| Сторінки (3/268): | « | 1 2 3 | » |
Одного разу ти від щастя посміхнешся
І жодна проблема не постукає в дім.
Й тоді відлік часу вже інший почнеться,
Тому що ти станеш назавжди моїм.
І хай ти не віриш, що сонце засяє
Я, знаю все буде, ти тільки зажди.
Кохання і віра усе подолають;
І вітер, і зливу, морози й сніги.
Усе буде так, як написано Богом.
Й життя так іде, як повинно іти.
І хай ми з тобою на різних дорогах,
Та все ж їм судилось у стежку зійтись.
Нехай не сьогоді і, навіть, не завтра...
Легкої дороги до щастя нема,
Та варто чекати і вірити варто,
Бо щастя без крил до небес підійма.
20. 01. 19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019
А як писали ми колись листи!
В кожен рядок шматок душі вкладали,
А потім часто в скриню заглядали
Чи відповідь жадану принесли.
А пам"ятаєте із маркою конверт?
Як малювали серце із стрілою
І відправляли із тривогою й любов"ю
Й чекали тиждень, коли відповідь прийде.
"Привіт" - пишу . "Ну, як твоє життя?"
Писали знову за рядком рядок,
А поміж них стелилася любов
Й усі людські звичайні почуття.
А ще відкритки, з привітанням різних свят;
Із квітами, звірятками, містами
І це все доповнялося словами
Такими, щоб всміхнувся адресат.
А наш поштар спішив їх донести;
Когось примушував, від щастя, танцювати,
А хтось й його спішив поцілувати...
Та радість всім приносили листи.
04. 01. 19.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820113
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 04.01.2019
Усе життя просочене любов`ю
І зігрівається душа твоїм теплом.
Живу і дихаю, лише, одним тобою.
Без тебе день не день і сон не сон.
І кожен раз торкаючись губами
До рідної, колючої щоки,
Впиваюся коханням до нестями
І так назажди, на усі віки.
Твої обійми, твої поцілунки,
Немов нектар, немов солодкий мід
Й немає більш дорощих подарунків,
Ніж знати, що в тобі мій цілий світ.
Не відпускай, тримай в своїх обіймах,
Цілуй, кохай сьогодні й до кінця,
З тобою я лечу, з тобою - вільна
І хай коханням гріються серця.
3. 01. 19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2019
Найкращі, найдорощі друзі та знайомі !!!
А ще, всі найрідніші люди на землі.
Нехай, прийдешній, Рік Новий, казковий,
Здійснить найзаповітніші бажання всі.
Хай радісттю наповниться оселя
І хай усмішка прикраша уста.
Щоб всі були здорові та щасливі.
А у душі хай розквіта весна.
Нехай Прийдешній подарує долю,
Таку, щоб щастя в кожному кутку,
Нехай у вас всього буде доволі:
У хаті, у коморі, в сповитку.
Усіх люблю, і всім безмежно вдячна,
За те що ви були і є в моїм житті.
Достатку вам, любові, миру, щастя!
І хай здійсняться ваші мрії всі.
31.12.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
Ось так живем, гортаючи життя,
Долаючи і прикрощі, і втому
І відриваємо листки календаря...
Так день за днем, з роботи та додому.
Немає часу, сил не вистача,
Грошей не вистачає на розваги
Й не відчуваємо, як зранена душа
В день дощовий вже помира від спраги.
Ми хочемо багато і всього...
І як, коли в сусіда, трохи більше?
Не помічаємо ми ближнього свого,
Й коли проблеми в нього, навіть, тішить.
Неможна так! В нас цінності не ті!
Ми більше просимо, чи, просто, вимагаєм,
А коли іноді й помолимось в пітьмі,
То дякувати знову ж забуваєм.
Ось так живем, усе бігом-бігом...
Невистачає дня і тижня нам замало.
Зібратись важко за одним столом...
Та час знаходимо, коли когось не стало.
11.12. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817147
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 11.12.2018
Нікуди ти не дінешся від мене.
І я від тебе... ну куди ж піду?
Нас доля водить стежками в"юнкими,
Та різними стежками на біду.
Обходять одна одна ті стежини,
Лиш іноді зустрінуться на мить,
Життя минула більша половина
І скільки ще судилося пожить?
Хай через ліс, хай через поле,
Хай блукають...
Та все ж, я знаю, стрінуться колись,
Вони самі ж, допоки, ще не знають,
Що їм в житті судилося зійтись.
7. 12. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2018
Одного дня прокинешся, а ти уже не ти.
Не ті думки і зовсім інша мрія.
Позаду залишились труднощів мости,
Попереду незвідані події.
І ти з надією ступаєш крок вперед,
Тому що знаєш все у тебе вийде.
І хай дорогу, навіть, снігом замете,
Ти знаєш прийде час і сонце зійде.
Сьогодні ж, просто, зліпиш бабу сігову:
Смішну, велику, з добрими очима.
І хай вона у цю пору важку
Мете тобі до успіху стежину.
А там вже не далеко і весна!
Весна по-іншому вже зазирне у очі
І ти здувуєшся, що все-таки змогла
І сумнів не турбує серед ночі.
А пам"ятаєш ти завжди казала всім:
"Як є - тоє, немає - обійдемся.
Здорові - дякуйте, а ще щоб мир у дім...
Все інше буде добре ! Ми прорвемся ! "
7. 12. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816634
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.12.2018
Прийшла пора почати все спочатку...
Як кажуть люди з чистого листа.
Життя без спину крутить коліщатко
Сторінку за сторінкою горта.
І хай не все було так, як хотілось,
Не все вдавалось, не усе збулось,
Та все воно в минулім залишилось:
І сміх, і сльози, смуток і добро.
Краплинка щастя сяяла росою,
Котилася непрохана сльоза.
Сплітались радості та прикрощі косою
І створювалась доля непроста.
Яскраві барви додавали свята,
Що інколи крутилась голова...
Було всього і всякого багато.
Були і вчинки і пусті слова.
Й тепер, коло довколо все біліє,
І рік спішить довершити свій хід,
Нова сторінка, сповнена надії,
Що у прийдешньому добрішим стане світ.
І ми разом напишемо не драму,
А, сповнений романтики, роман.
Покращимо життя кардіограму,
Як виженем з країни бусурман.
Як буде важко, звернемось до неба,
Бо не буває легких премог...
Та ми зуміємо й напишемо як треба...
Напишемо, тому що з нами Бог.
30. 11. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815779
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.11.2018
Вона пішла самотньою у ніч.
Без слів, без сліз і без емоцій.
Щось, там в середині, зламалося у ній
Тай досить марити дурнею... досить.
Життя одне, й вона така одна
І ніч ця не повториться ніколи.
Там у минулому щасливою була,
А у майбутньму для щастя зверне гори.
І хай там що, вона іде вперед,
Долаючи життєві перешкоди:
Буває, не жаліючи себе
І незважаючи на принципи погоди.
І знову вийде у глибоку ніч,
Вдихаючи на повні груди щастя.
А там і новий день спішить навстріч...
Все буде добре... все у неї вдасться.
12. 12. 18.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2018
Осінь поставила крапку в коханні?
Чи може й кохання того не було...
Серце сховалось в осіннім тумані,
Але не плаче... не тужить воно.
І на душі, наче й, зовсім не важко,
Просто усьому приходить кінець,
Й для чого збирати розбиту чашку
Коли погас у душі пломінець.
Для чого чекати, що станеться диво?
Тільки у казці бувають дива,
А у житті не усе так красиво...
Та диво творити ти можеш й сама)))
19.09.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807202
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2018
А на поріг ступила тихо осінь...
Позолотила, все ще, літній сад,
Рясні, та прохолодні срібні роси
Омили вже достиглий виноград.
Рум"яні яблука загупали у трави,
Горіхи по доріжці стукотять,
А сонечко, по літньому, ласкаве
Милується як журавлі летять.
Барвисті айстри голови схилили
Й розповідають чорнобривцям сон,
Що ще діждуться вони літню зливу,
А осінь ще не все взяла в полон...
Та день за днем все більше лист жовтіє,
І кожен ранок холодніші роси...
Ще літо бабине так мило душу гріє,
Та володіє світом золотава осінь.
19. 09 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807196
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.09.2018
Усе забудеться, усе переживеться...
Твій сум розвіється неначе дим...
Душа замучена до сонця посміхнеться
І милуватиметься небом голубим.
А ти розправиш свої руки-крила,
І полетиш прямісінько до хмар
Й здивуєшся, що все-таки зуміла,
Й що скинула з душі весь свій тягар.
А там у хмарах залиши минуле.
Не згадуй більше про лихі часи.
Ти не забула все... звичайно не забула,
А хочеш - у щоденник запиши.
Колись відкриєш зошит... прочитаєш
І знову в спогадах усе переживеш...
Це ти сьогодні все це пам"ятаєш,
А час багато з пам"яті зітре.
Ну а сьогодні посміхнися долі,
Махни крилом, забудь що ще болить,
Воно загоїться... ти полетиш на волю,
Найголовніше - проживи цю мить.
15. 09. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2018
Думаєте сильна жінка не плаче?
А, може, і душа у неї не болить?
На людях вона радісна одначе
У серці біль, такий вбиваючий, сидить.
А знаєте, як іноді ночами
Вона вдивляється, задумано, в пітьму
І біль у зошиті записує славами,
Та зовсім не про те, що на яву.
А зранку, взявши посмішку, як зброю
Іде і посміхається усім,
Щоби ніхто не бачив її болю,
Й порадами не докучав її.
Так день за днем, лиш, змінюючи маску,
Й ховаючи, у посмішці, жалі
Вона вже і сама повірить в казку
В ту саму, що писалась у пітьмі.
І ніч так більше душу не тривожить,
А посмішка вже справжня на вустах,
Вона прорветься... все на світі зможе
І знову все запише у віршах.
Ще, іноді, поплаче сильна жінка,
Ховаючи за маскою сльзу,
Перегорне, життя свого, сторінку,
Нераз іще потрапить під грозу.
Та мрія не дозволить скласти крила,
З новими віршами напишеться сторінка...
Вона ще буде у житті щаслива
І вже не сильна, а звичайна жінка.
20. 08 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803884
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 21.08.2018
Підняла голову, а там мільйон зірок...
Чиясь погасла, а чиясь горить...
Чиясь, лиш тільки почала світити,
Для іншої лишилась тільки мить.
А зорі світять, світять і... згасають.
То падають на землю, то горять до тла.
Дивлюсь на них... свою зорю шукаю,
Бо десь між ними є й моя зоря.
І ваші є... їх так багато в небі...
І знову впала зірка до землі.
Чому ж, нам людям, так багато треба?
Чому не дякуємо за прожиті дні?
Чому кудись постійно поспішаєм,
Й не помічаємо сторонньої біди?
Адже ніхто-ніхто не знає,
Коли його зоря у небі догорить...
17. 08. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803509
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2018
-Не спиш?
-Не сплю...
-Що не дає спокою?
-Думки докучливі у голові гудуть:
Все думаю, як добре було вдвох...з тобою
А може спробуємо долю обмануть?
-Та ні... не спробуєм...
Її не обманути.
І мою душу більше не шматуй.
Забути все... пошвидше все забути...
А хочеш, біль мій, хоч тепер відчуй.
-А, може завтра, впустиш в своє серце?
-Ні, не впущу... бо ти і досі там...
Ти там давно і сердься чи не сердься,
Але свого тобі я більш не дам.
-А як же я?
-Не знаю, якось будеш...
Тобі не вперше, в тебе так завжди.
-Невже мене ти більше вже не любиш?
-Люблю... тому і в душу більше не сміти.
14. 08 18.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2018
Усе заплутано і все занадто просто...
Одна і таж історія мільйон разів.
Можна пробачити, а ще забути можна...
Й не витрачати надаремно слів.
Усе так просто й одночасно складно.
Не перші й не останні... так як всі.
І не потрібні нічиї поради,
І співчування не потрібні нічиї.
Все, що стається, так повинно статись.
І хай не вірний зробимо ми крок,
Лиш тільки не потрібно забувати,
Що буде саме так, як хоче Бог.
14. 08. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803107
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.08.2018
А я щаслива... Так, недивлячись на все
Я маю здатність вірити й любити...
Я можу бачити, ходити, говорити,
Спостерігати, як весна цвіте.
Як літо променем вигладжує поля,
Як сіно косить, квіти доглядає,
А потім їх росинками вкриває
І як від цього посміхається земля.
Як осінь стелить стежку жовтим листом,
Збирає груші й яблука в саду
І ніжно трусить сливу молоду,
Калину пишну одягне в намисто.
Повіє вітер... снігом замітає
Сади, поля, дороги і стежини
І лиш червоні грона горобини
Як згадка, що життя усеж триває...
І я щаслива... хай душа болить...
Усе мине й сніги усі розтануть,
А в серці квіти лиш тоді зів"януть,
Коли моя свіча у небі догорить.
03. 08. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801804
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2018
Пішла, а серце й душу не забрала.
Пішла й закрила двері назавжди
І неважливо, що душа кричала,
Важливо те, що ти мене не зупинив.
Важливо, що тобі усе байдуже...
Була й була... пішла - нехай іде...
І серце не страждає і не тужить,
Чи, просто, впертість тобі жити не дає.
А я зумію жити і без тебе...
І цю історію у пам"ть запишу-
Тоді змогла б я прихилити навіть небо...
Тепер до свого світу не впущу.
Пішла і втратила того, кого любила...
Але мене не мучить каяття,
Тому, що ти залишивсь без тієї,
Яка тебе любила більше за життя.
01. 08. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2018
Останній день липня заплакав дощами,
Так гірко заплакав, аж серце болить.
Тримай мене міцно своїми руками,
Щоб в серці назавжди лишилась ця мить.
А сльози липневі по шибці зкотились,
Останній день липня прощався й прощав,
А в пам"яті нашій лиш спогад лишився,
Як липень дощами кохання змивав.
Усе переходить і час неодмінно
Розставить події на свої місця
І буде в кохання ще бабине літо
Бо справжнє кохання немає кінця....
І не кажи мені, що серпень на порозі,
Що швидко так минає наше літо...
І зупинити ми його не в змозі,
Ми часу плин не в змозі зупинити.
30. 08. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2018
Я думала, що ти найкращий в світі,
А ти такий же самий, як усі...
І я зумію більше не любити,
Повір, я знайду сили у собі.
Я вірила, надіялась , чекала,
А ти як всі у душу наплював.
Я мріями у небеса злітала,
Ти ж моїм мріям крила обламав.
Я так хотіла бути лиш з тобою,
Та не судилось... доля не моя.
І серце розривається від болю,
Від болю розривається душа.
Я думала, що ти один на завжди,
А ти, як вітер, тільки нашумів.
Про біль тобі ніколи не розкажу...
Ти ж не зумів найкращим бути... не зумів.
29.07.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2018
Усе минає і усе проходить...
Щось забувається, щось в пам"яті назавжи,
А сонце як сходило, так і сходить,
І знову втомленою нічка спати ляже.
А там світанок променем торкнеться,
Росою вмиє сонні оченята...
І знову день у воза запряжеться,
Щоб потім вечора гуляку зачекати.
Світанок... Сонечко на сході
Туманом вкрите, наче пеленою...
Усе минає і усе проходить,
Щось забувається, щось не дає спокою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2018
Все буде добре... неодмінно буде.
І сонечко засяє в небесах,
І промінці свої розкине всюди,
А до оселі завітає щастя птах.
Все буде добре, чуєш, неодмінно...
Твій власний світ позбавиться вагань
І ти одного разу раз й на завжди
Позбавишся від смутку і страждань.
Розправиш свої сильні руки-крила
І полетиш до мрії, до мети...
І закричиш на цілий світ: "ЩАСЛИВА"
Й найщасливіша в цьому світі ти.
Все буде добре... буде так як хочеш.
І мрія здіЙсниться, і сни найкращі теж.
Ти зможеш все, ти все на світі зможеш...
І щастя вже не буде мати меж.
21. 07. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800188
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.07.2018
Я часто розмовляю з Богом...
Ні, не молюся... просто розмовляю.
Розказую як цілий день пройшов,
Й про те, що від прийдешнього чекаю.
Я з Ним своєю радісттю ділюсь...
Про біль розказую, що душу рве ночами...
Що над собою, іноді, сміюсь,
А іноді вмиваюся сльозами.
Ще про любов свою я розкажу
І про кохання, що так серце зігріває.
Ми без любові так, як квіти без дощу,
А без кохання... і душа вмирає.
Про все скажу; про мрії, про жалі...
Хоч Бог усе-усе про мене знає.
Але така розмова наче лік...
Вона. як сповідь, душу й тіло очищає.
9. 07. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799651
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.07.2018
Тебе любити - щастя найбільше,
Цілувати очі твої і уста...
Кожного разу слухати тишу
І п"яніти від сухого вина.
Тебе любити - найбільша радість.
Чекати з роботи, готувати сніданок,
Дивитись в майбутнє і чекати на старість,
І дякувать Богу за ніч і за ранок.
Дивитисья, як косиш траву неслухняну,
Дітей глядіти, чекати онуків...
І як, після сварки, шепочеш: "Кохана".
Тебе любити - найсолодша мука.
27. 06. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2018
Цінуй якщо любиш...
Бережи як кохаєш...
Бо життя не збагненне, а часом й важке.
І ніхто, повір... ніхто не знає
Які нам судились дороги-стежки.
Кохати когось - це величне й таємне,
Пригорнутися ніжно до Його плеча
А ще краще коли кохання взаємне,
Тоді щастя без крил підніме в небеса.
Бережи як кохаєш і цінуй, якщо любиш,
А ще більше цінуй, коли люблять тебе.
Все проходить як сон, щось, можливо, й забудеш...
Лиш з коханням людина повноцінно живе.
27. 06. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2018
Заблукавше кохання повернулося в серце.
І засяяли очі, і душа розцвіла.
Запізніле кохання, наче знову, уперше,
Наче юності знову повернулась пора.
Не біжи, не спіши, не прискорюй події...
Не біжи, не спіши, нехай звикне душа.
Нехай втомлене серце... хай воно зрозуміє,
Що у нього тепер зовсім інше життя.
Заблукавше кохання повернулось додому,
Перепливши ріку і найглибші моря...
Заблукавше кохання подолало утому
І з`єдноло у пару зачерствілі серця.
Не біжи, не спіши, не прискорюй події.
Нехай звикне душа до кохання того...
Нехай втомлене серце... хай воно зрозуміє,
Що нарешті знайшлася половинка його.
17.06. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2018
Мій Ангел! Знову вечір на порозі
І я молюся, звівши очі до небес.
Душа, немов у клітці, б`ється у тривозі...
Чомусь так важко нести власний хрест.
Дай трішки сили йти по тій дорозі,
Щоб не спіткаючись добратись до мети,
Брехню від правди відрізнити була в змозі...
Дай сили! А гріхи мені прости.
Мій Ангеле! Молюсь до тебе слізно.
А ще... за все я дякую тобі.
Й дозволь, мій Ангеле, допоки ще не пізно...
Дозволь в гріхах покаятись мені.
17. 06. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796153
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2018
Побути б наодинці із собою...
Щоб тільки вітер ніжно плечі обіймав.
І щоб думки ніхто не розганяв,
І щоб душа очистилась сльозою.
Щоб все покласти на свої місця -
І кожну справу на свою поличку,
А, може, трішечки змінити звичку,
Відмовитись від "гострого" слівця.
Згадати все... обдумати життя...
Чи, краще, змусити пошвидше все забути...
Все що було - уже не повернути
Хоч іноді тривожить каяття.
Але минуле марним не було;
Хтось досвіду додав, хтось змусив жити,
А хтось навчив кохати, вірити, любити
І підіймати келиха з вином.
На самоті молитву прокажу...
Подякую... і попрошу поради...
Брехню солодку від гіркої правди-
Уміння відрізнити попрошу.
11. 06. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795247
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.06.2018
Як виглядають у житті щасливі люди,
Коли те щастя без усяких меж.
Коли воно вже розійшлось повсюди,
Коли сягнуло до самих небес?
Коли у вранішній росі воно і у вечірніх зорях,
В ромашках польових, трояндовій імлі,
Коли те щастя не вміщається в долоні
Його розсіють по усій землі....
Як виглядають у житті щасливі люди?
Які думки рояться в їхній голові?
...Але вони нікого не осудять-
У них своє життя... світи свої.
А ще вони радіють кожній днині;
Чи за вікном дощі, чи пролітає сніг...
У них в очах такі горять іскринки,
Що здатні розтопити в серці лід.
Щасливі люди пишуть свою казку...
Щасливі люди вірять у дива...
А ще щасливі не вдягають маски-
У щастя масок взагалі нема.
1. 06.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794056
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2018
А знаєте... варто чекати...
І варто вірити в диво...
Варто надіятись, варто кохати-
Тоді й за спиною крила.
Варто прощати й кривду забути,
Казку свою написати.
Інколи варто і зраду відчути,
Щоб потім ще більш цінувати.
Варто спідкнутись і впасти до болю.
Варто й зронити сльозинку.
З`їсти завчасно свою жменю солі,
Щоб медом полити скоринку.
А знаєте - варто на диво чекати
Чи, може, це диво творити...
Варто любити... варто кохати,
І, просто, на світі жити.
11. 04. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787083
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.04.2018
Вже квітень заквітчав свої права,
Зазеленілося усе довколо.
І, навіть, стара вишня ожила,
А знаєш, ожила не випадково...
Вишня білим цвітом зацвіла,
Білим цвітом стежечку покрила.
І любов у серці ожила,
І немов здійнялася на крила.
( А кохання душу полонило).
Вишня білим цвітом зацвіла
Вкрилася стежина білим цвітом
І любов у серці ожила,
Серцю захотілося любити.
Бо випадковостей в житті нема...
Нічого не буває випадково.
З тобою ми зустрілись не дарма,
Зустрітись мали ми обов`язково.
Квітками замаїлась вся земля
І посхиляли голови нарциси,
Почулись переспіви солов`я -
Це так весна мою любов колише.
А стара вишня буйно зацвіла,
Хоч стільки років в самоті дрімала.
І стане ця щасливою весна,
Весна мені любов подарувала.
10. 04. 18.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2018
Облітає цвіт вишень до-долу,
Застеляючи стежку в саду.
Я до тебе спішу на розмову,
Я на зустріч з тобою спішу.
І мені не кажи, що не любиш,
Про розлуку мені не кажи,
У очах твоїх бачу я смуток
І твій голос зрадливо дрижить.
ПРИСПІВ;
Добре знаю - мене ти кохаєш,
Добре знаю, що любиш мене.
Хай вишневий цвіт облітає,
А кохання ще довго цвіте.
Облітає додолу цвіт з вишень,
Як сніжинка, спинивсь на долоні.
І не стане любов колишня-
Перетвориться в вишні червоні.
Йдем з тобою по білому цвіту,
Білим килимом встелена доля.
І повір, що не гріх любити,
А кохання - це й є Божа воля.
ПРИСПІВ.
Вже осипавсь цвіт вишень до долу,
Вітер в вітах неначе затих,
Він підслухав всю нашу розмову
Й постелив нам до щастя рушник.
І хай стежечка вкрилася цвітом,
І хай втратила вишня красу,
Ми з тобою милуємось літом,
Зберігаючи в серці весну.
10. 04 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2018
Гілочко вербова, листячко зелене,
Хай усе погане за водою плине,
Подаруй вербичко мудрості і сили,
Щоб жили в здоров*ї, щоб жили у мирі.
Дай нам сили Страстний тиждень пережити:
У гріхах покаятись, Паску посвятити.
Щоби нас простили, щоб і ми прощали.
Щоб Христа-Ісуса разом прославляли.
Гілочко вербова, котики пухнасті,
Подаруй нам радість, подаруй нам щастя.
Наче сніг під сонцем, хай наш ворог згине
Хай весна принесе мир до України.
31.03. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785404
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 31.03.2018
Шепочуть зорі:" Не сумуй, все буде добре.
Минає день, минає ніч і сум минеться"
Недарма ж кажуть люди в цілім світі:
Усе що робиться, на краще все стається.
Шепоче вітер, заколісує гілками,
А ти цю тишу слухаєш і плачеш...
Просто від того, що живеш в цім світі,
Що відчуваєш, любиш, серцем бачиш.
Шепоче ранок, мов зорю колише...
Неначе срібло, впали в трави роси.
Шепочуть верби, голови схиливши,
А вітер розплітає їхні коси.
І кожен день вклоняється світанком.
І цілий світ, тобі дарує диво...
Йдучи росою, молодим серпанком
Собі шепочеш: " Я така щаслива".
28. 03. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Слова ховаються глибоко в серці,
А потім б`ють на зовні джерельцями.
Черпаю їх руками і відерцем,
А чи наспівую, тихесенько, піснями.
То тихий сум, то туга, то любов,
Чи заполонить світ кохання сила-
Візьму у руки олівця і знову, й знов
Пишу слова... і я така щаслива.
Слова на аркуші, на серці, на душі.
Слова лягають рівними рядками...
Палає полум`я чарівної свічі
І неповторними стають вони віршами.
21. 03. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783621
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.03.2018
Якби минуле можна повернути...
Чи я б хотіла щось змінити, щось забути?
Чи обійшла б свою я долю іншими стежками,
Користувалася б чи іншими словами?
Та ні, вчинила б так, як все і відбувалось...
Так само вірила б, так само б закохалась.
Нічого б я не змінювала в долі,
Хоч там, в минулому, всього було доволі...
Було багато смутку і страждання,
А також були друзі і кохання...
Були ще сльози радості і горя...
Встелялись хмари і світили зорі.
Мело снігами й цвітом посипало,
І ніч росою покривала трави...
І хай не так все склалось, як хотілось,
Але якщо б змогла, якщо б змінила?
То зовсім іншою була б моя дорога...
У мене б сина не було такого,
У мене не було б такої доні,
Та їхнього тепла в моїх долонях.
Все сталось саме так, як мало бути-
Когось судилось стріти, а когось забути.
Когось, можливо, й не побачу більше,
Когось згадаю у своєму вірші...
Але все буде так, як нам судилось
І ми надалі будем вірити у диво...
І будем впевнені, що творимо для себе...
Насправді ж все написано на небі.
13. 03. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782067
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.03.2018
Так, ти сподобавсь, але що я вдію
Коли обручка на твоїй руці...
Тому про тебе навіть і не мрію.
Бо із піску будинки не міцні.
Навіщо все й кому від того краще,
Коли сім`я у тебе - ти чужий...
Не буде щастя, коли поряд плачуть-
Тож більше про кохання не кажи.
Мою сім`ю також колись розбили...
Мої надії, мрії, почуття,
А я не можу витрачати сили,
Щоб зруйнувати ще комусь життя.
26. 02. 01.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018
Не все збувається, про що так довго мріяли.
Ось й наші з вами мрії не збулись.
А пам`ятаєте, як ми колись надіялись?
Згадайте, як дружили ми колись.
Невже так легко дружбу розірвати?
Адже не так хотіли з вами ми
Та доля всеж інакше вирішає,
Й ніщо не змінить течію ріки.
Згадайте наші перші танці,
Перше побачення і перші ті слова,
Перше кохання, перший поцілунок,
Як в наші душі грянула весна...
А перший біль загубленого щастя?
Гіркі ті сльози на своїм плечі...
Чому ж так легко з вами розійшлися,
Куди поділись мрії золоті?
Ми мріяли стрічатися сім`єю,
А навіть на весіллях не були...
Та, думаю, минуле не забулось,
Адже воно лишилось назавжди.
І якби ваші доленьки не склались,
Але минуле все одне і теж.
Живіть щасливо, подруги дитинства
І щастя ваше буде хай без меж.
31. 05. 01
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779921
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.03.2018
Не тільки радісно в житті буває,
Стає похмурим навіть літній день.
І кожен раз хтось, тай когось втрачає,
А ми сьогодні втратили тебе.
І ти пішла від нас, рідненька,
Так нам бракує твоїх теплих слів...
Ти нам бабуся, прабабуся, ненька,
Та більш ніколи ти не прийдеш в дім.
Ти віднайшла сій опочинок, де навіки
Запанували спокій й тишина
І не зустрітися нам більше в цьому світі,
Ти в далечінь, у інший світ пішла.
Й так боляче, чомусь, нам з цим змиритись,
Що більш ніколи в гості не прийдеш,
Що не зустрінеш нас у своїй хаті,
Не поцілуєш нас, не обіймеш.
Прощай рідненька, спочивай із Богом...
Та всеж не вірю, що усе це так...
Закінчилась твоя, в житті, дорога...
Хоч інколи з`являйся в наших снах.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779919
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.03.2018
А я писатиму й надалі про життя,
Але тепер без темних барвів та без болю.
В минуле, знаю, вже немає вороття,
Тож і минулому тривожити я не дозволю.
А я писатиму й надалі про життя-
Про майбуття, а ще про свої мрії.
Про те, що вже закінчилась війна,
І там, на Сході, вже пшеницю сіють.
Ніхто не їде більше за кордон,
Дітей не віддають, не викидають,
Цінується і чесність і любов,
Батьків шанують, старість поважають.
Вже на полях не квітнуть бур`яни,
А ярина зеленим оксамитом,
Крислаті соняхи "поперли" до гори,
В задумі шелестить вусате жито.
А я писатиму й надалі про життя-
Про щастя в сім`ях, злагоду в родинах...
Останнім подихом повіяла зима...
З весною прийде мир на Україну.
25. 02. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779023
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2018
Кажуть, щастя любить тільки тишу,
Тому ми в двох і тиша навкруги.
А сумніви на вітах заколишу
І ми з*єднаєм наші береги.
Я своє літо не віддам нікому,
Твоє кохання в серці збережу.
І хай вже осінь не далеко від порогу,
Свою любов лише тобі несу.
Усе тобі... і все б життя з тобою...
Хоч доля-річка розділила береги,
Та ми зуміємо переконати долю
І вже довіку поряд будем йти.
Лиш ти і я... і хай говорять люди -
Осуджують, пліткують, гомонять...
Та день за днем й вони про все забудуть...
А нам залишиться кохання і... життя.
23.02. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2018
Кажуть - немає кохання на світі,
Кажуть - все це дурня....
Та як можна тебе не любити,
Як же жити без тебе щодня?
Я люблю твої очі, слова твої ніжні,
Я молюся на твій ніжний стан.
Моя мила, найкраща у світі-
Я нікому тебе не віддам!!!
І я хочу з тобою по щасті
Йти разом однією стежиною,
Тож сьогодні прошу тебе ЛЮБА-
Будь на віки моєю дружиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2018
Я не чекатиму, коли дощі пройдуть...
Я вчуся танцювати під дощами.
Я промінь сонячний між хмарами знайду
І обплету його барвистими квітками.
Я не чекатиму, коли мине гроза...
Наввипередки з громом заспіваю.
Нехай дощами плачуть небеса,
А я сльозу у посмішці сховаю.
Я не чекатиму, коли мине зима,
А напишу сніжинками "ЩАСЛИВА"
Минає все... так і життя мина.
Тож треба жити й вірити у диво.
02. 02. 18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774785
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.02.2018
Ви чуєте, як плаче Україна?
Вже вкотре загуділи дзвони над селом,
Вже вкотрий раз хоронить свого сина...
І знову мати землю б*є чолом.
Герой, герой... Герої не вмирають...
Герої ні - у небо йдуть СИНИ !!!
Своєю кров*ю землю поливають,
А ми її скропляємо слізьми.
Не висихають сльози, сиплять "ГРАДи"...
Вже в кожному селі нові хрести...
Сини в руках тримають автомати,
Щоб їхні діти з квітами росли.
А в мережі вже знову нове фото...
Навіки згасла вже чиясь зоря....
Везуть у домовині сина вкотре???
Сльозами плаче небо і земля...
Ви чуєте, як плаче Україна?
І як сміється за спиною звір?
Ви чуєте, як плаче Україна ???
...І знову в небі стало менше зір....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774758
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.02.2018
А я завжди була твоя...
З тих самих днів, саме з того моменту
Коли ти гостем завітав в моє життя,
Усе тоді розбив... розбив до щенту.
Хоч і жила в своїх тісних світах
Знаходивсь час подумати й про тебе...
З тобою я літала наче птах,
Я бачила яке на колір небо.
Чомусь здавалось, що з тобою я - це я...
І знову мріями у небеса летіла,
В твої обійми рвалася душа,
Але у клітці зачинили тіло.
І так проходять дні, минає час,
Нічого не міняється з роками
Є просто "Я" і "ТИ"... немає нас...
Тиняється кохання між світами.
Та я молюсь... молюся до небес
І в серці бережу свою надію-
Я знаю ти прийдеш та обіймеш-
Важливо лиш - повірити у мрію.
24. 12. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2017
В автобусі щаслива їде жінка-
Усмішка на губах, в очах зірки.
В її житті, мабуть, нова сторінка,
Напевне щастя доторкнулось до руки...
Вона закрила очі, мов дрімає,
Та щастям випромінюють уста.
Вона не спить, а з мріями літає...
Вона така і грішна і свята.
В автобусі щаслива їде жінка...
Їй серце зігріває ніжний щем,
В її житті, мабуть, нова сторінка,
В руках букет прекрасних хризантем.
11.12. 7
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017
Життя так швидко пробігає шлях,
Що не встигаєм навіть оглядітись.
На скронях засріблилась сивина
І вже попідростали діти.
Минула юність, молодість минає,
Й ніколи не повернеться назад.
Не знаємо, що далі нас чекає,
Та без твого кохання в'яне сад.
І день, і ніч, і ранок у росі-
Годинник витанцьовує по циферблаті...
Ми все чогось чекаємо в житті
І щастя виглядаємо по даті.
Минула юність, молодість минає,
Й ніколи не повернеться назад.
Не знаємо, що далі нас чекає,
Та без твого кохання в'яне сад.
І хай там що... я мрією живу.
Я вірю в мрію і вона здійсниться.
Я знаю - скоро щастя обійму
І вже не відпущу свою синицю.
Минула юність, молодість минає,
Й ніколи не повернеться назад.
Не знаємо, що далі нас чекає,
Та без твого кохання в'яне сад.
09. 12. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
Я на крилах до тебе лечу,
А з тобою у небо злітаю.
Тебе бачу в краплинках дощу,
В сяйві зір тебе виглядаю.
А в очах твоїх бачу любов-
Справжню, ніжну, як сонце гарячу.
Й твої губи цілуючи знов,
Я від щастя мало не плачу.
Хай так буде завжди... цілий вік.
Хай від щастя очі палають-
Бог це щастя для нас беріг,
Він же знає як ми кохаєм.
22. 11. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017
Ось так і я пишу для себе долю,
Спочатку в мріях, потім у віршах.
Щось навигадую собі, що аж до болю,
А щось побачу в швидкоплинних снах.
Щось у молитві попрошу у Бога,
А щось намрію в тихій самоті.
І стане легшою життєва та дорога,
Тому що з мрією йти легше по житті.
По вірі нашій нам усе дається,
А ось і щастя стукає у вікно...
І знову серце швидко-швидко б'ється.
Я ЗНАЮ - дочекаюся й свого.
03. 11. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758539
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.11.2017
А я сьогодні дякую усім, хто мого світу
Навіть думкою торкався.
Хто з чистим серце йшов до мене в дім,
Хто, просто, зранку щиро привітався.
Життя ж важке й самому не пройти...
Завжди потрібна чиясь допомога.
Хоча, свій хрест самі ми мусимо нести,
Та з Семеоном легша, всеж, дорога.
А як всього багато відбулось...
І, часом, слово добре рятувало .
Хтось, в час важкий, своє підклав плече,
А хтось, всього лиш, посміхнувсь ласкаво.
Було усе і дощ, і буревій,
Але про це і згадувать нетреба.
Сьогодні у своїм вірші
За всіх... за все подяку шлю до неба.
Я дякую хорошим лікарям,
Їх звати просто - Леся і Тамара.
За ними не одне врятоване життя-
Від мої доньок відганяли хмари.
І хай говорять без грошей ніяк...
Не все й не всі - це я напевне знаю.
Бо, коли "ЛІКАР" - ЦЕ У СЕРЦІ ЗНАК,
Він цим живе і він не вимагає.
Хороші люди завжди є, й були,
І світ тримається на доброті й любові.
Хто знає чи сьогодні й ми б жили,
Якби довколо не було Героїв.
А ще я, Вікторе, подякую тобі
За те, що ти живий вернувсь до дому.
Що там на сході, на передовій
Ти перебув і горе, і утому.
По віку ти для мене- менший брат,
А як для нас зробив багато нині -
Три роки у АТО- ГЕРОЙ-СОЛДАТ,
Я низько кланяюсь батькам твоїм й дружині.
Я дякую усім хто повернувсь,
І тим, хто й досі, нас оберігає.
Я, навіть, уявити те боюсь,
Що кожен з вас там зарас відчуває.
А ще вклонюся я своїм батькам-
Їм дякую за вміння, вдачу, вроду.
Любов я вашу своїм дітям передам
Хай буде так від роду і до роду.
А ще я, Боже, дякую Тобі -
За хліб, за сіль, за осінь, і за літо,
За те, що легко пишуться вірші,
Що можу жити, вірити, любити.
28.10.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757654
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 28.10.2017
Як час біжить... як швидко плинуть роки!
А так, немов, учора все було -
Закінчились набридливі уроки
І ми усі побігли за село...
...А потім вечір всипаний зірками
І вперше він мене поцілував...
Всі спогади в моїй душі роками,
Вони ще й досі душу зігріва...
Усе було... багато що забулось,
А щось забутись й досі не дає.
Зима... весна... вже й літо повернулось...
Так день за дем, так рік за роком йде.
А потім біла сукня, білі квіти...
Здавалось щастя ось воно, держи...
Та налетів шалено-сильний вітер
І світ довколо, наче зупинивсь .
Та лікар-час загоїв в серці рани,
А поряд донечка, як сонячне тепло...
І лід в душі, неначе, вже й розтанув,
А, може, його й зовсім не було...
І знову день за днем. за літом літо...
Нова сім"я і все так, як у всіх-
Живемо, підростають діти...
А в серце повернулись лід і сніг.
Та, кажуть, люди до усього звичні.
Верба приймається усюди де втикнеш...
І чи народні вислови, а чи медичні -
Яка різниця? ТИ Ж ІЩЕ ЖИВЕШ.
Та хай там що - весна змінила зиму ...
Бо ж час і не зупинеш й не обманиш.
Життя триває і біжить невпинно -
Вже і моя донька виходить заміж.
17. 10. 17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755738
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.10.2017
А вже наші літа повертатимуть скоро на осінь,
Соловейко в саду відщебече в останнє для нас,
У широких полях відцвітатимуть сині волошки,
І багряним дощем затанцює для нас перший вальс.
Але свою любов даруватиму я кожен день
І повір у житті нам з тобою нічого не треба,
І нехай на порозі вже осінь стоїть -
Нас з тобою завжди зігріватиме сонячне небо.
А давай ми зупинемо літо... хай тільки на мить,
І нехай у полях літні трави давно вже покошені,
Та у грудях зрадливо так серце щемить,
Ми з тобою ще зовсім не звикли до осені...
І хай осінь туманами срібло у коси впліта,
Ми разом, ще за звичкою,тішимось зоряним літом
І ніяка в житті нам з тобою пора не страшна,
Якщо в наших серцях забуяла весна білим цвітом.
Та кохання своє даруватиму я кожен день
І хай сумнів ніколи думки твої не тривожить
Це не осінь, не осінь це ранок холодний лишень...
Осінь взяти в полон нас ніколи з тобою не зможе.
26. 09. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2017
Моє завжди залишиться мені...
І хай там кажуть що, і хай там що у світі.
Моє завжди залишиться мені.
І це не важко, зовсім, зрозуміти.
Чи впаде дощ, чи снігом замете,
Нехай роки біжать собі невпинно,
Моє мене повсюди віднайде-
Таке життя - і радісне, і дивне...
Моє завжди залишиться мені...
І ти давно живеш в моєму серці-
Минають ночі, пролітають дні
І відображення міняєть в люстерці...
Вже у волоссі заблукала сивина
І скоро літо поверне на осінь,
А у душі ще тішиться весна,
В душі живе надія й досі.
Моє завжди залишиться мені...
І буде ніч... і буде наше завтра...
А ще є мрія... і весна в душі
Тож треба вірити... заради мрії - варто.
22. 09. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2017
Ми казку пишемо самі,
Хоч зачасто виходить тільки драма.
Ми й долю обираємо собі,
А виявляється, вона нам Богом дана.
Ми все плануємо - я зможу, я зроблю,
Але ж до ранку ще є так далеко.
А треба лиш подякувать Творцю
За день прожитий, хоч було й не легко.
А з ранку поклонитися Землі,
Промовити молитву на дорогу,
Подякувать за трави у росі
І день новий віддати в руки Богу.
10.08 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745551
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2017
Все буде як буде, все буде як треба...
Я часто молюся - звертаюсь до неба,
Прошу допомоги, поради та сили,
А ще прошу віри, надії та миру.
Дай, Боже, нам жити без сліз, та без горя,
Щоб серце й душа не щеміли від болю.
Щоб діти й онуки у мирі зростали,
В полях пшениці золотисті буяли.
Щоб мати діждалася сина до дому,
Щоб більше ніколи не стріляли по ньому,
А там де бої - колосились жита,
Щоб в мирі жила УКРАЇНА СВЯТА.
Дай, Боже. Вкраїні розправити плечі,
Щоб завжди ми чули клекіт лелечий,
Щоб мальви й калина росли під вікном,
Щоб сонце своїм зігрівало теплом.
Щоб зорі світліші, щоб небо ясне,
Щоб ми цінували свуій труд і себе.
Щоб жили у злагоді, мирі, достатку.
МОЯ УКРАЇНО - ЛЮБЛЮ ТЕБЕ... крапка.
27..07.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743793
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 28.07.2017
В твоїх обіймах, наче у раю.
В твоїх обіймах, наче знову двадцять.
І я люблю тебе, чи не люблю -
Сама собі боюсь, чомусь, зізнатись.
Мені так затишно у тебе на плечі,
Твоє кохання серцем відчуваю.
Ти мій... Нічого не кажи... мовчи,
Бо ж що надалі буде, я й сама не знаю.
У Бога кращі задуми на нас,
То ж не спіши - все буде так, як треба,
А у твоїх обіймах кожен раз
Без крил я піднімаюся до неба.
Життя шмагало нас, кидало в бур"яни...
То ж щастя нам з тобою не зашкодить,
Адже колись розійдеться туман,
Бо ж після ночі завжди сонце сходить.
Ти ж знаєш, що життя гірке на смак,
Та цукор, хоч на дні, та всеж лишається,
Й якщо історія закінчилась не так,
Насправді вона тільки починається.
23. 06. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2017
Щось у душі зламалося, перегоріло...
Ти не чекаєш більше на дива...
Чи, може, просто опустились крила
І знову по житті ідеш одна.
Щось у душі зламалось... так, раптово,
Одна лиш мить і все неначе сон
І щезла навіть та краплинка щастя
Коли серця дзвеніли в унісон.
Ти вже не мрієш й сни тобі не сняться,
Ідеш, як і раніше, по житті.
Просто живеш, просто ідеш... без щастя,
Тому що щось зламалось у душі.
28. 05. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2017
Що краще друзі, а чи вороги?
Не знаю що на це сказати,
Бо іноді таке трапляється в житті,
Що краще ворога, ніж друга мати.
Бо ворог ворогом залишиться завжди
І за одним столом ти з ним не їж,
А друг, твої цілуючи сліди,
Сміється в очі, а у спину ніж.
Що краще в світі правда чи брехня?
У кого це усе все розпитати?
Та кажуть краще правди гіркота,
Чим солодко, до тошноти брехати.
Тому що правда стесує кути,
Тому що правда дивиться у очі.
Брехня ж, твої цілуючи сліди,
За спиною над правдою регоче.
А ще б хотіла запитати у людей-
Краще кохати, чи знати що кохають,
Краще любити погляд тих очей,
Чи знати, що тебе вони чекають.
Кохання має бути навзаєм,
Й одна на двох, лише одна дорога.
Кохання - це коли вона і він.
А інше все... а інше все - хвороба.
12. 05. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2017
Крадене сонце, крадене щастя,
В небо дивлюся і хочу пропасти,
Хочу злетіти та крила зламала,
Крадені зорі згубились у хмарах
Крадене щастя - сльози рікою,
І чи люблю, чи хворію тобою...
Крадене сонце не зігрівало,
Лиш обпекло і за обрій сховалось.
Все переходить, час полікує...
І не з тобою зорі рахую,
Крадене щастя - крадена доля,
Життя наче сцена - переплутали ролі.
8.05.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2017
Коли усе відпускаєш у вільний політ,
Тоді, чомусь, усе й не відлітає.
Коли у серці гасиш всі вогні,
Тоді й вогонь, чомусь, не погасає.
ПРИСПІВ:
І тебе я відпускаю... відпустила.
Лети у світ, лети на вогники чужі.
І не важливо чи люблю, а чи любила-
Моє завжди залишиться мені.
А ти не хочеш відлітати на чуже тепло,
А ти не хочеш на чужі пороги,
Було усе... усе у нас було,
Лишень немає спільної дороги.
ПРИСПІВ.
Наші стежки давно ідуть вперед,
Та паралельно без пересікання.
І я прошу у Бога кожен раз,
щоб все одно зберіг наше кохання.
6. 05. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2017
Можливо набиваю я собі ціну,
А може, просто, серце відчуває...
Чому ця думка в голові гуляє
Я і сама, по правді, не збагну.
Не ворожила я на тебе... ні,
Для чого долю картами збивати,
В очах твоїх все можна прочитати...
Достатньо в очі глянути твої.
Наш юний час давно уже минув
І все було в житті, окрім життя...
Були надії, сподівання, каяття...
І кожен з нас оберігав сім"ю.
І я свою сім"ю оберігала -
Стелилася до ніг... бо ж діти, бо ж сім"я...
Усім старалась догодити я,
Усе ліпила, клеїла, зшивала.
Та діти підросли...усе минає.
Терпець урвавсь і сили вже нема..
Одна людина - це завжди одна,
Коли ж одна то і см"ї немає.
Ось і наважились на нові почуття,
Один для одного відкрили свою душу...
Хоч ти один, а я й надалі мушу...
Не можу ще змінити я життя.
Та хай там що, та ми будемо разом...
Можливо набиваю я ціну...
Та і сама, по правді, не збагну...
Напевне серце цю диктує фразу.
03. 05. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2017
Не даруй мені крила, не треба,
Не кажи про кохання... мовчи.
Ти ж зі мною не хочеш у небо,
Ти й по шляху не хочеш іти.
Не обіцяй, що подаруєш зорі-
Вони далеко - їх не досягти
І квітів не зривай у полі-
Нехай живуть, дозволь їм ще цвісти.
А крила не даруй мені... не треба.
Мені б лише сховатись від дощу...
Ти ж не збираєшся зі мною в небо...
До неба я одна не долечу.
17. 04. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729220
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2017
Дорогою цією не ходила я давно-
Вже років десять, а чи, може, й більше.
І майже не змінилося село,
Тільки кудись поділись з саду вишні.
А люди як жили, так і живуть-
Хтось постарів, а хтось помітно виріс...
Роки усе міняють на своїм ходу,
Й ніхто не потрапляє в їхню милість.
Ось і хатинка нахилилася на бік.
Насупивсь дах та потемніли вікна,
Обперлись двері на старий поріг...
Давно у хаті не вмикали світла.
Колись в хатині молодість жила,
Ляльками гралося в піску дитинство,
Там моя мама молода була-
Роки нанизувала, як намисто.
А ще - цвіли нарциси під вікном,
Та п"янко пахла сонцем полуниця...
Бабуся гуси гнала за село
І з відрами спішила до криниці.
А потім юність- стежка в білий світ,
Й бабусині поради гріли душу...
Переступила й правнучка поріг
І так, як я горнулась до бабусі.
Та сум і біль постукали в вікно,
Заплакала калина біля хати...
Бабуся відлітала за село,
Щоб ластівкою в небі закружляти.
17. 03. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724100
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 17.03.2017
Я низько кланяюся нашим матерям,
Простіть за все, якщо вас засмутили.
Ми ж ще не знали ціну тим словам,
Доки самі дітей не народили.
Пробачте за непослух, за сльозу,
За ніч недоспану, за споконвічне "зараз",
Й пробачте нам за першу ту весну,
Коли закоханих до ранку виглядали.
За те, що догоджали як могли,
А ми, бувало, це не цінували.
Для нас ви лікарем, і вчителем були,
І як спец-наз ви нас охороняли...
Пробачте за усе, за все простіть,
Що і сьогодні скажемо щось зайве,
Ви ж на дорогу нас перехрестіть
Й, ще довго-довго, в гості виглядайте.
Хай, як найдовше, квітнуть квіти на вікні,
Хай ваші коси розплітає вітер-
Ми ж доти діти, поки ви живі,
Тож не гасіть у вікнах своїх світло.
16. 03. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2017
О, мила мамо, матінко, матусю!
До тебе я звертаюсь - не убий!
По твоїй волі я не народжуся,
А я жива,чи, може і живий...
У мене є душа і серце б'ється,
Я чую голос твій, я відчуваю біль.
І я не ембріон, як всім здається,
Я твоя донька, чи синочок твій.
А ти побачиш - я найкраща в світі,
У мене твої очі, носик твій,
Тобі це зараз важко зрозуміти...
Сама ж побачиш... тільки не убий.
Дозволь мені побачити світанки,
Дозволь побігати по вранішній росі,
Дозволь мені вдягнути вишиванку,
Дозволь мені торкнутися душі.
Дозволь мені тебе назвати МАМО,
Відчути теплоту твоїх долонь...
Слухняна буду... кращим в світі стану,
Ти тільки народитися дозволь..
16. 03. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723886
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.03.2017
Я про кохання більше не пишу,
Тому що вже і я нікого не кохаю...
Я краще візьму книжку, теплий плед візьму
І заварю собі міцного чаю.
Вже, краще, з головою у роман -
Там, у книжках, кохання є і вірність,
Не те, що у житті - один обман,
А справжні почуття, чомусь, не цінять.
Я про кохання більше не пишу,
Не вміємо по справжньому кохати...
Я заховаюся за ризами дощу,
Щоб сльози й біль свої не показати.
Я краще візьму книжку, теплий плед візьму
І заварю собі міцного чаю...
Я про кохання більше не пишу,
Бо і сама вже більше не кохаю.
14.03.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2017
Не турбуйте, та не стукайте в душу,
Бо ж не треба вітру в душі.
Вітер спокій тільки нарушить,
Й дощ холодний залишить мені.
І не стукайте більше у серце -
Це палац моїх мрій й сподівань,
А від протягу біль воскресне,
Протяг тільки додасть страждань.
Не заходьте в життя, як у гості,
Після гостей багато сміття,
Після гостей бокали порожні
І збивається з курсу життя.
Не турбуйте задарма мрію,
Хай вона хоч світло побачить.
Я усе... геть усе розумію,
Підлий ж протяг я не пробачу.
Тому ж і ти із протягом не лізь в мої світи,
Там вже були Катріни і Торнадо,
Там, навіть, Смерч у вихорі крутив
Змішавши день, і ніч, і сніг із градом.
Тож протяг вже не принесе біди,
Хіба що, тільки душу розтривожить...
Та все одно, не лізь в мої світи,
Якщо залишитись в них зіркою не можеш.
9. 03. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2017
Останній подих бабиного літа,
Останні сльози на твоїх очах,
Мені тебе вже більше не зігріти,
В минуле відлетів любові птах.
Останні сльози і слова любові,
Букет троянд самотній у траві,
Ми, як усі не утекли від долі,
Ми, як усі і грішні і святі.
ПРИСПІВ
Бабине літо, бабине літо
Руки твої вже в останні цілую,
Бабине літо, серце розбите,
Я не живу я без тебе існую.
Кленове листя обліта до долу
І пахне короваєм на столі.
Свою ти долю віддала другОму,
Свою любов віддала не мені.
Вуаль лягла на коси і на плечі,
І біле й довге плаття наче сніг...
Тебе до шлюбу зовсім інший кличе,
А я кохання наше не зберіг.
15. 07. 01
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Коли весна постукала в вікно,
Усе ще тихо й мирно спало,
Ще сніжна ковдра берегла тепло,
Ще зігрівало сніжне покривало.
Та лиш землі торкнувся промінець,
Струмочки срібним дзвоном задзвеніли,
З-під снігу показався пагінець-
Підсніжник перший, як нова надія.
А потім все прокинулось зі сну-
Задзюркотіло, зацвіло, заграло...
Все зустрічало дівчину-весну,
Куди й поділось сніжне покривало.
1. 03 .17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721270
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Мені знову наснились троянди
Ніжний запах і колір надій,
Квіти щастя мого та нещастя,
Сподівання усіх моїх мрій.
Ти бував і таким, як троянди,
І колючим і нжним в той час,
Та не можу ніяк я забути,
Як зустріла тебе перший раз.
Мені знову наснились ці квіти,
Мені знову наснились ті дні,
Та не можеш ніяк зрозуміти,
Що без тебе сумно мені.
6. 12 1994
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2017
Я кожен раз дивуюся, коли пишу,
Тому що не збагну іще сама,
Хто ж це нашіптує мені й чому,
І звідкіля з"являються слова.
І не повірите, здається кожен раз,
Що хтось мені, немов, диктує,
При цьому може бути різний час -
І неважливо день чи ніч панує.
Коли ж вночі не брала олівця-
Тому що лінь мені було вставати,
ТО зранку невідома сила ця
Вже не хотіла більше розмоваляти.
А потім певний... довгиий час
Вже ні думок, ні замислів, нічого.-
Тоді не записала мудрих фраз-
Образився мій Ангел із-за цього.
Тепер стараюся носити при собі-
Блокнот і ручку, олівець- усе відразу,
Й коли шепоче Ангел на плечі
Пишу, щоб більше не образити.
10. 02. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2017
А хочеться злетіти в небеса,
Щоб політати в самоті над полем,
Щоб відпочила врешті-решт душа,
Щоб серце не вистукувало болем.
Я вірю людям, вірю у дива,
Та не чекаю на кохання більше...
Я звикла бути сильною сама,
Й твоя присутність вже мене не тішить.
Пережила, перехворіла... все пройшло,
Душа і серце стали мов граніт.
Де ти тепер мені вже все одно,
Колись ти був для мене цілий світ.
9.02.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2017
Потрібен час, щоб, просто, пережити.
Потрібен час, щоб все розставив на місця.
А треба жити... треба тілики жити,
І не чекати кожен раз кінця.
Усе минає, все в житті проходить,
Й колишній біль вже більше не пече,
А сонце, як сходило, так і сходить
І річка, як текла, так і тече.
Сьогодні також все здається неможливим,
І від думок у голові вже аж гуде,
Та кожен з нас у Бога особливий
І кожному він відповідь знайде.
А треба вірити, а треба сподіватись,
Із мрією іти тільки впред,
Бо ж мріям є властиво і збуватись,
А у житті є і полин і мед.
3.02.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716020
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2017
Я про свій біль нікому не скажу.
Я краще його в посмішці сховаю,
Зап"ю його терпким гарячем чаєм,
Й накрию зверху ризами дощу.
Не розкажу нікому про печаль,
З журбою в серці краще посміхнуся,
Й ніж кожному свою відкрити душу
Я одягну із радощів вуаль.
А сльози заховаю в час нічний,
Прикрашу їх ранковою росою,
Щоб знову із усмішкою ясною
Ступати впевнено в прекрасний день новий.
І як би в грудях серце не пекло,
І як би туга душу шматувала...
Щоби душа по полю погуляла
Усміхненою вийду за село.
1. 02. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715775
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 01.02.2017
Кохання кажете...
А де ж його візьму?
Та і здається, що його немає...
Хіба в романах може, у піснях,
А у житті лиш марево блукає.
Кохання кажете...
Не знаю, не було...
Не зустрічалося в житті ніколи,
Життя іде так само, як і йшло,
Той самий шлях, одні й ті самі кола.
Кохання кажете...
...з"являлося у снах,
Та не змогла його я розпізнати,
Чомусь такий мене опутав страх,
Що більше, навіть, не хотілось спати
Кохання кажете...
Для чого це мені?
Щоб серце знову рвалося від болю?
Я так не хочу більше... я жива.
Й плювати в душу більше не дозволю.
28. 01. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2017
Я розмалюю рік на кольори -
На білосніжний й трохи на сріблястий,
Щоб все з початку, з чистого листа,
Щоб не було де прикрощам упасти.
Додам ще трохи кольору трави
І барви листя пензлем домалюю,
А ще додам небесні кольори
І сонця колір на плечі відчую.
А потім розгуляється душа -
Додам бузковий, сонячно-яскравий,
А ще волошковий, і з маками в житах
І знову колір травів, травів, травів.
Все заштрихую кольором дощу,
Так щоб з грозою, з блиском і громами
Й яскравий колір свіжості візьму
Його розвію над селом й полями.
А потім ще придбаю золотий,
Багряного візьму, так щоб багато,
Щоб вистачило на усі сади,
Щоб всі ліси довколо змалювати...
І ще такий, щоб яблуневий сад
Із вдячності обдарував плодами,
А стиглим намалюю виноград
І все прикрашу айстрів кольорами.
Перепочивши, пензлика візьму
Й додам небесного... щоби було... на згадку.
А потім колір вітру та дощу
І все це сніжним кольором, щоб знову все з початку.
28. 01. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714990
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.01.2017
Усе відпускаю... хай йде, як іде.
Хай ранок, як ранок і день наче день.
Хай зраночку сонце, а ввечері зорі,
Хай річка біжить і впадає у море.
Хай квітне підсніжник, бузок розквітає,
Хай листя пожовкне, а потім злітає.
Хай вітер, хай дощ, хай снігами мете...
Хто любить хай любить, хто йде хай іде
28.01.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2017
Давайте налаштуємся на позитив-
На добрі вчинки, та хороші справи,
На погляд ніжний, іноді ласкавий,
Щоб у душі промінчик запалив.
Давайте налаштуймось на любов,
Щоб серце тріпотіло від кохання,
Якщо сльозинка заблищить, то лиш остання,
Щоб кожен свою мрію віднайшов.
Забудьте про печалі, про жалі,
Я знаю важко - майже не можливо,
Але щоб серце в грудях не боліло,
В минулому залиште дні важкі.
Давайте налаштуймось на життя -
На те, що відбудуємо руїни,
Що переможе рідна Україна
І в кожен дім прийде нова весна.
20. 01. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713446
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.01.2017
Повертайся скоріше до дому,
Тебе чекає. яблуня в саду,
Тебе чекає вишня край городу,
Ти ж сам садив малесеньку таку.
Біля краниці тулиться калина,
Вона ж тебе з дороги вигляда,
А у колисці спить твоя дитина
І поряд молиться дружина молода.
Скоріш вертайся до своєї хати,
Не додавай матусі сивини
Їй чорну хустку рано одягати,
Живим вертайсь з проклятої війни!
Не віддавай життя за Україну -
Ти захищай її, та збережи...
Тобі ж ще треба виростити сина
Тож ти живи, ти чуєш, лиш живи.
Живи за тих, хто лебедем у небо
Злетів уже на вічнії віки,
Живи за тих, для кого мрією далекою,
Було - торкнутися дитячої щоки...
Живи за всіх... за віх, хто не повернеться,
Хто журавлем злетів у небо синє...
Ти знаєш, що герої не вмирають -
ГЕРОЯМ СЛАВА, СЛАВА УКРАЇНІ!!!
17. 01. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712987
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.01.2017
А муза притаїлась, мовби спить.
Думок багато - разом не зібрати...
Напевне, не пора, й ще не прийшла та мить,
Щоб, просто, взяти ручку та писати.
Ще у душі, неначе, й не гримить,
Й емоції не просяться на волю,
А серце... серце спить, а чи не спить,
Та не показує ні радості, ні болю.
У голові думок вже цілий рій,
Їх так багато - разом не зібрати,
А муза перечитує щоденник свій
І тільки мріям хочеться літати.
17. 01. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2017
Ми все надіємось, чекаємо, шукаєм...
Не в цьому році і не цього дня,
А щастя поряд... Поряд нас блукає,
А ми не помічаємо ніяк.
Не помічаємо і вперто тягнем воза,
Скропляючи сльозами мозолі,
Спочинемо... перечекаєм грози
І знов рахуєм не зірки а дні...
А щастя ходить, тулиться на ганку,
Його ж не помічають та женуть
І десь над річкою, знов дочекавшись ранку,
Воно на воза хоче застрибнуть.
А ми уперто боїмося вчинків.
Що скажуть люди- наш найбільший страх,
Й до щастя доторкнувшись на хвилинку
Жинемо знову, а у душу цвях.
А у ві сні нам сняться ясні зорі,
Й про віз забувши на кротку мить,
Ми обіцяєм щастю - місце в долі
І вже душа неначе й не болить...
Але прокинувшись, й про сон чомусь забувши,
Ми проклинаєм долю... цілий світ,
А наше щастя, голову схиливши,
Приб"ється знову до чужих воріт.
16. 01. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712612
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.01.2017
В свої світи я не пускатиму журбу,
В моїх світах живе моя надія.
Там білі крила, наче наяву,
Там ліс шумить, там проживає мрія.
А ще, там тихий ранок у росі,
Там теплий дощ і ніч впаде зірками,
Там маки та волошки у траві,
А ще там не кидаються словами.
В свої світи я сумнів не впущу-
Він душу мучить, та вбиває віру.
В своїх світах я казкою живу,
Мої світи мені дарують силу.
... І я іду в реальності життя -
Минають дні, навіть, роки минають -
В своїх світах я юна, молода,
Закохана й на рОки не зважаю.
2. 01. 17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709931
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2017
Я вірю, вірш написаний мені...
Тому що серце битись перестало.
Тому що очі засвітилися мої,
Коли твої рядки я прочитала.
І ти кажи мені, чи не кажи...
Та краще ні... мовчи, не вбий надію.
Ти, просто, підійди і обійми -
Й усе без слів тоді я зрозумію.
Для мене ти, як сонце серед хмар,
Як теплий дощ у полудневу спеку,
Твоє "люблю" для мене, як нектар...
Хоч якби ти не був далеко.
22.12.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2016
Я вже не знаю,чи люблю, чи ні
Не знаю чи чекаю, чи чекала -
Кохання загубилось у пітьмі,
А я пішла та зовсім не зважала.
Хай краще так... хай боляче до сліз,
Та ще сльозу я якось заспокою,
Бо ж гірше коли серце на шматки,
Коли душа німа кричить від болю.
А так - усмішкою скриваючи сльозу,
Щоби ніхто й не думав пожаліти,
Я йду вперед, я знову далі йду,
Тому що вірю, й треба просто жити.
7.11.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699413
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2016
Кажуть, що вірші у мене сумні,
Кажуть, що треба мінятись...
Але ж і ріки стали мілкі,
Де ж їм води набрати?
Спробуй змінися, повір у себе...
Спробуй... а , може, і варто...
Може, зібрати в кулак всі нерви,
Всю біль і зітхання зібрати.
Взяти минуле й запхнути в підвал,
Так, щоб надовго... назавжди!
Щоб вже ніщо і ніхто не мішав,
Й жити, як серце підкаже.
Я обіцяю змінюся... змінюсь
І усмішкою вижену сльози,
Просто, час не прийшов на зорю,
Ще не всі відшуміли грози.
Ще стежину свою - заросла бур"яном,
До кінця не встигла сполоти,
Та колись все минуле стане сном
І не буде душу колоти.
Кажуть - вірші у мене сумні,
Кажуть треба мінятись...
Ріки також не завжди мілкі -
Треба грози дочекатись.
31. 10 16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697859
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.10.2016
А це все осінь - смуток і печаль,
Душа засмучена закуталась у спогад...
Минулого... минулого не жаль,
А у майбутнє ще нема дороги.
А це все осінь - стежка у туман,
Холодний вітер обпікає долю,
Обман, обман, обман, один обман
Немов скажений розгулявсь по полю.
А спогад в серці знову ожива,
То засміється, закружляє в вальсі,
То забринить непрохана сльоза
І знову десь загубиться у танці.
А це все осінь - смуток і печаль,
Та чашка кави душу зігріває.
Минуло... минулого не жаль,
Тому що там майбутнє вже чекає.
27. 10. 16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697111
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.10.2016
Так хочеться намалювати зорі -
Такі далекі і такі близькі,
А кажуть, що у зорях чиїсь долі
І наші там горять в височині.
Так хочеться намалювати сонце,
Щоб кожен промінь світло відбивав.
І щоб до всіх заглянуло в віконце,
Щоб всі раділи - день новий настав.
Так хочеться намалювати вітер,
Як обіймає стан струнких беріз,
Як ніжно пестить вже розквітлі квіти
І заплітає коси верболіз.
Як хочеться туман намалювати,
Густий, як дим, і білий наче сніг.
Щоб, інколи, забути й заховатись,
Від жартів, від пересудів... від всіх.
Як хочеться намалювати щастя,
А ще кохання, вірність і добро.
Як хочеться намалювати долю,
Таку, щоб смутку там ніколи не було.
26. 09. 16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690980
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2016
Сьогодні падав дощ -
В мою він стукав шибку,
Щось шепотів, розказував, співав,
То товк у барабан, то грав у скрипку,
То гірко плакав, то, як звір, кричав.
То реготав й у вікна барабанив,
Збивав розквітлі квіти у полях,
А потім їх торкавсь холодними вустами
І плакав, плакав... плакав, як дитя.
Сьогодні падав дощ...Більш не сміявся
І шибку не чіпав, тільки зітхав,
Сьогодні падав дощ... він закохався
В зелений гай і в запах буйних трав.
Сьогодні падав дощ...не стукав в шибку-
А, знову плакав, думав і мовчав.
Він, навіть, не торкався скрипки,
Смичок його згубився серед трав.
18. 09. 16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689768
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.09.2016
Я тобі нічого ще не пишу,
Я боюсь наврочити... чомусь.
Я боюсь порушити цю тишу,
Я тебе зурочити боюсь.
Я боюсь зустрітися з тобою,
Я боюся нових почуттів,
Я боюсь... боюсь нового болю,
Я тепер боюся, навіть, снів.
Руки мліють, серце завмирає
Все тому, що ти є на землі.
А душа моя... душа співає,
Хоч боюсь зізнатися собі.
30. 08. 16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2016
А на порозі осінь вже стоїть
І жовтим листом стелиться дорога,
Ще мить... одна лиш тільки мить,
Й від літа не залишиться нічого.
Ще сонце припікає не на жарт,
А ввечері роса холодна виїсть очі,
У небі високо, серед пухнастих хмар,
Останній раз лелека заклекоче.
Ще ніби й літо, та в моїм саду
Так п'янко пахне яблуком і виноградом-
Там осінь вже кружляє у танкУ,
Вона тепер моїм вправляє садом.
Вже прохолодні ночі й вечори...
Ще тільки мить...одна лиш, тільки, мить.
Здавалось літо... літо у дворі,
А на порозі осінь вже стоїть.
30. 08. 16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686595
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.08.2016
А ти хотів, щоб я про тебе написала...
Ось і пишу... душа кричить як звір,
Ти добре знав як я тебе кохала,
А ти її до себе в дім привів.
Ти вів її, а я на це дивилась,
Я випадково бачила вас двох,
Душа кричала, плакала і вила,
А слів сказати в мене не було.
Її любов до тебе ненадовго,
Тому що і любові там нема,
А моє серце розриваєш болем,
Лиш блиснув промінь і вже знов зима.
Живи щасливо... та не забувайся,
Не плюй у душу, не пали мости,
Я дочекаюсь... чуєш? дочекаюсь,
Та, просто, ще цього не знаєш ти...
Я відчуваю... серцем відчуваю,
Ти ще прийдеш із болем у очах,
Ти, просто, знаєш що тебе кохаю,
А з нею ти лиш тільки через страх.
31. 07. 16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016
Ми з вами звикли навіть до війни,
Не дивлячись на всі тарифи й ціни,
Сприймаєм, як належне, факти дня,
Нас не лякають з телевізора руїни.
Там на Донбасі десь - горить земля,
А в нас гучні гуляються весілля,
там молоде загинуло життя,
А тут не знають де справлять застілля.
Ми з вами стали гірші за вовків,
Тому що вовк в біді свого не кине.
Ми не народ, ми просто зграя псів-
Живе сильніший, а хто слабший гине.
Ми не народ, в нас єдності нема,
Для нас прислів"я рідне - Хата скраю.
Тому на сході до цих пір війна
І наших там синів й братів вбивають.
А ви, "шановний" пане президент,
Не боїтесь вдавитись шоколадом?
Ви на футболі скачете як лось,
А наших хлопців добивають градом.
Невже ви не задумались про те,
Що і до вас за все прийде розплата ?!
Ви Україну затоптали у багно,
А це свята земля - не можна зневажати.
Вставайте люди! Не сидіть в ярмі !
Бо у ярмі народяться й онуки,
Вже стільки нас загинуло усіх,
Що вже, здається, гірше і не буде.
Нам вигнати б з країни москаля,
А разом з ним ще і верховну раду -
Так гнати, як паршивого кота,
А потім всіх втопити шоколадом.
3.07.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676318
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.07.2016
Як пахне літо!
Як запахло літом -
Так п"янко чебрецем і полином,
Лани широкі полонили цвітом
І все здається,ніби, дивним сном.
Пройдеш росою босими ногами,
Пригорнешся до яблуні в саду
І, хоч на мить, та смуток все ж розтане
І сил додасться обійти біду.
Як пахне літом - липою і медом
Вдихнеш на повні груди цей нектар
І замилуєшся безкраїм небом
І ти це ти, а світ немов вівтар.
Як літо пахне! Як співає вітер!
А скошені отави, як дурман...
Як пахне літо... як запахло літом!
Як душу тішить вранішній туман.
Волошки в житі, маки у пшениці
Так краса, що стій лише й дивись,
Як пахне літо, як запахло літом...
Про інше все дізнаємось колись
05. 06.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2016
Мені наснилася сьогодні Україна -
Стоїть розхристана, розплетена коса,
А потім вона впала на коліна
І руки підняла у небеса.
Вона не плакала... молилася й ридала,
Просила тільки сили далі йти ;
" Я вже синочків стільки поховала...
Як далі жити? Як свій хрест нести?
Земля пропалена вогнем, лиш димом пахне,
А там рясні колосились жита...
О, милий Боже, не дозволь пропасти !
Спаси від смерті, Діво Пресвята ! "
А потім вона довго ще ридала,
А над руїнами густий стелився дим.
Сова несамовито прокричала
І знову вистріл, потім ще один.
А Україна встала вся в пилюці,
Й піднявши голову так гордо догори,
Зібрала коси й поглядом колючим
Оглянула руїни і луги:
" Я до тих пір не розплету волосся,
Допоки ворог буде на землі,
Допоки тут не зацвіте колосся,
Й не заспівають знову солов'ї.
Я ворогу ніколи не пробачу
Пролиту кров синів і сліз дітей...
Я не прощу людські розбиті долі.
ВИ ПРОКЛЯТІ НАЗАВЖДИ У ЛЮДЕЙ !!!"
Й сльозу змахнувши глянула у небо,
Вклонилася на захід і на схід :
" Нам треба жити, вірити нам треба ! "
І голубом здійнялась у політ.
Мені наснилася сьогодні Україна -
Стоїть розхристана, розплетена коса,
А потім вона впала на коліна
І руки підняла у небеса.
22. 05.16́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667796
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.05.2016
І прошу я тебе не забудь,
Коли рішення будеш приймати,
Що у душу не можна як-будь,
І не можна у неї плювати.
Ти подумай і просто згадай,
А, найкраще, прислухайсь до серця
На мої почуття не зважай
І на сповідь мою не сердься.
А ще знаєш... ти, просто, зажди
І як серце в чеканні затужить -
Просто знову мені подзвони
І скажи, що чекаєш і скучив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2016
Роби добро - добром тобі воздасться,
Сади свій сад, хай квітнуть в нім діла.
І на образу злом - ніколи і нізащо,
Бо лиш від цього у житті біда.
Роби добро - добром тобі воздасться,
Можливо не відразу і не вже,
Але повір, прийде й до тебе щастя,
Повір, добро безслідно не мине.
Ніколи злом на зло не відкликайся,
Це відчуття у тобі людяність вбива,
А на образу - просто посміхайся,
Якщо в душі пітьма - вона гнила.
У ненависті ти не побачиш світла,
Бо душу зло, як павутина обплете,
Така душа ніколи не розквітне,
Така душа лиш мохом поросте.
Твори добро - добром тобі воздасться,
З окрайцем хліба йди, посоленим у смак.
І у твоє життя, звичайно, прийде щастя -
Бог бачить все, а ти в його руках.
25. 03. 16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654529
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2016
Бути мамою - щастя. Бути мамою солдата - гордість. Бути мамою воїна-солдата - страх.
Тільки уявіть собі, що ваша дитина під прицілом цілодобово, уявіть як вона спить і чи, взагалі спить, чи має що пити, а про їжу я взагалі мовчу. Відчуйте його страх, відчай, а потім мужність і силу, тому що, з часом, він не відчуває страху. Не відчуває нічого, крім бажання жити.
І не дай Боже нікому отримувати звістку про смерть сина, про смерть єдиного сина.
Такі матері більше не живуть - вони доживають. Вони ходять на роботу, ходять по вулицях, спілкуються з людьми, але їх нема... і тільки на могилі сина вони стають собою.
Чому про це пишу? Тому що спілкуюся, час від часу, з такою мамою... Я боюся до неї телефонувати, тому що не знаю про що з нею говорити. Я боюся їй розповідати про себе, тому що мої діти біля мене... І казати, що у мене проблеми, тому що не вистачає грошей, чи біда бо чоловік пиячить?.. А це не біда - це, просто, труднощі, а що таке біда нам краще ніколи б не відчути.
Після похорону її сина ми ще не зустрічались, хоча пройшов вже цілий рік і скажу чесно я боюсь цієї зустрічі, я боюсь розплакатись, я боюсь подивитись їй у очі, тому що знаю - там не має бажання до життя. А недавно спілкувались телефоном ( вона мені наснилась і я подзвонила) і не повірите, вона була на цвинтарі з такими ж матерями як сама і я зрозуміла, що там вона проводить більшу частину свого життя. Вона говорить про свого Андрійка так ніби пішла до нього в гості... і добре, що вона не бачила моїх сліз, тому що в неї їх, чомусь, нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652855
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2016
ПАМ"ЯТІ АНДРІЯ ПРОШАКА
А у нас, синочку, вже весна,
Прилетіли бусоли-лелеки.
А у нас, синочку, вже весна-
Ти, чомусь, лише далеко.
А у нас, синочку, знов весна;
Над поточком сплелись верболози,
Ти не думай... ні. не плачу я...
Не мої це... це вербові сльози.
А у нас, синочку, навкруги -
Полем-долом стеляться тумани,
Лиш без тебе у душі зима,
Там морози і мете снігами.
Знаєш, любий, я ж бо не живу...
Ходжу світом, між людьми блукаю
Не вІдразу я й помітила весну...
Я без тебе, просто, доживаю.
А свого ти не дожив життя,
Захищав свободу й Україну,
І любити... ти ще й не любив,
Ти не встиг нічого, любий сину.
А у нас, синочку, як було...
Навіть ні, все стало тільки гірше
І життя твоє задарма відцвіло,
А моє без тебе вже не тішить.
І для кого ти тепер герой?
Вас усіх давно уже забули,
А для мене світ зовсІм не той:
Рік минув, а я і не відчула.
А у нас, синочку, ще весна-
Тільки б жити, жити і радіти.
...Тільки ти вже більше не прийдеш,
Й не принесеш, як бувало, квіти.
А у нас, синочку... а у нас...
Тут життя цвіте, життя буяє -
Тільки я без тебе не живу,
Я без тебе, сину, доживаю.
19. 03. 16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652842
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 19.03.2016
Моє життя записане у віршах,
Мої думки усі у цих рядках.
І неважливо гамір, а чи тиша -
Лягають літери й з"являються слова.
Рядки самі вкладуться на папері,
Лиш був би під рукою олівець.
- Це, ніби, приступ, немов гість у двері,
Чи, може, як мелодія сердець.
Кохання, біль чи туга за минулим...
Просто бери й пиши - вкладайся на папір,
Бо тільки мить... і я усе забула
І не згадаю... вір або не вір.
І скільки не сиджу- не пригадаю...
Проходять дні... і тижні пролетять,
А потім знову цей шматочок раю
І я у віршах опишу життя.
18. 02. 16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650086
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2016
ЦЕЙ ВІРШ ДЛЯ МОЄЇ ДОНЬКИ, ТА ЇЇ ОДНОКЛАСНИКІВ - ВИПУСКНИКІВ 11 КЛАСУ
Сьогодні всіх вас хочу привітати,
Ви йдете в світ і вам відкритий шлях,
І ми готові все за вас віддати,
Щоби не було смутку у очах.
Ідіть вперед, живіть, долайте прірви,
Угору піднімайтесь до вершин,
Творіть історію, пишіть свою сторінку,
Та пам"ятайте - Бог у нас один.
Ми не змогли державу збудувати,
Але від ворога клянемось - збережем,
А вам, прийдеться дійсно будувати -
Луганськ, Донецьк і сонячний наш Крим.
Тож сили вам, удачі і терпіння,
А ще здоров"я, миру і добра,
І пам"ятайте про своє коріння,
Бо без коріння не буде плода.
7. 03.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650082
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2016