| Сторінки (2/195): | « | 1 2 | » |
ей не угодно, и этим довольна
кратким исходом мысли фривольные
кратким настолько, что нет препинания
вскользь только косвенно пальцем послание
вверх не поднимутся выше положенного
веки взгляд томный держат в заложниках
держат по швам легкомыслием стянуты
руки. ни звука. ни вздоха. как пьяные
зеркал души рамки больше не значатся
ширь необъятная – вот, заартачится б
только как раз нет в наличии мысли
до неприличия ей безразлично всё
и не угодно, и этим довольна же
су... крик на выдохе, горький, так, словно желчь
вскользь, столь же косвенно, только проглоченный
оспина вновь на душе наморочена
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774755
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.02.2018
хлюпає за вікном
то зашкарублий сніг
лиже пожадливо дощ
сторчма і додолу зі стріх
хлюпає. а уві сні
помисли, як ті вужі
горнуть, звивають тіла крижані
і тепло стає на душі
дияволи моїх думок
ласі, подібно дощу
злизують страхи та я, мов Дамокл
вчуваю, що вітер мій вщух
і зверху, вчуваю, зірветься ось-ось
відлиги краплина моя...
хлюпає. лиже пожадливо дощ
сніг, у якому сплю я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774752
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2018
Білими іклами в чорному-чорному
Мороці блискавки, в мить неповторну цю
Тріщини сполохом ширяться колом, мов
В озеро каменем. Спінилась в скронях кров.
Бризки червоними плямами золотом
Перед очами засяяли. Холодом,
Шкіру покривши слідами-мурахами,
Шириться ніч горобиная страхами,
Шириться, жадібно сходячи слиною,
Покручем вовчим безжально за спиною.
Тільки не виє лиш – сміхом заходиться,
Лунко регоче-гуркоче, й росходиться
Небо раз-по-раз, так ікла ті зихають.
Слиною бризка і тяжко віддихає.
Наче сти́ха. Тільки в скронях відлунює
Ніч горобина ця. Градини кулями…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773354
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.01.2018
пылал огонь
любовью, языками
сплетаясь с ненавистью в науз горьких слов
ладонь
сжимала крепко, кровь руками
текла кормящим молоком с сосцов
и горизонт
свелось все, стало точкой
которую никак нельзя в конце
поставить. звон
и звенья по цепочке
кусаются, как змей за хвост свой. цель?
какая цель, когда пылает пламя?
когда любовь и ненависть слиты?
когда дороги параллельны между нами
не сводятся никак,,, (три запятых)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759161
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.11.2017
Дорога легла нам под ноги вчерашними мыслями.
Так лета хотелось хотя бы глоток, но уже
На 29-ом листке нам пропитые истины,
Срываясь, сентябрь выводил во хмельном кураже.
И ноги укрыла совсем не роса нам, а изморозь.
Трава поседевшая плакала о журавлях.
А то, что ложилось под ноги, казалось нам, виделось
В бездарно утерянных в ночи бессонные снах.
Казалось нам ржавою ложью осеннее золото,
Которым отсыпали, глупым, за наши мечты.
Дорога полями вилась, где суждением всполото,
Где серая масса, как галька – вся без завитых.
И что остается – не пьется, а в горло – ком горечи
Тоской утомленной, слезою седою травы.
Срывался сентябрь. Шаг ускорить бы. Только не более, чем
Удастся прочтение зимне-осенней главы
Раз тридцать прочтенного кажется произведения.
Под ноги шурша листьев дождь предстоящей строки
Таким предсказуемым за все шаги предложением:
“Дорога легла. Облака так же все далеки...”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752734
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.09.2017
прекратите курить в одиночестве,
заливаться вином бокалами,
называть друг друга по отчеству
ожиданий снегами талыми.
прекратите – вам сбивки не слышатся
в этом танго с бюджетным красненьким?
в вопрошании рыбам так дышится
самовыброшеными в дым согласными.
в вопрошании немой безответности –
в монологе ведущих с ведомыми,
уж простите, не видится. трезвости?
нет. знакомым теперь не знакомы мы.
у нас свой тет-а-тет с сигаретами,
с хрусталем, по ладони катающим.
до тошнотного спазма согретые
ожиданием снега тающего.
прекратить нам? да мы и не начали,
сто процентов даю вам гарантию.
на прием по ошибке назначенный
вокруг шеи ответку бантиком
растаким этим обеспокоенным –
прекращайте своим “прекращением”
в душу лезть, не по вам она скроена,
нам "по отчеству" ваши прошения!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752436
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 27.09.2017
тиха ніч. подихи снів її дотики
шовковим сріблом тонких павутин
риси межею розпусти й еротики
смертю відгонить полин
смертю і пристрасті трунку гіркотою
в сполохах блискавок очі її
обрієм. тиха ніч. поять блекотою
серця жагу солов’ї
в ніч ту росою босоніж покосами
скину лахміття душі
хвилі житами йдуть срібними росами
зблискують вістря ножів
шкіриться посмішка лезом серпованим
лагідна й хтива краса
келих з Коциту. ковток. екзальтований
обрієм погляд гаса
в тиші нічній смертю в пристрасті вінчані
снами тремтячі вуста
грона екстазу багряні рвуть. скінчено.
сповз ланцюжок від хреста
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752305
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 26.09.2017
серпень. серпанок по обрію обручем
сонячні промені-коси збирає.
вечір за плечі, у вуха муркочучи,
диха. серденько крає.
крає до щему. зібрав би з промінням ти,
вечоре, спогадів пасма,
в очі не лізли щоб срібним сплетінням і
ті не росили так рясно.
серпень. букетом в долонях затиснуто
намірів замах півсловом.
інше “пів-” тріснуло. тиша повисла
в колір букету – бузкова.
пахне чебрець під пестливими пальцями,
гоїть думок неприємності.
вечір муркоче. сонце ховається
в тій напівслівній взаємності.
і краєм неба, мов літа завершення,
в присмерку променем кома.
перші півслова ті будуть довершеним...
чим? чебрецю невідомо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2017
місяцем його життя – її сонце й зорі
так шепоче ковила в степа синім морі
блискавиці вістря мста скупана у горі
долі хліба вдосита вицвілого й солі
солі сліз – щедрота та, що не тре’ і волі
та хіба на цім хреста – абодай, доволі!
вільним вітром на гнідім землю всю покрити
зграю вести небокраєм, і щосили вити
місяць сходить та життя, як і сонце, й зорі
щезли, тільки ковила в степу неозорім
блискавиці від іржі у крові на втіху
лиш вмивати, й берегти спомин в співі тихім
вільним вітром у косах тішитись до скону
поки помста у сльозах солі не схолоне
поки блискавки з очей степом будуть бити
поки у грудях пече – місяцю світити
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751701
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2017
Все нижче, палкіше у грудях пала,
Із золота шляхом. В горлянку смола.
Вирує окропом розбещена кров.
У полум’ї з болю постане любов.
Скажена і осатаніла жага
Обійми зусіль, мов павук, простяга.
Затьмарює тяму від стогонів хміль.
Тріпоче душі понад свічкою міль.
Вустами торкає, здирає, й серпом
Розхристане молиться зорям нутро,
І котиться стята до ніг голова
Цілуючи слід її босий. Жнива.
По житу віджитих кісьми павутин.
Один обол – мито – гіркі, що полин,
Кладуть під язик її стиглі вуста.
Крик відчаю в горлі терном зароста.
Оголює риси безумсвто її,
Коханням у серце отруту змії
Розведену з Лети й Коциту водою.
Утрата надії розтерта сльозою
Щоками. Гаспида тавро сургучем
Скріпило на крові угоду. В плече
Уперлася, й вниз, де між стегон-воріт
Твій вирок. Лиши все в обіймах Ліліт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751700
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 22.09.2017
на стенке тень. мишень в прицел уже захвачена.
без обиняков всё расставлено над "і",
и даже более – ступень не обозначена,
а раз нет планки, что ж, итоги не новы.
не новы сказки, лишь подходы их рассказчиков,
шлифует время весь словесный оборот.
добытчик смотрит на добычу не навязчиво.
прекрасно оба понимают сей исход.
на стенке тень. прекрасно видно и понятно ей.
и волк неспешно обнажит свои клыки.
куда спешить, когда желания приятного
по телу волны так до одури колки,
и так у стенки, под клыками обнаженными,
в капкане словно, от истомы вся в поту
краснела в шапки тон, глазами пораженными
осознавая своих действий полноту,
а тень ложилась на нее, и руки гладили,
и пальцы в судорогах сведенные кирпич
скребли. девчушка с волком все разгладили,
стянув браваду, скомкав предрассудки притч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751532
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 21.09.2017
под ноги смотришь, на отражения в луже:
звезды мерцают, сбивает легонькая рябь
спесь с недосказанной мысли в полслова наружу,
смысл одинаково будет итоговым – зря.
смотришь на них, на скопление таких одиноких:
вакуум меж – ничего не напомнило, а?
темень такая, как в луже вода, и подтеки
цветом таким оставляют наотмашь слова.
смотришь – мерцают – глаза заблестят им ответом.
только его отражения не видят. увы.
взгляд бы поднять. только надо ли? надо ли это?
точки. одни. нет меж ними лекальных кривых.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751529
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 21.09.2017
Стежкою тихо ступа Моровиця –
Лиха днина Марина знов оновиться.
На всохлій галузі круки зачекались,
Коли б то криві дзьоби в плоть живу вп’ялись.
А з річки долину туман знов окутує,
Й мряка наповнює темряву смутою.
Блідими вогнями на плесі болотному
Зорі підморгують вітру холодному.
А може й не зорі то, – ті хто на дні,
Хто живить болото, гниючи ввісні,
Бо з вогких трясовин ген квіти здіймаються,
І на погибель в чарусу вплітаються.
Дерева гільми, мов спросоння, потріскують.
В сірім тумані очима виблискують
Діти прокльонів лихі, обездушені,
Без прав на спокуту пітьмою спокушені –
То слуги-мари за ніччю прийдешні,
Щораз прагнуть стерти, змінити тутешні
Устави-порядки, й на радість воронячу
Врешті в кайдани скувать живу сонячну.
Темряву вічну і зиму холодну,
Зграї лютих хижаків, твердь безплодну,
І смерть, смерть у жменях несе Моровиця –
І Марина днина лиха оновиться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751373
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 20.09.2017
Помнишь, свет, как раньше звал меня?
Позабыл видать. Лишь ветер, да ковыль
Шепчут памятью пустою. По камням ступням
Так привычно стало в алый красить пыль.
Так привычно стало ночью мне под звездами
Во безумии кружить, кружить, кружить…
И срывать в расплату гневу души гроздьями
Кто пощады не узнал, как заслужить,
Кто не ведал, как же звал меня, откуда им –
Стынут крики эхом ныне в ковыле.
Всё иным, как ты однажды, всё чужим таким
Обратилось. Ну а я – стерней в земле,
Над которой воронье стаей каркает,
Сыпя сверху черным-черным пером,
Как тоска моя, как грусть – сажа маркая
В ней измазавшись, забылась я сном.
Так привычно. Прислонюсь к ветле щекою,
Позабытое омою кровью слез,
И во тьму меж звезды брошусь вновь совою.
Нет покоя. Помнишь, ты его унес…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751372
рубрика: Поезія, Мистика
дата поступления 20.09.2017
легкая такая вся и воздушная,
как маршмэллоу тающий в кофе асфальта
улиц города августом полных, душных,
где все окружающее вмиг базальтом
стынет, – ты, парила будто шар вердепомовый,
удивляла взгляды, пустые до этого,
одаряя улыбкой лепестков разомкнутых
губ, о которой даже поэты
не всегда способны мечтать. с такой легкостью
словно перышко ангела ветром гонимое,
мотыльком порхая из плоскости в плоскость
воздух не задевая почти неуловимым,
невозможным движением, шаг за шагом
вычурной походкой выводя узоры
до головокружения, казалось – бумагой
улиц слог рисуешь. замер целый город,
словно времени кто-то, на секунд так тридцать
сбавил обороты, чтобы в текст вчитаться,
пока беззаботно, кружевами ситца
наваждение это дает умиляться.
и пока, рты разинув, все эти похабники
нервно слюни глотали – вдохновению отдушиной
моему была цвета неспелого яблока
она,
легкая вся,
и такая воздушная.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746616
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 18.08.2017
слышишь, ночью июльскою снится
тихий шепот в шуршании дождя.
он далек, но все ближе, и мнится,
что тех слов не слыхал отродясь,
что в словах тех до дрожи на коже
ужас липкий, холодный, как труп.
шепот тот, словно бег многоножек
да несмелый хруст битых скорлуп
этой ночью июльской все ближе.
слышишь - снится ль, не снится - не знать.
тихий дождь, ветер ветки колышет
за окном, да от вздрогов кровать
скрипнет - все же, да? шепот струится
не навязчиво, кажется, но
неизбежность того, что случится
может, гложет той мыслью дурной:
ужас липкий, холодный до дрожи
от неслыханных ранее слов,
от того, кто их шепчет. дай боже
мне проснутся, пока не пришло!
мне проснутся дай!, – с криком подбросив
над кроватью в холодном поту
я застыл в немом жутком вопросе
кто ты? что ты?, - шепча в темноту.
тихий дождь по стеклу, скребя веткой,
наполнял тишину. капал пот.
и тут словно нажали гашетку –
тьма над ухом разинула рот...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746510
рубрика: Поезія, Мистика
дата поступления 17.08.2017
дождь по лицу. по щекам текут капли
лужами мысли танцуют спектакли
ветер собьет сигаретную пыль
вот, потерялся счёт – снова в утиль
в топку, быть может тогда хоть теплее
чуточку станет. дождь пару копеек
бросил за шиворот, щедро, до дрожи
выиграть в этой игре не положено
зрителем вольным не вольно накручивай
дым смольный – в легкие, взгляд – в небо, в тучи
бьет по лицу дождь, что капли щеками
сердце встревоженно вьет узелками
капли струятся, их не сосчитать
дождь. без пятнадцати, мать его, пять
где-то рассвет этот мы потеряли
нет его. молча курю на вокзале
ветер сбил пепел на мокрую куртку
в урну окурок летит за окурком
мысли по лужам спектакли танцуют
пусто
не нужен никто
щекой струи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746503
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 17.08.2017
все размазано, будто алмазов
звездной россыпью небом ночью
раз за разом мазок, завязаны
в пучок волосы, может помочь тебе?
мастихином сгущая краски
ни о чем в этот миг не жалея
в свое время все лаком дамарским
а пока - пока кистью нежнее
все размазано, контур тушью
подчеркнуть для стыдливых взглядов
равнодушно нарочито, душно
ощущается, когда рядом
лихорадит разряд за разрядом
бежит кожею, кисть нежнее,
ты позволишь, я ближе сяду,
буйства красок ночь запечатлею?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741464
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 11.07.2017
куда ты меня унесешь?
закончится чем путь-дорога?
след губ на спине, или нож,
моя грешная недотрога?
когда ты подуешь опять,
мой незабываемый ветер -
смахну с лица время я вспять,
и вновь засмеемся как дети.
откуда же будет порыв,
в какую часть света всмотреться?
я чувствую как ускользает обрыв –
шагаю, в тебя чтоб одеться...
шагаю, куда и когда – мне плевать,
шагаю с надеждой единой:
с надеждой, что все же захочешь поймать,
объятия навстречу раскинув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741422
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.07.2017
Вишні, сонцем викохані,
Росами ціловані
Губи. Вітру втіха її
Коси інкрустовані
Спраги невтамованої
Полум’яним заревом.
Загіпнотизований
Споглядаю марево
Чарів, від очей-зірок
Нектару захмелений
Медом. Жаркий ланцюжок
Довкіл шиї звелено
Защебнуть на втіху їй.
Коси інкрустовані
Іскрами кошлатить вітер
Той вогонь прихований.
Вишні-губи, в променях
Сонячних відливані,
Тихо, засоромлено,
Шепчуть слів невживаних -
Кожне тавром лишиться,
Полумям припечене
Поцілунків. Тішиться
На любов приречена...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.06.2017
жадаємо
що кожен божий день
перед очима маємо
і тільки...
волієм
до нестями повних жмень
але узять не вмієм
вбий хоч – аніскільки
лиш пам’ять
заміня чого нема
чого уява домалює
якщо й досі
метелики
субтитрами кіна
вінтажний смак хмілю
її волосся
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738967
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.06.2017
світ прокидається звичною лайкою
трагікомічно обтягує майку і
знову під ковдру. назовні коліно
спекотно і холодно котру годину вже
мулко, проміння цілує лоскочеться
вміння безсцінне, коли ще так хочеться
трішки поніжитись, але сповзати тре
“пі-пі-пі” ріже слух клято й завзято, де
сил віднайти, рука хоче намацати
щоб те не слухати. очі і пальцями
не розліпити, коли ще так солодко
світ прокидається
якось так
коротко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738318
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 18.06.2017
рука потянулась вперед, как будто
мечту хватая спросонок утром,
за соломинкой отчаянно в зыбких
тонущий словно песках – за улыбкой
тянусь, понимая абсурд своих действий,
но разуму сердце, увы, не содействует:
это спросонку, спросонку... туманится
на кинопленке все как. рука тянется.
пульс – марафонщика к финишу близкого,
все на лицо, и шкала с углекислым
в груди кислород теснит напрочь. все тянется.
чувствую – сдал, сдал предатель-румянец!
...рука дотянулась, как будто хватая
мечту. "не проснись... не проснись...", – умоляю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738317
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.06.2017
“Пам’ятаєш...”, – лоскоче долоні трава.
Ароматом п’янким переповнює вщент.
Щось, що було, назовні зринає впотьмах.
Дивна радість в обіймах злилися і щем.
Дивний спокій, абсурдно тривожний. “Чекай”, –
Ніби мовить ось-ось хтось. Ще трохи, й... Ба, ні...
Тільки пасма вогнисті сховались за край
Хутко так, що й не вгледів. Як лиси руді.
Пам’ятаю, здається, так само й тоді,
Блискавично, мов пензлями, небом мазок.
Ті хвости... Миготів світ в очах – я ж хотів
Дотягнутись... Згадав... Досягнyти зірок...
Так хотів... Та, чомусь, те мені не вдалось...
“Пам’ятаєш, – лоскоче, – чому?”. Та, на жаль,
Щось назовні зринало, щось обізвалось,
Обірвавшись півсловом в забуту скрижаль...
Заспівали над лісом поснулим вітри,
Колисаючи сотні і тисячі крон.
Візерунками місяць на лоні кори
Вимальовує пам’яті обрисів схрон.
По-під іскрами, посеред пекла жарин,
Там, де ріки вогню, мов зачатки думок,
Сивий попіл розкинувся, ніби сатин –
Недосяжні жевріють обійми зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731948
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.05.2017
Лиско, лиско, чом ховаєш
В позолоті очі?
Відчуваю, ніби знаєш
Щось, і лиш морочиш
Посмішкою мовчазною,
Поглядом-магнітом.
Вітер дихає весною,
Колихає віти.
Лиско, лиско... Златом тихо
Хвилі небом ріють.
У очах іскринки втіхи
Лисячі жевріють.
Хитрі виверти хай знаю,
Та на те й лисиця:
Посмішкою, відчуваю –
Знань моїх дещиця,
Посмішкою і очима...
Гойдаються віти.
В косах золотих між ними
Розквітає квітень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2017
Крізь все відсторонено вниз десь похнюплено
Дивиться. Вилиці від сліз багнюкою
Туші замурзані. Втри. Де там. Стомлено
Зітха. За п’ять стрілка три проб’є. Зломлена,
Зламана повністю. Пізно – не чується.
Руки заломлені. Відчай віншується,
Пальцем обсмоктаним думки помішує.
Топтані мрії на здертій афіші. Вже
Вії-метелики пилку позбавили –
Вже їм не пурхати через “забаву” ту,
І до квіток всі шляхи вже заказані,
Зрізаних ницо, як очі зав’язані
Були, як завше. Проте, щось змінилось:
Докору цівка довір’ям струмилась.
Скалки кришталю, до цього безцінного,
Тяли болюче жалю перемінними.
Стрілка п’яту пробила. Світало.
Очей скло розбите. Ледь-ледь калатало.
Не чується. Пізно щось чути, коли
Цілунками Юди вже розіп’яли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2017
Сивий туман поглинає усе.
Звідкись протяжно вовк місяць пасе.
Губляться зорі на чорному тлі.
Снить щось росою земля по ріллі.
Сивий туман тягне, ніби той змій,
Річкою гребінь в долину, а в ній
Фуркають коні стреножені від
Того, що пхають в нічний їх обід
Лоскотно ніс раз-у-раз кажани.
З-під копит коники пурхають. Сни
Грають тим змієм-туманом лускою.
Гребінь всі далі клубочить рікою.
Губляться зорі, й зринають в воді.
Місяць ховається в хмарах, й тоді
Звідкись гукає пастух-сіромань.
Сивий усе поглинає туман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731803
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.05.2017
они улыбаясь молчали
на перекрестке тех лет,
когда даже взгляд лишний был аморален.
с волос ее запах конфет
его обдавал в лучах дивной улыбки.
она утопала в глазах.
и, с каждым мгновением действий, ошибки
стопил жаркий девственный страх.
и только улыбки в румянце,
молчащие взгляды, и всё.
застыл перекресток на память, на глянце,
что запах конфет бережет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731626
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.05.2017
дьяволята-угольки глазки. жжется в спину.
пару дней, как мотыльки в животе, скотины.
пару дней, как черт толкнул павшую тетрадку
ей поднять её – нагнул...ся... и всё, ребятки.
дьяволята-угольки, словно фотовспышка.
и круги плывут, круги. ох, как это слишком...
слишком что? немой ответ. только шум от пульса,
и дурацкое: “п-привет...”. мир перевернулся.
вот сижу теперь, дрожат день который руки.
как тараном, в парту вжат взглядом. что за муки.
черт толкнул ее поднять. что, доподымался!?
мотыльков уж не унять. чувствую, попался.
... и внезапно ветерок теплый возле уха:
“не подашь, упал мелок... ?”.
всё...
пока, Андрюха...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731625
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 03.05.2017
чорні ворони, крила попелом
сльози висохли по оплаканим
сліпі очиська повні спомином
тільки прокляті небом каркали
чорні ворони, пір’я порохом
до землі іде, що породжене
тільки з мертвого земля помахом
тільки смерть оту – не погоджено
чорні ворони, квіти трауру
небом сполохи поміж хмарами
і розтоплений з хреста аурум
сочить цівкою між ударами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731473
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 02.05.2017
Божевільною гасала.
Тіло об гілки ламала.
Вгору пугачем, і знов.
Сочиться багряна кров.
Заливає потом очі.
Зорі хижаться. Регоче.
Виє вітром, наче вовк.
Місяць від прокльонів зжовк.
Сосни гойдають щодуху.
Кличе, кличе завірюху.
Пальці від судом тремтять.
Мертві межи зір летять.
Нужбо, віхоло, вертися!
Голос мій жахіттям снися!
Кряче лиховісно грак.
Еко, Еко, Азарак!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731472
рубрика: Поезія, Містика
дата поступления 02.05.2017
...і дурості її немає меж,
коли скипа в судинах сік калини,
і все їй чутєься і бачиться. "авжеж",
ядучі зронить, хай і знехотя, перлини.
не має меж і влучне “ой, усе”,
мов та константа, недовчена на уроці,
а ще ж зірветься, і до дідька рознесе
в словесно-емоційному потоці.
і меж не мають також почутття,
хай несвідомі, хай незнані ще раніше,
коли так хочеться кричати до виття,
й навік привласнити єдине й наймиліше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2017
То пустеля
Спекотна і спрагла
Від позірів пекучих засмагла
У жазі невимовній застрягла
Мов від хмелю
Ніби стеля
Притискує пресом
Вигинає ріки воля плесом
І росою бажання на персах
Мов оаза, вуста спраглим встелить
І повіє
Замружить, засліпить
Міліярдом піщинок обліпить
Поцілунків погодженням скріпить
Роз’ятріє
Ох, лелечко, пріє
Невимовною спрагою серце
Вуста в криці беззвучнім роздерті
І так солодко прагнеться смерті
Неможливо терпіть, скаженію...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731295
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.05.2017
верю, что когда-нибудь вернется
зная, его кофе будет ждать.
скрип двери заслышав, встрепенется
сердце, что устало ожидать.
верю, что когда-нибудь поставит
галочки по списку из проблем
и надеюсь, голод свой оставив,
прежним “тем” вернется насовсем
верю. знаю. ожидаю скрипа.
кофе остывает на столе.
день еще один из жизни этой выпал.
чашку мою, всхлипы одолев.
нет, печаль, поди ка ты отсюда,
он ушел не падать – побеждать.
как вчера, вновь вымыта посуда.
завтра, снова кофе будет ждать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731250
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.04.2017
я иду, шаг во мху утопает.
тернии вьются, мешая пройти.
впереди горизонты скрывают
то, что шепчет сознание: “найди”.
я иду, будто бы заворожен.
почему и куда – вот вопрос.
чертыхая бесчинство подножек
корней, милости леса с волос
отряхая. найти? в самом деле?
только знать бы, пока не споткнусь,
что же очи вы там разглядели?
а таки разглядели, клянусь!
то ли ветка от ветра качнулась...
то ли локон зеленых волос...
не привиделось же – улыбнулась...
кто поверит? обидно до слез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731248
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.04.2017
оранжерея, дивный сад,
цветы в нем невесомы,
порхают, кружатся, парят
и контуры знакомы.
моргают пестрые глаза
на шахматной площадке,
пытаясь жестами сказать:
“поймай, играя в прятки”.
поймай, оставив в пальцах тушь
одной красивой сказки.
но только, если неуклюж,
увы - всё строят глазки.
оранжерея, дивный сад
порхающих букетов.
ах, если б только бы назад
не выходить из лета...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730909
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.04.2017
мы играли, но так, словно это не мы,
будто пальцы в тисках пережаты,
будто нет у гитары какой-то струны.
“что же сделалось с нами, ребята?
что же сделалось с нами”, – бутылку об пол
чертыхаясь швырнул он со злости.
ночью снился ему старый лаковый стол.
услыхал он: "да ладно вам, бросьте.
не в струне ваше горе, не в пальцах – в душе
те кто видят лишь деньги – лажают.
помнишь, пел кто-то "с милым и рай в шалаше"?
много помнит кто, не понимая...”.
...и настиг на промокшей подушке рассвет,
и глаза в потолок, не мигая:
"неужели слыхали лишь звоны монет?
неужели?". и была другая,
была песня, разящая молнией их,
кто у сцены стоял одержимо.
пел, кто денег не видит, кто для остальных
все до капли – не пуст, нерушимый.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730906
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.04.2017
Дощ з душі печаль змиває,
Тарабанить в шибку.
Ароматом з липи чаю,
Ніби медом скибку,
Мажу я синці сердечних
Намірів, рубцями
Де-не-де – у пам’ять ґречним
Крокам манівцями.
Тарабанить: “Посміхнися!”.
Вторить чаю пара.
Повелось так – не спіткнися,
Інша найде хмара.
Але з неї ж дощ омиє
Знов твої печалі.
Лийся, друже, й я налию
Знову з липи чаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2017
Ніч після третьої плакала росами,
З радості, з горя? – не знати.
Припадала до долу, встеляючи косами,
І повзли ті туманом блукати.
Та відміряне вже наближалося обрію
Жовто-гарячим серпанком.
Зорі за шторою гасли прозорою.
Небо палало світанком.
До четвертої все за годину змінилося
З темно-синього на фіолетове.
Небом золото, справжнєє золото лилося,
Й сльози ночі блищали монетами.
І розтанули шати її, сни розвіялись,
Заблукали тумани, і вже
Теплі промені сонячні заспаним сіялись
В ще мружливу дрімоту очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730763
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.04.2017
Танок полум’яний: крок, помах руки –
Торкає долоня обличчя.
Плете павучок межи пальців нитки,
І подих гарячий все ближче.
Трояндою bata de cola кружля,
В пелюстках заплутує очі.
Під ноги з-під ніг виринає земля,
Схиляє в колінах до ночі.
Як опору дать цьому вогню? Ніяк!
В сітях серце вже стрепенулось.
Сплітається рук кругом шиї змія,
І обріїв коло замкнулось...
В танку полум’янім кров в жилах кипить.
А дражнить – очей не звернути.
Торкає долоня обличчя. Ще мить,
І ллється вустами отрута.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2017
Куди засніжений цей шлях?
Злипаються повіки.
Під одежину – холод, страх.
У вухах вітру крики.
Зливається усе в одне:
Червоне, чорне й біле.
Межу котрийсь та й перетне,
Бодай й полишать сили.
Зусилля – крок, і знову. Сніг
Геть запорошив очі.
“Ми зможем”, – тим, кому не зміг,
Клялися ми щоночі.
І час, напевно, зупинивсь.
Думки зійшлись в мішені.
Зусилля – крок. Ти ж клявсь. Молись.
Зім’явсь листочок в жмені.
Куди засніжений цей шлях?
Скляні не бачать очі.
Тремтить надія на вустах,
“Ми дійдемо”, – шепоче.
Під одежиною нема
Тепла. Листочок в жмені.
Була війна. І смерть була.
Й останнє слово нені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730594
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 26.04.2017
У кульбабах, де роси кохалися
В світлі вранішнім. Гасли зірки.
Він збагнуть намагався, що сталося,
На вустах звідки присмак гіркий?
Звідки спокій такий – десь з середини?
Десь, де рвалась у небо душа?
Як же пахло тепер йому медами.
Дошкуляла одна лиш іржа,
Випікала, крізь сон наче, нутрощі.
На кульбабу метелик присів.
Він дивився і думав – то пустощі,
В світлі вранішнім, кращим зі снів.
Він збагнуть намагався, й те сталося.
Стукіт серця між помахом крил.
Їм вдалося. Вони не здавалися,
Й не здалися. Полягли без сил.
Не пекло вже. Метелик у променях,
Ніби квітка, злетів в всій красі.
Посміхнувся. Прикрив очі стомлені
Між кульбаб, в прохолодній росі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730390
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.04.2017
помню, будто бы вчера: поле с васильками,
страсть глотала страх когда голыми руками,
на спор куст крапивы вверх - кто тут обожжется!?
несся без подложки смех, что впредь не вернется...
помню, будто бы вчера: “рыцари капусты”
в ней же, с криками: "ур-ра-а!". “чтоб вам было пусто!”, –
палкой дед грозился вслед, пусть давно простывший.
забывали мы обед, ужин ждал остывший...
помню, будто бы вчера... годы пролетели...
сжался “материк” двора, пылью поседели
в зачулании “автомат” из штакета с шашкой.
свет там больше не включат. во поле ромашки
улыбнутся лишь во сне. в жизни – все иначе.
и вчерашнее – не мне, но другим ребячит.
улыбнусь тихонько лишь “рыцарям капусты”.
время, как же ты летишь, чтоб тебе, да пусто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730389
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.04.2017
здравствуй, вечер. вновь пришел?
хлопает калитка.
нам с тобою хорошо.
обновить напитка?
обновить, чего не жаль,
и о чем жалею...
ночи теплая вуаль
слез следы согреет.
и румянец на щеках,
отогретых то ли
от тепла в твоих словах
о земной юдоли,
от напитка, что прожег
в горле ком тоскливый.
месяц катит за порог.
сменим лейтмотивы?
да, пора уже, друг мой,
донышко виднеет.
меньше звезд над головой,
небо все синее...
нам с тобою хорошо.
как же тут иначе.
завтра заходи еще.
хлоп калитка. плачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730261
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.04.2017
долгое прощание. вечности минут.
только обещания помни. все. зовут.
только обещание помни. все. прощай.
вечность ожидания. только возвращай...
...так они и замерли, чтобы помнить все
то что предоставило время. в унисон
птицы пели жалобно, улетая прочь.
все. прощай. так надобно. нужно превозмочь.
только опасения: вечности минут
как одно мгновение – больше не придут.
только обещание. помни. и сдержи.
не сдержал. молчание. маки среди ржи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730260
рубрика: Поезія, Военная лирика
дата поступления 24.04.2017
она распустилась бутоном пионии
протуберанцем пыльцу в вечность высыпав
противоречий нераспределенные
миссию выполнят атомов брызги пусть
все что по списку идет эволюции
в ядерной печке с любовью и синтезом
светом звезды в безмятежной полюции
как magnum opus в бескрайнее выстрелы
микрочастицами всею таблицею
яркими кляксами спектров сплетения
ссохла сверхновой пиония, птицею
свет миллиардами лет исчисления
красок остаточным воспоминанием
мчится дорогами ли не избитыми
в глаз мой соринкою, прямо в сознание
вечности виды в незнании забытые
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730052
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.04.2017
Гайвороння злітається першим,
Не злизало ще сонце сніги
Та вони вже віншують завершення.
Їм про те шепотіли боги.
Їм про те крига скресла відтріскала,
Як дихнула спросоння земля,
Потягнувшись затерплими кістками
Відчуваючи весну здаля.
Гайвороння злітається першим,
Розбиваючи хмари в дощі.
Хором карка: “Геть зимо!” , – навершшя
Спису чорного від радощів.
І не знають того, тільки здогади,
Мов, “то птаство вчуває тепло”.
А веде воно, ведене богами,
Саму весну ту, ждану зело.
Над полями, містами і селами
Тільки й чути тепер їхній сміх –
Кряче так гайвороння веселеє,
На кпин взявши зими прудкий біг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729868
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2017
“Мені подобається твій ентузіазм…”, –
Сторінка попелом завіялась. – “Не варто,
Проте, спустивши з паска, все до жарту
Підводити!”, – й здушив судомний спазм.
А з ним завис у тиші мертвим переляком
Думок спітнілих рій. І лоскіт в голові:
“Нема, запроданцю, вже вороття назад, повір,
Як пізно й сипати пороги сіллю з маком!”.
І, як тоді, уперше – все перо
Аж по опахало від крові червоніло,
Рука шкребла папером знавісніло,
В’їдалося чорнило, мов тавро,
Аж відчай звів прокльони до сарказму:
“Тобі писатиму… шепни лиш… хіті дай… –
Цього хотів, за душу? А бодай!”
З-за спини ж регіт про любов ентузіазму…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729867
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2017
Коли ступа землею ніч
Ходою тихою, мов кішка,
Й окреслить місяця усмішка
Їй ебонітове чоло,
Зірковим сріблом навсібіч
Іскрить околами манішка,
Коштовностей впаде лиш трішки
У сутінок підспудне тло.
За кроком крок в клубах туману.
З долонь крізь пальці сиплють сни.
Вслід серенаду цвіркуни
Присвячують її величчю
З росявих поростей бур’яну
Сцен, безугавні вістуни
П’янкого часу – лиш вдихни,
Вчуй її подих на обличчі
Коли землею ніч ступа,
І обрію межа зникає.
Тягар з душі її знімає
Щедрот наповнена рука.
Спадає тільки шкарлупа.
І місяця усмішка сяє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729714
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.04.2017
У спогадів розмаї вітражу
Заломлюються промені надії,
Крізь цукор сочить в склянку “Amnesia”.
Та не зітре і йоти міражу.
Ба, навпаки. В очах зазеленіє
Пекучим залишком на денці жменька рис.
Пекучим комом по горлянці стрімко вниз
Їжак образи, розростаючись, шаліє
У спогадів розмаї вітражу.
В кривих дзеркал гротескнім вернісажі,
Душа від баченого плаче, геть у сажі
Гіркого відчаю. Ковтну. Знов націджу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2017
обійми словом ти ніжно пошепки
потопи у очей без меж всесвіті
станови мою гордість навколішки
і губи у собі навік безвісти
свій накресли закон на папірусі
всею пристрастю поміж лопатками
відірви к бісу крила у вибусі
щоб не знав волі над психопаткою
щоб палали пекельним нашийником
без пощади й жалю твої пестощі
щоб краплини медові зі стільника
обпікали вуста, за край хлещучи
обіймай, притискай, не лишилося
у легенях повітря для стогону
тільки б це мені, Боже, не снилося
недосяжною насолодою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729631
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.04.2017
даже в гневных твоих глазах
я плескаюсь, как рыба в воде
в горьких, в сладких твоих слезах
я теряю себя и мне
уж прости, невдомёк никак
почему, но я знаю что
наши руки, как зодиак,
только б соединить простой
даже в гневных твоих глазах
вспышки молний – а мне рассвет
даже в самых заветных снах
никогда никем так не согрет
ни в одной самой-самой мечте
не давалось мне так легко,
посмотреть, зная, что хотел –
что хранимо теперь замком
и что это теперь всегда –
мне рассветом, пусть даже там,
пусть не часто, всё не беда
верность я сберегу глазам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729630
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.04.2017
Не помню я полыни аромата,
Лишь нотки горечи в витках чудных волос
И губы цвета спелого граната
Застигнувший врасплох меня вопрос
И следом щеголявшая улыбка,
Абстрактная, как мой смущенный взгляд
Упало сердце, почва стала зыбкой
Взмахнули веки, чую – вот-вот-вот казнят...
Не помню я полыни, только горечь
Безумно сладкую, поди гречишный мёд
Тот миг, тот час был, словно заговорен
И запах его память не сотрет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729406
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.04.2017
Я прибираю. Тут мокро.
Сльози ж так швидко не сохнуть.
Плями недопрані, зібгані кінчики… Споко.
Лишається охнуть…
Тяжкі зітхання. Проте, а чи варто?
Мовчечки я прибираю.
Мокрі сліди передують навколішкам – карта?
Певно, до Раю?
Гадаю,
Хто ж тоді випере?
Хто прибере захарусту?
Вишкребу, вичищу, вимету все, все, все –
Хай по тобі буде пусто!
Хай ні крихтини не лишиться.
Зібгані кінчики. Й тільки.
Плечі здригаються, й так воно пишеться –
Ніби ніколи, й ніскільки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729405
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2017
Мы рисовали друг друга,
Кажется, жизни назад.
Помнится, был даже в шутку отруган
Взгляд осью вниз ординат.
Помнится, тени ложились
Акцент придавая чертам.
Неторопливо мазки наносились,
Волю давая мечтам.
Мы рисовали глазами,
Сердцем, касанием рук.
Холст на подрамнике томно часами
Еле глотал каждый звук.
Кисть окуналась, мешались
Новым оттенком цвета.
Мы, задыхаясь восторгом, гнушались
Ластиком правду скрывать.
Мы рисовали друг друга
Просто, с душой, как могли.
Жизни промчались, подобно минутам,
Тропы травой поросли.
Помнится, в шутку отруган
Был слишком смелый тот взгляд.
Увы, наши кисти судьбы центрифугой
Разбросаны жизни назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729340
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 18.04.2017
– шепни мені, коханий,
про нашу першу ніч,
про те, як до нестями
вогнями віч-на-віч,
про те, як верболозом
сплітали почуття,
як щастя лились сльози
в поєднане життя,
шепни мені коханий,
притисши до грудей,
як сталося, між нами,
що більш нема людей
для нас на цілім світі,
шепни прошу, прошу...
зашелестіли віти
під краплями дощу.
– про першу, не останню,
про те, що тільки ми,
до самого світання
шептатиму тобі...
і знов лилися сльози
в переплетінні душ.
в житті й так море прози –
кохай! кохай чимдуж!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2017
Наблизилась до урвища,
Щоб краще роздивитися.
Щоб певно. Вряд чи ж буде ще
Нагода нам згубитися,
Нагода нам заплутатись
Долонями між пальцями.
Бодай нитки й забудеш десь
Ці між чужими пряльцями.
До урвища наблизилась,
Бо острах в спину дихає,
Бо думала й комизилась,
Поки не вчула – лихо є,
Та поки воно, клятеє,
Жалю втрат не посіяло –
Ще кілька б кадрів зняти нам
Про те, про що й не мріяли,
Про те, що шепотілося
Та з язика не сходило...
Тепер тут опинилася,
Й до краю все підходила.
До краю. Й все – лиш урвище.
І більш, і більш вдивлялася...
...і плакала, побачивши– ще
Буде все. Й це сталося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706868
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.12.2016
скарбом коштовним іскриться сніг
шовком лягає на плечі ніч
зорі-сніжинки летять до ніг
сріблом босоніж оцим настріч
вовком голодним в танку дерев
глитає шкірячись слину він
рве душу хтивом ятрена крев
взір схарапуджений навздогін
по нецілованих тих слідах
снігом затаєних, лиш ледь-ледь
пальчик тендітний, мов крильця змах
обрис заметів міняв на треть
сріблом колким босих ніг ще крок
очі облизують кожен згиб
думки коротший один стрибок
довший безодні цілунок вглиб
шовком лягає на плечі ніч
віддихом важким тепла умить
геть зволікання всі. віч-на-віч.
серце щемить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706483
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 14.12.2016
Мов вино, ласий сік по зап’ястю струмив,
Жаркий, ніби рубіни товчені.
Ще ковток – до зірок крок. Сріблястим дражнив
Блискіт іскор зіниць навіжених.
“Ось він! Ось він!”, – “Апорт!”. Виліта серце, мчить,
Скавучи. “Цить-но, цить-но…”. Та де там.
Ошаліле, мов чорт. В ботфорт писком. Умить
В підборіддя вп’явсь кіготь-катетер.
Через сором, крізь біль вгору хором йде хміль –
Ейфорична відозва терору.
А зап’ястя сочить. Скавучи ледь, відтіль
Язиком по долоні – у море…
А там сік той, мов трунок, маркий. Б’є курок
Капсуль – бах! І без ліку, без ліку
Кроків! Збились в танок зашарілих думок
Зорі. Ще. Наостанок. Довіку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702626
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 24.11.2016
Кохай мене, неначе й не вмирала,
Мов п’яти не облизані вогнем,
Завзяттям бевзів й пустослів’ям трибуналу,
Так, в серці ніби знов солодкий щем.
Кохай мене, неначе й не позаду,
Мов спину твою страхом не звело.
Кохай без сподівання на пощаду,
Якої б і без того не було.
Кохай... Завиє в проймах пустих вікон,
І моторошно цегла упаде
У мертву тишу, перед відчайдушним криком.
Так завжди, коли чуєш – вона йде.
Так завжди – із нізвідки у нікуди
В багні з дощем з’являються сліди.
Вона шукає, так говорять люди,
“Кохай мене...”, як вчуєш, так і жди...
...тендітні кроки, й шепіт за спиною,
й на шиї пальці мрецькі, крижані:
“Кохай мене, зостанься тут, зі мною,
В моїй ненависті диявольськім вогні!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697691
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 31.10.2016
губу закусив, мы шагали вперед,
в ладонях мечты обнимая.
горчило во рту, но ведь цель – сладкий мед,
душистей черемухи в мае.
был взор чист настолько, что звезды вот-вот
прольются дождем на ресницы.
губу закусив, улыбаясь, вперед
листали, шуршали страницы.
листва шелестела, смеясь в вышине,
и ветер ловил смеха слезы,
за шиворот, вижу, тебе, как и мне,
октябрь сорвался с березы
в ладонях мечты обнимая, вот-вот
мы верили – чудо случится.
плевать, что “сюрприз” нам припас поворот,
ведь здесь и сейчас – словно птицы
парим. ну а сколько там метров? увы...
но нет, почему? – все ведь наши!
плевать нам, что, мол, не теряй головы –
коль переживем – станем старше!
коль переживем, то, губу закусив,
в ладонях мечты обнимая,
мы только вперед, никого не спросив,
до самого-самого края!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697636
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 30.10.2016
...коли ти кліпаєш – зривається цунамі,
І серце захлинає почуттям.
Немов коллайдер створює між нами
Експерементну ситуацію. Додам,
Що лихоманка – є цьому ефект побічний,
Як прояв нетерплячки і страху.
І, звісно ж, посмішка твоя мій стан комічний
Підкреслює, й кут нахилу даху.
А звідти вже без гальм мчить черепиця,
Притрушуючи втопленого стук.
“До кави, люба, спробуйте кориці, –
Предсмертним подихом ледь витискаю звук.
І знову кляті вії йдуть до зльоту.
Хапай, хапай шалено оксиген,
Бо фронт цей уподобивсь голольоду –
Хижачка бачить все, мов крізь рентген!
Тікай наївний, к бісу нетерплячку,
І лихоманку тую – к бісу все, все, все!
Вона ж моргнула, й облизнулась. Стало лячно.
А дідько пирснув сміхом: “Нє, не пронесе!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697066
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.10.2016
Немов самозакоханий коханець,
Брунатний жовтень прохолодою горнув.
І може був би той замріяний рум’янець,
Щоб в очі вересень ще листом не жбурнув
Та так, що не одну ніч сохли очі,
Змиваючи слізьми іржаву гидь.
Хто би повірив лиш, що мрію так зурочить
Під силу тим же, хто був нею, вочевидь.
І той самозакоханий коханець
Змінився жовтнем, і рум’янець також зблід.
І знаєш – дивиться ж, і виє, сіроманець,
А у витті тім чути відчай. Бо не слід.
Не варто напускати в очі пилу –
Увесь він виплачеться, оголивши суть:
Диявол теж зірвався з небосхилу,
Якого ні вернуть, ні позабуть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2016
Я пальцами перебираю звезды.
Там, в волосах, запуталась луна.
Октябрь щенком в ладони нос морозный
Настырно тычет. Ночь обнажена.
Слетают грязным золотом ошметки
Осенних платьев в тусклом блике фонаря,
А ветром потревоженные ветки
За них пытаются схватится. Только зря.
Их слезы горечи слетают прям за ворот.
Поежившись, не хуже чем октябрь
Уткнулась в шею, на корню попытки споров
Срубив. Ну что ж, команды ждет твоей корабль.
И так прижавшись, в сердце мы осенней ночи
Нырнули между луж и фонарей.
Я звезды всё дорогою песочил
В ответ мурлыканью тихонькому: “Андрей...”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694068
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.10.2016
я смотрю - в лепестках твои волосы
растрепались струями дождя.
как по сердцу ножи эти полосы.
не моргаю, чтоб видеть тебя,
не дышу, чтоб видение дыханием
не развеяло, словно туман,
пусть дается сие воздержание
еле-еле, пусть это обман,
пусть трепещут дождем твои волосы
только жаль, что не сердце, увы.
я смотрю, шепча сдавленным голосом:
"не сносить мне моей головы...".
“не сносить...”, – лепестки тихим шорохом
не взаправдашним эхом в ушах
раздаются, смеются, и ворогом
станет мне мой не сделанный шаг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694048
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.10.2016
...з травневим повітрям, де запах дощу,
з розталим березеня снігом,
чекай, млинцем-спогадом лиш пригощу –
замажемось, й луснем від сміху,
й полізем в добіса холодний ставок,
зігріє глінтвейн нас під мостом –
таких не було і не буде зірок
яскравих ніколи. все просто.
ми знаєм куди не вернуть журавлі,
не пахнуть вже так сінокоси,
в яких сміх дзвінкий, де дурні і малі,
а вітер куйовдить нам коси,
і осінь, сп’яніла від трунку інтриг,
напившись гірких і солодких
сліз горя і радості... дивний бліцкриг.
і все занепало в зародку.
так кожного разу: відходив “кінець”,
і нова весна наставала.
вдягнули троянд ми колючий вінець,
і болю з часом не стало...
...травневе повітря, і запах дощу,
і березень той, з талим снігом –
все це через рими я вкотре впущу
в ніяк не дописану книгу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016
Обожнюю гуляти разом містом,
Тримати руку, й притискатись до плеча.
Я, ніби книга, яку ти наповнив змістом.
І ти це знаєш, бачиш у моїх очах.
Ти вітер мій, коли спекотна днина,
Ти мій вогонь, коли усюди сніг,
Ти найдивніша у житті моїм людина,
Ти мої сльози, ти мій щирий сміх,
Моя підтримка і моя відрада.
Та головне, в єдинім слові – “мій”.
І я люблю на твоїм комірі помаду,
Мов оберіг лишать, від заздрісних повій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2016
коли настане час кохання,
і стрілки виб’ють серця стукіт,
а зволікання на зітхання
солодкі змінять ніжні руки,
коли горнутимуться щиро
ображені теплом до цього,
бо нагороду має віра,
й нема солодшого нічого,
на перехресті в одне ціле
зіллються в русі два відрізки,
і несміливе зашаліле,
мов ружа, личко, близько-близько...
...тоді кохання час настане,
й серця заб’ються, мов куранти.
усе на місце своє стане,
і зникнуть зайві варіанти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2016
там де дощ, і попелу шипіння
засичить ображено на долю,
листом опадає ластовиння,
що лишило спогад тавром болю,
що лишило присмак гіркий меду
на некусаних до того (й, певно, після)
вустах, спраглими залишених навмисно,
бо таке, як виявилось, кредо,
і, як виявилось згодом, хворе хоббі.
зорі хрумнуть першим снігом. досить! досить!, –
ніби граблями, долонею по лобі
я щодуху лясну, совість цього просить,
і покрученим брунатним всохлим листям
опадуть додолу залишки омани.
зашкарубли, сукровинням вкриті рани.
доля вже покинула обійстя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2016
Намисто бузкових овалів на шиї,
Лілові браслети на тонких зап’ястях –
Безцінні коштовності спогадів мрії,
Втіленої у вчорашню ніч щастя.
Химерно на стегнах сплелись візерунки,
Голоду пальців сліди тамування,
Губи, набухлі від диких цілунків
(і на обличчі також): всі бажання,
Ніби у казці – все протягом ночі.
Двічі і тричі пройшлися по списку
Зверху донизу, й назад – все, що хочеш
(все, що хотіла) підвели під риску.
Та чого варті ці спогади нині,
Коли казкар дочитав свою книжку?
Погляд скляний. В зібганій одежині.
Тільки б крізь двері проскочити нишком.
Тільки б “дарунків” ніхто не побачив:
Шарфом “намисто”, під кофту “браслети”.
Серце, з похмілля вже, злякано скаче.
“Щастя” ж – серветкою, й до туалету...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690386
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.09.2016
Сьогодні на сцені маестро.
“На біс” буде, згідно прогнозу.
Ось-ось віртуозній грі цього оркестру
Зірвуться овації-сльози.
У круговерть увертюри
Вже засмоктало свідомість.
Імпровізацій етюди з натури
Злизані спрагло натомість.
Струнами пальці танцюють.
Вибач, не буде антракту,
Хоч розум бажає – душа нівелює
Стогоном скріплення пакту,
Стогоном подиху моря,
Гулом прибійної хвилі.
Втримаєш в пригоршнях збивані зорі,
Очі замруживши? Realy?
Маестро на сцені сьогодні.
Повні ущент уже зали.
Та до світання ще вічність, й в безодню
Знову і знову пірнали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690383
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.09.2016
ти віриш, я знати не знав, і не думав,
що яблук солодких гнила серцевина
під лоском червоним – довірливо схрумав,
і грюкнули двері, немов домовина.
та дивлячись вслід розпорошеній мрії,
іронії з болю ще пагін не звівся.
...а тут ось – роспродаж: метелики-вії
минуле за безцінь… і погляд змінився:
коли вже тебе об’їдатимуть черви,
я щиро подякую тому випадку,
котрий був закинув мене у резерви,
зім’явши любов, мов криваву прокладку.
і, коли нутрощі твої прогнилі
продемонструють тебе справжню світу –
я буду молитись, чорти щоб в горнилі
зварили компот із душі пустоцвіту!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688128
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2016
В руках гілки березові я закручу в кільце.
Їх жилками сперезаю. Вже сонце на лице
Кида останні промені. Хутчій! Хутчій! Спіши,
Бо дзеркала потомлені змикаються душі!
Вчуваю серця рідного розмірний тихий стук.
Плетіння заповітного не випущу із рук.
За вузликом йдуть вузлики, намиста павучок.
Бринить з-під пальців музика. Співа для снів сачок.
Мов вітер в колисковій цій поскрипує гіллям.
Єднаю кільця у руці – Його вам не віддам!
Хутчіш! Хутчіш! Мереживо заповнює все тло.
Собі в сні не належимо, поки не розсвіло.
Поки зоря не взялася, лови, благаю, їх,
Щоб знову з Ним сміялася й ковтала Його сміх!
Пройдуть піском крізь пальці хай лиш ті, що до душі,
У сітку інші всі хапай! Спіши! Спіши! Спіши!
Десь в морі чорно-синьому пливе Він між зірок.
Ловців плести не кину я намистовий вінок.
Жмут пір’ячка по ободу, щоб дихалось, пущу.
Душі цнотливу наготу Його я захищу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686901
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 31.08.2016
У зелених шорохах, поцілунках росами,
По наузах-мороках роскидала косами,
Босоніж стежиною у моху в урочище.
Дряпає ожиною ліс, мов кіт, муркочучи,
Обіймає гілками, в коси заплітається.
Скаче серце білкою – боги в нім кохаються.
Плетево прадавнєє той любові вишите
П’янким різнотравіям: на грудях – щоб втішити
В час-годину смутную; на руках – для захисту,
Щоб вони безпутної не творили напасті.
Стежкою замшілою крок за кроком стелиться
В землю дерев милую, край, де Божич селиться.
І в зіницях, зяючих чорним Мари волосом,
Пломінь спопеляючий заіскриться колосом,
Заспіває шепотом вітер вгорі кронами,
Душу сповнить трепетом сміх у вухах дзвонами.
То Полісся радує, що дитя вернулося.
Ліс шумить. Ліс згадує те, що не забулося.
Те, що не забудеться. Що в наузах-мороках.
Лиш ступай. І збудеться. У зелених шорохах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686317
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.08.2016
Мы выходим из лона матери,
Жизнь дающих хтонических вод.
Наш путь чище праздничной скатерти.
Но каков же в итоге исход?
Ветер судеб над водами кружится.
Он хватает. Бросает на брег.
Подрастет волна, коль будешь тужиться,
И стремлением усилишь свой бег.
Только что впереди ожидается?
Камень? Галька? А может песок?
Волна катится, с силой бросается,
Чтобы вскоре усвоить урок:
Чем больнее, тем тверже ступается –
Вязнут ноги в размокшем песке.
А волна, если засомневается,
То утащит назад налегке.
Только где оно, обетованное,
Когда почва уже, не вода?
Оглянись – и оглянутся (странно, да?)
Сотни тысяч таких же. Года
Предстоит в печи общества плавиться.
Закалится в процессе сырье.
И заплаканный ангел появится
Над окрашенным в красный бельем.
Он догадки имел. И доверие.
Вечный спутник. На лодке своей
Он уверенно, сквозь суеверия,
Душу в Рай вез. Не зная людей.
Мы стеклом берега гладко выстлали,
Забывая что хрупко оно.
Мы не поняли – не дали – истины,
Как, увы, уже титры в кино
И по глади зеркальной шли трещины,
Как по телу морщины. Душа
Не смогла получить ей обещанного.
Ветер гонит песчинки, шурша...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680714
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.07.2016
не завадило б трохи жертовності.
хоча правда лиш крихтою льоду є.
і, хай як не блищали б коштовності,
з них, закоханих, зрештою розпач ллє.
з них, зірок у воді віддзеркалених,
кожна крапля, здалось, в серце б вп’ялася.
проте марно. з вуст-маків розпалених
щиросердя зібрати не склалося.
але ж, боги, на що ти очікуєш?
неможливого хтять очі слізнії?
тільки погляд його довкіл никає...
ох, не стать, вам, дурні, барду піснею!
це ж не важко, як спершу здавалося.
не завадило б трохи жертовності...
...й шепотіли, мов листя. і сталося.
й слізьми щастя блищали коштовності.
(за А. Сапковським "Відьмак. Меч призначення")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673718
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.06.2016
я беруся за аркуш щовечора,
затискаю в руці олівець.
увесь час, не повірите, втечею
марив я. та, проте, це кінець…
…огортає, мов ніч, чорноокая,
і мурахами шкіра дрижить.
не дає котрий день мені спокою
погляд – камінь на серці лежить.
погляд – чорнеє тло, що між зорями,
пробирається в мозок і в кров.
на колінах раніше нескорений,
погляд миттю його поборов.
котрий день, де не глянь – ції обриси.
окуповує думки пітьма.
“зникніть… зникніть…”, – шепо́чу в півголосу,
сподіваючись “ні!” крадькома.
а вона опівнічними ві́трами
увірветься неспокоєм в сон,
обплете знов хвилинами ни́тками
мою долю коса́м своїм в тон,
візьме душу перста́ми точе́ними,
загортаючи в пригорщі все.
таврування вустами печеними.
й так щоночі. й ніщо не спасе.
й так щоночі, цілунками лічені,
з сонмом янголів в хитрих очах
я прощаюсь, жаданням відмічений.
волі вітри роздмухують прах.
та й вона, смішно аж, непотрібная
у полоні цих чорних світів.
огорнула, мов ніч, темінь рідная
розумінням, що так ще не хтів,
відчуттям, що отак ще не билося,
як затисле в долонях оцих
моє серце. дививсь, і дивилося –
чи ж здалось? – це утілення втіх…
й знов мурахами шкіра покрилася.
мов на службі, тремтяче молюсь:
“огортай… огортай… боже… змилуйся…”.
псом тихенько до ніг пригорнусь.
огортай! огортай! випивай до дна!
не хвилюйся – по вінця наллю.
ти мій Рай, неба край, дивна дивина!
вдар щосили, бо певно я сплю!
а вона вечорами червневими,
зорепадами що́ки торкне –
так от пси обертаються левами,
серце й камінь навпіл розітне.
не давай же одвік мені спокою!
і в усмішці читаю – не дам,
доки стрілки життя твої цокають…
… ось у чому зізнаюся вам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673426
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2016
злітають вгору руки-крила
ніч струменіє шовком кіс
велична лебідь полонила
всіх глядачів ще з-за куліс
перехопило подих в грудях
всі погляди на ній одній
вона з’являється на людях
й долонь здіймає буревій
і кожен вигин навіть мармур
не смів би оспівать в віках
лиш в поглядах вона. все марно
не осквернить її рука
дощ не посміє замочити
ба, навіть вітер - й той у ніг
лише б побачити, й прожити
лишивши спогади для втіх
лише б побачити, й пізнати
як виграває шовком кіс
жіночої апостол влади
сповнений таїни Улліс...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666830
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.05.2016
я дивлюся – тендітная айстра
розплилась заграваючи в танці.
ні, не квітка – шедевр геніального майстра,
що сховав дивні чари у щічок рум’янці.
я дивлюся – і скло моїм видивом грає.
що я бачу – лиш, певно, душа розуміє,
я ж бо – ні, і це сердце безжалісно крає.
все дивлюся, і з відчаю розум дуріє...
хто ти – квітка, чи просто сама досконалість,
що хова ідеали в дзеркальних відбитках?
чи пробачиш ти погляду мого зухвалість?
але я не покаюся навіть при свідках,
і не зводячи очі гадатиму й далі,
що я бачу, й чи бачу це, чи ж може мрію...
ось до чого призводять здається б невдалі
такі фото. і я вже нічого не вдію...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2016
сутеніло. вечір хмара підганяла.
“є розмова...”, – спантеличив твій дзвінок,
і невдовзі у дверях моїх стояла
трохи змокла несподіванка. ще крок.
“так, чи ні?”, – твоє питання риторичне.
за вікном шепоче дощ, гримить гроза.
помічаєш – щось у цьому гіпнотичне,
коли пальці переплутались в косах,
коли очі у очах таке вбачали,
що й не вимовиш – перехопило дух.
лиш вуста все більше ближчими ставали.
не спинить ніщо вже цей солодкий рух.
і питання риторичне, мимоволі,
ніби зірваний листок календаря,
вниз ковзнуло твоїм платтячком поволі.
відлік ночі дала першая зоря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666180
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.05.2016
Він повертався додому.
Сонце на обрій лягало.
Виринув спогад – картина знайома,
Й з ним відчуття – бракувало…
Так, бракувало всього цього досі.
Мовчки. На гіркій усмішці
Тінь промайнула, і, наче та осінь,
Всохла листочком у книжці.
Він зупинився на хвильку
Серед замшілих сосен.
Вітер радів: “Ти вернувся, Васильку!
Га́йда ж босоніж в покоси…”
“Нумо ж…”, – відлуння вторило,
Танучи в скрипі сосновім.
І, як колись, знов зозуля дурила.
Та шерсть позлізала на псові.
Мовчки. На гіркій усмішці
Спогади тінню майнули.
Вкрадене щастя. Кого ж в цій крадіжці
Нам винуватить, зозуле?
В сутінках відповідь зникла
Так, мов ніхто й не питався.
В тиші з думками фігура поникла,
Час босоногий згадався.
Посеред сосен замшілих,
Капали дні всі і ночі.
Рясним дощем по долонях зопрілих
Лили старечі їх очі.
Він повертався додому.
Дому, якого не стало.
Руку простягши собі, молодому,
Сперся. Ще трохи. Світало…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2016
ти пам’ятаєш вечір тей: сніг пір’ям з неба сипав,
мов тіні ми поміж людей, щасливий шепіт зтиха...
не було нас для них та й нам на всіх було начхати.
в очах топились очі, сміх – ми вчилися кохати.
ми вчили кожен сантиметр незнаного раніше.
так смішно – твій колючий светр тоді був найніжнішим...
ти пам’ятаєш, ліхтарі – мов зони стоп-контролю.
та де там, ми, дурні й малі, і рвуть серця на волю.
приструнить хто нестримність рук, міцні-міцні обійми –
заледве тамували звук в цілунках навперейми,
і душі пилися до дна голодними ковтками.
палала пристрастю зима. сніг сипав пелюстками.
ти пам’ятаєш? звісно ж так. я пам’ятаю й досі
хитросплетіння. мов будяк я плутався в волоссі.
і очі, очі – всесвіт мрій, де і без слів все ясно:
моя була ти – я був твій. це було надпрекрасно.
не існувало нас для всіх. й на всіх було начхати.
повірить хто би зараз зміг, що можна так кохати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2016
ти настільки у всьому впевнена
та реальність, немов насміхається:
оступилась – уже не заземлена,
і, тремтяче, в страхи одягаєшся.
граєш в чорта – та де ж тії рожечки?
ще й і крила он пір’ям не вкрилися...
а за рогом знов принц – о, мій Божечко!
помилилась? та ні... й знов розбилося.
знов сльозами омита наївними
самовпевненість, геть пересолена.
звинуваченнями голослівними
знов від друзів й рідні душа зболена.
...та не личить такій схаменутися
(не навчила цьому, на жаль, вулиця),
послизнулась – аби не схибнутися.
довго з “obey” на шапках не журяться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2016
я не верю, быть не могут
звезды ярки столь. а ты?
сыщешь ли по ним дорогу
с закулисья темноты?
поспеши, мой друг, скорее,
нам минут уж не вернуть
что утеряны. но греет
ведь надежда? ну чуть-чуть?
перебирайся ко мне в сердце,
и аренды не плати.
я оставлю тебе дверцу
приоткрытой. пол пути
до порога. недалече.
поспеши, остынет чай.
заскучать в сей дивный вечер
не позволю – так и знай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641492
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.02.2016
“здравствуйте, будьте любезны –
с улыбкой кофе одно”.
люди спешат бесполезно
там, за морозным окном,
мчатся, несутся куда-то.
в чашку крутой кипяток
льется, и полнится грудь ароматом.
вот он, желанный глоток.
секунды, а может и дольше
волшебный, чарующий вкус –
казалось, в нем было немножечко больше
желания ошпаренных уст.
и сладкая горечь, язык обожженный –
все снова, как и в первый раз.
здесь вся благодарность – во взгляде польщенном,
за этот, с улыбкой, заказ.
и, вроде бы, не изменилось
ничто за морозным окном.
все суетно серо. но будто приснилось,
ей богу, все чудилось сном:
приятная ваша улыбка,
“пожалуйста!” ласково вслед.
и я осознал – роковая ошибка
сюда не ходить на обед...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640685
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.02.2016
Три маленькі колоски. Запустілі хати.
Матір сльози на кістки ллє. Кого благати?
Видно Бог осліп давно. На очах червоне
Ненависне знамено. Смертю серп відгонить.
Молот по надії б’є, розтрощивши віру.
Кров “брат старший” хижо п’є та не знає міри...
Колоски маленькі три. Схрещені на грудях
Ручки білі три не три – в них тепла не буде,
Як нема душі у тих, хто топтавсь по крихтах
Життєдайних і святих в тридцять третє літо.
А червона смерть іде жнивами скорботи,
Хто не схилиться – впаде під її чоботи.
Та хилися – не хились, колоски кирзо́ю
Вже розтоптані. Молись – дуло за спиною.
Сіє голод по полях чорним урожаєм
Хліборобів – в мозолях, босі йдуть до Раю.
Недовиконано план – тисяча в годину
Помира! Чорніє лан. Помовчим хвилину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635552
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.01.2016
от чего глаза твои как будто
никогда не видывали слез?
в них смотрю я вновь, и словно утро
наступает. кожею мороз.
в них смотрю я, будто Стивен Хокинг
в бесконечно манящий простор.
как же они все таки глубоки.
имя бога прячет их узор.
меж ресниц как будто затаилась
сила преклонения колен.
я смотрел: душа моя молилась –
столь неописуем этот плен.
от чего в глазах твоих, как будто
смысл, что не сыскал я в бытие?
я в них умирал ежеминутно
мышью, покорившейся змее.
и одна лишь мысль меня пугала,
лишь одно меня бросало в дрожь -
только бы мгновение не настало,
когда в сторону свой взор ты отведешь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634629
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.01.2016
кровь моя грешная… тяга неспешная.
колкой усмешкою в легких замешкался
дым – безутешная надежда внешняя.
орлом ли решкою, кожею слезшею
шах и мат пешкою.
вешать? маразмы, да?
кровь моя грязная… трёшкою лязгают
червеобразные мысли безсвязные
неизлечимой заразной проказою
в кожу зоманом, на выход – миазмами,
взрывоопасными фразами вздорными…
кровь моя черная… гниль, нареченная
совести смертью, никем не прощенная,
серебром тридцати копеек жженная,
грешная, грязная, смрадная, гадкая,
всем десяти сефиротам отвратная
зла эманация галлюцинацией
квадратом из девяти
сумой в пятнадцать. прости
но нет компенсации за ту вакцинацию.
яда молекулы приз в номинации –
и кульминация…
тяга…
стагнация…
…только овации
вместе с насмешками. мобилизация:
турою по пешкам, и фразы впредь лишние.
доскою афишной, давно обдертой, пустое двустишие:
“кровь истощенная и обездушена
стань же им всем в горле комом удушливым!”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633476
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.01.2016
здравствуй, милое одиночество.
заскучало, небось? под глазами круги
вижу. только вот чем мне помочь тебе?
ах, обнять… не сегодня. прости.
понимаю, прошу слишком много я.
задержался и так. извини.
да, моя отговорка не новая,
но вдвоем скоротать эти дни
нам, увы, ну никак не получится.
очень стыдно, поверь мне, и жаль –
как представлю, что ты здесь, измученное
(а ведь даже еще не февраль)...
здравствуй, милое одиночество.
...и на этом, родное, прощай.
мне так много сказать тебе хочется,
только в чашке остыл уже чай...
лишь одно "не скучай" заеложенно,
и оскому набило. прости,
но по полочкам книги разложены,
и там новых, увы, не найти.
остается расстаться в который раз.
а надолго ль – я вряд ли скажу.
просто что-то никак не срастется у нас...
не скучай. мне пора. ухожу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633100
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 03.01.2016
Я полночи тебя ненавидел,
А другую – себя презирал,
Что в заботе лукавство увидел,
И чуть веру всю не растерял.
И в обиды слезах задыхаясь,
Я пытался себя оправдать.
Но все факты – как ногти ломались.
Их пришлось на корню обрезать.
Я полночи скотиною пьяной
Гнал на красный флажок миража,
А другую – вкушал окаянный
Результат моего кутежа.
И на сколько же горьким и гнусным
Мне пришёлся тот чертов заскок,
Что я враз ощутил, как же пусто –
Не калачиком у твоих ног...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630922
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.12.2015
Волны колышут вечерние ноты,
Солнца закат их в латунь обрамляет.
Словно прибой, бьются в скалы здесь годы,
Но безмятежность никак не растает.
Тысячелетия длятся минуты.
Синим мазком на сиреневом небе
Створки желаний уже разомкнуты,
Жемчуга звезды икрою на хлебе.
Вот оно! Вот оно! Пляшет блаженство,
Волнами катится рябью искристой.
Воздуха хмель зашипит совершенством
В легких бокале напитком игристым.
Волны вечерние ноты колышут.
Солнце кокетливо прячется в ложе.
Море поет тихо – звезды услышат.
Кажется, нет, я уверен, что тоже...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629411
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 17.12.2015
Вечір ого́ртує ковдрою плечі,
Аквамарином малює по мріях
Лінію обрію – стежку для втечі
В спокій, що західним сонцем жеврІє.
Вітер-бешкетник куйовдить волосся,
Гілки-шептухи потріскують стиха.
І, ніби сон, на секунду здалося –
Па́лким коханням в потилицю диха.
Хвилі муркочуть. А тілом мурахи
Бігають лоскотно, мов навіжені.
Господи Боже, чому я не птаха?
Чом не пірнаю у небі блаженнім?
Вечір ого́ртує те́пло і втішно,
Очі сльозливі втира фіолетом:
"Марити втечею, дурнику, грішно –
Спокій є даром лиш мертвим поетам".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629410
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.12.2015
Провожаю русалку последним дыханием.
Остается примерно секунд тридцать пять.
Давит легкие. Странно, но нет нареканий,
Лишь бы только она оглянулась опять,
Лишь бы только она на прощание моргнула,
Утопив мою душу в бездонных глазах.
Я ведь знал изначально – она обманула,
Но запутался в дивных ее волосах,
Заблудился в изгибах змеиного тела,
Что манило огнем дурака-мотылька
Шаг за шагом, в пучину холодную смело,
Пока смерти груди не коснулась рука...
Провожаю русалку последним дыханием.
Остается примерно еще три.. два.. раз...
... с удивлением узрела она ликование,
Оглянувшись, в стекле его преданных глаз...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628940
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2015
Трапляється ситуація,
Коли в діях жодної логіки –
Тільки дотики, дотики, дотики...
І, десь там, назріває пульсація.
І, десь там, розумієш, що відповідь
Не потрібна – питання ж не задане.
Справжній фокус – коли не розгаданий.
Справжню магію криє очей блакить.
Неймовірне дитяче захоплення,
Дивна казка про фею з Нетландії,
У якій крадькома, мов ті злодії,
По слідам задоволення... Господи!
Є легенда: Пегаса побачити
За життя не під силу смертному
Та, клянуся колінами стертими,
Я би зміг її переіначити –
Не під силу було б навіть богові
Погляд твій, хоч на мить з думок викинуть.
В ньому відповідь, лиш в ньому відповідь
Зачаїлась драконом у логові.
Й не потрібно тут жодної логіки.
Слів у казці цій не передбачено,
Бо душею, як в "Фаусті" сплачено
За найкращі в житті миті... й дотики...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626675
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.12.2015
Я хотел бы взорваться песней,
Разбросать слова, как конфетти,
На припевах, да так, что прелестней
Ты не сыщешь, ну как не крути.
Чтоб занозой попсовой в нейронах
Завязался матросским мотив,
Философский, как с уст у Марона,
Доминантный из прерогатив.
Чтоб в тебе, в каждом атоме, клетке,
Словно вирус, разнес он одно –
Ты помечена дьявольской меткой,
И судьбы избежать не дано.
Только петь без конца, до кончины,
Кувыркаясь в словах-лоскутках.
Что еще может сделать мужчина,
Чтоб в твоих быть единым глазах?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623895
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.11.2015
Вас когда-нибудь предавали?
Не товарищи, нет, не в бою.
Только та, которую вы называли
Своей ненаглядной, шепча:"Люблю..."
Вас когда-нибудь били током?
Не розетка, и не с проводов.
Губы милые - ягоды соком
Словно на́литы. Это любовь...
Вы так думали, вы так верили.
А вы знали, что веры нет?
Вас давно уже перемеряли
На словах, и глотая смех!
Вас когда-нибудь убивали
Самым подлым из всех способо́в?
Если нет – дай Бог, чтоб и не знали,
Какова на вкус эта "любовь"!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623890
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.11.2015
Блідий на білім полотні.
Повисли мантії на стійках.
Легенда жаху у житті
Та cмерть, на жаль, така злодійка.
Летять з дзвіниці кажани.
Стікли вже кров’ю усі жертви.
Лиш оксамитом на труні
Червоні лінії. Він – мертвий.
Цнотливі наречені йдуть
Процесією повз склепіння.
У квітах, що часу не ймуть,
Застиглих в мертвому цвітінні,
Лежить у темряві один
Покійний граф Бе́ла Луго́ші.
Та ні, не вмер! Клубочить дим,
І нежить повстає! Мій Боже...
(Bauhaus – Bela Lugosi's dead)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622202
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 19.11.2015
Січневе літо то, чи мо’ зимовий липень...
Я пам’ятаю лиш: в четвер, після дощу
Зустрів тебе, ти не́сла свіжі квіти –
Я й не гадав, що вітер змін в себе впущу.
Ох, як шалено розтріпав він мою душу
Дитячим сміхом розпашілого зонта́.
Злякавсь ураз, що ком у горлі вже не зрушу,
Що ця реальність, вкрита шарфом – вже не та.
А ти пливла, і з парасолі дзенькотіли
Овації минулого дощу.
Зустрілись поглядом – і враз затріпотіло
У грудях серденько. Та що ж то я відчув:
Дитячий подив, і захоплення, і відчай,
Що мильне марево ось лопне? Але ні.
Ти крокувала елегантно та неспішно,
Минаючи калюжі дощові...
Це все, немов, писалось на папері:
Роззявив рота я, дурний шалений пес,
А ти проходячи, всміхнулась тихо: “Мері”.
І дах поїхав мій від дивних ціх чудес...
Зимовий липень то, а мо’ й січневе літо...
Я пам’ятаю лиш ірисок аромат.
І образ, що з’явився непомітно,
Й так само зник, ввірваши серця мого шмат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2015
Мы с тобою еще нацелуемся.
Обещаю. Но только дождись.
Ну, чего ты, дуреха, вновь хмуришься?
Ну подумаешь. Сколько та жизнь...
Обещаю тебе, вновь мы встретимся,
И в объятиях раздавим печаль.
Рассмеемся, поверь, мы над этим всем.
Ну зачем ты. Намочишь вуаль...
И она, вновь уверившись сказанным,
Повернется, поникнув, спиной...
“Только твой, – прошепчу, – но не сразу ведь.
Погоди, Смерть, пока я живой...”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619682
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 09.11.2015
Тільки темрява й го́рне обіймами.
Як же холодно в ніч цю безхмарную.
Ми так прагнемо видатись сильними,
Проте марно все, марно все, марно все…
Шепотіла мені, ніби матінка:
“Ти, розкрившись, тепло усе вистудиш”.
Я ж бо, в зорі закохана, в затінку
Рахувала всі напади й приступи.
Як же тіпало серце, захо́дилось,
Захлиналось від горя та радощів.
Закохалось – і знов не погодили
Запит, мрії останнії кра́дучи.
Позадубли вже пальці, не гріють їх,
Не утримають аркуша з ручкою.
Тільки й чуть підсвідомості їдкий сміх:
“Скористались наївною сучкою!?”
Скористались, підтерлись, пожбурили,
Мов те яблуко, щойно надкушене.
У відча́ю помиї занурили
Серце, кров знов зализувать змушене.
Тільки болю нема вже, ні прикрощів,
Лише порожньо, мов в центрі бублика.
Чим не місце для брехонь і хитрощів?
Налітайте, закльовуйте, публіко!
Смерть, і та в очі глянуть соромиться,
В пусті чашки, останнім не вимиті.
В них плісня́ва минулого томиться.
Не соромся, стинай корінь в підметі!
Помани вже хоч ти мене приймами,
Змахни лезом коси́ сліз з очей печаль.
Тільки темрява й горне обіймами.
Ні про що не жаль вже мені, на жаль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2015