serhejko

Сторінки (1/2):  « 1»

Любов 2004

Моя  сльоза  розтопить  камінь  
Та  серце  твоє  вона  не  зігріє  
Аж  люди  здивуються  
І  сірий  Дніпро  похмурніє  

А  я  прокляв  той  час,  
Коли  тебе  побачив  
Прокляв  на  березі  чарівної  ріки  
Під  сум  дощу,  
Під  шелест  висохлого  листя,  
Прокляв  й  тебе,  кохана,  щастям  на  віки!  
\"Так  будь  щаслива!  Будь...  щаслива...\"  
А  серце  рветься,  кров\'ю  облива  
І  дощик  сірий  по  обличчю  в\'ється  
Та  це  ж  так  добре,  
Сльозу  хоч  закрива.  

Кричать,  чи  не  кричати?  
Чи  може  просто  винять  тую  муку  з  душі  
І  кинуть  в  річку  сіру?  
Та  ні...  Вона  згризає  мою  руку,  
Нема  чим  винять,  
Нема  чим  кинуть,  
Немає  чим  любити...  

Є  біль  є  сум  по  тобі,  
Але  хіба  це  є  кохання?  
Можливо…  
О  ні!  Є  ще  щось.  
Можливо  я  радий,  
Що  ти  живеш  на  світі,  
Що  бачу  тебе  кожен  день!  
А  разом  з  тим,  хіба  це  радість?  
Мука…  

Не  в  силах  я,  ох,  як  же  бути?  
Ну  як  сказать  про  це  тобі?  
А  як  відмовиш?  
Мука…Мука…  
Я  цар,  я  раб,  я  трубадур  її!  

А  краще  мабуть  я  тебе  забуду  
Чи,  може,  зовсім  викреслю  з  життя  
Й  нарешті  вийму  ту  замерзлу  груду  
З  душі  і  кину  в  небуття.  

Ні!  Не  забуду,  не  викреслю,  
Не  вийму  і  не  кину…  
Пробач  мені…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2014


Погляд твій

Єдиний  погляд  твій,  
Що  я  ніколи  не  забуду,  
Що  пронесу  його  через  віки,  
Що  з  ним  завжди  я  жити  буду,  
Перед  яким  тускніють  всі  зірки,  
Це  погляд  твій  байдужості...  

Я  бачив  твоїх  поглядів  багато-  
Це  погляд  радості  дитячий,  
Якеє  ж  щастя  його  бачить,  
А  погляд  суму-  це  страшне.  
Я  бачив  біль  в  твоїх  очах,  
Що  був  розмішаний  в  сльозах,  
А  головне  я  бачив  мрію  
У  твому  погляді  й  надію!  
Але,  єдиний  погляд  твій,  
Що  я  ніколи  не  забуду,  
Це  погляд  твій  байдужості...  

Він  враз  спалив  моє  кохання  
Яке  мов  паралітик  іще  піднятись  
Й  досі  хоче!  

Від  того  погляду  лихого,  
Аж  зупинилась  в  жилах  кров,  
Похолоднішало  навколо.  
Якая  ж  жалюгідна  ця  любов!  
І  вже  на  дворі  сніг  лапатий  
Перетворився  в  сірий  дощ.  
Розчарування,  біль  крилатий  
Летять  у  самоту!  
А  самота  -  
Пекрасна  річка,  скована  в  бетон,  
Прекрасний  парк,  засипаний  пляшками,  
Перед  очима  тільки  й  бачу  
Байдужий  погляд  той,  
Що  так  убив  моє  кохання...  

Єдиний  погляд  твій,  
Що  я  ніколи  не  забуду...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2014