| Сторінки (3/268): | « | 1 2 3 | » |
Чого ми від життя жадаєм?
Аби кохали нас навза́єм,
Аби огорнені теплом
Ми мчали потяг наш до раю.
Туди рвемось, де долі нить,
Де будем жити, а не гнить,
Де в наших венах не рубіни,
А кров живая цибенить,
Де нас не зв’яжуть жодні пута,
Де змила гріх палка спокута,
Не ошукають нас ніколи,
Недоля кригою там скута.
Зоріє нива у блаватах,
Шле легіт подихів крилатих,
В росі там вечорові квіти,
Зодягнуті немов в бушлатах.
Там зустрічають завжди радо,
І ніч запалює свічадо,
Під голос ніжний, милий серцю,
Відпустимо тебе, досадо.
Зустрінемо тебе, надіє,
Й допоки сонце не зчорніє
З тобою ми рука об руку,
З душі зженеш ти суховії,
Мережкою зів’єш світанок,
Розсиплеш кришталю́ серпанок,
У філіжанку мрій гарячих,
І тихо здіймешся на ганок.
Чого ще від життя воліти?
На карб зійдуть дереворити,
Покриють спомини незвані,
І не дадуть збожеволі́ти.
23.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
Пробач, та я, мабу́ть, не долюбила…
Пробач, та я, мабуть, не долюблю́…
В мені розтала іскри тої сила,
Що слала пісню вітру-скрипалю.
Пробач, та я, мабуть, не залишу́сь,
Пробач, та я, мабуть, піти повинна.
Ти осушив до дна із серця муст*,
І опустошив всі мої судини.
Пробач, та доля, ма́буть, оступилась,
Пробач, що я тебе так підвела,
Та почуття купують не на виріст,
Плекають їх з душевного тепла.
Пробач, та час прощання грюка в двері,
Пробач мене за цей невдалий дубль…
Ти перезнімеш сотні нових серій,
І повернутись не захочеш навідру́б.
Пробач, та я піду, ввійти щоб вчасно
В нове прийдешнє, де тебе нема.
Багаття наше без любові згасло,
Надія наша догора німа.
Пробач за все, чого вже більш не буде,
Пробач й за те, що вже давно було.
Життя іде повз тінь блідих абсурдів,
І, мов бджола, лишає скрізь жало́.
* Муст або виноградне сусло — сік та тверді частині плодів, отримані пресуваням свіжого винограду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479594
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
[b]І[/b]
Спускається на коси мережко́вий вечір,
Відводить погляд Ваш у неминучу даль…
Я тихо обійму за ніжнокрилі плечі,
І зникнуть назавжди розпука і печаль.
[b] П-ів[/b]
Не плачте, мамо – горисо́нце сяє,
Покиньте думи, що несуть журбу,
До Вас сапфірне небо промовляє,
Минуле зве нас під стару вербу…
Зітру сльозу я добрими словами,
Візьму за руку й думи прожену,
У тишині святій і поруч з Вами,
Я молодість для Вас наздожену.
[b]ІІ[/b]
Покотиться сльоза, що спогадами ткана,
Немов габо́ю обів’ють смутні думки,
Та вмить зціли́ть любов душевні наші рани,
За нами, мамо, літ булих струмки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479426
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 14.02.2014
Кинет по́д ноги гвозди нам ржавые
Хитроумная дева-судьба…
Научитесь царить над октавою,
И поменьше пусть будет губа.
Как бы сильно на рельсы не бросило,
Как бы времени поезд не мчал,
Пока жизнь не накроет нас про́седью
Свой должны отыскать мы причал.
Пусть у всех нас призвания разные,
Мойры вьют по отдельности нить,
Есть подобие человекообра́зное,
Есть простое умение быть –
Быть собой, до костей человеком,
Обладать некой искрой в душе,
Прожить так, чтоб смыкая в сон веки,
Ни о чём не казниться уже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479425
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.02.2014
Я пишу тобі сотні літ,
Доки небо світанком тішиться,
Доки кров досягає ланіт,
Твого тихого раю грішниця.
Ти до себе мене візьми,
Заварю тобі чаю із м’яти,
Замість ковдри укрию крильми,
Щоб було тобі солодко спати.
Я напою твою пам’ять словом,
Чистим словом, без домішок хмелю,
І тікатиму завжди раптово,
Щоби ти не звикав до мене.
Нам з тобою не вічність писана,
А лиш клаптики часу – миті.
Капелюха сапфірного крисами
Ми під небом цим оповиті.
Знай, для мене ти просто клієнт,
І якщо хочеш правду-мати:
Ні за що б не обрала тебе,
Якби музи могли обирати.
Та, як кажуть, що є, те є,
Вже добуду цей термін з тобою.
Що призначено буде моє,
Я візьму його так, без бою.
Лиш не будь же такий, як всі,
Не захоплюйся мною надто.
Покляла́сь я на райській росі,
Що ніколи не буду кохати.
Прийде час – ти мене відпусти
З легким серцем і чистим духом.
Доки міряє сонце світи,
Будеш ти моїм кращим другом…
P.S. твоя муза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2014
Поля, мов лазурові океани,
І чути як ячать рясні жита.
Десь там шугають поміж рік міста,
А тут ланів проходять ситі каравани.
Я йду по променях, що сонце в ноги стелить,
Наповнена до денць моя душа,
Квапливо надіп'ю джерел ковша,
Й сп'янію від того живого хмелю.
Ударить в скроні щастя, мов вино,
Лункі пташині зграї пронесуться...
Ці відчуття роками не зітруться,
Ці спогади до вічності вікно.
Я вже не йду, лечу над вільним степом,
Мов сизокрилі рідні журавлі,
Що тіні лиш лишають на ріллі,
Та плинуть в край чужий з своїм вертепом.
Я ж спокою в чужинців не знайду,
Нехай хоч гори там із золота і ріки,
Тут солов'ї зігріють співом, там - шуліки,
Лиш тут сідає місяць у саду.
У нас щебечуть соняхи із рання,
А бджоли із веселки роблять мед,
Вкриває сонце землю, наче плед,
Рум'янці вимальовує світанню.
Моє Поділля, моя рідна земле,
Укохана ще змалечку добром,
В твоєму лоні я взяла перо,
Дзвінкими хвилями про тебе Дністер клепле,
І тільки ти у серці оселилась,
Під небом цим звів Бог моїх батьків,
Бринить колосся сотнями смичків...
Мій краю, я в душі твоїй зросилась.
07.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479206
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2014
Они стояли, держались за руки,
Плотно сжимая пальцы,
Мне в окно постучалась радуга:
«Некрасиво так долго пялиться».
Дескать, что о тебе подумают,
Ни манер, ни стыда, ни совести.
Под альтанки лазурной рюмкою
Две души укрывались от горестей.
А я просто любуясь, завидую…
По алее шагают устало,
Тем двоим 60 как минимум,
Но улыбка на лицах играла.
Небо им расстилалось по́д ноги,
Вот и солнце взыграло лучами.
Так любовь сохраняют немногие,
Мало делятся сердца ключами.
Мало кто свою жизнь преподносит,
Чтоб другого судьба не ударила.
Соткан с тысяч серебряных блёсен
Дождь спустился, жара одурманилась.
Вот исчезли они в кромке парка,
Только взор их следы убаюкивал,
Крон дубовых плетённая арка
Забавлялась над ветра трюками.
Я прожогом из дома, без зонтика,
Я забыла печаль и уныние.
Диких улиц острящие дротики
Сквозь прохожих плетут изолинии.
Я лечу что есть сил, безоглядочно,
Словно лодка, что берега ищет.
Догнала. Они смотрят загадочно…
Всех окутало тёплою тишью.
Оба вдруг улыбнулись так сладко,
«Что бежала-то?», взгляды спросили.
«Я за вами следила украдкой,
Вы такие счастливые были…
Если можно, ответьте мне искренне:
Столько лет вы живёте вместе,
Как же в чувствах хранили истину,
До сих пор сберегли, и с честью?».
Меня выслушав, так они молвили:
Мы росли на устах с молитвами,
И в то время, когда всё поломанное
Чинили, а не в воздух выкидывали.
С ранних лет нас любовью досыта
Прикормило солнца лампадами.
Вместе мы до последней осени,
Ведь повенчаны звёзд мириадами".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479026
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.02.2014
Зігрій мене в терпких обіймах слів,
Запалюй ними кетяги калини,
Сьогодні я твоя робоча глина,
Ліпи із мене все, що б захотів...
А завтра роль мою приміриш ти,
А я творцем буду твоєї долі,
Візьму на палубу з вітрилами Ассолі,
Під райдугу, що зводить всі мости.
Зігрій мене розпалююче-ніжно,
Я сильною втомилась надто бути...
Налий мені цілющої отрути,
Розтни над нами небеса Парижу.
Зігрій мене цілунком із роси,
Зігрій мене! Тепла я ще не знала...
Розтанути в тобі примусь зухвало,
Зігрій в жагучих спалахах сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478965
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2014
Горгони-вулиці пронизують міста,
Їх підперезують в один кривавий дотик...
Крізь кілометри ти протягуєш уста,
Ловлю їх крізь доріг журливі ноти.
Відомо всім, хто відстань зчаклував -
Диявол так жартує недоречно.
Так от над чим сміявся Борислав,
Ми як і він стражданнями наречені.
Відмірюю до зустрічі секунди,
В мої крокуєш подумки обійми.
Мов з марева сліпучий німб корунду,
Так ми серцями зіштовхнемося зболілими.
Зав’єш схололі руки у своїх,
І кров умить затеплиться пожежею,
Бо мій вогонь лише без тебе стих,
З тобою він спалахує мереживом.
І байдуже, що навкруги зима,
Три місяці студених за порогом,
Від холоду у мене є стіна –
Твоє палке мене зігріє слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014
Джерельна краплина на сонці сіяє,
Життя в ній вирує, в ній сотні доріг,
В росині стежина від краю до краю,
Спориш обплітає батьківський поріг.
В краплині початок любові та лиха,
В ній спогади давні, буяння ріки…
Шепоче криштальна до місяця тихо,
Йому переказує наші думки.
Краплина дарує утіху натхнення,
Прозорий нектар, подарований нам.
Вода для людини мов благословення,
Життя споконвічний прозірчастий храм.
2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014
Бездонні небеса зорять на землю,
Ліловий погляд ніжно проникає
На мудрий ліс, що солодко так дремле,
На молодість смарагдового гаю.
Небеснеє світило промениться,
Проміння золотисте аж за пруг,
Береза, мов красуня білолиця,
Леліється рум’яний виднокруг.
Стоїть хатинка біла, чепуриста,
Буяють вишні в щедрому цвітінні,
Калина дожидається намиста,
І срібнодзвонять нотки солов’їні.
У бур’яні, під деревом розлогим,
Маленький хлопчик нишком заховався,
Він марив про козацькії пороги,
На те, що доля буде, сподівався.
Його дитинство пестити не стало,
Вже в одинадцять років сам один,
Та серденько повік не забувало
Щасливих, безтурботних ще хвилин.
У морі мук людських давали силу
Матусі ласки, батьківські слова,
І те, що дід розповідав уміло,
Й сестри турбота, й мудрості жнива.
Хлоп’яче серце ніжно гріла мрія,
Не дивлячись на те, що пережив,
Він сотворив «Слепую» і «Марію»,
Черпаючи із життєдайних нив.
На власні очі панщину узрів,
І тілом власним муки всі відчув,
Зростав він у родині кріпаків,
Та вольним козаком по духу був.
Переступав життєві перешкоди,
Сміливе прагнення у душі несучи
Крізь шквальні хвилі бурної негоди,
Бо жити не хотів він гниючи.
І Божий дар лише міцнів з роками,
Пророком мудрим стало те хлоп’я,
Його ім’я не стерти вже роками,
В історії живе його ім’я.
Проникливого, навісного слова,
Що жалило нещадно, мов кинджал,
І цар, і пан боявся… Лиш діброва
Підтримувала біль душі і шал.
Супроти Голіафа постав, немов Давид,
І мовою палкою, немов огнем обдав…
В поезіях відроджується дивний краєвид,
Спекотний біль думок, потік жагучих лав.
Мойсей незламного вкраїнського народу,
Він кожну мить життя запалював серця,
І вів людей безстрашно крізь вогонь і воду,
Кривавий піт утоми стираючи з лиця.
Могутній Прометей, народу покровитель,
Своє життя віддав безжальним ворогам,
Священне слово – зброя, а небокрай – обитель,
Безцінний спадок він залишив усім нам.
Це всіх часів герой, це Байрон український,
Романтик у душі, у дійсності борець,
Він поглядом своїм глибин сягав безвісних,
Наповнював свободою мільйон людських сердець.
Жарів безсмертям погляд жагучого поета,
В письменницькій зброярні кував поеми він,
Ніколи не боявся ворожого багнета,
З його майстерні чутно хорея передзвін.
Немов Спартак повстав, покликав за собою,
В смертельний бій позвав, народ розворушив,
Посунув проти влади пекельною війною,
А корінь того полум’я і цар не притушив.
Голос, що пронизує буремнії роки,
Душі вкраїнської розкутий, вільний поклик,
Нестримний в своїй волі, покірний навпаки,
Глибин найпотаємнішого дотик.
Про нього безліч можна придумати рядків,
Священним даром слова сіяв, мов зоряниця,
Гарячий дух свободи до смерті в нім кипів,
І очі сонцесяйні повнила блискавиця.
В посутенілі вічі дивився він не раз,
Та паща смерті чорна його не доконала ,
Фізично світ покинув, духовно – серед нас!
Хоча в сучасності нам цього вже замало…
Як хочеться відчути свободи дух безмежний,
Щоб знову зігрівали пророчі ті слова,
Щоб дарував надію на краще день прийдешній…
Нам думи Кобзареві – як луку тятива!
До нього я звертаюся, до батька України,
За душу його праведну я Господа молю!
Ніколи перед ворогом не падав на коліна,
І були мислі сповнені народного жалю.
Ти чуєш, батьку рідний, як плаче твій ревучий?
Чи бачиш, як марніють смарагдові поля?
Озвись грозою дикою, хай голос твій могучий
Пройдеться Україною,прокинеться земля!
Наповни наші душі вщерть завітною любов’ю,
Готовністю життя віддать в бою за рідний край,
Не дай розтоптувати землю, зрошеную кров’ю,
Могуття мислі й мужність нащадкам передай!
Із вікових безодень до кожного із нас
Звертаєш погляд свій, проникливий і пильний,
Настане ще хвилина, година, день, той час,
Коли повстанеш заново, у повній силі, вільний!
Зазолотився колос, рокоче громовиця,
Тобою вітер свище і двиготить земля,
В тобі народу серце, безцінная зіниця,
Твої вуста – діброва, а думи – то поля.
Зоріє сонце яснокриле в бурякових хмарах,
Потужно шибає Дніпро об кручі предковічні,
Так підійнявся ти, Тарасе, мов раптовий спалах,
Нам шлях в майбутнє освітив, і сяятимеш вічно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478538
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 10.02.2014
Лиш потерпи, це не на мить – навічно
Твоєї я торкнулася душі,
Ти зможеш посміхатися зустрічним,
Та серця більш не зможеш їм лишить.
Лиш потерпи, це не на мить – назавше,
Як я в твоїх, так ти в моїх очах.
Життя ми вип’єм із одної чаші,
І зорі ми розсиплем по вітрах.
Лиш потерпи, не мить одну – невпинно
Обох п’янить пронизуючий крик…
Ми в механізму долі запчастини,
Та в кожному є цілий материк.
Лиш потерпи, з тобою я до краю,
І кожен подих – заново життя.
Від цього не втекти. Я й не тікаю.
Від долі ж бо немає укриття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2014
Обіймайтесь тепліше, бо холодно.
Не вином зігрівайтесь – словами.
Не ховайте в асфальт свої голови,
Не топчіться по мові ногами.
Світу байдуже скільки ви схибили,
Скільки спроб ваших вітер ловив.
Головне, щоб зібравшися з силами,
Ви жадали нових перспектив.
Злому фатуму в’язи не викрутиш,
Якщо ваш ізольований шлях.
Мед на губи точили щоб виграші,
Треба очі у ваших очах.
Обіймайтесь тепліше, усупереч
Всім обставинам, долі, порі.
Дослухайтесь, вгамовуйте сутички,
Це врахується там, нагорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2014
Тобі потроху страх стуляє очі,
Під владу Фобоса безвольно увійшов...
Єдиний і такий фатальний злочин,
Навіки він в душі залишить шов.
Тепер ти споконвічний арештант,
Своїх думок беззахисний заручник,
Ти не пройшов святої волі гарт,
І тане до життя вогонь жагучий...
Та я літатиму в твої черлені сни,
І словом Таната я прожену навіки,
Осквернені ножі не досягнуть спини,
Від них у тебе є найліпші ліки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478286
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2014
Мамочка, прошу тебя, не плачь,
Мама, умоляю, дай мне жить!
Ну где в тебе запрятался палач,
Что мне от жизни хочет срезать нить?...
Мамочка, не надо сигарет,
Мама, утопаю в алой дымке...
Мама, я любви твоей завет,
А не глупой слепоты ошибка.
Мамочка, прошу, остановись,
Я от вина кровавого хмелею...
Заклинаю, подари мне жизнь!
Мамочка, спаси меня скорее!
Мамочка, родная, пожалей!
Так больно от твоих объятий с полом,
Пинков дрожайших всей твоих гостей
И тёплых ванн, налитых алкоголем...
Мама, я ведь плоть твоя и кровь,
Я живой! Вот, слышишь - сердце бьётся?
Мама, не сжигай свою любовь,
Пусть она взыграет ярче солнца!
Мамочка, так хладен твой ответ...
Знаю, мама, что меня ты бросишь,
Никогда не дашь мне свой совет,
Не согреешь в ледяную осень.
Знай же, мама, мне неведом страх,
Из самой крепкой вырвусь паутины.
И на последнем вздохе на устах
С любовью прошепчу твоё я имя.
Под впечатлением истории мальчика Игоря (Б. Вербер "Империя ангелов")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478019
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.02.2014
Далеких зір сусідко Андромедо,
Розлився поруч твій Чумацький шлях.
Для нього не існує жодних "недо",
Для нього незнайоме слово "страх".
Лиш уяви, що ти найщасливіша,
В твоїх руках Атлант, мов немовля,
В його думках не плутається інша,
Йому без тебе смоляна петля.
Він зорями засипле твоє рам'я,
Для тебе Сонце візьме на аркан.
І скільки б літ не вирізала пам'ять,
В душі клекоче пристрасний вулкан.
Та він для тебе місяць на долоні,
Парад планет для тебе хоч щодня...
А ти в своїм зчерствілім Бастіоні,
А в тебе серце стиснула броня.
Та вже не бійсь, тут похибки не буде,
Твій біль в минулому на вік віків застряг.
Розворуши кохання амплітуду,
Дозволь, щоб майорів гарячий стяг.
Один лиш крок - залишишся без тями,
Віднині розум вже не твій партнер...
Нещасний корабель снує портами,
Щасливий там, де затишно, завмер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2014
Мій рідний край, життя криниця,
Обитель серця ти мого,
В віках твоє ім'я святиться,
І Божа книга зве його.
Джмеліють кетяги калини,
Тополі рівні, мов списи...
В молитві я схилю коліна,
І стихнуть гаю голоси.
Для тебе прошу я у Бога
Свободи, що п'янить серця.
За неї так страждав, небого,
Що вартий янгола вінця.
Я прошу, мій благословенний,
Щоб ти більш горя не знав.
Пишайсь нащадками: вогненну
Ти в душі їхні силу вклав.
Вогнем-мечем пройшли гартунок
Ці славні доньки та сини...
Мій краю, неба поцілунок
То символ вічної весни.
Тебе багнети не здолали,
Твою не остудили кров.
За тебе де життя віддали,
Там пророста свята любов.
Мій рідний краю, о святине,
До твоїх припадаю ніг!
Із вікових джерел й донині
З тобою Божий оберіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477784
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014
Я йду по лезу долі,
Над прірвою щораз,
А тіні напівголі
Все відміряють час.
Та не боюся більше,
Бо в мені сила є,
А мрія думку тішить
Й наснаги додає.
Зате свій шлях торую,
Свій шлях і більш нічий.
Того любов цілує,
Хто долі прийме бій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2014
Ще не з'явився ти у мене,
В мою ще долю не ввійшов,
А янгол стріли очерленив,
Об моє серце і чоло.
Іще з тобою незнайомі,
Не знаю хто і звідки ти,
Сидиш в якійсь там Оклахомі,
Чи кроком міряєш світи...
У тебе теж судомить душу,
І часто сняться віщі сни?..
Неспокій свій лише я зрушу
В обіймах срібної струни,
Що нею серце оповите...
Твій відчуваю кожен крок,
Твоїм теплом - та сонце гріти.
Налий мені життя ковток,
Мов блискавиця ураганна
Моє ти небо розітни,
Ввірвись у долю так нежданно,
Як спалах вічної весни!
А я тебе чекати буду,
Та й ти там не затримуйсь теж,
Щоби кохання амплітуду
Не розгубить вздовж узбереж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2014
Так боюсь я в цім світі розтанути,
Мов сніжинка на долі вустах,
Лазурових небес недоглянути,
Недомріяти дива у снах,
Недопити медових світанків,
Недогрітись рум'янцю вогнем,
Солов'я недочути на ганку,
За Вкраїною втратити щем.
Так боюся, що сили не вистачить,
Щоб добро просівати в серцях,
Щоби віршами душі очистити,
Щоб відкрились для всіх небеса...
Лютий страх помертвілими пальцями
Мені горло преміцно стиснув,
Мов бджолиними колеться жальцями,
Хоче душу мою на засув.
Та не звикла коритись нікому я,
Божій волі хіба та батькам,
Бо душа моя вийшла із полум'я,
Не згасити його ворогам.
Тож відступить хай страх переможений,
В когось іншого кігті впива.
Струни долі коли розтривожені,
Залікують їх тільки слова.
Тільки слово, пером загартоване,
Зніме аспідну з серця печаль,
А страху арештантів знедолених
Заховає туману вуаль.
Я до Господа руки протягую,
Щоб мої освятив він слова...
Хай проходять століття ватагою,
В цих рядках буду вічно жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2014
Вірний супутник в життєвій дорозі,
Мудра порадниця в знань океані,
Стріча у смарагдовім нас верболозі,
Підпалює вмить сонцекола багряні,
Нам світ відкриває од краю до краю,
Фарбує світанку рамена фрезові,
Як гірко на серці - завжди звеселяє,
Дарує цілунки із вуст калинових.
Навчає ще змалку де істини криця,
Де зерна неправди приносять врожай,
Що краще маленька в долоні синиця,
Аніж журавель, що втече в інший край.
Із подихом першим в любов пеленає,
Привчає батьків цінувати своїх,
Характер гартує, родини єднає,
Вчить правдою жити, зневажити гріх.
Це крапля того лиш, що книга уміє,
Швидкий корабель, що січе хвилі знань,
Вона вашу душу завжди обігріє,
Укриє габою сяйних сподівань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2014
Лавандовий з'їдає очі дим,
Терпка твоя аромотерапія,
Та зникла вже туманна ейфорія,
В єдину мить для мене став чужим,
Твій погляд із глибокого пустим,
Зловісна огорнула анемія.
Немає почуттів, нема життя,
В якому ми могли б ще бути разом,
Отруєно бісівським чадним газом
Всі спогади, немає вороття,
На двох тепер вже два серцебиття,
Дві лінії і дві самотні фази.
Єдиного нема, є я, є ти,
Є щастя спопелілого руїни,
Твої слова - їдкі амфетаміни,
Прошу, мовчи, ми різні два світи,
І не благай, нам поряд вже не йти,
Задумайся і витри вже коліна,
Достойну відшукай мені заміну,
Моє ж серденько буде іншому світить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2014
Я хочу жити, щоб до млості в скронях,
Щоб кожен день одним ковтком до дна,
Аби щоранку злотобрилий сонях
Свою голівку гордо випинав.
Я хочу жити п'янко і жагуче,
Я хочу вдосталь накупатися в росі,
Щоб місяць, ночі осяйний заручник
В своїм танку вистрибував з осі.
Я хочу жити під звабливим сонця медом,
Щоб кожна мить мов танула в устах...
Для мене є одне єдине кредо:
Лиш справжня істина здолає в тернах шлях.
Я хочу жити й болю не завдати
Ні рідним, ні чужим, ні ворогам,
Щоб на своїх життєвих барикадах
Побудувати віри сонцесяйний храм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2014
Я йду. Тону у плесі тиші з головою.
Я йду. Позад примружено шепочуться сліди.
Любов свою подасть хтось разом з кров'ю,
А інший і не вимовить "Прости...".
Я йду. Пірнаю в тиші лазурове плесо.
Я йду. Попереду всіх доль людських скрижаль.
Себе заради друга хтось під лезо,
А інший і не вимовить "А жаль...".
Я йду. Габою укрива лілейна тиша.
Я йду. Попід ногами плутають сніги.
Хтось незважаючи на долю люту вижив,
Комусь і вижити не вистачить снаги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2014
Якою б, доле, ти до мене не була,
Чи радощі готуєш, а чи зашморг,
Одне затям:хай випаду з сідла, -
Пера із рук не випущу ні за́ що!
Ти полюбляєш блефувати дуже часто,
Моє життя - твоя затята гра.
І хоч вдягай, а чи приховуй маску -
Із рук ні за́ що я не випущу пера!
Роки зітруть у порох дні і ночі,
Провісник смерті злине - чорний крук,
Найправедніший скоїть злісний злочин -
Пера ні за́ що я не випущу із рук!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2014
Про що мовчиш? Ховаєш погляд,
Тремтять обпалені вуста...
Рахую подумки до ста,
Терпкий хоч проганяю спогад,
Та бережу твого листа.
Про що мовчиш? Скажи хоч слово,
Я зрозумію все сама,
Без болю й радощів нема.
Хоч там брехня - нектар медовий,
Хоч правди крапля прегірка,
Хоч трунку звабного ріка,
Те прагну знати, я готова.
Про що мовчиш? Терзають думи,
Пропалена твоя душа,
Отрута крапає з ножа.
Та я зцілю у серці струни,
Лиш знай: тобі я не чужа.
Про що мовчиш? Мовчання кляте
Так зводить з розуму мене,
Хоч часом варто промовчати,
З душі клеймо бісівське зняти,
А світ тим часом все плине...
Про що мовчиш? Поглянь у вічі!
Потраплю в аспідний полон,
Обійме міцно дужий відчай,
Мене питатиме, мов слідчий,
Та я змовчу, бо це мій сон,
Жахливий сон, мені приснилось,
Пекельне марево нічне,
До мене доля має милість,
Ніколи серце сум не виїсть,
Бо ти мовчиш лиш про одне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2014
Немає втрат без перемоги,
Та й перемоги не без втрат,
Кінця не мають епілоги,
Життя не має дублікат.
Єдиний шанс на нитці долі,
Єдина мить у вічі їй.
Для всіх не місце на престолі,
Хтось вирве куш у тьмі німій,
Хтось кволим поглядом окине
Й за течією попливе,
Хтось крила має лебедині,
Натхненням сититься й живе...
Шляхів багато, твій - один,
Один єдиний, неповторний,
До твоїх вплетений судин,
Його не сплутай з ілюзорним.
Іди за голосом в душі,
Він істину тобі відкриє.
Хай в спину встромлюють ножі,
Всі рани миттю зцілить мрія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014
Малюю ніч, малюю зорі,
Вітрила ніжнотонних мрій,
Малюю місяць у коморі
З небесних фарб, нічний прибій.
Малюю берег одинокий
У світлотіні хвиль прудких,
Тополі стан стрімковисокий,
Звук струн сердечних, що затих.
Малюю трепетне зітхання,
Грайливі блискітки в очах,
Світанку в персиках чекання,
Пірнання в чистих чудесах.
Малюю гай смарагдокрилий,
І вітер-дух, що там літа,
Струмка кришталь, що не згасила
Його ніченька молода.
Малюю поле неозоре,
Колосся гнеться до землі,
Вкраїнську душу, що стрічають
Брати та сестри журавлі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2014
Меньше слов - души побольше,
Чувства догола.
Ненавидеть стали тоньше,
А любовь - дотла.
Сердца крик, заглушен болью,
Ночи напролёт,
Недовольны своей ролью,
Грех чужой зовёт.
У другого жизнь получше,
У него всё есть.
Но может в доме крови лужи,
И нависает месть,
Быть может глаз он не смыкает,
И мысли лишь одни,
В грехе багровом утопает,
И жалкие все дни.
А мы живём,имея близких,
За нас сгорят в огне,
И пусть не пьём на яхте виски -
Не кормим рыб на дне,
Не ходим улицей с опаской,
И в доме нет ружья,
И на руках не кровь, а краска,
И заповедь своя.
Я не кричу, я лишь взываю -
Любите жизнь сполна,
Дойдёт ведь очередь до рая,
А там своя цена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476305
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.02.2014
Краплинами дощ розбиває вікно,
Ввірватися хоче до мене,
Повідати те, що забуте давно,
Назвати мені безіменне,
Відкрити сплетіння життєвих ниток,
Тлумачити долі скрижаль,
На крилах візьме, ні до чого квиток,
Туди, де озветься скрипаль.
Там пісня гойдає вербове гілля,
Що разом зі скрипкою плаче,
Натхнення рождається там немовля,
Веде і осліплих, і зрячих,
Там груди наповнює неба ріка,
І дихаєш тільки словами,
Душа заблукала з неволі втіка
І линула понад ярами.
Це сон, а чи ні, вже ніяк не збагну,
Прокинулась - ніби не я,
Мов вічно таємну знайшла глибину,
І в ній моє рине ім'я.
Якщо це дарунок, його збережу,
Я ним поділюся зі світом,
І хай мені доля малює межу,
Я серцем дорвуся зеніту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2014
Ковтає жваво пензлик акварелі,
В руках у ночі місяць засрібливсь,
Такого дива взрів би Ботічеллі,
Мабуть, води цілющої б напивсь.
Вкраїнська ніч - то Гоголя безсоння,
То шепіт вітру, відблиски струмка...
Спускаються зірки на підвіконня,
Стомившись від одвічного танка.
Сріблястий місяць дремле на хмарині,
Примружено все землю огляда,
Пливе по небу в синій бригантині
Солодких мрій владарка молода.
У ніч таку й Морфей не заколише,
Його обійми вже не ваблять більш...
Коли душа п'янкою ніччю дише,
Чаклує думка семиструнний вірш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476217
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2014
Благати я тебе не стану
І не скажу: "Не йди...".
Краплина ласого обману -
Оракул у біди.
Ночей у спогадах не буде,
Та й ти не долі приз...
Той, хто мене хоч раз забуде,
Не вартий моїх сліз.
Лиш тихо Богу помолюсь,
Щоб ти в душі прозрів.
Колись я все-таки діждусь
Того, хто варт мільйонів зір,
Хто долі відкида удари,
Так міцно обійме,
Кого чужі не зваблять чари,
Печалі всі змахне,
Хто дотиком порушить спокій,
Цілунком спинить час...
Як я в цім світі одинокий,
Та Бог з'єднає нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2014
Так хочется быть нужной,
Так хочется быть любимой,
На захлёбывать чувства по лужам
И не ждать, когда нож воткнут в спину.
Так хочется быть желанной,
Провожали чтоб пристально взглядами,
На руках чтоб несли безустанно,
Комплименты текли водопадами.
Так хочется быть единственной,
Для него одной неповторимой,
Чтобы чувств никогда не заимствовать,
Чтоб не думать, что всё это мнимо.
Так хочется быть самой нежною,
И любовью забить сердце доверху,
Рука об руку с верой-надеждою,
До последнего вздоха не дрогнуть чтоб.
Так хочется просто счастья,
Хоть кусочек, хоть самый ничтожный,
Пусть на Кипре пожить не удастся,
Но в Париже...Ну что же, можно.
Ну да ладно, там как уж сложится,
Но хотеть всё же меньше не стану...
Лучше дикою правдой гложится,
Чем жестоким наивным обманом.
Я не просто так здесь разглагольствую,
Я хочу достучаться до каждого:
Все ведь любят птицу свободную,
Но пленить её каждый жаждет.
Так вот если та птица в плену у вас,
Тогда клетку откройте пошире,
Если поймана в долей назначенный час,
То останется в вашей квартире.
И ещё, позаботьтесь о ней как следует,
Накормите любовью досыта,
Ведь душа, что любви не ведает,
Всё равно что года без осени
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476010
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2014
Я слышу голоса, они из ниоткуда...
"С ума сошла", подумаете вы.
Но всё не так, я просто вижу чудо
В лазурных ласках моря синевы,
В багрянце солнца тёплом на закате,
В налитых жизнью полевых стогах,
Во встрече, что слезу невольно катит,
В воспоминаниях, что прячутся в глазах.
Они кричат, они ко мне взывают,
Напоминая каждый день, что жизнь - река,
И в омуте тот сможет не растаять,
Кто не забыл родные берега,
Кто дорожит мгновеньем жизни каждым,
Кто руку для других всегда подаст,
Кто жизнь любимых посчитает важной
И ради них легко свою отдаст.
Нельзя грести скорее, что есть мощи,
И на своём пути всё позабыть,
Ведь нету ничего длиннее ночи,
А к ней и так не нужно долго плыть.
Не знать любви, забыть о сострадании -
Вот громкие ошибки на пути.
Ведь главное найти свое призвание,
И душу чтоб свою суметь спасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476009
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.01.2014
Вій сильніше, вітре, вій!
Вій, щоб я тебе почула,
Вій, щоб крила розгорнула,
Щоб летіла в буревій!
В буревій, назустріч долі,
Пробудити мертві тіні...
В звуках величі Россіні
Кружать вальс п'янкі бемолі.
Я за ними навздогін,
Престо, престо і анданте.
Вже Морфея команданти
Витинають ночі гімн.
Та ніч мені не перешкода,
Я музику у серці маю,
Що протина півнебокраю,
Мов землю річка повновода.
Я не боюся карабіна,
Що доля цілиться у мене,
Вона буває навіжена,
Та потім стане на коліна.
Мелодія завжди зі мною,
Тож, буйнокрилий, не журись,
Бо ж недаремно янгол снивсь,
Як колихав душі струною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
Як можу я довіритись тобі,
Якщо в очах твоїх лукавість промениться?
І нашу річку вже не можна вбрід,
І я вже не в руках твоїх синиця.
Ти так дивуєшся, продумав бо ж усе:
Я сліпо і наївно підкорилась...
У безголоссі крикнуло шоссе,
Мені твоя більш не потрібна милість.
Ти одного збагнути не зумів:
Моє кохання не в тобі соталось,
Змережано не з терпких твоїх слів...
Воно з довіри й правди пробивалось.
Один бездумний крок - п'янкий обман,
Електрошок до краю вен, стрімке провалля...
Що збудував, на тому вже плистимеш сам,
Мені ж - не зупиняючись, йти далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2014
Крізь пил космічних літ, в перетинах галактик
Розтану я дощем, із чистих тканим зір...
В моєму серці світ - лише маленький клаптик,
В моєму серці ти - король душевних лір.
Життя для нас усіх велика "Одіссея",
В якій долає шлях останній корабель.
Ти запалив в мені сльозами Прометея
Священний той вогонь, що вивів крізь тонель.
Коли лазур небес розтопчуть під ногами,
Коли усе навік в єдину мить посне,
І проросте трава крізь найміцніший камінь,
До того часу ти любитимеш мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2014
Впадає в Лету річка сліз людських,
Над нею сад у сяйві Гесперіди,
Впірнути - і позбавитися стигм...
Свої сітки сплітають данаїди,
Очікують, розставивши пастки,
Хитких, непевних, несміливих кроків.
Свідомість миттю стягують дроти,
І всотується в вени думка-сокіл.
Та не чекайте забуття від мене,
Я, мов Тіресій, пам'ять збережу.
Хто долю пробива в колючих тернах,
Той назавжди стирає будь-яку межу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.01.2014
Де два світи переплітають руки,
Небесна плине лазурова світлотінь,
В чеканні, після довгої розлуки
Зустрілась дівчина із янголом святим.
Ця мить у карбі дивним поєднанням
Очей ясних, мов сяйво всіх зірок,
Вона для них і перша, і остання,
У дім свій - в рай, або в безодню крок.
Вона не може руку простягнути,
Не може він торкнутися крилом,
На них вже пов'язала доля пута,
Кривава доля, в пеклі б'є чолом.
У янгола віки, як в Аполлона,
Ще сотні літ цей світ перелітать,
А дівчина в смертельному полоні,
Їй хоч на мить такі б крилечка мать.
Вона б тоді за янголом священним
Вимірювала кожен дюйм землі,
Звільнила б душу-арештанта з пут вогненних,
Була б мов сизокрилі журавлі...
І янгол би тоді зазнав спокою,
Відчув, що з нею ще тепліше, ніж в раю,
Він вирішив: у Господа в покоях
Вимолювати доленьку свою.
Як ви всі знаєте: у Бога справ багато
Як зір на небі, на землі травин,
Тож йшли роки, лягла дівчина спати,
В землі обіймах вічні бачить сни.
Аудієнції чекає святий Янгол,
Мов ріже крила біль гострющим лезом,
Та ось зібралися всі в небі різних рангів,
Щоб винести свій вирок в лоні честі.
На троні Бог, володар справедливий,
Свій мудрий погляд сипле він на всіх,
Страшну на землю посилає зливу,
Щоб змити з дівчини народження той гріх.
О, янголе, твоя ось наречена,
Тепер і в неї крил лілейний стан,
Твоє кохання чисте і блаженне
Творить уміє сонячні дива...
Де два світи переплітають руки,
Небесна плине лазурова світлотінь,
В чеканні, після довгої розлуки
Зустрілися два янголи святі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
Вийму серце своє із грудей
І візьму обережно в долоні,
Пронесу крізь танок саксофонів
Там, де в пісні плекався Орфей.
В тім краю він згубив свою душу,
Хочу серце своє там лишить...
Місяць вкраде крайнеба блакить,
Потім лагідно очі примружить.
Я попрошу його освітити
Крізь вуаль шовку ночі мій шлях.
Погойдав щоб в своїх мене снах
Буйний вітер немов Маргариту.
Тільки там моє серце спочине,
Його хвилі до раю візьмуть,
Де меди святі янголи п'ють,
Шепіт чутно між хмар лебединий,
Де із криком не б'є мегаполіс
У натомлені скроні без сну,
Нотки навіть пахтять полину,
І один є лише - щастя полюс.
В ньому серце залишу навік,
Щоб нікому воно не дісталось,
Щоби світом дарма не соталось,
І ніхто щоб його не обпік.
У єдиному схроні хай мріє,
Досхочу хай нап'ється життям,
Щоби більш не верталось до тями,
Хай на волі літа, а не скніє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
Вбережи, Боже, б́́атьківські руки,
Що працюють і вдень, і вночі,
Щоб в хвилину біди та розлуки
Вилить сльози на батька плечі.
Вбережи, Боже, б́атьківські скроні
Від мережки, мов срібло зірок,
У мить щастя стиснуть щоб долоні,
Розділити від долі урок.
Вбережи, Боже, б́атьківські очі,
Що не знають кордонів і меж,
Що слідкують , мов чари пророчі,
Бережуть від життєвих пожеж.
Вбережи, Боже, б́атьківську душу,
Що стражденна в молитві живе,
Небокрай як вимірюєм - тужить,
Коли поруч - у ласку зове...
Вбережи, Боже, батька та матір,
Бо без них буду я вже не я,
Не вбереться весна більш у шати,
Не будитиме трель солов'я...
Вбережи, Боже, їх, я благаю,
Без молитви нема мені сну.
Прийде час - відчини серце раю,
Подаруй батькам вічну весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
Вона лежала окровавлена, та ніжна,
А він спокійно витирав ножа,
Для нього вона була лиш чужа,
Що напросилася на цю розправу грізну.
Жалю ні краплі, ані співчуття,
Лиш доторк до жевріючої плоті,
Всі почуття залишено на потім,
А зараз проводи зів'ялого життя.
Він раб своїх бажань, своїх гріхів,
Вона рабиня легковажних рішень,
Його тепер ніщо уже не тішить,
Та він не кається, не каже: "Не хотів".
Невипадковий, та спонтанний злочин,
Який його підняв в своїх очах,
Насправді ж, він в душі давно зачах,
І замість серця вже давно кислотний розчин.
Дивився місяць жадібно в вікно,
Холоднокровний і мовчазний свідок,
У ньому сотні тисяч приповідок,
Сюжетів книг, мелодій та кіно.
А він вдихав ще свіжі аромати,
Ловив волосся нотки запашні.
Він житиме навіки у брехні,
З брехнею на вустах буде вмирати.
Тепер для нього вбивство - ейфорія,
Шалений сплеск, міцний адреналін,
Та скоро не підніметься з колін,
Кайданами жаркими м'яз паліє.
Вона лежала окровавлена, та ніжна,
Овіяна смарагдом молодим,
Його ж окутав попелястий дим,
Що душу посріблив льодяно-сніжну…
2011 р., під враженням книги "Парфумер" П. Зюськінда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
На сугробах застылых душ
Нити дней обвила человечность.
Мы друг другу до боли чужды,
До крови мы друг с другом вечны.
Безупречный новый костюм,
Из эфиров сплетённое платье.
Кошельки с нами пляшут румбу,
Жаля яда пунцовой печатью.
На кусочки распродан мир,
Почитаются ловкость и гибкость.
« – Что сегодня у нас на гарнир?
– Два объятья, одна улыбка».
Неужели случится так,
Что купить можно будет счастье?
У аптек будет целый аншлаг,
Чтобы капнули хоть на запястье.
Но когда же мы ВСЕ уясним:
В наших душах целебные капли,
Не желайте того другим,
Что себе пожелаете вряд ли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474943
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.01.2014
Брунатна ніч...мов постріл біля скроні.
Безсонна ніч...Тріумф їдких думок.
Вона не любить довгих церемоній,
І безпідставних, мізерних пліток.
Самотня ніч...Така ж, як ти, самотня.
Журлива ніч... І котиться сльоза.
Вона на щось чекає незворотнє,
Аби ужалити раптово, мов гюрза.
Безкарна ніч... Сміється над тобою.
Жорстока ніч... Морфея прожене.
Тобі до неї треба тільки з боєм,
Черлень списа і не спускай стремен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2014
Каково оказаться на грани,
Между жизнью и смертью застряв,
Когда якорь судьбы тебя тянет
В глубину, к адски-жгучим кострам,
Когда горя могучие ливни
Безустанно в глаза теребят,
Когда град чёрно-аспидных линий
На дороге простелится в ряд,
Когда вкус горько-сладкий победы
На сражённого липких устах,
Когда терпкая мысль-непоседа
Жалит душу как огненный птах,
Когда вдруг потерявши свободу
Слышишь клетки железный замок,
Когда жизни спасая ты в воду,
Если нужно тебе - "Нет, дружок",
Когда плюнуть желающих в душу
Целый полк легко можно собрать,
Когда раны лечить, помочь в стужу,
Никого днём с огнём не сыскать...
А ведь каждый из нас, точно каждый
Может в жизни трясину попасть,
Себе каждый лишь лучшего жаждет,
А чужой, тот и может пропасть...
Но не стоит выбрасывать сердце,
И словам людским можно внимать,
Когда вашим теплом будут греться,
То тогда сладко и умирать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474664
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.01.2014
Не сподівайся на примарне завтра,
Чекати досить кращих вже часів.
Чого із мрій-бажань консерви варті,
В яких невпевненості злісний дух засів?
Чекання - благодать людська одвічна,
Та не тоді, коли для дії час.
Не стільки користі, як "бонусів" побічних,
Бо тільки цей момент підносить шанс.
Лиш не чекай суботи чи відпустки,
Кінця занять, робочих днів, нудних розмов.
В душі твоїй криштальних рік акустика,
В судинах вулканічна пінна кров.
Дерзай життя, на герць ставай до краю,
Бо кожен день - це дика боротьба.
Царя з раба душею не буває.
Буває раб з душею від царя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2014
Куди надхмарні линуть всі мости,
Де океан вимірює провалля,
Старезні замки мчать від німоти,
І ніч сотає сон на дні Грааля,
Мережать Мойри бережно нам дні,
Відважують корундові хвилини...
У серпанково-ніжній пелені
Там вишивають крила янголині.
Мені такі хоча б на мить одну,
Я б цілий світ до серця пригорнула,
З батьківських скронь прогнала б сивину
І, сонця доторкнувшись, спалахнула...
Дай, Боже, мені крила ті на мить,
Я кожне слово ними в світ розсію,
Що у душі безперестанно жебонить
Й трясе мою маленьку Візантію.
Нехай лиш зазирне у кожен дім,
І всякому запалить мрію сонну,
Той авантюрний міні-пілігрим,
Що має в собі силу непоборну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2014
І плаче ніч, і місяць плаче,
І тонуть зорі у вогні,
П’янке кохання і незряче
В блакитно-ніжній вишині
Крилом мене не доторкнеться,
І не опустить погляд свій,
Розбитого не буде серця,
Не місце й долі медовій.
Терпких розлук я не спізнаю,
Ніколи й болю не відчуть…
Це шлях до пекла чи до раю?
Куди лиш зорі заведуть?
Серце багряно-полум’яне
В вуаль шовкову огорну,
Коли надія лиш зав’яне,
Віддам його морському дну,
А як вікно розіб’є відчай,
Я міцно душу ухоплю,
Із неї вийму ключ скрипічний
Й закину брату-журавлю,
Лілейнокрилий друже вірний,
Моє життя ти збережи,
Візьми з собою в рай сапфірний,
І талану наворожи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2014
А ти іди, лише не озирайся!
В прикмети я не вірю, але все ж…
Минуле у стихії резонансів
Чекає, що ти все-таки прийдеш.
А ти іди, і не звертай з дороги,
І дослухайся голосу душі.
Вже майже не залишилось святого,
А те що є, зазв`ичай міражі.
А ти іди, запалюй віру знову
У себе, в непорочність мрій-бажань.
І з першим подихом ранкової Аврори
Ковтай життя з смаком випробувань.
22.01.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474314
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014
У темряві незвіданій ночей
Душа моя вогненна заблукала,
Утому знявши із палких очей,
У незбагненний світ помандрувала.
Там водограй думок прохід загородив,
І спогадів шуміли водоспади,
Страшенна злива, сповнена чуттів,
Накинулась, всипаючи все градом.
Здавалось, що скінчився вже той шлях,
Поглине темрява мене, розтану,
Та, раптом, світлий лик на небесах
Загоїв вмить мої душевні рани.
З небес спустився янгол сонцеликий,
Простяг до мене рученьки святі,
Вказав мені шлях істинний, великий,
І віднайшла я цінності в житті.
Із поглядом його змінилось все:
Чорніша від смоли, жахлива ніч,
Ріка, що більше вже не понесе
Чуття сумнівності і протиріч.
І ось моє вікно вже прорізає
Проміння сонця, сповнене тепла,
І що відбулося, не уявляю…
Подія та казкова сном була.
Цей дивний сон навчив мене любити
Життя моє у всій його красі,
І кожний день лиш з усмішкою жити,
Добром наповнюючи миті всі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014
Коли дивлюся в твої очі, Когда смотрю в твои глаза,
У них я бачу чистоту, То в них я вижу чистоту,
І світло дня, і темінь ночі, Ночную тьму и светлость дня,
Невичерпність добра святу. Великой силы доброту.
Коли дивлюся в твої очі, Когда смотрю в твои глаза,
Я потрапляю у полон, Я попадаю в сладкий плен.
Втекти із нього я не хочу, В нём, как во сне летаю я,
Для мене він – солодкий сон. И не желаю перемен.
Коли дивлюся в твої очі, Когда смотрю в твои глаза,
Мене вражає таїна, Я удивляюсь тайнам тем,
Яку ховає дні і ночі Что их всё время ночи, дня
Очей безмірна глибина. Хранит твой взгляд, чудесный всем.
Коли дивлюся в твої очі, Когда смотрю в твои глаза,
Я опиняюся у сні, Я попадаю в дивный сон,
І прокидатися не хочу, В нём быть всегда желаю я,
Без нього дні мої сумні. Всего дороже мне лишь он.
Коли дивлюся в твої очі, Когда смотрю в твои глаза,
Хвилюється моя душа, Душе покоя уж не знать,
Я мов у чорних сітях ночі, Ночная сеть влечёт меня…
Та їх не хочу залишать. Её не буду избегать.
Коли дивлюся в твої очі, Когда смотрю в твои глаза,
Нітиться серденько моє, Смущённо опускаю взгляд,
Я заспокоїть його хочу, На серце у меня гроза,
Та погляд цього не дає. Ведь твои очи сущий яд.
Коли дивлюся в твої очі, Когда смотрю в твои глаза,
Минають в радості всі дні, Проходят в радости все дни,
Ну а без погляду я буду Ну а без взгляда твоего
Горіти завжди у вогні. Меня жгут адские огни.
Коли дивлюся в твої очі, Когда смотрю в твои глаза,
В мені горить нове життя, То я рождаюсь второй раз,
Спливають в щасті дні і ночі, И сказочные небеса
Вогнем палають почуття. Нельзя сравнить с сияньем глаз.
2011 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474079
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2014
Как хочется мне жить на свете,
Как хочется встречать рассвет,
Как хочется, чтоб было лето,
Всегда чтоб было и для всех.
Как хочется мне просыпаться
Под золотистыми лучами,
Со светом не хочу расстаться,
Хочу я жить на свете с вами.
Я не прощаюсь на минуту,
Я не прощаюсь навсегда,
Хочу узреть при жизни чудо,
Чтоб не летели зря года.
Хочу я в мире всем помочь,
Но силы не хватает мне.
Я соберусь в прекрасный дождь,
Прольюсь над всем, что любо мне.
Я превращусь в туман осенний,
В луну, сияя, превращусь,
Я стану воздухом весенним,
Я птицей вольной обернусь.
Я стану морем исполинским,
Я в лёгкий ветер превращусь,
Я стану лебедем лилейным,
Я в облике другом вернусь.
Не знаю я, что жизнь покажет,
Что предстоит мне впереди,
Но главное, не счастье даже,
А оставаться лишь ЛЮДЬМИ.
2011 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474064
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2014
Молочний шлях мережать диво-зорі,
Святі вогні у поясі безмеж.
У нас, мабуть, що очі чимсь зашторені,
Весь світ пливе за сіткою мереж...
А ми зіниці в'яло протираємо,
Горнятко кави доторкнеться уст...
У час біди всі птахи линуть зграями,
У нас же кожен цар своїх безумств.
Ще й іншого "прокрусти" раді вжалити,
Вдягнути в тінь зтаврованих думок.
В кімнаті із фрезовими дзеркалами
Для кожного свій вигулькне Дамокл.
А часто маски взявши на озброєння,
Тугим вузлом обплутуєм вуста,
Сплітаєм руки в знак, що все, що скоєне,
Не умисл, а прикрість лиш пуста.
У надрах нор своїх ховаємо тепло,
У вічному страху не спопеліти...
Та як би нас життя не посікло,
Пірнаймо сміло в річку Геракліта.
У цю ріку, де зміни незворотні,
Де вир часу затягує щораз...
Ковток життя, на смак медовосотий,
У серці пустить щастя метастаз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Зима лиш крок - а тут весна вже плаче,
Малиново-п'янким кипить дощем...
Невже душі моїй отак призначено,
Що погляд їй тавро їдке спече?
Нам кажуть: у що віриш - те і збудеться,
Реальність постає з палких думок.
Тоді я стану затишною вулицею,
Аби щодня ловити твій моторний крок.
Ти кажеш, що сумуєш...Доведи мені!
Як важко зараз вірити словам...
Серця зболілі прагнуть до оживлення,
Достукатись до тих небесних брам.
А там отак одразу не відчинять нам,
Вимога - персональний код від доль,
А ми сплелись крильми, зрослись клітинами,
Оце і є навіки наш пароль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2014
Розкажи мені, вербо-сестрице,
Що тривожить смарагдів гілля,
Ніччю тихою що тобі сниться,
І кого виглядаєш здаля...
Вітер-дух твою крону гойдає,
Літо в шати вбирає сяйні,
А ти міряєш стежку до раю,
Так намрій же кохання мені!
Нагадай мені долю щасливу,
І наплачся за тим, що було,
Мов на хвилях п'янкого пориву
Розгадай вікове джерело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2014
Зачем друг другу делать больно,
Словами убивать шальными?
Один то делает невольно,
Другой, злорадно упиваясь ими
С улыбкою ехидной дальше
Идёт без жалости травить
Сердца людские.… И без фальши
Ему уж вовсе не прожить.
И ложь – его другое имя,
Он о любви не слышал даже.
Мне жаль таких, ведь с болью мнимой
Они калечат души ваши…
Не мир их делает такими,
Не он виновник бед людских,
Коль люди не были б такими,
Он согревал бы лаской их.
Ведь человек устроен так,
Что в бедах виноватых ищет,
То важное, а то пустяк,
То ли богатый, то ли нищий.
Причин найдётся у него,
Чтоб ненавидеть всех людей,
И будто предал мир его,
Уж нахлебался горьких щей.
Поглубже нужно тут копнуть,
Ведь в нас самих проблема та,
И от расплаты увильнуть
Нам не поможет слепота.
При выборе друзей слепы,
Ведь большинство нас покидает,
Избавьтесь вы от глухоты,
Что сердца гласу не внимает.
Тогда спасение придёт
В жестокосердный наш мирок,
Растопит самый жгучий лёд,
Оставив счастья островок.
2011 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473576
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.01.2014
До неба дойти босиком,
Постучаться в ворота рая,
Сказать: "Всё пошло кувырком,
Отворите мне, я умираю...".
Ну нет уж, врагам не дождаться,
Когда я им подставлю щёку.
И знаете, если вкратце:
Лучше правда, чем мёдом сбоку.
Надоели фальшивые лица,
Эти маски, что с телом сроднились,
Сердце больше не служит столицей,
Мы ценить то, что есть разучились.
Ну да ладно, все знают правду,
Просто каждый её упрятал...
Тут не к небу, а к жерлу ада,
Чтоб заветной глотнуть отплаты.
Против мира идти не стану,
Против лжи я бессильна тоже.
Но бороться в себе с обманом,
Изменить себя всё же можно.
Если каждый из нас попытается
Ликвидировать в сердце зверя,
Мы спасёмся из этой "здравницы",
Станем все мы намного сильнее.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473376
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.01.2014
Вітер цілує сліди,
Свідки йому ні до чого…
В піні акордів блідих
Подих втамовує човен.
Скоро сніги заметуть
Даль лазурових каналів.
Іскри розсіє салют
Таємних зими ритуалів.
Це, мабуть, останній шанс
Прожити усе мов вперше.
Маленький життєвий аванс,
Що розплатою душу розкреше.
Та помсти боятись не слід,
Якщо серце в надійнім схроні.
Полум’яно-фрезовий болід
Розсіче мирну течію долі.
Час погляне у сиву даль
І натре срібнодзвонні лати…
Мені більше тебе не жаль,
Хоч і важко до цього звикати.
Вітер знов поцілує сліди,
Сніг розтане разом з наболілим.
Твоє слово сотає меди,
Але вже на чужому тілі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2014
Ты говоришь – тебе я доверяю,
Ты повторяешь – и сомнения тут как тут,
Твердишь ты мне – и вера моя тает
Под грузом утвержденья амплитуд.
Не лги, прошу! Ну разве это трудно?!
Пусть и рдяною правда будет та,
Пускай от истины увечится рассудок,
Но не от лжи агатовой креста.
И если к сердцу слово не стучится,
И в алой дымке прячешь ты глаза –
Я отпущу. Над солнечной зеницей
Растают тучи, возвращением грозя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473118
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.01.2014
Скидаю хреста,
Обезкрилений лебідь,
Знімаю всі болі зі скронь...
Приносять листа
Із адресою: "Небо".
Щасливий раптовий дзвінок.
Липневі меди,
Срібні звуки сопілки,
Троянди п'янкий аромат -
Все влилось сюди,
І внизу мілко-мілко:
"Натомлений мій адресат,
Залишилось трішки,
Ти більш не зазнаєш
Ні болю, ні втрат, ні жалю.
Ти втомишся пішки,
Не близько до раю,
По тебе крилатого шлю.
В далеку дорогу,
Що тягнеться вічність
Підеш не сама, а із ним.
Поглянь - за порогом
Секунди вже лічить
Твій янгол із німбом святим.
Чекаєш іще?
Відкрий свою душу
Йому як нікому в житті!".
Лілейним дощем
Ллється інею кужіль,
Та ми у хмільній висоті.
Здіймаються крила,
Ввесь світ під ногами,
Мутнішає враз голова...
Я серцем закрила
Його давні рани,
Віддячив - я досі жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014
Рожевих уст твоїх світанок,
Рум'янця ніжний оксамит,
І наших мрій метеорит
Розтане, коли прийде ранок,
Лиш сяде сонечко на ганок,
А місяць втопиться в Дніпрі,
У ранньозоряній порі
Чигає вже на нас розлука,
Що крає серце без ножа,
Знайома наша, не чужа,
Щодня їй подаємо руку,
Впускаючи криваву муку,
Бо нам по-іншому не можна...
Від цього кожна мить тривожна,
І серце обіймає страх,
А раптом зорі втратять блиск,
І аспідний бісівський виск
Злякає долю в небесах,
І місяць упаде на дах...
Над прірвою йдемо по лезу
Хиткими кроками, тверезу
Згубили голову давно,
Від почуттів змутніла пам'ять,
Від дотику шаріє рам'я,
Труїть свідомість мов вино,
А доля грає терезами...
Та я тебе не відпущу,
Хоч меч блисне над головою,
Пірну у вир лиш за тобою,
Моя ти магія дощу,
Ти лук, я ж буду тятивою.
Нас осудити не посміють,
Спокуси гріх не осквернив
Душевних неозорих нив...
Вітри рожевокрилі віють,
Нас соловейко пробудив,
При ізгасаючій імлі,
Ми сповістить батьків ішли.
Нас повінчала тиха ніч
Палку сховала нашу річ,
Нас повінчали ясні зорі,
Душею щоб були прозорі,
Нас повінчав смарагдів сад,
Що слав нам сотні серенад,
Нас повінчало сонце красне,
Кохання наше не погасне,
Нас повінчала Україна
В ім'я Отця, і Духа, й Сина.
Під враженням від прочитання роману Євгена Гребінки "Чайковський"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472999
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.01.2014
Ти наче тінь чужої ролі,
Немов серпанку оксамит,
Мов сон, мережаний з магнолій,
Воскреслий долі ворожбит.
В життя моє ввійшов раптово,
Схололі руки відігрів.
Ти як отрута полинова
І разом з тим душі мотив.
В бузкових сплесках вишини,
В лазурі неба на світанку
Мої ти розфарбуєш сни,
Мене чекатимеш на ганку.
І враз прокинусь - спалах мрій,
Тепло розтануло в руках...
У хвилі променів густій
Слід багряніє на шляхах.
Слідами тими лину досі,
Криваві терни рани п'ють,
Та крики долі безголосі
Мене з дороги не зіб'ють.
Коритися всьому, що буде -
За течією мов плисти...
Буяє вітер білогрудий,
А я пишу тобі листи.
Тобі. Чи є ти де на світі?
Чи ти лише у снах живеш?
Де сонце сходить у зеніті,
Там є межа у сотнях меж.
Роки зітруть у порох камінь,
Могутні вежі упадуть,
А в небесах, в сапфірнім храмі,
Два серця свій осяють путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472972
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.01.2014
Похмуро, мов в Туманнім Альбіоні,
Немов закляк в сльозах сирий асфальт,
Я поглядом прикута до перону,
Снують повз мене сотні сірих пальт...
Я тихо жду, покірно і терпляче,
Коли за рам'я візьметься рука,
І зрине мить солодких тих побачень,
І пролетить, щось здалеку гука.
Я не одна в цій млі тебе чекаю,
Зірки кружляли й сіли на плече,
На лавці притулився й місяць скраю,
А ніч над нами візерунки тче.
Я жду тебе чи день, чи більше року,
Свої вже чари наді мною втратив час,
Хоч крався за спиною, мов стоокий,
Я вмить розкрила його підлий фарс.
Світанок вже поволі мружить очі,
Стовпи тягар скидають ліхтарів.
Мені мій янгол долю напророчив,
Розповідав, як він тебе уздрів,
Як я тобі у кожнім сні являлась,
Як серце хвилювала знов і знов...
Клубочки душ крізь сонні дні сотались,
Я дочекалась, потяг твій прийшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472772
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.01.2014
Милый папочка, в твой день рожденья
С чистым сердцем хочу пожелать
Я Господнего благословенья,
И лет сто этот день отмечать.
На плече твоём пусть неустанно
Ангел крыльями машет святой,
Отгоняет беду и нежданно
Наградит тебя вечной весной.
Ты надежда моя и опора,
Мой корабль на волнах судьбы,
Не одно уж подд́алось нам море...
К Богу я обращаю мольбы:
Чтобы он не смыкал своих глаз,
День и ночь за тобою присматривал.
Как же я благодарна сейчас,
Что на небе тебя лишь загадывала.
Нити судеб пусть рыщут по улицам,
Чьи-то жизни пронзая насквозь,
Для тебя буду маленькой умницей,
Для меня ты от Господа гость.
Милый папочка, слов не хватает,
Чтобы вылить к тебе всю любовь.
Во вселенной пускай каждый знает,
Что с тобою одна у нас кровь.
Я с молитвой ложусь каждый вечер,
За тебя, родной, Бога молю...
Пусть года и садятся на плечи,
Я тебя лишь сильнее люблю.
19.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472652
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.01.2014
Женщина бывает разная:
Счастливая, несчастная,
Простая и с изюминкой,
Красивая, с безуминкой,
Чарующая, нежная,
Волшебно-безмятежная,
Загадочная, страстная,
Как ураган ненастная,
С хитринкой и доверчива,
Умом своим безбрежная,
Упряма и заботлива,
Ко всем делам охотлива,
Волнующе искристая,
Беспечная, игристая,
Угрюма и приветлива,
Как райский плод запретная,
Весёлая, расстроена,
Как скрипочка настроена,
Задумчивая, светлая,
Желанием заветная,
Ис юмором, и без него,
Но ждёт всегда лишь одного,
Чтоб быть единственной одной
В палящий холод, в стылый зной,
В желанном счастье, в час борьбы
Быть божьим даром для судьбы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472444
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.01.2014
У ній було щось від диявола й від Бога,
А в мить якусь усе єдналось враз...
Завжди звучала просьба як вим́ога,
Слова в душі пускали метастаз.
У ній було щось дивно таємниче,
Лякало й вабило, метелик і вогонь,
Що сяйвом ніжно струни серця смиче,
А болем доторкається до скронь.
У ній кипіла буря недовіри,
І хвиля бунту омивала лик,
З очей летіли іскри, мов рапіри...
Ім'я поглинув долі записник.
У ній щоранку починалось небо
Дзвінким ячанням чистої роси,
Свої цілунки дарувала Геба,
Зтинаючи сріблини із грози.
У ній боролись гордість і любов,
Одвічна боротьба стихій невтомних...
Вона хотіла ідеальний шов
З ниток життя в шляхах сіробетонних.
У ній таїлась сила незборима,
Хоч рам'я ніжне вітер лоскотав.
Вона свого чекала пілігрима,
Єдину нотку в хаосі октав.
У ній слова кохалися пророчі,
В душі зростав ще змалку неофіт...
Не світ втопив у собі її очі,
Вона в своїх очах втопила світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2014
Бабусенько, голубко мого серця,
Побудьмо лиш з тобою наодинці,
В житті я не випрошую гостинці,
А прошу в Бога доленьки люстерце,
Щоб глянуть і побачить там тебе,
Де мудрості дітей моїх навчаєш,
Де старості ніяк не помічаєш,
Де лютий біль ніколи не шкребе...
Бабусю, обійми мене, будь ласка,
Не знаю, скільки нам відміряв Бог,
Та в мить оцю з тобою ми удвох,
Із ніжних уст твоїх летить дрімлива казка.
Бабусю, на плечі твоїм засну,
Й присниться із дитинства та країна,
Народжена у пісні журавлиній,
Із джерела твого лиш талану.
У цілім світі мені мало слів,
Аби любов твою всесяйну осягнути...
Таким теплом лиш можуть огорнути
Ті рученьки, мов чари мольфарів.
Ніхто так по голівці не погладить,
Не начаклує борщ такий смачний ніхто.
Не бійсь, за видноколом ще тих сто,
Завжди я зможу біль в душі розрадить.
Бабусенько, шепочеш ти мені,
Що я для тебе ще мала дитина,
А я в молитві прихилю коліна,
Щоби розлука скніла вдалині.
Голубонько, до серця прихилю
Твої я руки, що не звідали спокою,
Змахну сльозу, що котиться щокою,
З тобою радість в пісні розіллю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472041
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.01.2014
Коли поср́іблить сивина твої вже скроні,
Далекі спогади у зморшках оживуть,
Я міцно-міцно ст́исну у долонях
Ті руки, що лише тепло несуть.
Їх поцілую - й очі засіяють,
Тихенько спуститься усм́ішка на уста...
У цілім світі кращого немає,
Ніж материнська заповідна доброта.
Із першим подихом народжується в серці,
У кожнім погляді усе життя вона,
Наповнює до дна в душі озерце,
І незмір́енна в неї глибина.
Моя матусю, с́ерденька перлина,
Одна сльоза з очей твоїх - й життя віддам,
В хвилини щастя і в лиху годину
Твої обійми - то священний храм,
Твої слова - то мудрості склепіння,
Одна порада краща сотні книг,
Я Божого молю благословіння,
Аби вогонь в твоєму серці не затих,
Щодень з молитвою про тебе я лягаю,
Світанок будить думкою про те ж,
Для тебе виплачу всі сльози аж до краю,
Бо лиш твоя любов не звідала ще меж.
Я світ пройду, а ти лиш будь зі мною,
Печаль твої не змучить більш уста,
І старість хай обходить стороною,
Хіба ж то вік, коли нема ще й ста.
Молю, живи у кожному світанку,
За мною так ні в кого не болить,
Для нас з тобою не бува останку,
Нам поруч ще віками жить і жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472040
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.01.2014