kuropyatnyk

Сторінки (1/10):  « 1»

Бажання підлітка

Я  не  хочу  дивитися  в  дзеркало:
Там  не  те,  що  б  хотілося  бачити.
Я  не  хочу  на  когось  батрачити    -  
Окрім  того  хлопчини  в  дзеркалі.
Я  не  хочу  страждати  й  здаватися  –  
Забагато  цього  вже  у  мене.
Хочу  светр,  як  у  Супермена.
Щоб  ніхто  вже  не  міг  знущатися.
Я  закриюсь  від  зрад  і  насмішок,
Бородою  своєю  колючою,
Яка,  звісно,  буде  чорнючою.
Але  з’явиться  трохи  пізніше.
Я  не  хочу  в  сорочці  пітніти,
На  маршрутці  до  офісу  гнати.
І  не  хочу  іти  у  магнати  –
Там  потрібно  пузо  ростити.
Я  так  хочу  летіти,  стрибати,
Джомолунгму  усю  перелізти.
Поборотися  із  сумаїстом,
І  з  «Бумбоксами»  поспівати.
Завести  собі  довгу  таксу
Або  краще  –  цілого  лева.
Хочу  м’язи  собі  сталеві.
Непотрібних  сотень  баксів.
На  гітарі,  як  Хендрікс,  грати,  
Ворогів  усіх  своїх  бити.
Напівнатяки  розуміти,
Та  найбажаніше  –  забувати.




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015


Стих настоящего мужчины 21-го века

*отрыжка*
Я  весь  такой  сижу  НА  кресле
Листаю  я  контакт  тачпадом
Вот  фоточка  моя  из  детства
Я  жду  отсюда  лайкопада.
Парочка  фраз  крутых  избитых
Парочка  песен  из  хардкора
А  в  голове  играет  ритм
Арашевского  Бора-Бора
Я  с  бородой  крутой,  конечно,
Плечистый  я,  рукастый  тоже.
Курю  я  сиги  так  неспешно
Что  на  сигару  вмиг  похоже.
Плакат  Али  висит  на  стенке
Винтажный  стиль,  красивый  стол
Две  гири,  уж  давно  обветхли
Естественно,  шестой  айфон.
Я  симпатичен.  Вру  -  шикарен
Беру  от  жизни  всё,  что  надо
И  я  так  крут  и  так  коварен.
И  вы  не  девушки,  а  бабы.
Я    -  повелитель  всех  девчонок.
Не  устоит  никто  никак
И  как  же  важен  мне  и  дорог
Ваш  вывод  только  –  «он  мудак».
Живу,  как  одинокий  хищник
И  мне  легко  вас  подцепить
А  вы  потом  подруге  в  личку:
«Я  не  могу  не  возлюбить»
И  вроде  всё  давно  прекрасно
Но  есть  одна  фигня,  ребята
Если  подумать  беспристрастно
Мудак  из  мужиком  –  два  разных  брата.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560694
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.02.2015


Гармонию

Я  просто  лежу  и  жду  ночи,
Глотая  остывший  свой  чай.
Хочу  я  выспаться  очень,
Чтобы  сказать  –  прощай!
Всему,  что  меня  доставало,
Всему,  что  меня  достает.
Меж  тем  и  другим,  что  забавно,
Отличий  никто  не  найдет.
Давно  я  боюсь  не  стесняться,
Давно  я  боюсь  уйти.
Но,  к  счаcтью,  устал  бояться
Теперь  меня  не  спасти.
Наступит  опять  двенадцать
И  снова  в  мыслях  моих
Ваня  кричит:  «Не  стесняйся»,
IOWA  кричит:  «Улыбайся»,
А  я  –  лишь  молча  притих.
Пройдет  или  час,  или  больше
В  моей  голове  торнадо
Уснуть  бы  мне,  да  подольше.
Да  сделать  потом  всё  как  надо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560179
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 16.02.2015


Без названия.

Вчера  так  вышло,  что  я  весь  день  пробыл  без  телефона.  Вообще,  без  всяческих  гаджетов.  Просто  –  один.  И  должен  Вам  сказать,  что  не  ощутил  никакого  дискомфорта.  Ни  капли  зависимости  или  грусти.  Напротив  –  мне  стало  дико  хорошо.  Я  никуда  не  бежал,  ни  к  чему  ни  стремился  и  даже  не  хотел  поиграть  в  какую-то  игру.  
За  это  время  моя  девушка  (как-то  на  досуге  расскажу)  звонила  мне  18  раз.  Вдумайтесь  –  18  раз.  Такого  не  было  где-то  с  марта  этого  года.  Мне,  слюнтяю  и  нытику,  трусу  и  слабаку,  скучному  истерику,  -  18  раз.  Почему?  Просто  потому,  что  я  был  вне  зоны  доступа,  оффлайн.  На  какое-то  время  я  исчез.  Меня  не  стало.  А  ведь  я  просто  разрядил  телефон  и  заночевал  у  бабушки.  Разве  не  странно?

P.S.  А  это  я  ещё  не  геймер  и  не  зарегистрирован  в  социальных  сетях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542105
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 07.12.2014


Цикл

Біжу  від  себе,  спотикаюсь
Розумним  бути  намагаюсь.
Але  підступная  душа
Мене  ніяк  не  полиша.
Вже  геть  втомили  тії  люди,
Що  за  копійку  радо  будуть
Себе  самого  роздирати
І  навіть  рідних  батька  й  матір
Ладні  за  золотий  продати.
До  печінок  усі  ці  маски,
Де  є  не  люди,  а  ковбаски,
Що  радо  нехтують  собою
Аби  лиш  бути  із  юрбою.
Юрбою  з  боягузів  тихих
Юрбою  із  черев  безликих
Юрбою,  що  не  має  мозку
Юрбою  тих  «людей»  із  воску
Яким  подай  побільше  лоску…
Невже  так  важко  справжнім  бути?
І  голос  натовпу  не  чути,
А  жити  так,  як  хочеш  ти?
Ні,  так  нагору  не  пройти.
І  зрозуміло  все  чудово
Але  чомусь  я  знову  й  знову
Роблю  те  саме,  що  й  вони.
Тому  й  тікаю,  спотикаюсь
Розумним  бути  намагаюсь
Дарма,  напевно,  я  стараюсь….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014


Эгоист или поговорите со мной

*Подсчитайте  количество  местоимений  первого  лица*
Я  очень-очень  долго  думал
И  слишком  много  сил  истратил,
И  мощь  своих  идей  потратил
Но  так  ответа  не  нашёл.
О  чем?  Да  это,  право,  очень  просто  –  
Желание  моё  банально
И  мысли  суть  рациональна
Да  кто  же  я  таков?
И  вот  вчера,  под  склоном  ночи
Опять  себя  я  истязал
И  кто-то  изнутри  сказал:
"Да  ты  чудовище."
И  я  прозрел,  в  момент  проснулся
И  очутившись  вдоль  зеркал,
Я  резко  вдруг  Его  узнал.
И  так  ехидно  улыбнулся.
Я  монстр,  шут,  притворщик,  клоун
Пытаюсь  быть  крутым  и  сильным
На  деле  –  чересчур  субтильный.
Даже  для  чудища
Хочу  людей,  людей  я  жажду
Но  вряд  ли  кто-то  мне  поможет
Терпеть  отвратного  не  должен
Никто,  нигде  и  никогда.
Не  скрою  –  мне  нужна  поддержка
Но  –  разве  я  её  достоин?
И  кто  пожертвует  свободой
Взамен  лишь  только  пострадав?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540097
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.11.2014


Моїй спині

О  спино,  скільки  нам  терпіти
Ще  доведеться  із  тобою!
Навчання,  праця,  жінка,  діти…
Доба  міняється  добою…
Настане  мить,  коли  диван
Для  тебе  й  мене  буде  раєм.
А  ти  ще,  як  на  зло,  крива!
Зробися  рівною,  благаю!
Те  перешкода  є  суттєва:
Я  вже  втомився  від  погроз.
Ти  стала  б  рівною  миттєво.
Та  заважає  сколіоз…
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510791
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2014


Взлетіти б

Взлетіти  б…  Угору…До  неба…
Забути  про  все,
Що  болить  усередині  мене.
Здійнятись…  Піднятись...  Заснути…
Очистити  юную  душу
Від  бруду  і  туги.
Безстрашно…Відважно…Сміливо…
Скрізь  терен  колючий
Дібратись  до  дива.
Боюся…Впаду…Розіб’юся…
І  плачем  тихеньким  
Над  степом  проллюся.
Мовчати…Терпіти…Триматись…
Так  палко  хотіти,  
Щоб  різко  злякатись?
Вирішуй…Програєш…Або  переможеш…
Я  відповідь  знаю  -  
Ти  зможеш…Ти  зможеш…  


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492824
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2014


Мій другий вірш

Чи  слухали  Ви  коли-небудь  тишу?
Не  так  –  чи  слухали  ви  коли-небудь  землю?
Бо  та  земля  не  просто  скаже  більше,  -
Вона  вогонь  пробуджує  у  днину  темну.
***
Я  слухав.  І  скажу  Вам  чесно  –  
Нічого  кращого  на  міг  почути.
В  ній  голосно,  незгасно  і  небесно
Ламаються  стереотипів  пути.
Ви  скажете  –  а  як  же  її  слухать?
Невже  ж  чоло  до  землі  прикладати?
А  я  скажу  –  спиніться,  вийміть  плеєр  з  вуха.
Не  слухайте  усіх  отих  потапів…
Замовкніть,  заспокойтеся,  забудьтесь.
І  злийтесь  з  рідною  землею  –  хоч  на  хвильку  –  
Та  подивіться  –  ви  вже  не  турбуєтесь.
Ви  бачите  красиву  українку,  
Що  йде  із  поля,  втомлена  й  врочиста,
Під  дифірамби  дивовижних  пташок.
Така  наївна,  невимовно  чиста.
В  вінкові  із  свіжесеньких  ромашок.
Та  ось  у  цей  концерт  природній
Втручається  знайомий  нам  всім  звук  –  
Це  пес  сусідський,  між  якого  жодний
 Чужинець-кіт  не  пронесеться  тут.
Він  почина  собачу  перекличку
І  хор  сірків  загавкав  звідусіль  –  
Якийсь  господар  поблизу  пасе  теличку
І  посипає  на  хлібину  сіль.
Та  дівчина,  вітаючись  із  дядьком,  
Минає  вулицю  і  заверта  до  дому
Там  вже  чекають  її  мати  з  батьком
І  ти  її  чекаєш.  Невідому…
***
Ну  все.  Достатньо.  Можете  іти.
І  знов  свої  навушники  вдягати.
Вертайтесь  до  старої  суєти.
Не  хочете?  Вже  встигла  вам  земля  сказати…



 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485087
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.03.2014


Особисте

Я  програв.  Не  вперше,  але  найболючіше.
Я  не  зміг.  І  навряд  чи  зможу  колись.
Але  знаєте,  що  тут  найколючіше?
Що  від  цього  я  сам  не  змінивсь.
Що  вже  рік  я  слухняно  батрачив,
Хоч  не  завжди  хотілось  мені.
Що  ніхто  це  усе  не  побачив.
Що  помітно  лиш  програш  всім  мій.
Я  псував  свою  вільну  годину,
Я  витримував  смішки  людей.
І  для  чого?  Щоб  зараз  у  спину
Тільки  чути:  «Щось  ніякий  ти,  геть»?
Я  програв.  Навіть  натяку  на  перемогу
В  моїх  діях  ніде  не  було.
Я  прохав,  я  молився  до  Бога.
Та  крутили  мене.  Знов  і  знов.
І  вночі  диво-дивне  творилось,
Я  найкращим  був  уві  сні.
Та  воно,  бач,  інакше  зробилось.
Не  судилось  подолати  мені.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484888
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 10.03.2014