| Сторінки (5/497): | « | 1 2 3 4 5 | » |
З кінця світів…
-То звідки ти прийшла?
-В садах Цейлону я лягла туманом…
-Назви ж ім’я… - Його - я не знайшла…
Я хвиля…
що котилась океаном…
Коли світи
Згоряли за вікном…
Тебе в обійми кликала таверна…
Я мандрувала океанським дном
Із силою
і вірою Жуль Верна…
Яке стояло літо
В Лім-по-по…
Входили в моду маєчки і стрінги…
Зійшла зі сторінок Едгара По…
І на вік-енди
бігала до Кінга…
-Мені здається,
Я ту хвилю вів…
Так чітко відчуваю за спиною…
-Чому ж тоді боїшся, милий звір,
Сім тисяч льє
глибоко під водою?
-Лише скажи…
Ніколи і ніхто…
(В очах зелених – всі відтінки квіту…)
Яке стояло літо в Лім-по-по…
З кінця світів…
і… до початку - світу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2015
Дві зіроньки…
Дві квіточки… дві тіні…
Ти кожну добре знаєш на ім”я…
Як барви дві – весняні… і – осінні…
Де перша – Світло…
друга – то Пітьма…
Візьмеш у руки
Сонячну гітару…
Чи плач землі, який не знає меж…
Яку із них ти матимеш за пару?
Котру собі
до танцю обереш?
З тією,
Що у сонця вкрала нитки,
Сплетеш чарівно - сонячний танок?
Чи обереш вечірній спалах скрипки
На дві октави
ближче до зірок?
Чарує ніч…
Та почина світати…
І ранок розчиняється в імлі…
Яку із них?! – ніхто не може знати…
Щасливою ти
зробиш на землі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2015
Ступаю у літо,
Як бранець ступає на плаху…
Не вмію інакше… а, може, інакше – не хочу!
Вбиваю в собі ( так прицільно!) сполохану птаху…
І вже забуваю –
у неба заплакані очі…
Ступаю у літо…
Вчорашній розгублений птах
Шукатиме неба сьогодні без стримку і міри…
І я відчуваю… так легко іде по слідах
Хтось сповнений смутку…
і, зрештою, повен зневіри…
Ступаю у літо…
Як бранець – востаннє на плаху…
Де кожна мадонна - сміється мені вітражами…
Де ти не впізнаєш в мені розчаровану птаху…
А зорі?!!.. а зорі мої – міражі…
міражі… міражами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583291
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2015
А що тобі - в мені?
Лише Весна…
Сполоханим промінчиком зігріта…
Хіба ж я не зі снів твоїх прийшла?..
Приймеш таку?..
але ж, ти прагнеш – Літа…
Яких іще
Чекатимеш зізнань?
Кружлятиму!.. впадеш у трави – досить!!!
Що знаєш ти про біль і смак бажань?
Що знаєш ти?..
коли вже кличеш - Осінь…
Твоя печаль -
До осені вітрів...
І ось уже згоряю жовтим листом…
На грані цій спілкуються - без слів…
Похміллям… болем…
смутком… падолистом…
А хочеш, я тобі
Зіграю блюз
Самотніх вулиць… зі смаком бензину?
-Що за канал?... - та знову фільм - дивлюсь…
Отой, де ти вкінці
покличеш – Зиму…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583131
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2015
За мотивами фільму
“Персонаж”
Лежала
На сіренькому дивані,
Допоки прибирала я оселю…
Якісь розумні фрази (дещо – рвані)
Кидала поміж поглядом у стелю…
-“Та припини!..
Не варто так старатись…
Ти скоро перетворишся на Мауглі…
Нам для початку треба розібратись,
В якому ми знаходимося жанрі…”
Складала губки,
Наче вхід до раю…
Усе бриніла,ніби пилорама…
-“З отого, що я тут спостерігаю,
Здається, це - класична мелодрама…
Це – мелодрама…
Власне, так важливо,
Не заблудитись в світі інтермедій…
Бо може бути (і цілком - можливо!) -
Ти героїня гіршої з трагедій…
Так… зупинись..
Нічого не роби…”
(Як же дратує звук цих пилорам!)
-“То, може, в роті виростуть гриби?”...
-“Сюжет повинен розвиватись – сам!
Ти просто
Собі паузу береш…
Не чистиш зуби… не вмикаєш світло”…
-“Але ж - сніданок!”... – “Пропоную – фреш…
Ну… зробиш собі якось непомітно…
Тут головне –
Впіймати саму суть..
Не витрачати на все зайве сили”…
-“А раптом (по – сюжету) мене вб”ють?”
-“До божевілля це було б – красиво!”...
-“То, власне,
виглядатиме нормально,
Якщо я попадусь в липкі тенета?”
-“Та ні… це буде просто – геніально!
Заради неповторності сюжету…
Вінок лавровий
Поштою пришлють”…
Усе повчала… бубоніла вперто…
-“Можливо, навіть премію дадуть…
Ну, звісно, розуміється… посмертно…
Пора б уже
До мене прислухатись,
Я все-таки, твоя Рожева Муза!
Бо може статись… всяке ! – може статись!!!”..
І розплилась по кухні, як медуза…
-“Тобі усі
Кричатимуть – на біс!”
-“Чи не пора вам… розім’яти - ніжки?”
Вже чула, як свербить у мене ніс…
Й блищали очі у моєї кішки…
Невдалий день?..
Занадто дивний сон?..
-“А, може, вам провітритись? Міледі?!!”...
І – зачинила двері на балкон!
Здається, я- в найкращій! - із комедій…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582761
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2015
Знайди мене, Небо…
Над прірвою в стиглому житі…
Коли мені байдуже стане до всіх і всього…
Впізнай мої очі, востаннє зухвало відкриті…
Впізнай, бо я справді,
чомусь, - не від світу цього…
Коли вже нічого немає…
Та власне, й не треба…
І ти вже не прагнеш красивих сумнівних шляхів…
Впізнаєш мене, надміру відчужене Небо,
Оту, що так легко
скотилась в долину гріхів?
Коли ще не жаль, ще не відчай –
До болю у скронях…
Іще не розкаяння…ні!... але – звідки цей щем?!
Коли твої рани болять – на моїх вже долонях…
Дозволиш мені залишитись
під твоїм дощем?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2015
Я вперто шукала
ПосЕред отих візерунків…
Що мороз малював на вікні… аж покИ не затих…
Історію сніжно – пекучих твоїх поцілунків…
Єдину пряму
серед сотень і тисяч кривих…
Я вперто шукала
В безмежжі усіх лабіринтів…
І ось в результаті шукань… і відкладених справ…
До мене сміється в одному з найкращих будинків
Насправді жаданий…
і, знаю – лиш мій Мінотавр…
І раптом зникає
Кудись надоїдлива втома…
Той погляд знеструмлює легко все тіло моє…
-Проходьте, мадам, не встидайтеся… будьте, як вдома…
Насправді у мене…
що треба… для Вас уже є…
-Пробачте… шановний…
Пробачте, я тут – ненадовго…
У мене – робота… і купка – відкладених справ…
Я просто - шукаю… шукаю!.. отак неповторно…
-Станцюємо? –
раптом питає мене Мінотавр…
Мій погляд чомусь –
У підлогу… у стіни… у стелю…
І раптом три кроки назустріч… назустріч - йому…
-Я світло шукаю… оте… що вкінці… у тунелю…
А також єдину свою
- неповторну пряму…
…Станцюю так легко
Стриптиз я йому наостанок…
Бажання… чекання… торкання… сьогодні він – мій!!!...
-Танцюйте ж бо леді… танцюйте!... бо скоро – сніданок!...
І я гарантую
– пройдетеся Ви по прямій!..
А завтра – у баки
Сміттєві червоні вітрила…
А завтра – руїни… і смОрід відстояних ям…
Сьогодні ж… повірте…
Сьогодні! – дарую вам крила!...
Бо я Вас… бо я – Вас???..
Ви просто – танцюйте!..
…..……………….. мадам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581412
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2015
Прошу… мовчи.
Не витирай сліди.
Бо що ж тоді я залишу на згадку?
Ось чуєш?.. трави десь біля води:
"нема кінця…
як, власне, і початку"
Я все ще тут -
у мареві вітрів.
Ці очі…ти їх знав уже раніше.
Така, якою вперше ти зустрів.
(мовчи, моя душа...
мовчи… тихіше)
Потім хтось скаже:
"все!.. нема її,
тієї, що зустрів собі на лихо"
(послухай, як енергія землі
тримає нас...
ти ж чуєш?.. тихо……тихо) …….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2015
Навкруг – пітьма…
Лиш зоряний камінчик
Метеоритно зблиснув у вікні…
І ще самотній місячний промінчик
Щось малював
у мене на стіні…
На підвіконні –
Півпорожня склянка…
В зіницях - відчеканились вогні…
І хтось мене покликав – марсіанка…
Я ж чула… хтось покликав!
може, ні?..
Можливо,ніч
У зоряній оправі?
Чи сяйво, невловиме… мовчазне…
-Хто дав тобі таке свавільне право
Серед пітьми –
торкатися мене?!..
Ріка котилась
Місячно на груди…
Сліпила очі… скапувала з пліч…
І раптом хтось – вставай… іди між люди…
Я сперечалась –
не розгойдуй ніч!..
Нащо мені
Чарівний цей олівчик?
Для недоспань?… для недослів?… для не…
Самотній самовпевнений промінчик…
-А як же біль?.. як – біль?!
-А біль?……….. мине……...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2015
За мотивами повісті
“Тіні забутих предків”
-Кохатимеш? .. мовчали сині гори…
Лиш вівці сполошилися в отарі…
Лякала ніч глибинами, як море…
Бездонністю… - Чи будемо у парі?
Чи будем?... гей!. - торкалося смерічок…
Кричало в ніч… котилося по схилах…
Топилось в чорних водах темних річок…
Зникало... зникло…- чи буду щаслива?..
…- за тих, хто не вклонився цьому дню…
Кого світи заводили в оману…
Хто світлу, водам, вітру і вогню
Дари складав… за зниклих у туманах…
Чия дочасно сплавилась свіча…
Хто в коси не вплітав весільних стрічок…
За блиск… що жив в закоханих очах…
Та розчинився – в чорних водах річок…
-Кохатимеш?.. – питалася у гір…
Лиш коні рвались злякано в кошарі…
В лісах озвався невідомий звір…
А той,що вмів, зганяв докупи хмари…
Звивалась річка зраненим вужем…
Земля кричала!.. плакала – вербою…
І різав хмари грозовим ножем
Отой, що вмів… пускав їх за водою…
Торкалась ніг смерЕкова сльоза…
Котилась небом – неймовірна сила…
Гроза?.. Гроза!.. на гори йшла – гроза!
-Кохатимеш?!! ……. Палагна… ворожила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2015
Поговори зі мною,
як вогонь
сплітає пасма в синьому каміні…
Коли з моїх розпечених долонь
злітають…
по кутках сідають тіні…
Коли – напівбажання…
Напівсмак…
Змалюють напівкола… напівзвуки…
Коли ніхто… і звуть його – ніяк…
Той привид,
що узяв мене за руки.
Коли – напіввагання…
Напівсни
зникають у вечірньому безмежжі…
І,власне, так далеко до весни…
А до зими –
лиш крок необережний…
Коли у напівтемряві
зізнань
гойдає вітер дику незабудку…
І серце так палає від бажань…
Лише душа
шукає напівсмутку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2015
-Волосся заквітчати
Не забудь…
-Навіщо це?.. - Можливо, буде – танець…
-Але ж… збиралась я в останню путь…
-Із цих причин горить
такий рум’янець
Червоним маком
В тебе на щоці?..
-Червоним маком?.. та не може бути…
Послухай, як курличуть журавлі…
І божевільним
присмаком отрути
Гірчить вино…
Злітають із орбіт
Знайомі зорі… і зникають – квіти…
Тримай мене… коли весняний цвіт
Накриє сніг
за мить одну до літа…
Коли наосліп
У пітьмі іду…
З шляху збиваюсь… знову повертаю…
І зрештою, нічого не знайду…
-Чому ж ?..
- Бо я не знаю… що?! - шукаю…
-Можливо,край?..
-Але ж – немає – краю!
Лише снігів полярних біла суть…
-По маргаритках я тебе - впізнаю…
Волосся заквітчати
- не забудь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576844
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2015
( їй…вишуканій і витонченій…
справжній парижанці…)
Це станетья…
Якось по краплі… а раптом - одразу…
Наснилося… в дикому полі збирала букет…
І ось в епіцентрі якогось астрального лазу
Впаду на одну із далеких,
красивих планет…
Впаду… і прокинусь –
Від свіжості твого подвір”я…
Ці трави… ці квіти… бажання…насправді - пісні…
І вже розумію - легенди… казки і повір”я
Шепочу на мові якійсь
невідомій мені…
Ці трунки хмільні
Тут повсюди!… мені – саме впору…
Я – спомин... я - сповідь… я, зрештою – синій туман…
І ті… що завжди так далеко… і,власне, десь поруч…
Сміялись - тепер ти говориш
на мові землян…
Візьму те чар – зілля
З собою… поставлю у вазу…
Дивитимусь... може, й згадаю… що пахло, як мед…
Пробачиш мене, мій земний розчарований князю,
За те… що не стала моєю,
найкраща з планет?
Не стала моєю…
Освячені росами квіти
Гірчать полиново, але ж не твоя в тім вина…
Я просто не можу! - отак безнадійно!!! - сп”яніти…
Пробач мене, князю,
немає… такого вина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2015
Що нам цілунки…
Дотики… слова?
Забудеш завтра ти моє обличчя…
Пробач,що я в життя твоє ввійшла,
Як входить в дім
мара із потойбіччя…
Вінок сплітаю
Із карпатських трав…
Сміються очі волошково – сині…
Промовиш ти – “Я так тебе чекав…
Скажи, чому?! –
не залишаєш тіні…”
-“Так тіні ж – тут…
Вони – кругом!”.. і я
Лежу у травах… ніг не відчуваю…
Мене питаєш –“ Як твоє ім”я?!”
І я відповідаю –
“ Я - не знаю!!!..”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575916
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
(за мотивами фільму «Персонаж»)
– Як це чудово,
Що я Вас зустрів…
Я мав видіння… бачив дивні знаки…
Мені приснилось… поміж двох світів
Для Вас несу в руках червоні маки…
Це приказали
Голоси, пробачте,
Що маю Вам зробити подарунок…
Благаю Вас, не смійтеся… й не плачте…
Лише візьміть із рук моїх… пакунок…
Коли хвилююсь…
Плутаю слова…
– Та не хвилюйтесь… бо я справді – рада…
– Місили тісто Ви... така жива…
Я ж бачив Вас, чомусь, на барикадах…
Ось тут згубив
Останній шанс для втечі…
Коли дивився на чутливі губи…
Я відчував лиш смак Ваших тістечок…
-Та ні… Ви витріщалися - на груди!…
-На груди?.. Ні!..
Цього – не може бути!..
Це,власне, зовсім - не в моєму стилі…
Лиш думав… чи зумію їх - забути?…
Тістечка ці… такі… до біса – милі…
– Який насправді
Вміст отих пакунків?
– Ах, вміст?.. читайте!.. там є напис ззовні…
– Самі ж Ви не приймали подарунків?
Вам не здається, Ви – непослідовні?
– Я й сам не розумію,
Що роблю…
Але ж я – мушу… я цей голос – чую!..
– А можна… я усе оце – куплю?
Так це ж – ідея! Я – усе – купую!
– Вся ілюзорна…
Зоряна така…
Вам б щось від “GUCCI”… маєчку від - “PUMA”…
– Що ж там – насправді? – Борошно... – Мука?!!
– Я кращого нічого… не придумав…
Як же красиво
На тендітні плечі
Скидає місяць саван кожен раз…
- Це борошно… спечіть собі – тістечок…
– Чому? ..Навіщо?.. Ви?!.. – Я… хочу… Вас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2015
Я чую... я знаю...
Спотворені межі хвилин.
Розкручує Всесвіт зворотнього відліку час…
Віддаш мені, Море, скарби твоїх чорних глибин?
І… Море - хвилюється –
…………. Раз………..
Чи зможу? чи встою?
З тобою тепер наодинці…
На гребені хвилі… невже я дістануся дна?!
Які в тебе плани сьогодні стосовно чужинців?
І… Море – хвилюється -
………….Два………..
Штормить… безпричинно…
Безжально…безмежно… і я
Хворію тобою… й мене розіп’яли вітри
На скелях твоїх… так яке ж твоє справжнє ім”я?!
І… Море – хвилюється -
…………..Три………..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575413
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2015
Можливо…в якомусь
З наступних красивих життів…
А, може, і ні…бо,здається, того – не буває…
Якийсь подорожній торкнеться моїх почуттів…
За сотні віків…
в переповненім надто трамваї…
Якийсь подорожній
Торкає соляні стовпи
В піщаній пустелі… яка без початку і краю…
Що буде зі мною, якщо я відправлюсь – туди?!
Що матиму я?...
і що зараз, насправді, я маю?
Окреслені межі
Для наших усіх відчуттів…
Криваві стигмати назавжди чомусь відболіли…
І навіть під страхом сірчано-соляних дощів
Покинуті наші міста
ми забути не сміли…
Зникає минуле…
І зовсім нема майбуття…
Лиш тільки на храмах, як завжди, нова позолота…
Я знаю, ви легко забудете моє ім”я…
Я знаю… я знаю!..
- Пробачте, це Ви – жінка Лота?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2015
Як в тишині
Торкнеться нота чиста
Сп”янілих вулиць… спогади – облиш…
Знайди її в бетонних мурах міста…
Назви якось…
можливо – Тиша Тиш…
Коли вчорашні дні
Тобі – не раді…
Відкинь назавжди свій нестерпний жаль…
На швидкісній спинися автостраді…
Назви її –
Замріяна Печаль…
Коли пече…
Ні зустріч… ні прощання…
Впаде із рук… зламається перо…
Не називай її – Розчаруванням…
Коли на всіх табло –
лише …” zero”…
Без слів… торкань…
Без всякого втручання…
Перлини сліз березових підвісок…
Не називай Хвилиною Мовчання
Одну з своїх
найкращих одалісок…
Коли тобі –
Ні вороги…ні друзі…
Вона - твій Острів із тропічних пальм…
Тож – розвертайся!..- на потрійній смузі…
Під свист протяжний
всіх можливих гальм…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2015
Та хто ж ти?.. Лиш Вітер,
Що коси мої розпустив…
Розвіяв, розсипав… а серце – розіб’єш об скали?..
Ти той, що у собі безодню жагучу вмістив...
Й отримають ті,
що раніше- нічого не мали…
Й зігріються ті,
Що ніколи не знали тепла…
А ті,що втомились – спочинуть… і Сонячні Храми
Відчиняться тим,що в зневірі дісталися дна…
І ті, що голодні… і ті…
але що ж – буде з нами?!..
Почуй мене,Вітер…
Бо знову торкаєшся ти…
Так ніби в одну мить усі скрипки світу заграли…
І раптом між нами - численні згорілі мости…
І ріки безмежні -
криваво-червоної лави…
Ти той…що у синю
Безодню так легко повів…
Лише зчарувавши гілками вишневого цвіту…
Це море… яке вже не бачить своїх берегів…
І я забуваю… що ти –
зовсім з іншого світу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572272
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2015
( за мотивами фільму « Персонаж»)
Не пишуться вірші…
Як, власне, і проза… облава…
У чому насправді комічність такого моменту?
Відкрила вікно… і у зоряну ніч прокричала
– Благаю!.. хто-небудь… надайте мені – асистентку!..
Задумалась ніч…
Неймовірна… така мовчазна…
Та, мабуть, благання почув таки зоряний купол…
Красива і ніжна на кухню до мене зайшла…
Відкинула пасмо… – Пробачте, у вас – творчий ступор?..
Відсунула штори…
Дивилася в зоряну ніч…
Аж надто чуттєво погладила «коврик» і «мишку»…
Потім – обережно моїх доторкнулася пліч…
– Я вам необхідна, аби ви закінчили книжку…
Була у якомусь,
Пробачте, рожевім плащі…
Ступала граційно, немов професійна спортсменка…
– Шпіонка?!! – це вирвалось якось мені від душі…
Присіла красиво… – Даруйте, лише – асистентка…
У міру привітною…
Милою – була вона…
Запитую – ви коли-небудь блукали в пустелі?..
Лише артистично зробила ковточок вина…
Здавалось... вона рахувала точкОві на стелі…
Запитую – може,
За вами горіли мости?
Оті, що прислали, мабуть, дали справжнього маху…
Та чим же мені може Муза ця – допомогти?
Їй жодного разу - не мріялось скочити з даху…
Чомусь захотілось
Підлити їй трохи вина…
– У вас орхідея (вже вкотре), я бачу, зів’яла…
Якою ж страшною, здавалась моя їй вина…
Розгублена Муза – на кухні у мене стояла!..
– Невже ви самі!
- оце все необачно скурили?
Все тицькала в очі красиву мою попільничку…
– Ну… хоч би… метеликів ви на Суматрі - ловили?!
Та, власне, останню, тушила я вже - у сільничку…
Усе белькотіла –
Про рими… неправильні ямби…
Я ж – слухала звуки… мелодії всіх перевулків…
Я їй - усміхаюсь ( з гостинністю чорної мамби)
-Та ні… не хвилюйтесь!.. це я… накупила - «окурків»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571740
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2015
Пробач мені…
Якщо цей дощ – надовго…
Як водами змете чарівний грот…
Якийсь бродячий дивний дикий динго
Поцупить в тебе
(вкотре?) бутерброд…
Пробач мене…
Як плакатиме Небо…
Замовкне раптом флейта чарівна…
Він не просив… але ж йому – так треба!…
А нам з тобою –
вистачить й вина…
Коли не видно
Дна у небокраю…
Межі немає – у вселенських вод…
Коли це Небо - розпачем ридає!…
Пробач йому -
вчорашній бутерброд…
Ах, там – салямі…
Не шкодуй!.. не треба…
Бо раптом в серці зробляться дірки…
І ще – дай змогу виплакатись Небу!..
Хай виє дикий динго -
на Зірки..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2015
І знову сьогодні
Відмовились йти на папір…
Розлючені рими втікали від мене у сіни.
Одна, надто вперта, оскалилась, ніби вампір…
І я відступала,
руками тримаючи стіни…
Ці рими зухвалі
Мене заганяли у транс…
Вони реготались! (мені ж, власне, зовсім не смішно)
Бо я розуміла, нехай ілюзорний цей шанс,
Та раптом цю партію
виграють в мене успішно?
Трималась за стіни,
Стираючи пальці до дір.
Шептала цю мантру, благання… вже майже закляття.
Бо хочу - лиш ту!.. що оскалилась, ніби вампір,
Та личить безмежно!
до мого зеленого плаття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2015
Ішла така
Розлючена… красива…
З дороги збилась у сосновій пущі…
Своїх стежок знайти було – несила…
То й ворожила –
на кавОвій гущі…
І випало –
Іти мені по росах…
Кохатись з Вітром – в синій круговерті…
Для мене Сонце – блискітками в косах!
І Небо… що корабликом –
в конверті…
Вже навіть
Приміряла ордени…
Вмістившись зручно на гілках ялинки…
І раптом хтось – кричить мені згори
-Не смій торкати
чарівні Хмаринки!
А тут іще –
З мишачої нори
-Дам по макітрі, навіть і не пікнеш!…
І вже солідним голосом, згори:
-На Сонце глянеш…
зразу ж і осліпнеш…
Та що це?...
В мене - дозвіл на все є!
Я ж – ворожила! Не пройшло й півроку…
Сказала Кава, що усе – моє!
А Коньячок зітхнув
лише - Нівроку…
Ішла така
Розлючена… красива…
Регочеться травинка з мене – кожна!
Ображено я губки прикусила…
Ну як же так?.. Як – так?!!...
Мені ж – все можна!....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2015
Лише не кажи,
Що тобі заварила чар - зілля…
Занадто банально… цього не роблю зазвичай…
Це просто маленький шматочок мого божевілля
Скотився легенько
і впав замість цукру у чай…
Лише не торкатись руками…
Ах,вибачте… SORRI…
Згорілий на сонці… отой при дорозі бур”ян…
Давно берегів не шукаєш… розбурхане Море…
Я ж вилилась з чаші…
і влилася в твій Океан…
Смакую по краплі
Свою Розпорошену Тишу…
А спогади… спогади?... перший контрольний - в висок…
Самотність… яку ти мені необачно залишив
Стікає по стінках
і мій розплавляє пісок…
-Де наші світи?
– запитаю в Кривавої Мері…
Шпаківню змайструю зі свіжих кленових дощок…
Сьогодні самотності я відчиняю всі двері…
Налийте ж мені, музиканти,
………………… востаннє… на... посошок………..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015
Така як всі…
Таку її шукав?
В тій… що ходила дикими стежками…
Така, як всі! – сказав… як відрубав…
Отій що вила
з дикими вовками…
Але ж воно -
Залишилось в мені!
Хай вогник мій у домі тепло світиться…
Сніданок і вечеря - на столі…
Та кілька днів –
я неповторно - місячна…
Ті кілька днів
Шукатимеш мене...
Чекатимеш у барах... ресторанах…
Я повернусь… коли твій біль - мине…
Лиш на три дні
я зникну - у туманах…
Прозорі замки…
Чисті… голубі…
Тобі змурую… встелю їх - квітками…
Якщо колись я снитимусь тобі…
А – снитимусь!.. забудь…
пітьма - між нами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2015
Вона писала
Пальцями на склі…
Коли слова уже здавались - зайві…
Блукали тіні в неї на стіні…
Вели… і залишали –
в задзеркаллі…
Вона писала –
По той бік дзеркал…
Вивчала нові правила і стАви…
Допоки ти справляв свій дивний бал…
Без компромісів…
зрештою… без правил…
Але ж ти спершу
Все іще - шукав…
Чекав її зухвалості освідчень…
Та раптом – іншу в танці закружляв…
Сказав – Дивись!..
це нам малює Січень
Ці візерунки
Дивні на вікні…
Ця спраглість губ… ця неповторність тіла…
Метелиця кружляла вдалині…
І замітала серце –
Біло!… біло!!!…
І не згадаєш…
Знавіснілий Кай,
Як пили воду золотисті верби…
І ти якось раптово – забував
Такі магічні…
Чисті… очі Герди…
Та раптом стихне
Демонічний бал…
Акорди зникнуть - в тихому зітханні…
І в амальгамі тріснутих дзеркал
Ти прочитаєш –
….. Січень - не останній…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2015
Ця спрагла ніч…
Розсипане намисто…
І раптом щось – гронується в мені…
Ми віч -на–віч… Буденне сіре місто…
Воно – зникає…
зникне… ці вогні…
Оці вогні…
Не поспішай… не треба…
Я хочу довго йти серед пустель…
Вдихати зорі...місяць... вітер!.. небо!!!..
Не поспішай…
вогні твоїх осель
Побачити…
Ідеш мені назустріч,
Як бедуїн із флягою в руках…
Ти міг би йти… та… зрештою – не мусиш…
Ти просто знаєш –
я сама в - пісках…
Ця спрагла ніч…
Розсипане намисто…
Не поспішай… по краплі… тільки так…
… зникають зорі… місяць… спрага Стіксу…
І ми з тобою…
в золотих… пісках…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2015
Сміється небо
Мені просто в душу…
Рубці на серці – від безсоння слід…
Не вибираю… з нею бути - мушу!..
Цю землю знаю я –
вже сотні літ…
На чистій трасі
Залишаю КІА…
Шумить смерек колонний водоспад…
Я поспішаю… я таки посміла! -
Напитись знову
готики Карпат…
Не оглядаюсь…
Що там справа… зліва…
Ударом в спину - світло верхніх фар…
Але мені - нема до того діла…
Під чорним дубом
чарівник – мольфар
Мене чекає…
Неземне створіння…
Ця згарда –ТУТ!.. лиш відшукати –ДЕ?!!..
Ступити крок… у свої володіння
Він по гірській
стежині поведе…
Там папороть
Ховається від світла…
Її вогонь пульсуючий – в мені…
І знову вірю в те… що вона –квітне!!!…
Хоч всі книжки
писатимуть… що НІ!…
Рахують кроки
Зношені кроссівки…
Вбираючи енергію землі…
Гірських вершин нечувані платівки
Мою самотність
множать на НУЛІ…
Тут крони – в небо!…
Неймовірно темно…
У скроні б”є вогонь – від самих п’ят…
Я обіймаю… п”ю по краплі землю…
П”яніючи
від готики Карпат…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2015
Вже небо
Чомусь - так низько..
Сьогодні - занадто низько…
І вечір – уже не вечір
Совою кричить в імлі…
Немає шляхів – для втечі...
Дороги – занадто слизько!...
В пророцтвах твоїх, Предтечо,
Вогонь виривався з печі…
Й котився –
по всій Землі!..
Це небо
І справді – низько…
До болю… до щему – низько…
І ця турбулентність, Боже!…
Літак мій завис в пітьмі…
Земля небезпечно – близько…
Вона – безнадійно!!!.. близько…
Пихате, дурне дівчисько…
Ти все іще віриш… може…
Внизу –
рятівні вогні?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2015
Дякую Оленці Зеленій
за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564134
Котилося сонце
В обійми сипучих пісків,
Які почали мені снитись вже кожної ночі…
І я поверталась в безмежжя пустельних світів,
Щоб вкотре… востаннє?..
вчинити - нескоєний злочин…
І я повертаюсь…
Шукаю ту розу вітрів,
Яка відломила шматок мого синього неба…
Ось я вже - злочинець… і блиск золотих куполів
Засліплює очі…
і трави шепочуть – Не треба…
І трави шепочуть…
Ті трави з прадавніх світів…
Світів матіоли і дико-червоної рути…
Скажи мені, небо… розп"яте на вістрі вітрів,
Хто нам приписав
оці краплі п’янкої отрути?
Скажи мені,небо…
Та,зрештою, птаха в руці…
І пташок у небо чомусь випускаєм - нарізно…
Ця паморозь смутку - дісталася дна у ріці...
Мій злочин на чистому аркуші –
все ще ескізно…
А хочеш, допишемо?…
Всі кольори – у руках…
Цей погляд крізь мене… лише б не відводити очі…
І я, заблукавши в безмежно сипучих пісках…
Чи зможу згадати…
у чому… насправді – мій злочин?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564532
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2015
Не треба слів…
Вони повернуть біль…
Твої слова - несуть мене на рифи…
Вони – лиш грань… що поміж двох світів
Нам відкриває
змінені тарифи…
Вони – лиш грань,
Якої вже не жаль…
Коли відчуєш світу ілюзорність…
В якому я для тебе – лиш печаль…
Твоя – печаль…
можливо – неповторність…
Де безнадійно різні –
Я… і ти…
Де губи - так розхристано – солоні…
Бо що – слова?.. коли горять! – світи…
Цілуй… забудь…
що ми - у Вавілоні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2015
Кроками
Міряю довгу і темну кімнату…
Знаю... ти бродиш десь поруч зі мною в пітьмі…
Я – відчуваю… і раптом під шовковим платтям
В мене мурашки
пробіглись по цілій спині…
Спокою
Марно шукати… він нам тільки сниться…
Голос лунає з таких невідомих глибин…
Сонячно дивляться в душу великі очиська
Із покоління….
що легко назвалося – джинс…
Стуками
Серця відлунюють стіни кімнати…
Мій домовий заховався… і де він тепер…
Я розумію… що втечу оцю спланувати
Так безнадійно…
як втечу із СРСР….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2015
Лише піски…
Пустелею брела…
Води немає… І згадалось – хвоя
Колись так пахла в лісі край села…
Не знала – звідки…
І забула – хто я...
Чужі піски…
Чи справді вас - люблю?
Тепер… коли в мені – ваша присутність…
Пустельну воду я по краплі п”ю…
Вона і є –
моя єдина сутність…
Коли забуду я
Своє ім”я…
Коли з торнадо зникну – в круговерті…
Я вже – пустеля… Спалена земля…
Штат Арізона…
я – Долина смерті…
І раптом хтось –
Назве моє ім”я…
Опустить з неба… поверне до тями…
І я – згадаю, хто я… звідки… я –
Ота, що танцювала
під Дощами…
Цей край пустелі!..
Я його – знайшла…
Обмию ноги… може, витру сльози…
Пригадую – назустріч тобі йшла…
В руках у мене –
гілочка… мімози…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015
Малював…
Кольори сумні…
Ми ж колись почали - із білого…
Ті Вітри... що жили - в мені!…
Не торкатись
благали – Сірого…
Ті Вітри…
Що кричать! - в мені…
До небес підіймались глибою…
Поцілунки твої хмільні…
Вони зникли…
із Атлантидою
Загубились…
На дні морів
Потонули… чомусь... нащОсь…
Як шалено мій світ горів!…
І в мені вже
палало – “щось”…
Як забуду –
Нехай же хтось
Світ малює – моїми кодами…
І оте незбагненне “щось”
Підіймало мене –
над водами…
І оте
Незбагненне - “десь”
Вже розлилось моїми венами…
Коли світ твій зникав увесь
За очима –
чомусь… зеленими…
Не зумію…
Пробач мені…
Десь на сотні частин розпалися
Кольори… розгубились всі…
Але ж сірі –
для нас! зосталися…
Малюватиму...
Біль – мине?
Я ж торкаюсь - незрозумілого…
І сьогодні пишу тебе -
П”ятдесятим
відтінком… Сірого…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561613
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2015
Чи може статись…
Я тебе – зречусь?...
Слова – словам… думки – думкам… Вітрами…
В які долини я тоді спущусь?...
Дев”ять світів
у мене під ногами
Розіб’ються…
Розвіються на прах…
Жахливі хвилі - де стояли плеса!…
Стріла в твоїх напружених руках…
-У неї теж
є п’ятка Ахіллеса!…
Чи може статись…
Що тебе - зречусь?...
Коли стріла в руках твоїх – отрава?...
Слова - словам… вітри - вітрам… Вернусь…
Я – повернусь!!!...
мені постелиш - трави…
Мені - вже зниклій…
Ти складеш пісні…
Мені – фантомній… ти розчешеш коси…
Слова – словам… Вітри – вітрам… Вві сні
Торкнусь тебе…
на твої трави роси
Розсиплю я…
Свічу крізь заметіль…
Тобі подам… не збУлося… не склалось…
Вітри – Вітрам!… крізь простір… і крізь біль -
Попросиш в Неба…
щоби я – зосталась!…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2015
Дякую Оленці Зеленій за натхнення!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559150
Мені б на одному
З твоїх неповторних полів -
Ромашкою стати
В обіймах гарячого літа…
Та я – тільки зірка із Надто! далеких світів…
Із – надто холодних…
мене ти назвеш – Аеліта…
Мені би – напитись…
Втопитись… стікає із пліч
Чар – зілля… яке вже твої
Не витримують віти…
Не треба… не вір!.. Лиш відчуй серед цих протиріч
Як пахнуть - вночі!!!...
твої Денні і Сонячні… квіти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559512
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2015
Я іду по ножах…
По слизькому холодному вістрі…
Та дарма… бо здається… давно… не сприймаю вже біль…
Ще якісь почуття ти приносив мені у каністрі…
Я гадала… там – цукор…
та інколи – то була сіль…
Я іду по ножах…
Доторкаюся легко… дотично…
Ці химери довкола танцюють мені водевіль…
Але я вже – сльоза!!!... що по лезах стікає оптично…
Я любила твій цукор…
можливо... любитиму й сіль…
Або краще візьму…
І – змішаю усе… що в каністрі…
І пролиюсь на землю сірчаним, із неба, дощем…
Не кажи мені - Про… коли я – балансую на вістрі!…
Не питай мене - Що?...
коли в серці пече такий щем…
Бо ходити по лезах –
Для мене чомусь стало звично…
Знаю… мій корабель не розіб’ється на мілині…
Не дивися – отак… незбагненно… звабливо - готично…
Бо… іду – по ножах…
коли ти… так – смієшся………. мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2015
Коли моє Сонце
Останню скидатиме маску…
Збере їх у кошик…
І кине до змучених ніг…
І саме тоді я свою найжахливішу казку
Допишу… й скажу –
я вернулась з найдовших доріг…
Нехай ще промінчик
Тримаю у теплій долоньці…
Опівнічні тіні заводять вже місячний плач…
Я знову в дорозі... благаю...
Пробач мене, Сонце!
Я ночі чекаю…
Сто тисяч разочків - Пробач!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559023
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2015
Вновь холода
Коснулись незаметно…
Пусть я еще храню твое тепло…
Пойми… я – остров… он живет – планетно…
Он исчезает….
Как пробъет ZERO …
Пойми… я – остров…
Окруженный морем…
Вокруг меня на сотни миль - вода…
Из всех возможных в мире траекторий
Сегодня мне
достались – холода…
Я только – остров…
Слишком голубой…
Но может статься – по волнам бегущий…
Вой моих братьев слышу за спиной…
И я – пойду!.. на глас…
меня зовущий…
На горизонте –
Лишь одна вода…
Но Ветры Гор - сегодня ими дышу!…
Те ветры… что уносят – в никуда…
Они - зовут!..
и я их голос - слышу…
Там – слишком чисто…
Я вхожу – в Сезам…
Куда не долетают кривотолки…
По необжитым каменным стезям
Меня уводят волки…
волки!.. Волки!!!
Я – убегаю…
И мои глаза
Горят иным… уже – нездешним светом…
И полнолунья – эта бирюза!..
Остановлюсь я лишь –
перед рассветом…
Здесь душат стены…
Я хочу туда,
Где снег искрится - хлопьями из ваты…
Сегодня жгут мне спину – Города!..
Я приземляюсь
на четыре… ЛАПЫ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558513
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.02.2015
Торкнутись неба…
А вже потім… далі…
Згадати раптом… що не маю – крил!..
Я на твоїх покинутих вокзалах
Лиш заблукалий…
дивний пасажир…
Тобі на скрипці
В темних переходах…
Де ж кольори?.. лиш чорні олівці…
І розчиняюсь я в холодних водах…
Як сніг - на сонці…
як ріка - в ріці…
Коли вони
Співатимуть Осанна…
Цей світ був – наш… і вже – нічий… НІЧИЙ!...
Ось я на шпалах… твоя Анна… - Анна?!!
А ти для мене хто?..
Швидкий… Нічний
Бере розгін…
Він набирає силу…
Вібрація до серця від коліс…
Де ж твої гальма?... І востаннє – крила!!!
Побачу я
посеред крон беріз…
Воно ж було
Не надто прісним… тісто…
Замішане із дотиків… хвилин?…
Із карти світу стерте – Моє Місто…
Дощами змите –
……………….. із усіх картин…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558026
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.02.2015
Вплети мені, Зимо…
У коси червону троянду…
Я зовсім не з тих, що світами бредуть без імен…
Я навіть – не з тих, що снігами забутих Лапландій
Шукатимуть щастя… я – знаєш,
гаряча Кармен…
До тебе напитись
Прийшла з кришталевої чаші…
Яку подаєш мені нині з легкої руки…
Звари мені… Зимо, своєї пекучої каші…
На платті моєму
червоні шнурки розв”яжи…
Для тебе - солодка і тепла,
Немов шоколадка…
Мене ти не змиєш, як втому вчорашню з лиця…
Тобі я належала,Зимо… з самого початку…
Ти просто читати
почала мене із кінця…
Імпресію й силу тобі я
Сьогодні нестиму…
Ти ж цього хотіла!… Пригадуєш?.. з давніх – давен…
Ось я повернулась до тебе… Стрічай мене… Зимо…
В холодних обіймах сьогодні
…….. гаряча……..Кармен…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2015
за мотивами роману В. Гюго
“Нотр –Дам де Пари”
Вернулась я без одягу… без тіла…
Цвіли каштани… малював Моне…
Це місто я колись уже любила…
Велике Місто…
що зреклось мене…
Які сьогодні в нього кам”яниці…
А де ж мої загублені стежки?...
В якому з вікон мій вогонь теплиться?...
А блюз?.. наш перший блюз
у дві руки?..
А ще – дощі… які дощі пролили!…
Тумани над соборами пливли…
На площі цій колись мене - спалили…
А далі…
трохи далі – розп”яли…
В моєму танці нотки божевілля?
Це ж тільки - танець… що - в ньому знайшли?
Не вміла ще й заварювати зілля…
Коли по мене
вперше ви прийшли…
Хай ваші дзвони плачуть – Есмеральда!...
Готичних знаків – не збагнути вам!
Моїх очей… моїх! очей смарагди
Зі стін своїх
не змиєш… Нотр - Дам…
Тепер не маю жодних застережень…
Як власне тіла я не маю - теж…
Але в оцих обмеженнях обмежень
Я маю все…
лише не маю меж…
І ось тепер… без одягу… без тіла…
Тумани над химерами пливли…
І та… яку ви спрагло так любили…
Так – віддано…
аж поки – розп”яли…
П’янить і досі шум оцих причалів…
Глушить абсент отой дивак Моне…
А у підвалах… у старих підвалах… …
Хтось малював…
по – пам”яті… мене…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015
Усе хотіла
Кинути й піти…
В світи далекі… суто веселкові…
Там чисті плеса… чисті!… але ти
Тримав мене…
і квіти барвінкові
Жбурляв до ніг…
І де ти їх збирав?!!
Долоні обпікали, як закляття…
Мій світ згоряв… О... як мій світ – згоряв!
Вже вічність
вишивала мені плаття…
А ти кричав
- “Не приміряй! Не - руш!!!”
Нависло небо синню кубометрів…
І я стою – на Роздоріжжі Душ…
А поміж нас –
Безглуздя кілометрів…
Безглуздя вчинків…
Дотиків… образ…
Згорнулось в саван… і лягло на плечі…
І в божевіллі хаотичних фраз –
Лише одна
– “Зостанься ще на вечір…”
Лише одна
– “Зостанься ще на грань…
Де біль стікає в кришталевий смуток…
На заполярну паморозь мовчань…
На безнадійну
зоряність стокруток…”
І ще сказав
– “Зостанься - на Вітри…
Які дощенту спопеляють душу…”
Та я – ішла… і ти сказав – “Гори!”
І я – горю!…
і я – згоріти………. мушу!…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2015
Лише шматочок…
Більшого – не треба…
Шматочок неба в полум’ї заграв…
За цей окрайчик неба… просто – Неба!…
Віддам тобі –
потрійну Силу Трав…
Я - дике плесо…
Може,ти - камінчик…
Круги від нього – все нові…й нові…
За цей маленький сонячний промінчик
Тобі віддам –
подвійну Сіль Землі…
Подвійну сіль…
Помножену на мрії…
Що розбрелись… розсипались - в ночах…
За цю маленьку іскорку надії -
Тобі! - мільйон Зірок…
в моїх очах…
Лише – мільйон…
Не маю інших статків!..
Та їх не змиєш… ніби туш з лиця…
Це неймовірна Магія Початків
Ти марно в ній –
шукатимеш……. Кінця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555729
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2015
Завжди удвох,
Немовби Cонце й Вітер…
До мене пробивались крізь кущі…
Але ж - не можуть!!!
ДВА вогні горіти –
в ОДНІЙ душі…
Душа…що до обох
Була привітна…
Собі питань не ставила –“Чому?”
Один із них - штовхав мене до Світла…
Та був і той…
що закохав в Пітьму..
Лиш забажай!
Вагання – недоречні…
Світ – біля ніг! – шептав один мені…
Я вибираю Світло! Безперечно!!!
А може… ні???
Я вибираю…
Але - може… може?
Як перший – в колір… інший був – не в масть…
Вони разом в мою масонську ложу
Приносили вино
для двох причасть…
Коли один
Зникав з моїх доріг…
На серці інший – ставив свої тавра…
Чи маю право на останній гріх?
На власний простір
в лапах мінотавра?
Чи маю право?..
Та,можливо, ні!!!
Псалми Давида – де їх переспів?
Ці два титани борються в мені -
З початку світу…
чи споконвіків…
…Котились Сонце
Просто шкереберть…
З небес лилися крижані дощі…
Два Ангели
Війну ведуть на смерть -
В одній… душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
Хто змалював
П”янкими кольорами
Цей запах літа?... цю медовість груш?
І двох.. які котилися світами -
На Дотик… Душ…
Хто б відшукав
За синіми морями
Притулок цей… що ніби сонцю дань…
Для двох… які віднесені вітрами -
На Смак… Бажань…
Хто б зупинив
Сміливими штрихами
Цей присмак болю… чи світів кінець
Для тих… які приречені снігами
На Біль… Сердець…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554103
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2015
Дощі зі снігом –
У моїх Карпатах…
Дощі зі снігом… а також – вітри…
Я на поляні розкладу багаття…
І з”явиться вогонь
на раз… два…три…
Дощі зі снігом –
На моє волосся…
Ти бачиш мій вогонь крізь заметіль…
Але ж – не віриш… думаєш – здалося?..
Лише – міраж?..
ці птахи – звідусіль
Тобі – назустріч…
Їх спинити мушу…
Вогонь і світло… далі – не пущу!..
Якщо не зможу – через свою душу
Я кожну чорну птаху –
…………….пропущу………………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2015
Скажи мені… а ти шукав колись
Оту єдину… за яку ні цента
Ніхто… ніде… й нікому не платив…
Бо тільки в снах торкався її крил…
І вірив… вона квітне! –
стопроцентно!..
Скажи мені… чи зміг би ти отак
Свої коліна - до кісток і м”яса…
Зі скель зірвавшись на гірських хребтах…
Як в спину тобі
Кидатимуть лассо?…
Іти – “до” неї… чи насправді – “від”…
Цей вир світів в підніжжі Ніагари…
І мавки… мавки! – стережуть той цвіт
І сила та…
що зветься чари… ЧАРИ?!..
Твої підошви обпекла вона
Тим неймовірним і пекельним жаром?
Можливо… що ця квітка – вогняна!…
Як лава
із вершин Кіліманджаро…
Якщо шукав… чому ж тоді - нема?
Чим оправдати плавання Колумба?
Невже вона холодна й кам”яна…
Й така ж підступна,
як і Джомолунгма…
Яких - відтінків? Яких барв - вона?
Якими іще квітне кольорами?!..
Настільки ж нереальна й неземна,
Як сакура
на схилах Фудзіями?..
Якщо шукав, тоді скажи – яка?
Яка - вона? Яку за неї кару
Присудять нам?!. Скажи… що це – Ріка…
Безмежна помаранчева Ріка,
Що розлилАсь
в пісках Мадагаскару…
Чи ти відчув, на смак вона – яка?..
Востаннє обійнявши гострі скелі…
Тебе несла невидима Ріка? -
Париж… Стамбул…
Червоне море… Делі?!..
Вона десь – поруч… відчуваю це…
Від неї сяйво – неповторне!.. світле!
І що б нам Дарвін відповів на це?…
-Пардон!!!… здається…
……………………. папороть – НЕ квітне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2015
Дивись… це кінець…
І в минуле зачинені двері…
Ми - тільки руїни обабіч великих трас…
Ти все ще бажаєш відчути тепло Венери?
Отямся… поглянь…
на орбіту - виходить Марс…
Почуй… коли все ще
Вібруєш у ритмі сальси…
Це точка прозріння… насправді далеко не сон…
Не думай, що світом лунає мелодія вальсу…
Це Реквієм - плаче
із серцем твоїм в унісон!!!…
Відчуй… коли серце
Розбилось цієї миті…
Цей світ розколовся… тепер він – із двох частин…
І яблуні цвіт… і блакитні волошки в житі
Віднині на іншій…
на іншій!!! - із двох крижин…
Ці відчаю хвилі
Насправді таки - безмежні…
Прозрій… твоє плавання зовсім уже не фарс…
На хвилях Гольфстріму залишилось втрачене – “де ж ми?!!!...”
На ближній орбіті –
………………криваво - червоний Марс…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
А хочеш-мовчи…
Ти не мусиш нічого казати…
Я буду сьогодні замріяну слухати тишу…
Дозволь мені знову з цілунків твоїх змалювати
Розсипане вітром –
“ніколи тебе не залишу”…
А хочеш-мовчи…
Коли слів не знайшлося для мене…
Сама все допишу… змалюю... домрію… дограю…
Це листя, як очі мої… неймовірно зелене…
Чи може таким бути
вхід до забутого раю?
Ти просто мовчи…
Я відчую на лінії світла…
На рівні енергій… що їх випромінює атом…
-Енергія ця абсолютно ніяк не помітна…
А й справді… тобі
було б краще сьогодні мовчати…
Ця сила вогню…
Ці пориви північного вітру…
Дозволимо їм говорити сьогодні за нас…
Чи можна - отак?… - залишитись - на лінії Світла…
І слухати Тишу…
відкинувши простір… і час…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
-Хіба ми знайомі?...(питає очей твоїх вир…)
-Ось ми – такі різні… і дерево наше – не квітло…
-До тебе прийшла я із наших колишніх квартир…
Там досі палає
невимкнене нами ще світло…
-Пригадую тільки… як зорі торкалися нас…
-Тебе пам”ятаю у кожній зі своїх клітин…
-Була ти сумною… а зараз?..- Мабуть, ще не час…
-Так з чого почати?..
- З поезії… може… з картин…
-Всі пошуки – марні… Людині потрібна – людина…
Ця сила адгезії… Магія замкнутих кіл…
Як в чистому дзеркалі … бачимо в ньому… і стіни
Там все ще тримають
примхливе тепло наших тіл…
-Коли ж ми стрічались?...(питає очей твоїх вир…)
-Ти справді гадаєш, що дерево наше не квітло?..
Чому ж тоді в кожній… у кожній!- із наших квартир,
Ще й досі палає
Навіщось невимкнене……….. Світло?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2015
Змалюю себе
На якомусь старому папері…
Я книга відкрита… на першій сторінці – акцент…
Це я і мій світ… полюбуйся… а поруч ось двері…
Дописані поспіхом
надто тупим олівцем…
Під інші стандарти
Твої перекроїть хтось мрії…
-Як спалось, манюня?... (а й справді… вже б виспатись слід…)
А нам би з тобою – маленький шматочок надії…
І вихід у двері…
з неоновим злим "NO EXIT”...
Мій світ вже палає…
Лише на старому папері…
Згоряє… зникає… а іншого нам – не дано…
А ти все ще віриш – для виходу є тільки двері…
А ми ж – проходили крізь стіни!..
і вітром – в вікно…
А ми ж… пам’ятаєш…
Як димом з каміна… - Та годі!
Спасатися марно… як хвиля у море несе…
-Заграй мені… Скрипко… якусь із забутих мелодій…
Одну із найкращих…
……………………………...... і все………..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
Це навіть – не біль,
що спадає дощами із неба…
Це справді – не біль,
це зимові невчасні дощі.
Розбитого серця така неймовірна потреба,
та навіть не серця,
а тільки уламків душі…
Це справді – не біль…
Бо від болю сміються, чи плачуть…
Як діти Помпеї – руками іще за кущі…
Це те, чого вже не сприймають…
Не чують… не бачать…
І це не вкладеш,
як вчорашню цукерку в вірші.
Воно ще - ніким…
Бо не має ні дому... ні назви…
(безмежні провалля невивчених вченими дір)
Це те, що тебе прошиває
із силою плазми
на сотні… та навіть не сотні…
мільйони “навпіл"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2015
Ти подивись…
Як легко їх зриваю…
Повсюди запах перестиглих груш…
Я теж колись торкнулась цього раю…
З одним – єдиним
“Не чіпай… не руш…”
Як довго
Нас триматимуть вокзали
Неоновим урочищем вітрин?…
Не поспішай… хай музика ще грає…
Смарагдові
чистилища ожин…
Розкидані…
Розсипані тобою…
Як тільки з ліжка вранці зісковзну…
Так починаю знову із собою
Цю безнадійно
програшну війну…
Мого край неба –
Ця різноколірність…
Хреста і Сонця… Спротив… чи злиття?..
Все нові й нові тести на покірність
Мені чомусь
влаштовує життя…
Як GPS
Для заблукалих рим…
Ледь захмеліла… нестандартна кожна…
Спасти себе, як дикі гуси Рим…
Вернути рай…
лише з одним – “Не можна”…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014
Читаєш зорі?...
Тільки не кажи,
Що сліпо віриш в те, що вони пишуть…
Ведмедицю колись ми звали – Віз…
Ось тут – колеса…
ну а збоку – дишло…
А я тобі
Ще далі покажУ…
Дивися… ось… та що в небі за дірка?...
Вона ж БУЛА!.. повинна бути – ТУТ!!!
Моя Полярна…
шляховодна зірка…
І я не знаю…
На якій з планет
Мій зореліт згоряє від корозій...
І чи існує десь якийсь “таблет”
Від міжпланетних…
зоряних амброзій?...
Шукаючи
Свій Новий Орлеан…
Це кров моя! – по сотнях капілярів!..
Бушує цей готичний Океан…
Моїх бажань
…… невипитий…….Соляріс………….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.12.2014
Росами – легко торкаюсь
Знайомої квітки…
Чистою краплею стану в її пелюстках…
Хто я?.. навіщо?!. і звідки я?.. звідки я?.. ЗВІДКИ?!!
Чорним чорнилом з”являюсь –
на білих листках?..
Хто я?.. межа,
Що вібрує між вірою й страхом?..
Там… де жалю не існує зовсім ні за чим…
Там… де самотністю дихає звільнений атом…
Там для любові –
немає ніяких причин…
Знаю… блукала в світах…
Де ні смутку... ні болю…
Навіть не знаючи значення слова сердечність…
Я розумію… ця зустріч мені – із тобою…
Поки ж я – мить… незбагненність…
лише – безкінечність…
Легко торкаюсь -
До болю знайомої квітки…
Всі ці Галактики - як же ж мені до лиця!..
Голос, що кличе мене - звідусіль… і нізвідки…
Я знову у колі…
Яке… без Початку…… й Кінця………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2014
Як ноги твої
Обпечуть ці ДОРОГИ нерівні…
Розтанути!.. Щезнути!.. Зникнути!..
Разом із тим…
Пам'ять твоя… ОТА… що на вищому рівні…
Говорить навіщось…
- Вони приведуть тебе - в Рим…
Душа романтична…
Тобі проспівали вже півні…
Прокинься сьогодні…
Допоки є світ – молодим…
Та пам'ять твоя генетична… на вищому рівні…
Це місто – з БЕЗОДНІ…
……… чомусь перетворює… в дим………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2014
Я так живу…
Я не шукаю снів…
Вони мене самі завжди знаходять…
Із мого серця сотні почуттів
Летять у світ…
і за ногами ходять…
Втомившися…
Мандрують перевальцем…
За мною їм – дороги немалі…
Я можу їсти борщ і хліб із смальцем…
Але найбільше –
мені смак Землі!…
Ці дикі трави
З ароматом меду…
Вони для мене – як небесна манна..
Хто я?...ніхто…туманність Андромеди…
Яка світами
бродить невпізнанна…
Лише торкнись…
Зі своїх сновидінь…
Й прошиє струмом з голови до п’ят…
Вогонь і лід… а може…світло й тінь…
Бо я і є –
та зАгадка Карпат…
Не відпусти!…
Але… й не підходи!…
Черемошем між горами заграю…
Ось тут - межа… її - не перейди!…
За нею - я уже…
…………… не відпускаю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.12.2014
…кажуть, що навіть легкий
ЗМАХ крил метелика
може спричинити тайфун
в іншій частині світу…
(теорія Хауса)
Я знала вас - тих…
Що сльозами вмивались від горя…
І віру збирали в останній немитий друшляк…
І тих… хто ніколи в житті не побачать вже моря…
Бо хліб свій купують
за вкинутий в шапку п”ятак…
А ще – музикантів…
Що звуки шукали, мов перли…
Світами лунала натягнута вами струна…
На серці моєму… лиш інколи тільки – на нервах…
Я – знала вас… ви лиш – не знали…
що я за одна…
Художників… тих,
Що небриті і дещо обдерті…
Мадонну усе малювали… та разом із тим
Об голову мою свої розбивали мольберти…
На дрова пускаючи
сотні найкращих картин…
Я знала ВАС - там,
Де любові зачинено крани…
Розгублені… сонячні… місячні діти Землі…
Як віддано й ніжно мої лікували ви рани…
Забувши про те,
що вони вже - занадто старі!...
Я справді до крові
Вже стерла ось тут свої лапки…
Поети… аскети… паломники… просто – митці…
Коли замість крапки ми ставили легко трикрапки…
Бо знали… що крапка потрібна –
в самому кінці…
І хто ви для мене?
І хто – я для вас в цім краЮ?
Мій час – вже спливає… Сузір”я моє – Скорпіона…
Що маю сказати?..
Що я вас - так спрагло … ЛЮБЛЮ?!!..
Жахливе цунамі –
………від помаху крил Махаона……..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543771
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014
Ця ніч - ЇЇ…
Розкидана в траві…
Розсипана піском в далеких зорях…
Ти їй віддай цю ніч… як щем землі…
Як шепіт хвиль
нескореного моря…
Не відпусти
Цю божевільну ніч…
Коли світи доходять свого тління…
Коли вона торкнеться твоїх пліч…
Акордом неймовірних протиріч…
То й буде час -
Для збирачів каміння…
Лише тоді…
Як вигорить ТРАВА…
Коли клубочком скотяться кошмари…
Коли думки
Зберуться у слова…
Як на полицях все складеш до пари…
І ще по суті… як буде жива…
Під ПЛАЧ тієї… що в руках…
…………. гітари…………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2014
Дякую Дімі Маріну за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540600
І навіть якщо ти проснешся
О п’ятій на п’яту…
І его твоє із тобою ще поки – на ти…
І тіні тобі наступають на п’яти з кімнати…
І навіть якщо ти спіткнешся –
за крок до мети…
І хай деревце у вазоні –
Іще не розквітло…
З тобою п”ють каву якісь здичавілі коти…
За тим коридором… ти знаєш!!!… – залишила СВІТЛО…
У снах… коли він тебе – так!…
коли ти - його… ти…
Нехай ті коти в чаюванні –
Не знатимуть міри…
Швейцарський годинник - на досить сумнівний п”ятак
Ти все ж – не міняй!… і вчорашню РОЗСИПАНУ ВІРУ
Колись - він покаже…
тому, що без НЕЇ – НІЯК!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542904
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2014
Вона стояла на пероні…
Тримала СОНЦЕ на долоні…
Ти, випадковий пасажир…
Погляд очей її зустрів…
І раптом в сітях павутини
Забились атоми - клітини…
З розгону вдарились об стінки…
Аж затріщали перестінки…
А ти усе хотів згадати…
Коли ж ти міг її кохати?
І раптом сонце на долоні
Так чітко вдарило у скроні…
І прояснилось в голові…
Вона колись сказала – НІ…
… Тепер - стояла на пероні…
І раптом – рушили вагони…
Ти чув… як вдарило у скроні
Те СОНЦЕ –
………… із її ДОЛОНІ………..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2014
Ми ВІДЧАЮ хвилі…
Самотності води глибокі…
Солоні цілунки - сьогодні нам так до снаги…
Несе нас Ріка… що Життям називали пророки…
Що бачим з тобою?...
лише – береги… БЕРЕГИ…
Ти кажеш мені –
Я любити тебе перестану…
Із раю – до пекла… із пекла – я знову в раЮ…
Син СОНЦЯ самого?... що з того?... я – дочка ТУМАНУ…
Але ж я тебе по – своЄму…
так ніжно люблю…
Ти кажеш – покайся!…
Світами прямує вже Молох…
І навіть ( так чітко) прощальний вчувається спів…
Не - бити на сполох...
А просто - щасливою бути!..
Я хочу з тобою…
хай навіть… між двох берегів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Дякую Оленці Зеленій за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541156
І навіть якщо неможливо –
Усе повторити…
Ми з повним маразмом вертаємось знову туди…
Там – СПЕКА, як в жнИва… нестерпно хотілося пити…
Та в кранах ( в околицях раю) –
немає води…
Там - СОНЯЧНІ ТІНІ…
Там – зайчики все ще веселі…
Хоч висохли ріки… І хвилі – немов зі слюди…
Там краплі цілющі - для мене стікали зі стелі…
І хто заборонить мені
(удесяте!..) - туди?...
Там – зникли криниці…
І нІкому було копати…
Там грань…(чи існує?)….яка – поміж злом і добром...
І ангел (раптово)… чи зміг б мені воду подати?...
Невиспаний Ангел –
із білим… та чорним крилом…
І навіть якщо…
Там немає ні краплі води…
Там руки твої - не чинитимуть жодного спротиву…
І я – повертаюсь… на чисті оті береги…
Невмілий злочинець –
на місце колишнього злочину…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2014
Приходила завжди
Некликаним відчаєм, ЗИМО…
Мене не питала про те… чи тебе я люблю…
Стелила мені білосніжну пухнасту перину…
На крайчику долі…
можливо – на самім краЮ…
Танок цей сріблястий
Кружляє… - Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм я коритися мушу…
Тебе не любила… і зараз, мабуть, не люблю…
Лиш твої обійми –
до сказу - запали у душу!…
Я перші сніжинки
В холодних долонях - ловлю…
Хмаринки нависли… немов затуманені скельця…
І марно твердити про те… що тебе - не люблю…
Як стріли твої БІЛОСНІЖНІ –
дістали……… до СЕРЦЯ……..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2014
Прощається ТА,
що фарбує все кольором крові..
А завтра снігами усе замете, мов з бочки…
Маленька комашка малює мультяшних героїв.
Дрібненькій комашці
насправді - чотири рочки.
А завтра твої картини –
усі, мов дим…
Чи як Пікассо – з розгону… Усе – на дрова!
Цей світ, він є і буде завжди молодим…
Де біль – пісок..
де всі почуття – полова…
А хтось же казав тобі –
"від тюрми й суми…"
На фоні розлук, побачень, і вічних воєн…
Сьогодні, в переддень нестерпної, злої зими
маленька комашка
малює мультяшних героїв…
Герої (казкові) – світами!
– з легкої руки...
А завтра – усе льодами, річки й ставочки.
Вона вже знає, за снігом – завжди квітки!
Це ж так багато...
комашці чотири! рочки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2014
І навіть якщо
Повертаємо все - на кругИ…
-“Йди спати нарешті!”- волає за шибкою МІСТО…
Я знаю… десь там - замітають алеї СНІГИ…
Мої ж тротуари –
сьогодні до відчаю чисті…
Можливо… вони – кольорові…
Чи – хакі… чи хокку…
Десь там… за пітьмою… знаходиться Острів Надій…
“Ти вже не маленька… ти виросла, доню, нівроку…” –
З японських страшилок
якийсь помаранчевий змій…
Та знову… чомусь...
Під рукою лише - папір!…
І руки мої по лікті - усі в чорнилі…
-“Я ПОКИНУ - ЦЕ!… Обіцяю… Не злись… Повір…
Може… десь… колись…
може – завтра… лише – не нині…”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540096
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2014
Дякую Оленці Зеленій і Дімі Маріну за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539573
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539499
І саме тоді,
Як твоя розтривожена птаха
Захоче злетіти у чисті такі небеса…
Покинувши втому… і легко звільнившись від страху…
Можливо… тоді…
коли їх неповторна краса
Відкриється їй…
І така неймовірна потреба…
Хай – гірше безодні!.. для неї воно – голубе!…
І раптом те небо… безкрає… замріяне небо,
Промовить до неї -
“Я, птахо… не знаю тебе…”
А ти ще летиш…
Хоч тримають невпевнено крила…
І сила тяжіння - нестерпна в цієї землі…
А ти – все летиш… бо ходити – давно розучилась…
Бо так необачно
– віддала свої кораблі!…
Ти мусиш летіти!..
Бо сплачено всі перельоти…
Квитки загубились у хаосі днів і років…
А також тому… що насправді твої зорельоти
Усі заржавіли
під впливом дощів і вітрів…
А ти все – летиш!..
Бо ти - мусиш… ти знаєш – так треба…
Хай гірше безодні… відтінки його – голубі!!!…
І тільки реальність висмикує з чистого неба…
Реальність у тім…
що воно……… не належить тобі……….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2014
Сьогодні раптом впало моє НЕБО…
Гуло село…
Усім так раптом неба стало – ТРЕБА…
Як – не було…
Мов не було отого НЕБА вчора…
І повсякчас…
Лише стояла темрява прозора…
Й ковтала нас…
Я ще хотіла втримати в долоньці
Оте ”ПОВІР”…
Та небо… де світило ЧОРНЕ СОНЦЕ…
Чомусь – навпіл!!!…
Навіщо – ЦЕ?... І кОму цього треба?!.
Чортополох…
Зламалося… Розбилось моє НЕБО…
Одне – на двох……………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2014
Ты сказал мне – иди…
За бортом – бушевала вода…
Умоляла – остынь…
Ты на голову лил мне все краски…
Как могу я идти… совершенно не зная – куда?...
Может… в дюны пустынь…
Или все – же… в морозы Аляски?...
Я иду – в НИКУДА...
Отреклись… разомкнулись пути…
Мои баки – ПУСТЫ… и до взлета осталась - минута…
Ты ведь должен понять…
К непонятному слову – ИДИ…
Нужен номер указа…
Желательно – схема маршрута…
Ты сказал мне – иди…
Из огромного ряда причин…
В мир жестоких страстей…
Полыхавший огнями коррупций…
Совершенно забыв… что и ты остаешься – один...
В тот бурлящий котел
Отправляя меня – без инструкций…
Что ж опять с опозданием
Стали ходить поезда?...
И вопросы мои без ответов – опять почему – то…
Там… за грязным стеклом – НЕЗНАКОМЫЕ мне города…
Мои баки – ПУСТЫ……..
Мои мысли – ПУСТЫННЫ……….
………………………….Минута…………..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2014
Коли свій біль
Ти питимеш до дна…
А кращим другом стане
Пересічність…
Коли буденна сіра глибина
Триматиме…
Не вір в мою безгрішність…
Прошу – не вір!!!…
Бо я – земна!.. земна…
І як земна… тебе я покохала…
Насправді я -
Так близько до гріха…
Із нього – пила!…
Поряд з ним – стояла…
Коли тебе почує
Лиш луна…
І я твої усі обмию рани…
Не вір мені!..
Тому що я – ЗЕМНА!..
А у земних
– свої ще "таракани"…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2014
Джерело натхнення – вірш Уляни Задарми
відпусти
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519118
Відпусти цього Птаха…
Коли не змогла приручити…
Ні дні… ні години… не змінять нічого роки…
Він той… хто НІКОЛИ!!!..
Не зможе тебе полюбити...
Він просто так звик…
їсти просо з твоєї руки…
Віддай його НЕБУ…
Відкрий позолочену клітку…
Дивись… він малює на хмарах тобі ВІРНИЙ знак…
Він той, що живе - У ПОЛЬОТІ!..
Милуйся ним зрідка…
Якщо ти НЕ МОЖЕШ…
якщо вже без нього – НІЯК!.....................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2014
До зустрічі лишилось 7 хвилин…
Коротких 7 хвилин…
А, може, вічність…
Про це на шпальтах світових новин
Могли б… Із тебе тисячі картин
Змалюю я…
у чому тут комічність?..
Що твій літак над гІлками ялин
Не з’явиться… й тепла свого хоч крихту
Не віддаси… тут – тисячі причин…
Тут ночі Криму…
тут - зірки Єгипту…
Тут таємниці древніх пірамід…
І зАгадка Великого каньйона…
Від поцілунків надто свіжий слід…
Руїни міст…
Уламки Фаетона…
До зустрічі насправді 7 хвилин…
Коротких 7 хвилин…
А чи – мільйони?...
Та байдуже… бо тисячі картин
Змалюю я…
й уламки Фаетона
Уже летять на голову мені
У циклі незавершених картин…
Я знаю… пораховані вже дні…
І твій Літак!!!..
- над гілками… Ялин…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2014
Джерело натхнення – вірш Діми Маріна
м б ж в
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535803
Я вірю в любов,
Яка не влаштовує допит…
Не та, що на арфі мені під вікном виграє…
В ту щиру любов,що на здачу нічого не просить…
А так безкорисно…
до цента усе віддає…
Я вірю у дружбу,
Яка не притисне до стінки…
Межу не зруйнує, між тим, де твоє… і моє…
Я вірю у дружбу,в якої - всі різні відтінки…
І кожен із них неповторним
для тебе стає…
Я вірю у те, що усе –
До останнього цента…
А те,що було… тільки збіги обставин трагічні…
І поки я вірю у це хоч на долю процента…
Самотність щезає…
і проліски квітнуть у січні…
А завтра – хоч з моста у воду…
А хочеш – до дна…
Чолом в ополонку… ще краще – в канави стічні…
Сьогодні читай мені... про те… що Любов – жива…
Що смерті – немає………..
і ми… будем жити………..
………………………. вічно…….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2014
Експромт на вірш Оленки Зеленої
“Це ще зовсім не сніг… “
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533299
Це ще зовсім - не сніг…
Що лежить на моїм підвіконні…
Такі вже морозні… та це лише тільки дощі…
Це просто ПЕЧАЛЬ…
Це печаль із мого БЕЗСЕЗОННЯ…
Сьогодні летить… і лягає …навіщось в вірші…
Це ще зовсім - не сон…
Хоч давно проспівали вже півні…
І привиди легко сковзнули з мого підвіконня…
Це зовсім не сон…
Він ніколи прийти не посміє
У це неповторне… насправді жахливе БЕЗСОННЯ…
Це ще зовсім - не вальс…
Хоч тебе вже кружляю у танці…
Ти чуєш… як манить… як сліпить його БІЛИЗНА…
Нехай так невміло…
Весь час наступаю на пальці…
Ти скажеш – Це зовсім НЕ ТАНЕЦЬ!... Не танець!!!...
……………………..Хтозна?...................
І… може… колись…
Як наступний ти питимеш трунок
Із чаші пізнань… І метелиця все ЗАМЕТЕ…
Цей зовсім НЕ-сніг… і НЕ- сміх…
Навіть НЕ-поцілунок…
Так ніжно накриє… КАПРИЗ БЕЗСЕЗОННЯ?..
……………………..Проте………………………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535565
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2014
І закрутилась дивна карусель…
Коловорот… А треба – ще доплИсти…
Тому що гине… тоне… корабель…
Неясні обрії обіцяних земель…
Сто запитань …
На всі – не відповісти…
Сто запитань… на всі – не відповісти…
І ось мене ведеш без заборон
У те чарівне… і жадане місто…
Яке було для нас єдиним змістом…
Ще мить….
І ось він – Гордий Вавілон!
Ще мить… і він підніметься над нами…
У небеса впираючись крильми…
Як символ некерованої драми…
Збудований рабами… чи богами…
А… може…
місто це зліпили – МИ?…
І кожен з нас – творець!…
І архітектор…
І легко так віддаючись в полон…
Мій зореліт міжзоряний протектор
Вже майже стер……….
…….. об гордий ВАВІЛОН…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2014
Кохаюсь з тобою…
На гострому лезі зневіри…
Не знаючи серця…
І ще не відкривши лиця…
Сліпі негритята пролазять до нас в усі діри…
І грають у драмі…
в якої не видно кінця…
І… може… колись промайне…
Ніби кадр двадцять п’ятий…
Не змій… що спокусник…
А диких вершин Сніжний барс…
Та знову і знову… ці надто сліпі негритята
Виставу мою
перетворюють на трагіфарс…
Кохаю тебе… неповторно…
До болю… до щему…
І майже – до стресу…
В безмежжі усіх Чорних дір…
На самих найнижчих підмостках земного Едему
На мене чекає мій ніжний…
мій лАгідний звір…
Кохаюсь з тобою…
Твого не торкаючись трону…
І що я згубила?...
І що я насправді знайду?...
Лиш тільки пробач… як твою Неповторну корону…
У шалі цілунків…
під ліжко своє.....покладу......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2014
Це місто… що легко писало
Всі наші портрети…
Прокручує слайди… немов у німому кіно…
Ось тут я колись загасила свою сигарету…
А ти ж не курив…
бо покинув, здається… давно…
Ми Привиди давні…
Ми Тіні зі зниклого міста…
Ось тут ми кохались… а тут – обнялись під дощем…
Лиш наші фантоми його переповнюють Змістом…
Як бочку наповнюють медом…
а миску – борщем…
Ось тут ми зустрілись з тобою…
Уперше… спонтанно…
Тобі так хотілось дізнатися моє ім”я…
А місто – Ліпило!… Творило!… Бриніло фонтанно!…
Сліди наших ніг вже
Відксерила вкотре земля…
Це місто астральне…
Де з”їли ми тоннами солі…
І десь у графіті вкарбовані всі імена…
У зниклого міста фантомні… запущені болі…
І хто йому лікар насправді?...
ні ти… ані я…
Це місто – міраж… та
Без тебе позбавлене змісту…
Тому я благаю крізь призму відтінків... – Поклич!...
Тут серцю моєму у грудях було надто тісно…
І я повертаюсь до нього…
у сотнях облич…
Це місто – моє!... все!...
Цілком!… до останньої нитки!…
Картини мої – Акварельно… ескізи мої – Олівцем…
Я тінь… що асфальт пробиває із легкістю Маргаритки…
Щоб так невагомо… пастельно…
йому нагадати про це……………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2014
Вже вкотре дощить…
Ну а далі… а далі - ще гірше...
Сніги білосніжні покриють багряні стежки.
Покину осінні,
зимові писатиму вірші.
Прощальну мелодію осені
я в дві руки
Зіграю для тебе…
Послухай, я все ще не п’яна,
хоч пляшка пуста на дві третіх, а, може, й на три.
Мереживо звуків
із серця мого фортеп”яно -
під музику ночі
ридають осінні вітри.
...заключний акорд.
Безнадійно чекаю " bravissimo! "
(ображене серце, солону печаль відпусти)
Із чистого forte зриваюся до pianissimo…
......чечітка зі смаком глінтвейну
...........ридають вітри
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2014
В долинах – Пожар…
Я не в силі його зупинити…
Я мовчки стою… і дивлюсь, як палає мій дім…
Він просто – Зникає…
Навчи мене… милий… любити…
Якщо це можливо…
Із дірками в серці моїм…
Запросиш на танець?..
Та цього ж ніколи не буде…
Бо ти так майстерно украв колись мої пісні…
Про це говорили…
Про це сперечалися люди…
Розкрилося небо…
Й дощі пролилися рясні…
Дощі пролилИся…
Й обмили усі мої рани…
Коли із піснями так легко забрав мою Душу…
Та й кинув об землю…
Залишив мені лиш тумани…
І бродить світами… ота…
Що ти звеш ЧаликУшу…
І знову у танець?.. з тобою?..
Ніколи й нізащо!..
І – знову політ до Сліпих… Невідомих зірок…
В обіймах твоїх помирає
Насправді пропащо…
Маленька пташина…
Яку ти назвав Корольок…
В долинах – Пожар…
Ти не в силі його зупинити…
Лиш чорна пустеля… де вчора стояв ще мій дім…
Безмежна Пустеля…
І як це можливо – Любити?...
Крізь сотні пожарів………………………………..
і з Дірками в серці…… моїм?..............
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2014
Цей Небачений шторм…
Я торкаюсь його віртуально…
І в очі дивлюся –
Нечуваним сотням Розлук…
І… всупереч Долі
На хвилях
Гойдаюсь Стобально…
І… всупереч Волі…
Твоїх я торкаюся рук…
Цей Небачений Шторм…
Нереально насправді красивий…
Хай лине ефіром
Протяжний пронизливий звук…
І… всупереч Долі
Ти будеш безмежно щасливий…
Може… всупереч Серцю…
І навіть… мільйонам розлук…
Один лише крок
Відділяє мене від безодні…
І хвиля потужна
У море відкрите несе…
Ти просто зігрій мої руки…
До болю холодні…
І я обіцяю цього не робити сьогодні…
Подумаю завтра…
………..про це………………….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2014
Він прилітав нізвідки…
Чи здалека…
Він був лиш Вітер… може… гвинтокрил…
-Скажи мені…
Замріяна Смереко…
За що тебе так сильно полюбив?...
-Літати над дрімучими
Лісами
З таким шаленим гуркотом Злочинно…
А чарівну…
Замріяну Смереку
Ти полюбив… напевно…
Безпричинно…
-Споконвіків належу
Цим просторам…
Мене ще знала первісна земля…
Під небом цим…
У цих високих горах…
Коли насправді станеш ти моя?...
-Лише тоді…
Коли у синіх горах
Назавжди стихне пісня солов’я…
Як усі ріки витечуть до моря…
-Але ж…
Ніколи не віддасть земля!…
Хоч ви - Смереки…
Але ми - Вітри…
Захочу… то й змету все до нуля!…
-Забудь мене…
І спогади зітри…
-Я прилечу…
Чи зблизька… чи здалека…
І що мені насправді скажеш ти?...
-Ти знаєш…
Як ридають ті Смереки…
Коли… до них
…..торкаються… Вітри……..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2014
Я думала… що я уже на Дні…
Я думала… що просто неможливо
Упасти далі… й світло у вікні
Уже погасло… і тому, можливо…
Я зможу нову свічку засвітити…
Щоб зникла ніч… щоб темряву розбити…
Я думала, що Ангел за плече
Торкне мене… що болю не зосталось…
Та навіть він не в силі зупинити…
Я – не на дні… я падаю іще…
…… Лиш прірва піді мною…
……відкривалась…
-----------------------------------------------------
Я думала, что я уже на Дне…
Я думала,что дальше невозвожно
Уже упасть…Что свет в моем окне
Уже угас… И… может… осторожно
Зажечься сможет новая свеча...
Чтоб тьма ушла… и чтоб развеять Ночь…
Я думала… что Ангел у плеча
Остановит… что боли не осталось…
Но даже он не в силах мне помочь…
Я - не на дне… Сгораю… как свеча...
……. Лишь пропасть подо мною
………раздвигалась…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530890
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2014
Люблю?.. не знаю…
Може… що і ні…
Про це мене Годинник на стіні...
Постійно вже запитує про це…
А у вазоні
Миле Деревце
Уже пускає пагони нові…
І я б вам відповіла…
Так… чи Ні…
Але ж… про це –
НевІдомо мені…
Люблю?.. не знаю…
Може... що і так…
Про це у небі синьому Літак
На хмарах написав би
Своє Так…
І всі б тоді довідались про це…
Та я на твоїй грядці –
Лиш Будяк…
А у вазоні миле Деревце
Уже пустило пагони нові…
І виросло
В прекрасний Баобаб…
Той самий…
Про який Екзюпері…
І… може…
Вже Годинник на стіні
Мені свої питаннячка дурні
Не задаватиме…
А миле Деревце
З полегшенням лиш вимовить –
“Оце!..”
І десь у небі чистому Літак
На хмарах розмалює
…….своє……. ТАК………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2014
В твоїх світах
Нема напівтонів…
В них – Чорне й Біле… і нічого більше…
Там кольорових не чекають снів…
Там різнобарвних
Не напишуть віршів…
У лабіринтах
Злої пропаганди…
В тенетах несформованих ідей…
Коли Брехня вдягне одежі Правди…
Свій дім збудує
Посеред людей…
І де твій дім
Не знатимеш насправді…
Коли вона мандрує по землі…
Забувши,що на ній одежі правди…
Дарма…
Що ті одежі їй малі…
В які сьогодні
Стукатимеш двері?..
У лабіринтах… де нема кінця…
Коли вона із гордістю моделі
Вирішує –
Вони їй до лиця!…
Твої світи –
Насправді Кольорові…
Лише доріг у ті світи - не буде…
Коли Брехня
Під виглядом Любові
……Іде…………………..
……Між люди….....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2014
Промінчик сонця
На моїй долоні…
Так ніби біль останнього Пробач.
В моєму ти, чи я в твоїм полоні?
І, сміючись,
зриваюся на плач.
Промінчик сонця –
З носика на щічку…
Так ніби сум осіннього Прощай.
Переночуй одну, останню Нічку…
Зі мною випий
цей духмяний чай…
А завтра... завтра
Я тобі спакую
Американський синій Чемодан…
На ньому смайлик,
Може, намалюю…
так урочисто в руки передам…
Ну ось, і все…
Чому нема оркестру?!..
І чемодан – уже в твоїй руці.
Життя – це Сцена.
Вихід Ваш, Маестро!
Дай тільки витру
Смайлик…… на щоці…….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530134
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2014
Це озеро…
Навіщо ти мені?...
При сяйвіі ночі не шукають броду…
Це чорне плесо – викликом мені…
Підніму плаття…
І ступлю у воду…
Це чорне плесо…
Біля моїх ніг…
Ще крок один… І по коліна… вище…
Підняли сови істеричний сміх…
Над головою в мене –
Вітер свище…
Кричали сови…
Ніби уві сні…
-Це все омана… можна і втопитись…
Мене торкають води чарівні…
Підніму плаття…
Я іду – Напитись!!!
Це чорне плесо…
Дивні почуття…
Шовкові води огортають тіло…
Які незнані досі відчуття…
Яке мені до сов
Скажених діло?..
Це Озеро…
Навіщо ти мені?...
Регочуть сови – Там немає броду!!!
І чорне Плесо – Викликом в мені…
Підніму плаття… І……..........
………..ступлю…. у воду…....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529970
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2014
Я не піду назавжди...
Лиш на час…
У шумі моря… у теплі вібрацій…
До тебе повертатимусь щораз
У нових циклах
Своїх інкарнацій…
Я повернусь
До тебе на поріг…
Нестерпним шумом весняного грому…
Чи лайнером…
Що стишує свій біг…
На смузі лиш твого аеродрому…
Я повернусь…
Лише мене впізнай…
Під тихий сум останнього причастя…
Чи в лабіринті Нездійсненних Мрій…
Які ми звикли
Називати – Щастя…
Я повернусь до тебе…
Золоті
Нитки вплету в слова…
А… може… срібні…
Не можуть розминутися Світи…
Які один одному
Так потрібні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2014
Прилинь…
Коли ридатимуть дощем
Над перевалом ці осінні хмари…
Сховай мене
Під зоряним плащем
Під звуки веселкової гітари…
Вплетись
В моє волосся золоте…
Нестримано… розхристано… стосило…
Лісами хай летить волосся те…
Так неповторно…
Зоряно-красиво…
Прийди…
Коли накотяться з долин…
Оті звабливі… ті грибні тумани…
Я із твоїх складатиму перлин
Собі пов’язки
На відкриті рани…
Напийся
Помаранчевих долин…
Що досі ти не смів навіть торкатись…
Адже вітри з весняних полонин
Не можуть
В косах осені кохатись…
Вплетися
У скуйовджене гілля…
Щоб я кричала…
Щоб благала… Досить!!!...
Зривай……………
аж до останнього листка…………..
--------------------------------------------
30 жовтня Неповторна Осінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529490
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2014
Чи пам’ятаєш…на світанку днів…
Коли із глини був наш перший ксерокс…
Не існувало жодних прапорів…
А небом пролітав археоптерикс…
І була перша… і була найкраща…
Насправді всього світу королева…
Вона була тоді ще… некуряща…
Твоя єдина… або просто… Єва…
Птахи літали… реготали злісно…
Як ніч настане… перший день мине…
Так неповторно… дико… і первісно…
Любив її… а… може… що мене?…
До ніг твоїх вона текла бальзамом…
У світі… де немає прапорів…
Земля так щедро відчиняла брами
В своїм шаленстві… на початку днів…
Дощі лила… криниці відкривала…
Солодкий плід із древа пізнання
Із губ своїх вона в твої віддала…
А… може… то насправді… була я?...
І не віддаш… ніколи… і нізащо…
Тих спогадів… допоки Білий Світ…
І була – Перша… і була - Найкраща…
Чому ж тоді ти звеш її… Ліліт?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2014
І тільки тому…
Що ця ніч так безмежно прекрасна…
Нестерпно красива…
І просто до сліз чарівна…
В болоті зеленому
Жабка маленька нещасна
Чекає… коли ж прилетить
Та священна стріла…
А, може, тому…
Що ця ніч так безмежно чарівна…
До болю красива…
І просто таки неземна…
З якого б це дива
Маленька зелена царівна
Чекала… що впаде в болото
Злощасна стріла?..
І тільки тому…
Що ця ніч так безмежно красива…
Нестерпно чарівна…
І просто прекрасна без меж…
Я навіть уже не питаю…
З якого б це Дива?..
І жабка притихла…
І ви… не запитуйте теж……
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2014
Це просто кінець…
А чи буде насправді початок?..
Зімкнулося коло нескорених мною світів…
І я відпливаю…
Лишивши собі на остаток
Усмішку твою… й піраміду минулих років…
І ще кольорові…
Надміру п”янкі гіацинти…
До них я петляю… не вмію іти навпростець…
Бо все іще вірю…
Що всі на землі лабіринти
По суті своїй… десь би мусили мати кінець…
Розмінна монета в ціні…
Я чекаю на здачу…
На моїх підошвах – червоні… розпечені тавра…
Шукала скарби всього світу…
Й півцарства в придачу…
А бачу… лиш очі голодні…і спраглі вуста
Мінотавра…
Мене вже - немає…
Це тільки слідів відпечаток
В сипучих пісках невідомих нікому пустель…
Це просто – Кінець…
Не шукайте у ньому Початок…
У водах нейтральних…………
………………… покинутий мій корабель……………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2014
І я – відпливу,
якщо справді зімкнулося коло.
А ти намалюєш мене, неповторну й живу.
Хтось раптом промовить:
-Надайте засудженій слово.
А слова – нема… покотилось в зелену траву.
А слова – нема…
Покотилось, розбилось, мов м”ячик.
І вже проростає крізь мене зелена трава.
Лиш пензля старого
тобі залишу на удачу.
... регочуться трави:- В засуджених слова – нема!
А слова немає…
І, значить,я знову в дорозі,
і швидкість шалена відносить мене крізь зірки.
...і ти малюватимеш вперто,
забути не в змозі,
смарагдові очі, що в серці пробили дірки.
Чи я повернусь,
як насправді розімкнеться коло?
(згубились ключі від покинутих мною дверей…)
І раптом згадаєш:
- В засуджених…. – право на слово.
...сміється Мадонна
з усіх на землі галерей…………
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2014
Заморожу тебе почуттями
Я суто античними…
Прохолодними… Cніжними…
Срібними…
…майже арктичними…
Зачарую тебе нестандартними…
Неординарними…
Над морями північними
Стану Вітрами
…полярними…
Намалюю я квіти
На вікнах твоїх
Візерунками…
Цілуватиму так… як ніхто…
…крижаними цілунками…
На Морозяній флейті
Для тебе
Мелодію гратиму…
Ти проситимеш сонця у неба…
… а я – реготатиму…
Цей танок Льодовий
Я станцюю тобі…
Ніби граючись…
Снігову Королеву полюбиш…
…ніскільки не каючись…
…Але ж твого тепла
Я ніколи не зможу напитися…
Бо для мене це – зникнути…
… щезнути…
… чи розтопитися…
Бо дороги мої – над снігами…
Прадавніми… вічними…
І якщо я й кохаюсь з Вітрами…
То тільки –
…..…Північними…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527449
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2014
Люблю тебе...
До відчаю - невміло...
Мов степове маленьке пташеня
Надумало зіграти пишну паву...
Лиш пір"я кольорового
- Нема!..
Чого те пташеня
Не витворяло
Під прикриттям невинної ігри...
У тебе перед носом розкидало
Усіх світів найкращі
Кольори...
Люблю тебе...
До відчаю - Невміло...
До болю - ніжно...
І до сліз - Ніяк...
Та все ж - люблю...
Так легко... сніжно... біло...
А, може...
Чорно... дико... спопеліло...
Та все - не так...
Усе - чомусь... не так...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525415
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2014
Дивися...як холодом віє
Крізь шпари у сінях...
Там вітер гуляє зловісно іще від зими...
І раптом відчуєш...
Як тиснуть на тебе ті стіни...
Які ти так ніжно назвала Чотири Стіни...
Ти просто дитя
Неймовірно Великого Міста...
Його лабіринтами бродиш... як змучений пес...
Але ж ти читала... і знаєш...
Так, знаєш ти, звісно...
Що є ті місця... де смереки торкають Небес...
Ти тільки пташина
Із надто Великого Міста...
Крізь серце твоє - Амплітуда його Коливань...
Ти просто - Лети!...
Й панорама Всесильного Міста
Так легко під ноги твої упаде без вагань...
Я знаю... де ти...
Там інакше замішують тісто...
І чай там заварюють, мабуть, не з тих сподівань...
Та раптом відчуєш вітри
Зовсім іншого змісту...
І я б їх назвала Твоїми Вітрами Бажань...
Я чай заварю із Пісень...
Із Казок позамішую тіста...
Дивися... у лісі з'явились осінні гриби...
Маленька Пташина
Із Надто Великого Міста...
........Ти просто..... Лети.....................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2014
Відкриє лялькар оксамитову
Темну завісу...
Прийди подивитись на бал гутаперчевих дам.
Я ж та, що приходить на мить
Із Прадавнього Лісу...
Що мрії твої перетворює
В синій туман...
Прийди подивись... баламут,
Мандрівник і гульвіса...
І, може, станцюєш із ними осінній канкан.
А я - повертаюсь...
Бо я - із Дрімучого Лісу...
З граційністю лані минаючи
Кожен капкан...
... закриє лялькар оксамитову
Темну завісу...
І знову я - лань, що легка і граційна, мов рись...
І знову я лань,
Що із дикого Темного Лісу...
Ота... що без роду і племені
Зникла колись...
А десь по опівночі - Бал...
Але я - не із Міста...
Я та, що без роду і племені зникла давно...
Закриє лялькар оксамитову...
Все!.. А-ля віста!
Я - з Дикого Лісу...
Скінчилось безплатне Кіно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2014
Скажи мені,
коли вона прийде -
некликана... неждана... златокоса...
Ти ж добре знаєш,
нас вона знайде.
Дивись - уже вплітаються в волосся
ці стрічки,
неймовірно кольорові...
Пастель лягла, як золото колосся.
Мої долоні -
всіх відтінків крові.
Ти ще кричиш:
-Не треба!.. Зупинись!
Не вирушай, не йди її світами...
А я вже знаю,
цю осінню вись
люблю всіма своїми
відчуттями...
А я вже знаю,
навіть і таку,
люблю її і не віддам нікому.
Я в осінь йду,
як в прощення ріку.
Я в осінь йду,
як блудний син додому.
Нехай вона
нас вип'є до нуля.
Нехай стою, розгублена і боса.
Я просто знаю,
що вона - моя.
Усе ще вірю, що
......... золотокоса
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2014
Навчи мене кохатися
Під зорями...
В оцих садах земних... а якщо ні...
Згорю метеоритом над просторами
В оцьому неймовірному
Вогні...
Всього мені відмір
Земною міркою...
Коли ітиму по твоїх слідах...
Як ні... запам'ятаєш мене зіркою...
Що падала з небес
В твоїх садах...
Навчи мене над дикими
Просторами...
В оцій долині сліз... а може...ні...
Це я тебе кохатиму між зорями...
І я ж тебе спалю
В цьому вогні...
І пронесу над дивними
Долинами...
Ти відривай лиш ноги від землі...
Полинами... малинами... калинами...
До смерті зачарую...
Може...ні...
Це ти мені заграєш
Диво-скрипкою
Мелодію... як чудо із чудес...
Як ні... запам'ятаєш мене Зіркою...
Що падала в Сади твої
З Небес................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2014
Усе чіткіші звуки
У словах...
Усе сильніші витоки печалі..
А на плечі усе чорніший птах...
І далі... далі...
Ці безмежні далі...
Сьогодні нас ще рівно
Тридцять два...
А завтра... хтось залишиться на злеті...
Цинічно звуки падають в слова...
Як розрахуйсь на перший...
Другий... третій...
Цинічно звуки
Падають в слова...
Коли усі поламано педалі...
Сьогодні нас... ще рівно тридцять два...
Але ж... так близько
Витоки печалі...
Але ж... чіткіші звуки
У словах...
Але...сильніші вже акорди диско...
І злітна смуга в нас - на всіх одна...
А в літаку - одне
Вакантне місце...
Я просто знаю...
Мене любиш ти...
Як пахли квіти ті... які у лузі
Мені збирав ти... а тому - Лети!..
А я залишусь десь...
На злітній смузі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2014