлях із світу примар,
Відпустивши умовності, почуєш її ти одразу!
Не вагайся! Не озирайся! Не бійся!
Міцно стисни кулак, щоб тримати удари життя.
Ти - сила! Без вагань же довірся
Ритму палкого ожившого серцебиття!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2014
Про що йшла мова в ніч побачення з власною душею?
Чи ти винив когось у власних негараздах?
Чи жалкував, що колись необачно пройшов повз лілею,
А жабуринням втішавсь, і все шукав себе в мандрах.
Чи може губи до крові все кусав і кусав,
Думав у крові є ліки від болючої пам"яті?
І кричав ті слова, що в свій час не сказав,
І чорнів, і бруднивсь на можливостей згарищі?
Може збиравсь малювати портрети майбутнього?
Та хіба намалюєш пензлем помилками оскубаним?
Від власної тіні втікав навпроти вітру попутнього,
Хіба думав, що станеш для себе загубленим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2014
Як часто той, кому потрібен саме ти
Крім холоду до себе не відчуває більш нічого.
Яке ж безглуздя ніби мантри, ніби молитви́
Подумки повторювать прохання не ламати серця мого́.
Дивитись в твої очі і там себе не бачить
І дихати у ритмі ударів твого серця.
Боліти всій, та все ж зуміть тебе пробачить.
Віддати тій, з ким твої очі виблискують мов скельця.
І ти підеш до того, хто тобі потрібен.
Навіть якщо в того́ нема в тобі потреби.
І так по проклятому колу, і ніхто не винен.
Ти - сенс життя для когось, а то́бі інший треба!
І зрештою самотність замість щастя.
Прицільний постріл іронії життя у душу.
Встаєш, їдеш, боїшся знову впасти.
І жаль змінити напрям кулі я не зможу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2014
За що ти просиш у мене пробачення?
За те, що повірила тобі, що потрібна?
І знала, що розлука навіки ще до твого "до побачення"?
Навіщо нагадуєш, що весь час була сильна?
Навіщо за плечі мене обіймаєш, втішаєш?
Знущаєшся? Чи зняти хочеш із себе провину?
Ти кожним словом наступним у серце кілок забиваєш!
А ти все говориш, говориш... Взбиваєш душу у піну!
А сльози губи солонять, а з тебе рікою слова.
Говориш, що друзі! Які к бісу друзі?
Здається ще слово і з вибухом трісне моя голова.
Замовкни нарешті, мов літак на посадочній смузі!
Замовкни і йди! Іди стираючи слід за собою!
Іди і ніколи, чуєш, ніколи в моєму житті не з"являйся!
Іди! А я наодинці побуду з своєю журбою!
Іди!!! На ще одну рану мою не задивляйся!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511502
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2014
Рік мертвого серця і майже місяць життя.
Рік латання душі і бажання її ампутації.
Рік пустки буття і майже подих нового дня.
Рік болю з минулого і спроба його ліквідації.
Забутий повернений. Жаданий мій...та не мій
Серця удар і сила розпуклих легень.
Причина блиску очей, втілення несказаних мрій.
Сонця промінь і привід прожити ще день.
Любов лиш від думки, шаленство від погляду.
До болю у пальцях стискання руки.
І серце, яке до тебе існувало без догляду.
І билось за звичкою, та не до снаги́.
З"явивсь нечекано, люблю як в останнє.
А хочеш піти - іди. Не в"язатиму!
Вслухаюсь у себе, ковтаю єдине бажання.
Хочеш зникай! Та навряд тебе не забуватиму...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2014
За ці зникші тисячу з лишнім днів
Ти ні дня не лишав мою пам"ять.
Кілометри, години і безліч несказаних слів,
Мрії нездійснені душу спазмами краять.
Та знаєш, долі напевно видніше,
Доля мала на нас певні плани.
Може хотіла вона, щоб зрозуміли ясніше,
Що досвід життя - то комедії й драми.
Що по скінченню наших кіносеансів,
Як світло болюче виїдатиме очі,
За руку вестиме із темних самотності залів
Раніше невидима істина і нас покидати не схоче.
Відкриється тайна, стане просто разом мовчати,
Говорити без слів - лиш диханням й зором.
Більш не питати себе навіщо було стільки душі витрачати
На те, що сьогодні лишилось лиш згаром.
На краще то сталось, і тільки на краще.
І в голові вже на сотню думок спокійніше.
Можна вірити серцю, відчувати, що воно не пропаще.
Скарб - то коли лиш від згадки у грудях тепліше!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014
І хочу, й боюсь цього серця тремтіння.
А серце, здається пропускає удари.
А серце роздмухує слабке палахтіння.
Твоїми губами все марить і марить.
Поцілуй мої губи, візьми мою руку
Мовчи і міцно-міцно тримай.
За вічність мені денна розлука,
Та не треба нічого - лише обіймай!
Втихомир моє серце - нехай стука тихіше,
Бо люди навкруг вже чують цей стукіт шалений
У руках твоїх, біля серця твого йому спокійніше
Без тебе мій день ціпами чекань полоне́ний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2014
Тепло, дуже тепло глибоко в серці, в душі.
Серце здивоване, що ще здатне солодко нити.
Здивувалась рука, що хоче писати ніжні вірші.
Тіло здивоване, що хоче в обіймах тремтіти.
І губи мої не стирають твій подих.
Очі відтворюють риси твого обличчя.
Навіть вітер холодний, як прощались ми, стих
Мрійливо дививсь, як цілував ти мене на узбіччі.
Не такий, як усі, і мені цим цікавий.
Несподівано зник і раптово з"явився.
Нечеканий, жаданий подарунок червневий.
Я рада тобі! Можна я попрошу, щоб лишився?!
Лишився на день, а хочеш на довше.
В обіймах стискав до відсутності сил схаменутись.
Приємні слова шепотів все тихше і тихше.
Лишись - до серця мого ти зміг доторкнутись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2014
Коли тримала я бокал з вином червоним,
Згадала, як колись мене ти тости вчив казати,
І цей бокал по вінця п'я́нким хмелем повний,
За тебе і за дружбу хочу я підняти!
Стільки часу пройшло, як шляхи перетнулись,
І там, де крапка мала бути - став мені другом.
Стільки раз плече підставляв, хоча б міг відвернутись!
Змалював, як квітне життя - та блукати слід іншим лугом!
Йти без вагань, озирань на Содом і Гоморру,
Щоб сонце і зорі яскраві блищали в очах.
Твої теплі слова тоді відновили руїни собору!
Собору душі, що здається тонув у сльозах.
Ти слухав, як життя мене, мов сила шалена
Крутило, хвилями било, хилило до мульного дна!
А пам'ятаєш роками тому казав, що я юна й зелена,
Що я ще розквітну...Здається була то весна?
Час пройшов й не одна встигла відцві́сти весна.
Ти ж лишаєшся тим, кого щиро боюся я втратить!
І бокал цей, повір, я вип'ю сьогодні до дна.
Хай гикнеться тобі! А мені пощастило на тебе такого натрапить!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014
Коли світанок ранній, добрий цілує твої очі,
Пташиний спів віщає про народження нового дня,
Джерельною водою змиваєш тихі сльози ночі,
Щомиті пам"ятай, що саме ти і є Весна!
Ти - вірний друг, нізащо в світі не обманеш!
Коли зливаються і сльози, і вино, й розмови задушевні,
Розділиш все і навіть нарікать не станеш,
Протягнеш руку, щоб нею втерти печалі потаємні!
А ще ти - сама краща в світі мама!
Даси пораду, істину до серця донесеш!
Я знаю, син твій не жалкує й грама,
Що в світ за руку ти його ведеш!
А ще ти надзвичайна і чарівна жінка!
В тобі заплетені жагуча пристрасть, ніжність небувала.
Любов твоя - то танец (танго чи лезгінка).
І не жалкуй, що на трухлявій сцені танцювала!
Кружляй в шалених піруетах, віддайся музиці душі.
І вір, що той, хто вартує твого кохання.
В такому ж танці самоти в життя твоє спішить
Аби любити, цілуючи до крові й до світання...
Добра тобі і серцю тво́му із кришта́лю!
Любов і радість тебе не сміють оминуть!
Ти пам"ятаєш, як я тобі колись казала -
"Все буде добре - по-іншому не може буть!!!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507101
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2014
Примхливий літній дощ сьогодні бив мене в лице,
Коли на небо я дивилась, віддавшись пристрасті стихії.
А швидкосилі краплі аквареллю стали, і митцем
Змивали з мене роки минувші й спогади лихії.
І стало вільно так в ту мить негадану мені!
Так просто, ніби я дитя і вперше стала дихать!
Так ніби стала я струмком, ожившим по весні.
Так ніби я навчилась світ безмежний серцем слухать!
А дощ все бив і бив, змиваючи печаль.
Мене сварив, що в цій погоні, втікала я від себе!
А дощ творив, так ніби я оживша пастораль!
Так ніби лютував, що я ні дня не прагла неба!
А дощ все бив, мене зігнувши на коліна,
І небо плакало за мене. Небо, щоб не я!
І сум скінчився, як розбилася останняя краплина.
І народилась нова я - дощу всесильного творіння!
В мені новій свободи полум"я тріскає, палає!
В мені зіткались сотні веселкових кольорів!
І фарбувати душі сірі рука моя бажає!
Тепер я чари знаю! Чари всесильних дощів!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2014
Чорні хмари спогадів полонили наді мною небо.
Розпухли, здається, від відчаю і самоти.
Потріскали рани душі, а ліки лишились у тебе.
Що любила твою "нелюбов", небо, прости!
Хмари...Хмари...Хочу мить, і щоб стала гроза,
Щоб стало без болю ковтати повітря,
Щоб бездиханною стала остання сльоза,
Щоб витягти з серця пам"яті війстря!
Стерти з губ твій останній цілунок,
Повний присмаків зради ночей,
Повний дотиків інших жінок.
Прокляте кохання - мені не в дарунок.
Хмари, благаю розвійтесь вітрами,
Летіть туди, де у людей сердець немає.
Хмари-спогади, не приходьте між снами!
За вами я знаю, є чисте небо безкрає!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2014
Сумні вірші мені сидять вже в печінка́х!
Волію я, щоб в болю мого голос схрип!
Замовкни, боле! Спопелися в прах!
І в мозку не відлунюй, мов заіржавілий скрип!
Розпадись нарешті на атоми мікроскопічні!
Забудь дорогу у мої безсонні ночі!
Знайди для себе доводи якісь логічні!
Вернись тому, хто тебе мені наврочив!
Себе повішай! Розчинись в десятому мартіні!
Чи трутний хміль не має над тобою сили?
Чи ти царюєш в проклятій країні?
Хіба тебе у серці надії мої гріли?
Втопи себе в сльозі моїй останній!
А рештки випаруй з зариданої плоті!
Скінчай-бо літери в моєму віршуванні!
Вмирай! Чекаю я давно тебе на ешафоті!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2014
Ти уявляєш, я сьогодні згадати не змогла,
Коли святкуєш ти день свого народження.
Я пам"ятаю звісно, як пироги колись тобі пекла.
Я пам"ятаю, як чекала насторожено.
Чекала, чи розділиш ти зі мною свято,
Чи настрій гарний десь із дому понесеш?
Тобі веселощі, а мені нічних очікувань багато.
Та в тебе ж друі, хіба від них втечеш?
Я пам"ятаю, як не раз у парі з пирогом
Я святкувала ніч після твого народження.
Пиріг сльозами засоливши, ледь не заснувши за столом
Чекала я твого вранішнього повернення.
Дні листопада самі собою випадають з пам"яті.
Солоні пироги стоять у горлі кісткою.
Як на хрести всі спогади болючі нап"яті.-
У день незгаданий не стану більше навіть звісткою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2014
Сьогодні рік, як я скінчила пити біль.
Рік не чую слів, що я нездара і нікчема.
Рік не дивлюсь, як в голову твою б"є хміль.
Рік я не твоя ненависна проблема.
Рік щодень я згадую й себе питаю,
Чому горіла я у безпідставних ревнощів пожежі.
Рік на життя дивлюся і себе картаю,
Що танцювала задля тебе, як клоун на манежі.
Сьогодні рік, як я тікала в нічне поле.
Боялася, як здоженеш - пшениця забагріє.
Рік, як я тоді згубилася в червневому стодолі.
Рік досі знаю, як остогидлість в серці пламеніє.
Сьогодні рік. І мабуть не одна порожня
Пляшка від вина блищатиме мов пляма.
Сьогодні я мабуть забудуся безбожно.
А пощастить - пізнаю зрештою я істину Хаяма.
Сьогодні я мабуть задую першу свічку,
Адже сьогодні свято у моєї сили.
У коси я вплету собі яскраву стрічку,
Нарешті стане мить, як непотрібні почуття догнили!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2014
Лицемірна подруга, а я ж тобі довіряла!
Пригріта гадюка, свої сльозі твоєю рукою втирала!
Всю мою біль лише ти одна знала!
З душею до тебе, а ти обікрала!
Віру й любов ти у мене забрала!
Ніде не ховалась, нікуди не тікала!
Те, що бу́ло моїм для себе обрала!
Я ж кохала його - а ти просто грала!
І пробачити вас сил душі я не мала!
Звістка про вас мене, мов гілку зламала!
Ти щаслива від того, що мене розтоптала?!
Краще б я тебе, злодійко, ніколи не знала!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504457
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
Робиш затяжку - на хвилину менше живеш.
Хоча, як подумати, хіба жалко такого життя.
У блакитному небі, ти у кожній хмарині пливеш.
Що вча́дію скоро... Ось таке маю я відчуття.
Чому? Ну чому ти змирився з брехнею?
Чому легко так із життя мене викреслив?
Душу викреслив, так нічого і не дізнавшись про неї.
Мов хвилю бездумно її ти об скелю розбив.
Хіба взнав ти, що у хвилі тій сховано?
Скільки вірності, ніжності і доброти.
Хіба взнав скільки любові у ній заримовано,
Скільки рядків ненаписаних, скільки весни.
Сто цигарок - вже на тисячу менше хвилин.
Вже нічого не значать вони для розбитої хвилі.
Знову затяжку...хай лік вже йде до годин.
Знов затяжка, та немає полегшення в розбитому тілі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2014
Тобі, якщо звісно ти колись прочитаєш,
Якщо з серця зітреш всю раніше почуту брехню,
Якщо сум за тобою між рядками впізнаєш -
Зрозумієш, мабуть, як сильно я ще досі люблю!
І щораз коли бачу, чекаю, що станеш чуйнішим -
До серця притиснеш, що єдина твоя прошепочеш.
Та образливих слів наплювавши - втікаєш скоріше.
І що здохну мов пес непотрібний на останок пророчиш.
Якби знати чому ти слова ці мені залишаєш.
Правда думаєш так, а чи хочеш вкусити сильніше.
Якби знати, що у душі за жалом словесним ховаєш,
Відкриватись тобі, повір, було б набагато простіше.
Якби знати чому не приховуєш нових пасій своїх,
При мені обіцяєш в розмовах їм райську ніч.
Хочу тішитись думкою, що насправді придумав ти їх
Та скоріше за все уночі одяг ваш таки буде розкиданий увсібіч.
Якби, та якби... Ти знаєш, це "якби" я б серцем відчула.
Бо давно вже пробачила і зради, і сльози, і біль.
І давно зрозуміла, що роками сама себе я дурила.
Відчайдушна!!! Розтопити збиралась некохання твого заметіль.
Хоча знаєш, якщо й правда ти колись прочитаєш -
Не давай же будь-ласка мені марних надій.
Не заманюй словами любові - не бреши, що кохаєш.
Нерозтоплена досі крига твоя... на зламі наших різних стихій!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
У сімнадцять - до того, як я стала дорослішати.
Коли мамою рідною була я від болю захищена.
Тоді мрії про принців полюбляли у снах моїх мешкати.
І з найкращим із них була я навіки обвінчана.
Свято вірила в те, що я стану щасливою.
Я не знала, що в книгах зібрались лиш мрії письменників.
Не знала, що лиш Попелюшка у принца буде єдиною.
А у принца мого коханок буде до чортиків.
Думала стану я принцу подарунком омріяним.
А мене він винив у всіх негараздах буденних.
Думала, як собой поділюсь то і він стане окриленим.
Та мене разом з крилами він губив у сарказмах щоденних.
Думала, мріяла, у сімнадцять сукні нові приміряла.
Та у двадцять для принца стала вірним конем.
Принц по спині батогом, а я відчай мовчки ковтала..
Жаль, що сімнадцять вже ніяк не вернем.
Ну а ближче до тридцять у душі зарубцьованій.
Не лишилося місця живого для марних чекань.
Невеселе закінчення у казці моїй пошматованій.
Та нема сторінок для подальших страждань...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502980
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.06.2014
За що сьогодні під ранок прийдеш мене судити?
Злого змія зеленого запустивши у кров.
Знов до третіх півні́в я від страху буду тремтіти,
А тебе дочекавшись - буду плакати знов.
І яким ти сьогодні переступиш поріг?
Може змученим пристрастю інших жінок?
Знесилений часом брудних нічних втіх.
Що негарна я стала - дізнаюся завтра з пліток.
А може прийдеш і захочеш мені розказати,
Що здається тобі, що я інших люблю, як нема тебе вдома,
А як слів буде мало то й копняків можеш дати...
Адже знаєш давно, що від сорому я не жаліюсь нікому.
А може прийдеш ґвалтувати не тільки словами,
Про які поцілунки вже йтиме там мова!
Після цього заснеш, а я стану вмиватись сльозами,
Щоб змучену посмішку одягти вранці знову.
А може я не сльозами, а кров"ю буду вмиватись,
Босоніж тікати в зимову люту завірюху.
Буду бігти й не знати як таке могло статись -
Що не вгледіла в тілі твоєму жорстоку звірюку?!
Так за що ти сьогодні під ранок будеш судити?
Так навіщо тобі це прощаю й терплю?
І коли зрозумію, що мене ти ніколи не будеш любити?
Коли серце моє заволає, що Я більше тебе не люблю?
Лиш тоді, як у відчаю тихо дійду я до краю?
Лиш тоді, як хитатимусь я вже на краї цієї безодні?
Лиш тоді третій півень скаже тобі, що я вже не чекаю?
І що чари твої відтепер наді мною безвладні?!
І не буду я більше в стра́ху чекати скінчення ночі.
І не буду платити сльозами за всі твої комплекси.
Щоб непотрібність свою зберегти - вдивлятись улесливо в очі
За сто тисяч годин я зітру з душі твої обриси!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2014
Хіба хтось право дав тобі на терези покласти
Любов мою сердешну і твою підступну зраду?
Як посміли ви віру мою так підло украсти?
Чому ночі безсонні ніяк не дарують розради?
Чорно-білі емоції клекочуть в грудині,
Отрута жалю роз"їдає вражене серце.
Подібні хрести навіщо даються людині -
Як серце слабке безжально шматують убивці?!
Бодай гріх цей втопився навік у ріці забуття,
І час зупинився у ніч майбутньої печалі.
Не ваших оголених тіл відбулося злиття,
Тоді сплелись усіх страхів моїх діагоналі!
Страх втратити і страх розчаруватись,
Страх правду знати і жити у брехні.
Від їх злиття куди тепер душі сховатись?
Всі як один одноманітно непотрібні дні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502584
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2014
Куди так пильно вдивляються очі твої,
Коли від мене ти на відстані подиху?
Коли щедро даруєш цілунки свої,
Й відпустити мене не стає тобі поруху?
Твої губи по шкірі - наче струмом у серце.
Ніжність дотику ти і пристрасть жада́них обіймів.
Моя жити жага, мій нещодавній чужинце.
Ліки мої від удушливих спазмів самотності.
Слова ніжності й суму осідають росою,
Як під ранок знесилені маєм прощатись.
Не забудь і у дні свої помани за собою.
Ні на подих не хочу віднині я розлучатись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502378
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.05.2014
Про що наважишся спитати у душі,
Що сили втратила в шаленому галопі?
Що задихалася у пошуках ключів.
Ключів, щоб вибратись з життєвого вертепу.
За що ти хочеш душу покарати,
Яка у темряві твоїй була єдиним смолоскипом.
Словами лютими за що ж її вже добивати?..
Вона благає спокою щоночі - схлип за схлипом.
І навіть якщо маску знімеш ти -
За нею не знайде вона обличчя.
За що ж ти так бажаєш її страти?
Вона й без того вже паралізоване каліччя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014
Лише тепер я знаю, що таке любов.
Оце чуття частіш за все буває справжнє
Не до легіників, що зникають і приходять знов.
А до дітей - без них буття порожнє.
Їх найрідніші оченята і обриси облич,
Солодкий аромат цілунків добрих, щирих.
Щоденне "мам", мов журавлиний клич.
Без цього "мам" втопитись можна в негодах остогидлих.
І день розлуки - без пафосу - триваліший за вічність,
А разом день коротший за останній подих.
Це мовби трьох світів продумана дотичність,
Картина величі в щоденних епізодах.
І всесвіт мій без них - пуста безодня.
Вони і кисень, і вода й твердиня,
Безцінний скарб, всьому основа, благодать Господня...
Лише тепер я знаю, що таке Святиня!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499640
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2014
Ти мов скрипаль дограв в моїй душі.
Свою безжальну і болючу партитуру.
І музику твою я чую навіть в далечі,
Відкіль за істину сприйняла бридку карикатуру.
Як в запалі твоїх очей ховалась сатана,
Як підіймав меча, якого я сама тобі вручила.
І не зігрівся холод, хоч відцвіла вже не одна весна.
Як гордість з першим ляпасом в собі навіки задушила.
Як по пір"їні ти скубав мої безпечні крила.
Вранішній чай солодкий цідив оками з моїх сліз.
Мене запевнив, що лиш в гострих тернах сила,
Та я мабуть безсило вже котилась вниз.
Котилась, плакала невпинно і молилась.
В лайні - не в хмарах шукала сил я відчайдушно.
І вже здається бачила, як під ногами зло світилось.
Любов"ю відправляв мене до пекла, скрипалику бездушний!
І як палали вже вогнем долоні,
Коли навколішки я задихалась від отого смутку.
Як твоя злість глухим ударом віддавала в скроні.
Я безпорадно вірила у скарб, схоронений в покутку.
І раптом Божий птах приніс у дзьобі воду.
Мене збудив, із силою роздер засліплі очі.
Як боляче до сліз було дивитися тоді на правду...
Та птах вже знав - твого пекельного чуття я знати більш не хочу!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2014
Не зламай мого паростка - такого слабкого.
На уламках душі він ввібрав з тебе силу.
Подаруй йому воду з потоку стрімкого.
І тепла подаруй - хай відродиться з пилу.
А як знайдеш ти мужність його оживити,
Не забракне наснаги, не впадеш з тягарем.
В час скрутний зможе він і тебе напоїти.
Над тобою зів"ється правдолюбним вогнем!
І від полум"я того ти зігрієшся сам.
Лід в душі зможе він розтопити.
На задвірках душі розцвіте пишний сад.
Буде все - лише дай йому уціліти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2014
Невже вважаєш, що в житті
Ти зможеш обирати з тисячі доріг?
Ти народився десь...по́серед гори
Де нижче бруд, а вище - чистий сніг.
Ти можеш обирати з двох шляхів.
Ніхто не в праві прожити замість тебе.
Чи хочеш вверх - поближче до птахів,
Чи вниз простіше і в боротьбі нема потреби...
І якщо обраний тобою був простіший шлях
І вже ти захлинаєшся, легені повні бруду.
І відчуваєш, що задихнешся в ланцюгах,
Що жалкуватимеш про вибір цей до скону.
Гора як мати дає тобі ще шанс
Підняти голову і дертись до вершини.
Хай часом біль, в душі разючий резонанс.
Та щастя лиш туди приходить на гостини!!!
Лиш там, мов птах розправиш крила!
Лиш там забудеш страх упавши не піднятись!
Лиш там відчуєш, що в Тобі вся сила!
З жагою до життя ніщо не може порівнятись!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492239
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2014
Чого ти вартий, коли кохаєш підло?
Чого ти вартий, коли щодень плюєш у душу?
Коли удари слабшим ти даруєш сміло?
А на молитви зупинитись ти кричиш: "Не мушу!
Коли жіночі сльози тебе до сміху тішать?
Навіщо всіх живих ти міряєш по со́бі?
Ти мертвий зсередини і гниль душі не лишить.
Ти янгол смерті у людській подобі!!!
Від твоїх губ морозним вітром віє.
Підлотним вітром марних сподівань!
Твоє буття хіба що лиш труну зогріє
До біса все!!! Вже доста болю частувань!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2014
Прости за то, что я умею так любить,
Чтобы плевать на весь абсурд собачьих сплетен.
Прости что я сумела нежной быть,
Когда считал, что лютый враг тобою встречен.
Прости, что хлопала ушами и глазами,
Когда уж сотый друг кричал о твоей грязи.
Прости, увязнув по уши в дерьме, считала это небесами.
Когда ты трахал потные тела, а я кричала о духовной связи.
Прости, что выбрала тебя и навязалась.
Поставила на пьедестал, цветами забросала.
Как в муках ада жизнь моя промчалась.
Тобой поделена на ноль - сама себе такое выбирала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491606
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2014
Душа жива, живі і ті, хто наші душі нищив.
Хто за словами заховавшись вбивав святе.
Хто істину заради втіх стрімких полишив.
Та сильними зробили нас проте.
Нехай живуть, чи то існують - їм вже обирати.
Ми птахи мов, що відгорів воскресли.
Бажаю той вогонь, що є в тобі через життя пронести.
Хай воно човен, та ми у ньому весла!!!
І де потік стрімкий вже зможем повернути.
Де водоспад ми вчасно загальмуєм.
Спасибі їм, що змусили самих себе в собі шукати.
Ми мужньо й чесно по ріці життя веслуєм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014
Життя, чому ти так різнишся від казок,
Що мати, пестячи рукою, вечором читала?
Чому складаєшся з образ, принижень і пліток?
Казок жадала, а на тебе не чекала!!!
Як мухи бруд мене, життя, ти так любило?
А де омріяні вершини, небо, сонце, квіти?
Ти дало серце, а йому чому дало так мало сили?
Його з каміння, а не з кришталю ти мало би зліпити!
Глухе каміння і йому було б байдуже,
Що слабший той, хто вірно і безмежно любить.
Що ніж устромить той, кого роками кличеш "друже".
І той, заради кого дихаєш, тепла в собі не збудить!
Життя, так забери собі навіки клятий той кришталь.
І камінь краще дай - я буду так мертвіша!!!
Ім"ям твоїм я наречусь, сховаю душу за вуаль.
Пробач, життя, та так в тобі простіше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491352
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2014
А знаєш, любий, ти - лиш шість моїх віршів.
Ці дев"ять років з легкістю в рядки уклались.
І там, де сил душі забракло - писати вистачило слів,
Як підлість і обман моїм життям награлись.
Вірш перший і єдиний був про радість й віру в щастя.
Вірш сподівань пізнати щире почуття любові.
Тоді для мене був ти, щось накшталт церковного причастя.
Ну а любов, то як дитя із наших плоті й крові.
Вірш другий, милий, був про перші сльози.
Які текли водою і мали вартість копійчану.
Про острах втратити,слова образ, про перші грози.
Не знала навіть, що відтоді сльозодощ іти не перестане.
А третій був про що́ку, що від ляпаса горіла.
Щока тоді не знала, що це лиш перша серія сіткому.
Щока тоді палала, та душа в рази сильніш боліла.
Щока не знала, що буде й кров лиш рік потому.
Четвертий був, що я прощаю й вірю, що кохаєш.
І двоє янголят добром освітять темний шлях.
Та й тут кричав, коханий, що не своїх - чужих годуєш.
Від нас у ніч тікав - твій чергови́й у душу цвях.
Мій п"ятий вірш про те, що вже не вистачає сили.
Боротися з життям, мов пес вислужувать твою прихильність.
Стовпом стояла, а закохані повз мене все кудись спішили.
Стояла й вірила, що з всіх чеснот у нас лишилася хоч вірність.
Та поки я отак без сил стовпіла писався шостий.
В тобі поет проснувся і ти його творив.
Кохав мою "сестру", яка повзла сама до нас у гості...
Багно надій...На дні...Втопив!
Скінчилась збірка і більш нікуди писати.
Душа вніміла і рука затерпла.
Пухлина в горлі, та пора прощати.
Прощати і прощатись, поки я ще тепла.
В нове життя без ві́ршів мене прийняла ніч.
Терпке вино присмачене сльозами подруга вірна розділила.
І рік потому, як з собою віч-на-віч,
Я відчуваю буде новий перший - і в нього будуть крила!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
Ти знаєш, я мабуть тебе іще люблю!
Бо якби ні, то не хотіла б тебе поруч.
Здавалося ще день, і спокій я зловлю
А він тікав, він не дававсь голі́руч.
О, Господи, за що мені оця могила?
Ні я, ні моє серце то́бі непотрібне.
І пам"ять мов терміт з"ідає сили,
Трухлявий пень душевних сил потроху слабне.
Закрий роти підло́тних зависних брехунів,
Відчуй мене не наклепом, а серцем.
Плітки зжени, немов світлобоязних кажанів.
Дозволь любові щирій стать твоїм провидцем.
А як не можеш ти, як сил твоїх нема -
Струї себе навік із мого серця.
Хай краще так, хай краще я сама,
Ніж вірити щодень, що і в тобі струна озветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490897
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
Ти не просив, та я подарувала
Тобі життя, себе, дітей і вірність.
Втекти хотів - чому тебе не відпускала?!
І в боротьбі за тебе десь згубила свою дійсність.
Мені болить, мене з"їда твоя сліпа байдужість.
І впевненість твоя в безчесті мого серця.
Такою дивною була мені твоя квапливість.
Мою любов допити - скоріш і аж до денця.
Скоріш цілунком губ чужих мій подих заглушити.
І до нових вершин іти, і нові пити душі.
Ну а моя, що так хотіла й не могла сказати
Знекровла від жалю і схоронилась в "мушлю".
На дні надій - сліпа, глуха вона вже, і німа.
Ти не чіпай її - вона не дасть вже сили.
Нічого в ній окрім байдужості нема.
Лети собі, по́ки і по твоїй не задзвонили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
Стою над прірвою, хоч серце вже давно розбите.
І пустотливий вітер заблукав в волоссі.
Моя душа була, мов немовля беззахисне сповите,
Тобі дарована й тобою лишена в задусі.
Не врятував її, не простягнув руки.
Не пригорнув, словами й раз не приголубив.
Її лишив у сітях, що наплювали павуки.
Та в пошуках її вини обличчя десь людське полишив.
А вітер грає, вітер забавку шукає.
А може ти черговий раз стріляєш в спину?
Удар і тіло вниз летить - до серця поспішає.
За те, що серце в тілі є - йому й спокутувать провину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
В ту ніч, подруго, як па́сма твого волосся
Гадюками звивались на моїй завжди подушці,
Тоді і голос підлості став вашим двоголоссям.
На по́стелі з душі моєї...ну а вранці...
А вранці лиш сліди брехні нічної,
Твій подих на його зрадливій шкірі.
Твоє тепло в його руках підступного героя...
Та знову бренькає чиясь любов у радіоефірі.
Дозвольте зникнути мені, а ви собі лишайтесь.
Пробачте щиро, що я втрутилась у вашу підлу таїну.
Нестримною рікою потечу - та ви не оглядайтесь...
Вже доста трути в розбиту душеньку скляну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
Ти вже сповна відчув, а тепер відпусти
Знекровлене серце у цю зоряну ніч.
І пробачення більше мого не проси.
Я благаю - зніми цей тягар з моїх пліч.
Дарувати себе тобі більше не можу.
Та якби і хотіла - я пуста, нема вже із чого.
Сподівалась так довго, що тепло переможе.
В твоїх нетрах заплуталась - так шукала святого.
Часом страшно стає, що роки промайнули.
У бажанні сліпому тебе віднайти і зігріти.
І ночами здається, що вирване серце жбурнули.
Крила янголи дали - та мені боронив ти летіти!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490510
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2014
Розірвана в заглибинах наївної душі.
Розтоптана, сплюндрована і більше непотрібна!
Про біль цю жагучу - хоч кричи, хоч пиши.
Коханням згвалтована - тобою вагітна.
Твої руки натруджені, твої очі із хмар.
І вуста твої бажані, і солодке "лиш мОя".
Думала правда все - ти ж майстерний казкар.
Я тобою хворію, ти - моя параноя!
Німі крики щоночі рвуться з грудей.
Сльози пекучі в"їдаються в шкіру.
Чергова експозиція твоїх галерей
Поділила нутро на віру й невіру...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2014