кацмазонка

Кто так раскрасил мир?

Кто  так  раскрасил  мир?
Оттенки  всех  цветов
глазами  радуги  нас  окружают.
Кто  подарил  нам  землю,запахи  цветов,
леса,поля  и  ангелов,
что  с  неба  прилетают?

Где  краски  взял  Свои,
чтоб  так  нарисовать
восходы  солнца  и  его  закаты?
И  синеву  небес  так  кистью  передать,
чтоб  навсегда  остались
в  сердце  все  сюжеты?

Высоты  гор,глубины  океанов,
простор  равнин  и  сказочных  лесов,
песок  пустынь,холодных  льдин  дыханье
Ты  сотворил  и  нам  всё  подарил.

Волшебною  рукой  цветы  раскрасил
деревья,травы  и  пушинки  снега.
Смотри,цветок  раскрыл  свои  глаза.
Росток  взошёл  и  потянулся  в  небо.

А  ночь  придёт-вуалью  мир  накроет.
Прозрачной  нежностью  луны  всех  успокоит.
И  только  шорохи  и  запахи  цветов
уводят  нас  с  тобой  в  долину  снов.

Художник  нам  Свои  картины  подарил.
Посмотришь  ты  на  них-и  сердце  замирает.
И  если  этот  мир  огню  оставил  Ты,
какие  те  миры,где  Святость  обитает?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509880
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.07.2014

Мовне питання.

Ти  бачив  дощ,по  листі  шелестів.
Вода  із  неба  землю  напуває.
Ти  бачив  сніг,що  на  траві  лежить,
щоб  не  замерзла  він  її  вкриває.

Якщо  ти  добре  серце  маєш,
яка  різниця  мову  яку  знаєш.
Твої  діла  за  тебе  все  розкажуть.
Усе  без  слів  в  житті  покажуть.

Забули  ми  -одних  батьків  ми  діти.
І  що  тепер  ми  маємо  робити?
Ми  вежу  Вавілонську  будували,
єдину  мову  серця  забували.

І  гріх  розкидав  нас  по  всьому  світі.
І  що  ми  знову  маємо  робити?
Кордони,межі  душам  всім  поставив,
на  різних  мовах  розмовлять  заставив.

Добро  на  світі  зло  перемагає.
Болить  душа  за  тих,хто  забуває,
що  рідні  ми  по  серцю  і  по  мові.
Не  будемо  ділити  душі  знову.

Не  хочемо  ми  вежі  будувати.
Не  хочимо  ми  межі  розділяти.
Душа  одна,хоч  мови  різні,
повинні  пам"ятать,щоб  не  було  вже  пізно.

Ти  бачив  дощ,по  листі  шелестів.
То  ангел  з  неба  пісню  нам  співає.
Ти  бачив  сніг,що  на  траві  лежить,
від  холоду  сердець  нас  зігріває.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014

Спаси, Господь.

Спаси,Господь,от  клеветы
и  зависти  людей.
И  пусть  пришли  они  ко  мне
моя  закрыта  дверь.

Пускай  идут  себе  туда,
на  встречу  к  тем,кто  их  друзья.
А  меня  нет  и  дверь  моя
травою  заросла.

Спаси,Господь,от  сердца  зла
и  тело  дай  другое.
Пускай  уходит  в  бездну  тьма.
И  будет  свет  со  мною.

Пусть  солнце  в  гневе  не  зайдёт.
Добро  непобедимо.
Пусть  звёздный  блеск  в  душе  горит-
ведь  это  так  красиво.

Спаси,Господь,от  серебра.
Не  дай  упасть  с  ним  в  пропасть.
Ведь  там  жестокие  сердца,
а  души  одиноки.

Пускай  спокойно  хлеб  свой  ем,
рассветы  дней  встречаю.
И  что  имею-то  моё,
в  других  не  забираю.

Спаси,Господь,  от  суеты
когда  не  вижу  красоты.
А  на  земле  цветут  сады,
раскрыли  лепестки  цветы.

Пускай  увижу  я  зарю.
На  травах  бусинки  росы.
Пускай  тропинкою  уйду
в  цветущие  сады.

Спаси,Господь,когда  в  пути
болезни  повстречаю.
Ты  излечи  и  помоги,
когда  я  умираю.

Пусть  я  как  женщина  в  былом
к  одежде  прикасаясь,
иду  с  надеждой  за  Тобой
и  верой  исцеляюсь.

И  тень  апостола  Петра
пусть  упадёт  на  тех,
дорогой  кто  идёт  добра
и  ненавидит  грех.

Спаси,Господь,когда  душа,
не  находя  покоя,
болит  и  плачет  как  дитя.
Пусть  Дух  Твой  успокоит.

Увижу  ангела  глаза,
что  Ты  прислал  за  мною.
И  лестницу  на  небеса,
где  душу  успокою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509642
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.07.2014

По тонкой паутинке.

По  тонкой  паутинке  
я  поднимаюсь  в  небо.
А  там,расправив  крылья,
летаю  в  облаках.

А  вечером  спускаюсь
на  тонкой  паутинке.
И  думая  о  небе,
я  вижу  его  в  снах.

А  первый  лучик  солнца
на  стёклах  заискрится,
по  тонкой  паутинке
я  в  небо  поднимусь.

А  там  играет  ветер.
Рисует  мне  картины
и  падает  на  землю
пролитая  им  тушь.

И  снова  я  спускаюсь
по  тонкой  паутинке.
Кто  так  раскрасил  землю
в  небесные  цвета?

Смеются  незабудки
иссиня-голубые.
Открыли  васильки
свои  глаза.

И  радуг  ожерелье
сверкает  на  полянах.
А  ночью  звёзды  воду
из  речек  земных  пьют.

На  тонких  паутинках
искрятся  росы-слёзы.
Цветы,подняв  головки,
восхода  солнца  ждут.

А  там  на  горизонте  
целует  небо  землю.
И  дарит  ей  рассветы
и  бусы  с  янтаря.

Весной  она  одета
в  шелка  из  изумрудов.
И  кутается,нежась,
в  тумана  кружева.

На  тонких  паутинках
повисли  чудо-звёзды.
И  ночью  видят  люди
 их  яркие  глаза.

По  тонким  паутинкам
хотят  спустится  с  неба.
Но  крепко  держит  небо,
жить  на  земле  нельзя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509638
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.07.2014

Глаза, которых в мире нет.

Глаза,которых  в  мире  нет.
Их  взгляд  пронизывает  душу.
И  ускоряет  сердце  ритм-
так  хочет  вырваться  наружу.

Глаза,которых  в  мире  нет.
Они  во  сне  нас  навещают,
а  улетая  ,на  окне
букет  ромашек  оставляют.

Глаза,которых  в  мире  нет.
Над  нами  ангелом  летают.
Всё  доброе,что  на  земле
на  крыльях  в  небо  поднимают.

Глаза,которых  в  мире  нет.
Детей  глазами  к  нам  приходят.
И  что-то  доброе  ещё
с  годами  жизни  в  нас  находят.

Глаза,которых  мир  не  принял
и  до  сих  пор  не  принимает,
не  оставляют  нас  в  беде.
Спешат  на  помощь,утешают.

И  пусть  возносятся  кресты
и  Слово  правды  распинают.
Глаза,которых  в  мире  нет
над  нами  звёздами  сияют.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509466
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.07.2014

Лесная детвора.

Грибы  сбежались  на  поляну,
увидев  первую  звезду.
А  звёзды  смотрят  улыбаясь,
кто  эти  малыши  в  лесу?

И  с  неба  льются  волны  света.
Деревья  смотрят  на  луну.
Лисички  весело  смеются,
что  мухомор  упал  в  траву.

Маслята  песни  распевают,
скользя  в  потоках  серебра.
И  в  разноцветных  сарафанах  
грибы  танцуют  до  утра.

И  только  золото  тепла
согреет  землю,
заснёт  лесная  детвора
и  кто  поверит,что  шляпки  скинув
до  утра  в  лапту  играли,
ловили  нити  серебра  и  танцевали.

А  утром  грибники  придут.
Пройдутся  лесом.
С  пустым  лукошком  и  уйдут
неинтересно-бродить,искать,
не  находить  грибные  шляпки.
Они  не  знают,что  грибы
играют  в  прятки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509461
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.07.2014

Безодня.

І  тиха  ніч  спускається  з  небес.
І  розпускає  свої  чорні  коси.
Хустина  срібно-жовта,аж  до  плеч.
Збирає  місяць  зоряні  покоси.

Здається  царство  вічне  на  землі
і  кожна  ніч  чекає-світло  щезне.
Та  ранок  знов  приходить  на  зорі.
Рожевим  світом  небо  кресле.

Та  темрява  лякає  глибиною.
Безодня  під  ногами  і  вгорі.
Дерева  вітами  хитають  і  в  долонях
промінчик  місяця  протягують  тобі.

Не  бійся  впасти-ми  тобі  поможим
минути  біди,темряву  страшну.
Стежину  відшукаєм  і  на  нії
ти  ще  зустрінеш  вранішню  зорю.

І  падать  зорепади  будуть  з  неба.
У  травах  заховались  їх  сліди.
І  царство  ночі  на  землі  не  вічне.
Зустрінеш  ранок  і  нема  біди.

Та  темрява  сховалась  у  долинах,
лягла  туманом  сірим  у  яру.
Іду  до  сонця  ,на  колінах  прошу-
не  розігнати,а  спалить  біду.

Щоб  вже  ніколи  люди  не  почули
страшні  слова-кайдани  і  війна.
Щоб  під  ногами  не  було  безодні.
Та  чорна  глибина  така  страшна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2014

Посв"ята рідним.

Маленькі  діти  плачуть  за  столом.
Від  холоду  тремтять  коліна.
А  за  вікном  так  стогне  хуртовина.
І  на  дворі  зима,а  дров  нема.

Маленькі  діти  плачуть  за  столом.
Дві  дівчинки  і  худорлявий  хлопчик.
Уже  обід.Обідати  нема.
Лиш  тільки  промінь  сонця  у  віконці.

Журливо  мати  голову  схилила.
Пішла  у  ліс  по  дрова  з  старшим  сином.
Заснули  діти  на  печі  веретою  накриті.
А  за  вікном  кущі  бузку  морозами  умиті.

Роки  пройшли.Господь  життя  зберіг.
По  різному  воно  в  малечі  склалось.
Так  прикро,що  вони  не  зберегли
тепло  печі,де  їх  життя  єдналось.

Чому  в  серця  закрався  дикий  звір?
Чому  з  роками  душі  зачерствіли?
Стежина  заросла  до  хати  їх.
Життя  прожили-коси  побіліли.

Хто  першим  руку  пам"яті  подасть?
І  вижине  із  серця  звіра.
І  все  простить,що  на  душі  болить.
Коли  з  дітьми  прийдуть  на  мамине  подвір"я?

А  мати  їх  чекає  у  воріт.
І  кущ  калини  квітами  зустріне.
І  батько,що  прийшов  з  війни  живим
назустріч  вийде-всю  сім"ю  обніме.

Зустрінуть  мальви  радо  за  селом.
І  білим  черешневим  цвітом
впаде  до  ваших  ніг  батьків  любов.
Волошками  й  ромашками  повита.

Стежини  пам"яті  не  заростуть
в  той  світ  життя,де  вірили,любили.
Маленькі  діти  плачуть  за  столом,
а  за  вікном  так  стогне  хуртовина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2014

І серце засинає…

Покликав  друг  мене    у  сні.
Його  почув-заплакав,
бо  він  хворів,він  помирав.
Він  серцем  мене  кликав.

Не  вернеться  душа
Хоч  як  не  просить  тіло.
В  очах  моїх  бринить  
Не  крапелька  дощу.
Застелена  туманом,
як  полотном  долина.
По  ній  до  тебе  босим  
я  біжу.

Ти  пам"ятаєш  зоряні  світанки
дорогами  життя  за  нами  ангел  йшов.
Він  малював  картини-
на  полотні  ми  жили.
І  з  нами  були  віра  і  любов.

Не  плач,коли  побачиш,
як  зароста  стежина.
По  ній  в  дитинстві  бігли
ми  сонце  зустрічать.
Не  плач,коли  побачиш
сльозу  в  очах  ти  сина.
Та  пізно,уже  пізно  тебе  
до  себе  брать.

І  серце  засинає...
Дописує  сторінку  роману  долі
під  назвою-життя-
І  є  для  тебе  місце,заховане  в  барвінку.
І  скоро,дуже  скоро  його  знайду  і  я.

Не  вернеться  душа
хоч  як  не  просить  тіло.
Дописане  життя-посивіла  калина.
Стоїть  в  дворі  вона-
вся  в  крапельках  дощу.
Самотнє  серце  у  долонях
до  тебе  я  несу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2014

Пророк.

Судьба  пророка-в  духе  велика,
а  тело  милости,защиты  просит.
Его  судьбу  запомнят  на  века,
а  тело  хочет  душу  бросить.

Он  жил  как  все-любил,страдал  и  верил,
но  иногда  были  открыты  двери  туда,
где  умерли  б  другие.
Он  всё  бросал  и  уходил  в  миры  инные.

Он  так  мечтал  остаться.
Однажды  не  вернуться.
Забыть  всю  боль,на  небесах  проснуться,
Но  ангел  за  руку  опять  его  берёт.
Он  снова  на  земле,где  снова  тот  народ.

Народ,который  истине  не  верит.
От  правды  слов  его  закрыты  сердца  двери.
Он  ждёт  от  Бога  чуда,не  участья.
И  наказание  несёт  народ
ведь  ко  греху  причастен.

За  правду  били,правду  не  любили.
Бросали  камни,в  поле  выводили.
Смеялись,издевались  и  ругались,
но  ради  одного  из  них  пророки  оставались.

Он  всё  прощал-он  их  любил.
Брал  посох  и  сумму  и  снова  приходил.
Он  правду  говорил  и  камни  все  кричали,
а  люди  молча  шли,его  не  замечали.

Судьба  пророка-в  духе  велика.
И  пусть  запомнят  люди  на  века.
Какое  счастье  когда  есть  пророк.
Какое  горе-голос  истины  умолк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509078
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.07.2014

Так тяжко і так легко.

Так  тяжко  і  так  легко
знайти  дорогу  в  небо.
Так  тяжко  і  так  легко
сказати  Богу-твій.
Так  тяжко  і  так  легко
з  душі  намисто  зняти,
одягнене  з  помилок  і  гріхів.

Так  тяжко  і    так  легко
упасти  на  коліна
і  розказати  серця  свого  біль.
Так  тяжко  і  так  легко
душі  розправить  крила
і  зрозуміти-Богу  не  чужий.

Навколо  тебе  трави.
Навколо  тебе  квіти.
Піднімеш  ти  зернятко,
що  на  землі  тремтить.
І  принесеш  до  хати,
а  на  долоні  в  тебе-
не  з  колоска  зернятко,
а  цілий  світ  лежить.

І  ти  в  житті  своєму
упав  і  загубився.
Тремтів  від  страху,холоду,журби.
Господь  знайшов  тебе,
в  долонях  ти  сховався.
І  ангел  всі  замів  твої  сліди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508821
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2014

Не обижаюсь.

Не  обижаюсь.И  прощаю.
С  вечерней  дымкой  улетаю.
Рассвет  уже  вдали  встречаю.
Не  вспоминаю.Забываю.

Снимая  с  сердца  тяжкий  груз,
легко  взлетаю  и  кружусь.
Так  на  душе  светло  и  чисто.
Я  знаю-больше  не  вернусь.

Не  нужно  будет  ночью  плакать,
сжимая  сердце  как  кулак.
Не  буду  слышать  разговоров,
а  почему,и  где,и  как?

С  закатом  солнца  чьи-то  тени,
как  миражи,фантомы,сон.
Глаза  смотрящие  с  укором.
И  жест  руки,кричащей-вон.

Не  знаю  с  рая  или  ада
я  изгнана  вчера  рукой.
Не  обижаюсь.И  прощаю.
Захочешь-улетай  со  мной.

Ведь  за  спиною  два  крыла.
Лечу  пушинкой  белокрылой.
Не  знала,что  душа  моя
взлетит  легко  так  и  красиво.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508818
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.07.2014

Её величество-гроза.

В  восторге  замирает  сердце.
Раскаты  грома  слышатся  вдали.
И  разве  нет  чудес?
Ведь  это  чудо-предчувствие
и  ожидание  грозы.

И  волны  облаков  в  штормящем
море  неба.Порывы  ветра
поднимают  пыль  столбом.
Цветы  и  травы  пали  на  колени.
На  горизонте  небо
всё  горит  огнём.

Её  величество-гроза  шагает  грозно.
Всё  ближе-ближе  слышен  гул  шагов.
В  руках  её  сверкают  молний  копья.
И  смотрят  ангела  глаза  из  облаков.

Но  если  б  знали  мы  души  её  страданье
и  сердца  обжигающий  огонь.
Оно  так  одиноко  в  море  шторма.
Недаром  слёзы  льются  с  глаз  её  дождём.

И  кто  утешит,успокоит  душу?
Кто  вытрет  слёзы  ласковой  рукой?
Ты  думала,что  ветер  успокоит,
но  рядом  нет  его-ушёл  к  другой.

И  снова  ты  по  небу  тучи  собираешь,
чтобы  упасть  на  землю  проливным  дождём.
И  снова  копья  молний  ты  бросаешь.
Так  одиноко  сердце,горящее  огнём.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508592
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.07.2014

Сны.

Проснулся  человек...
Приснилось,что  тебе?
В  каких  мирах  душа  твоя  летала?
Что  видела  во  сне,что  ощущала,
что    нового    там  о  себе  узнала?

И  почему  всем  ночью  снятся  сны?
Приходят  к  нам  как  будто  из  тумана.
Мы  в  них  летаем,знаем,понимаем,
глаза  открыли-снова  забываем.

А  говорят  чудес  на  свете  нет...
Свет  на  подушке  лунный  замирает.
Осенних  листьев  ты  собрал  букет,
а  за  окном  снежинки  замерзают.

И  по  тропинке  ты  спешишь  домой.
Грибов  собрал  ты  полное  лукошко.
И  машет  лес  ветвистою  рукой.
Проснулся...Но  метель  стучит  в  окошко.

У  каждого  из  нас  своя  судьба.
Но  есть  одно,что  всех  объединяет.
Однажды  мы  приходим  в  этот  мир
и  жизнь  прожив,куда-то  исчезаем.

Куда  уходим?Жизни  где  предел?
Где  явь,где  сон  мы  так  и  не  узнаем.
Когда  во  снах  приходят  мамы  к  нам
мы  понимаем,что  не  умираем.

Что  где  то  есть  миры  в  других  мирах.
Мы  часто  в  снах  своих  туда  летаем.
Откуда  ангелы  нам  посылают  сны,
зачем  мы  видим  их-не  знаем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508588
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.07.2014

Приметы.

Я  каждый  день  встречаю  как  последний.
И  каждый  вечер-знак  в  моей  судьбе.
Я  человек  совсем  не  суеверный.
Зачем  мне  верить  ложной  суете?

А  если  веришь  в  что-то,происходит.
Ведро  пустое  и  успеха  нет
В  дороге,на  работе,в  доме.
Ну  как  тут  избежишь  беду  примет?

И  кошка  чёрная  дорогу  переходит.
Бери  и  поворачивай  назад.
Иль  подожди-другой  идёт  прохожий.
Он  заберёт  с  собою  чёрный  сглаз.

Рассыпал  соль-готовься  к  ссоре,драке.
И  поднимается  в  душе  волна  обид.
А  зеркало  разбил-считай,что  умер.
Прислушайся,что  там  внутри  болит.

И  сколько  тех  примет,что  верить  заставляют
Во  что-то  суетное,пустоту.
И  денег  вечером  никто  не  занимает.
А  если  до  утра  возьму-умру?

Я  верю  в  то,что  доброта  сильнее.
И  если  просит  человек-то  дай.
Он  с  радостью  решит  свои  проблемы
И  ждать  его  утра  не  заставляй.

Ведро  пустое  скоро  станет  полным.
Рассыпанную  соль  смети  рукой.
Осколки  зеркала  упавшего  ты  выбрось.
И  кошка  чёрная  пускай  идёт  домой.

Любовь,надежда,вера  землю  держат.
И  каждый  вечер-знак  в  твоей  судьбе.
И  новый  день  стучит,стоит  за  дверью.
Ты  просто  верь,он  радость  даст  тебе  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508038
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.06.2014

Последний рубеж.

Предательство-сродни  убийству.
И  трус  сбежит  в  любой  момент.
Со  всех  сторон  враги  обходят,
А  защищаться  сил  уж  нет.

Ты  как  всегда  на  поле  боя
Одна  и  выдохлась  уже.
И  только  чудо  встать  поможет,
А  на  войне-как  на  войне.

И  смерть  крадётся  словно  кошка.
Всего  лишь  миг  и  нет  тебя.
И  облака  плывут  по  небу.
Прощай,война.Прощай,земля.

Всего  лишь  миг-рубеж  последний,
Но  ты  встаёшь-и  снова  в  бой.
И  в  серой  дымке  предрассветной
Всё  шепчешь-я  вернусь  домой.

Пусть  трус  бежит-он  будет  жить.
Под  вечер  кто-то  постучит.
Откроет  дверь-там  смерть  стоит.
Куда  теперь  он  побежит?

Иуда  пусть  в  плечо  целует
И  говорит-всегда  с  тобой-.
Но  в  мыслях  серебро  считает.
Пусть  кровь  на  нём,но  он  живой.

А  облака  плывут  по  небу.
Вокруг  так  пахнет  свежим  хлебом.
Но  не  созревшие  колосья  мне  не  поднять,
Лежат  в  пыли.

С  последних  сил  я  просыпаюсь.
Ещё  жива  и  не  прощаюсь.
Но  ветер  волосы  лаская,
Всё  шепчет-уходи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508034
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.06.2014

Передчуття свободи.

А  серце  так  болить  і  плачуть  очі.
І  старість  вже  прийшла  і  стала  на  поріг.
Ворота  відчиняти  їй  не  хочу.
Та  річка  спогадів  в  душі  моїй  біжить.

Подвір"я  бачу  і  маленьку  річку,
Що  здалеку  тече  через  город.
Біля  її  джерел  тоненькі  свічки
Весняних  квітів,що  пробили  лід.

Великий  кущ  калини  біля  хати.
На  півночі  високі  ясени.
Від  злого  вітру  захищають  хату,
А  верби  біля  річки  від  біди.

І  бачу  клен-його  зелене  листя.
На  ньому  солодко  так  сплять  хрущі.
І  яблуні  цвітуть  рожево-білим  цвітом.
І  заховались  бджоли-лиються  дощі.

А  спогади  летять  мої  у  юність.
Міста,дороги,люди  і  степи
Де  вісімнадцять  років  я  прожила.
Де  заховались  в  травах  їх  сліди.

У  місті  рідному  зустріла  свою  зрілість.
Весна  життя  і  літо  вже  пройшли.
Лежить  осіннє  листя  на  порозі
І  небо  холодом  тумани  затягли.

Та  я  радію,бо  уже  свободу
Передчуваю  я  в  душі  своїй.
Прошу  пробачення  у  всіх  і  всіх  прощаю
Хто  зла  мені  бажав  і  хто  його  робив.

Заходь  у  двір  до  мене,моя  старість.
Хустки  з  тобою  сиві  одягли.
Пройшло  життя-були  і  біль  і  радість.
І  яблуні,що  так  в  душі  цвіли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2014

Вітер і туман.

Ще  звечора  туман  упав  на  землю.
Накрив  її  всю  білим  полотном.
І  плакала  земля  всю  ніч  дощами,
А  вітер  обіцяв  прийти  і  не  прийшов.

А  ранком  прилетів  на  крилах-хмарах
І  витирав  заплакане  лице.
І  розігнав  туман,що  у  низинах
Спокійно  спав  собі,бо  вибрав  місце  це.

А  сонце  усміхалося  промінням  теплим.
Дивитись  смішно  було,як  туман
Сердивсь  на  вітер  і  тікав  з  долини,
Побіг  на  поле,заховавсь  в  бур"ян.

Піднявся  вітер  в  небо,взявсь  за  хмари.
До  вечора  за  обрій  їх  загнав,
А  потім  стомлений  спустивсь  на  землю.
І  разом  з  квітами  у  травах  спав.

І  снилось  вітру-зорі  з  неба  впали.
Мереживом  в  квітках  полів  лягли.
Туман  з  дощем  його  в  лісах  шукали.
Шукали  довго-так  і  не  знайшли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507772
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2014

Библейские мотивы.

Помочь  никто  не  мог-слепым  родился.
Не  видел  неба,солнца,матери  лица.
И  что  такое  день  в  жизни  страдальца?
Когда  вокруг  него  лишь  только  тьма.

Помочь  никто  не  мог-глухим  родился.
Не  слышал  грохот  грома,шороха  дождя.
И  только  видел  как  отец  молился,
Но  что  он  говорил  не  слышал  никогда.

Помочь  никто  не  мог.
Проказою  покрыты  душа  и  тело  всё
От  темени  до  пят.
И  как  очистится,как  жить  они  хотели,
Но  разве  снова  жизнь  начнёшь  опять?

Помочь  никто  не  мог.
Ведь  смерть  забрала  сына.
Единственную  радость  у  вдовы.
Она  его  растила  и  любила,
Но  нет  его  и  только  боль  в  груди.

Помочь  никто  не  мог.
Болезнь  согнула  тело.
Теперь  лишь  только  землю
Видеть  я  смогу.
А  как  хотел  бы  снова
Увидеть  солнце,небо.
Но  вверх  глаза  уже  не  подниму.

Помочь  никто  не  мог-беснуется  душа.
Злой  и  коварный  дух  её  измучил.
Кто  руку  помощи  душе  подаст
И  как  изгнать  его  тебя  научит?

Помочь  никто  не  мог...
Звезда  зажглась  в  ночи.
На  жизнь  надежду  всем  нам  подарила.
Кто  маленький  такой  у  мамы  на  руках?
И  как  ты  сына  назовёшь,Мария?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507542
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.06.2014

Спека.

Так  тихо  дощ  шумить
Як  манна  з  неба  пада.
І  спраглими  вустами
Ловить  все  живе
Небесну  воду,бо  уже  вмирало.
І  думала  земля,що  пропаде.

З  життям  прощались  квіти  і  дерева.
Пожовклі  трави  падали  до  ніг.
Річки  міліли.При  дорогах  пилом
Вкривалось  поле.І  не  цвів  "Петрів  батіг".

Пекуче  сонце  вже  жалю  не  знало.
Не  чуло  від  людей  прохань,зітхань.
І  все  живе  не  гріло,а  палило.
Не  рідне  нам,як  мачуха  чужа.

На  небі  цілий  день  ані  хмаринки.
Десь  вітер  заховався  у  лісах.
Схилили  квіти  в  хустинках  голівки.
Просили  милості  у  неба  в  молитвах.

Так  тихо  дощ  шумить
Як  манна  з  неба  пада...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2014

Гром шёпота.

Гром  шёпота  как  эхо  клеветы
Разносят  друг  на  друга,брат  на  брата.
А  шёпот  грома  замер  вдалеке.
Унёс  дожди  и  сам  ушёл  куда-то.

Гром  шёпота  когда  решают  вдруг,
Что  недостоин  ближним  называться.
И  друг  тебе  уже  совсем  не  друг.
И  выгнал  брат-куда  тебе  деваться?

Гром  шёпота  разносится  в  округе.
Ты  от  него  замёрзла  как  от  вьюги.
Согреться  негде  и  огонь  залили,
А  говорили,что  тебя  любили.

Гром  шёпота-улыбки  за  спиной,
Что  заслужила  то  и  получила.
И  шёпот  совести  шагающей  с  тобой-
Всё  что  имела-людям  раздарила.

И  ты  ушла  от  тех,кто  презирали,
Что  шёпот  молний  в  след  тебе  бросали.
Их  многих  нет.Уже  упали  в  пыль.
У  гордости  и  лжи  конец  один.

Тебя  согрели-звёзды  приютили.
Цветы  тебе  соцветия  дарили.
Поля  травой  тропинки  все  стелили.
Леса  все  тайны  для  тебя  открыли.

Осталось  сердце,что  ещё  стучит.
Гром  шёпота  уже  почти  забыт.
От  злобы  пожелтела  клевета
Как  мокрая  осенняя  листва.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506866
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.06.2014

Чудо света.

Когда  в  душе  твоей  пожар
Огнём  зари  пылает.
Приходит  стих-заходит  в  дом
И  пламя  утихает.

И  если  полон  грусти  взгляд
И  сердце  умирает.
Рождается  от  боли  стих
И  душу  защищает.

Но  будет  день  в  последний  раз
Родится  стих  поэта.
Спасибо  -скажет  он  судьбе
За  это  чудо  света.

И  этот  дар  как  дар  любви,
Что  был  обещан  свыше.
Он  разделил  его  всю  жизнь
С  подвала  и  до  крыши.

Приходит  день-в  последний  раз
Увидит  он  рассвет.
На  горизонте  луч  погас.
В  дом  входит  тенью  смерть.

Но  продолжает  стих  твой  жить.
И  в  память  о  поэте
Ложится  белый  чистый  снег
Улыбкой  на  портрете.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506864
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.06.2014

Тайны сердца.

Ласкает  ветер  волосы  и  гладит.
Он  знает  тайны  сердца  и  молчит.
И  никому  на  свете  не  расскажет.
Он  их  запомнил,но  в  себе  хранит.

Он  лёгкой  и  невидимой  рукою
Меня  обнимет-вместе  полетим.
Вокруг  поля  в  колосьях  васильковых.
Воды  напьёмся-душу  освежим.

И  целый  день  он  шепчет  мне  на  ухо
Знакомые  и  мудрые  стихи.
Куда-то  улетит,но  возвратится.
Рукой  помашет,в  вальсе  закружит.

И  ночью  будет  песни  петь  мне  тихо.
Шуршать  листвой  и  веткою  стучать.
Проситься  в  дом,но  двери  в  нём  закрыты.
Он  будет  до  утра  скучать  и  ждать.

Не  выдержит  и  форточку  откроет
И  запах  свежести  с  собою  принесёт.
И  тихо  ляжет  рядом  он  со  мною.
Чуть  полежит  и  на  боку  уснёт.

Приснится  небо  в  нежности  рассвета.
Знакомые  места-поля,леса.
Кто  сможет  нас  догнать
Когда  мы  вместе  с  ветром
Надуем  и  поднимем  паруса?

И  будем  плыть  по  небу  как  по  морю,
Летя  и  догоняя  облака.
А  вечером  тихонечко  на  землю
Опустимся  и  спрячем  два  крыла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506630
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.06.2014

Огоньки мерцающих миров.

Золотом  монет  разбросаны  по  небу
Огоньки  мерцающих  миров.
И  висят  как  бусы,как  шары  планеты
В  космосе  чужом  и  не  на  чём.

И  в  пространствах  тёмных  и  таких  далёких
Сколько  их  сияющих  огней?
Множество  галактик  и  вселенных  разных.
Ты  их  не  увидишь-просто  верь.

Как  снежинки  вихрем  над  землёй  летают
Так  кружатся  звёздные  миры.
И  дождями  в  космос  бесконечный  мчатся.
Ангелу  кричат-сможешь,догони.

Такое  множество  миров
Туманностей,галактик
Как  миражи  неясных  снов,
Движенье  теней  непонятных.

Конца  и  края  всем  им  нет.
Мерцают,светятся,искрятся.
И  к  нам  на  землю  иногда
Посланники  от  них  садятся.

Мы  видим  звёздные  дожди-
Метеоритов  след.
Кометы  хвост,что  шлёт  привет
С  далёких  призрачных  планет.

Как  платьев  бальных  длинный  шлейф
Туманы  звёздных  облаков.
И  отражаются  в  глазах
Пылинки  будущих  миров.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506629
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.06.2014

Перше кохання.

Такий  один  ти  є  на  світі.
Не  свій  і  не  чужий.
Де  спогади  свої  подіти?
Не  знаю  чи  живий?

Кохання  перше-ясні  зорі
І  місяць  чарівник.
Уже  не  вернуться  ніколи.
Згадаєш-заболить.

І  друзі  наші  постаріли.
Життя  за  обрій  йде.
І  що  за  обрієм  чекає?
А  в  спогадах  живе

Дитинство  наше  босоноге.
І  той  весняний  ліс.
Ті  перші  проліски  казкові,
Що  ти  мені  приніс.

І  мрії  про  життя  щасливе
Де  тільки  я  і  ти.
Та  не  здійснились  наші  мрії
На  цій  сумній  землі.

Такий  один  ти  є  на  світі.
Не  свій  і  не  чужий.
Але  надію  в  серці  маю
За  обрієм-ти  мій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506303
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2014

Вітри, вітри…

Вітри,вітри,приходите  ви  звідки?
З  яких  країв,світів  ви  летите?
І  відстані  для  вас  як  хліба  крихти.
Дощі,сніги  на  крилах  несите.

Сьогодні  ви  качаєтесь  на  хвилях
То  легким  вітерцем,то  буревієм.
А  завтра  вже  піски  пустель  підняли,
Накрили  все  живе,живих  сховали.

Вітри,вітри,Бог  силу  дав  таку,
Немає  перешкод  на  вашому  шляху.
І  що  для  вас  чи  гори,чи  моря
Ліси,пустелі,прірви  глибина?

І  друзі  ваші  в  небі  громовиці.
Дощі,сніги  як  зерна  у  пшениці.
Як  олівці  ламаєте  дерева,
Їх  подихом  підносите  до  неба.

Але  весною  ми  чекаєм  вас,
Бо  ви  тепло  приносите  до  нас.
На  північ  проганяєте  морози.
Сніги  тікають-жити  вже  не  в  змозі.

Всміхаєтесь  ласкаво  до  беріз,
Торкаючись  так  лагідно  їх  кіс.
І  проліски  ви  гладите  руками,
Танцюєте  з  весняними  струмками.

Вітри,вітри  приходите  ви  звідки?
Ховаєтесь  чи  в  хмарах,чи  в  річках?
Без  вас  життя  не  буде,синя  квітка
Земля  -зів"яне,пропаде  в  віках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2014

Разреши.

Разреши  мне,небо,ввысь  расправив  крылья,
Сердцем  искупаться  в  солнечных  лучах.
Ты  ведь  знаешь  в  небе  никогда  я  не  был,
Не  летал  на  крыльях  в  белых  облаках.

Разреши  услышать  громкий  голос  грома.
В  свете  ярких  молний  в  небесах  кружить.
С  ветром  в  небе  спорить,обгоняя  время.
С  облаками-птицами  дружить.

Звёзды  как  снежинки  на  просторах  неба
Смотрят,удивляясь,с  высоты.
Разрешите  свет  ваш  яркий  мне  запомнить.
Пусть  он  отразится  в  глубине  души.

Лунный  взгляд  пусть  землю  сказкою  наполнит.
Пусть  дорожка  света  в  темноте  дрожит.
И  с  луною  в  речке  я  хочу  купаться.
Жёлтою  свечою  в  небесах  гореть.

Разреши  мне,утро,твой  рассвет  увидеть.
И  проснувшись,  вместе  в  окна  заглянуть.
Птицы,разрешите  в  небеса  подняться
И  душою  в  песнях  ваших  утонуть.

Разреши  мне,ветер,  в  танце  закружиться.
Вихрем  над  землёю  в  тучах  пролететь.
И  с  тобою  вместе  утром  мне  проснуться.
Летом  и  зимою  песни  твои  петь.

Не  забыть  мне,море,волн  твоих  рожденье.
Глаз  твоих  глубоких  синеву.
Разреши  мне,море,в  радуги  сиянье
В  брызгах  твоих  пенных  видеть  красоту.

Разреши,подснежник,мне  сквозь  снег  пробиться.
Свежестью  своей  наполнить  лес.
И  дождаться  в  мае  ландышей  цветенья.
Окунуться  в  море  белизны  небес.

Разрешите,горы,вам  на  плечи  бросить
Пелену  туманов,кружево  снегов.
Разрешите  слушать  грохот  водопадов.
Разрешите  видеть  мне  полёт  орлов.

Разреши  мне,дождик,спрятаться  на  небе.
А  потом  спуститься  молнией  с  небес.
Разреши  на  плечи  мне  деревьев  падать,
Каплями  струиться  на  зелёный  лес.

На  земле  живущих  солнце  всех  ласкает
Нежными  лучами  света  и  тепла.
Разреши  мне,солнце,сердцем  быть  похожим.
На  тебя  равняться  лучиком  добра.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506107
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.06.2014

Жизнь-игра.

И  кто-то  мудрый  нам  сказал,
Что  жизнь-игра.
Уйдём  и  мы  и  нас  проводят  со  двора.
А  во  дворе  всё  также  будет  снег  кружить.
Придут  другие-будут  в  нашем  доме  жить.

И  будет  жизнь  со  смертью  воевать.
Века  пройдут,но  люди  будут  умирать.
А  как  не  хочется    проигрывать  игру.
Был  шанс  один-не  умирать,а  жить  в  раю.

И  до  сих  пор  меняем  рай  на  ад.
А  поменяли-надо  умирать.
Мы  выбор  сделали-стоим  все  на  краю.
Ушли...Но  нашим  детям  доигрывать  игру.

И  пахнет  снег  замёрзшею  водой.
Смерть  за  спиной  и  крест  над  головой.
И  кто-то  мудрый  жизнь  прожил  не  зря.
Он  рассказал  всем  нам,что  жизнь-игра.

Нам  нужно  правила  игры  все  изменить.
Уйти  от  смерти,всё  забыть  и  вечно  жить.
Отдать  долги,порвав  со  смертью  договор.
Молчать.Не  начинать  ненужный  спор.

Жить  на  земле,не  думая  о  том,
Что  не  окончен  наш  со  смертью  разговор.
И  знать,что  так  возможен  свет  в  конце  пути.
Но  только  в  жизни  нужно  нам  его  найти.

И  не  ужалит  змей  уже  в  пяту.
И  умирать  не  будем  все  в  поту.
И  ад  не  одолеет  жизни  свет.
Его  победы,жала  смерти-нет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506103
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.06.2014

Гроза-подруга.

Я  умирала  каждый  день,
От  боли  просыпаясь.
Но  солнце  закрывала  тень,  
Что  с  каждым  днём  сгущалась.

И  сколько  дней  таких  в  году,
Что  в  сердце  не  вмещались.
Я  ждала  первую  грозу
Она  пришла-дождалась.

В  порыве  ветра-первый  вздох.
Во  взгляде  яркость  молний.
Ты  ливнем  стала  на  порог.
Открыла  двери-помню.

Подняла  на  руки  меня
И  в  ветре  закружила.
И  боль  оставила    меня.
Её  дождём  ты  смыла.

И  благодарна  Богу  я,
Что  чудо  есть  на  свете,
Что  собирая  облака,
Летает  друг  мой-ветер.

А  туча  синею  волной
Вдруг  небо  закрывает.
И  в  блеске  молний  над  землёй
Так  плачет  и  рыдает.

Ты  приходи  ко  мне,гроза,
И  стань  моей  подругой.
А  осенью  ты  уходя-пообещаешь.
Вьюгой,когда  не  будешь  ждать  меня
В  окно  я  постучусь.
Отроешь  дверь-я  в  белом  платье
Снежинками  кружусь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505929
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.06.2014

Лучик надежды.

Мне  бы  докричаться,мне  бы  достучаться.
Но  закрыты  двери  сердца  твоего.
Мне  бы  перебраться,но  забор  высокий
В  дом  твой  не  пускает  никого.

Может  ты  уехал,может  из-за  моря
Будешь  мне  звонить  и  письма  слать.
Но  уже  нам  вместе  не  идти  дорогой.
И  уже  нам  вместе  солнце  не  встречать.

Может  не  уехал,может  ты  остался,
Но  закрыты  окна  и  закрыта  дверь.
Смотрит  и  зевает  котик  твой  пушистый.
Открывать  калитку  ему  лень.

Под  окном  рябина  в  ожерелье  ягод.
Бусинки  дождя  висят  на  ней.
Лучиком  надежды  солнце  из-за  тучи.
Может  быть  оно  откроет  дверь?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505923
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.06.2014

Синів привозять в трунах.

Я  не  хотів  вмирати,та  вбивали.
Із  засідок  стріляли,нападали.
За  гроші  наші  душі  продавали.
Не  розбереш  чужі  вони-свої?

За  ними  і  за  нами  ангели  стояли.
Жорстокі  і  похмурі-ангели  війни.
І  крила  обгорілі  за  спинами  ховали
І  витирали  руки,бо  в  крові.

І  смерть  туманом  пада,блідою  пеленою
На  трави,на  дороги,на  поля.
Лежать  убиті  хлопці  і  дивляться  у  небо.
Навіщо  смерть  життя  їх  забира?

Чи  розум  втратили?А  може  і  не  було
Ні  совісті,ні  честі.А  війна  гріхи  всім  спише.
Золото,прибутки  за  смерть  братів
Дарує  сатана.

І  правда  заховалась.Перевертні  у  Раді.
Перевертні  в  мундирах  все  зраджують,крадуть.
Синів  чужих-не  рідних,в  війну  страшну  кидають.
В  людських  сльозах  і  горі  щастя  не    знайдуть.

Синів  привозять  в  трунах.Згорівших  і  убитих.
Жорстокі  і  похмурі  ангели  війни.
І  крила  обгорілі  за  спинами  ховають
І  витирають  руки,бо  в  крові.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014

Судьба-звезда.

У  каждого  своя  судьба  под  небом.
И  живы  не  единым    только  хлебом.
И  светит  ночью  каждому  из  нас
Звезда-судьба,что  дарит  звёздный  час.

Заглядывает  в  окна  когда  спишь.
Когда  устал  за  день  и  не  спешишь.
И  хочет  так  о  многом  рассказать.
Мигает,светит-хватит,хватит  спать.

Но  как  мне  отыскать  тебя  одну
Ту,что  предскажет  всю  мою  судьбу?
Как  различить  манящий  свет  её?
Улыбку  жду,открыв  своё  окно.

Я  так  боюсь-не  выдержит  она
Той  боли,что  на  сердце  у  меня.
Оставит  в  небе  только  яркий  след.
Сгорит  звезда-меня  не  будет,нет.

Мы  как  цветки  на  стебельке  одном,
Хотя  из  разных  и  чужих  миров.
Она  мерцает-значит  я  живу.
Она  сгорит-от  боли  я  умру.

Не  падай  с  высоты  моя  звезда.
В  моих  руках  ведь  и  твоя  судьба.
Я  обещаю-боль  сниму  с  души.
Сияй,мерцай,звезда  моя  в  ночи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505720
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.06.2014

Так тьохкають, співають соловї.

Так  тьохкають,співають  солов"ї
Всю  ніч  над  ставом.  
У  вербах,що  полощуть
Зелені  віти-коси  у  воді.
-Співайте  ще-зірки  із  неба  просять.

А  над  водою  стелеться  туман
І  вітерець  ліг  спати  в  очереті.
І  тільки  сльози  льє  плакун-трава,
А  місяць  їх  збирає  у  букети.

Та  ранок  прийде-сонечко  зійде.
Промінням  висушить  всі  сльози  в  травах.
Прокинеться  під  ранок  вітерець.
Зірки  сховаються  у  хмарах.

А  поки  що  так  світять  зорі  в  небі
І  спокоєм  наповнена  душа.
Затихли  солов"ї-спочити  треба,
А  ранком  нова  пісня  в  солов"я.

І  хай  співають  в  серці  солов"ї,
Бо  треба  ще  роки  життя  прожити.
Прожити  так,щоб  було  що  згадать.
Не  плакати  за  ними,не  тужити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014

Мёртвое море.

Хотела  умереть-не  получилось.
Толкали  в  спину  в  ад-не  согласилась.
Я  затерялась,заблудилась  и  застыла.
Ведь  жить  и  помнить  всё-невыносимо.

Хотела  убежать-в  горах  укрыться.
Хотела  улететь-не  возвратиться.
Хотела  в  вихре  с  ветром  закружиться.
Хотела  в  океане  раствориться.

Но  горы  высоко  и  вниз  не  смотрят.
Оторванные  крылья  не  пришьёшь.
А  ветер  только  надо  мной  смеётся.
И  океан  штормит-ты  не  умрёшь.

Свет  молний,огненные  стрелы.
Страшный  грохот.Земля  уходит  из-под  ног.
В  дыму-проклятья  хохот.
Зачем  смотреть  назад,где  жизнь
О  грех  споткнулась.Но  не  послушалась
Я  Лота-оглянулась.

И  дальше  жить  мне  как?
Я  боль  узнала.И  к  сожаленью
Соляным  столпом  не  стала.
Но  сердце  онемело  и  застыло.
Кристаллы  соли  душу  всю  пронзили.

Хотела  умереть-не  получилось.
Хотела  всё  забыть,но  не  забылось.
И  с  Лотовой  женой  я  подружилась.
И  с  болью  в  сердце  жить  я  научилась.

Закат  горит  огнём  и  скоро  ночь  наступит.
Заснёшь  с  остывшим  сердцем-боль  отступит.
Но  память  к  месту  гибели  спешит,
Где  только  море  Мёртвое  молчит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505368
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.06.2014

Дорога тризны.

А  по  обочинам  дороги  тополя
Стоят  как  стражи,охраняя  жизни.
И  серой  лентою,петляя  по  полям,
Машины  едут  по  дороге  тризны.

И  в  памяти    моей  живут  воспоминанья
О  том,что  строили  дорогу  те,
Кого  судили  как  врагов  народа.
И  немцы  те,что  в  плен  попали  на  войне.

Голодные,раздетые,с  кирками.
А  осенью  холодный,мелкий  дождь.
Десятками  они  там  умирали.
Бросали  в  ямы-могил  их  не  найдёшь.

Глаза  измученных  людей-
Сердца  их  помнят  кусочки  хлеба,
Что  ловили  на  лету.
И  конвоиров  брань,стрельбу  и  слёзы.
Судьбы  такой  не  пожелаешь  и  врагу.

А  смерть?  Она  всегда  стояла  рядом.
И  забирала  слабых  и  больных.
Немногие  из  них  вернулись  к  мамам.
Немногих  смерть  оставила  в  живых.

И  метр  за  метром,смерть  за  смертью
И  боль  за  болью.Камень  и  кирка.
Венки  колосьев,васильков,ромашек
Сплетает  до  сих  пор  им  ангела  рука.

Их  у  дороги  тихое  дыханье
Как  шелест  листьев,что  летит  с  вершин.
И  в  ветках  тополей  их  душ  страданье.
И  отраженье  лиц  в  глазах  и  в  зеркалах  машин.

А  дождь  всё  плачет-мелкий  и  холодный.
И  по  обочинам  дороги  тополя
Стоят  как  стражи,охраняя  жизни.
-Не  повторись  такое  никогда.-

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504814
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.06.2014

Куда бежишь за миром и кумиром?

Богатства  бес  по  имени  Мамона.
Религия-любовница  его.
Корысть  и  Жадность  замерли  у  трона.
Все  просят  власти,денег  у  него.

Он  раздаёт  всё  щедрою  рукою.
Но  только  тем,кто  голову  склонив,
Не  верят  Богу  и  не  знают  Бога.
Упали  перед  ним,колени  преклонив.

Он  верным  обещает  царства  мира.
Не  только  обещает-раздаёт.
Жена  его-Вражда-  всех  ждёт  на  пире.
Обняв  Мамону,Ненависть  идёт.

А  Зависть  и  Лукавство  рядом  сели.
Буянит  Пьянство,вина  злости  пьёт.
И  Блудницы  свои  тела  раздели.
Тщеславие  с  Гордыней  стали  на  порог.

И  Сребролюбие  считает  деньги.
Нажива  прячет  всё  в  большой  мешок.
А  Мода  приоделась,надушилась.
Избыток  её  тянет  в  уголок.

И  Пустословие  упало  на  колени,
Целует  руки  злобной  Клевете.
Гостям  улыбки  дарят  Лицемеры.
И  пьют  за  здравие  царя  Воры.

Одежду  Правды  примеряет  Ложь..
И  Мудрость  философии  притворна.
И  запах  Смерти  наполняет  зал.
Пирующие  выглядят  тлетворно.

Куда  бежишь  за  миром  и  кумиром?
Не  видишь  солнца,неба  и  травы.
Спешишь  не  опоздать  на  пир  к  вампирам.
Несёшь  в  подарок  душу-не  цветы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504811
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.06.2014

Літо. Червень.

Так  пахне  літо  медом  і  хлібами.
Суницями  і  квітами  в  полях.
І  травами  зеленими  буяє.
Вони  іще  нескошені  стоять.

Нектар  солодкий  п"є  із  квітів  сонце.
Ласкаве.Тихе.Гріє-не  пече.
Метелики  кружляють  і  втомившись,
Сідають  спочивати  на  плече.

А  ранки,вечори  ще  прохолодні
Вмивають  росами  поля,луги,ліси.
І  річка  відзеркалює  хмаринки.
І  білі  лілії-їх  на  воді  сліди.

В  лісах  птахи  щебечуть  і  співають.
Заходиш  в  ліс  і  попадаєш  в  рай.
Дерева  всі  стоять  стрункі,зелені.
Не  знаєш  де  початок  їх,де  край.

Берізки  такі  ніжні  і  тендітні.
Осики  тихо  листячком  тремтять.
Дуби  як  велетні-високі  і  спокійні
І  з  вітром  про  життя  щось  гомонять.

Не  хочу  повертатися  у  місто.
Там  шум  і  гам,і  спокою  нема.
Я  хочу  жити  в  лісі,на  узліссі
Де  літо.Червень.З  ним  я  не  одна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014

Бур"ян.

Не  так  прожилось,як  хотілось.
Помилок  зроблено  багато.
За  всі  роки  я  не  навчилась
Зерно  від  плевел  відрізняти.

Тому  і  лию  гіркі  сльози,
Бо  замість  мальви  коло  хати
Зійшов  бур"ян,який  розрісся.
І  жалить  всіх  хто  йде  за  п"яти.

Закрив  від  сонця  інші  квіти.
Нема  вже  де  й  зерно  садити.
А  він  собі  росте-буяє,
Своє  насіння  розкидає.

Не  так  прожилось,як  хотілось.
Помилки  треба  виправляти.
Спалити  все  його  бадилля
І  землю  в  квітнику  скопати.

І  замість  нього  посадити
Рожеві  мальви  коло  хати.
І  вже  нарешті  научитись
Зерно  від  плевел  відрізняти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2014

Пришелец.

Цветок  засохший  в  книге  на  столе.
Пришелец  с  прошлого,но  сказочного  мира.
Я  с  радостью  несла  цветок  в  руке,
Его  тогда  судьба  мне  подарила.

И  столько  лет  прошло.Лежит  он  как  живой.
Всё  тот  же  цвет  и  лепестков,и  листьев.
И  кажется,что  прошлое  сейчас
Со  мною  вновь  внезапно  повторится.

И  я  бегу  в  поля  навстречу  ветру.
И  не  платок  слетает  с  головы.
Я  раскрываю  два  крыла  и  птицей
Лечу  я  в  небеса-попробуй  догони.

И  догоняют...смехом,взглядом,словом.
Им  не  понять  как  трудно  за  спиной
Мне  прятать  два  крыла,чтоб  не  убили.
И  не  стреляли  в  птицу  над  землёй.

Цветок  держу  в  руке,как  голубь  в  клюве
Что  прилетел,на  руку  Ною  сел.
Вода  уходит.Зелень  есть  на  суше.
Мы  будем  жить.Господь  так  захотел.

Цветок  засохший  в  книге  на  столе.
Пришелец  с  прошлого,но  сказочного  мира.
И  голубь  тот  живёт  в  моей  душе.
Зачем  его  судьба  мне  подарила?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504029
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.06.2014

Величие Творца.

Как  описать  величие  Творца?
Плечо  подставить  и  живым  остаться?
И  с  верными  нести  Ковчег  Отца.
И  с  истиной  до  смерти  не  расстаться.

Весь  мир-пустыня.
Ценности  его-песка  холмы
И  нет  воды  в  долинах.
Но  ты  не  умирай  в  печи  огня
И  пусть  твоя  дорога  будет  длинной.

Пусть  отражаются  в  твоих  глазах
Не  миражи  надежд  на  жизнь  пустые.
Но  пусть  ведут  по  жизненной  тропе
Столпы  огня  и  облаков  в  пустыне.

Пусть  солнце  остановится  когда
За  правду  будешь  стойко  ты  стоять.
И  пусть  поддержит  руку  твою  брат
Когда  устанешь  посох  ты  держать.

Пусть  виноград  плоды  свои  даёт.
Овец  не  сосчитать  в  твоём  дворе.
И  пусть  к  тебе  с  подарками  идут
Все  те  кому  помог  ты  на  земле.

Пусть  солнце  в  гневе  сердца  не  зайдёт.
Пусть  истина  луной  на  небе  светит.
Пусть  вера  тебя  за  руку  возьмёт,
А  зло  пройдёт  и  душу  не  заметит.

Как  описать  величие  Творца
Когда  душа  и  сердце  замирают?
И  только  Милость  и  Любовь  Отца
Продлить  дни  жизни  всем  нам  разрешают.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504018
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.06.2014

Дикі коні.

І  хай  біжать  роки  мов  дикі  коні,
Що  в  преріях  Америки  живуть.
Хай  заплітає  вітер  в  їхні  гриви
Мереживо  ночей  і  днів  моїх.

Хай  розпускають  коси  із  туманів.
В  долинах  рік  і  в  росах  трави  всі.
І  хай  сміється  той,
Що  вік  прожив  без  віри.
Не  бачив  прерій  дикої  краси.

І  тільки  там  у  травах
Сонце  загубилось.
За  обрій  замість  нього
Коні  мчать.
І  в  їх  очах  і  в  довгих-довгих  гривах
Промінчики  як  золото  горять.

Нехай  роки  біжать-мустанги  дикі.
І  хто  ці  коні  зможе  зупинить?
Не  зупинити,бо  розправлять  крила
І  їх  табун  у  небо  полетить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2014

Хай мудрість людям Бог дає.

І  розішлись  дороги  наші
Стежками  в  полі.
І  вже  не  зійдуться  ніколи,
Бо  різні  долі.

Хай  дощ  не  лиє  з  неба  сльози.
Хто  їх  побаче?
І  вже  життя  іде  за  обрій.
Лиш  сонце  плаче.

Вночі  зірвались  зірки  дві.
Летять  із  неба.
Та  загубились  у  траві.
Шукати  треба.

А  на  черешні  білий  цвіт  
Так  цвів  весною.
Та  вітер  квіти  позривав
Сердитою  рукою.

Чому  цей  вітер  налетів
Зненацька  з  поля?
Цвіт  обірвав,життя  забрав
І  наші  долі.

Не  буде  ягід  на  гіллі.
Дітей  не  буде.
Затихне  вітер  в  полі  злий.
Забудуть  люди.

Одна  під  небом  сльози  лить
І  жити  буду.
Прийде  зима,упаду  в  сніг
І  все  забуду.

Бо  розійшлись  дороги  наші
Стежками  в  полі.
І  хай  не  буде  більше  сліз.
Не  буде  горя.

Хай  мудрість  людям  Бог  дає
Війни  не  знати.
Хай  ваші  діти  садять  квіти
Біля  хати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2014

Кущ троянд.

Цей  кущ  троянд,що  під  вікном
Розцвів  як  диво.
Вродив  багато  діточок
Таких  вродливих.
І  в  платтячках  вони  цвітуть
Такі  духмяні.
І  посміхаються  у  снах
Коханій  мамі.

І  колір  розово-вишневий
Суцвіття  мають.
І  капелюшки  на  зорі
Вони  знімають.
Бо  вітер  ранком  прилетить,
Розчеше  коси.
Як  Перелесник  зачарує,залоскоче.

Але  зі  стебел  не  втечуть,
А  дуже  хочуть.
І  пелюстків  їх  красота
Чарує  очі.
Весь  світ  завмер,затих,принишк,
Бо  як  цариця
Трояндів  кущ  горить-зацвів.
А  громовиця  
Кидає  блискавки  в  вікно,
Накинуть  хоче
Вишневих  квітів  полотно.
І  так  гуркоче.

А  крапельки  дощу  блищать
Як  самоцвіти.
І  квіти  граються  з  дощем-
Маленькі  діти.
І  так  сміються,мокрі  всі.
Чекають  сонця.
І  зазирають  в  зеркала-
Шибки  віконця.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014

Я не люблю.

Я  не  люблю-без  стука  в  дверь  заходят
Нежданными  гостями  как  грехи.
Ненужных  разговоров,ссор,укоров
Ненужных  суеты  и  пустоты.

Однообразность  мыслей,размышлений.
Однообразность  действий-и  в  конце
Вокруг  меня  чужие  чьи-то  лица.
Так  грустно,больно-люди  ведь  не  те.

С  которыми  секретами  делилась
И  в  радости,и  в  горе,и  в  беде.
Они  всегда  без  стука    в  дверь  входили.
Смеялись,плакали-друзья  в  моей  судьбе.

Один  из  них  уехал  за  границу
Хоть  лето  плакало,босым  бежало  в  след.
Теперь  грустит  о  прошлом,сожалеет.
Не  вырвал  ветер  купленный  билет.

Другие  кто  куда  по  жизни  разбежались.
Болеют,постарели  и  увы
Уже  о  встрече  даже  не  мечтают.
Заботы,дети,внуки  и  дожди.

Я  не  люблю-без  стука  в  дверь  заходят
Нежданными  гостями  как  грехи.
Сердца  холодные  и  души  злые.
Закрыть  бы  их,не  двери,  на  замки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503368
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.06.2014

Життя прожила.

Життя  прожила-коси  посивіли,
А  спокою  в  моїм  житті  нема.
Бо  треба  виростить  молодшого  ще  сина,
А  скоро  стане  на  поріг  зима.

І  треба  жити,ще  життя  любити.
Світанки  в  росах  літом  зустрічать.
Город  садити,з  сином  в  ліс  ходити,
А  тіло  проситься  уже  у  небуття.

Життя  прожите  птахом  промайнуло.
Прийде  пора  у  вирій  відлетіть.
А  поки  ще  політ  його  триває
Надіяться  ще  маю,вірить  і  любить.

Надію  маю  в  росах  бачить  трави
І  воду  чисту  з  джерела  ще  пить.
Суниць  в  корзинку  в  лісі  назбираю
І  слухать  буду  вітер  як  шумить.

Я  буду  вірить  в  те,що  сонце  встане,
Що  пожовтіють  в  полі  колоски.
Що  виросте  мій  син  і  світлий  ангел
Буде  із  ним  в  житті  його  іти.

Любити  буду  Боже  все  творіння
І  серця  двері  зачиню  від  зла.
Любов  візьме  моїх  гріхів  коріння
І  викине  з  душі,бо  скоро  вже  зима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014

Чужая боль.

Хотел  взглянуть  в  глаза
Я  тем,кто  убивает.
И  пулей,словом  и  стрелой
В  сердца  других  стреляет.

Чужие  души  топчет  кто,
В  огонь  бросает.
Потом  идёт  к  себе  домой.
Спокойно  отдыхает.

Хотел  взглянуть  в  глаза  
Я  тем,кто  осуждает.
Кто  мантию  судьи  надел
И  приговор  читает.

Забыл,что  сам  не  без  греха
В  игру  играет.
Не  осуждай-звучат  слова.
Берёт  и  осуждает.

Хотел  взглянуть  в  глаза
Я  тем,кто  презирает.
Чужие  мысли,жизнь,дела
Не  одобряет.

Словами-камнями  
Бросает  в  спину.
Не  дожидаясь  смерти  их,
Толкает  всех  в  могилу.

Когда  желание  исполнилось  моё,
Когда  увидел  я  глаза,чужие  лица
Всех  тех,кто  в  жизни  убивал,судил
И  убегал,и  уходил,и  презирал.
Словами-грязью  поливал  другие  судьбы.
Я  в  страхе  замер-глаз  ведь  нет.
Пусты  глазницы.Чужою  болью
В  Книге  жизни  зачёркнуты  страницы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503177
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.06.2014

Мереживо життя.

Завжди  усміхнена,з  блакитними  очима
Ти  пережила  горе  і  біду.
І  дві  війни,синів  своїх  могили,
Голодомори,холод-злі  часи.

З  війни  калікою  вернувся  чоловік.
Налоги  на  живе  і  не  живе.
Маленькі  діти  у  малій  хатині.
Скоринка  хліба  чорного  у  скрині.

І  треба  ту  скоринку  розділити.
Голодні  очі  діточок  малих.
За  трудодні  робити  і  робити
Без  свят,без  втоми  і  без  вихідних.

І  тільки  в  снах  ти  горе  забувала
І  прокидатись  ще  хватало  сил.
Пройшли  роки.Дощами  промайнули
І  місяць  в  небі  тоже  посивів.

О,бабко,бабко.Хто  би  міг  подумать
Що  знов  прийдуть  до  нас  тяжкі  часи?
І  діда  друзі  у  своїх  могилах
Здригнуться,не  повірять,що  брати

Прийдуть  вбивати  правнуків  і  внуків.
Тих,хто  війну  страшну  ту  зупинив.
А  ті  хто  ворогами  був-мирити
Уже  будуть  сусідів-не  братів.

Я  рідко  хожу  на  твою  могилку.
Уже  стара  і  сили  вже  не  ті.
Та  в  шафі  бережу  твою  хустинку,
Мереживом  життя  ти  вишила  її.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502757
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2014

Неузнанный.

Неузнанным  идёшь  среди  толпы.
Шумит,штормит  вокруг  людское  море.
И  кто  ты  среди  них?  Твоя  судьба  и  жизнь
Как  парусник  один  белеет,
С  морем  споря.

Бесцельно  ли  блуждаешь  по  волнам
Иль  парус  твой  незримо  направляют?
Плывёшь  ли  по  течению  реки
Или  на  отмель  жизнь  твою  бросают?

Лучи  ли  солнца  освещают  путь
Фонариками  звёзды  ночью  светят?
Иль  дождь  и  ветер  парусник  твой  ждут?
Волной  беды  накроют-не  заметят.

И  кто  рассудит  правильно  иль  нет
Прожил  ты  предназначенные  годы?
Ты  сохранил  покой  в  своей  душе
Иль  потерял,плывя  через  невзгоды?

Неузнанным  прошёл  ты  сквозь  толпу.
Шумело  и  штормило  жизни  море.
Какая  разница,ты  в  бурю  плыл  иль  в  штиль?
Кто  вместе  был  с  тобою-радость,горе?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502755
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.06.2014

Обратный билет.

Всех  годы  жизни  как  снежинки  тают
И  в  реки  воды  талые  текут.
Снег  полежит  немного  и  растает.
Кто  жили  на  земле  как  снег  уйдут.

Казалось  год  за  годом  постепенно
Всё  опытней,мудрее  я  стаю.
Но  перед  смертью  голову  склонила-
Скажи,зачем  я  за  тобой  иду?

Я  ухожу  в  далёкий  путь,не  близкий.
Снежинки  падают,не  тают  на  лице.
Последние  минуты  моей  жизни
Считает  всадник  бледный  на  коне.

Никто  меня  не  спрашивал  хочу  ли
Я  уходить  туда,где  меня  нет?
Прошу,Господь  Тебя,  приди  быстрее
И  смерти  выпиши  в  обратный  путь  билет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502633
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.06.2014

Приговор.

Земля  уходит  из-под  ног.
Я  крылья  расправляю.
Лечу  над  крышами  домов
И  в  небе  исчезаю.

И  объяснить  я  не  могу
Со  мною  что  случилось.
Увидев  крылья  за  спиной,
Летать  я  научилась.

И  нет  границ,и  нет  преград.
Зачем  скажи  на  милость
-Жить  на  земле-как  приговор?
Я  в  небе  растворилась.

Зачем  искать  мне  жизни  смысл?
И  кто  его  одобрит?
Лететь  не  вверх,а  только  вниз.
Мне  приговор  припомнят.

Здесь  только  ветер  за  спиной
Поёт  мне  песни  неба.
И  я  забыла  где  мой  дом,
Не  помню  вкус  я  хлеба.

Хочу-по  радуге  пройдусь
И  с  облаком  поплачу.
А  захочу-стрелою  вниз
Звездою  на  удачу.

В  сиянье  лунном  в  облаках
Звёзд  одеялом  я  укроюсь.
Увижу  ангела  глаза,
Во  сне  чудесном  успокоюсь.

А  приговор  читайте  тем
Кому  вы  крылья  оторвали.
Лететь  не  вверх,а  только  вниз
Всю  жизнь  с  собою  заставляли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502628
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.06.2014

Мотыльки печали.

У  каждого  своя  судьба  и  жизнь.
И  смерть  своя  у  каждого  из  нас.
Одни  как  все  уходят  в  своё  время,
Другие-сами  ускоряют  час.

И  их  судить  не  вправе  мы.Не  знаем
Какая  боль  живёт  в  душе  у  них.
Не  каждый  сможет  взять  и  перерезать
Всё  то,что  составляет  жизни  нить.

И  кто  оправдан  будет  после  смерти?
Не  знаем  где  начало,где  конец.
Я  думаю,что  ад  не  предназначен
Для  тех,кто  крылья  сжёг.
Для  раненных  сердец.

Жестокость  так  присуща  человеку.
Судить  других,свою  жизнь  оправдав.
Сочувствие  и  жалость  позабыты.
Уйдут  домой  лишь  ближнего  распяв.

Душа  ещё  при  жизни  умирала.
Нельзя  ей  было  с  болью  этой  жить.
Не  выдержало  сердце  -разорвало
Как  паутинку  жизненную  нить.

Зла  не  желали  мотыльки  печали
И  милует  их  Господа  рука.
Такою  болью  жизни  путь  отмечен,
Что  хватит  этой  боли  на  века.

И  только  те,кто  смерть  несли  и  горе
Должны  за  зло  ответственность  нести.
Их  ждёт  судьба  Пилата  и  Иуды.
И  сочтены  уже  их  жизни  дни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502445
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014

Роки життя як колоски.

Весною  поле  зеленіло
І  наливались  колоски.
Росою  ранками  вмивалось
І  усміхалось  до  зорі.

Волошки  в  ньому  розцвітали
І  вітер  пестив  всі  лани.
Ночами  зорі  розмовляли,
Співали  чарівні  пісні.

І  поле  мріяло,що  вічно  буде  так.
Що  будуть  вічно  падать  з  неба
Ранком  роси.
З  волошок  синіх  колоски  
Вінки  сплетуть.
І  одягнуть  на  жовті  коси.

Та  мрії  поля  не  збулись.
Так  сонце  золотить  колосся.
Життя  підходить  до  кінця.
І  вже  вплітає  сивина
Свої  стрічки  в  твоє  волосся.

Роки  життя  як  колоски,
Що  під  серпом  на  полі  ляжуть.
Ночами  зорі  мерехтять
Та  вже  нічого  не  розкажуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014

Коли життя закінчиться.

Коли  життя  закінчиться  і  коні
Ці  дивні  коні,що  приходять  в  сни.
Візьмуть  мене  з  собою  і  на  крилах
Піднімемось  на  небо  від  землі.

Сумним  не  буде  наше  розтавання.
Тут  на  землі  рахуєм  ми  роки.
І  відстань  від  народження  до  смерті
Не  завжди  зможем  в  щасті  ми  пройти.

Там  в  небі  спокій  огортає  серце.
Ти  виконав  завдання,ти  прожив
Життя  у  тілі  і  безсмертну  душу
Зберіг  від  зла-ти  вічність  заслужив.

Вона  чекає  і  біжить  назустріч.
Коней  цих  дивних  на  полях  пасе.
І  лагідно  так  зазирає  в  вічі
І  обіймає  ніжно  за  плече.

Коли  життя  закінчиться,то  зорі
Тебе  зустрінуть-будуть  виглядать.
І  дивні  коні,що  у  сни  приходять
На  крилах  в  небо  все  летять,летять.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502214
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2014

Гроза.

Земля  проснулась  и  затихла,
И  замерла.Вдали  огни
И  дальний  грохот  грома  слышен.
И  ветра  быстрые  шаги.

Деревья  ветви  опустили
И  птицы  спрятались  в  саду.
Никто  не  ожидал  проснувшись,
Увидеть  летнюю  грозу.

И  каплей  первых  тихий  шорох.
Потом  сильней,сильнее  дождь.
И  вся  земля  уже  как  море,
А  море  разве  перейдёшь.

Кульбаб  пушистые  головки
И  колокольчиков  глаза.
Ромашек  белые  платочки.
Уходит  летняя  гроза.

И  как  внезапно  появилась
Так  и  ушла  за  горизонт.
И  мухомор  в  лесу  умывшись,
Закрыл  и  спрятал  красный  зонт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502211
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.05.2014

Буття.

Життя  пройшло,пробігло,промайнуло.
На  плівці  фільм  під  назвою  -Буття-
Я  знову  йду  дорогами  дитинства,
Дорогами,що  йшли  у  майбуття.

Як  у  дитинстві  світить  в  небі  сонце
І  потяги  гудуть  у  далині.
Десь  на  дорогах,на  стежинах  в  полі
Заховані  мої  малі  сліди.

Як  у  дитинстві  ранок  спить  в  туманах.
До  школи  йти  не  хочеться  мені.
І  вже  сніданком  пригощає  мама.
І  вже  чекає  подруга  в  дворі.

І  ще  з  дитинства  я  не  розуміла
Навіщо  вчити  те,що  не  моє?
І  так  хотілося  кайдани  зняти
І  не  боятись  завтра  що  буде.

І  все  життя  моє  міцні  кайдани
Понять  і  віровань  суспільства  і  людей.
І  в  голові  моїй  суцільний  безлад
Релігій  догм,іллюзії  ідей.

Де  ти,моє  дитинство  яснооке?
Коли  в  руках  несла  я  білий  хліб.
І  він  так  пах,що  у  житах  високих
Волошки  напросились  на  обід.

Я  пам"ятаю  рідних  чорні  руки,
Що  хліба  білу  скибочку  беруть.
Всі  в  тріщинах  глибоких  від  роботи,
Бо  від  землі  селяни  всі  живуть.

Нічого  не  змінилось  в  цьому  світі
Нові  кайдани  носим  на  ногах.
І  нас  продовжують  пустому  вчити.
І  знов  не  люди  ми-ми  знову  у  рабах.

Життя  пройшло,пробігло,промайнуло.
І  в  полі    відцвітають  сокирки.
І  жито  дожинає  моя  бабка
І  я  біжу  до  неї  по  стерні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501997
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014

Сусіди.

На  межах  так  цвітуть  ромашки  білі.
Полин-трава  схиляється  до  ніг.
Нема  нікого-вмерли  вже  сусіди,
А  спомин  про  село  в  душі  болить.

Городи  всі  копали  і  садили.
В  обід  відпочивали,воду  пили.
І  кожен  ранок  сонце  зустрічали.
Із  джерела  в  криниці  воду  брали.

Один  до  одного  ходили,помагали.
Коло  мурів  сиділи,тихо  розмовляли.
Сади  і  квіти  коло  хат  садили.
Співали,вірили,надіялись,любили.

В  неділю  -відпочинок,а  на  св"ята
Шли  в  гості  і  гуляли  до  зорі.
Вгощали  всім,що  Бог  послав  до  хати.
А  на  Великдень  пироги  пекли.

Молодші  поважали  завжди  старших.
Поради  слухали  і  спогади  душі
Про  те,як  жили  голодно  і  важко.
І  плакали,і  спали  на  печі.

Повиростали  діти,сусіди  постаріли.
Так  разом  все  життя  своє  прожили.
Один  за  одним  тихо  повмирали,
А  батьківські  хати  діти  продали.

На  межах  так  цвітуть  ромашки  білі.
Полин-трава  схиляється  до  ніг.
Я  згадую  про  вас,мої  сусіди
І  спомин  про  село  в  душі  болить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014

Пёрышко.

Так  хочется  проснуться  утром  ранним,
Окно  открыть  и  птицею  взлететь.
Подняться  в  небо  вместе  с  журавлями.
Оставив  осень,к  лету  улететь.

Не  зная  сердца,не  судите  люди.
Пускай  немного,пусть  совсем  чуть-чуть
Счастливой  буду  и  забуду  вьюги,
Что  жизнь  мою  когда-то  заметут.

Я  так  хочу  увидеть  море  сверху.
Заметить  отраженье  звёзд  в  воде.
Я  так  хочу  побыть  немного  птицей.
Хотя  бы  что-то  изменить  в  судьбе.

Но  сказка  сказкой,а  реальность  рядом.
И  крыльев  нет  и  заперто  окно.
Прощаясь,улетает  клин  печальный.
Но...пёрышко  упало  на  плечо.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501860
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.05.2014

Ромашек белизна.

Ромашек  белизна
Как  шарф  зимы  ушедшей.
Оставила  его,как  память  о  себе.
Казалось,что  зима  как  небо
Будет  вечной.Но  нет  её.
В  полях  ромашки  расцвели.

Как  островки  из  снега
Средь  зелени  лугов.
Как  символ  чистоты,безгрешности  цветов.
Им  подарило  солнце  души  своей  тепло.
Окраска  серцевинки  -подарок  от  него.

И  падают  дождинки-слезинки  на  цветы.
Они  глазами  снега  летом  расцвели.
И  ветер  прилетает  в  ромашки  отдыхать.
Над  ними  пчёлы  целый  день  без  устали  гудят.

Зима  вдали  тоскует  и  думает  о  том,
Чтоб  снова  возвратиться  в  холодный  снежный  дом.
Проснулась  ранним  утром-не  обмануть  судьбу.
На  стёклах  нарисованы  ромашки  на  лугу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501856
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.05.2014

Уходит день.

Уходит  день  и  замирают  звуки.
Сердца  спокойней,медленней  стучат.
И  солнце  загрустило-ждёт  разлука.
Но  есть  надежда  встретиться  опять.

А  ночь  заходит  в  дом  и  закрывая  двери,
Дыханьем  тушит  две  зажжённые  свечи.
Ты  засыпаешь-спишь  в  своей  постели.
Я  не  могу  уснуть-смотрю  в  глаза  звезды.

И  за  окном  мелькают  чьи-то  тени
И  лунный  свет  как  праведник  во  тьме.
Молитвою  спасает  наши  души
И  наши  жизни  в  этой  темноте.

Но  скоро-скоро  уже  утро
И  на  востоке  кружева.
Кто  в  алый  цвет  раскрасил  небо
Где  спряталась  моя  звезда?

А  птицы  утро  прославляют
И  звуки  наполняют  день.
Под  вечер  снова  утихают
И  снова  ночь  закроет  дверь.

И  кто  такие  свет  и  тьма,
Что  растворяются  друг  в  друге?
Как  символы  добра  и  зла
И  человек  в  их  вечном  круге.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501533
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.05.2014

Малинові головки конюшини.

Малинові  головки  конюшини.
Мов  ягоди  розсипані  в  траві.
Горішки  ще  зелені  на  ліщині.
Пташки  співають  псалми  на  зорі.

І  тихо  опускаються  тумани
І  синім  плетивом  лягають  на  ліси.
Вмиваються  суниці  у  дубравах.
Стоять  всі  в  крапельках
Ранкової  роси.

А  сонце  прокидатися  не  хоче
І  спить  собі  на  хмарах-подушках.
Легенький  вітерець  його  лоскоче.
Всміхаються  промінчики  у  снах.

Не  розуміють  трави,що  з  ним  сталось
Стомилося  напевно  гріть,світить.
А  може  захворіло,заховалось
Хто  скаже,що  у  сонечка  болить?

Бо  вранці-рано  так  співали  півні,
Що  розбудили  всіх  хто  міцно  спав.
І  тільки  не  прокинулося  сонце,
Не  усміхнулось  квітам  із-за  хмар.

Малинові  головки  конюшини
Мов  ягоди  розсипані  в  траві.
І  сонце  відпочило  і  вже  гріє
І  в  неба  очі  синьо-голубі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2014

Вдячність.

Боялось  і  тремтіло  серце,
Бо  з  хати  винесли  в  сміття.
І  як  непотріб  я  валялась
Коло  стежини  навманя.

Дощі,що  йшли  і  жар  від  сонця
Давно  б  померти  я  могла.
Але  знайшла  мене  людина.
Я  дома,в  хаті,у  вікна.

І  знову  я  вазон-фіалка.
Мене  жаліли  як  могли.
І  поливали,удобряли,
Щоб  я  не  знала  вже  біди.

І  сталось  диво-я  розквітла.
І  так  багато  квіточок
На  підвіконні  народила.
Своїх  я  перших  діточок.

Зраділа  так  моя  хазяйка
Коли  побачила  мене.
Таку  щасливу  в  сяйві  світла
Вона  не  бачила  ніде.

З  тих  пір  я  радую  цвітінням
Цю  жінку,що  спасла  мене.
Вона  дивується  ,півроку
Все  нові  квіти,все  цвіте.

Бо  вдячна  доброму  я  серцю.
Не  розтоптали-підняли.
Я  не  людина,я-фіалка
Добро  ціную  я  завжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500578
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2014

Птах спогадів.

Небо  плакало  дощем,
А  серце  сльозами.
Ти  покинув  нас-пішов
І  уже  не  з  нами.

Птах,що  б"ється  у  вікно
Правди  не  розкаже.
Як  із  болем  жити  цим
Хто  мені  пораде?

Загубитись  десь  в  лісах,
Біль  свій  розказати.
Перестане  може  птах
Спогадів  літати.

Заглядати  у  вікно,
Стукати  у  шибку.
Ти  до  іншої  пішов
Виправить  помилку.

Перекреслив  все  життя,
Не  схотів  терпіти.
Інша  жінка  при  грошах,
Інші  чужі  діти.

Про  своїх  дітей  забув,
Згадувать  не  хочеш.
Як  зустрінеш  десь  синів
Як  біду  обходиш.

Ще  маленьких  залишив.
Плакали,хворіли.
Жити  бідно  не  схотів
Без  масла  на  хлібі.

Та  не  вернеш  вже  життя.
Виросли  без  тебе.
Дуже  пізнє  каяття
Не  відчинить  двері.

Небо  плакало  дощем,
А  серце  сльозами.
Птах  не  б"ється  у  вікна
Темними  ночами.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2014

Туман.

По  долинам  в  селі  лежать  тумани
Як  біле  молоко.Хтось  йшов-розлив.
Розлив  на  землю,не  налив  в  стакани.
Долинами  він  йшов  кудись-спішив.

Туман  живий.Маленькі  крапельки
Виблискують  прозорими  зірками.
Здається  він  всміхається  тобі
Коли  ти  йдеш  стежиною  до  мами.

А  вниз  спускаєшся  в  долину-обіймає,
Росою  падає  на  коси  і  вмиває.
Весь  світ  у  пелени  свої  він  обгортає.
Захочеш  загубитись-заховає.

І  ти  як  в  сні  ступаєш  по  хмаринкам
І  відчуваєш-вороття  нема.
Такий  маленький  ти  і  як  дитинка,
Що  пригорнулася  до  рідного  плеча.

І  затишно  тобі  і  трохи  сумно,
Бо  підростеш-підеш  в  чужі  краї.
Чужі  тумани  і  чужі  обійми.
Не  буде  видно  неба  і  землі.

А  поки  що  далеко  скрізь  завісу
Промінчик  сонця  в  очі  загляда.
Ти  йдеш-спішиш  до  рідної  домівки.
Туман  не  відпускає-доганя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2014

Квітник.

Чому  співає  серце  пісню
Коли  захожу  я  в  квітник?
І  цілий  світ  біжить  назустріч.
У  цьому  світі-інший  світ.

Мов  зорі,що  упали  з  неба
Ромашки  жовті  мерехтять.
Ромашки  білі-наречені
В  весільних  сукнях  всі  стоять.

Волошки  сині  і  лілові
Танцюють  в  колі  свій  танок.
Вони  ласкаві  і  спокійні.
Не  зірвуть,не  сплетуть  вінок.

Іриси  руки  в  небо  тягнуть
Всі-різнобарвні  кольори.
Розкрились  квіти  і  питають
Розфарбував  хто  пелюстки?

Шепочуть  лілії  із  вітром,
Що  їм  нового  розповість?
В  яких  краях  літав,що  бачив
І  подарунки  чи  приніс?

І  пахне  м"ята-зацвіла
Темно-зелена  і  струнка.
І  крапельки  роси  на  листі-
Прозорі  перли  у  намисті.

І  спокій  серце  огортає
Коли  захожу  я  в  квітник.
І  цілий  світ  біжить  назустріч.
У  цьому  світі-інший  світ.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2014

Не Ты, Господь, не Ты.

Не  Ты,Господь,не  Ты
Меня  бросаешь  в  пропасть.
Ведь  сам  я  выбираю  каким  путём  идти.
Не  Ты,Господь,не  Ты,
А  чьи-то  злые  лица  следят  за  мной
И  шепчут-иди  и  упади.

А  над  землёй  сияют
Днём  солнце,ночью  месяц.
И  разгоняют  сумрак  ,иллюзий  миражи.
Ведь  это  Ты  поставил  на  тверди  их  небесной.
У  них  я  не  спросил  какой  тропой  идти.

Не  Ты,Господь,не  Ты
Страданья  посылаешь.
Упрямо  я  иду,хоть  нет  огней  вдали.
Шатаясь,спотыкаясь  я  падаю  на  камни.
Никто  не  остановит,не  крикнет-подожди.

В  долинах  разнотравье  и  запахи  покосов.
Цветы  играют  веером  огней.
То  желтый  цвет  мелькает,
То  синий  смотрит  в  небо.
То  красный  загорится  всех  ярчей.

И  это  Ты,Господь,  раскрасил  перламутром
Ромашек  белизну,пушистость  облаков.
Отбросив  суету,остановлюсь  у  бездны.
Куда  я  так  спешу,забыв  покой?

И  слёзы  раскаянья  очистят  мою  душу.
О,Боже  мой,  ну  как  я  раньше  жил?
Не  знал,не  понимал  я  красоту  творенья.
Надежды  не  имел,не  верил,не  любил.

Но  точкою  возврата  мне  Милость  послужила.
И  Ты,Господь,меня  освободил.
От  миражей,иллюзий  той  гибельной  тропинки.
Прости  меня,я  жизнь  не  заслужил.

Не  Ты,Господь,не  Ты
В  греха  запутал  сети.
Не  ангел  Твой  в  раю  нас  обманул.
Прости  меня  за  то,что  я  Тебя  не  слушал.
Благодарю  за  то,что  вечность  нам  вернул.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499858
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.05.2014

Надорвано крыло и как взлететь?

Надорвано  крыло  и  как  взлететь?
Чтоб  не  упасть,чтоб  сердце  не  топтали.
Но  сил  подняться  нет,дорога  вниз
Где  ждут  силки,расставлены  капканы.

А  может  только  видимость  была?
Желание  полёта  над  землёю.
Не  отпускает  от  себя  земля.
Дожди  ведь  тоже  падают  водою.

И  ночью  лунный  свет  зовёт  и  манит.
Болит  крыло  и  в  сердце  мысль  одна.
Душа  забыть  страданье  обещает
И  боль,что  выжигает  всю  до  дна.

Зачем  мне  просыпаться  снова  с  мыслью
Что  ты  войдёшь  в  мой  дом  и  сядешь  у  окна?
Зачем  тебе  земля-ты  подружился  с  высью.
Ты  улетаешь  в  небо-я  одна.

А  знаешь,может  завтра  на  рассвете
Я  подлечу  крыло  и  догоню  тебя.
Не  будем  мы  уже  друг  другу  сниться.
Отпустит  душу  боль,прощай  земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499851
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.05.2014

Різнобарвні зірки.

Весняне  небо  білими  зірками
Шепоче  квітом  ніжним  у  садах.
І  дивовижний  аромат  конвалій
Розносить  вітер  в  весняних  садах.

А  потім  на  поляни  на  узліссі
Біленькі  хмари  падають  з  небес.
Ромашки  і  дзвіночки  біло-синій
Дарують  з  своїх  квітів  нам  букет.

А  літнє  небо  жовтими  зірками
Лежить  собі  тихенько  на  полях.
Стежиною  ти  йдеш  і  соняхи  вітають
В  хустках  яскраво-жовтих  на  плечах.

І  сонячні  промінчики  як  діти
У  травах  заховались  і  мовчать.
А  сонечко  як  мати  їх  гукає-
Набігались-ідіть  відпочивать.

І  небо  розмовляє  з  світлячками.
Упало,заблудилось  в  долинах.
І  дивиться  блакитними  очима
На  квіти,що  ростуть  на  берегах.

Зірки  яскраві  падають  дощами.
Осіннє  небо  в  хмарах-подушках.
Червоними  і  жовтими  нитками
Зшиває  листя  вітер  у  лісах.

І  китиці  червоні  на  калині.
І  ягоди  шипшини  у  полях.
Тумани  біло-сині  у  долині.
Дерева  в  золотих  стоять  вінках.

Зимове  небо  злилось  із  землею.
Не  розбереш  де  небо,де  земля.
У  хуртовини  білі-білі  крила.
Вона  весь  світ  навколо  замела.

І  зорі  падають  сніжинками  на  землю.
В  намисті  льоду  річкова  вода.
І  небо  весняне  і  літнє,і  осіннє
Малює  на  шибках  хатів  зима.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2014

Не так сталось, як бажалось.

Не  так  сталось,як  бажалось.
Як  хотілось-не  збулось.
Тихим  вітром  понад  ставом
Наше  щастя  пронеслось.

А  хотілось  зовсім  мало.
Просто  вечором  іти.
Ти  б  сміявся,я  б  сміялась.
Не  збулося-не  змогли.

А  в  полях  цвітуть  волошки.
Сині  очі  біля  ніг.
Колоски  стоять  як  свічки.
Їх  нікому  не  згасить.

Наші  долі  як  у  полі
Дві  стежини  розішлись.
Не  зустрінемось  ніколи,
Бо  стежини  не  сплелись.

І  в  зимовий  тихий  вечір
Спомин  думкою  біжить.
Шепотіли  зорі  в  небі-
Розмовляйте-не  мовчіть.

Не  так  сталось,як  бажалось.
Як  хотілось-не  збулось.
Полином  поросше  поле.
Не  зустрілись-не  прийшлось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499630
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2014

Как передать словами…

Как  передать  словами
Благоуханье  сада
Умытого  дождём  ночной  грозы?
И  бусинки  дождинок,
Свисая  с  листьев  яблонь,
Сверкают  изумрудами
При  свете  дня.

Как  передать  словами
Палитру  летних  красок,
В  которую  одеты  созвездия  цветов?
Всю  лёгкость  и  воздушность
Пушиночек  кульбабы.
Всю  синеву  и  яркость  васильков.

Ромашек  белых  стадо
Гуляющих  по  полю.
Звон  колокольчиков  в  лугах.
И  ярких  звёзд  мерцание,
И  роз  благоухание,и  радуги  сияние.
Покосы  трав  все  в  капельках-слезах.

Как  передать  словами  величье  океана?
Приливы  и  отливы-как  сердца  стук  в  груди.
И  как  узнать  далёкий
Такой  родной  зов  моря?
Стоящие  на  рейде  причалов  корабли.

Как  передать  словами
Горячий  жар  пустыни
И  жёлтый  цвет  барханов,отсутствие  воды?
Песчаных  бурь  метели
И  солнца  глаз  усталый.
Однообразие  и  одиночество  земли.

Как  передать  словами
Снежинок  хрупкость,лёгкость,
Безмолвие  холодное  снегов?
Огромных  льдин  пространство,
Высоких  гор  вершины.
Обширность  и  безжизненность  миров.

Как  передать  словами...
Не  говори.Не  надо.
Весь  этот  мир  под  солнцем
Ты  должен  осознать.
Чтоб  он  наполнил  душу
И  отразился  в  сердце  
Мелодией  прекрасной  и  зеленью  в  глазах.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499377
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.05.2014

Воздушный шарик.

Воздушный  шар  стремится  в  небеса.
Но  крепко  держит  нить  рука  ребёнка.
Воздушный  шарик  как  душа  моя
Летела  ввысь.
Вдруг  замерла  и  посмотрела  вниз.
Кто  держит  нить?Кто  не  пускает  в  небо?

Запуталась  душа  моя
В  сомнениях,религиях,обрядах.
Я  так  прошу,Господь,Тебя-
Распутай  жизни  нить.
Воздушный  шар-душа  моя
Пусть  в  небо  улетит.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499370
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.05.2014

Це не мішає нам в житті дружити.

Я  бачу  світ  по-іншому  ніж  ти.
Радію,коли  сонце  йде  за  обрій.
Ти  ж  з  сумом  дивишся  йому  у  слід.
Чи  знов  побачиш  ти  його  на  сході?

Я  спокій  бережу  в  своїй  душі,
Бо  знаю-зорі  в  небі  знов  засяяють.
А  ти  боїшся  ночі,темноти.
Як  зашморгом  на  шию  ночі  давлять.

По-іншому  ти  бачиш  світ  ніж  я.
Дороги  вдалечінь  тебе  лякають.
Я  мандрувала  б  світом,бо  завжди
Незвідані  шляхи  так  серце  манять.

Ти  хочеш  жити  як  і  я  в  раю.
По-різному  той  рай  зі  мною  бачиш.
Я  викидаю  все  що  зберегла.
Ти  за  минулим  спогадами  плачеш.

Радію  я,що  знов  прийшла  весна.
Бузок  за  вікнами  такий  духмяний.
А  ти  сумуєш-знов  прийде  зима.
Впадуть  сніги,метіль  залихоманить.

Ховаєшся  коли  гуркоче  грім
І  вітер  дощ  в  шибки  твої  кидає.
Але  назустріч  сонцю  ти  біжиш.
Встаєш  так  рано-ніч  скоріш  минає.

Я  довго  сплю,встаю  коли  вже  день.
Людський  мурашник  хто  куди  розбігся.
А  дощ  іде  і  я  під  ним  іду,
Вмиваючи  дощем  своє  обличчя.

Ми  бачим  світ  по-різному  з  тобою.
Та  не  мішає  це  в  житті  дружить.
Коли  ми  розлучаємся  надовго
Назустріч  серцю  серце  вже  біжить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014

Дощ.

А  ранок  був  як  привид.Молочно-сіроватий.
І  дощ  із  неба  не  стихав-все  лив.
І  квіти  в  квітнику  просилися  до  хати.
Розпатлані  і  босі.
Цей  вічний  дощ  їх  серцю  надоїв.

А  ранок  був  похмурий.Сердито  сад  дивився.
Дерева  були  мокрі.По  стовбурах  вода
Збігала  у  траву.Кущі  бузку  здавалось
Просили  і  молились,
Щоб  вже  не  було  на  землі  дощу.

Птахи  сховались  в  гніздах,
Крильми  дітей  накрили.
І  мокнуть  бідні,а  робити  що?
Ніхто  дощу  не  просить.Він  стукає  у  двері.
Йому  не  відчиняють.Прийшов  до  нас  чого?

Пухнастий  котик  змерз.Сидить  на  підвіконні
І  сумно  так  у  шибку  загляда.
Чекає  він  коли  йому  відчинять  двері.
Він  забіжить  до  хати,
Запросять  до  стола.

Заплакана  земля  все  дивиться  на  небо.
А  може  вітер  сонце  робудив?
Та  він  десь  заховався.У  травах  загубився.
А  дощ  ще  більший  з  неба  лив  і  лив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014

Судьбы капризы.

Придёт  весна  и  озарит
Судьбу  лазурным  светом.
А  лето  яркостью  цветов
Заворожит  рассветы.

А  осень  жёлтою  метлой
Прогонит  призрак  счастья.
Придёт  зима  и  ты  поймёшь,
Что  над  судьбой  не  властна.

Что  если  суждено  тебе
Быть  одинокой  в  жизни.
То  будь  одна.Не  принимай
Судьбы  своей  капризы.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498919
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.05.2014

Так холодно, невыносимо холодно…

Так  холодно,невыносимо  холодно.
Дыханье  замерзает  на  губах.
А  ты  идёшь,спешишь  на  полюс  холода.
Слезинки  застывают  льдинками  в  глазах.

Зачем  спасать  того,кто  околдован  
Прекрасной  женщиной  с  холодной  красотой?
Ему  ведь  хорошо  в  холодном  царстве  льдин.
Не  помнит  ничего.Забыл.Застыл.

Зачем  спасать  того,чьё  сердце  холодно
Стучит  кусочком  льда  в  груди?
С  ним  рядом  королева  снежная
-К  нему  не  подходи-

Она  права  царевна  льда,не  хватит  силы  у  тебя
Вернуть  его  домой.В  тот  дом  где  жили  вы  вдвоём
До  встречи  снежной,роковой.
И  роз  прекрасный  аромат  вас  не  вернёт  в  ваш  сад.

Ведь  только  в  сказках  так  бывает,
Что  злые  чары  пропадают.А  в  жизни,Герда,всё  не  так.
Сердца  холодные  не  тают,осколки  зеркала  сверкают
Из  глаз  его  души.

И  слёз  они  не  замечают,забыли  всё.
Не  вспоминают.Слова  из  льдинок  собирают.
И  их  везде  сопровождают
Царицы  холода,одетые  в  меха.

Так  холодно,невыносимо  холодно.
Душа  покрыта  инеем  обид.
Зачем  идёшь,спешишь  на  полюс  холода?
Такой  Кай  не  один.Их  много  есть  таких.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498918
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.05.2014

И льётся свет жемчужный…

Всё  тот  же  сад.И  льётся  свет  жемчужный
С  глубин  небес.Всё  замерло  в  тиши.
Но  вы  не  те,ведь  сорван  плод  запретный.
Потерян  свет  небесной  чистоты.

Всё  тот  же  сад.В  прохладе  дня  Отец
Идёт  тропинкой.Вот  остановился.
Но  не  беседует  Адам  с  Творцом.
Он-наг,он  спрятался,он  затаился.

Лукавый  змей,что  сделал  ты  с  людьми?
И  почему  в  раю  ты  поселился?
Но  сорван  плод,назад  дороги  нет.
И  смертный  грех  в  глазах  их  отразился.

Всё  тот  же  сад.  И  ветви  наклонились.
Согнулись  все  под  тяжестью  плодов.
И  только  вы  душой  не  преклонились.
Пошли  за  тем,кто  звал  вас  за  собой.

Всё  тот  же  сад.Но  на  воротах  ангел
И  острый  меч  его  горит  огнём.
А  сад  так  близко,кажется,что  в  шаге.
Но  не  войти,не  жить  уже  вам  в  нём.

Всё  тот  же  сад.И  льётся  свет  жемчужный
С  глубин  небес.Всё  замерло  в  тиши.
Пройдут  века.И  только  жертва  Сына
Поможет  снова  вам  в  покой  войти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498796
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.05.2014

Я люблю.

Я  в  зеркале  твоём  не  отражаюсь.
По  комнате  твоей  я  не  хожу.
Черты  лица  твои  я  забываю
И  в  след  тебе  идущей  не  гляжу.

Не  говорю  я  о  тебе  с  друзьями.
С  подружками  твоими  не  дружу.
Окно  откроешь-шторы  все  цветами.
Увижу  я  тебя  и  ухожу.

Тебя  другой  с  работы  провожает.
И  в  комнате  твоей  теперь  другой.
И  зеркало  другого  отражает.
Не  ты  грустишь,оно  грустит  за  мной.

Мои  шаги  как  шорох  жёлтых  листьев,
Что  осень  бросила  небрежною  рукой.
И  стук  в  окно  дождинок-слёзы  капли
Бегут  ручьями-морем  за  тобой.

Я  в  зеркале  твоём  не  отражаюсь.
Букеты  из  ромашек  не  дарю.
Черты  лица  твои  я  забываю.
Но  сердцу  не  прикажешь-я  люблю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498789
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.05.2014

Як змалювати?

Як  змалювати  відблиск  щастя
В  твоїх,його  очах?
Коли  зустрілися  нарешті
Не  в  мріях-на  шляхах.

Як  змалювати  щедрість  сонця
І  променів  тепло?
І  зорепадів  дивну  пісню,
Що  чуєм  вже  давно.

Як  змалювати  ніжність  квітів?
На  пелюстках  росу-сльозу.
Калини  китиці  червоні
Сміються  в  крапельках  дощу.

Як  змалювати  холод  серця
І  крик  убитої  душі?
Кайдани  на  руках  свободи.
Тюрьми  загублені  ключі.

Як  змалювати  присмак  крові
Що  л"ється  в  світі,як  вода?
Біду  і  горе,голод,холод.
Сирітство  у  очах-війна.

Як  змалювати  біль  у  серці
І  совість,що  пече  вогнем?
Дорогу,що  упала  в  прірву.
Добро  із  піднятим  мечем.

Як  змалювати  силу  вітру,
Що  впав  із  неба  і  воскрес?
І  легкість  білої  сніжинки,
Що  опускається  з  небес.

Як  змалювати  спокій  серця
І  тишу,що  в  лісах  стоїть?
Коли  з  гілля  дерев  додолу
Осінній  жовтий  лист  летить.

Я  змалювати  можу  все.
Любов  і  ніжність,бідність,підлість.
Та  старість,що  зайшла  до  хати
Я  так  не  хочу  малювати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2014

Злі сусіди.

Сваряться  горобці,як  злі  сусіди.
Бо  надоїло  поруч  вікувать.
І  один  одного  скубуть  за  межі,
За  давнє  зло,що  стали  забувать.

Повиростали  в  них  вже  діти,внуки.
А  зло  і  заздрість  досі  в  їх  серцях.
Як  горобці  не  можуть  поділити
Розсипані  зернятка  на  полях.

І  гордо  надувають  свої  щоки.
І  з  посмішкою  злою  на  вустах
Радіють  бідам  бідного  сусіда.
Немає  співчуття  та  жалю  в  їх  серцях.

Не  так  живе  сусід,як  треба  жити.
І  бачить  світ  по-іншому,не  так.
То  як  же  будеш  ти  його  любити
Коли  він  любить  інший  колір,смак.

О,люди,люди.Бог  дає  вам  розум.
І  завжди  хліб  лежить  на  вашому  столі.
Не  варто  вам  сваритись  і  скубтися.
І  хай  летять  з  душ  ваших  горобці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2014

Не бойся умереть.

Не  бойся  умереть.
Ведь  смерть  твоя-портал,
Который  с  каждым  днём
Всё  ближе,ближе.
И,к  сожаленью,  нам
Не  миновать  его.
Ведь  солнце  на  закате
Ниже,ниже.

И  жизнь  твоя  как  день.
С  рассвета  началась.
Рожденье,детство,юность,
Полдень  жизни.
Но  старости  халат
На  вешалке  висит.
Одел  его  и  всё-
Готовься  к  тризне.

Ты  годы,не  считая,
По  жизни  пробежал.
То  ветром,то  грозой,
То  летним  ливнем.
Но  зла  не  делал,
Горя  не  желал.
Никто  не  скажет,
Что  его  обидел.

Ты  солнечным  лучом
Сквозь  облака  светил.
Дарил  надежду-
Солнце  есть  за  тучей.
Ты  жертвовал,
Ты  верил,ты  любил.
Как  дерево  один
Стоял  над  кручей.

Но  скоро  вечер.
Первая  звезда
Уже  взошла  на  небе.
Вышел  месяц.
Берёт  тебя  за  руку
И  ведёт-туда
Где  ждут  тебя,
Где  мир  не  тесен.

Не  бойся  умереть.
Ведь  смерть  твоя-портал.
Переступив  его,
Ты  не  исчезнешь.
И  может  быть  звездой
В  далёких  тех  мирах
Ты  в  вечность  жизни
Наконец  поверишь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498305
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.05.2014

Не пускай меня в рай.

Не  пускай  меня  в  рай.
Недостоин  я  Милости.
Не  смогу  там  ребёнком  я  быть.
Огрубела  душа  и  дожил  я  до  старости.
Не  могу  ничего  изменить.

Не  бросай  меня  в  ад.
Там  унынье  и  мука.
Разделенья  с  Тобою  не  выдержу  я.
Разреши  мне  уйти,подари  мне  обитель.
Где  покой  я  найду,где  сияет  звезда.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498301
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.05.2014

Проклятье иль награда?

Посвящается  Вольфу  Мессингу.


"Всю  жизнь  вопрос  ты  задавал
Проклятье  иль  награда?
Ответа  так  и  не  узнал
Кому  всё  это  надо."




Ты  видел  то,чего  не  знали  люди.
Не  успевал  бежать  через  века.
Завеса  времени  тебе  открыла  двери,
Но  вечность  от  земли  так  высока.

Ты  видел  то,что  было  и  что  будет.
Поверьте,эта  участь  нелегка.
Ведь  ты  родился  в  теле  человека
И  ангелом  ты  не  был  никогда.

Пронзительною  болью  отзывались
Все  струны  сердца  и  души  твоей.
Все  жилы  в  твоём  сердце  надрывались.
Ты  знал  какой  ценой  нас  Бог  простил.

Ты  видел  те  глаза,что  всех  любили.
Ты  видел  руки,что  несли  наш  грех.
Ты  видел  как  гвоздями  их  пробили,
И  губы,что  шепча  прощали  всех.

Огромная  луна  закрыла  небо.
Светильник  ночи  освещал  весь  сад.
Ты  знал,что  будет,знал  ты  и  что  было.
Где  силы  взять,чтоб  всё  вернуть  назад?

Туда,где  травы  выросли  по  пояс
И  несказанной  красоты  цветы.
Тропинкой  люди  шли,их  было  двое.
И  свет,что  лился-падал  с  высоты.

Ты  видел  то,чего  не  знали  люди.
Не  успевал  бежать  через  века.
И  годы  как  мгновенье,
И  звёзд  ночных  паденье
Своею  смертью  чертят  небеса.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497896
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.05.2014

Майский день.

Проснулось  солнце-день  накрыл  полмира.
Зажглось  полнеба  вдруг  невидимой  рукой.
И  утро  так  возвышенно  -красиво.
Туман  лежит,клубится  над  рекой.

Засуетилась  жизнь  и  умываясь
Кто  чистою  водою,кто  росой.
Встречает  всё  живое,наполняясь,
Небесной  высотой  и  чистотой.

Глаза  открыли  незабудки  в  поле.
Их  ветер  гладит  ласковой  рукой.
И  аромат  садов,цветущих  в  мае
Собрал  букеты  розовых  цветов.

Ромашек  белизна  поднялась  в  небо
И  лепестками  облака  плывут.
А  ландыши-бубенчики  на  гривах
Коней,что  в  чудо-сказках  лишь  живут.

Сирень  волнами  пенными  накрыла
Заборы,окна,двери  всех  домов.
И  днём  бутоны  роза  все  раскрыла.
Цветёт  в  саду,любуется  собой.

И  майский  день-волшебник  добрый  малый
Нам  раскрывает  тайны  все  свои.
Рассветам  дарит  изумруды  трав  он.
Закатам  блеск  рубиновой  зари.

Но  тихими  шагами  день  уходит.
Садится  солнце,ночь  открыла  дверь.
Костёр  заката  тушат  в  небе  звёзды.
Луна  выходит  бледная  как  тень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497891
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.05.2014

Мальва.

Навіщо  виросла,цвітеш
Ти  при  дорозі,де  пил  і  бруд
На  тебе  лиш  впада?
Чому  ти  не  ростеш  і  не  цвітеш  у  лузі
Де  трави  в  росах  і  де  є  вода?

Чому  стоїш  роздягнена  і  боса
І  лиш  сміття  кидають  із  вікна.
Чому  ти  не  розчешеш  свої  коси
І  вже  не  знаєш  чи  прийде  весна?

І  сумно  дивляться  твої  квітки  і  листя.
Їх  вітер  обрива  і  в  пил  кида.
Дощі  ідуть.І  плаче,плаче  осінь,
А  кажуть  серця  в  неї  що  нема.

І  відповідь  від  мальви  я  почула.
Я  при  дорозі  виросла,бо  тут
Насіння  моє  впало  і  коріння.
Мої  тут  сестри  і  брати  ростуть.

Не  завжди  тут  була  дорога.
Хати  стояли  і  сади  цвіли.
Та  вимерло  село-його  не  стало.
Цвітуть  лиш  мальви,як  його  сліди.

І  скільки  їх  таких,що  при  дорогах
Цвітуть  як  пам"ять  про  минулі  дні.
І  в  травах  квіти  заплітають  коси.
Надіються,що  вернуться  роки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2014

Где был ты…

"Где  был  ты,когда  Я  полагал  основания  земли?
Скажи,если  знаешь?"
Иов.


Ты  видел  шар  наполненный  водою?
И  суши  нет.И  тьма  над  головою?
Ты  видел  бездны  дно  и  сердце  пустоты?
Не  ты  ли  отделил  все  дни  от  тьмы?

Ты  видел  как  светила  зажигались?
Ты  знаешь  как  планета  наклонялась?
Как  суша  из  воды  поднялась?
Как  небо  над  землёй  образовалось?

Ты  видел  первую  улыбку  Солнца?
Ты  слышал  первый  вздох  Земли?
Раскрасил  красками  восходы  и  закаты?
Рождайся  всё  живое  и  живи.

Ты  шар  земной  кружить  заставил,
Определив  орбиты  путь?
Ты  звёзды  по  небу  расставил,
Чтобы  в  созвездьях  отдохнуть?

Морям  поставил  ты  ворота
И  в  облака  их  всех  одел?
И  знаешь  путь  к  жилищу  света
И  смерти  ты  в  глаза  смотрел?

И  взглядом  бурю  усмиришь,
Путь  молний  рассчитаешь?
И  в  вихре  смерча  закружишь
 И  на  земле  растаешь?

Слепил  из  праха  человека,
Дух  жизни  ты  в  него  вложил?
Создал  растения,животных,
Чтоб  ты  любил  их  и  дружил?

Определил  места  всем  жизни.
Кому  поля,кому  леса.
Пустыни,степи,горы,море
И  океанов  глубина?

И  всё  творенье  преклонилось
Перед  величия  умом
Творца  Вселенной  .И  за  милость
Благодарит  всегда  Его.

И  только  человек  как  Иов,
Пытаясь  оправдать  себя
Винит  Творца,забыв,
Что  Бог-Любовь  и  Милость  .
Он  без  начала  и  конца.

Прости,Господь,прости  за  глупость,
За  неразумные  слова.
Я  знаю-в  сердце  ложишь  мудрость,
Чтоб  видеть  все  Твои  дела.

Пусть  дождь  идёт  и  снег  кружится.
Пусть  птицы  по  небу  летят.
Цветы  цветут.Играют  дети.
И  пусть  уста  мои  молчат.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497685
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.05.2014

Стрекоза.

Ты  с  выпукло-прозрачными  глазами
Сидишь  у  речки-смотришь  на  меня.
Такое  хрупкое  и  нежное  создание.
Назвали  тебя  люди-стрекоза.

И  как  ты  видишь  мир,что  окружает
Тебя  цветами,камышом,травой.
Ты  речку  называешь  своей  мамой.
Ей  оставляешь  деток  под  водой.

И  речка  их  колышет  и  играет,
И  накрывает  ласково  волной.
А  подрастая,перевоплощаясь,
Становятся  как  мама  стрекозой.

Переливаясь  радуги  цветами,
Ты  крыльями  трепещешь  над  водой.
Ты  застываешь,словно  умирая,
И  ветер  не  нарушит  твой  покой.

И  выпукло-прозрачными  глазами,
Охватывая  видимый  простор.
Ты  смотришь  на  меня  и  замираешь.
И  я  стою,к  тебе  направив  взор.

Боясь  нарушить  это  созерцанье
Созданий  двух  под  небом  голубым.
Ты  чувствуешь  моё,а  я  твоё  дыханье.
У  каждого  свой  мир  и  мы  молчим.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497402
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.05.2014

И лился дождь…

"И  лился  на  землю  дождь  сорок  дней  и
сорок  ночей."
Бытие.


А  дождь  всё  льёт  и  льёт
Без  меры,без  границ.
И  ужас  охватил  кто  дышит
Всё  живое.
Закрыта  Книга  жизни.Нет  страниц.
И  нет  земли-одно  сплошное  море.

Уже  не  пишет  ангел  дела  людей  и  мысли.
Он  голову  склонил  над  страшной  их  судьбой.
И  вырваны  страницы  живущих  
С  Книги  жизни.
Читает  ангел  смерти  приговор.

Куда  бежать?Где  скрыться?
Уже  земли  не  видно.
Деревьев  лишь  вершины  над  водой.
А  дождь  всё  льёт  и  льёт
И  скоро  ангел  смерти,всех  уничтожив,
Души  заберёт.

Господь,кто  усомнится  в  Твоих  словах  печали?
Когда  увидел  землю  где  развратились  все.
Ты  слышал  как  смеялись  и  проклинали  Ноя.
Пришла  вода.Живущих  нет  нигде.

Пусть  радуга  сияет,соединяя  землю
И  небо  разноцветною  дугой.
Она  напоминает  всем  на  земле  живущим
Об  участи  всех  грешных  под  луной.

А  дождь  всё  льёт  и  льёт.
На  сердце  так  тревожно.
Но  солнце  раздвигает  облака.
Ещё  продлилась  жизнь  
Всех  на  земле  живущих.
И  милует  нас  Господа  рука.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497399
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.05.2014

Я вишила багато рушників.

Я  вишила  багато  рушників.
На  них  усіх  миттєвості  життя.
І  дивні  птахи  бачені  у  снах
На  рушниках  летять  у  майбуття.

Волошки  сині  в  колосках,вінках.
Червоні  маки  полум"ям  горять.
Здається,що  живі,а  не  в  нитках
На  полотнянім  полі  мерехтять.

І  загубились  лебеді  в  ставку.
І  тільки  очерет  собі  шумить.
Високе  небо  кольором  води,
Що  зупинилась,в  ріки  не  біжить.

Осіннє  листя  в  позолоті  сяє.
Нитки  червоні,жовті  та  руді.
Сміється  осінь,посмішку  дарує
На  рушнику  моєму  на  стіні.

Смішні  ведмедики,що  з  миски  лижуть  мед.
І  котики  пухнасті  і  ласкаві.
Чарівні  замки  у  підніжжя  гір.
Ліси,що  таємниці  заховали.

Мереживом  зеленим  вдалечінь
Біжать  дуби,берізки  білокорі.
Суниці  заховалися  в  траві.
Метелики  як  зорі  світанкові.

І  винограду  китиці  висять.
Налиті  соком  грона  сонцем  сяють.
І  бджоли,що  заснули  в  квітниках
На  ягоди  іскристі  прилітають.

Я  вишила  багато  рушників.
В  стьожках  ниток  сховається  душа.
І  буду  сумувати  я  за  тим
За  чим  в  житті  немає  вороття.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496987
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2014

О, сколько раз Господь спасал.

О,сколько  раз  Господь  спасал
И  от  врагов  и  от  себя.
На  жизнь  надежду  мне  давал.
Секретный  код  души-судьба.

Бежал  навстречу  я  греху,
Но  ангел  на  пути  вставал.
Не  понимал  я  что  к  чему,
От  смерти  он  меня  спасал.

Как  будто  по  дороге  шёл,
А  оказался  на  краю.
И  под  ногами  бездны  тьма
И  я  испуганный  стою.

Закрыл  от  страха  я  глаза.
Что  делать  мне-я  не  пойму.
И  осыпается  земля-
Сейчас  я  в  пропасть  упаду.

О,сколько  раз  Господь  спасал
И  от  врагов  и  от  себя.
Казалось  шёл  дорогой  в  рай.
Не  знал  я  ,Господи,  Тебя.

Но  светлый  образ  Твой  вдали
Как  огонёк  в  ночи    мерцал.
Я  падал  много  на  пути,
Но  ангел  Твой  меня  спасал.

Уже  окончен  путь  земной.
Я  в  путь  далёкий  ухожу.
Секретный  код  души  -судьбу
В  святые  руки  отдаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496983
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.05.2014

Бронзовка.

Как  перстень  с  изумрудом
На  пальце  у  меня.
Спустилось  с  неба  чудо
Зелёного  тепла.

И  маленьким  комочком
Сверкает  и  пыхтит.
А  отдохнёт  немножко
И  в  небо  улетит.

А  как  жужжит  сердито
На  взлётной  полосе.
Расправив  крылья,смотрит,
Чтоб  не  упасть  в  траве.

И  с  взлётом  самолёта
Полёт  можно  сравнить.
Гудит-жужжит  и  в  поле
Над  травами  кружит.

Как  драгоценный  камень
На  солнце  он  блестит.
Как  изумруд  зелёный
Он  на  цветке  сидит.

Ему  подставлю  руку.
На  пальце  у  меня
Сияет  чудо-перстень
Зелёного  огня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496716
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.05.2014

Пусть красота спасает.

Пусть  красота  спасает.
Добро  всё  побеждает.
А  злоба  пусть  сгорает
В  костре  из  душ  людских.
Пусть  радуга  сияет
В  высоком  небосводе.
Соединяя  мир  небес
И  странников  земных.

Пусть  красота  спасает.
Добро  всё  побеждает.
Цвет  яблонь  пусть  не  замерзает,
Ведь  раз  цветут  в  году.
На  синем  море  облака
Как  по  полю  гуляют.
А  ветер,что  их  сторожит
Пригонит  дождь-грозу.

Пусть  молния  сверкает
Зигзагом  жёлтым  в  небе.
Грохочет  гром-пугает  облака.
Пускай  цветут  черешни,
Соцветья  раскрывая.
В  сердцах  людских  пускай  живёт
И  дышит  доброта.

Пускай  играют  в  прятки
На  небе  звёзды-люди.
А  месяц  в  кошки-мышки
С  туманом  у  реки.
А  детям  пусть  приснится
Прекрасный  тёплый  вечер.
И  те  цветы,в  которых  
Уснули  мотыльки.

Не  надо  обижаться,что  на  земле  не  вечно
Играем  мы  с  судьбой  свою  игру.
Ведь  в  этом  мире  солнца
Всё  просто  и  конечно.
Как  яблонь  белых  лепестки,
Что  падают  в  саду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496715
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.05.2014

Желание души.

На  уровне  желания  души
Заложено  в  нас  чувство  преклоненья.
Потеряны  от  рая  все  ключи,
Но  все  надеемся  на  чудо  возвращенья.

Ведь  мы  не  жили  там,где  смерти  нет.
В  прохладе  дня  не  говорили  с  Богом.
Но  в  поколеньях  через  сотни  лет
В  сердцах  хранится  райская  дорога.

Нам  с  каждым  годом  всё  трудней
Любить  и  миловать,и  помнить  жертву  Сына.
Забрав  грехи,Который  умирая,
Открыл  всем  нам  ворота  рая.

И  кто  во  что  гаразд  сегодня  верит.
И  на  коленях  перед  всем  стоит.
Кумиры,идолы  и  жажда  денег.
И  всё  трудней  услышать  пенье  райских  птиц.

Прости,Господь,всех  нас  за  пустоту  желаний.
Душа  враждует  с  сердцем  до  сих  пор.
И  помоги  нам  голос  Твой  услышав,
Набраться  смелости  и  выйти  из  кустов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496586
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.05.2014

Співчуваючим.

"На  смерть  за  нас  ніхто  не  піде
Ні  Франція,ні  США.
Бо  пацифізм  не  допоможе
Коли  у  нас  іде  війна".



Не  можна  жити  у  раю
Коли  людей  кидають  в  пекло.
Спостерігаючи  кому
Зламає  крила  світ  упертий.

Не  можна  вірити  в  добро.
Проміння  сонця  затуляє
Пролита  кров.Спостерігати
Як  Каїн  Авеля  вбиває.

Не  можна  жити,коли  смерть
Плоди  ненависті  збирає.
По  собі  залишає  біль,
А  радість  серця  забирає.

Не  можна  йти,коли  біжать.
Затопчуть,кинувши  вмирати.
Спокійним  бути  коли  лють
Бере  у  руки  автомати.

Здається,що  ніколи  вже  
Не  зрозуміти  людям  Бога.
Хто  має  силу  захистити,
Не  відвертайтеся  від  горя.

Дорога  в  пекло-це  війна.
Серця  людські  горять  як  дрова.
Не  можна  жити  у  раю
І  заховатися  від  Бога.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2014

Єдність-наша сила.

Живе  держава  Україна.
Один  народ,одна  родина.
Хоч  мови  різні  у  людей,
Релігії,свята.
Та  головне,що  є  в  душі-
Це  серця  доброта.

Хто  бідував,хто  панував
Життя  в  людей  не  забирав.
Не  катував,не  убивав.
На  хліб  хто  як,та  заробляв.

Сміється  небо,гріє  сонце,
Цвітуть  сади,поля.
Людей  у  собі  поважаєм.
У  всіх  одна  земля.

Та  заздрість  чорна  й  хиже  око
Дивилось  із  Москви.
І  посміхалося  лукаво-
Ми  сестри  всі  й  брати.

Все  глибше  пазурі  вганяло
Роздерти  щоб  країну.
Щоб  вже  ніколи  не  було
Держави  України.

Зріднився  хижий  звір  з  людьми
Які  вовками  стали.
І  ще  живі,та  вже  мерці,
Бо  совість  розпродали.

Спалили  в  душах  все  живе,
За  гроші  все  віддали.
Якби  змогли  би  то  і  сонце
В  кишені  заховали.

І  як  зараза  проросла
В  серцях  ненависть,жадність.
Жорстокість  і  бажання  зла.
А  доброта-то  слабкість.

І  гинуть  люди-кращі  з  нас.
І  б"ють  їх  і  катують.
Терпіти  скільки  будем  вас
Вовків,що  так  лютують?

В  віках  не  згине  Україна.
Не  впаде  на  коліна.
Бо  зрозуміли  ми  давно
Що  ЄДНІСТЬ-НАША  СИЛА.

Пекучий  біль  в  серцях  у  нас,
А  може  зрада-милість?
Господь  показує  серця.
Де  гідність,а  де  підлість.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014

Одуванчики.

Осколки  солнца  затерялись  в  травах.
Его  глазами  видят  этот  мир.
Мы  чувствуем  тепло  к  ним  прикасаясь,
Сердца  их  не  остыли  до  сих  пор.

В  глазах  цветка  увидишь  бурю  газов,
Водовороты  взрывов  и  жару.
Какие  даже  в  страшных  снах  не  снились,
Но  ведь  цветок  не  выбирал  судьбу.

Теперь  он  на  земле  -посланник  неба.
Такой  комочек  нежности,тепла.
И  яркий  жёлтый  цвет  себе  он  выбрал
Как  символ  неземного  бытия.

Осколки  солнца  затерялись  в  травах.
В  них  отражаются  его  лучи.
И  каждый  день  проснувшись  очень  рано,
Росой  умывшись,смотрят  вверх  они.

Но  скоро,очень  скоро  их  головки
Украсит  шляпок  белых  чистота.
Изменятся  цветки  в  одно  мгновенье
И  ветер  унесёт  их  в  небеса.

Потом  опустятся  с  небес  парашютисты.
На  тонких  паутинках  семена.
Чтоб  вновь  смотреть  на  мир  глазами  солнца.
Не  отпускает  в  небо  их  земля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496151
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.05.2014

В яких краях…

В  яких  краях  ти  молишся  за  мене?
З  яких  країв  душа  твоя  летить?
Щоб  серце  заспокоїти,забрати
Той  біль,що  в  ньому  полум"ям  горить.

В  яких  краях  зустрінемся  з  тобою?
І  чи  побачу  я  лице  твоє?
Колись  давно  ми  вірили,любили
І  дружба  наша  в  долях  головне.

Але  життя-воно  як  поле.Треба
Знайти  стежину,в  травах  не  блудить.
Нелегко  перейти  його,та  в  парі
Мабуть  все  ж  легче,чим  одному  жить.

В  яких  краях  я  молюся  за  тебе?
З  яких  країв  душа  моя  летить?
В  твоїм  щоб  серці  тугу  заспокоїть.
Вона  у  ньому  полум"ям  горить.

І  хоч  живемо  в  різних  ми  країнах
Та  відстань  перепоною  не  є.
Ти  звониш-плачеш  коли  в  серці  туга.
Душою  відчуваю  я  тебе.

В  яких  краях  ти  молишся  за  мене?
В  яких  краях  за  тебе  я  молюсь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495315
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014

Цвітуть нарциси у саду.

Цвітуть  нарциси  у  саду
Хмаринки  білокрилі.
Були  на  небі,а  під  ранок
В  саду  очі  відкрили.

І  погляд  ніжний  і  ласкавий
Землі  весняній  дарять.
Небесні  гості  прилетіли
І  нам  про  все  розкажуть.

Про  те,що  жили  у  сузір"ях.
Пісні  в  небі  співали.
Як  крила  білі-одяг  їх
Зірки  подарували.

Туманом  ніжним  і  прозорим
Земля  їх  зустрічала.
Вона  всміхалась  і  рукою
До  себе  в  гості  звала.

Стоять,голівками  кивають,
Їх  вітер  обіймає.
Це  диво-сніжно-білі  квіти
Він  палко  так  кохає.

Вони-як  легкий  дотик  неба
Хмаринки  білокрилі.
Цвітуть  сніжинками  в  саду
Такі  стрункі  і  милі.

І  коли  серце  засумує
Згадаєш  цю  красу.
Це  свіже  дихання  нарцисів
У  веснянім  саду.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495306
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014

Спомин душ.

Цвіте  "розбите  "  серце  у  саду
Весною  коли  кров  у  жилах  грає.
Як  пам"ять  і  нагадує  нам  всім
Той  біль,що  в  багатьох  вже  не  минає.

Трикутник  вічний.Там  де  двоє  бути
Повинні  разом  по  життю  іти.
Розбите  третє  серце  на  долоні
Хтось  має  у  руках  своїх  нести.

Коли  кохає  він-вона  не  любить.
Вона  кохає-він  з  другою  йде.
Серця  вже  не  зустрінуться  ніколи.
Ніхто  із  них  щасливим  не  буде.

На  стеблах  так  багато  квіточок
Рожево-білих.
Відчинили  сонцю  своє  життя
У  формі  тих  сердець,
Що  не  прийдуть,постука  у  віконце.

Нема  чого  чекати-виглядати.
Розбите  серце  буде  сумувати.
Та  треба  жити-ранки  зустрічати.
Коли  кохаєш-будеш  все  прощати.

І  квіти  ці  саджають  біля  хати
Як  спомин  душ,що  будуть  зустрічати
Світанки-зорі.В  тихі  ті  години
Серця  розкриють  пелюстки
І  душу  біль  покине.

Цвітуть  тюльпани  в  квітнику-
Червоні  краплі  крові.
"Розбите  серце"  у  садку
Як  виклик-докір  долі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2014

Родное сердце.

Родное  сердце  в  унисон  звучит
С  твоей  душой  и  мыслями  твоими.
Родное  сердце  ноет  и  болит
Пока  живое-в  горе  не  покинет.

И  в  целом  мире  лишь  оно  одно
Грустит  с  тобой  и  радостно  хохочет.
Придёт  к  тебе  и  постучит  в  окно,
А  уходить  обратно  так  не  хочет.

Не  прогоняй  его-оно  твоё.
И  в  радости,в  болезни  и  в  печали.
И  ты  согрей  его  и  приюти.
Пусть  к  берегу  измучившись,причалит.

Ты  долго  ждал  его  и  наконец
Родное  сердце  в  дом  твой  постучало.
Ты  дверь  открыл-оно  стоит,молчит.
От  боли  одиночества  устало.

Их  много  так  вокруг  сердец  других,
Но  в  унисон  с  твоим  стучать  не  будут.
Придет  беда  и  снова  ты  один.
В  невзгодах  все  они  тебя  забудут.

Родное  сердце  пусть  всегда  стучит
С  твоей  душой  и  с  мыслями  твоими.
Пусть  никогда  оно  не  замолчит
И  пусть  не  будет  боли  аритмии.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495090
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.04.2014

Не забывай.

Не  забывай  ты  Господа,
Не  изменяй  Ему.
Когда  ты  в  Гефсимании
И  молишься  в  саду.

Когда  под  вопли  улицы
И  хохота  толпы.
Упал,сил  нет  подняться.
Лишь  слышен  крик-Распни-

Когда  венец  терновый
На  голову  кладут.
И  гвозди  забивают
В  ладони  твоих  рук.

Когда  всё  твоё  тело
До  глубины  души
Пронзает  боль  такая,
Что  не  молчи-кричи.

Когда  нет  сил  глаза  поднять.
И  понимаешь,что  умираешь.
Ты  прошепчи-прости  им  всё
Господь,прости.

Ведь  в  жизни  часто  так  бывает
Что,распиная  -убивают.
Во  имя    правды  и  суда.
И  долго  кровь  потом  смывают,

И  молча  руки  умывают.
И  только  дети  их  страдают
И  понимают,
Что  не  смывается  она.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493988
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.04.2014

Таке високе небо…

Я  пів  життя  кохала  і  чекала
Тебе  одного.  В  пам"яті  моїй
Дитинство  наше  босоноге  в  полі.
Стежки  в  лісах  і  золото  ланів.

Таке  високе  небо,хмарки  в  ньому
Похожі  на  палаци  чарівні.
Ми  будем  жити  в  них  разом  з  тобою.
Ми  в  щастя  вірили-були  такі  малі.

Але  стежини  наші  розішлися
І  розлучились  долі  назавжди.
Живеш  ти  із  сім"єю  у  Росії,
Та  в  пам"яті  моїй  такий  малий.

Не  мріяла  зустріти,не  гадала
Побачити  я  усмішку  твою.
Полковником"зелених  чоловічків"
Вернувся  ти  до  рідного  краю.

Тут  залишились  рідні  твої,друзі.
Село  сміється  в  променях  весни.
Навіщо  ти  приїхав  і  для  чого
Чому  ти  служиш  ангелу  війни?

Таке  високе  небо,хмарки  в  ньому
Похожі  на  палаци  чарівні.
Та  вже  не  жити  нам  у  них  з  тобою,
Бо  в  щастя  вірили  коли  були  малі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2014