| Сторінки (1/98): | « | 1 | » |
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WFB2YVjblow [/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dQ57nsW0-rI [/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2018
Музика, виконання і відеомонтаж - Тетяна Мирошниченко
Слова- Тетяна Прозорова
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3KtratUXBCE[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794260
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 03.06.2018
ПІсня на слова Інеси Доленник
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oGL3OC_LHJE[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793171
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AUg3t6v0Cg8[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793170
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.05.2018
Авторстька пісня
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3R7-RQbXdDU[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793068
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.05.2018
https://www.youtube.com/watch?v=AUg3t6v0Cg8]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778106
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.02.2018
Музичний відеокліп тут:
https://www.youtube.com/watch?v=gXXjuZpR95U&t=120s
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773083
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.01.2018
Тишею напоєний і густим туманом,
Вдосвіта дрімає смерековий ліс.
Той туман розлився сивим океаном
Й начебто корінням до землі приріс.
Хмари причаїлися в сонному міжгір’ї.
Як овець в кошару їх збирав мольфар.
Я тону в тих хмарах, в росах, різнотрав’ї,
Досхочу напившись барвінкових чар…
Сонце вже проснулося, золотить вершини
Й килим на підніжжі віковічних гір.
Райдуга фарбує схили й полонини
Й річки гомінкої кришталевий вир.
В’ється Черемош стрімкий, співають трембіти,
Грається зі мною в лісі світлотінь.
З травами цілющими розмовляють квіти,
Тіло ж обіймає полуденна лінь…
Тихо догорає день... вечір у долині.
Чути водоспаду Шипіту потік.
Гори мовчазні стоять, а на їх вершині
Місяць зачепився за високий пік.
Там, де небосхил рудий пощербили гори,
Там, де ще цнотлива чистота снігів,
Чари навіваючи мерехтять стожари…
Ніч вітрам бажає найсолодших снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733754
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.05.2017
Іде по бездоріжжю Правда гола.
Від тих скитань по світу зовсім квола.
Тіло в синцях, камінням вся побита,
В руках стара подерта довга свита.
Назустріч їй біжить Брехня весела.
Міста всі облетіла вона й села.
Десь налила солодкого єлею,
Тих лестощів, що ходять із Брехнею,
Посіяла десь розбрат, злії чвари,
Бо знає, що за це не буде кари.
Хитрюща, мов лисиця і нахабна,
На підлість витончену дуже зграбна,
Ганьбити стала Правду й плямувати,
Себе ж, Брехню, уміло вихваляти:
-Ось, подивись, яка я чепурненька,
Ошатна, сяюча, уся біленька,
Легка, приємна, вельми шаноблива.
Про тебе ж люди кажуть: ти жахлива!
Ти, як той терен гостра та колюча,
Різка, гірка та ще й дуже болюча.
Ніхто й ніде, Правдо, тебе не любить,
З тобою серце звичний спокій губить.
Від тебе біди, лиха та напасті,
А от зі мною всі живуть у щасті!
На те їй Правда тихо відказала:
-Від тебе інших слів я й не чекала.
Я знаю, совісті в тобі немає,
І що брехня твоя міри не знає.
Усім ти очі милиш, стелиш м’яко,
Неславиш їх же потім усіляко.
На мене ж сажу сип, хоч купу бруду,
Була я чистою і чиста буду.
А серце мудре й щире добре чує,
Що Правда в світі таки запанує!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723499
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 14.03.2017
Авторская песня
Видео здесь: https://www.youtube.com/watch?v=zpFm7Nf9bWA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710739
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 07.01.2017
Пісня Т. Мирошниченко на слова Т. Прозорової
відео тут: https://www.youtube.com/watch?v=1UhGYr_Zl1Q
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710603
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 06.01.2017
С Новым годом всех!Любви, процветания и творческих успехов!
https://www.youtube.com/watch?v=iVesrwB1-eU
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2016
(Сказка для детей и взрослых)
Сон ребёнку приснился чудесный:
Ангел белый к нему прилетел.
Гость крылатый, почти бестелесный
Над кроваткою песенку пел.
А потом поманил за собою
В неизведанный сказочный мир,
Где, наполненный вечной любовью,
Обитает легчайший эфир.
Мирозданье им вслед улыбалось,
От безмолвия ветер утих,
Только звёзды по-детски смеялись
И рассвет обнимал их двоих.
А вокруг всё цвело, расцветало
От небесной такой красоты.
В триединстве там всё пребывало,
Нежной флейтой звучало внутри.
Вдруг, лучами струясь и играя,
Бог Отец, что Агапэ* зовут,
Им явился, как солнце, сияя.
Грудь Его освещал изумруд.
Взор Творца, в суть всего проникая,
Источал безмятежный покой.
И, казалось, любовь неземная
С глаз лилась золотою рекой.
Бог сказал:
- Изумруд Мой горячий,
Исцеляет людские сердца.
От него и слепой станет зрячим.
Будет жить он в душе мудреца.
Только знайте, что свет его лёгкий
Станет вдруг тяжелее свинца,
Если сердце вновь станет не кротким.
В душу он не войдёт гордеца.
Низко Ангел склонился пред Богом.
От волненья малыш чуть дышал.
Он хотел спросить Бога о многом.
Голос Ангела тихо звучал:
- Всемогущий Творец, Созидатель,
Ты сказал: от Тебя только Свет.
Почему же, скажи, О, Создатель,
На Земле столько горя и бед?
-Горе мною дано, – Бог ответил.
Горе – к Свету Святому стезя.
Всем даю изумруд этот светел, –
Луч струился сквозь сердце, скользя.
Сон прервался. Но, что это было?
Что всё значит – мальцу не понять.
Высоко в небе солнце светило…
Кто сон сможет его разгадать?
Вырос мальчик, стал мудрым поэтом.
В сердце свет изумрудный носил.
Прославлял он Агапэ сонетом
И взамен ничего не просил.
Что бы в жизни его не случилось,
Говорил:
- На всё воля Твоя!
Помнил он то, что в детстве приснилось:
Ведёт к Богу дорога сия.
С глубины бесконечной Вселенной,
На него из другого конца,
Взглядом любящим, благословенным
Смотрят мудрые очи Отца.
*Агапэ – безусловная любовь(древнегреческий).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706356
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.12.2016
Я беззащитна пред людьми,
Перед предательством и болью,
Когда секут душу плетьми
И посыпают раны солью.
Я беззащитна пред толпой,
Грубым злословием и ложью,
Упрямой глупостью слепой,
Где оправданье есть безбожью.
Одна – ничтожно я мала,
Но велика я бесконечно
С Тобою, Бог мой, я скала.
И в шторм с Тобою мне беспечно.
Наивной, как дитя, кажусь.
Меня любовь небес взрастила.
Я от любви не откажусь.
В ней вся защита моя й сила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706354
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.12.2016
Пісня Тетяни Мірошниченко на слова Тетяни Прозорової
відеоверсія https://www.youtube.com/watch?v=fSRJwXmWuPs
1.Підтверджено життям, господь нам заповів,
З часів далеких давніх і донині:
Щоб світ цей кращим став, щоб яскраві́ше цвів,
На щастя донечку дає родині.
Приспів:
Чи сміється сонечко, чи чаклує сніг,
У родині донечка – перший оберіг.
Наш дзвіночок радісний, соловˊїний спів –
Ти завжди маленькою будеш для батьків.
2.Ти найдорожче є, чарівні миті ці,
з тобою,доню ,все я забуваю.
Бо теплу я твою долоньку у руці
І серцем своїм ніжно відчуваю.
Приспів:
Тільки ти зˊявляєшся – оживає дім,
Найсвітліша квіточка в серденьку моїм.
Та батькам доводиться тебе відпускать,
Бо не можна пташечку в клітоньці тримать
3.А час летить кудись шалено, не спинить,
Щасливі знаю це не помічають.
Хоч щедро додає у скроні сивини,
І швидко діти наші підростають.
Приспів:
Простий, як істина, цей мудрий заповіт:
Відлітає донечка у широкий Світ,
Білою голубкою, сяйвом майбуття,
Щоби не закінчилась ниточка життя.
У родині донечка – перший оберіг.
І нехай луна веселий твій рідненький сміх,
Світанково стелеться все життя твоє,
Берегиня наша. ти, сонечко моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699347
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.11.2016
Осінь в лісі пожежу роздула
Соковитими диво-тонами,
В жовті сукні берізки вдягнула,
А дуби – у шляхетні каптани.
І малює художниця осінь
Чудотворні в саду акварелі.
Фарби в літа барвистого просить,
Бо не любить розмиті пастелі.
І жартує пустунка зі мною,
Очі золотом сяючим сліпить,
То в танок закружляє з собою,
То листочки на спину приліпить.
Та буває й сердитою осінь:
Хмари рве, закипає вітрами,
І гілки потемнілих сосен
Довго плачуть сліпими дощами.
Нині ж тиха, задумлива осінь
У солодкий полон забирає,
Бо прозора бездонная просинь
Небеса із землею вінчає.
Від цієї краси я літаю
І щасливі ловлю оці миті,
Бо пройде літо бабине, знаю.
Осінь плаче…
Душа ж – в оксамиті!
4. 09.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692833
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.10.2016
Ой ти, Осінь, руденьке дівчисько!
Скільки барв, кольорів у тобі!
Небо синє твоє зовсім близько,
Листя клена неначе в вогні.
Позолочені коси берези,
Темна зелень на кронах дубів,
А на липах – бурштинові сльози,
Відлітаючих в вирій птахів.
Хоч зіницями чорними нива
Виглядає крізь сивий туман,
Й поливає її сіра злива,
Щоб вдягнути в озимий каптан,
Та оранжеве щедре проміння
Плете сонячні в кронах вінки,
І рожевої айстри цвітіння
Ще потішить осінні деньки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691859
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.10.2016
Видео здесь: https://www.youtube.com/watch?v=BxVr5bO1p4c
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690056
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 21.09.2016
Відео тут: https://www.youtube.com/watch?v=gtH8VM6yAkc
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688973
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.09.2016
Відео тут: https://www.youtube.com/watch?v=vDZ_Ug4ULzY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688972
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 15.09.2016
(пісня Тетяни Мирошниченко на слова Тетяни Прозорової)
Відео тут: https://www.youtube.com/watch?v=m5nkvyEkBqA&feature=youtu.be
Ось і Спас надійшов непомітно,тихенько навшпиньках.
З медом, яблуком, маком, суцвіттям сліпого дощу.
Я у спогади мчу -на любов налаштована скрипка,
Між сузір'їв, планет,зодіаків лечу я. лечу!
Пр:
Набираю у пригорщі солодко-ніжно-джерельний
Той нектар, в який памˊять додасть гіркоти полину,
Залишаю на згадку цей рідний пейзаж акварельний,
І в ромашковий вир ніби пташка з розгону пірну!
2
Загорнусь в небеса, що на плечі так тихо упали,
І в роскішне проміння, що долю мою стереже...
Ця миттєвість лише́ до осіннього пишного балу,
Та палає зоря, і ще літнє тепло береже.
Пр:
Незабутнє...незгасне...і, ніби в житті непримітне.
Потаємне...прекрасне й до щему у серці святе...
І так просять ще літа беззахисні злякані квіти,
Та десь осінь серпанок для всіх в подарунок плете
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685675
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.08.2016
(Слова,музыка,исполнение - Татьяна Мирошниченко)
Ночь мимолётная, день быстротечный.
Земного времени поспешный бег.
Открытым вопрос остаётся вечный:
Для чего живёт человек?
Как молнии блеск, сверкнул - и угас,
Мгновенье - пропал и след.
Так будет после, и было до нас.
На большее - строгий запрет.
Пр:
Я верю, на свете мы не случайны,
И не всё суета сует.
Кто-то оберегает простые тайны,
Чтобы мы сами нашли ответ.
2
Вопрос задаю себе – кто Я такой,
И какой мой земной удел?
Нашёл ли я счастье, обрёл ли покой,
И всё ли в жизни успел?
"Всё, что под солнцем - духа томление".
Может и прав Соломон.
Но где-то внутри гложет сомнение,
Не ошибался ли он?
Пр:
Я верю, на свете мы не случайны,
И не всё суета сует.
Кто-то оберегает простые тайны,
Чтобы мы сами нашли ответ.
Ну а пока - живи и твори!
Щедро делись с другим.
Люби, человек, и будь любим
И в поисках истины будь неутомим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685155
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 22.08.2016
Спілий серпень в благості духмяній
Розлива медовість у плоди.
Ранні груші, яблука рум’яні
Падають на землю, край води.
Мов ті леви, соняхи гривасті
Розгойдали в небі міражі,
І в полоні мрій про вічне щастя
Ковзають в них весело стрижі.
Пишну ниву – діву златокосу,
Обіймає ніжно небосхил.
Наливає чари місяць в роси,
У магічну квітку дивосил.
Чорнобривці й айстри пелехаті
Пестить сонце кінчиками вій,
І у цій серпневій благодаті
Спас крокує - свято Маковій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683412
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.08.2016
Відео тут: https://www.youtube.com/watch?v=vDZ_Ug4ULzY
(Слова, музика, виконання - Тетяна Мирошниченко)
Ніч і ти, в алмазах роси,
Цвітом липи п’яний сад.
Солов' ї тут стоголосі
І зірки по сто карат.
Скрипка грає, серце б’ється,
Голос зрадливо тремтить.
Лиш рука руки торкнеться -
Все вогнем живим горить.
Пр:
Доки ніч солодка влітку,
Доки музика звучить,
Зацілуй мене, мов квітку
І відчуй блаженну мить.
Море ніжності, жадання,
Тіло грає, мов струна.
Море пристрасті, кохання.
В серці музика луна.
2
Я не знаю, як це зветься
Й що зі мною. Наче в сні.
Так береза соком ллється
І пульсує навесні.
Я не знаю, що зі мною,
Захмеліла голова.
Я не владна над собою.
Музика в мені жива.
Пр:
Доки ніч солодка влітку,
Доки музика звучить,
Зацілуй, мов джміль жар- квітку
І забудь про все на мить.
Море ніжності, жадання,
Тіло грає, мов струна.
Море пристрасті, кохання.
В серці музика луна.
3
Як смичок лине до скрипки,
Щоби злитись у одне,
Щоб мелодію створити
І поринуть в неземне.
Так і я до тебе лину…
Зайві, зайві всі слова…
Все забудем в цю хвилину…
Шовком стелиться трава…
Пр:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683094
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 11.08.2016
(Слова- Тетяна Прозорова(Одинцова), музика та виконання -Тетяна Мирошниченко)
Тут відео:
https://www.youtube.com/watch?v=PYkz0k9dCSs&feature=youtu.be
Коли здається, що душа згоріла,
І попелом посипані вірші,
Маленький фенікс розпрямляє крила -
Гаряча пташка щирої душі .
Пр.
Ні втоми, ані зради птах не знає,
Хоча летять в розлуці ночі й дні.
Він лиш чекає, над усе чекає,
Про порятунок молить вдалині!
2
Не раз цей вогник в бурі й заметілі
До самого серденька зігрівав ...
Коли ж лиха година налетіла,
Крилом тебе від кулі закривав!
Пр.
Він оживає в подихові кожнім
В щасливі дні і дні наші сумні,
Тому воно таке непереможне,
Кохання, що народжене в війні!
3
В нас не було кортежів в диво-квітах,
Серед війни знайшлись ми навіки .
Колись розкажуть онучатам діти
Про наші Богом дані рушники!
Пр.
І відступає ворог,тихне зброя,
З новим світанком зникне і пітьма.
Кохання, що зросло на полі бою,
Крилом маленький фенікс обійма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679884
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 24.07.2016
(Слова,музика, виконання - Тетяна Мирошниченко)
Відео тут: https://www.youtube.com/watch?v=gtH8VM6yAkc
Під небом місяць вповні.
Шепоче тихо море.
В сузір’ї у полоні
Скелястий схил гори.
І вітер обіймає
Цю тишу і дрімає.
В солоних хвилях грають
Сріблясті кольори.
Пр:
І хочуть хвилі знати,
Чи вмієм ми кохати.
Слова чи поцілунки
Ловлю я з губ твоїх.
Чи можем так кохати
Щоб морем цілим стати.
Чи линеш ти, як хвиля
До ніг моїх .
2
Під небом тільки вдвох ми,
Розкриті двері раю.
Сміється місяць: «З вами
Так солодко мені»
Танцюють срібні хвилі,
Співає море в тілі.
Зірки землі торкнулись.
Все наче уві сні.
Пр
І хочуть хвилі знати,
Чи вмієм ми кохати.
Слова чи поцілунки
Ловлю я з губ твоїх.
Чи можем ми кохати,
Морем любові стати.
Чи линеш ти, як хвиля
До ніг моїх .
3
В серцях наших є море
І вітер там, і хвилі.
І є в душах перлини
На самій глибині.
Магічний світ любові
У кожнім нашім слові.
Летять вони до неба
В сузір’я ті рясні.
ПР:
І хочу я сказати.
Що вмієм ми кохати.
Слова і поцілунки
ловлю я з губ твоїх.
І можем все віддати,
Морем любові стати,
Бо лину я, як хвиля
До губ твоїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679535
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 22.07.2016
Без лишних обид, надувания щёк
Нам выучить нужно важнейший урок:
Что всё в этом мире, по сути, дуально,
И прожить без проблем, стало быть,
Н Е Р Е А Л Ь Н О .
На славу настроен – падение здесь,
Собьёт окончательно всякую спесь.
Привязан ты к правде – неправду познай,
Смирись и без ропота всё принимай.
Конечно, ты верный. И тут берегись!
Предательство смело войдёт в твою жизнь.
Заполнишь любовью всё ты вокруг,
Откуда же ненависть явится вдруг?
За деньги зацеплен? Мираж, иллюзорность!
Испытывать будешь что есть духовность.
Всё рядом, всё близко. Не прячься, не ной!
Это две стороны медали одной.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677197
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 10.07.2016
(Слова - Надія Башинська, музика,виконання - Тетяна Мирошниченко)
Нехай летять літа, спинять не треба.
Вони, як журавлі, самі полинуть в небо.
Та навесні птахів чекають вдома
Літам назад - дорога невідома!
Пр:
Не повертаються, не повертаються літа,
Та є в них весни й осінь золота!
Нехай летять літа... Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте!
2
В літах ясніє неба синя просинь.
Сипнула срібла вже зима у коси.
Нехай летять літа... Не зупиняйте.
Ділами добрими їх прикрашайте!
Пр:
Не повертаються, не повертаються літа.
Та є в них літо й осінь золота!
Нехай летять літа... Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте
3
Людське життя... Воно, як пісня світла.
У ньому сміх дзвінкий і яблуня розквітла.
І усмішка щира, що серце нам гріє.
Буває тут зимно і віхола віє!
Пр:
Не повертаються, не повертаються літа.
Та є в них весни й осінь золота!
Нехай летять літа... Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671150
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 09.06.2016
Нам многое дано и многое под силу.
Нам разум дан и воля, и талант.
Нашли мы нефть и газ, и золотую жилу.
На Марс готовы высадить десант.
Мы можем семя сеять, созданное Кем-то,
Желать, иметь и слёзы горько лить,
Одаривать и жертвовать умеем чем-то,
Открыто ненавидеть, искренне любить.
Но не дано измерить неба глубину,
Остановить, хоть бы на миг, закаты,
Внести в сиянье дня и ночи новизну
И изменить рождения и смерти даты.
И оживить иссохшие давно цветы,
Собрать дождя рассеянные капли.
Даже увидеть Землю можем с высоты,
А заключить в объятья ветер - вряд ли.
А сосчитать песчинки в море, приумножить?
Постичь Вселенной мудрость, кто-то смог?
Ответит тот, кто спесь свою стреножил:
«Всё это может делать только Бог!»
3. 06 16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670200
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.06.2016
(Слова,музыка,исполнение - Татьяна Мирошниченко)
Он пришёл, как тёплый дождь,
Сушу напоил водой.
Он сказал: «Иди за Мной
И буря станет тишиной».
Он, как восходящий свет
Путь мой осветил Собой,
Стал горой, моей скалой,
Наполнил силой неземной.
Пр:
Он есть истина и путь,
Он есть мой и твой Господь.
Благость и любовь Его суть.
С нами будь, Господь, будь.
Он - безбрежный океан,
Манит своей глубиной.
Я иду любви тропой
И Он всегда рядом со мной.
2
В небо лестница так высока,
Ступени – нити на ветру,
Но чтоб увидеть чистоту
Я поднимаюсь в высоту.
Там яркий, тёплый света луч,
Сиянье тихого огня.
Там бьёт животворящий ключ,
Чтоб воскресала вся земля.
Пр:
3
Ветры злые в Небо дверь
Не захлопнут. Там рассвет.
Иди к нему и просто верь,
Пути иного к Жизни нет.
Он – живой воды родник,
Любви струящий водопад.
Сияй святой Господний лик!
Ты бесконечен и велик.
Пр:
Ты есть истина и путь,
Ты есть наш Отец, Господь.
Благость и любовь Твоя суть.
С нами будь, Господь, будь.
Ты - безбрежный океан,
Ты – живой воды родник.
Сияй святой Господний лик!
Ты бесконечен и велик
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669681
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 01.06.2016
(Слова, музика, виконання - Тетяна Мирошниченко)
Царство тихої світлої ночі.
Місто сріблом облите спить.
Ліхтарів примружене сяйво
По алеям сонним біжить.
Пр:
Сниться Києву ясне сонце,
Що виблискує у Дніпрі,
Зазирає у кожне віконце
І купає всіх у добрі.
2
Щось шепочуть вночі каштани,
Білим цвітом кивають мені.
Зустрічають величні майдани,
Де фонтани співають уві сні.
Пр:
І тремтять, мерехтять промінням,
Близько- близько спустившись зірки.
І приносять тепло й сподівання
Передзвонами церкви.
3
Я люблю тебе, Києве святий мій,
Твоє чую я серцебиття.
Я молитвами в час вечірній
Берегтиму твій сон до рання.
Пр:
І хай сниться тобі ясне сонце,
Що промінчики миє в Дніпрі,
Зазирає у кожне віконце,
Де в любові живуть і в добрі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668847
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 28.05.2016
(Слова,музыка,исполнение - Татьяна Миошниченко)
Ой, зачем томится душа?
Ночь весенняя так хороша.
Ты не спрашивай, а смотри –
Любовь поселилась внутри.
Пр:
И мне туда хочется убежать,
Где луга будут обнимать,
где пьянящая зелень травы,
Но нельзя убежать от себя, увы.
2
Я гляжу в глубину души,
Постигаю себя в тиши.
Все сомненья свои одолев,
Укротила пылающий нерв.
Пр:
Но мне туда хочется убежать,
Где луга будут обнимать,
Где пьянящая зелень травы
И не могу убежать от себя, увы.
3
Пусть прозреют слепые сердца
И узнают, что любви нет конца,
И услышит безнадёжно глухой,
Что любовь будет вечно со мной.
Пр:
И я не буду от любви бежать.
Я луга буду обнимать,
И нектар любви буду пить,
Буду вечно тебя любить.
Пр:
И я не буду от себя бежать,
Я сады буду обнимать,
И нектар губ твоих пить.
Буду вечно тебя любить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662502
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 27.04.2016
Думки…думки… мов ті струмки:
Біжать, спішать, шукають
Віднести біль лихий куди,
Й сховати де, не знають.
А біль спокушує: «Пиши
Вірші й пісні про мене.
Бальзам для тіла і душі
Письмо твоє різьблене.
Про те, як мучу я, гризу,
Жах наганяю й сльози,
Як стріли кидаю в грозу
І гну, як вітер лози.»
Слова гіркі – то є дурман.
Їх не чекай від мене.
Я не піддамся на обман,
На темне ефемерне.
Я соняхи внесу в вірші,
Чебрець, мелісу й м'яту,
Любисток дивний, спориші
І липу пелехату,
І подих вітру, маків цвіт,
Озера синьоокі.
У пісню – жайвора політ
Й вершини гір високі,
І лісу шум, грибні дощі,
Пташиний гамір лісу
І стане легко на душі
Без крихти компромісу.
18 04.2016
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660715
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2016
Де взяти ті живі широкі крила,
Щоб піднесли над підлістю низькою?
Де та могутня неймовірна сила,
Щоб покінчила з злобою людською?
Підступний світ, немислимо жорстокий!
Серця збідніли на святу любов.
Паркани в душах зводяться високі.
Кричу у вуха всім:
«Агов! Агов!
Отямтеся!
Не звірі ви, а люди.
Утихомирте ненависть свою.
Жити ЛЮБОВ має повсюди…»
Серед глухих у натовпі стою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659752
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.04.2016
Уходи, не заглядывай в окна, бессонница,
Не тревожь, не терзай мою душу в ночи.
Серых мыслей и дум невесёлых поклонница,
Не ищи к лабиринтам забытым ключи.
Уходи! Забирай изощрённые пытки,
Изменяет Морфей мне с тобой не впервой.
Развиваются длинные, пёстрые свитки –
Мысли…мысли…идут и плывут чередой.
Ты уйдёшь - подберу я ключи золотые
К сладким снам, где нет боли, тоски и обид,
Где слова – только солнцем весенним витые,
А любовь для двоих светом ярким горит.
К снам, где холода нет, нет зимы, нету снега,
Где звучат души все, как одна, в унисон,
Где в прозрачной и сладкой, томительной неге
По лицу на рассвете скользит летний сон.
Синий свет покрывает усталые улицы,
Над деревьями, крышами мелко дрожит.
Месяц, крепкий мой сон,от незваной бессонницы,
Среди звёзд у окна до утра сторожит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656380
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.04.2016
Дощик ллє крізь сонце. Великі й малі
Стрибають перлинами краплі по землі.
Слід зими змивають веселі струмки,
Радістю вливаються в серце і думки.
Не змовка пташиний щебет на даху,
Весна сипле квітами й зеленню в саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656091
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.03.2016
Не пусті, не безликі наші слова,
Чудодійна, велика в них сила,
Бо з’явилась душа, по слову, жива
Й загорілися в небі світила*.
Добре слово – нектар золотий із долонь,
Для душі – лебединії крила,
Неземний і незнаний, вічний вогонь.
Божа іскра його запалила.
А лихе – мов у груди пущені стріли,
Камінь, кинутий в спину від люті.
То отрута гірка, що у душу налили,
Бо сильніша цикути* і ртуті.
Від недоброго слова нема супокою:
Б’є нещадно, ганьбить і трясе,
Гострим звуком розрізує, мов осокою
І кусає до болю від злості усе.
Слово «ненависть» краще чи слово «любов»?
Все у владі розуму й серця.
Та холоне у жилах від першого кров,
Друге – ніжністю доторкнеться.
Добре слово – то чиста перлина душі
І найкраща святиня для роду.
Поділитися скарбом із ближнім спіши.
Хай побачить весь світ його вроду!
9.03.16.
*Буття 1.14 «І сказав Бог: нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня..»
Буття 1.24 «І сказав Бог: нехай родить земля душу живу за родом…»
*Цикута-отрута, яка зафіксована в світовій історії, як речовина, яка отруїла , в свій час, великого Сократа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650780
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.03.2016
Щойно ранок на зорі підняв завісу ночі
І серпанком зоряне намисто розірвав,
Сонцеликий день розплющив променисті очі
І лелітки світла у цвіт липи розплескав.
У струмок живий налив ковшем блакиті й срібла,
Босоніж пробігся сяйвом в полі по росі,
Золотим дощем умив ще зовсім сонні стебла
І розви́днівся у всій своїй земній красі.
1.03.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648170
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.03.2016
Сади рясні,лани широкі,
Стрункі смереки й стиглі ягоди Карпат,
Десни й Дніпра могучії потоки
І сонце Криму,що ввібрав солодкий виноград.
Пшеничний колос твій важкий,налитий
Низько вклоняється до ніг,
Волошкою та маком оповитий
Стрічає хлібом він усіх.
О,земле рідна,Україно!
Вродлива,юна,чарівна,
За тебе полягла невинно
Небесна Сотня жертівна.
За волю,за майбутнє України
Страшна розплата – сотня тіл!
Від вибухів і полум`я – руїни,
Від згарищ – чорний дим довкіл.
Ти знала і раніше горе та свавілля
І зараз твій нелегкий час.
Цей крок до волі від насилля
Ніхто не зробить окрім нас.
Полита потом і терпінням
Земля славетних прадідів,
Полита кров`ю і стражданням
Сльозами наших матерів.
Якби могли ми тії сльози
Зібрати разом й донести
До тих, хто видавав «стрілять» накази,
А потім,хвіст піджавши,утекли.
Та змиють скоро весни гіркий попіл,
І дим розвіє вітер світлих змін.
А наші діти,наші внуки
Приходитимуть до Майдану на уклін.
І будеш завжди,Україно,ти квітуча,
Із солов`ями зоряних ночей,
Земля розкішна і співуча,
Недоторканна для пожадливих очей.
О,земле рідна,Україно!
Прославили тебе твої сини.
Хай сонце сяє над тобою золотавим німбом,
Бо на тобі нема ніякої вини!
22. 02. 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645242
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.02.2016
(Слова, музыка,исполнение - Татьяна Мирошниченко)
Ты - океан, а я - волна,мы целое.
Могу я быть пушистая и белая.
Могу я стать тайфуном и цунами,
Но связь не будет рваться между нами.
Пр:
Мы связаны с тобою,
Мы связаны любовью и судьбою.
Мы связаны, едины.
Мой милый, мы с тобою неделимы.
Ты - дерево, а я - твой цвет и аромат,
А вместе мы - роскошный и цветущий сад.
В тени ветвей твоих могу благоухать,
Своё цветенье, аромат тебе отдать.
Пр:
Мы связаны с тобою,
Мы связаны любовью и судьбою.
Мы связаны, едины.
Мой милый, мы с тобою неделимы.
Я - танец, ну а ты - искусный мой танцор.
Мы не зависим друг от друга– это вздор!
Готова я твоею музыкою стать,
Но если ты готов мелодию создать.
Пр:
Мы связаны с тобою,
Мы связаны любовью и судьбою.
Мы связаны, едины.
Мой милый, мы с тобою неделимы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643781
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 14.02.2016
(Слова,музыка,исполнение -Татьяна Мирошниченко)
Ночи Крещенские,
Морозы дерзкие.
Вокруг белым-бело,
Всё снегом замело.
Иду, а снег летит
И ветер в след свистит,
А серебристый пух
Весь занимает дух.
Пр:
Зима красавица,
Твой смех мне нравится,
Снежинки белые
И бури смелые,
Весёлая метель
И вьюги канитель.
Зима, мне песни пой,
Люблю я голос твой.
Мороз трещит, трещит,
Иду - снежок хрустит
То с тихим лепетом,
То с нежным трепетом,
А ветер с песнями,
Да с позвоночками.
Луна в сугроб светит
Да с огонёчками.
Пр:
Зима красавица,
Твой смех мне нравится,
Снежинки белые
И бури смелые,
Весёлая метель
И вьюги канитель.
Зима, мне песни пой,
Люблю я голос твой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643321
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 12.02.2016
[color="#162ec9"](Слова,музика,виконання-Тетяна Мирошниченко,аранжування-Юрій Кандиба)[/color]
Люблю духмяний сік твоїх цілющих трав
І запах жита й стиглої пшениці.
І тиху ніч і лебединий став,
Джерельну воду в батьківській криниці.
Стежки, де в полі босою ходила,
Антоновки налиті у саду,
Лелеку, що у парі прилетіла
Гніздитися додому на даху.
Пр:
Україна, Україна!
Мій сонячний медовий край,
Це про твою чарівну вроду
Співає в горах водограй.
Україна, Україна!
Люблю мій лебединий край,
За тебе буду я молитися,
Щоб на землі твоїй був рай.
2
Люблю заквітчані хатинки білолиці,
Калину, кожну мальву під вікном,
Рум’яні, теплі з печі паляниці
З парним солодким молоком.
Це все моя земля, мій рідний дім,
Тут небеса бездонні і прозорі.
Я народилася і виросла у нім,
Для мене шумить вітер, сяють зорі.
Пр:
Україна, Україна!
Мій сонячний медовий край,
Це про твою чарівну вроду
Співає в горах водограй.
Україна, Україна!
Мій рідний лебединий край,
За тебе буду я молитися,
Щоб на землі твоїй був рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642570
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 09.02.2016
В білих шапках по самії брови,
В димці сивій поміж ярами,
Задрімали тихі діброви,
Заколисані ніжно вітрами.
Спить за лісом стомлене поле,
Восени розпушене плугом,
В білій шубці зігрілося голе
Під глибоким і теплим снігом.
В срібних сукнях стоять покірні.
Серед поля, мов на долоні,
Довгокосі берізки сонні,
По коліна в сніговому полоні.
На гілках, розвісивши іній,
Ніч морозна без вітру німіє,
І в заметах, сховавши тіні.
Потривожити тишу не сміє.
Все заснуло…
Не сплять тільки зорі величні.
Видно їм всі знемоги та битви,
Бачать істини чисті та вічні,
Й мовчазливо горять їх молитви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632290
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.12.2015
Про що Тебе молити? Про що Тебе просити?
Ти, Богоматір, знаєш все Сама.
Це тільки Ти, Пречиста, можеш зрозуміти,
Якою лютою бува́ в душі зима.
Ти та, яка у яслах Сина сповивала,
На ру́ки прийняла розп’ятого з хреста,
Безмежне горе й радість світлу знала
І Бога славили за все Твої вуста.
Ти рід людський, Пречиста, всиновила,
Над кожним грішником лила святу сльозу,
Літати над безоднею учила
І пити благодаті Божої росу.
Ти жінка, Богородице! Ти мати!
Ти чистою залишишся завжди.
Ти о́брана нужденних захищати
Від голоду, прокази і стріли.
Тебе, Всемилостива, буду я молити
До істини направити дітей,
Батькам - до старості глибокої дожити,
Для друзів - мудрості від пагубних страстей.
Для мене ж - дай знамення, як в любові
Відкритися для кожного, і в тлін
Гріховні скинувши тяжкі окови,
Лишатися біля Твоїх святих колін.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629592
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.12.2015
Только Душа дорогу к счастью знает,
Но Разум, он Души не замечает.
Готов ломиться он в чужую дверь,
Не исчисляя на пути своём потерь.
Как часто Разум говорит: "Так надо!",
Хотя Душа тому совсем не рада.
От битв бессмысленных она устала,
Спокойствие и силу потеряла.
Претит Душе мыслительная болтовня,
Все эти жалкие потуги, беготня.
Однако Воля Разуму предписывает роль борца
И он готов сражаться до конца.
О, Разум! Не бунтуй напрасно,
Не горячись и не кричи так громогласно.
Остановись, прислушайся в тиши
К голосу негромкому своей Души.
Подумай крепко, не спеша,
Ведь жизнь твоя не так уж хороша.
Не зря закрыта пред тобою дверь,
Ты лучше выбору Души своей поверь.
Но Разум правым себя мнит.
Он знай своё настойчиво твердит:
-Ты мне тут воду не мути,
Не существует в жизни лёгкого пути!
Пути борьбы диктует Разум непреклонно.
Пути свои Душа найдёт легко, непринуждённо.
-Умерь свой пыл, надменный Разум, и реши:
Если последуешь ты голосу Души,
То со стола не будешь подбирать ты крохи,
Не будешь знать и горя, суматохи.
И в праздник превратится жизнь твоя.
Неужто не влечёт тебя мечта моя?
И Разум согласился, шляпу сняв,
Веские доводы Души своей приняв.
Развёл руками:
-Ты во всём права.
Мудростью наполнены твои слова.
Душа от радости захлопала в ладоши,
Избавившись от этой тяжкой ноши.
Вот это истинный полёт,
Когда Душа твоя поёт!
С довольным видом Разум потирает руки,
И нет ни раздражения, ни скуки.
-------------------
К чему лежит душа и вы себя спросите,
Только ответьте честно, не юлите.
Вы только сердца слушайте веленье,
И пусть пребудет с вами вдохновенье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629400
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.12.2015
Слова,музыка,исполнение Татьяна Мирошниченко
Зачем, скажи словами
Так больно душу ранишь?
Ты ж этими устами
Любовь и счастье даришь.
Пр:
Но, разве так бывает,
Чтоб горьким был бы мёд?
Солёную воду и сладкую
Один источник не даёт.
2
То елеем и нектаром
Речь сладкая манит.
То стрелами и ядом
Убить она спешит.
Пр:
Но, разве так бывает,
Чтоб горьким был бы мёд?
Солёную воду и сладкую
Один источник не даёт.
3
Ах, эти губы нежные,
В них магия и колдовство.
Вдруг жёсткие и грешные –
Исчезло волшебство
Пр
Но, разве так бывает,
Чтоб горьким был бы мёд?
Солёную воду и сладкую
Один источник не даёт.
4
Невинные уста и чистые
Несут слова добра.
Холодные, надменные –
Другая их сторона.
Пр:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629228
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 16.12.2015
Сніг іде…
В дивнім танці кружляють сніжинки,
Наближаються дві до землі:
-Нам лишилося жити хвилинки!
Ой, як страшно у білій імлі!.
Інша слухати ніби й не хоче.
Все співає:
- Лечу-у-у! Я лечу-у-у!-
Вітер в спину їй дмуха, лоскоче,-
Насолоджуйся й ти досхочу-у-у!
-Не політ це, а справжнє падіння.
Розкажу все як є, без прикрас:
Не обманиш закони тяжіння.
Зовсім близько останній наш час.
-Ні, зустрінемось ми із землею,
Покривалом укриєм пухким,
До весни будем тішитись з нею
І життя наше буде легким.
-О! Яка ти чудна! Нас розтопчуть!
Не залишиться й сліду від нас!-
Довгі вії від жаху тріпочуть,
Блиск в очах срібно-синій погас.
-Моя люба, життя наше вічне.
Ми до річки струмком потечем.
Через море в безмежжя космічне,
Як до себе додому підем.
------------------------
Дві сніжинки кружляли у полі,
Вітер крильця їм дав голубіі,
Й полетіли маленькі до долі, .
Яку вибрала кожна собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629163
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2015
Коли впаде із клена лист сухий останній,
І сад оголить в сутінках чоло,
Коли сумні дощі холодні, невблаганні
Дрібно постукають в віконне скло,
Я розпалю вогонь в камінній залі,
Наллю в бокали терпкого вина,
І насолода й райдуга в кришталі
Відкриється, коханий, нам сповна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2015
Жабка надумала забратися у дім.
На вулиці їй мерзнуть доки?
Застрибувала туди років сім,
Бо ж сходинки дуже високі.
Заплигне на одну – сидить відпочиває,
На другій – спить та позіхає.
З останньої зірвалась. Хай їй грець!
Всі сподівання жабки нанівець.
-Що за причина? – каже. – Я й не знаю,
Мабуть я на надто поспішаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621233
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.11.2015
(Слова,музыка, исполнение -Татьяна Мирошниченко)
«Скажи мне только да,
Люби меня всегда!»-
Душа просит твоя нетленная.
Давно, день ото дня,
В любви просит огня
Весь мир и вся твоя вселенная.
Пр:
Лети, как птица ввысь!
Твори сам свою жизнь!
Ведь создан ты по Божьему подобию.
Солнцем светить учись!
Невзгодам не корись!
И «стоп» скажи междоусобию.
2
Открой миру себя,
Смотри на всё любя.
Не слушай, как вопит безверие.
Будь стойким, как броня,
Живи верность храня.
Пусть в лету канут ложь и лицемерие.
Пр:
Лети, как птица ввысь!
Твори сам свою жизнь!
Ведь создан ты по Божьему подобию.
Солнцем светить учись!
Невзгодам не корись!
И «стоп» скажи междоусобию.
3
Не плачься о былом,
Борись с великим злом,
А в сердце пусть войдёт прощение.
И не пекись о том
«Где, сколько и почём?»,
И будет жизнь - сплошное наслаждение.
ПР:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620237
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 11.11.2015
Схотілось якось павуку
Піймати у тенета зірку.
-А що? Вони ж частенько падають
У лісі на узгірку.
Світити буде зірка уночі,
Жучків заманювати й мошок,
Метеликів і цвіркунів,
І нерозумних блошок.
Взявся снувати павутину,
Трудився без спочинку.
Заплів мереживом весь ліс -
Не знайдеш і шпаринку.
Безліч комах в його сітях -
Павук того не помічає.
Він,знай, снує собі й снує,
Бо зірки в них немає.
-Ось-ось ,здається, упіймав!-
Зірка упала зовсім близько,-
Та ні . Убік її відніс
Той пустунець – вітрисько.
Так жодну й зірку не піймав.
Вже й павука нема живого.
Від втоми й голоду помер,
[b]А може й ще від чого?
[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619823
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.11.2015
(по мотивам притчи Паисия Святогорца)
Над полянкой, над лужайкой
Пчёлки кружат лёгкой стайкой.
Ах, как пахнут гиацинты!
Тянут пчёл сюда инстинкты.
Ветер с пчёлками играет,
Травку, листья колыхает.
А нектар в цветах звенит,
Молодняк к себе манит.
Вышло так, что в этот край,
Солнечный, медовый рай,
Гуляя попросту без дела,
Случайно муха залетела.
Навстречу ей - неопытная пчёлка.
В цветах ещё не зная толка,
Набравшись кроха духу,
Вежливо спросила муху:
- Не знаете ли вы где лилии растут?
- Цветов не видела я тут.
Но слышала в пол уха, -
Ей недовольно прожужжала муха, -
Что за лужайкой есть прекрасные места.
Я думаю тебе как раз туда.
Там, то ли слева, то ли справа
Есть восхитительная грязная канава,
Пустых консервных банок много,
Но мне неведома туда дорога.
Их разговор услышала бывалая пчела:
- Канавы здесь не замечала я.
Но я могу поведать о цветах:
О здешних крокусах, ирисах, васильках…
-------------
Понятна этой притчи суть:
Хотя проходят люди тот же путь,
Одни похожи на пчелу:
Во всём находят радость и поют хвалу.
Иные - как та муха:
Видна им только грязь, нечистота, разруха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619669
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.11.2015
(Притча для дітей)
Над полем встала райдуга,
Закінчилась гроза.
Поглядає з заздрістю
Горобчик в небеса.
- Папугою я міг би стати,-
Мріє сіренький птах,
-От тільки би скупатися
В яскравих кольорах.
А в небі райдуга сміється
Неначе дражнить пташеня:
-Який ти сірий, незугарний,
Дивись яка красуня я.
Так прикро стало горобцю,
І вирішив він твердо:
-Самим яскравим птахом стану!
Кажу це всім відверто.
Пурхнув за мить і полетів,
Затріпотіли крила,
Та в небі райдуга його
Таки перехитрила.
Все вище й вище піднімався:
-Куди ж вона поділась?
Веселка в одну мить
У небі розчинилась.
Спустився хмурий він назад,
Землі не чує під собою
Й потрапив прямо у сільце,
Заховане поміж травою.
І птахолов у розпачі,
Всі сподівання нанівець:
- Папуга в сітці! - думав він.
А там - лиш сірий горобець.
Живе горобчик наш на волі,
Цвірінькає на гілці,
А був би він папужкою,
Сидів би зараз в клітці.
-------------------------------
Ось так і ти живи
І будь самим собою,
Не то дивись твої бажання
Не щастям стануть,а бідою.
[b]Про воробья,который мечтал стать попугаем[/b]
Над полем встала радуга,
окончилась гроза.
С завистью воробушек
смотрит в небеса:
- Вот, если б искупаться
в радужных цветах,
и стать мне попугаем
наяву, а не в мечта.
А в небе радуга смеётся.
как будто дразнит воробья:
- Какой ты серый и невзрачный,
не то, что красочная я.
Обидно стало воробью,
и он решил: - Довольно!
Я стану самой яркой птицей
и буду жить достойно.
Не долго думая, спорхнул
и полетел он в небо,
чтоб поменять одёжку,
исполнить своё кредо.
Всё выше поднимался он и выше,
но радуги достичь не смог.
Ушла, исчезла радуга,
как лёгкий от костра дымок.
Спустился мрачный он на землю,
не видя под собой дорог.
И не заметил воробей,
как угодил в разложенный силок.
И птицелов без радости
достал добычу из сетей:
Он думал будет попугай,
а там лишь серый воробей.
Наш воробей живёт на воле,
чирикает на ветке,
А был бы попугаем –
сейчас сидел бы в клетке.
___________
Вот так и ты живи и радуйся,
и будь самим собою,
не то, гляди, твои старания
окажутся не счастьем, а бедою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619548
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.11.2015
На мягком ложе тишины,
где луч играет цвета це́дры,
среди упавшей желтизны́,
где в дрёме затаились ве́тры,
где ветки наземь, чуть шурша́,
роняют листья в томной не́ге -
там силы че́рпает душа,
уставшая в суе́тном беге.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617627
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.11.2015
Ша́рпає вітер негоди убранство,
Осені хмурої сіру вуаль.
Ки́дає тиші сміливе зухвальство,
Вихрем закручує листя в спіраль.
Стукає в двері, заглядає у вікна,
Голу невинність краде́ у лози.
Бродить до ранку, аж поки не зникне
В жовто-янтарних краплинах роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616697
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2015
(по́друзі)
Доля не надто пестила ізма́лу,
Але в душі твоїй струмок тече живий.
В ньому любові жар і спрага ідеалу,
І доброти потік повітряно-легкий.
В ньому є сильний дух і чуйність серця,
І витончений, мов цвіт квітки, смак.
Не пересохне цей потік ніколи у джерельця,
Бо ллється ця вода непросто так.
Від доброти твоєї й вселюбві
Глибокі тануть в лютому сніги.
Тра́ви в лугах всміхаються шовкові
І розквітають мальви навкруги.
Даруєш ти себе, як грона винограду,
І наливаєш в чашу серця від душі.
Слова твої дають утіху і відраду,
Тому для тебе пишуться світлі вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616004
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 25.10.2015
(Притча для дітей)
В м’якесенькій, густій траві.
У сяйві вранішнього світла,
Погожого одного дня
Фіалочка розквітла.
Ніжна, беззахисна, блакитноока,
Ніби шматочок неба на землі.
-Звідки взялася оця фея?-
Гадали бджілки і джмелі.
Проснулася, всміхнулася маленька,
Росою свіжою умила пелюстки,
Духмяним незрівнянним ароматом
Заповнила долину навкруги.
Пухнасті білі хмарки пропливали:
-Яка ж ти мила, чарівна.
І жайворонки проспівали:
-Краса неперевершена!
Летять метелики до польової феї,
Бо знають, що нектаром пригостить.
Комашки теж спішать тільки до неї,
Бо під листочком від негоди захистить.
Живе усім на радість квіточка мала
Й сама дуже радіє з то́го.
Тільки одного разу хтось зірвав її
Не знав і сам для чого.
Так боляче маленькій раптом стало
І потемнів в очах прекрасний світ.
Як гірко їй,що прожила занадто мало,
Що обірвали її дивний цвіт.
Зім’яв пелюстки хлопчик й кинув на дорогу.
Так просто, без усякої мети.
Останнє, що подумала:
-Я не кропива, слава Богу!
Ато б він руку міг би обпекти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615425
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.10.2015
[i](Слова, музика,виконання - Тетяна Мирошниченко) [/i]
1
Небо глибоке, засіяне зорями.
Манить безмежний вгорі океан.
А під густими, багряними кронами
Хвилею срібною стелить туман.
Оксамитово-сині ночі.
Закружляв у танку листопад.
Мрії птахами линуть дівочі
У осінній рясний зорепад.
Пр:
Зорепад! Підставляйте долоні.
Зорепад! Загадайте бажання.
Розбудіть свої душі сонні
І вбирайте небесні послання.
Наберіть зорі ясні у жмені
І сплетіть з них сузір‘я - намисто.
Посміхнеться вам місяць у повні
І почне чарівне своє дійство.
2
Мов ті яблука спілі із неба
Зорі падають в мокру траву.
Не знайдеш сліду їх, і не треба.
Слухай музику вітру живу.
Обійми мене, листе кленовий.
Осінь, золотом всю замети.
Зорепаде осінній, медовий,
Присмак меду в дощі заплети.
Пр:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615025
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 21.10.2015
(За мотивами притчі монаха Варнави)
Який благословенний Божий світ!
Барвисте розмаїття,справжнє диво!
Летитять жучки яскраві поміж віт
І павучки біжать в траві квапливо.
У цвіт пірнає бджілка-чепурушка,
Мокає лапки в золотий пилок.
Гуде квіткова у дзвіночку мушка,
Нектар збирає в довгий хоботок.
Метелики-красуні і джмелі
Березовим ласують соком.
А там в сосновій живиці-смолі
Загрузла гусінь жовта ненароком.
Зелений коник гучно стрекотить,
Із вільним вітром бавиться у полі.
Лише комашка під листком сидить,
Не рада безталанній своїй долі.
Неле́гке у комашечки життя.
Ніхто давно її не помічає.
Кругом яскраве, радісне буття,
Вона ж простий сіренький одяг має.
А ще, отой блискучий короїд,
Що поруч в глиці копирсається,
Зневажливо їй дивиться услід,
Й відверто з неї насміхається.
Безрадісно проходить день за днем,
На серці прикро, сумно й щемно.
Страждає, плаче гірко під плющем,
Не знає,бідна, що даремно.
Промінчик спозарання тихо встав,
І заглянув під той листочок.
Погладив спинку ніжно, обійняв
Маленький,лагідний клубочок.
Зраділа дуже сонечку комашка:
-Воно мене,напевно, любить!
І доля не така буває важка,
Коли тебе хтось приголубить.
Подумала:
-Зроблю я добре діло,
Від тлі почищу хоч листочок.
За день швиденько, весело і вміло
Почистила увесь дубочок.
Зелене листя розпушилося:
- Ти врятувала нас! Це диво!
Вона від того зашарілася
Зворушливо, сором'язливо.
Рум'янцем вмить укрилася рясним,
Уся засяяла комашка.
Назвала її Сонечком ясним
Біленька всміхнена ромашка.
І жук блискучий очі опустив,
Та чемно до землі вклонився:
-Пробач, мабуть, тебе я засмутив,
Таки я дуже помилився.
А Сонечко так щиро, без умов
Виконує усі бажання,
Бо знає, що тільки добро й любов
Звільнити може від страждання.
На руку сяде малюку на мить
І в небо знову з радістю летить.
Вона ж комашка райська, Божа
На ясне Сонечко похожа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614611
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.10.2015
(Наталі Земній-цілителю, фітотерапевту присвячується)
Є аптеки в Україні:
У Херсоні й на Волині,
У Полтаві і столиці
Всі біжать до Чарівниці.
Незнайомці тут і друзі.
Всіх постукає по пузі.
Скаже де сховавсь недуг
І підніме словом дух.
-Болить серце й голова?
Допоможе тут трава:
Валеріана, горицвіт
Й будеш жити до ста літ.
Щоб не мучив вас живіт
М’яту пийте, бабка й дід.
А для нирок – бузина,-
Так сказала нам Земна,
-Шоколадку - Ні! Ні! Ні!
Цукор –навіть уві сні!
Липа, мед, пилок, узвар -
Де й подінеться катар.
Щоб в душі була весна -
Страва має буть пісна.
Менше буде їжі в роті-
Більше сили на роботі.
Щоб не мучила спина
Мазь в аптеці, й не одна.
Божі травки запасла
Від усіх хвороб Земна:
«Гепахол», «Неврин», «Венолік»
«Золотник», «Санат», «Гриполік»,
«Стимовіт», «Церкон», «Діар» -
Від природи всім у дар.
«Алергін»,»Бурсин», «Верута» -
Не пігулки, не отрута.
«Зоросан», «Стомаг», «Чистець» -
І хворобам всім кінець.
Ще бажає нам Земна:
-Хай сім’я буде міцна,
Живіть в мирі і любові
І усі будьте здорові!
Нехай кожен в світі зна,
Що Земна така одна:
Щедра, мудра, чарівна
Фея, Мавка лісова.
Фітоліки нам дала
Щоби нація цвіла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613525
рубрика: Поезія, Панегірик
дата поступления 15.10.2015
[i](за мотивами притчі Паісія Святогорця)[/i]
Бджілки весело дзижчать,
У лужок по мед спішать.
Ой, як пахнуть гіацинти!
Кличуть бджіл сюди інстинкти.
Вітер з ними розмовляє,
Траву, листя колихає.
А в квітках нектар бринить,
Ароматом аж п’янить!
Вийшло так, що у цей край,
Сонячний медовий рай,
Блукаючи без діла,
Велика муха залетіла.
Назустріч- бджілка їй маленька,
(Десь забарилась її ненька),
Набравшись трішки духу,
Ввічливо спитала муху:
-Може ви знаєте де лілії ростуть?
-Квіток не бачила я тут,
Але на власні чула вуха,-
Їй невдоволено дзижчала муха,-
Що за тим лугом є такі місця,
Де завмирають від краси серця.
Там запашна, розкішна і яскрава
Є дивовижної краси канава.
Консервних банок там багато.
Тобі туди летіти варто.
Розмову їх підслухала досвідчена бджола:
-Канави тут не помічала я,
Та я вам про волошки розкажу,
Іриси, крокуси, ромашки покажу.
______________________
Інколи й люди схожі на комах:
Хоча проходять той же шлях,
Одні нагадують бджолу:
Скрізь бачать радість і красу,
А інші - як та муха :
Їм до вподоби бруд, нечистота,розруха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612677
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2015
[b](слова, музыка. , исполнение - Татьяна Мирошниченко)
[/b]
1
Странник я на этой земле.
Ты - любви чистой родник.
Я - рисунок дождя на стекле,
Вечность-Ты, я-всего лишь миг.
Отблеск вечного света – взор,
Образ благости - Твоя суть.
В тесноте Ты даёшь простор,
В темноте освещаешь путь.
Пр:
Рукоплещут пусть реки, моря
И ликует, сияя заря.
Поют славу горы Ему,
Свет любви пусть рассеет тьму.
Веселятся пускай небеса,
Торжествуя, поёт вся земля.
Наполняя любовью сердца,
Славят имя Бога-Творца.
2
Утоляешь Ты жажду земли,
Одеваешь цветами луга.
Исчисляешь все наши дни.
День один пред тобою века.
Нам постичь никому не дано
Мира истину, тайны Его,
Невозможно постичь до конца
Всеобъемлющего Творца.
Пр:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549307
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 06.01.2015
[b](слова, музика, виконання - Тетяна Мирошниченко)
[/b]
Тиха ніч, ніжна ніч свята
Срібним сяйвом усіх огорта.
Сповістила найперша зоря,
Що родилось у яслах дитя.
Ніч надії,ніч віри, чудес,
Ніч єднання землі і небес,
Обіймає любов’ю усе,
Бо спасіння Господь нам несе.
Пр:
Гори, гори світло зорі,
Христос родився на Землі.
Він всі гріхи наші покрив,
Серця любов’ю запалив.
Гори, гори,світло зорі,
Це Сонце родилося на Землі.
Гори,гори,зоря Різдва,
Віри,надії лунайте слова.
2
То казкова вечірня пора,
Коли світить Різдвяна зоря,
Пісня ангелів лине згори
І волхви принесли вже дари.
Я Месії дари принесу
Серця золото, ладан – хвалу,
і як смирну до ніг покладу
всю любов свою і доброту.
Пр:
3
В срібно- зоряну ясну ніч
З року в рік вже десятки сторіч
По землі ступає Різдво.
Христос народився, славімо Його!
Пр:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549085
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 05.01.2015
[b](слова, музыка, исполнение -Татьяна Мирошниченко)[/b]
[color="#008cff"]Слушать желательно через колонки или наушники
[/color] 1
Снег, снег, снег…
В вальсе кружится с метелью.
Снег в Новогоднюю ночь
Город покрыл белой шалью.
Снег, снег, снег…
Подарки из поднебесья.
Белый, пушистый снег,
В твоих объятьях весь я.
Пр:
Снег лети, снег лети!
Это радости конфетти.
Вместе с хлопьями добрых слов
В Новый год принеси любовь.
Пусть бокалы звенят, звенят!
Пусть играет, искрится вино.
Бесконечной любви снегопад
Постучится сегодня в окно.
2
Снег, снег, снег …
Незримая нежность и ласка.
В нём в Новогоднюю ночь
Прячется детская сказка.
Снег, снег, снег…
Цвет мандаринов и запах
Кажется всё сильней
В еловых заснеженных лапах.
Пр:
3
Я люблю, когда падает снег
И меняет платье природа.
Ослепительно - белый снег-
Чистый лист для грядущего года.
Я люблю, когда падает снег-
Волшебство и обновленье.
В ночь новогоднюю снег –
Надежды, любви проявленье.
Пр:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548420
рубрика: Поезія, Авторская песня
дата поступления 03.01.2015
Ночь. Уютно у камина…
На стене – игра теней:
Кружит в танце балерина,
Вьются гривы у коней.
Тихо трескают поленья…
Кот мурлычет на окне.
И достоин восхищенья
Милый облик твой во сне.
На лице огней мерцанье…
Запах ели и сосны…
Вновь приходит вдохновенье,
Чувство полной новизны.
Прочь уходят все волненья,
Веет благостью, теплом.
Описать можно мгновенье
Только шёпотом, стихом.
Вновь приходит откровенье
Вместе с дрёмою и сном,
Чувств и мыслей очищенье
Мягким трепетным огнём.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547559
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 30.12.2014
Непопулярно добро в этом мире,
Здесь предпочтительно зло.
Зло финансируется, становится шире,
Время коррупции, бесчестья пришло.
Не бывает зло безнаказанно,
И от бумеранга не увильнёшь.
В Книге Жизни всё записано,
Что посеял, то и пожнёшь.
Я верю в победу добра.
И пусть смеются:«Ты из прошлого века».
Пусть никто не кричит мне: «Ура»,
Я всё равно буду любить Человека.
Давайте творить добро!
Выпускать из сердец его на свободу.
Дарите людям тепло,
Оно делает в мире погоду.
Добро – это то, что нас защищает,
Это извечная новь.
Добро вдохновляет и воскрешает,
Это то, что рождает Любовь.
Суммируй добро моё, твоё и его,
Мы сразу гирляндой засветим.
А если погаснем – станет темно,
За тьму в своё время ответим.
Продолжай делать добро!
Даже, если одинокий ты странник в пустыне,
Эхом отзовётся оно,
И не только живущим ныне!
5.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540634
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.12.2014
Скуйовджені хмари, розбурхані води,
Нестримних бажань, почуттів ураган.
В нових берегах все шукає свободи,
Шумить і бунтує життя океан.
І пристрасть сліпа, нездоланна, шалена
Бушує, мов піна морська і кипить.
Повстала у силі своїй незбагненна
Й розбилась об берег скелястий за мить.
Гармонії влада таємна, всесильна
Приборкала клекітний той океан.
Став розум світліший,душа стала вільна,
Улігся неспокій - чуттєвий обман.
Пісок золотий і корали багряні
Відкрились у чистій, спокійній воді.
І зорі сріблясті горять незрівнянні
Й перлинами сяють на самому дні.
І спокою хвилі смиренні та ніжні
До берега линуть моєї душі.
Наспівує море пісні дивовижнівні,
І пишуться світлі, як сонце вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540547
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2014
Под струящимся ливнем стою,
Серебристым волшебным потоком.
Омываю тело и душу свою,
Жадно пью эту воду с Истока.
На ладонях мокрых моих,
В каждой капельке влаги бесценной,
Отражается лик Небес святых.
Красоты необыкновенной.
Может, дождь - эти слёзы небес,
От отчаянья льются на землю?
Веры ждут они, как чудес.
Я им сердцем открытым внемлю.
Может, тучи – небесные очи?
Радость - светлые, чёрные – гнев.
Эти очи наполнены горечи,
Душу падшую спасти не сумев.
Молчаливо стою, затаив дыханье,
Восхищает стихия меня.
Небо вдруг посылает,
Как в любви признанье,
Радугу во время дождя!
7. 06.13
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532798
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.10.2014
Ночь мимолётная, день быстротечный -
Земного времени поспешный бег.
Открытым вопрос остаётся вечный:
"Для чего живёт человек?"
Как молнии блеск сверкнул - и угас,
Мгновенье - пропал и след.
Так будет после, и было до нас.
На большее - строгий запрет.
Вопрос задаю себе: " Кто Я такой?
Каков мой земной удел?
Нашёл ли я счастье, обрёл ли покой,
И всё ли в жизни успел?"
"Всё, что под солнцем - духа томленье".
Может и прав Соломон.
Но где-то внутри гложет сомненье,
Не ошибался ли он?
Я верю, на свете мы не случайны,
Не всё суета сует.
Кто-то оберегает простые тайны,
Чтоб мы сами нашли ответ.
Ну а пока - живи и твори!
Щедро делись с другим.
Люби, Человек, и будь любим,
И в поисках истины будь неутомим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532587
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.10.2014
Ничуть не сомневаюсь, я убеждена,
что небом щедро ты награждена.
И красотой, безмерной добротой,
и бескорыстием и милосердия чертой.
Ты, моя верная подруга, дочь Добра,
противна тебе жадность к грудам серебра.
В тебе ни грамма нет двуличия
и ты заботлива до неприличия.
В тебе нет зависти, нет злости
и подлость не заходит к тебе в гости.
Тебя не злит чужой успех,
а ложь, интриги вызывают смех.
Родившись в этом мире безучастном,
ты тянешься к тому, что есть прекрасным.
Твоя пытливость мудрость познавать велит,
поэтому невежество Вселенной не грозит.
Так деликатно, искренне своей рукой
ты нашу дружбу соткала из нити золотой.
И ты хранила дружбы преданной завет
все эти долгих двадцать восемь лет.
Моя подруга, Правды дочь,
пусть всё, что тьма уходит прочь.
Пусть всё, что Истиной озарено
пусть будет всё тебе дано.
Я попрошу у Солнца лучи света,
преподнесу тебе в виде букета.
Пусть светится сокровищем душа,
пусть будет жизнь твоя волшебно хороша.
Пусть льётся радость через край,
чтоб ты узнала на земле блаженный рай.
Красуйся, радуйся, живи!
Пусть дарит счастье Любе Бог Любви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532569
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 26.10.2014
Ніч. В степу гуляє вітер,
Свище, виє вовком злим,
Дме у душу, груди,спину.
Ой, нелегко спати з ним!
Після бою сплять солдати,
Гріють землю животом.
Сниться рідний дім і мати,
Пироги із молоком.
Землю рідну обіймають,
Притуляють до щоки.
З неї силу почерпають,
Заспокоюють думки.
То нічого, що голодні,
На обід один горох.
Ради неї вони ладні
Їсти хоч чортополох.
Ради неньки - з кулаками
На броню та "Ураган",
Лиш молитви прочитають
Хто Псалми, а хто Коран.
Голіруч на "Смерч" і "Гради"
Мій земляк,товариш,брат,
вірний честі і присязі,
йде сміливо в бій солдат.
Де ще є такі солдати?!
Де ще є такі сини?!
Матір Божа, всіх живими
Поверни їх із війни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532454
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 25.10.2014
Не говори «люблю»,
не говори ни слова,
просто целуй меня
снова и снова.
Жарко целуй,
согрей дыханьем,
пусть это будет
твоим признаньем.
Не отпускай,
лови губами,
сыпь поцелуи
щедро,горстями.
Тайно, открыто,
нескромно, ещё!
Просто целуй меня
неистово, горячо.
Робко и властно,
бурно, ликуя,
сладкий, пьянящий
пей нектар поцелуя.
Выпей до дна,
утоли томленье,
пусть будет вечностью
поцелуя мгновенье.
Без размышлений,
страстно и нежно,
просто целуй меня
искренне, честно.
Потому что всё кончается
неизбежно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523423
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 14.09.2014
Весь день, як влітку, сонце гріє,
Проміння сипле ніжно – золоте.
Хоч свіжість вранішня легеньким сумом віє,
Та айстра під вікном ще радісно цвіте.
Іще сади - смарагдові, темно – зелені,
Ще вітер не зірвав з них жодного листка,
Стоять задумливо у полуденній ліні,
Лиш тінь від крони далі утіка.
Ще тішать ароматом пізні ягідки малини,
Не набридають хмурістю дощі.
Нагадують про осінь лиш жоржини
І павутинкою обвиті спориші.
Ніби на по́ступки іде сама природа,
Порушує свої закони і права.
Під забороною у вересня негода.
Панує на землі ще дух кохання і життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523414
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.09.2014
[i]Армену Нікогосяну – легендарному нейрохірургу - волонтеру і всім відважним лікарям,які рятують українських бійців на Сході України.
[/i]
Зона АТО… Важкопоранений...
-[i]В машину швидко. До шпиталю.
Джгут.Шприц.Морфій.
Давай скоріше,Галю.
Терпи, хлопче,[/i]-до солдата,-
[i]Бо карета, хоч швидка,
Під обстрілом міномета
Затанцює гопака.[/i]
Мчить машина в бік Ізюма
Без доріг, через мости.
[i]-Терористи! Тисни гальма![/i]
Вщент розбиті блокпости.
Автомати. Звук затвора.
Дула в скроню навели:
[i]-Так,Армене, все, як вчора,
Треба ліки і бинти.[/i]
«Град» пунктиром небо шиє.
Нам вперед - нія́к назад.
Смерть над степом вовком виє,
Ледве дихає солдат.
Пульс зникає,кров-по стегнах.
Біль німий і крик німий.
Десь застрягли кулі в ребрах.
Обезкровлений, блідий.
[i]-Рано, хлопче, помирати.[/i]
Піт стікає по чолу,
Там брезентові палати
Підготовлені в тилу.
Знов зупинка.В дірках шина.
Гучно лається водій.
Пахне димом конюшина…
За життя іде двобій.
Ніч. Хірургу не звикати.
Інструменти – на столі.
Закривавлені халати
Поміняли на нові.
-[i]Підлатаєм зараз,сину,
Завтра будеш, як новий.[/i]
Вже наркоз розслабив спину…
Хто є хто…і хто є чий…?
-[i]Головне, що ти - живий!
[/i]
Добре все, усе минуло…
Ранок тихий клонить в сон.
Все в тумані потонуло…
Раптом – знову телефон:
[i]-SOS! Нам треба допомога.
Невідкладна. Треба вкрай.
Через Брусино дорога.
Ждем, Армене, приїзджай.[/i]
--------------------------------
Ангел знов розправив крила
Без вагань - назустріч дню.
У любові й честі – сила,
Винесе й тебе з вогню!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519708
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.08.2014
3.08.2014.
[i]Знову дзвінок напружив жили:[/i]
-Соседка с Первомайска…
-Впізнаю.
[i]З Оксаною до школи ми ходили.[/i]
-Мария,пред тобою на коленях я стою.
Ветром война ворвалась в дом
И жизнь, как веточку колышет,
Не спрашивает ни о чём,
Свои законы пишет.
В подвалы выгнала людей,
Оглохли день и ночь от грома,
Забрала тихий сон детей,
Толкает нас из дома.
Маша,прошу тебя,прими
На время зятя, дочь, ребёнка.
Им бы подальше от войны,
От пули и осколка.
Мне нелегко тебя просить,-
[i]Голос тремтить, мов птах в долоні,-[/i]
-Мы ненадолго…может быть..,-
[i]А біль пульсує в моїй скроні.[/i]
-Про що тут мова?Чуєш? вже чекаю.
Всім хватить місця і тепла.
Пиши адресу,-[i]називаю[/i]-….
Це біля церкви, хата край села...
-----
[i]Андрій же мій на це ось що сказав:[/i]
-Кривить душею я не вмію.
А як же ЛНР і ДНР ?
Їм так хотілося ж в Росію?!
Вчора були ми «хунта»,« бандерлоги»,
Про нас усе було їм ясно.
Сьогодні ж падають у ноги
І сльози проливають рясно.
А зять! Чому сюди із ними їде?
Чому не захищає край свій, дім?,-
[i]Очі вузькі, обличчя бліде,
Серце залишилось німим.[/i]
-Андрію, це ж не нам судити.
Вони самі не знають,що творя́ть.
До того ж це жінки́ і діти.
Як можна дітям відказать?
-Спитай про це ти матір із Волині,
Чи із Поділля батька і сестру.
Всіх тих, кому віддали сина в домовині,
Або спитай з Полісся сироту.
------------------------------------
[i]Вітром війна ввірвалася у хату,
Життя, як гілочку колише.
Руку простягує кошлату
І хроніку сльозами пише. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515517
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.08.2014
!.08.2014.
[i]Гудки…. гудки ……
У зоні недосяжності…
У ЗМІ – одні чутки,
Або вже зовсім крайності.
Раптом дзвінок лунає сам.[/i]
-Що у вас мамо, тату?
-Дякувати, доню,Небесам
Живі на цюю дату.
Вночі літала смерть над головою,
А на світанку стало тихо.
Може мине нас стороною
Оце криваве лихо.
Сьогодні бачив:край села,
Від своїх хат та вулиць,
Шахтарський люд війна мела
І біженці тягнулись.
Із острахом в заплаканих очах,
(Поспіхом ноша взята),
Жінки із дітьми на руках
Ішли під поглядом солдата.
Сказали,щоб тіка́ли,не сиділи тут.
Ко́сить війна проклята.
Куди ж вони біжать і де їх ждуть?
То ж чужина,не рідна хата.
-А, може,тату,й ви якось до нас?
На вас чекають внуки.
[i]У телефоні голос раптом згас.[/i]
[i]Затихли разом звуки.[/i]
-Ми вже не вмієм бігати – старі.
Та й кури, кіт,теличка
Жнива гарячі на дворі
Й некошена травичка.
-----------------------------------
[i]Далекий край,мій рідний дім…
Тягар в душі,неспокій...
Чим помогти вам,рідні,чим
Загоїть сум глибокий?
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514924
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 01.08.2014
31.07.2014.
[i]Зв'язку нема вже котрий день….́
Нарешті….з молитвами…..[/i]
-Мамо, скажіть мені лишень
Чи все гаразд із вами?
-Доню, війна прийшла сюди
У Первомайку, на Луганку.
Нема ні світла, ні води.
-А хліб?
-Сусід приніс буханку.
Дороги заміновані, мости,-
Голос звучить тривожно,-
На переїзді блокпости.
Три дні бомблять безбожно.
Вночі,як всі, ми - у підвалі.
Тіло і нерви - на межі.
А в коноплі, за садом далі
Окопи риють, бліндажі.
У льосі сидимо доки не стихне
Я, батько і Марічка.
Буває зовсім там потухне
Від сирості тоненька свічка.
[i]Гірко зітхнула,залилась сльозами:[/i]
-Хто це зробив із нами,доню,хто?
Чи ті бойовики зовсім без тями,
Чи може то Росія, чи АТО?.....
----------------------------
[i]А в голові моїй безліч думок…
І біль за них і жалість,
І горло стискує комок
За те, що з ними сталось...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514682
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 31.07.2014
Жемчужная пена катит горой.
Выносит на берег песок золотой.
Ракушки – игрушки дарит прибой.
- Мне столько не надо, милый, постой!
Смеётся, резвится, доволен собой,
Играет со мною котёнок - прибой.
То отхлынет и станет прозрачной стеной,
То к ногам прильнёт серебристой волной.
То гребень пушистый поднимет волна,
Колышется, падает, словно пьяна.
То снова крадётся на берег ползком,
Плюётся солёным янтарным песком.
Ей пальцем грозится дед Океан,
Безмерно могучий седой великан:
- Крылья сложили, уснули ветра.
И внучке колыбельные слушать пора.
Набегалось вволю морское дитя,
Стало спокойнее чуть погодя.
Ласково мама, лазурная гладь,
Волну в колыбельку готова принять.
Море песни поёт при луне:
- Баюшки - баю,- шепчет волне.-
Баюшки – бай, спи крепко дитя.
С ней засыпаю под шум моря и я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513666
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.07.2014
- О, мотылёк, на яркость падкий,
Куда летишь ты без оглядки?
Трепещешь крыльями, порхаешь,
Нужды и страха ты не знаешь.
- Лечу на свет и запах сладкий
И каждый миг ловлю я краткий.
Слышу души природы зов,
Ловлю дыханье трав, цветов,
Целую мира каждый уголок-
Недолог жизни моей срок.
Когда ж цветок уронит обо мне слезу-
Свет солнечный с собою унесу.
-Ты мотылёк, счастливее всех нас.
Живёшь сегодня радостно, сейчас.
А человек, сомнений полон и тревог,
Хотя свободным создал его Бог,
В заботах век свой проживёт,
Потом, лишённый сил, на дно идёт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513659
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 26.07.2014
Поиски счастья на неудачу обречены
Потому, что ищем всего лишь мгновение.
А счастье приходит от Истины,
Только в ней мы найдём спасение.
Пытаемся скрыться от Истины-
Закрываем от Солнца глаза.
Но Истина – вопрос лишь времени,
А время – быстрая река.
Пытаемся сбежать от Правды,
Предпочитая собственную фальшь,
Нарушаем извечные законы природы,
Но неминуем в конце реванш.
Ищите Вечное, ищите Истину,
Счастье – побочный продукт.
Истина подобна цветущему дереву,
А счастье – от цветов аромат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501967
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 29.05.2014
Під сонцем теплим вересневим
Вминаючи за дві щоки,
Ведуть неквапливу розмову
Смугасті два бурундуки.
Спитав один:
-Аби ж оце знаття...
Скажи,мій друже, в чому сенс життя?
Потилицю почухав другий бурундук:
-Згадай, торік було в нас стільки мук!
Ліси й степи від засухи горіли,
Голодні лиси рискали, бродили.
Як білка в колесі всю осінь й зиму ми крутились,
А ласі нам горішки тільки снились.
Не сенс, а воду й їжу ми шукали.
Значить він був той сенс у нас,а ми й не знали.
Сьогодні ж, подивись яке життя!
Від важкого зерна аж хилиться віття.
Й запаси всі на зиму вже зробили,
А «сенс» шукаєм - значить десь його згубили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501761
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2014
Ого! Яка сьогодні ніч!
Небо безумствує. Стихія!
Я із грозою віч-на-віч.
Це справжня феєрія!
Усе в вогні, гуде земля,
І громом тиша на шматки роздерта.
Небо з землею розмовля,
Й розмова йде відверта.
Несамовито, хльосткими ривками,
З розмаху дощ траву січе.
Асфальт дубасить кулаками,
За шиворіт потоки ллє.
Ударом блискавка-змія
Надвоє небо розколола.
Вогненна золота петля
Імлу сріблясту оповила.
І креше, креше ікри блискавиця,
А громовиця з жаром котить гнів.
Із чаші неба ллється через вінця,
Немає вже напівтонів.
Оце так сила і розмах!
Це вам не пустотливе скерцо.
Сліпить, спалахує в очах,
Да так, що завмирає серце.
Стогне, тріщить, дрижить, гримить…
Гроза дісталась апогею!
І розумієш у цю мить,
Що є Небесна Влада над Землею!
19.05.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500216
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.05.2014
Надто довго, Україно, ти спала
І терпіла божків стільки літ.
Та з вогненної сьогодні купелі
Ти оновлена вийдеш у світ.
Зрада, біль і жагучий сором
Підняли тебе із колін.
Ти згадала, що ти ВЕЛИКА,
Ти прислу́халась до дідівських велінь.
З диму, поглум’я,братської крові,
Що злилися в прокляття і рик,
Чую голос щасливої долі,
Заглушає він болісний крик.
Все, що зараз здається кошмаром:
Гуркіт танків і свист вражих куль,
Є початком нової ери,
Що зведе всі страждання на нуль.
І пишатись нащадками будуть
І Довженко й Великий Кобзар.
Ну,а завтра вже учні Костенко
Віддадуть Україні свій дар.
А ота ненаситна зелена чума,
Що зі сходу дивиться зухвало і хтиво,
Хай затямить, що козні її надарма,
Завоювати Україну неможливо.
Не зламати нікому того народу,
Що за неньку піде і в вогонь і в воду.
Україна сьогодні НОВА і ВІЛЬНА
І тому вона НЕПОДІЛЬНА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497072
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 05.05.2014
Майдан існує в Україні,
Що вільний люд збирає.
Благословенне місце тут,
Весь світ про це вже знає.
Сюди скликає всіх синів
Свобода, Гідність, Правда.
Всіх тих, хто вичавив з себе рабів,
Для кого Честь - верховна влада.
Майдан дає незрячим погляд,
Вливає силу в м`язи,
Щоб чистить тіло рідної землі
Від гнилі і прокази.
Тут зберігається нетлінний
Подвиг хоробрих дочок і синів,
Звитяга тих,чий день погас безцінний
В ім`я прийдешніх поколінь.
Тут мрії юності нестримні
І прагнення вже зрілої душі.
Тут всі Великі і Єдині
І вимоги у кожного святі:
Щоб крепнув древній наш народ
І вільним був по праву,
Щоб з року в рік примножував
Багатство України й славу.
СЛАВА УКРАЇНІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494678
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.04.2014
В шторме, буре и в сильном ветре,
В пенье птиц и весеннем дожде,
И в цветочной яркой палитре,
Ты узнаешь Его везде.
Его присутствие музыки слаще,
Его величие не знает границ
Обращаюсь к Нему всё чаще
В круговерти из дел и лиц.
К Его ногам слагаю заботы,
Достижения свои и грехи.
Моей жизни Он пишет ноты,
Превращая их в музыку и стихи.
Из Его сокровищ небесных
Льётся рекой благодать.
Только Ему одному подвластно
Жажду души и сердца унять.
Блаженство и сила в Его руке,
От мыслей не отступают уста.
Замок построенный на песке -
Жизнь без Иисуса Христа.
Рука Его Правды полна,
Его Истина до облаков!
Пусть звучит непрерывно: «Осанна!»
Богу Создателю, во веки веков!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493363
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.04.2014
Бог стучится к тебе тихонько,
Но бывает и громко, порой.
Одного он хочет только
Напоить тебя Живою водой.
Он стучится к тебе капелью,
Лёгким трепетным ветерком.
Бог приходит к тебе с любовью,
С распустившимся цветком.
Тёплым лучиком нежно целует,
Звёздной россыпью радует глаз,
Переливами радуг балует,
Напоминая о себе каждый раз.
Говорит Он шорохом леса,
Робким стрекотом ночного сверчка,
Свежим запахом сенокоса,
Звуком крыльев бабочки - мотылька.
Он чарует золотою листвою,
Обнимает виноградной лозой.
Бог приходит к тебе с добротою,
Поднимая над суетой.
Бог стучится к тебе метелью,
Штормом, бурей, сильным дождём .
Он стучится твоею болью,
Беспокойным тяжёлым сном.
Бог стоит и стучится в двери,
Открой сердце ему и прими.
От тебя Он ждёт только веры,
И ещё безусловной любви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493053
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.04.2014
Бережно тримаю гілочку верби,
Як символ віри і прозріння,
Як символ слави Бога на Землі,
Як знак, що йде Христове Воскресіння!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492265
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.04.2014
Знаешь ли, мой милый друг,
Как рождается жемчуг?
А рождается он из глубины,
Из страданий, боли и тишины.
Живёт моллюск беззаботно в море,
Не ведает, что есть страдание и горе.
Лишь волны снаружи панцирь шлифуют,
Нежное тельце никак не волнуют.
Панцирь его могуч, как броня,
От лишних прикосновений закрывает, храня.
Но, однажды с малюткой случилась беда:
Песчинку закатила в створку волна.
Ах, как некстати песчинка, хотя и мала,
Лишила моллюска покоя и сна.
Мешает и ранит тело она
И не уйти от неё никуда.
У моллюска одно лишь желанье –
Уменьшить боль и страдание.
Начинает у бедняги работать сознание:
Как же преодолеть испытание?
Только лишь песчинка попала туда,
Она перламутром гостью обволокла,
И смиренно на дно залегла,
Веры, надежды на чудо полна.
Лежит она терпеливо на дне пучины,
Ещё крепче от боли сжимает створки - пружины.
И не понятно устрице за что ей страданье,
И кто придумал такое наказанье.
Лет так десять или больше спустя,
Во всём величии своём, блестя,
Из страданий в створках рождается красота –
Удивительные сокровища – жемчуга.
Так и в жизни случается иногда:
Как ни закрывайте створки души от зла,
Песчинка страданий в сердце проникнет,
Боль принесёт, пока человек не привыкнет.
Но, если покроете сердце перламутром любви,
Перестанете закрывать его створки от чужой беды,
Сердца перестанут быть каменными,
А души станут пламенными.
И если покроете скорби перламутром надежды, смирения,
Господь наградит вас за ваше терпение.
Он коснётся вашей души, глубины,
В драгоценные превратит их жемчужины.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491784
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.04.2014
[i]Древняя мудрость гласит:
"Посеешь мысль -пожнешь поступок,
посеешь поступок - пожнешь привычку,
посеешь привычку - пожнешь характер,
посеешь характер - пожнешь судьбу! "[/i]
Насколько счастлив в жизни ты,
Характер твой расскажет.
Какие у характера черты,
Нам Гиппократ подскажет.
Начнём с того, кто всем руководит.
В нём есть стремление, упорство.
Холерик – ярким пламенем горит,
В работе достигая совершенства.
Но если сильный ветер в голове -
Несдержан в своих чувствах,
Ни в действиях, ни в слове, ни в еде,
Ни в чрезмерных буйствах.
Тип меланхолика совсем другой,
Его душа ранима,
И плечи согнуты дугой –
Печальная и скорбная картина.
Но он умеет сострадать,
Проникнуться чужою болью.
Другим готов он помогать,
Слезливой упиваясь ролью.
Флегматик создан глыбой ледяной,
Его не сдвинуть с места.
Ленивый, безразличный и немой,
Из пресного он сделан теста.
Зато устойчивый, надёжный, терпеливый,
Его не надо подгонять.
Спокойный и невозмутимый
В собраниях готов он заседать.
Сангвиник - щедрый, увлечённый,
Он полон радости, тепла,
К наукам разным склонный
И жизнь его поистине светла.
Но всё-таки далёк от совершенства,
Страдает легкомыслием шутник.
Достиг вершин непостоянства,
И глубину он не постиг.
Нам сложно жить с Характером порой,
Но я скажу вам откровенно:
Возможно изменить характер свой
Не сразу, постепенно.
Вопрос лишь что менять и как,
Грань взращивать какую?!
Для этого необходим маяк,
Чтоб показал стезю земную.
Ты станешь добрым с маяком добра,
А без любви ты будешь злым.
И если путь ты выбрал серебра,
Боюсь, что станешь ты скупым.
А если ищешь ты любовь,
То это Истины дорога.
И пусть коленки сбиты в кровь,
Ты следуешь путями Бога.
И твой характер - не твоя уже забота,
Он позаботится о нас.
Это Творца любимая работа -
Рыхлый графит превращать в алмаз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490077
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 03.04.2014
Золота Україно моя! Рідний дім!
Урожайний мій крає багатий!
Я ношу тебе в серці своїм
і про тебе я буду співати.
Славлю я чистоту і блакить твого неба,
запах меду й духмяних трав,
запах свіжого теплого хліба,
що з дитинства назавжди ввібрав.
Про красу твою буду співати,
вихваляти на всі лади,
про біленькі заквітчані хати,
яблуневі й вишневі сади.
Про пшениці і жита стиглого хвилі,
про цілющі джерела підземних вод,
про обличчя дорогі мені й милі,
працьовитий український народ.
Прославлятиму наших героїв
сьогодення й минулих віків :
християн, мусульман , іудеїв -
України вірних синів.
В час нелегкий, в цю грізную пору,
ти дорожча мені у стократ.
Хай сьогодні летить голуб миру
від Донбасу через Крим до Карпат!
30.03.2014.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489214
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 30.03.2014
Щось шепочуть зірки вночі
ніжно одна одній.
Тихо вітер пісні співає
траві м`якій, сонній.
Обійнявшись спать пішли
з туманами луки.
Потонули у вісні
шуми й зайві звуки.
Ніч бездонна, безтілесна,
запахів найтонших панство.
Рухів, звуків напівсонних
напівпрозоре царство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2014
Саранча – чоловічки зелені. Нашесть!
Забули про совість, про гідність, про честь,
власті чорний розкрили рот,
поїдають землі чужі і народ.
Розріза'ли і раніше зубами країни,
ділять зараз націю, цвіт України.
Потоптали спільне минуле. Розуміння відсутнє!
Проковтнути мріють наше майбутнє.
Чи добро їм в дитинстві батьки не привили,
істині, правді служить не навчили?
Чи мутації сталися в генах,
і кров дурна тече вже по венах?
Зло коріння пустило глибоко,
бур`яном буяє високо.
Зерна зла засівались віками,
але Бог та Істина з нами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487919
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.03.2014
Девушка, всем сердцем чтившая Творца,
убелённого сединами спросила мудреца:
- Я много делаю добра,
и ближнему я не жалею серебра,
улыбки, ласкового слова.
Я всем всегда помочь готова.
Взамен - насмешки горькие, открытая вражда.
Скажи, мудрец, как жить тогда?
Старик красавицу улыбкой привечал
и ей спокойно отвечал:
- А ты разденься донага
и так пройдись по городу одна.
- Да Вы, видать, сошли с ума!
Да разве это мыслимо?!
Так ведь ходить совсем негоже,
и надругаться каждый может.
- Боишься тело ты красивое открыть,
строго тебя будут судить.
Так почему по миру ходишь, ангел мой,
ты с обнажённою душой?
Она распахнута, как дверь,
и входят все туда, кому не лень.
И в добродетелях твоих,
как в зеркале все видят отражение грехов своих.
Тут же пытаются унизить, оскорбить,
чтоб только ты была похожая на них.
- Но, что же делать мне скажи,
и путь мне верный укажи.
- Пойдём я покажу тебе свой сад,
где обитает лилий аромат.
Я поливаю много лет эти цветы,
они растут без спешки и без суеты.
И даже, если б я прогнал свой сон,
я б не увидел то, как распускается бутон.
Свидетелем я не был тайны той,
зато потом я наслаждаюсь их роскошной красотой.
Видал я много, детка, на своём веку,
скажу: подобна будь прекрасному цветку!
Всем раскрывать своё сердечко не спеши.
Сначала, кто достоин твоим другом быть реши:
кто поливает твою душу, как цветок водой,
иль тот, кто обрывает лепестки и топчет их ногой?
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487430
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 22.03.2014
ПОЗДРАВЛЯЮ ВСЕХ С МЕЖДУНАРОДНЫМ ПРАЗДНИКОМ ПОЭЗИИ !
Поэт в душе волшебник, маг,
идей и мыслей в голове аншлаг.
Он чувствует своё призванье
искусно излагать вам знанья.
Когда влюбляется поэт,
то солнцем озаряет белый свет.
Он рвётся музыкою стать,
стихом симфонию создать.
И в рифмах умирает он,
и слышится от боли стон.
То замирает на бумаге крик,
когда отчаянья он видит лик.
И не боится он греха
за вольность дерзкого стиха.
А Богу сам он даст ответ
за то, что в жизни он ПОЭТ.
* * *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487330
рубрика: Поезія, Ода
дата поступления 21.03.2014
Пустеля між нами величезна, гаряча -
незряча, тремтяча піч.
Липуча від спраги, від болю пекуча -
одна безкінечна ніч…
Пісок образи - клубком у горлі,
гнівом січе і палить у слід.
Люті й відрази слова пересохлі,
дюни зневаги на кшталт пірамід.
Розпач безсилий – в устах гіркотою,
зникла довіра в сипучих пісках.
Пустеля душі страшить німотою,
беззвуччям в пекельних тисках.
Чекає пустеля тропічної зливи,
як милості просить рясного дощу.
Напившись води доброти і любові,
від серця пустелю в міраж відпущу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487003
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014
Спостерігати б нам, як просинається земля,
весняним теплим дощиком полита,
вдивлятися, як зеленню вкриваються поля,
як радісно дзвенить ростками жито.
Нам би співати про кохання навесні,
про те, як гарно пахне свіжа м`ята,
вслухатись в музику й поезію землі,
та не дає нам вільно дихати війна проклята.
Страшне чудовисько дістало свою зброю,
топче лавандовий наш, персиковий Крим.
Сумну готує участь нам з тобою,
та знай, вернешся, «брате» ,ти ні з чим.
Бо тут шумить чуже для тебе море,
господарем не бути тобі тут.
Наша біда – чуже для тебе горе,
А радість наша – як важкий хомут.
Тобі не вдасться вкласти світові у вуха
заявами, брехнею, що сама
моя земля покірно йде до тебе в руки,
мовби ніякого втручання тут нема.
Не поспішай наносити на мапу зміни
і обіцяти півдню й сходу рай,
бо непорушні України стіни
і ми захистимо свій рідний край.
Народ мій стільки виніс болю й горя знає,
і стільки зараз в нього духу й сил,
що страху він уже ніякого не має
і, якщо треба, чітко зреагує на посил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485446
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 13.03.2014
Погасають тіні ночі
в місячному сяйві,
бо в кохані зізнається
чебрець білій мальві.
Плющ зелений обіймає
стан гнучкий берізки,
і цілує безсоромно
темнії на тілі риски.
Вітер траву ніжно пестить
лагідно лоскоче,
теплом своїм зігріває
й ніжно щось шепоче.
А в ставку плакуча верба
миє довгі коси.
Виблискують діамантами
на листочках роси.
Клен закоханий чекає,
розкинувши крону,
коли вітами сплететься
з вербою до стону.
Ніч ясна заволоділа
небом і землею.
Все купається в любові
тілом і душею!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014