Ndyusha

Сторінки (1/5):  « 1»

Сон

Заплющивши  очі,
За  мить  біля  ночі.
Буду  із  тобою,
Десь  у  раю.
Взлетимо  ми  високо,
Там  де  нема  нікого.
Веселитися  не  гріх,
Це  почуття  зникне  за  мить.
Я  йду  на  твій  клик,
Це  моє  бажання,  
Ти  моє  покликання.  
Я  тебе  вигадала,  
Ти  не  моя  доля.
Ти  обмана,
Для  мене.
Не  будем  ми  спати,
Сьогодні  ця  ніч  для  нас,
Місячне  сяйво  на  запас.
Ми  з  тобою  різні,
Ми  з  тобою  не  особливі,
Прсто  на  інших  не  похожі.
Ти  моя  уява,  
А  я  реальність.
Тільки  пішки  зорі,
Нічні  фонарі,
Вони  ні  вчому  не  винні,
Всерівно  не  вірю  їм.
Не  вірю  вітрові,
Бо  приносить  погані  звістки  він.
Пекуче  сонце,
Своєї  черги  чекає,
Після  ночі,
Зрозуму  зводить,
У  не  тяму  приводить.
Місяць  покличе  у  прірву,
Йому  теже  я  не  вірю.
В  ній  наші  солодкі  години,
Не  наші  провини.
Природою  можна  тільки  милуватися,
І  нічому  тут  дивуватися.
Тільки  тепер  забути  я  мушу,
По-іншому  незможу,
Що  існуєш  ще  ти.
Мені  ти  прости,
Прощаюсь  з  тобою,
Бо  так  жити  не  можу,
Реальність  світок  кличе,
А  сон  почекає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2013


Ріка

Стою  я  над  тобою,
Чудовою  рікою.
Туман  низько,
А  я  так  близько.
Ти  маниш,  
І  до  себе  кличеш.
Я  йду  до  тебе,  
І  не  чую  заді  себе,
Як  кричить  сорока
Славнозвісного  пророка,
І  той  не  безгріха.
На  кров  мою  зазіха.
Та  не  дамся  живою.
Краще  стану  я  рікою,
І  вкраї  далекі  податися,
На  долю  не  зарікатися.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2013


Без назви

         ***
І  знову  ми  одні  
Серед  ночі.
Я  пянію,
Свідомість  втрачаю.
Ні,  не  від  вина,
А  від  чого  незнаю  сама.
Ти  дуже  високо  піднявся,
Але  правду  дізнавшись,
Дуже  низько  упав.
Тільки  не  кричи  від  болю,
Адже  вороги  почують,
Та  все  одно  пошкодують.
За  зраду  не  прощають,
А  деякі  убивають.
Довірся  мені,  
І  все  буде  добре.
Я  самого  тебе  не  лишу.
Бо  знаю  якщо  зашкоджу  тобі,
То  не  пробачу  собі.
Ми  одне  ціле,
Памятай  про  це.
Ти  мій  пяний  ангел,
Тільки  без  крил.
Я  допоможу  тобі  
Піднятися  на  небеса,
Там  де  вся  краса.
Потрібен  час,  
Де  його  взяти  для  нас?  
         ***
Ти  ж  сама  знаєш,
Як  мене  кохаєш,
І  мені  ж  довіряєш.
Тому  і  у  мене  причин  немає,
Щоб  тобі  не  довіряти.
Все  ж  не  збираюся,
Знову  з  тобою  прощатись.
Ти  мені  потрібна,
Як  ковток  повітря.
Часу  для  нас  не  існує,
І  неба  я  вже  непотребую.
Я  залишу  там  страждання  свої,
Хочу  залишитися  на  землі.
На  небесах  немає  тебе,
А  без  тебе  немає  мене.
Упавши  на  землю,  
Я  ненач  е  проснувся  від  довгого  сну.
І  тебе  кохана  прошу
Не  дай  мені  заснути  знову!!!  ́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2013


Подарунок із небес або Прокляте серце

Зоря  запальна,
Серце  прокляла,
І  до  моря  привела.
Сяйво  місячне
Показати  хотіла,
Але  я  пізнати  його  не  зуміла.
Крадькома  день  наступав.
Прохолдний  вітер,
Злегка  мені  нашепотів:
"Настав  час,
Піти  від  нас"
Сеце  прокляте,
Старі  рани  розкриє,
Душу  кровю  залиє.
Свідомість  пропадає,
На  очах  туман.
Ноги  тремтять  від  болю,
Дихати  не  можу,
Закричати  я  хочу,
Та  ніхто  не  почує!
А  може  я  помираю?
Та  на  смерть  вроді  не  похоже.
А  якщо  сплю,
То  чому,  прокинуися  не  можу?
Адже  я  Бога  прошу,
Залишити  мене  живою.
Раптом  з  очей  туман  упав.
І  я  побачила  на  дні  моря,
Краєвид  прекрасний.
І  незамітила,
Як  хвиля  мене  накрила.
Мені  здалося,
Ніби  я  знову  дихаю.
Сон  це  чи  смерть,
Але  назад,  я  не  повернусь,
Тому,  що  це  подарунок  із  небес!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468605
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.12.2013


Безсонниця

Безсонниця  напала,
У  кайдани  закувала.
Час  нещадний  іде,
Темна  ніч  у  туман  впаде,
Вмить  кохання  прийде.
І  сонце  зійде,
Нічні  світила  згаснуть,
Ніхто  і  не  помітить.
Як  знати,  що  ти  це  ти,  
А  час  не  спинити.
Життя  коротке,
І  без  поводка.
В  яку  вулицю  заверне,́́
Туда  і  шлях  прокладе.
Червоний  палац  розстелиться,
І  твоє  майбутнє  пройдеться.
Незнаючи  страху,
Немає  назад  шляху.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468478
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.12.2013