| Сторінки (1/32): | « | 1 | » |
Бетон не вистояв , та встояли вони ,
серцями, душами і своїм тілом,
Орді мокшанській жало в ДАПі відсікли,
Вітчизні мовчки все довівши ділом.
Я бачив зрадників в погонах лісників,
Політиканів із кривим слинявим писком,
Мерзоту що жирує на війні й біді,
Зі сцен Майдану миттю у життя із лиском.
І не зламали ригівські «кати Лебедина» ,
А лик на «йолці» нас у бій зривав з коліна,
Мов твердь алмазу, Юля, неопалима купина,
Єдиний політичний Кіборг України…..
А.Круп
16.01.2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821879
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.01.2019
Ніч тиха, дощ,і соняхове поле,
Йду м’яко, равликовий крок,
Нема розтяжок, а хоча це доля,
Ніяк не знаєш про її урок.
Ліхтарик лазер, три червоні смужки,
Так світить ніби з кроку глюк,
Акумулятори добити ще би трішки
От відпрацюю і тоді посплю.
І раптом дзвін, і заніміло тіло,
Лиш думка «бля, невже попав?»
І тихо над землею полетіло,
Покадрово життя…., як пам’ятав.
,,-О, Господи, ще хату не достроїв,
Синочка ще не підійняв,
Все що грішив, що десь накоїв,
Не виправив, не осягав.
А тато й мама , як то буде?
Прийде мабуть усе село,
,,Кравець Олег – щось завжди вчуде,,
І полилось, і потекло…
Не можна ще мені , раненько,
Ще хочу ворогів душить,
Ще бачити квітучу неньку,
Ще поборотись, ще пожить.
Потерплю біль, усе потягну,
Та не лишай …..хоч добре тут….
Тут добре, та додому хочу,
Іринка та Нікітка ждуть…..
Дай рік чи два чи може десять,
Допоки не захляну бить,
Нікчем і просто недолугих,
Що не дають Вкраїні жить.,,
………політ………………………………….
………і забуття…………………………….
………і низько,полем…………………
…………де соняхи ….і я………це я..
Дощу краплина – відчуваю,
І звін в вухах і біль умить,
Живий ….От руку підіймаю,
Ось поряд автомат лежить……
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821868
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2019
Ніч тиха, зорі мов в тумані очі,
Холодні зимні у Донбасі ночі,
Тріпоче вітер вже дірявий балахон,
Війна падлюка , в памяті мов сон.
А вдома мама хліб з печі дістала,
дружина сина в ліжечко поклала,
а в Пісках канонада – бій іде,
то мужність наших Кіборгів гуде….
До Абакумова я тінню, через Лозову,
Пройду повз сепарню як на духу,
І з терикону коли новий день заграє,
Побачу що за гад з Челюскинців нам допікає.
А там по рації арті улітку передам,
І полетять шматки молитись путінським божкам.
І скільки б нам не пхали свого п’ятака,
Вся Україна і Донбас і Крим це на віка,
Ті хто прийдуть як вороги – чужинці,
Відвідають козацьких батогів - гостинців.
Соромязливо й ніжно оптикою наведу на ціль,
Поправка, відстстань, кланц, І сепара в утіль.
І інколи така вже ніжність нападає,
Ніжнішого то певно хлопа світ не знає…..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821867
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 18.01.2019
"Утёс " не слышно , бьют горохом пули,
не слышно взрывов, только звон в ушах,
свет с неба,столб песка и пыли,
Живой ещё? - улыбка на губах.
от АГС так монотонно рядом взрывы,
вот мина ,уши просто в хлам,
всё пересохло,пот и соль , воды бы,
не аватар, но мог и водки двести грам.
звенит в ушах, разрывы ощущаешь,
дрожит всё тело от взрывной волны,
тут не находишь, тут друзей теряешь,
Живой еще? как эхо от войны..
нет жалости и нету сожалений,
нет смерти,есть души парад,
кто жизнь спасает -однозначно гений,
кто смерть несёт тот однозначно гад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594623
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 19.07.2015
Ми не повернемось в совок,
Ми стали старші проводом героїв,
І братній давно зведений курок,
Не сватом став словянських трьох народів.
Ми не повернемось в совок,
невже бавовна геть здолала?
чи Гітлера страшний урок,
для мізк хб то є замало?
Яка ціна за лугандон,
Для ватників буде достатня?
Прозрій бавовно, це не сон,
Чи на війну ти тільки здатна?
А скільки сльози матерів,
Сини братів що не родились,
Хто ціну цю в обмін звелів?
Без Бога певно показились.
Ми не повернемось до пут,
До пут совка ,брехні, поборів,
Хоча в частини грає блуд,
Та більшість вільна – зняли шори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015
Хлопці будем жити! Москалям назло,
Вимолила мати , от і повезло,
В радість усім рідним ,страху ворогам,
Чуби схилим низько в ноги наших мам.
Хоч ідем по краю, страху ніц нема,
В душу Україну мати заплела,
Як рушник в дорогу ,взяв дідівську лють,
Щоб рашистів гнати ,і їх грязну суть.
Хлопці будем жити!В радість матерям,
І на світі жити є для чого нам,
Треба олігархів ще розбити в крах,
Щоб висіли довго в парках на дубах .
Треба поверути , все що потягли,
Руки і по лікті , щоб вже не могли,
Та і тим хто зрадив ,неньку хоча раз,
Теж на дуба в парку –іншим на показ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2015
Незламна – як вся Україна,
Надія ,Віра і Любов,
І гратам всупереч ти вільна,
Брехливих путінських оков.
Незламна ,сильна і рішуча,
Даєш натхнення нам усім,
І дух дідів палає в душах,
І до катів народний гнів.
І кожен час той наближає,
Коли імперія паде,
І кожен вірить , кожен знає,
Надія в України є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579142
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.05.2015
Аби намалював свій стан душі,
То було б чорне і червоне,
Та не художник ,мрії полишив,
Воно мов кров чуть приторно-солоне.
Чого хотів , до чого йшов
Так близько вже в руках було,
Здавалось що вже все знайшов,
Та марно тільки серце наколов.
І все що є це тільки біль,
Мені за день як всім за сотні років,
і приторності ще добавить сіль,
в душі лише червоно-чорне.
Не допоможе ні калаш , ні АГС
Лише душа коли говориш з Богом,
І це мольба і це не просто текст,
Коли стоїш навколішки і за порогом
Аби намалював що в серці є,
То було б все жовто-блакитне,
Хай нам і Україні миру Бог дає,
А сморід рашівський навіки зникне.
Щоб зміг намалювати що в очах,
То була-б ненависть і лють,
І скільки раз в очах ворожих бачив страх,
І як мерзоники на патріотів в нас плюють.
Попрошу друзів щоб намалювали,
Країну Мрій в яскравих кольорах,
І в полотно побільше щастя добавляли,
В палітру -правди в багатьох місцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2015
Вже рік минув, душа болить мов вчора,
В очах і сум , і біль , і злість,
Згадаю всіх , кого розстрілювала свора,
Ми сповідались в смерть, спроміноюючи міць.
Вже рік минув, а ми, живі і досі,
Та жодного, чия рука,
вбивала всіх моїх братів по крові,
не засудили на віка.
Не згинули і кровопивці,
Які команду дали псам,
Грабіжники ,маніяки-вбивці,
Принишкли в владі по куткам.
Та олігархи ви програли,
Не зрозуміли, не сягли,
Що тимчасово знов у владі,
Ми навіть ще не почали......
Радійте , поки що, танцюйте,
І думайте що все в руках,
Та вже сьогодні , зрозумійте,
ви на своїх похоронах....................
21.11.2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539808
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.11.2014
У батька тихо запитав,
Чому ми так живемо бідно,
А може нас десь хто прокляв,
Чи Україна це катівня?
Чому не можу я так жить,
Як люди он живуть в Европі,
Чом нашу владу віддаєм,
Чи Янусу та Гепі-Допі?
Чому не можу як вони,
У Лондон діток на навчання,
Чому лопатою шкребти,
За копійки це все бажання?
Скажи мені як і чому,
Країну просто розпродали,
Дітей рабами ,- і кому?
Бандитам і ментам віддали.
Як можна далі гнить рабом,
За мужність сину розповісти,
Якщо лише піднявсь на зріст,
І все, - як Юля можеш сісти.
от батько закрутивши чуб,
примружив око --- добре сину,
нарешті правильно спитав,
і бачу – виростив людину.
Тому не бійся ,а іди,
Бери братів з собою дужих,
І повертайся зі щитом,
Трофеями зі шкур катюжих.
Як поженете Янучар,
Будуть проситись і ридати,
А Ви не вірте – всіх в Дніпро,
І деяких «своїх» кидайте.
А от тоді як згине гад,
Їх холуїв подобивайте,
І буде на Вкраїні лад,
Лише хапуг не обирайте.
А.Круп
28.11.2013р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2014
Я вдячний Богу за життя,
Яке живу у Україні,
Життя –це просто каяття,
І Господу і Батьківщині.
І слава Богу не москаль,
І слава Богу не рашист,
Характер Українця –сталь,
Душа моя - талан і хист.
Ми славим Господа за все,
За мир і шерех вечорів,
Тож розуміємо і те,
Коли палаєм у війні.
Коли душа воя жиє,
у ворога холодний піт ,
як Україна повстає,
про це говорить цілий світ.
Ми не готуємо війни,
Та як почне –тоді разом,
Живем мов Фенікс у вогні,
Як одне ціле всі гуртом.
Мурашник –колективний дух,
І розум колективний наш,
Дає борню проти катюг,
І береже як лебердаш…
Ніколи не воюйте нам,
Бо лише друзі тут живуть,
А як прийдете із мечем,
Й нащадки у Аїд підуть.
А.Круп
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Ніколи не воюйте з Україною!
Мы страна с безупречной военной стратегией, гибкой тактикой и непобедимой армией. Мы просто очень скромные, нам не нужно гордиться будущими победами, мы сами про себя все знаем и смотрим на соседей бряцающих оружием и все время кого-то там побеждающих как на недоразвитых.
Мы помним про 4! Украинских фронта, что каждый третий Герой Советского Союза был украинец, мы единственные кто, продолжал вести боевые действия спустя 10 лет!!! после окончания Второй Мировой на своей территории. Мы герои, все, без исключения и мы об этом знаем. Нет, мы не ненавидим своих врагов, мы их презираем, это наша сила, наш дух, мы настолько вольная и свободолюбивая нация, что разоружаем континенты своим пацифизмом и вооружаем врагов своим пофигизмом и полным пренебрежением к их доблестям и оружию. Мы всегда знаем что победим, дойдем куда угодно, на Мальту, Берлин, Вену — нами движет сила освободителей, а не завоевателей. Мы откровенно презираем все империи, но безудержно любим все Республики.
Никогда не пытайтесь нас завоевать, у нас такой опыт партизанской борьбы и подполья, что это будет последняя ваша страна которую вы оккупировали.То, что убивает обычных людей, нас укрепляет и усиливает,вспомните хотя-бы украинцев в армии. На этом погорели Австро-Венгерская, Российская и Советская империя. Мы разлагаем изнутри порядок и сеем хаос. Это на генетическом уровне, память предков. Мы по духу воины, по роду и по призванию. Мы можем месяцами танцевать на Майдане, откровенно издеваться над Беркутом, доводить его до белого каления, 15 минут на разгон Майдана превращается в месяцы. Только у нас Герои могут с деревянными щитами и палками идти на вооруженный спецназ. Мы вселяем леденящий ужас в своих врагов, мы парализуем их страхом, сковываем их трепетом и заставляем бежать. Мы редко добиваем врагов, мы можем подойти к Москве — а потом передумать ее поджигать, поскольку нам становится неинтересно, победив врага полностью, мы теряем свой боевой дух, свое глобальное позиционирование, свою справедливую миссию.
Мы очень точно идентифицируем внутреннего врага по страусиным туфлям — а внешнего по имперским замашкам. Мы пуп Земли, ее Центр.
Мир крутится вокруг нас. Мы можем устроить глобальную заварушку, только из-за того, что нам не понравилась Йолка. У нас безупречная стратегия, мы можем годами притворяться безобидными селюками, прекрасно зная, что в один прекрасный момент тихо пустим слюнку в балаклаву, мирно засыпая на итальянской мебели в Хонке.
Мы универсальны, полилингвистичны, разобщены, разбросаны по свету, индивидуальны, мы каждый сам по себе уже боевой отряд — и в этом наша Сила. Только у нас могут бандеровцы охранять синагоги, евреи создавать сотни самообороны, русские быть украинскими националистами, а крымские татары скандировать «Крим — це Україна!».
Мы мягкая сила, жиже чем вода, легче воздуха и невидимая как Святой Дух. Наши враги всегда в нас ошибаются, друзья нас чувствуют и понимают, дети уважают, внуки копируют.
Никогда не воюйте с Украиной, как только вы подумали как нас завоевать, мы уже думаем «а де в вас будуть краще рости огірки?». Нічого особистого, просто ми такі є. Слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488978
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2014
Відчули суки нашу душу?
Булі звитяги з ким кували?
Не брата –гопника ,я бити мушу……
Зазначте,- ми ще не стріляли……..
Повзете захищати своїх?
Хто жив і гадив в нашім домі?
То вже і заберете вбогих,
З собою в Пекло мов в Содомі.
Лиш пити і волать «Рассея»,
В крові у вас кацапське тирло,
Війна й водяра –панацея,
Життя в калюжі – це Рашидло.
Без нас ви ще не воювали,
Урал,Сибір, Далекий схід,
Ми все на блюдце вам поклали,
Чи вже забули родовід?
То не гарцуйте, нападайте,
І буде все у три єтапа,
Ваш напад, трохи помахайте,
Удар від нас – і долу капа…………..
А.Круп
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488634
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2014
Ще не ховали шаблі в ножни,
Свічки горять ще на братах,
ще злобу й зуд тамує кожен,
а нам рашизм , і на штиках.
Чи сон це? Чи жахлива днина?
Чи Бог сусіда дурня дав?
Чи нам як плату за Вкраїну,
Меча і рало кармував?
І карма наша ,- вічна рубка?
Чи мало мій нарід страждав?
Чи ліліПутіна ублюдка,
Нам Асмодей на гріх послав?
Буду і битись і молитись,
Страшна не Смерть - а забуття,
Дай Боже сили не зриватись,
Дай Путлерівцям каяття.
Стою.Дивлюся ген за обрій,
Лиш кулаки до хрусту –лють….
В Бельбеку Мамчур наш –хоробрий..
А Тенюх в Києві –нічуть.
А.Круп
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487394
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2014
З ярма звільняємось потиху,
І хоч не все йде на гаразд,
«вожді» призначать якесь «лихо»,
Війною Пу піде на нас.
Та браття хочу поспитати,
Майдану думку –це святе,
Гадаю треба вже зібрати,
Нам на яєчко золоте.
Бо Хамукович при житті ще,
На пам’ятник заслугував,
Хто із «вождів» за нього ліпше,
Майдан два рази так збирав?
Це просто унікальний «папа»
До гурту об єднав , скрутив,
І того хто кричав Європа,
І тих хто Путіна любив.
Де лиш воно не проявлялось,
Де лиш не прикладало «рук»
Здихало все, і розбивалось,
Все нищилось і зазнавало мук.
Країну ледь не розвалило,
Упоспіх втік до Московита,
І там так надопомагало,
Що того карта тоже бита.
Притягує зусіль невдачі,
Ховати треба ніби зло,
«Єгипетскії страти» ваші,
Імперське рознесуть кубло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483071
рубрика: Поезія,
дата поступления 02.03.2014
Не буди во мне козака,
Не буди в глазах огонь,
Ты забыла Гайдамака?
Сорок лет хлестала кровь….
Воин лучше украинца,
Не родился на земле,
Не буди, прошу,-Сестрица,
Не буди свирепь во мне….
Не будіть бо як проснуся,
Лихо так зайде з небес,
Років сто не зупинюся,
Ще не вмер, а вже воскрес.
Ви історію не вчили?
Ви не знаєте мене?
Скільки раз Москву палили?
І цей раз не омине.
Як збиралися з татаром,
Били всіх і во сто крат,
Не буди Сестринько даром,
Україні Крим –це брат…………………………..
А.Круп
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482906
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2014
Чи старша ти? Чи рідна?
Ой, не знаю,
В полях мій погляд заблукав…..
Лапищами обійми –на коліна,
Сил не маю,
Без вороття від тебе утікав..
Чому всіх так ненавидиш,
Без краю,
Грязнючими руками чисті сльози,
Матерів,
Я також брате бачиш,
сам блукаю,
терпіть такі погрози,
не зумів.
Та ти не рідна, ти погірше супостата,
В тобі сидить та невгамовна лють,
Яка із сина тихо робить ката,
Де внуки на погруддя дідів вже плюють.
Тому чим далі тим рідніші,
Ти вийди мовчки за поріг,
З повагою , ми станьмо ліпші,
І заховай у чобіт свій батіг……………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482471
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2014
Хто породив таку мерзоту,
З яких печер повиповзали?
Щоб так пекти свому народу,
Аби ми смерти їм бажали…..
Скажи нам Господи де правда?
Невже в грошах і кулаках?
Вже 300 літ ми терпим мовчки,
Чи воля наша на штиках?
Ти скажеш нам і ми почуєм,
Тоді пробач нам тяжкий гріх,
Хоча ми матінку рятуєм,
Для всіх прийдешніх поколінь….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481531
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2014
Так раптом захотілось жити,
Стрічати тихі ранки солов’їні,
прокинувшись,життя любити,
Зпросоння посміхатись Україні.
За тих хто не дожив години,
Хвилинки не дожив до перемоги,
Схилю чоло, - колись і ми,
Дійдемо теж до Світлої дороги.
Зійде знов сонце, буде ранок,
І так життя піде у хороводі,
Для України знов світанок,
Бо вперше разом –на свободі……..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481247
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2014
[i][img][/img][/i]Не зможу , не пробачу , серце ниє,
Хоча не вперше день туманно-сірий,
Свічки, хрести, холодний вітер виє,
Небесна Сотня вирушає в Вирій.
Дивлюсь на небо, чи немає Бога?
Кричу……чому, найкращих ти забрав?
По Інститутській, вверх бруківкою дорога,
Їх свіжу кров ще дощ не позмивав.
Свічки горять, а з ними наші душі,
Ні, то не сльози,-то лише роса,
Вони – Герої, ну а ми заблудші,
Небесна Варта йде у небеса.
Немає болю, відчаю не мають,
лиш скотиться моя скупа сльоза,
Свободу тільки кровю поливають?
Небесна сотня лине в небеса……………
А.Круп
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481245
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2014
Так, щастя в України є,
біль втрат у серці залишилась,
братам свободу Бог дає,
і Юлі –Волю мов наснилось……….
Поставлю свічку, чарку й хліб,
І аж тремтить душа гаряча,
Радію й плачу немов дід,
Радію Волі, по загиблих плачу….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480944
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.02.2014
Ну що, сидиш на чемоданах,
Вже золотий горшок зірвав?
Як тінь, як данину тиранам,
ім’я своє заплямував.
І разом з тим теж у безодню,
Ти цих солдатиків береш,
Хоча і більшість там бандюги,
Та є ж нормальні врешті –решт.
Негідний ти щоби хоч слово,
В віршах про тебе написав,
Твоє ім’я – вже як прокляття,
Для всіх ,його хто називав.
Вже не спасе ні Гепа –Допа,
Вже й Харків чистить зуби вам,
Ми об’єднались , ми Європа,
ви кров по лікті- чемодан.
Кати совєтські України,
Тирани душ , людей і вір,
Ви нас вбивали ……. Щогодини,
А люд повстав як раб з колін.
Нема у світі вам прощення ,
За закатованих дідів,
За рабство те, що з вдохновенням,
Вам ленін –вождь ростить велів.
А.Круп
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480426
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.02.2014
Хто скаже ти фашист, чи крикне «держи вора»,
А сам поб’є дітей , чи пограбує школу,
Чи стане депутатом людей всіх обманувши,
а потім президентом нікого не почувши.
Той стане на Вкраїні, погірше ще за ката,
Того будуть при владі тримати беркутята,
У того замість серця лиш гаманець-от сором,
І псам тим ,біло синім натяг на душу шолом.
Раділи та недовго –повстала Україна,
Для сук це лиш кормушка,-для нас це Батьківщина.
Чекаєте від неї з бюджету дивідендів,
Святого вам нема –б єте дітей-студентів.
І надзвичайнй стан і Путін не поможе,
Ви –вже вчорашній день, Вкраїна переможе,
Дивіться же кати куди скоріш тікати,
бо Українці скрізь будуть ціпом вітати.
В Росії і в ЄС чекають на це свято,
Коли вже можна вас смачненько привітати,
І ще вітать будем ваших шісток Тітушок,
Достане всім ціпка, чи нового Ціпушка.
слава , слава всім ,слава Україні,
слава тим героям що стоять донині,
І давно радіють там, високо як зорі,
Наші діди і прадіди що шукали Волі…
А.Круп
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2014
Таких героїв ще не було,
Такі герої лиш в казках,
Невже не бачите , забули,
Слова забули у піснях.
Одна сама, без вас недужі,
Одна сама немов в степу,
Одну за всіх гризуть катюги,
На нашу совість лиш одну……
Сама за всіх в сто крат сильніша,
Сама велика і сумна,
Сама стає дедалі більша,
Сама і бореться сповна.
Сповна без армії, без влади,
Сповна катів лякає в смерть,
Сповна незламна і рішуча,
Сповна і прожене їх геть.
От дав би Бог нам всім краплину,
Із моря мужності твого,
Ми враз відстояли б Країну,
Країну мрій, бажань, думок.
А поки що лиш лицеміри,
З ім’ям на прапорі твоїм,
Торгуються з катами щиро,
І щиро продаються їм.
Та ти це бачиш – ми всі знаєм,
Не приховати їх обман,
О Господи , як же чекаєм,
Коли ти з нами на Майдан.
А.Круп
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480268
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2014
Гордашівка Тальнівський р-н, Черкаська обл.
Світає. Тихо навкруги
і гладь води немов дзеркальна
ніде ні хвильки тихо скрізь
повітря чисте, свіже, раннє
А запах, запах полину
лиш тут, на кручі так хвилює
такий він рідний і близький
усе єство його смакує.
Туман мов молоко пролив
під берегом в вербу вчепився
і лодки ніжно обійма
немов би з них роси напився.
По стежці, зверху, від села
йде дід з вудками, несе весла
корова десь мичить в хліві
щоби хазяйка пити несла.
Родився новий день – живе,
село проснулось, зашуміло
і так із року в рік – життя
тепер, раніш, завжди бурлило.
І люди теж – немов трава
з землі пробилась, зеленіла
росу пила, стрічала дні
а восени зовсім жовтіла.
А корінь знову по весні
давав життя новим листочкам
як і село дає життя
своїм новим синам і дочкам.
Хоч доля в кожного своя
кого підійме, кого кине
у кого повен дім тепла
а в кого в серці заметілі
Та все ж приїхавши сюди
і Тікич наче сивий батько
завжди дасть раду всім думкам
і часу дасть на добру згадку.
Лиш тут у Гордашівці є
у цім повітрі якась, рідна
не заклопотана нічим
дитяча чиста мрія вірна.
Лиш тут згадаєш всі роки
і всі стежки позароставші
як босі ноги бігли тут
із з кожним днем ставали старші
Порозлітались дітлахи
та рідний корінь не забули
бо тут дитинство мов живе
у їхній пам’яті існує.
І на могили, до батьків
немов раніше в хату входять
і в думці батька бачуть, маму
цілують, сядуть, поговорять.
Хоч важко – але це життя
мов день родився і вмирає
а з ночі знову на дворі
в росяних краплях день заграє.
Всі Гордашани мов рідня
в великому такому світі
село своє шанують так,
що край цей люблять їхні діти.
Хоч раз із кручі подивись
на Тікич, на високі скали
це Бог красу цю малював
щоб ми її не забували.
Матусю, я тебе люблю
і обіцяв давно списати
що мав на серці про село
яке так гарно величати.
Вітаю тебе рідна з тим
що ти у мене є на світі
що в тебе є донька і син
ростуть твої онуки – діти.
Що ти не втратила в роках,
найголовніше – серце ніжне,
тепло і людяність в очах
і грієш нас як сонце літнє
І скільки вже вітань писав
тобі рідненька моя мамо
та знову рік пройде і я
вітання ще писати стану.
Хоча хотілось щоби мить
в цей день назавжди зупинилась
і час не йшов і не летів
і ти такою залишилась.
Та хочу бачити Вас так
щоб були, і завжди здорові
і усмішки і рідний сміх
лунали в Шляхівському Домі.
Щоб ріс Нікіта, ну а Ви
завжди такими залишались
щоб ми з Оксанкою завжди
такими рідними пишались.
Буває сниться рідний дім
і Ви за столиком на дворі
чи наче ми із татусем
разом рибачимо на морі.
Вже скоро це буде не сон
так хочу вже на Україну
приїхати в батьківський дім
і обійняти тебе рідну.
Пробач матусю, все гаразд
хоч не гаразд що так вітаю
Але як краще для всіх нас
мабуть лиш Бог один все знає
Тому вітаю так, – не плач
ми тебе любим і вітаєм
чекаємо від Вас листів
Цілуєм. Ніжно обіймаєм.
2.11.02. р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480265
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2014
На Україні, гарно всюди
і виросте , що не посій
Де можна жити не тужити
Живи собі і лиш радій.
От там було село у балці
Хазяїном села був пан
не всі були там кріпаками
Хтось де робив і по наймах
А хто хазяйство тримав сам.
І пан теж бачив все це добре,
Що кріпаки не добре роблять
А так лиш панщину відбути
Посіви й рала часто гроблять
От і наймав собі на рік
Хто попаде толковий збоку
А хто робив так не погано
Того наймав собі щороку
За рік платив по договору
Чи то грішми чи то зерном
Так як домовились спочатку
Так і було все загалом
Так у пана було двоє
Робітників, які щороку
У нього з весни працювали
До осені – сезону строку.
То були Ізя і Іван
Не лежебоки – хлопці вправні
Але платив їм пан не в рівну
І різні їм давав завдання.
Іван робив важку роботу
А Ізя лиш кругом ходив
Щось роздивлявся, придивлявся
А потім пану говорив
І так щороку восени
Пан розрахувався справно
Іванові платив зерном
А Ізі ще й грошима гарно
І от питає раз Іван
У пана, – в чому все питання
Я роблю більше, і фізично
І маю більші геть завдання.
І от відповідає пан:
„Он бач, далеко на узліссі
Стоять чиїсь гарби чотири
Піди, но взнай здаля чи звідси.
Погнавсь Іван і стрімголов,
Та біг і чуть не вмер з натуги,
Туди й назад біг цілий час
Аж очі вирячив з напруги.
Прибіг і каже: „Чумаки,
Стоять, їдять біля яруги",
А пан питає: "а куди,
чи звідки їдуть ці хапуги".
Погнавсь Іван і стрімголов
Знов біг і знову тяжко
Туди й назад біг півтори
Чи дві години, дуже важко.
Прибіг, кричить ще і здаля:
„З Одеси сіль везуть біленьку;
спитали, як село це звуть
і їдуть вже, мабуть, давненько".
А пан питає: "а по чім,
Хапуги сіль ту пропонують,
Чи каже лиш собі везуть
І навіть зовсім не торгують".
Погнавсь Іван але ледь-ледь
То біг, то йшов вже ледь не паде
А як вернувся вже назад
То вже і світом був не радий
Шепоче пану: „ Продають,
По п'ять копійок кілограм”
А пан питає: „Скільки є
На продаж солі у них там"?
Іван лиш застогнав і впав,
А пан сміється каже: „Досить?"
І підзиває Ізю зразу
І засилає в ті ж покоси
А Ізя тихо так пішов.
Іван, як кінь пів дня пробігав
Прийшов через години дві
Розповідає, що розвідав.
"То чумаки йдуть вже 7 днів
З Одеси сіль везуть неважну
По п'ять копійок кілограм
Але ще трохи може зважать
Як будем брати два мішки
То продадуть по три копійки
І поміняти на пшеницю
Договоритись можна скільки
Я їм сказав, що як посплять
Хай зранку до села заїдуть
І поговоримо гуртом,
Тай за горілку трохи знімуть”
От пан питає у Івана
Чи все ти зрозумів холоп?
Копай, сади, таскай каміння,
І геть не матимеш хлопот.
А то, що я жидові плачу
В три раз більше – не біда
Він за один лиш день заробить
Усю зарплату не шкода.
Тому, коли ти народився
І виріс вже і щось навчивсь
Роби завжди лиш свою справу
І для майстерності трудись.
Не лізь туди де нема толку
Від тебе й твоїх міркувань
Бо будеш лиш на сміх робити
І для своїх розчарувань.
09.03.94р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480054
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 17.02.2014
У горах, де лиш скали й кручі
Де неба чистого блакить
Де гори хмари обіймають
Країна митарів лежить.
Ті митарі птахи без долі
Без щастя рідного й тепла
Бо Батьківщина їхня рідна
Нічого дать їм не змогла
Змогла їм дать вона багато
Якби зібралися разом
І грізно гаркнули: „Ну досить,-
Ану міняйте все бігом"
У цій країні є закони
Їх поважають всі птахи
А тих хто з ними лиш не згоден
Загонять в землю залюбки
Як Ви змогли вже догадатись
В країні правлять чужаки
І скільки раз не вибирали
Орла, крука всі віслюки
Тому все птаство поневолі
Літає до чужих країн
Щоб трохи наче мимоволі
Кормить сім'ю і скласти дім
А хто нікуди не літає
Удома тільки лиш сидить
То бідний жме як „папа карло"
Себе лиш може прокормить
А панство те, що має владу
У птаства обдирає пух
І заставляють їх пахати
Лиш ледь хто переводить дух
І кращого життя немає
І може навіть не буде
Бо птаство все таке байдуже
Завжди не того обере
В країні мрій лиш раз в п'ять років
Ідуть на вибори птахи
одного обрають верхнім
Й шістьох у поміч щоб були
Та от за кожні ці п'ять років
Кого не вибирали лиш
Усі однакові ставали
І вище хмари не взлетиш
А як взлетиш, то так і сядеш
Бо ти вже їм геть не рівня
Вони лиш тільки п'ють гуляють
Ти ж пашеш зранку до темна
І все, що птахи заробляють
Все пропиває ця гульня
Як не проп'є так пре додому
Хоч пів, хоч цілого коня
А птахам жмихом із соломи
За цілий божий день платять
А скільки треба працювати
Щоб діток ним нагодувать?
Ось так соколик мав дружину
Вже думав мати соколят
Та чим кормити цю родину?
Не тільки дітки їсти хтять
І от звинувся поневолі
І полетів в чужі краї
Хоч так любив це чисте небо
Де скали з хмарами свої
І залетів він так далеко
Де земляків почти нема
А як і є то такі злючі
Бо тут життя – це напівтьма.
Тут не співає жодна птаха
Літать нікому не дають
Бо тут живуть щурі прокляті
І гади де-не-де повзуть
Зате птахам тут із поваги
За те, що роблять день і ніч
Платять не жмихом із соломи
А тим, що вдома, – цінна річ.
Але птахи тут тільки ходять
Хто по землі, а хто і під
І як щурі усі говорять, –
Там, під землею їхній рід.
Ось так попав герой-соколик
В якусь незвичну трубину
Де грязно, темно і смердюче
Жидло тече у далину
У цій трубі була країна
Щурів, мишей і павуків
Таку грязюку тут розвели
Бо всі робили, що хто хотів
А сокол наш недавно, вдома,
Довбав у голову щурів
І не тому що хотів м'яса
А через те, що не любив
А тут прийшлось і жити разом
І працювати заодно
І ради тих п'яти копійок
Крилом грести чуже г…но
Вже й крила добре пообвисли,
І пір'я стало як штурпак
Й сам не хотів уже літати
Ставав із сокола – щурак.
Коли прийде свята година?
І вдарить в його серці дзвін
І встрепенеться й зрозуміє
Що не плазун,– а сокіл він
Хоча і є одна причина
Заради чого тут коптить –
Набратись досвіду побільше,
І гніву в серці накопить.
Все ж буде час і буде день
Коли вернувшись з тих країв
Все птаство дружно в гурт збереться
І скине в прірву віслюків
Тоді соколик своїм дітям
Розкаже все про пацюків
І як там грязно і паршиво
І діти зрозуміють враз батьків
І будуть вчитись, працювати,
Робити те, що їм дано –
Дано від бога їм літати
І не грести чуже жидло
Але ці мрії про майбутнє
А зараз сокіл – як пацюк
Працює тихо, скажем мовчки
Бо він не сокіл – а гавнюк.
То ж так хто хоче чуть піднятись
Шукають легшу колію
А те, що робиться удома
Усьому птаству все рівно
То ж так, хто хоче дітям долю
Хоч трохи легшою зробити
То мусить сам жидло черпати
Із совістю недобре жити.
А хто роздвоївся в знемозі
Від совісті своєї взнак
То полетіти він не зможе –
Крило в гавні – злетіть ніяк
Пройдуть роки крило просохне
І вивітриться запах ввесь
В „країні мрій" така ж розруха
І діти теж працюють десь.
Кінець паршивий та реальний
Не все ж в рожевих кольорах
Бо зміни історичні вдома
Йдуть не в роках – а у Віках.
1993 рік ,червень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480053
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.02.2014
Все скрізь міняється завжди,
Одне у друге переходить,
Так все продумав наш Отець,
Щось десь вмирає, щось десь родить.
Із давна - давен є секрет,
Всього, що можна так назвати,
Від комарів аж до комет,
І про що можна лиш гадати.
А є в природі така річ,
Що зветься так,– протистояння,
Між білим й чорним і все те,
Чому давав сам Бог завдання,
Батьки і діти от прогрес,
Що можна лиш про них сказати,
Чи є протистояння це,
Чи меншим розуму додати?
От розкажу я зараз Вам
Як це проходить в цілім світі
І у арабів і у нас
Бо скрізь в батьків бувають діти.
Прийшов раз син до батька сам
І мовив прямо без виляння
„Я тату десь собі піду,
бо в мене є таке бажання,
мені так скучно з Вами жить
кормить худобу, чистить стойла.
І знаю більше я чим ти,
не треба їдла твого й пойла.
Я сам піду на свій же хліб,
щоб ти мені був не указка
і буду сам собі хазяїн,
життя полине, наче казка!!"
А батько слухав і сидів,
так тихо,і не шевелився
Лиш голову у руки взяв
Немов в граніт перетворився
От так сидів і час мовчав
В лиці ні нерв не ворухнувся,
Лиш посірішав у лиці
Й до сина сам на Ви звернувся:
„Як хочете, шановний пан,
ідіть ,куди самі бажали,
робіть, служіть, лижіть панам
підошви, щоб Вас поважали,
беріть усе, що в мене є
собі в дорогу, це не жалко
є кінь, є гроші, є одежа,
я щастя Вам бажаю палко.
Та є лиш в мене одна річ,
яку хотів би попросити.
Хоч раз в п'ять років приїздіть,
якщо ми будемо ще жити"
Пообіцяв це батьку син
Вклонився низько до порогу
Не брав коня, грошей, одежі
Взяв лиш клумак собі в дорогу.
Пішов далеко у світи
І вчився і робив багато
Вже майстром став, мав скрізь доход
Та завжди пам’ятав про тата.
Пройшло п'ять років він прийшов
Вклонився, привітав родину
Приніс подарки всім і все
І мовив річ у цю хвилину:
„От знаєш, тату, я такий
такий розумний і толковий
і зараз в мене є усе
на мені і штани шовкові
от бачиш я таки був прав,
чого сидіти біля тата.
Я скрізь ходив і заробляв
дороги-не батьківська хата"
А батько мовив чітко так:
„Ти сину молодий ще досить
не знаєш ти чого, що є,
що навіть камінь вода точить"
„До чого ти оце сказав,
я не пойму", – відповідає
І лиш всміхнувся сивий батько –
"Тобі все час все розкачає".
Пішов знов син по наймитах
І виходив чотири роки
А як ішов у рідний дім
Твердіші враз ставали кроки.
І зрозумів він геть ураз
Чому це серце так зжимало
Чому ті сльози на очах
Як батька й матінку згадаю.
Прийшов, навколінки упав –
“Не треба грошей мені тату
Я зрозумів усе, і більш того,
Не кину більше рідну хату".
А батько зовсім посивів
І ще старіша стала мати
І син не все ще зрозумів
Не знав кому що як казати.
Але женився у селі
Привів невістку гарну в хату
Вже начебто була сім'я
Всі разом стали працювати
І от прийшов той час і день
Родився син і внук в хатині
І його крики шум і гам
Несли лиш радість цій родині
Пройшли роки онука ріс
Ставав подекуди дорослим
Перечив діду і батькам
Носив як в дівки довгі коси.
Та думав батько його так
“Нічого хай ще похіпує,
а підросте візьметься сам
за розум, хай собі чужує”.
Пройшли роки підріс онук
А діда вже похоронили
А батько теж вже відчував
Як утікають його сили.
І от прийшов до нього син
І мовив прямо без виляння,–
„Я тато десь собі піду,
бо в мене є таке бажання,
мені так скучно з Вами жить,
кормить худобу, чистить стойла
і знаю більше я чим ти
не треба їдла твого й пойла
а батько слухав і сидів
Так тихо і не шевелився
Лиш голову у руки взяв
Немов в граніт перетворився
І думав там у глибині:
“О, Господи, це все ж спочатку
він не повірить маю гадку,
то хай все буде як було.
Нехай пройде оті дороги,
нехай пізнає сам себе
й прийде у батьківські пороги"–
Ось так сидів і час мовчав
В лиці ні нерв не ворухнувся
Лиш посірішав у лиці
Й до сина сам на Ви звернувся
12.03.2002р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014
Живемо на своїй землі,
Чи ми ледачі чи невдалі,
безладдя в місті і селі,
батьки чогось не досказали?
От певно не сказали Нам ,
Що хтось грабує нас щомиті,
Що правда лише у казках,
А воля й дух – в віках сповиті?
Що кров у нас не козаків,
З Холодним Яром не зрівнятись,
Лиш промінь волі зажеврів,
Чимдуж ідемо домовлятись?
Нас убивали, без причин,
І сотні літ користувались,
А ми корились всім і з тим,
Ідемо знову домовлятись.
Нарід вставав уже не раз,
Не раз ми волі домагались,
Та завжди юди зрадять нас,
Собі у користь домовлялись.
Хай кожен з них від Смерті сам,
Буде для себе відкуплятись,
Він собі чин ,а дулю нам,
Так ренегатам домовлятись.
Стою й молюся – поможи,
Нам у вождях не помилятись,
Ти заєш гідних - покажи,
Бо ці побігли домовлятись.
А.Круп
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479766
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2014
Як би Тарас спустився з неба,
Його я перший запитав,
Скажи нам брате так як треба,
Ти Заповіт кому писав?
Про кого ти писав ВСТАВАЙТЕ?
Кому кайдани рвать велів?
Чиєю кров’ю тою злою,
Майдан щоб волю окропив?
Ми всі звертаємось до тебе,
Бо нам не тямиться нічуть,
Мерзотники до твоїх ликів,
Вінки щороку волочуть.
А це вони нас ненавидять,
Від мови й співу-дика лють,
Нас в злидні –а самі жирують,
Китайців скоро завезуть.
От повстали, об’єднались,
Кайдани порвали,
Та деякі ніби наші ,
нас катам продали.
Примирити хочуть гади,
Як же нас мирити?
Вони смерті нам бажали,
А нам треба жити.
Хай примирять хворих з смертю,
В’язнів із катами,
Тих людей яких нізащо,
Били дубчаками.
тільки правда нас примирить,
І не менше правди,
Всіх бандюг коли посадять,
Чесними судами.
А.Круп
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
Істоти чи кати мого народу,
Від сказу вже їдять і рвуть своїх,
і ненажерливі потвори і заброди,
набрались злочинів немов собака бліх.
́́́
Не вирвеш з серця мого волю,
Не вигризеш ти віру з душ,
Стріляєш, ріжеш - та немає болю,
Лише ненависть до катюг.
Не за горами час як з пащі зуби,
Нам у трофеї попадуть,
Не допоможуть «друзі любі»,
Як вас в Гаагу повезуть.
А.Круп
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479579
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
На пам'яті стара як світ
Від кривд дітей немов зомліла
А діти – сестри і брати
В колеса палі ріжуть крила
За мідний гріш тебе продасть
За срібний і себе з начинням
У кого вдались, у батьків?
Але ж ті виросли у злиднях!
Життя одне так як і ти
У небо дивлюсь і літаю
На чужині і не живу, немов
Чи сплю, чи лиш дрімаю
Життя й Вітчизна, вітер й степ
Роса у ранках, хміль над Бугом,
Скучаю і рахую дні
Не тільки сином бути – другом
Моє Поділля вся краса
Вмиває дощ і вітер сушить
А сонце гладить, лестить ллє
І мама вдома приголубить
Навпіл в житті добро і зло
Де люди зло, де ти то добре
І мало друзів, більше тих
Лише під себе спільне горне
Дивлюсь на тебе і кричу
Коли співаю коли плачу
Душа мабуть твоя далась
Не знаю чи на добру вдачу
Життя й Вітчизна в травні дощ,
І сива мати біля тину
Зoве і мовчки, сум в очах
Чекає на приблуду сина
А старість на вуглі сидить
Ногами нагло теліпає
І шкіриться наперекіс
Бо все на світі сука знає
Тікає лиш тоді мерщій
Як ми додому, до порогу
Коли ось мати ось татусь
І не збираєшся в дорогу.
Коли від внуків кожен день
І силу й радість повна чаша
Коли не з фіртки на дорогу
Чекає лист матуся наша.
Скучаю і рахую дні
Не в прийми їду, а додому
Сім років тут на чужині
Постійний погляд на дорогу
На небо дивлюсь, – не таке
Нема роси у ранках літніх
І ночі тут без солов'їв
І люди дикі непривітні.
Душа мабуть твоя далась
Тому пишу щоб легше стало
Хоч все що думав описати
Та зошита було б замало
Життя й Вітчизна, син й донька
Дружина любляча, Вкраїна
Скучаю і рахую дні
У серці все і все єдине.
А.Круп
12.02.03
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2014
ВСТАВАЙ
Як жити далі на колінах?
Чи ми не козаків сини?
Ґвалтують нашу Україну
Ми ж українці не козли!!!
Навіщо доля така? Сором!
Як діток потім нам ростить?
Виховувати мужність сину,
Чи доньку чесності навчить.
Бо на очах ґвалтують матір,
А ми мов бидло? – ні, вперед!
Зубами, ліктями, до згину
Будемо битись відтепер.
Не бійтесь браття! Ми сильніші!
І слава предків ще жива
Козацька слава ще в пошані
І нам бандити не рівня.
Збирайтесь браття всі до гурту
В один міцний важкий кулак
Підтримаємо батька й неньку
І розженемо яничар
Чи краще жити на колінах?
Чи стоячи на двох своїх.
Кричати грізно: „Браття рідні!
Свободу не звалити з ніг!!!"
11.07.1999
А.Круп
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479331
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.02.2014