| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Зависнувши в часі, нам із тобою
Нарешті немає дороги назад
Вечірній Київ святою журбою
Усе колихає нічний зорепад.
Нашу мить вже ніяк не змінити
І міцний-неміцний той шнапс
Будемо тихо, повільно п’яніти
Та лиш до ранку, а далі – колапс.
Ми спокійно ненавидим ранок,
Ми чекаєм наступний раз,
Коли серед теплих зіркових в’язанок
Знову зависне у миті наш час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014