| Сторінки (3/268): | « | 1 2 3 | » |
Коли небо сховалось під зорями,
Ніч майнула пола́стим плащем,
Вона продовжувала повторювати:
«Хай Господь тебе вбереже!».
Немов бджоли, що ро́єм зірвалися,
Загули́ еха збройних машин.
Люту ніч в цілу вічність тривалістю
На плечі зкарбував її син.
І хто зна, скільки ще на нас випало,
Смерть щодня п’є душі́́́ журавли́ння.
Поки матір мигтітиме крилами,
Ритм війни відіб’є серце сина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2015
Ты можешь этого не знать наверняка,
Не видеть ни малейшей тени звука.
Но в каждом отблеске живой надежды стука
Выпрыгивает ангел с челнока.
Он всюду эхом за тобою ходит тихо,
И замирает при сомнении твоём.
Ты ангелом дорогами ведом,
Его дыханием твой волос поколыхан.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555163
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.01.2015
Не бійся втрати вдалих комбінацій -
Є речі, важливіші перемоги.
Коли у серці тане віри вогник -
Оце прямий удар в обличчя нації.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554811
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
Ти пам'ятаєш? Журавель в заплаві
Стирав сльозу димча́стим рукавом...
Багряні кола вечорової заграви
Мов навіжені вибивали дно.
Якого кольору його тужливі очі,
Що зливою на південь протяглись?
Про що він упівголоса крекоче,
Коли пером мережить з плеса лист?
Ти пам'ятаєш, бо не зміг забути
Густі тривоги, згорнуті у мох.
Попі́льний журавель в сталевих путах
Нам пригадав, як добре бути вдвох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2015
Підтримай мене не словом -
Поглядом тільки одним.
В ньому знайду мобі сховок
Від збайдужіння стіни.
Руку тримай міцніше,
Не загуби у юрбі,
Поки стодзвонна тиша
Галас несе на горбі.
Тільки не дай зітліти,
Плаху до полум'я кинь,
Щоб попід нашим зенітом
Вірність відкинула тінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
Піняві хмари підганяє вітер,
Мов гуртівник мустангів табуни.
Тебе мені він перешкодив стріти,
Але своєї не прийняв вини.
Я зачеплюсь за дуги горизонту
І відштовхнусь від мерзлої землі,
Аби слідом зірниці-позолоти
До тебе шлях вказали журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
Туман свинцевий чавить мокре поле
І гордо тне ажур озимини.
Крізь товщу крапель трави захололі
Ще дивляться свої зимові сни.
Рясною тінню розхристались верби голі,
В ріці холодній миючи гілля,
Попід яким у мармуровому камзолі
Самотній лебідь кличе скрипаля.
Вітрила вкляклі доторкнуть німого плеса,
І зойк крилатий підійметься ввись.
Самотній лебідь навесні воскресне,
Аби з коханою вже навіки зійтись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2015
[i]Я мов крапля води,
Проростаюча в хвилях бульварів,
Що пістрява юрба
Захопила в полони вітрин.
Вони ваблять до себе,
Мов сонце безжурних ікарів,
Напустивши туману
Із шашок гудли́вих машин.
Зкам’янілі від холоду
Ноти музик-дилетантів,
Маячіння екранних зірок,
Світлофорний сигнал…
Метушаться кругом силуети
Краплинно-картаті,
І черкнувся рукав
Об запалений шумом вокзал.
Я мов крапля в безмір’ї
Сує́тних життєвих історій,
Мов піщинка, що встрягла
В рудя́ву стару карусель.
У піня́вім вокзалі,
Неначе в бурхливому морі,
Нетерпляче чекає
Маршрут, що прямує в Брюссель.
Обліпило ураз
Пластівцями лілейними місто,
Побілів від сюрпризу
Мутний сіробрилий бетон.
Я для себе зліплю
Із пухкого молочного тіста
Ніжнотонне відлуння,
Де ми танцювали босто́н.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553995
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
Морозна мантія спаде мені на плечі,
Застогне під ногами свіжий сніг.
Зима затріпотить крилом лелечим,
Притрушуючи зго́їни доріг.
Танцює риба під брила́стим льодом
Свій запальний пронизуючий джайв.
Ріка вдихає срібну насолоду,
А видихає міріади сяйв.
Все та ж шемріюча від радості юрба
Посипле з гірки, мовби цукор в каву,
І білочуба геть розхристана верба
Розправить свою згорблену поставу.
Я в дім ввійду, мов у святу обитель,
І ароматом обів’є терпкий узвар.
А за вікном зима збирає сніжні квіти
І закидає на пухкі перини хмар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2015
[i]Поснули брості під морозним пледом,
Змережив іній руки горобини,
Іде зима у звуках свого кредо
І посіває вірою країну.
Зима іде, мов панна білошкіра,
Сріблить ногами стомлений бульвар.
А крізь асфальт просотується віра,
Щоби зійти як сонячний стожар.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
[i]Пригортався вечір, оплітав пальцями,
Синьокриле небо зігрівало подихом.
Я зійду за мить, на наступній станції,
Спрасувавши валізою ржаві сходини.
Потяг штурмом візьмуть пасажири втомлені,
Зістрибнуть на перони салютні ви́ляски…
Я ж бо тихо зійду на вечірні пломені,
Мовби хвиля на шрами ске́лин звивисті.
Шугонув жвавий потяг, мов жайвір колосом,
Відгриміли циганські горласті натовпи.
На плече впали ноти близького голосу,
Ноги вмить підлягли і скотились ватою…
Очі спечені труть невгамовно долоні,
І вистрибує серце, мов рибка з чари.
Я отямлюсь сама на байдужім пероні,
Пригортаючи образ твоєї примари…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2014
[i]Я для тебе вивела броню
З криці честі і презирства зради,
Щоби ти на лінії вогню
Йшов у бій не «проти», а «заради».
Я тебе озброїла умить
Міццю віри і тривким завзяттям,
Щоби ти відчув як палахтить
Вселюбов у крижаній кімнаті.
Я тебе зліпила із надій,
З гордих уст крилатої свободи,
Щоби ти у лютий суховій
Не пожиткував ворожим плодом.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2014
- Ти прийшла невчасно, мов зима…
- Ти пішов раптово, наче осінь…
- Глянь, мені на плечі сів туман.
- В мене мла дрімає у волоссі.
- Ти надовго? Чи втечеш ізнов?
- Ти чекав?... То пригости вже кавою.
- Кожна мить без тебе сторчголов…
А тепер – засліплений загравою.
- Що ж, тоді я залишусь навік.
- Ні, ще довше! Що там того віку…
- На безсмертя ти мене прирік.
- Ти мене на відданість без ліку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2014
[i]Ревла безмовність громови́ми дзвонами,
Хвилини сіпала, мов вайлува́тий кучер…
Стороннім вхід суворо заборонено
До тих глибин, в яких втонути неминуче.
Хоча б на мить у піні днів закри́гнути,
Зростися з точкою, що дивиться зі стелі…
Я хочу стати непрочитаною книгою,
Аби колись перетворитися в бестселлер.
І отоді, всі руки дивом помере́живши,
І в душах віру розсадивши гронами,
Я зледенію невгасимою пожежею,
Щоб запалити все, що заборонено.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2014
[i]Шкуру зайця вдягають сови,
Із троянд виглядають кинджали.
Щоб у со́бі збудити совість,
Треба, щоб в то́бі вона хоч спала.
Лускокри́лі на світло линуть,
Прориваючи полум’я стебла.
Щоб у то́бі зросла людина,
Посади бережли́во зе́рня.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Мій дзвінкокрилий друг, акордео́н,
Торкнусь тебе – втону у звуках та́їн.
В обіймах нотних пальців легіон
Маршує вздовж глянсованого краю.
Акордеон… Мій незрадли́вий друг
В собі́ сховав тінь болю й світло вдачі.
Він до мого «не можу» наче вглух,
Шукаючи в мені́ живці́ гарячі.
Акордеон мов грізний страж, мов янгол
Безжурністю акордів дім зберіг.
Кружляє вальс, пульсує жаром танго,
Шалений ча́рдаш рветься на поріг.
Блискучий корпус тулиться до тіла,
І розум – кришталевий дивозвук.
Ми з ним удвох немов єдине ціле
В химернім поєдна́нні клавіш-рук.
Коли слова встряга́ють шкря́бко в горлі,
Коли думки грома́дять вавилон,
Заплющу очі – і піду за обрій,
Куди закличе мій акордеон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
[i]Вірус кохання снує в повітрі.
Не вхопити б його, не вхопити б...
У долоні сліз густа палітра,
За спиною туман прибитий.
Та лише у думках пронесу твій образ,
Ячать зорі, до ніг припавши сяйвом,
Ти стираєш з уяви сотні фобій,
І даєш мені віру, що я не зайва.
Вірна музо, словами у тебе вкута,
Стелиш міст, щоб не змі́ряла я провалля.
Забери мене, тихо змотай у жмутик
І сховай до кишені від всіх подалі.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543487
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
[i]Колір ночі, колір вітру, колір зір…
Тихим шепотом над скронями: «Повір…».
Колір слова, колір мрії, колір сну…
Я тебе із крові-пекла поверну.
Голос-дотик, голос-смуток, голос-час…
І безпам’ятного крику тінь-каркас.
Голос криги, голос тріску, голос скронь…
Віри-пташки пір’я сиплеться з осонь.
Вогкість пальців, вогкість зброї, вогкість смуг…
Тіла серцем не укрию, вкрию дух.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014
[i]Заходь у мій маленький теплий світ.
Чомусь сьогодні ти прийшов запізно…
Порожні руки, а в очах софіт…
Ні, краще йди. Нам вдвох буде затісно.
Хоча…Стривай! Чи може йди одразу…
Я з павутиння сплетена вагань.
Хай голос твій мені дороговка́зом
Малює шлях нови́й і чисту грань.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014
[i]Я йду до тебе крізь серпанки снігу,
Я йду крізь порожнини душ людських.
Відкрий мене, мов щойно зшиту книгу,
Допоки відзвук серця не затих...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
[i]Вам гріють скроні ві́дгомони куль,
І ковдра забілі́ла вткана в плечі.
Готує смерть свій чергови́й патруль,
Щоб обійняти щиро порожне́чею.
Шкару́блі лапи розтулила вмить,
І топить сніг слідами вогняними.
Та поки в серці матері скимить
Єдина віра, син за правду йтиме.
Хай напинає ворог груди вдаль,
Хай перемогою своєю марить сліпо.
У вас є віра, що міцна мов сталь,
І є любов, палкіша смолоскипа. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
[i]Затишся, вітре, не бовтай ногами
Крізь заметілі посивілу круговерть.
Дай сил мені вернутися до тями
Або переверни все шкереберть.
Забийся вітре в тінь густої хмари,
Там і полудень твій, і твій нічліг.
Ти ж бачив, як слова мої розп’яли!
Чому не підлетів і не вберіг?
Замерзни, вітре, в шматті льодяному,
Розбийся і шматками кинься в рів.
Тоді не розкажу я більш нікому,
По смерті скільки ти розсипав слів.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2014
[i]Захвилювало снігом спокій вечорів,
У довгий сон пірнула тихо осінь.
Ти, мабуть, вже для мене перезрів,
А я для тебе не дозріла й досі.
Вікно-мольберт в льодяних візерунках
Скувало пальці доторком одним.
Пропала осінь, не зібравши клунки,
Щоб я за нею звіяла крильми.
Спікав у скронях голос твій гучний,
Ліхтар на вулиці стлав азбукою Морзе.
Щоб не шукати все нових причин,
Зазолотію і піду, як тиха осінь.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539244
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.11.2014
[i]Забіленою шаллю в'ється осінь,
Не попрощавшись навіть так як слід...
І залишають теплий слід ті ноги босі,
Що днів з десяток перейшли убрід.
А їй у спину дмухає зима,
Бажаючи зігріти, льодом жалить.
Осанний відблиск золотого дна
Зимові промені зі снігом розіп’яли[/i].
[i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2014
Чому тебе не приголубить сон?
Зім’яте тіло і гладенька постіль.
Ти пишеш так, як не писала досі.
Рядки твої змінили свій фасон.
Чому, скажи, в них так багато туги?
Твоє «щодня» – не епіцентр трагедій.
Мов мед ти танеш, загорнувшись в пледі,
Щоб міднолобі не знайшли думки-папуги.
Зривай із себе ефемер страху,
Якщо не спиться – не розшарпуй ліжка.
У кожного за пазухою фішка.
Твоя – із зорями говорить на даху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2014
[i]Латає осінь зношене пальто
Під бризки напівдикого авто.
Спадає час як той обдертий клапоть,
Але його не залата ніхто.
Морозні ранки мружаться ліниво,
Ховають плечі в збагряніле тливо.
А час, накавувавшись, з містом грає
Симфонію осіннього розливу.
Зашиє осінь латкою слова.
Їй дзеркало до уст – чи ще жива.
Не дихає вже більш, не стука пульс…
І час закам’янів, немов вдова…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014
[i]Я – Україна. Я крило в безкриллі волі.
Хай кулі тчуть мереживом все тіло,
Воно від болю за віки вже здеревіло
І проросло в гранітнім частоколі.
Моє імення – Україна. Я – жива.
Хай скільки біль мої кував рамена,
Лише міцніше зціплюю стремена,
Ковтки смакую з волі джерела![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530534
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2014
Нас лепит жизнь фигурным оригами,
Чтобы потом на выставках блистать,
Чтоб хвастать мастерством перед врагами,
И колотить ногами неба гладь.
Кораблик жизни взвихривает лужа,
Пока не вытащит соседний мальчуган.
Он не расчёлся за вчерашний ужин,
Поэтому сегодня жутко пьян.
Он так хотел на острове проснуться,
Скатиться грудью с падающих вод,
В песке валяться в приступах безумства,
Из пальмовых ветвей построить плот…
В нём дёргал нити гордый дух бунтарства,
И в лёгкие вливалась лава-кровь.
Изрешечённый пыл не принимал лекарства,
И время боем угощало вновь.
Но никогда предателем он не был,
На шее друга нёс под пуль когтями.
И как бы жизнь не расставляла ребус,
Закрыв глаза, молился он о маме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529667
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.10.2014
Я твій біль, я твій сон, твоя тінь мерехтлива,
Що із подихом ночі вкрадається в дім.
Я палка, мов вогонь, і холодна, як злива,
Невблаганна як вирок, контраст двох світів.
У світанках, що п’ють береги кришталеві,
У медвяній росі, в тихім шерхоті трав,
Я в поривних зізнаннях німому дощеві,
Я у сяйві ранковому сонця оправ.
У обличчях, що мають мереживом з вікон,
У рядах ліхтарів і у величі площ,
Я в уламках крихких нерозрадного крику,
Де майбутнє на двох нам провіщував дощ.
У скрижалях багрянцю, що вечір скидає
На утому півсонних, півголих крон.
В обійманнях п’янких джерела-лункограю,
У кожнісінькім кроці, де спить марафон.
Та якщо б небо землю цілунком скувало,
І якби виднокруг сонце скинув із пліч,
Ніч в останню дорогу себе виряджала,
Я із серцем твоїм залишусь віч-на-віч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2014
Вона бавилась крихтами осені,
В задзеркаллі без мір горобинових хвиль
Еха сонця ходили босими,
Струни вітру ковтав непоква́пливий штиль.
Мов сліпий на німій кінострічці,
Так сиділа вона поміж подруг шумли́вих.
Погляд довго блукав по свічці,
Дістаючи з іскри́ спогада́нь негативи.
Вона жбурляла прогірклу м’яту
З льодяного, як і долоні її, мохіто.
Ніч засудила до страти,
Аби зранку новим життям зустріти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528470
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2014
Поезія душі у прозі буднів,
Вулкан емоцій стримують льоди.
Якщо довіру не полити пополудні,
Опівночі не виростуть плоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2014
Дріботять твої кроки шумливими зграями,
Барабанять по серцю і цу́плять тишу.
Ти – хиток резонансів, що вітер краяли,
Ти мов здобич слабка, а насправді – хижий.
Я пишу конспекти пальцями в пла́стирях,
Поки вуха наповнює шум дистоні́ї.
За вікном люди-равлики човгають в панцирях,
Парасольки під зливою швидко хмеліють.
Я пірнаю в теорію, закриваюсь практикою,
Для сусідів вмикаю свого Дво́ржака.
Але кроків відлуння зшиває з клаптиків
Наші мрії, вже кимсь поно́шені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2014
[i]Це час великих справ і змілілих душ,
Де кожен за себе сам і в собі один,
Де видно наскрі́зь у бруді німих калюж
Звірячу байдужість людей і тепло тварин.
Це час розширених фраз і звужених дій,
Товсти́х гаманців і надто худих дівчат.
Гіркі перемоги і млосно-солодкий біль,
Тож часто герої живуть лише перший акт.
Ми знаємо як виживати – не вміємо жити,
Говоримо надто багато, кохаємо мало.
Щирість, привітність у по́смішці – лиш реквізити,
Терпіння мов листя під подихом вітру опало.
Ми можемо зір доторкнутись, та рідко – долоні,
Мораль розбиваєм немов порцеляновий посуд,
Лягаємо спати в півно́чі – зринаємо сонні,
Високоосві́чені, тільки затьмарений розсуд.
Величні будинки і згаслі сімейні ватри,
Швидкі надприбутки і щастя розвіяний пух.
Життя – це не видихи й вдихи, не звершення й втрати,
А кількість моментів, коли віднімає дух.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523442
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2014
Тримаю руку твою,
Не їм, не сплю, не п’ю,
Дежа вю.
Волосся коле очі,
Серед диму цієї ночі
Ти мій злочин.
Посадіть мене за грати,
Якщо це злочин – кохати…
Ти додаєш у хвилини зміст,
Пожиттєво я рецидивіст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523044
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2014
В твоих морщинках время прячет слёзы,
Под шагом беглым плавится асфальт.
Но выше голову, ведь самый главный козырь –
Твоей надежды тонкая вуаль.
Расправь мечты, вспорхни на зов к преградам,
Судьбе швырни измятый старый чек.
Ведь лишь тому обещана награда,
Кто целью никогда не пренебрег.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522456
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.09.2014
Ну, здравствуй, дом! Прошло уж столько лет,
А ты до крыши жизнью дышишь гордо.
Аккордеон как будто амулет
Тебя хранит беспечностью аккордов.
Родной мой, а давай поговорим!
Мне так недоставало твоей ласки.
Я словно маленький заблудший пилигрим,
Что награждён ночлегом за припляски.
Печальный дом, совсем ты опустел,
Тоска до капли выжгла все сосуды.
В тебе уж столько лет никто не пел,
Глаза-окошка не высматривали чуда.
Но под тобой течёт исток живой воды,
Питает корни он твои, приносит силу.
Врата к тебе по-прежнему горды,
Осенним ветром сад рдяной взвихрило.
Хороший мой, ведь жизнью ты бурлишь:
В камине старом кровь не застывает,
По нотам пожелтевшим ходит тишь,
Порою восторжённо громыхая.
Приветствую, сердечный друг, мой дом!
Приветствую и покидаю снова…
Пусть океаны опрокинутся вверх дном,
Во мне проснётся звук родного зова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521445
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.09.2014
- А скільки нам отак удвох лишилось?
- Вічність.
- Ти ще кохатимеш мене?
- Сильніше вдвічі.
- А раптом небо упаде й мене не стане.
- Його руками підійму, тебе – вустами.
- Котра година? Тануть луки жовтокосі…
- Ще довго йти нам до світанку, за п’ять осінь.
- Нам літо плямами по тілі натоптало.
Його кохання одурманене й зухвале.
- Це ти у мене витончена надто.
Майстерність неабияка – тебе кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2014
***
Терпкий воздух - предвестник жажды,
Из общения прочь артистизм.
Обернувшись спиной однажды,
Expand text..
Не спешите потом в мою жизнь.
Ведь росою восставшей с рассвета
Напинается лжы тетива.
Когда дёрнет за волосы ветер,
Вспомню: вот они - ваши слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520556
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.08.2014
Не дай забути дотик теплоти,
Не дай зсушити озеро надії,
Торуй стежини, щоб могли втекти,
Напни вітрила, щоб не змели суховії.
На цьому кораблі лише два місця,
І ластовиння зір - наш капітан.
В затоці тихій стало нам затісно,
Тож курс - на неозорий океан.
Жива вода і мертві сподівання -
Долонею часу розтерто все.
Хвилюючись від смерку й до світання
В лілейній піні нас блакить несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2014
Дика птаха, що рветься в невтомнім бою,
Губить пір'я в надії на волю.
А ти линь, Україно, не стій на краю,
Твоя воля полине з тобою.
Не терпи, міцно пальці стиснувши в кулак,
Досхочу хай душа вип'є крику.
Вітрокрилий посланець із неба - мастак,
Світлу віру за струни він смика.
Не карайся, не плач, лиш молись до зорі
За синів своїх кров-горобину.
Із надії й любові в глибокім Дніпрі
Нам явися, нова Україно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2014
Я твій біль, я твій сон, твоя тінь мерехтлива,
Що із подихом ночі вкрадається в дім.
Я палка як вогонь і холодна як злива,
Невблаганна як вирок, контраст двох світів.
У світанках, що п'ють береги кришталеві,
У медвяній росі, в тихім шерхоті трав,
Я в поривних зізнаннях німому дощеві,
Я у сяйві ранковому сонця оправ.
У обличчях, що мають мереживом з вікон,
У рядах ліхтарів і у величі площ,
Я в уламках крихких нерозрадного крику,
Де майбутнє на двох нам провіщував дощ.
Я в тендітних піщинках листів спопелілих,
У густих акварелях пташиних пір'їн.
Твоє серце тримаю завжди під прицілом,
Мої очі - у вмілих руках карабін.
Вечір заревом небо підпалить зухвало
І відкине голівку на крони дібров.
Вже не раз до життя я тебе повертала,
Тож вертатиму знову і знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2014
Хто ми тепер один одному?
Чужі, немов птахи із різних зграй.
В оману нас доля вводила,
Коли шепотіла над серцем: "Кохай...".
Довіри коріння знесиліло,
І стебла надії посуха звела.
Ми марно мигтіли вітрилами,
У криг океані шукавши тепла.
Повітря душило сирістю,
Постала із ночі "берлінська стіна".
Ми з одягу віри виросли,
Коханню-маляті колиска тісна.
Піняться хмари ватою,
Вечір стромляє у сонце ножі.
Де наші сили стратили?
Як недогледіли пломінь душі?
Доля нам стрілась голодною,
Швидко охляла на наших харчах.
Ніхто ми тепер один одному.
Розхрестя доріг заколисує шлях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2014
В їх коханні щось дивне дрімало,
Щось снувало між сизих злив.
Час-убивця довів до фіналу:
Перелюбила і недолюбив.
Вона часто ховалась в кімнаті,
Діставала його листи,
Де слова ще були не розп'яті
На уламках брехливих сльоти.
Вона гаряче в них задихалась,
Пальці терпко сплітали хреста.
Він для неї - проста досконалість,
А вона - досконало проста.
Він сумління сховавши в кишені,
Жертву чисту з гарніром з'їдав.
Її очі - застиглі мішені,
Його руки - голодний удав.
Втрати страх і безмежна покірність
Проти влади жадоби й пихи.
Як же, доле, для чого зустрілись
Дві полярно разючі жаги?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2014
Халамидник-вітер сіпав зоряний рукав,
Розігнавши хмар свинцевих марево нічне.
Ти, мабуть, своєї долі досі не шукав,
Бо торуючи дороги ти б зустрів мене.
Де медвяні роси просять затінку гаїв,
Сонця заходу назустріч йде місяцесхід,
Там для нас дбайливий вечір схованку б скроїв,
Коли б ми життя озера перейшли убрід.
Не приходь у сни завчасно, не питай небес,
Під яким сузір'ям душі у одну сплелись.
Я пірну струною серця в вир дністровських плес,
Ти лише чекай терпляче вічного "колись".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2014
Всевишній, Вседержителю небесний!
Молитвою я зрошую уста...
Тут ніч п'янка - там кулі перехресні,
Кривава ноша НЕ СВОГО хреста.
Гра в піжмурки із совістю та честю,
Гра збурханих амбіцій на мільярд.
Хтось призабув,що заповідей десять,
І далі пішаків складає в ряд.
Життю людському хтось придумав ціни,
Навішав здешевілих ярликів,
Позводив між братами кров'ю стіни,
Для вірних спин піднаточив ножів.
Хтось власною жорстокістю хизує,
Під себе підібгавши тінь гріха.
І поки сліз вмивають землю струї,
Під ним росте жадоба і пиха.
Хтось пишний трон виборює завзято,
В якому дорівняється небес.
Наївно думає, що можна все продати,
Парі з дияволом складаючи навхрест.
Хтось з власним его в бій вступив безглуздий
І "неіснуючої" став творцем війни.
І поки він вплітає цілі тлусті,
Потоки "граду" п'ють чиїсь сини.
Давно вже хтось осліп, руками водить
У пошуках заритої брехні.
Оглух він до людських мільйонних "Годі!",
Що на поверхні - в нього в глибині.
Та вірю я, небесний сонцетворцю,
Що чуєш ти палкий стражденних крик.
Тож відгукнись, нам всім будь охоронцем,
Допоки в морі сліз є віри материк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515031
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2014
Мелькает за спиною рай,
Переплелись все "до" и "между".
Но не хочу сказать "Прощай..."
Я умирающей надежде.
Она за мною по следам,
Она по мокрым венам вьётся,
И пусть несчастье как удав,
Зато моя надежда в солнце.
В лучах припряталась она,
И в пледе из багровых пятен.
Спадает призраком блесна,
Чтоб долг свой отобрать двукратен.
Лишь лунный ком глотнёт волну,
Земля небесной станет птицей,
Тогда надежду я верну
В то сердце, что устанет биться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515029
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.08.2014
Рассыпется время под сахарной ватой,
Расстают года как осенний туман.
Небритый, уставший, в рубашке измятой
С теплом вспомню глаз твоих крепкий дурман.
Я вспомню то лето, что щастье сулило,
Как волн колыбели несли нас за край,
Медовые росы рассветы дарили,
И ветер шептал: "Вот он - ваш земной рай".
Под сенью деревьев, сплетающих руки,
Пред вечным дыханьем вечерней зари
Мы клятву единую дали друг другу,
И нас освятили дубов алтари.
Уроки любви мы учили прилежно,
Мы каждый момент пили залпом до дна...
Как жаль, что любовь не была нам безбрежной,
Нас выбросил случай к чужим берегам.
Ты выбралась сразу и новое судно
Тебя парусами укутало в даль.
Мне прошлое жгло и сушило сосуды,
Но вот я проснулся и поднял вуаль,
И лето воскресло, и сбросило саван,
Мы счастье поймали уже на лету,
Ведь главное было не где-то, а с нами,
В волнах-колыбелях, на хлипком плоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513494
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.07.2014
Вот упал серафим,
И разверзлась земля
Под вратами в радушный ад.
Жаждой мести гоним,
Весь в дыханье огня,
Он обрушил проклятий град.
Сатанинский манер,
Инкрустация зла
С позолотою мнимых утех.
Вот что стало теперь:
Ангел бездны восстал,
На плечах поднимая грех.
Он вопил во всю мочь,
Что есть силы вопил,
Призывая надёжных слуг.
Мрамор грязи волочь -
Вот забот его пыл
И излюбленный ярый досуг.
Убегут сотни лет,
В жар падёт алый снег,
Всё проглотит прожорливый мрак.
Не ликуй, серафим,
Пока есть человек,
Что и в смерть не наденет твой фрак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513220
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.07.2014
Запах літа - терпке виноградне вино,
Тінь бузкова, що тане на сливі,
Ціла папка пожовклих від старості нот
Грає в такт під мелодію зливи.
Золотистий багрянець на мармурі хмар
Після гніту негоди дрімає.
Дзвоном храму в душі, мов нежданний удар,
Твоє тихе "люблю" йде над краєм.
Сон і спокій - щури, що втекли з корабля,
Гучномовцем над вухом твій голос.
Моє серце - в колисці холодній маля,
Що на звук повертає весь корпус.
Чи відразу змирись, чи покірно чекай -
Вірне рішення звільнить від болю.
Я ж плекатиму вірно душі водограй,
Поки він сфонтанує любов'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2014
Твої слова, мов гострий соус в горлі,
Але без них емоції прісні,
А погляди наскрізь в коханні змоклі,
То тнуть, то зігрівають милу тінь.
Вони як я - раби, що мають волю,
Жагуче п'ють з піали почуттів,
Аж поки не наситяться до болю,
Й уста стисне вага людських гріхів.
Як мало ми жадаємо для духу,
А як багато пожирає плоть.
Байдужі сльози - вісники посухи,
Блукають під габою сонцезлоть.
Міраж, що безнадію відтіняє,
Мов вовчі ягоди агатом пороста.
Твої слова як полохливі зграї,
Твій погляд як глибока самота.[i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2014
Гроза зірве зорі палку струну
І втопить в льодовім безтишші крапель.
Немов безбожний і сліпий каратель
Зітре у пам'яті ще свіжі нотки сну.
І присмак м'яти стерпне на вустах,
Сонлива думка вмиється в грозі,
Черкне за край по зоряній дузі,
Запалить віру й рознесе по всіх містах.
Щоб день надії з райдуги воскрес,
Гроза ще йтиме довго, до розсвіту,
Розмиє фальш, оманою зігріту,
І кине зкам'янілий болю хрест.[i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510495
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2014
Накидкой атласной сверкнула луна,
Сорвавшись стрелою с агата небес.
Присела на коврике свежего льна
И спрятала свет свой под каменный крест.
Вмиг странники стали сбиваться с пути,
И звёзды вздохнули с глубокой тоской,
Почувствовал ветер: "Теперь я один",
И спрятался в море игривый прибой.
Румянец рассвета в улыбке растает,
Пускай даже солнце упрячется вслед,
Ведь правда прозрачней слезы - забываем
Мы часто, что в каждом из нас есть тот свет.[i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510493
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.07.2014
Земля злетіла з власної орбіти,
В обіймах Сонця, зваблена в полон
Пекельних променів, вона хотіла жити
І чути кров, що била в шибки скронь.
Така беззахисна, наївна і тендітна,
Мов вишні молодої перший цвіт,
В палких цілунках Сонця вмить осліпла,
Їй за поводиря став зореліт.
Блакитна панна ця тонула в лаві:
У лаві зрад, убивства і брехні.
Де брату брат плете сітки лукаві,
Де чесні люди - то немов чумні.
І стала панна криком лебединим,
І крила простягла в Молочний Шлях,
Розтало шепотом: "Молися до загину,
Допоки жар не зникне на устах,
Допоки серце з правдою у такт,
Допоки сонце спалить рештки болю,
Допоки зорі не укажуть знак,
Що наступила справжня, довгожданна воля".[i][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2014
[/i]Життя іде вуаллю тьмяних буднів,
Життя іде, багрянить неба скло,
Життя іде крізь тінь смертей-приблуднів
І, мов бджола, лишає скрізь жало.
Життя іде, простягуючи руки,
Життя іде і молиться за мир,
Життя іде і смерті на поруки
Воно ні за за що не віддасть свій вир.
Життя іде і відбиває кулі,
Життя іде крізь муки свіжих ран.
Життя іде! Затишилось минуле,
А майбуття волає в докір ворогам.
Життя іде, лікуючи зболіле,
Життя іде і сіє співчуття.
Життя іде! Дорогу! На колінах
Тріпоче смерть, коли іде життя.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014
[i]Без тебя в моих венах сыро.
Пусть бы каждой страничкой твоей
Как пылинку меня накрыло...
Я тогда был бы чуть живей.
Без тебя в голове лишь ветер,
Пляшут твист заводные слова.
Хоть во сне я тебя если б встретил,
Я бы знал: ты ещё жива.
Без тебя задыхается воздух,
Сердце бьёт свой последний ритм.
Если б знал, что не будет поздно,
Я б до старости ждал, я бы жил.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509598
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.07.2014
[i]Спасибі Вам, та ситий я уволю,
Ковтати більш не зможу ті слова,
Що в мене Ви кидаєте від болю
Й навіки залишаєте, бува.
Я ж тільки вітер, не мольфар могутній,
Моя пожива – то небес лазур,
То сонця мед, джерел криштальних лютня,
А не слова, загорнуті в ажур.
Я тут і там, я зусібіч й довіку,
У кожнім подиху, у душах, в головах.
Не віддавайте ж слів своїх мені в опіку!
Я вітер, не фортуни дивний птах!
Не обіцяйте більш нічого, Вас благаю,
Бо Ваша ноша крила закує.
Я ж просто вітер, не посланець раю,
Мені лиш воля, інше – не моє.
Я не хранитель сподівань і таїн,
Я чистий вітер, а не полигач.
Хто слово дав – й слуга йому, й хазяїн,
І сам призвідник всіх своїх невдач.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2014
[i]Что, устал? Отдохни, растянись на диване,
Лёгким облаком пледа надежды прикрой.
Только жизнь на ленивых работать не станет,
Она дальше пойдёт сквозь преград шумный рой.
Рассекая крылом каждый день в половину,
Жизнь однажды разбудит остатки мечты.
Но не будет ли поздно… За сочной витриной
Теплоту цвель покроет, затянет жгуты.
Слепят взгляды обложки, пестреют фасады,
Пусть хоть мумия дремлет веками внутри,
Спит покорная совесть, разящая ядом…
Сверху дышит сок жизни, внизу – волдыри.
Для бездушья алтарь воздвигают великий,
Поклоняются денежным полным мешкам…
Лжи промозглой мотив – стержневой ныне спикер,
Чувства тонко кромсая, прячет по кошелькам.
Ну а ты отдыхай, сном от бед отмахнувшись,
Веки томно сомкни и закройся рукой.
Но тогда за тобою придёт та же участь,
Что кипящую кровь охладила вмиг ржой.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505150
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.06.2014
[i]Давай просто быть друг у друга.
Все долой обещанья, надежды, слова.
Всё равно, мы с тобой во дворце, иль в лачуге,
Лишь бы мысли чисты и сердца догола.
Друг у друга с тобою давай будем вечно,
Пока солнце роняет на берег лучи,
Окунаются звёзды в прохлады путь млечный…
Позабыв о проблемах, давай помолчим.
Давай искренне верить друг в друга,
И молится за каждый наш выдох и вдох.
Пока омута жизни летит центрифуга,
Защитим мы друг друга от всех суматох.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504866
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.06.2014
[i]А я думав, ти будеш завжди...
В кожній краплі вчорашньої зливи,
В цвіті сонця палкого, що стелить меди,
У кружлянні птахів полохливих.
Думав я, ти назавжди мені
Поводир у осліплім коханні.
Запах вишні терпкої і кроки дрібні –
На віки, думав… Бачив – востаннє…
Думав я, що завжди будеш ти –
Перша ластівка в неба лазурі,
Мить тому ще очей я не міг відвести,
Оглянувсь – сонце зникло в зажурі.
А я думав, для мене навік
Іскри погляду терпко-грайливі…
Сам себе я думками на муки прирік
І знайшов дивовижу у диві.
Сподіваюся, досі ти бачиш мене
Крізь тканину хмарин-полонянок.
Я думками торкнуся тендітних рамен,
І воскресне наш жданий світанок.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2014
[i]Тканину небес розривала гроза,
І місяць за хмарами тихо щезав,
Він мовби сказати хотів: «Мить одна – і сон цей розтане».
Ми мовчки сиділи в холодній росі,
Твій погляд мене залишитись просив,
Та раптом усе зруйнував той диявольський ранок.
Тінь зітнула два крила,
Захопила й понесла.
Ілюзії наші малюю на склі,
Осліплі бажання блукають в імлі,
Ніч сьогодні мій сон проганяє в ніколи.
Та враз дотик твій – і мов жаром ятрить,
Розлука в душі більше вже не зболить,
Мої очі – то є твій укоханий колір.
В серці мить оцю зігрій,
І без остраху – в прибій.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
[i]Зачекай, не спіши, більш не треба
Душу ніжну словами кропити,
Подивись, сонцесяйний мій Фебе,
Глянь на мене, блаватовий світе!
Хоч тобі далебі не до мене,
Ти вгорі загаптований цвітом,
Я ж сплітаю тут руки студені,
Проростаю в душі неофітом.
А десь там, серед вулиць-мережок,
В’ються долі нитки мов шовкові,
Мойри плутають їх обережно
Візерунками на рушникові…
А вони, розплітаючись, линуть
Вдаль судинами довгих доріг,
Мчать туди, де ключі журавлині,
Де спориш обплітає поріг,
Де стрічають так гаряче й радо,
Що тепло струменіє в висках,
Де запалює зорі свічадо,
Літній ранок втопає в дощах,
Мерехтять неозорії ниви,
Легіт шле поцілунків крилатих.
Там гуляє мій друг рудогривий,
Що на волі відмалку жонатий…
Туди рветься душа моя! Чуєш?
Не зімкнуть її жоднії пута!
Мені сонце саме так віщує…
Та фортуна під кригою скута.
Натякни лишень, муки всі за що?
Під склепінням багряним блукаю,
Від багнетів ховаюся, лячно,
Люті кулі на півнебокраю!
Світанкові рум’яні ланіти
Бгають неба лазурні спіралі,
Наді мною ж Аїдові діти
Розсипають свої пасторалі.
Де зросилася пісня тендітна,
Там черленять серпанки фрезові,
Обеліск воздвигають гранітний
Тому серцю, що билось до крові.
Тож і я вступлю в герць вікопомний,
За ружину візьму собі слово,
Інкрустоване вірою й болем,
Кожен такт прозвучить оркестрово!
Бузувірам мене не зламати,
Не купити солодкою здобою,
Буду рівно рамена тримати,
В мені правда засіла хворобою!
Поверни лиш весни оксамити,
Бо без неї втрачаю всі сили…
Мчіть сюди, осяйні афродіти,
Меч гостріть, дерзновенні ахіли!
Хай ще досвіду я не зазнала,
Юний вік не завада в бою,
Із очей зла облуда упала,
Доспіваю вже пісню свою!
Ти судить мене хочеш, мій світе?
Покарати за дерзкість оцю?
Мене зробиш своїм сателітом
І в кривавім зтруїш багрецю?
Хіба те, що я денно і нощно
Всепрощення молю у небес,
Осуждення для мене наточить,
Роздратований, грізний Зевес?
Хіба те, що не хочу коритись
Галасливим блюзнірським законам,
Що несу своє слово зігріте,
Варте зустрічі з млявим Хароном?
Дай одвіт, розжени дні імлисті,
Важіль часу щосили стисни,
Із брунатним простись падолистом…
На альтанці кришталик сльози.
Хоче плач оповити габою,
Нашпилити на душу печаль,
Творить вечір гравюри різьбою,
Напинає на світло вуаль.
Та я стримаю біль ошалілий,
У кайданах сидітиме звір.
Чар нічних арештант охмелілий,
Ти протнеш неба чистий сапфір.
Я ж чекатиму ранку терпляче,
Я чекатиму метаморфоз.
Враз омиє, мов злотом киплячим,
Сонця промінь, ясний віртуоз.
Де Надир зіштовхнеться з Зенітом,
Перев’ють руки небо й земля,
Упадуть крижані моноліти,
Світ скарбує моє там ім’я!
І візьме він мене у долоні,
Гляне так, що сп’янію ураз,
Рине відзвук гучний саксофонів,
Із весною ми створимо джаз!
Я скажу їй: «Плесни філіжанку
Теплих мрій та палких сподівань,
Оселися навіки на ганку,
Проводжай мене й знову стрічай!»
Вона ж тихо мені прошепоче,
Щоби я не жила біжучи…
Брості мов малахітові очі,
Гнатись дужо немає за чим.
Все що є – суща це насолода,
Всі, хто поруч, це жар почуття.
Хай неквапно світ любий проводить
Павутинням лілейним життя![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503161
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014
[i]Ты снишься мне, об этом сам не зная,
Но, нервно скомкав простыню в руке,
Твоя душа со мною засыпает,
И километры все тонут в одном глотке.
Ты снишься мне, но чувствуешь ли это?
Во сне другая жизнь приходит к нам,
И мысли обнажают чувств обеты,
Позволив слиться в кружевах щекам.
Ты снишься мне, а я тебе, уж точно!
Ведь только сны нам дарят эти встречи...
И берег неба спит в лазури сочной,
И ждёт, когда наступит новый вечер.
Ты снишься мне в румянах волн заката,
И руку подаёшь, чтоб не упала.
Пускай сейчас не видимся - то не утрата,
Ведь нам всегда потом друг друга будет мало.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503155
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.06.2014
[i]Розтань в моїх руках, мов цукор в каві,
І голосом наповни аромат.
Я потребую цінної оправи,
І кожне слово - то є мій карат.
Додай вогню, це лиш зміцнить бажання,
Тоді в пекельний холод загорни.
Коли коштовний відшліфуєш камінь,
Для тебе він не матиме ціни.
І уяви лишень, як прагнутимуть інші,
Щоб та прикраса сяяла на них...
Та ювелір один в найвищій серця ніші,
І все життя немов чуттів диптих...
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
[i]Я хочу криком зупинити світ!
До хрипоти, допоки голос втрачу...
Я знаю, що мені так не призначено:
Стояти і дивитися услід.
Хай я одна, нехай ніхто не чує,
Закритий шлях крізь двері і вікно.
Мій крик в вузькій шпаринці заночує,
А вранці раптом проросте зерном.
І скільки б вуха чим не затуляли,
Повіки, що в режимі "вічний сон",
Ще вирветься мій крик, ще не стоптали
Те серце, що зі світом в унісон.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2014
[i]
Вона – утілення краси,
Мов ніч у зоряних серпанках,
І світла, й мороку списи
В її очах плетуть світанки:
Єднання це – мов доторк зим,
Мов сонця слід в крилі альтанки.
То тінь, то промінь спалахне,
І янгол з демоном в одне
Злились бажання, кожен рух
Її повік вбиває дух.
Де п’ють нектар солодкі мрії,
Її обличчям серце мліє.
Ланіт рум’янець, брів шовки,
Граційність плоть собі знайшла.
В устах – троянди пелюстки,
Мов з раю тихого зійшла…
Де розум? Серце невситиме…
Я в почутті палкім не винен![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014
[i]Ти полюбить не зможеш те, що я люблю,
Ти не приймеш усі мої тривоги...
Твої уста - зболілі від знемоги,
Мої вже стерпли у твоїм хмелю.
Якщо навиліт муки крізь слова -
Їх відпусти, хай вирвуться на волю,
Хай вип'ють серце, зшаленіють з болю,
Я висаджу нове, я ще жива.
А ти тікай, хай підганяє зрання
Пекучий лемент майбуття примар.
Моє кохання - то не Божий дар,
То вірою і міццю гартування.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2014
[i] [b]Музика весела лине передзвоном,
Срібною струною плине у гаю,
Звеселяє серце чистою луною,
Все кругом квітує, наче у раю.
Скрізь усе радіє, прославляє літо,
Пташка веселеньку пісеньку співа,
Плаче тільки лебідь тихо біля річки,
Пригорнув до себе білих два крила.
Стали йому крила ношею важкою,
Опустив голівку, дужче затужив…
Сльози кришталеві потекли водою,
Окропили рани лебедя важкі.
Неначе пелюстки трояндові червоні
Текли краплини крові по білому крилу,
Тихо плакав лебідь в кривавому полоні,
Знав, що не поможуть в хвилину цю скрутну.
Заради інших птахів він жертвував собою,
Про лихо сповіщав і рятував усіх…
Коли ж прийшло нещастя відразу за бідою,
Про нього всі забули, ніхто не допоміг.
Сходив кров’ю лебідь тихо біля річки,
Пригорнув до себе білих два крила,
Немов по шовку білім червоні слались стрічки…
Раптово в небі синім засяяла зоря.
2011 р.
[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2014
Так хочеться мить повернути,
ЇЇ по-новому відчути,
Та час виграє своє престо,
А ми вже заковані в пута.
Щодуху мчимо навздогін,
Спіткнувшись, встаємо з колін,
А час нам оскалює зуби…
Один лиш смиренний поклін –
І він владарює над нами,
Немовби владар над панами,
Черствий і бездушний тиран,
В ляльковім театрі з волхвами.
Зринають щемливі питання:
Чи ж марні усі намагання,
Чи в змозі здогнати ми час,
Чи доля віщує скитання?
Цю владу звергти́ прагнуть люди…
Заступить пітьму сонцеблюдо,
Врочисто підійметься правда,
Натхненна згорьованим трудом.
20.11.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491409
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2014
Урочисте прощай залишає цей день,
Поринаючи в часу вуаль.
Враз театром стає молодих одкровень
Спустошіла така магістраль…
Вже сяйливий танок влаштували вогні,
Спокушають оздоби вітрин,
І обличчя задумливі та кам’яні
Вмить розтали на тлі павутин,
Що собою проспекти змережують жваві,
Виплітаються в дивний узор…
Немов рідкісний камінь в коштовній оправі
Зоряниць опада метеор.
Перламутровий купол вкриває все місто,
В його межах нуртує життя,
У цей вечір не треба дивитись «Мефісто»,
Вірний шлях видасть серцебиття.
Залиши свої стіни, на вулицю зринь,
Хай дощем упаде феєрверк,
Розривай таємниці агатових скринь
Доки вогник душі не померк…
Охмелівши від чар і бетонних шовків,
Поринаєш в обійми Морфея,
Під оркестр заводів та двигунів,
Елегійний мотив Амадея…
2012 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
[color="#0a4a07"][i]Солодкий літа аромат
Бентежить душу ніжнокрилу,
Десь місто задихнеться пилом,
Мене ж мрійливо кличе сад:
«Заглянь у прохолодний рай,
Поніжся у пахучих квітах,
Втікай лиш від доріг зігрітих
Поринь мерщій в п’янкий розмай».
Зачувши це, біжу щодуху
Пірнаю в прохолодну мрію,
Торкнусь листочка і зрадію,
Життя нуртує в силі руху.
Сріблиться сяяння струна,
Кружляють блискітки грайливо,
Утворюють іскристе диво,
Джерельного сягають дна.
Яке ж прекрасне все навколо:
Смарагди розсипає гай,
Бурштиновий сміється край,
Леліє ніжне видноколо.
Настигну в спраглості терпкій
Струмка прудкого, мов стріла,
Черпну устами джерела,
Порину в мислей буревій.
Там полечу назустріч сонцю,
Хай не розтопить лиш мене,
І радість щира не мине,
Я літо збережу в долоньці.
2011 р.[/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2014
[i]У полі дівчина сумна
На пагорбі сидить і плаче,
Коханого звела війна
В могилу, не побачить
Вона вже більш його очей
Ясних, як місяць в небі,
Не спатиме вона ночей,
Чекатиме його до себе,
Як хтось лиш увійде до хати,
На шию кинеться йому,
Потім побачить, що то мати
І проклина страшну війну.
В безумстві, в вічному чеканні,
З пекучим болем у душі
Вона чекатиме світання,
Щоб дім пустий цей залишить,
І щоб могилу навістити,
Поплакать і посумувать,
Аби лиш вдома не тужити,
В пустій хатині спочивать.
Забрала в неї все війна,
То хай життя теж забирає,
Так думала вона, нема
Життя, якщо коханого немає.
Та попри все живе надія
У серці бідної вдови,
Живе ще віра, є і мрія,
Що він повернеться з війни.
Молитись Богу вічно буде,
Щоб милого вернув з війни,
Вона його довіку не забуде,
А він завжди приходитиме в сни.
[/i]
2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2014
[i] Я о жизни своей не жалею,
Не жалею о прожитом дне,
Благодарна за миг, что дан мне,
Я живу, как могу, как умею.
Я о жизни своей не жалею,
Не жалею теперь ни о чём…
Надо мной занесённым мечом
Рубит доля все нитки, лелея.
Я о жизни своей не жалею,
Я о прошлом забыла давно,
Лишь хорошее помню одно,
А плохое давно всё истлело.
Я о жизни своей не жалею,
Для меня каждый миг – это рай,
И зимой воцаряется май,
Целым миром в себе я владею.
Я о жизни своей не жалею,
Может, сделала что-то не так,
Но пускай извинит меня всяк,
По-другому я жить не умею.
Я о жизни своей не жалею,
Я ценить её буду всегда,
И как бы не мчались года,
Сберечь в себе честность сумею.
Я о жизни своей не жалею,
Каждый миг сберегаю в себе,
За него благодарна судьбе,
И всё, что желала, имею.
Я о жизни своей не жалею,
Я люблю в жизни всё, так как есть,
Блаженных минут не исчесть,
Потому и стаю я добрее.
Я о жизни своей не жалею,
Не жалею о прожитом дне,
Благодарна за миг, что дан мне.
Я живу как могу, как умею.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486542
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.03.2014
Подобно бабочке прекрасной,
Подобно искорке огня…
Я знаю точно, знаю ясно,
Что наша жизнь так коротка.
И словно молния промчатся
Минута, час и целый год,
И людям некуда деваться,
Ведь их течение несёт.
Но, несмотря на скорость эту,
Прекрасной остаётся жизнь,
И люди носятся по свету,
Спешат, куда не оглянись.
Мы этот миг ценить должны,
Ведь больше шансов уж не будет,
Один лишь раз даётся жизнь,
А мы не боги, мы лишь люди…
И эта истина проста:
Живём всего один лишь раз…
Так пусть же радость, доброта,
Пускай не покидают нас.
Не нужно тратиться на зло,
А лучше чаще улыбаться
И делать людям лишь добро,
Что не сказали, в том признаться,
Кто обижал того простить,
Кого обидел – извиниться,
И все невзгоды позабыть,
Пускай сияют ваши лица!
И помните всегда одно:
Всего лишь раз живём на свете,
Цените то, что вам дано,
Не забывайте строчки эти…
2010 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483316
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.03.2014
[color="#520707"][i]Повінчана у кетягах калини,
Струмує передзвоном кришталю.
Душа твоя у мові, Україно,
У першому й останньому «люблю».
У серці кожнім напинає струни,
Живе в смарагді трав і пишних крон,
Щоранку будить сонях злоторунний,
Вмостившись понад куполом церков.
Душа твоя, славетний мій народе,
Викохується в мові з перших літ,
Немов зерно крізь матір-землю сходить,
І обіймає неба зореліт.
У ріднім слові кличе нас прийдешнє,
Минуле відбивається вогнем,
Лілейний цвіт тендітної черешні
Загоїть у душі пекучий щем…
Співуча мова – кров жива народу,
То вільної душі кипучий жест,
Єднання чисте Заходу і Сходу,
Від сотень тисяч до самотніх верст. [/i]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2014
[color="#2b4d0b"][i]Любите ветер! Да, играет он,
Переплетая нити солнца волосами,
Мешая ночи тень и дня неон,
Но никогда не дёргает весами.
Любите ветер! Честен как никто,
Он уст своих не оскверняет ложью,
И человеческий ему чужой порок,
В своих забавах чуток, осторожен.
Любите ветер! Он не тронет чувств,
Их не расстроит, словно мальчик скрипку,
Он жизнью дышит, не бывает пуст,
В своих словах не прячет хитро гибкость.
Любите ветер! Развевая боль,
Её забросит он в чертог планеты,
Ему доверьте небо ваших мольб,
И лишь ему откройте все секреты.
26.02.2014[/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483016
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.03.2014
[i]Втрачаємо ми час в постійному терзанні,
У муках нелюдських, у вічному страху,
Ми нарікаємо на наше безталання
В той час, як долю хтось стріча лиху.
Прожити боїмося сьогоднішній ми день,
Ми потерпаємо від всіх думок про завтра,
І мозок наш охоплює мігрень,
І поринаємо в буденну, сіру ватру.
Гадаємо про те, чого нема,
Хвилюємось за те, чого не буде…
Любові й щирості у наші дні катма,
Зате багаті ми на золото та руди.
Ми вічні в’язні власної брехні,
Бажань незмірних смирні арештанти,
Десь гинуть люди в ядерній борні,
А десь шикують королі-інфанти.
І це подвійне та зімкнуте коло
Стискається круг шиї все сильніш,
І розсуду дзвінке раніше соло
Перетворилось в бек-вокал афіш.
Раніше лицарські сріблисті шати,
Манери гарні, елегантний тон…
Тепер же вигоди мерзенні постулати
І спроби подолати Рубікон.
Та вірю я, ще можна все змінити,
Не пізно для молитви й каяття,
Ще можна в собі звіра ув’язнити,
І зупинити кровопролиття.
07.11.2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483015
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2014
[i]Ресницы даль окутывает нежно
Пылинками из падающих звёзд,
Взвевает ветер волосы мятежно,
Снося между землёй и небом мост.
Взираю я, как плавно исчезает
Невидимая, тоненькая нить,
Гляжу на всё, и сердце замирает:
Природу людям не дано хранить.
Кружится, будто в вальсе, жёлтый лист,
На землю сходит капелька росы,
Доносится притихший лёгкий свист,
Журчит ручей, прозрачнее слезы.
И это всё навеки во вселенной,
Пока сражаться люди захотят,
Кто есть сильней, и кто уж непременно
Природой нашей будет управлять.
Она всё видит, чувствует и знает,
Везде должна быть главной лишь она,
Природа-матушка нас всех оберегает,
А наша жизнь навек нам не дана.
Ведь как чудесно слышать трели птиц,
Любое время года – благодать,
Природному богатству нет границ,
И долг людской – её оберегать!
2011 г.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482743
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.03.2014
[i]Час пролітає крізь ночі,
Час пролітає крізь день,
Не забуду я мамині очі
І маминих гарних пісень.
Вітер шумить над полями,
Вітер шумить у гаю,
Не забуду я рідної мами,
До неї любов’ю горю.
Ріки течуть понад берег,
Ріки впадають в моря,
Та найдорожча для мене –
Рідна матуся моя.
Гори руйнуються з часом,
Гори,не вічні й вони,
Лиш би зі мною разом
Очі матусі були.
Плине життя, наче казка,
Плине життя, наче мить,
Тільки матусина ласка
В серці вогнем забринить.
Вже й надворі засніжило,
Бджоли сидять у теплі,
Лише матусенька вміло
Трудиться вдень і вночі.
Сніжинки на землю летять,
Кружляють у танці грайливо,
А мамині руки тремтять,
Коли пригортає дитину.
Сніг покриває дороги,
Сніг покриває стежини,
В серці матусі тривога,
Коли відпускає дитину.
2009 р.
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482742
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.03.2014
И пусть погода нас не балует собою,
И пусть немало пройдено дорог,
Желаем Вам в душе цвести весною,
Достоин лучшего, кто доброту сберёг!
Ведь вы всегда опорой сильной были
Семье своей, оберегали всех,
Мгновенья лучшие в безвестность не уплыли,
И впереди сияет Ваш успех!
Своею красотою мир спасёте,
Хотя уже, наверное, спасли!
Всегда лишь в сердце доброту несёте,
Глаза наполнив чистотой любви!
А возраст что? Так, цифра на листочке...
Ведь Вам в душе всего-то 20 лет,
Вы воспитали лучших сына с дочкой,
Что внуками порадуют в ответ!
Пусть нервы будут крепкими, как сталь,
Ведь гладкой наша жизнь увы не будет,
Но всё же, пусть не тронет Вас печаль,
Здоровье главное, а всё прибудет!
[i]Посвящается моей тёте, Александре Борисовне.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482128
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.02.2014
[i]Как холод, леденящий душу,
Пронзает сердце, словно нож,
Как волны моря режут сушу,
Так режет слух любая ложь.
За слово каждое в ответе
Все мы и исключений нет…
Когда не будет лжи на свете?
Где правильный найти ответ?
Одна душа у нас и сердце,
Беречь их нужно нам всегда,
Для лжи не открывать лишь дверцы,
Как не летели бы года.
Не нужно ложь пускать в себя,
Нельзя ей душу доверять,
Иначе бед создаст она…
А нужно правду величать.
За это жизнь наградой станет,
Навек она нам не дана,
Хранить мы правду будем ради
Всего, что дарит нам она. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482126
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.02.2014
[i]Это голос души, что волнует сердца
И застыть побуждает бурлящую кровь,
Проявляется он в каждом жесте лица
И название носит – любовь…
Это голос отчаянья, радости, мук,
Это голос надежды, пришедший с небес,
Проявляется он при касании рук,
Именуют то ангел, то бес.
Это голос сердечных порывов души,
И по телу проносится лёгкая дрожь,
Тяжелее дышать? Так совсем не дыши!
За окном всё бесну́ется дождь…
Это голос, что ум затмевает собой,
И порой ненавистен, постылый для нас,
Будто адский порок разрушает покой,
Разъедает сердца каждый час…
Это голос, что сил без него нету жить,
Преподносит порой он блаженство минут,
Как Гефест он кует непреклонную нить,
Утопично разбить её суть…
Это голос, который нельзя заглушить,
Не подвластен он нашим желаньям никак,
Тяжело очень с ним, без него горько жить,
Непонятно, кто друг, а кто враг…
Это голос, взывающий к нам о мольбе,
То он едок порою, то нежен и сладок,
За него без границ благодарны судьбе,
Это кладезь секретов, загадок.
Это голос, небес драгоценнейший дар,
Ибо посланы мы, чтоб его сохранить,
Он – плод райского сада, кровавый удар,
Боль палящую чтоб наносить.
Это голос, который нам всё же и мил,
Без него наша жизнь так уныла, скучна.
Благодарны тому, кто его подарил,
Ведь в душе расцветает весна!
[/i]
07.12.11 – 08.12.11
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481871
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.02.2014
[i]Я кова́ль у цім варварськім світі,
А кувалда – це віра моя,
Я знаходжусь у сонця зеніті,
І кую свою доленьку я.
Я залізні зведу терикони
І впишу там ім’я я своє,
Я творитиму нові закони,
Доки кров в моїх венах ще є.
Я боротись пером своїм буду,
Не продамся жорстокій пітьмі…
Забуття – це найгірша облуда,
Дай же, Боже, не знати її!
08.11.2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481870
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2014
[color="#4d0b1b"][i]На небе атласном луна серебрилась,
И звёзды искрились при светлых лучах,
Стрела Купидона уже заострилась,
Зазолотилась и скрылась в сердцах.
Шагая легонько под небом безбрежным,
Не ведая, что вам готовит судьба,
Вы просто мечтали о чувстве том нежном,
И была услышана ваша мольба.
Вдруг сердце застыло от боли палящей,
И кругом пошла, поплыла голова,
Но боль поменялась на сладкий, манящий
Влюблённости вкус, бесполезны слова.
И стала дорога вам небом атласным,
Усыпанным множеством солнца лучей,
Усилилось чувство и стало прекрасным…
Ничто не сравнить с блеском ваших очей.
Два лебедя в паре, не скажешь иначе,
Вы созданы просто, чтоб жизнь разделить,
Счастливыми стать – это ваша задача,
Её вы должны поскорее решить.
Август 2011, 18 (Любимой сестричке Олесе)
[/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481624
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.02.2014
[i]В порожньому світі порожні закони,
Порожні машини, порожні серця.
Порожні права і пусті заборони,
Порожні слова із пустого лиця.
Пусті перехожі, начинка порожня,
Порожні обіцянки, дружба пуста,
Пусті хвилювання, хоча і тривожні,
Порожнє усе не спроста.
Якби ми були не настільки примхливі,
І в душу впивалась чужая біда,
Якби наші мислі були незрадливі,
І юність буяла завжди молода,
Якби зруйнували бісівські закони,
Якби позривали ми п'явки-думки,
І жили без боязні втрати корони,
Ми б світ цей пізнали п'янкий.
У варварськім світі встановлені ціни
На милість, на вірність, любов,
І замість людей скоро будуть машини,
І буде в них струм, а не кров.
Та поки рубіни течуть в наших жилах,
А в шахтах душі співчуття,
Ще гріє асфальтове небо крикливе,
Ще серця вогонь не зачах,
Ми спроби змінити усе не покинем,
Бо жити не можна без змін,
Нехай у бою ми фізично загинем,
Душевно ми встанем з колін.
30.01.2013
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2014
[i]Кричу до тебе, вітре яснокрилий,
Зову з собою в долі далечінь
Аби мене життя не зупинило,
Не обернуло в світанкову тінь.
І вас прошу я, сестри мої зорі,
У ночі оксамит осяйте шлях.
Хай вигляда брат місяць із комори,
Моїм провідником буде у снах.
Поглянь на мене, сонце пломенисте,
І подихом світанку огорни,
Укинь в небес обійми лазурово-чисті,
Даруй цілунки вічної весни.
21.07.2013[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481346
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
[color="#630915"][i]Судьбу свою кто гложет неустанно,
Кто жалобам своим утратил счёт,
В испуге вечном горестей, обмана,
Тому уж жизнь не сахар, и не мёд.
За мрачной тучей солнце возникает,
Могучий камень точится водой,
А человек всё время причитает,
Никак ему не справиться с собой.
Багрянец войн омыл обильно руки,
Победы вкус рассудок омрачил,
Весь мир упал под тяжестию муки,
Лишь пред собой он голову склонил,
Лишь человек с собой не совладает,
Он сам себе жестокосердный враг,
Судьбу свою то светом озаряет,
То кинет в ночи аспидный овраг.
Великий, властный и во всём расчётлив,
Он от себя не выдержит побег,
Он на чеку всегда, как лев в охоте…
Приди в себя, не бог ты – человек.
18.05.2013
[/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481345
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.02.2014
[color="#225405"][b]І[/b]
Дорога до ба́тьківського дому
Устелена мережкою зірок,
І радість пам'ятає, й сизу втому,
І перший мій у цьому світі крок.
По ній щоночі тихо місяць лине,
А потім присідає на даху,
Над нею пливе пісня лебедина,
Від дому долю відганя лиху.
[b]П-ів[/b]
Ввесь світ гаптують мов рушник дороги,
А вулиць мов травин на всій землі,
Від гір Карпатських до Дніпра порогів
Один лиш шлях обрали журавлі,
Бо він понад усе, він рідний серцю,
Печаль зітре й навіки зніме втому,
Укине в теплих спогадів озерце,
Бо це дорога батьківського дому.
[b]ІІ[/b]
Ось ніби вчора тут веселку я ловила,
Збирала мамі квіти запашні,
Дитинство нею розправляло крила,
Цілунки дарувало навесні.
Пройшли роки, як мить, усе змінилось,
Для мене доля інший дім знайшла,
Та спогади дають життєву силу
Про ту дорогу, що у рай вела.[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481102
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 22.02.2014
[color="#0022ff"][i]Господи, Боже, Хранитель!
Будь щохвилини з народом моїм!
Тілом невинним вже вкритий
Шлях до свободи, в содомі руїн.
Зглянься, Всевишній, над нами!
Мамі-Вкраїні ти сльози утри.
Полум’ям спечене рам’я,
Очі-криниці витруює дим.
Пошуком вищої правди
Ситий по горло вже кожен із нас.
З-над світлих шпилів балюстради
Скинутий долі стліває Тарас.
Мамо-Вкраїно, тримайся,
Молитва гаряча нам руки сплете,
В минуле – ні кроку, ні шансу,
В майбутнє – з надії вогнем.[/i]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2014
[color="#134f0a"][i]Золотоверхий мій соборе,
Тебе омила нині кров,
І зарево червленокоре
Зійшло над шатрами церков.
Золотоверхий мій страждальцю,
В молитві не зімкнеш очей.
У долі, ма́буть, стислось п’яльце,
Бо нам вона страждання тче.
Золотоверхий мій, борися,
Допоки пульс б’є ритми скронь,
Поки жагли́ві сонця криси
Цілують калинових грон.
Золотоверхий мій, вкраїнцю,
Ти став обителлю для всіх,
Твого терпіння точать вінця,
Та ти прощаєш лютий гріх.
Золотоверхий мій, ти зможеш,
Теплом з’єднаєш Захід й Схід.
В тобі рокоче слово Боже,
Ти перейдеш це горе вбрід.
Золотоверхий, криком строф
Тобі віддам вогонь душі.
Вже буде з нас петлиць й голгоф,
Ми рідні болем, не чужі.
[/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
[color="#082f8f"][i]Постріли. Кулі. Ніч.
Душі летять врізнобіч.
Спалахи. Морок. Жах.
Кров зріє на вітражах.
Мамо! Тату! Вже йдуть!
Квітку рум’яну зірвуть…
Я житиму в крихтах цих дат…
Хлопчику, кинь автомат!
Де ти? По тебе йду!
Руки немов у льоду…
Ні, я не вірю! Живи!
В жало́бі схилились церкви…
Сьогодні так сонячно в нас,
В мого серця міцний каркас!
Я не стану до бою , прости,
Замість ві́ршів не хочу хрести…
Матусю, вразлива я надто,
Та цими рядками крилата.
Хай звірі ковтають слину,
Буду жити, щоб жи́ла Вкраїна![/i]
[/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
[i] За життя своє вдячна я Богу,
За хвилину прожиту і день,
Сподіваюсь, що вірну дорогу
Я обрала у щасті пісень,
У яскравій та чистій калині,
У розмаї смарагдових трав…
Горда я, що живу в Україні,
Де козацький дух вільно блукав,
Де незламність та воля чатують
Найлютіших, страшних ворогів,
Де п’янкі аромати чарують,
Де Трясило показував гнів.
Де Карпати отьмарюють розсуд
Височінню могутніх вершин,
Де буяв і буяє по досі
Дід Дніпро, де Шевченко спочив.
У родючім, гостиннім раю
Розмістилася наша Вкраїна,
Так плекайте державу свою,
Як плекаєте рідну дитину!
16.08.2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2014
[i]Жизнь – это мука, жизнь - это страх,
Жизнь – это горечь, и радость, и слезы,
Капля надежды в наших сердцах,
Неисполнимые мысли и грёзы…
Жизнь – это всё и даже ничто,
Жизнь – это счастье или печаль,
Я в жизни многое или никто,
Жизнь наша как раскалённая сталь.
По ней невозможно пройти без потерь,
Захочешь ты большего и обожжёшься,
Что с этим миром стало теперь?
Уж счастья наверное и не дождёшься.
Но что ж это, счастье, когда же придет?
Или оно заждалось уже рядом?
Его ведь никто уже не заберёт…
Что-то пронзает таинственным взглядом
Всю душу и тело, и сердце моё,
И я понимаю, что стало со мною,
Ведь счастье, когда тебя любит и ждёт,
Тот , кто всегда будет рядом с тобою,
Когда все надежды и мысли, мечты
Осуществятся, и хлынет волною
Чувство, сильнее чем я и чем ты,
Вот что всё это такое…
2011 г.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480665
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.02.2014
[color="#0b5907"][i]- Ну де ж ти, весно? Де ти забарилась?
В чеканні я живу уже давно…
Надіюсь на твою ласкаву милість,
З душі всотати сму́ткове вино.
Його зима мені подарувала,
Та я хитких не хочу нагород,
Я хочу лиш життя, яке пізнала,
Коли пірнала в вир джерельних вод.
Сміялась щиро ти мені в обличчя,
Волоссям гралась, як мале дитя,
Летів за нами вітер по узбіччю…
Та в ті часи немає вороття…
- Ну хто тобі сказав таку дурницю? –
Мені назустріч ринула весна. –
Ще все попереду, життєву крицю
Ти викуєш із зоряного дна!
Повір мені, ще вистачить нам часу,
Щоб знов відчути повноту життя,
Я буду в серденьку, з тобою разом,
І повернуться чисті почуття!
Я постелю в душі безмежний рай,
Щоб солодко тобі і взимку спа́лось,
Буятиме лункий світ-водограй,
Щоб пахощі солодкі в ньому слались.
Я подарую віру в світлу долю,
До кожної хвилиночки любов,
Як забажаєш, матимеш ти волю
Вертатися до мене знов і знов!
- О, дякую тобі, розкішна панно,
За всі дари, за щастя буревій,
Я кожну мить плекатиму старанно
В душі і серці ніжний погляд твій!
2011 р.[/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480479
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2014
[i]Не чекай поки стихне гримуча гроза,
Потанцюй під її п’янку бачату.
Ще ніхто твою душу не розтерзав,
Бо ти вмієш від тіні своєї тікати.
Не чекай поки доля підкине шанс,
Виривай із лап, вигризай до болю,
Та не бійсь: затавроване лиш дисонанс,
А в тобі баланс, зшитий з грат і волі.
Не чекай дзвінка, а дзвони близьким,
І не змінюй голос, як говориш з ними,
Будь собою завжди, або вже ніким,
Твоя роль одна, інші половили.
06.10.2013[/i]
[color="#071a29"][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2014
Хорошо вообще не думать
И не вспоминать:
Задом наперёд рубашку
Можно одевать,
Толку, правда, в этом нету,
Но и нет беды,
Если ты не на работе
И не в школе ты;
Если должен ты кому-то,
То не отдаёшь,
Совесть ведь тебя не мучит,
И не гложжет ложь.
Плохо лишь, когда ты сам
Будешь отдавать -
Деньги все тогда красиво
Станут уплывать.
Дни рождения не помнишь,
И соседей смех.
В том беда, что твой наступит,
И забудут все.
Ничего, ты сам устроишь
Праздник и с душой
Съешь ты много шоколадок
Ну и торт большой.
А потом... Наркоз, палата,
Вся в слезах семья,
Много-много шоколада
Выйдет из тебя.
Завтра снова на работу,
Но тебе плевать,
Сядешь телек ты посмотришь
И пойдёшь в кровать.
Где-то к ужину проснёшься
Следующим днём,
Убираться забываешь,
Весь захламлен дом.
Лишь затылок ты почешешь,
Нудный кинешь взгляд,
Не подумаешь:"О, Боже,
Всё верни назад!".
Через пару дней уволят,
И зарплаты нет.
Год пройдёт и ты как старый
Африканский дед:
На тебе одна повязка,
Нет почти волос,
Лишь зубов осталась вязка
И в руках кокос.
Может весь сценарий странный,
Но ведь правда есть:
Если над собой работать -
Мир окажет честь.
Иногда привычка думать
И приносит вред,
Но в основном она нас кормит,
Бережёт от бед.
Было бы, конечно, лучше
Помнить счастье лишь,
Да только все воспоминанья
Составляют жизнь.
03.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480365
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2014
Я иду, себя не вижу,
Только на других
Взгляд бросаю, словно с крыши,
На своих двоих
Я иду, косаясь неба
Краем головы,
Носом тучи розгоняю...
Вот на что мне вы?
Я о вас тогда лишь вспомню,
Если на беду
Наступлю я, как на грабли,
Вот тогда приду.
А сейчас ведь всё в порядке,
Мой всё шире шаг,
С вами пусть с одной мы грядки,
У меня свой флаг.
Я иду, как царь, не меньше,
Расступись, народ,
Если кто уж не пропустит -
По миру пойдёт.
Я иду, но гордость-бяка
Кинула свинью:
Вот уже сижу я в луже
И асфальт кормлю.
Тут мораль, ну проще нету:
Под ноги смотреть,
А не выбирать комету
И за ней лететь.
Жизнь подарками богата,
Но урок подаст,
Меньше пафоса, ребята,
И воздушных фраз.
Кто людей не замечает,
Мысли лишь в себе,
Тот все лужи измеряет
По своей ходьбе.
24.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480322
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.02.2014
[color="#3d0606"][i]Я не вмію читати вірші
І писати я їх не вмію,
Просто часом я ними хворію,
Ніби грипом, чи ще чимось іншим.
Ось іду я собі спокійно,
Перехожим вдивляюсь у вічі,
Та не так, як на допиті слідчий,
Лише тихо,легесенько, мрійно…
Аж раптово хапає за комір,
І вперед підганяє дужо,
Вітер мій, що за мною тужить,
Мій укоханий сонця колір.
В алебастрово-ніжну хвилину
На плече всадовиться натхнення,
Ледве чутно почнем одкровення,
Задихаючись трунком жасмину…
Я не знаю, чому так зі мною,
Передбачити цього не можу,
Я звичайна, як всі перехожі,
Не ховаю я крил за спиною,
Та наснага окрилює часом,
У найважчий момент дає сили…
Кого ніби давно вже згасили,
Сяй той між Олімпом й Парнасом.
27.02.2013[/i][/color]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480092
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2014
Явись мені вві сні, моє натхнення,
Даруй мені мандрівку в чудеса,
Мов благодать Господня, мов благословення,
Мов річки кришталевої сльоза.
Мене ти проведи крізь темінь ночі,
Крізь дзвінкобарвні іскри проведи,
У зоряних воріт зустрінь мов зодчий,
Зіграй на струнах чистої води.
Укинь мене у водограй ліловий,
Тоді в рожевокрилий виднокруг,
Відкрий світ таємниче-загадковий,
І полем огорни від всіх недуг.
А як прокинусь серед ночі раптом
І зрозумію вмить, що це все сон,
Мене порадуй гучнострунним жартом,
Залиш біля вікна зірок вагон :-)
01.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2014
Якщо серед мільйонів інших
Ти вибереш мене одну,
То перестанеш бути грішним,
Всотаю всю твою вину.
Якщо серед октав яскравих
Торкнешся нотки лиш мене,
Ніколи не всміхнусь лукаво,
У щасті ж бо вино хмільне.
Якщо серед бажань солодких
До серця лиш моє візьмеш,
Я подарую тобі дотик,
Що варт тремтливих зір мереж.
Якщо у міріадах погляд
Лиш до моїх очей припав,
То знай – приспиш ти все холодне
І збудиш плин палючих лав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014
Всё так же что-то ищем мы по свету,
Всё так же мы летаем в облаках,
Нас жарит лучик ультрафиолета,
По-прежнему от близких прячем страх.
И в годы свежей юности пьянящей
Заката цвета носим мы очки,
Как и всегда, в конце лишь чёрный ящик,
Но редко чувства, прям чтоб до доски.
Как в прежние часы влекут нас звёзды,
Вопросы те же спать нам не дают,
И часто шутки принимаем мы серьёзно,
Как раньше мчим туда, где есть уют,
Где греют нас отцовские молитвы,
Где льнут мелодии родные до крови,
Пока не полоснёт нас жизни бритва,
Пока пульсирует в мозгу одно «Живи!».
Пока мы ведаем где правда, а где ложь,
Пока есть силы, чтоб врагов своих простить,
Пока не выдаёт пред смертью дрожь,
Доколе будет хоть один, кто любит жить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479906
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.02.2014