| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Чомусь я полюбив писати в́ірші.
Напевне, це захоплення не згірше,
Аніж строкаті тонни інших.
Щось ізсередини покликало мене до цього.
Папір словами оживляти дивна змога;
Такий пречисто-біло-строгий.
Я знаю, що написане не вплине
Ні на життя людей, ні на мою країну.
Останньою надія гине.
Та все одно пиш́у, писати не покину,
До слова всім єством я лину.
Втрачаю через це першопричину:
Чому? Чому вірші? Чому не проза?
У голові питання, як погроза,
Хоч через це й не варто лити сльози.
Тож все-таки вірші… змирюся.
Старенькому блокноту й ручці підкорюся.
Тобі на милість, музо моя, я здаюся.
У пр́осторах любові, почуттів і слова,
Переслух́аючи спів́анки кольорові,
Звучать для мене наче колискові.
Я переписую їх на папір
Недосконалим діалектом л́юдських мір.
Я бранець твій, іще з тих пір.
Приносячи свої дари в твій двір,
Чи каяття-прокляття, чи душі сапфір;
Не зраджу я тебе повік, мені повір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475730
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 29.01.2014
Вона носила темні окуляри
І дуже рідко їх знімала.
Вона не відкривалася нікому
І нишком ночами вірші писала.
Вона так тихо й мало говорила
Та слухача знайти їй було важко.
Вона можливо і людей любила,
Але її не помічали, було страшно.
Вона гуляла осінню по парках
І завжди мріяла, та не про те, що інші.
Ті хто шукав її, знаходив лиш останки,
Сумного настрою, що несли її вірші.
Вона лише тому на цьому світі,
Що сильно й трепетно колись кохала.
Вона лише тому приносить квіти,
Кого так довго й ніжно тут чекала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2014
Трішки страшно. Скрипучий поріг
У вікні вітер віття колише
Благенький коврик, нитки чіпляє до ніг
Місяць дзвінко розсіює тишу
Міста шум, кілометрами згас
М’яка постіль не кличе до сну
Одиноке виття чулося водночас
Із піснями відьом про пітьму
Млявий обрис за тюлем померк
Та ні, нерви і втома, здалося
Та легкий вітерець моє марево стер
Ніжно пестячи відьмі волосся
Жива ніч до світанку не спить
І без жертв серця не залишить
І мені вже до сходу повік не склепить
Все навколо неспокоєм дише
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475645
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.01.2014
За окнами холодный снег
Нет, хоровод снежинок
Следы у двери от твоих ботинок
Чеканящих далёкие шаги.
Калейдоскопы встреч наших картинок.
По следу снежному не отыскать тебя
Плохой бы вышел из меня охотник
Потерян, как без древа плотник
В своих фантазиях-догадках
Как в малярийной лихорадке
А ты, со мной, из-за меня страдала
Украдкой по углам смеялась
Воды полынной нахлебалась
Свободу отдала ты мне, из-за меня
Ты лучше б никогда не возвращалась
Свободы не смогу тебе вернуть… я потерял её
Так хорошо, что ты сбежала
У двери долго не стояла
Следы ботинок в спешке оставляла
Чтоб мог я помнить и по ним судить
Какой после меня ты стала
Так хорошо тебе и мне
Ты можешь жить, расправив крылья
И пить мате через бомбилью
Себе мате готовлю сам
Хотя люблю я чай с ванилью
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475478
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.01.2014
Ха-ха, та мені ж вісім!
Я ще вірю в диво.
Не дозволяє Мама пити пиво.
Повітря видається ще свіжішим.
Ха-ха, та мені ж вісім!
Мені всього лиш вісім.
Додому прибігаю радісний опісля…
Десятої напевно… вечір звісно.
І засинаю у підхожий час,
Під розповіді брата… ну хіба не клас.
Під розповіді брата і свою уяву,
Не загнану у клітку, криком справа.
І страхом, що робити завтра,
Щоб догодити всім й не постраждати.
Залізні пута ці, так важко розірвати.
Ха-ха, мені ще тільки вісім.
Не думаю про гроші-кисень
Й за навколишні умови,
Образи не тримаю ні на кого.
Відсутні тягарі печалі та тривоги.
Мені всього лиш вісім.
Я радію щиро, сумую щиро.
Всі почуття недовгі – справедливо.
І весь я у житті – життя в мені
Й підозри я не маю, ані крихти
Мені не двадцять три…
всього лиш вісім
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
Моя любов це захід сонця
У темні води горизонту
І почуттів принишклих пам’ять
Минулого за лінією фронту
Вона занадто ідеальна
Щоб бути правдою в цім світі
Вона занадто неохайна
Й не до душі дорослим-дітям
Моя любов останній спалах
Уже згасаючого дня
Світанками народжується знову
Не покидаючи життя
Вона шукає метушливо
Не в змозі пригадати те
На фоні неба неважливо
З собою не взяла мене
Моя любов багряні хвилі
Трішки сумної та вечірньої душі
Що споглядає кілометри-милі
Які не будуть вже її
Вона повернеться до мене
Хоча й згоріла вже давно
У променях призахідних вогненних
Останній кадр у найкращому кіно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475004
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.01.2014
Почему же стих вновь не идет
Чё-т совсем не пишется
И снова ночи напролет
Словами мне не дышится
Тёмная улица, закат
Вроде-бы все есть
Но пуст листок и наугад
Ни строчки не прочесть
И с крыши вновь ища чего-то
Так просто лучше видно
Слова, как пазл не сошлись
Ну разве не обидно
В голове обрывки фраз
Смысл не понятен
И вот уже в который раз
От рифм нету пятен
Долго я смотрел в окно
Ходил, искал, все тщетно
Муза ушла уже давно
Волны от платья не заметно
Чего-то стих мой не идет
Совсем уж мне не пишется
Но вновь открою я блокнот
Знакомый голос слышится
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474876
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 25.01.2014
Спасибо за чувство
Что не передать словами
Спасибо за день
Что снится ночами
Спасибо за взгляд
Что душу увидел
За взгляд который
Согрел, не обидел
Спасибо за небо
Над волнами с плеч
Я думал, что вечно
Их буду беречь
Спасибо за вечер
Уже без тебя
Дадим шанс закату
В нас скрыться любя
За ним вновь наступит
Тёмная ночь
Спасибо за стук каблучков
Шагающих прочь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474815
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 25.01.2014