| Сторінки (1/53): | « | 1 | » |
Гори,но не тлей, гранит не жалей,
Разбиваясь
За миром своим, с мечами следи,
Защищая
Сотри их, убей, назад не смотри,
Побеждая
Пути для отступников полностью все
Закрывая
На этот причал заветной мечты,
Возвращаясь
Надежды свои рисуя в ночи
И мечтая
Твори, сотвори, отвори усе двери,
Встречая
Бесмертьем своим и безстрастием
Их уличая
Рассветы, закаты, любимые
Уничтожая
Крича но молча, зубами стуча
Бей причалы
Будь штормом и штилем, сметай на пути,
Не моргая
Будь ветром, лети, следы за собой
Заметая
И будь ураганом, весь мир пред собой,
Устрашая
И вниз со скалы, в огонь из воды,
Соступая
Верши, заверши , соверши, сокруши,
Умирая
И помни что ты, ни с кем не на Вы,
Их прощая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797119
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.06.2018
Как мило снова встретить Вас
На этом прошеном рассвете
Вновь солнце не оставит нас
Уставшее хранить секреты
Не беспокойтесь за него
Молчание его бесценно
Запрятав правду глубоко
Забудется о нас мгновенно.
Я рада снова видеть Вас
Не видеть Вас я тоже рада
Но если выбрать только раз
То лучше бы я Вас не знала.
Не стоит много говорить
Без этого и так понятно
Что я влюбилась
Безотвратно
Но я не стану убегать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796324
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.06.2018
Снова здравствуй, моя зима.
Я скучала, сильней чем всегда.
И уют твой в себе храня,
я теряю опять себя.
Не сердись, не твоя вина.
Я забыла, что дальше, когда,
уж расстают твои снега,
вновь взойдёт позабытое солнце?
Не устать бы от этих забот,
не терять бы тебя, только вот..
Уж давно пошёл следующий год,
но становиться крепче твой лёд.
И спуская поникшие листя,
уже гонится следом весна.
Не уставшая, слепа, свежа,
позабытых надежд полна.
Словно к ней бы скорей пора.
Ты подумай... А я пока,
наслажусь ослепляющим снегом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782292
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.03.2018
Я поплачу на твоём плече, зима.
Ты прости, ты так долго ждала.
Меня.
И пришла даже раньше, чем я.
И сверкала, как прежде, тогда.
Не теряя надежды, звеня,
холодными ледяными днями, теряя,
обреченное закончится время.
Помолчим хоть немного, родная.
Мне так этого не хватало.
Пустыми, чужими часами.
Они же меня не пускали!
Сетями своими держали!
И вот, они тут же пропали,
увидев тебя.
Посмеёмся над ними, зима.
Ведь с тобой я не буду одна,
не спеши, оставайсь навсегда,
я снегами укроюсь храня,
твоё хрупкое снежное серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762483
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.11.2017
Искры кружатся вокруг,
отблесками светятся надежды,
восставшие снова. Вдруг.
Фейерверками взрываются небеса,
дающие направление,
на твой потерянный полюс,
который рождает сияние.
Огнём пылает твой костёр,
подбрось дров.
Гори, но не тлей, и увидишь.
Тот самый уютнейший дом.
Построй камин, в нём.
Такой же как твой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762482
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.11.2017
Чаптер 1
Те, которые священны. Они - алтарь, к которому я приду чтобы молится. За них заплачено слишком многим, чтобы теперь не бежать за ними. Клятви, жизни, души. Наверное, просто, платежи не были защитаны.
Зато чаша наполнена, что аж через верх перетекает. Только ни умыться, ни напитися.. Вода убегает сквозь пальцы.
Неутолимая жажда и вечная надежда рука об руку идут за нами, наблюдая, чем же это закончится(?).
Вторая
Эти ещё живи и не хотят умирать (а может даже и не будут), сводят с ума, который, собственно, и так - уже.
Здесь идёт постоянная война, между добром и Добром, Злом и злом, мной и.. Постоянная, это когда "главное не победа, а участие", ибо здесь не побеждают.
Говорят ещё что не суждено было. Но ведь они же здесь? Упорно отвоёвывают своё место в сознании, снова и снова возвращаясь, потому-что другие говорили - "суждено".
Держа за руку перед уходом желают удачи, но вместо "прощай" всегда "до новых встреч", а вместо "прости" - молчание.
Поэтому, прости.
Третья
Это моё далёкое море, с синей водой и чёрным (белым) небом. Неприкосновенное ни для веры, ни для надежды, ни для любви. Оно первозданно и неразрушимо, именно этим прекрасно (и жаль, что не навсегда).
Здесь живёт ветер, солнце и запах солёной воды, ну и конечно же время. Своими сетями оно может затащить даже не кита, а само Море, на тот корабль, который "жизнь".
Сюда всегда хочется возвращаться, ты главное борись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753110
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 01.10.2017
Надежды спрятанные за бездонными омутами не тонут.
Тогда как проросшие в коричневой, глубокой земле,
вот-вот норовят то ли усохнуть, то ли сгнить.
Они то и дело сверкают изумрудными фонариками.
Которые потом меняют на горькие отблески воды, в углах.
И не поймёшь, то ли нужно идти на свет, то ли утонуть,
в этой холодной воде, которой всего-то не больше чайной ложки.
А потом всё меняется местами.
Зелёный пугает своей пустотой, а вода, которая холодная, которая голубая,
уже не убивает, а манит, просит колыхнуть её, ведь она тоже Море.
Дельфины давно уплыли, звёзды упали и месяц украли ещё неделю назад.
А ты до сих пор ещё ничего не желаешь.
Да и не надо уже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749308
рубрика: Проза, Лирика любви
дата поступления 05.09.2017
Мягко сказанное становится тверже,
И слова замыкаются реже.
Рифмоплеты стенают все меньше,
убивая мурашек под кожей.
Самовольное держит реальней,
чем года замыкающей скуки,
забивает в сознанье мятежи,
необузданы и первозданны.
И сквозя тихим стоном сквозь руки,
трепеща прочь заежженным эхом,
плещет музыка ухо за ухом,
убивая кричащее небо.
Под закрытым, недрогнущим веком,
застилая волнующим морем,
пробирает засохлую кожу,
белой солью по белому мелу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016
Залишаючи кімнату без світла
Забирайте із неї монстрів
Бо в кімнаті вогко і темно
Бо в кімнаті терпко і слизько
Бо коли ти проходиш слідами
За тобою не ходять тіні
І коли не вкриваєш словами
Не тікають мурашки на тілі
Бо за шторами не місячне світло
І за сходом не сонячне сяйво
Бо без світла все одноманітно
Бо без сяйва все просто й звичайно
Не тримайте закритими двері
Залишайте ключі за замками
Бо величні бетонні панелі
Знов закрутяться мов каруселі
Бо світлини покриті морозом
Не проявлять повторно плівку
Й не мурчатиме на порозі
Кіт з сусіднього двору гірко
Не лишайте відкритими вікна
Не дивіться в чужі кімнати
Пролітаючи по подвір,ю
Зачиняйте сталеві грати
Заховайтеся тихо в кімнаті
Обійнявши холодні коліна
Зігрівайтеся між подушками
Підпаливши свічки наболілі
І не втримуйтесь кожного разу
Як проходять за вікнами тіні
Задуваючи світло одразу
Чи впускаючи душі змарнілі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2016
Вкривай мене із краплями дощу.
і забери до себе, поки вірю.
та ж він уже стікає понад стель.
збираючи за спинами довіру.
Ховаючи її до чорної землі.
вкриваючи яскравими тонами,
не кажучи нікому про жалі,
дорогами відходить за слідами.
Чекає попід хмарами тебе,
спускаючи радужні порятунки,
і теплі літні промені краде,
збираючи в колекції цілунки.
Зливає громом шепіт до воріт,
тримається повітря, не тікає,
забувши заховатись в інший світ,
за руку земну темряву тримає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589172
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.06.2015
сонце тікає з орбіт
ходить ночами алеями
перевертаючи світ
перекликаючись зорями
шепче до тихих ночей
в пошуках йде коридорами
йде через сотні дверей
гріючи стіни повітряні
світлом встеляючи шлях
разом з дощами за вікнами
лине із даху на дах
землю промінням вкриваючи
дотик за дотиком йде
разом із білими хмарами
ранок за ранком встає
тихо співаючи зводиться,
знову вкриваючи шлях,
світлими жовтими долями,
власний тримаючи такт
ходить за ними веселками
після холодних дощів
ніжно вбираючи в промені
йде від душі до душі
так, за роками-орбітами
через земний горизонт
плине тремкими проміннями
морем повітряних вод..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2015
How you enjoying the silence?
Where you are on the sky?
Since this spring moon was only,
You was with me at the night.
Stars will be light, it is simple,
Day will be warmth when you are.
Somebody waiting the summer,
Somebody lives under sky.
Listen this word, when you here,
I will be here with you.
When starlit night will be darkened,
Go to next world, I'll come, too.
Soul is close to eternal,
Such as the day and the night.
Time is unite to this world now,
You can be here with light.
If it's so close to eternal,
If it's so simple for time,
We live with waiting, and only
Seeing far stars on the sky.
Road is sole and you know this,
Going to finish of track.
Years will be short, will go quickly,
When you will know where you come.Н
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567429
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.03.2015
насправді сніги ховають не лише землю
коли вода стікає шляхами, а слова сходяться в речення, стає видимим те, що ховалось від холоду. невпевнено росте, тягнучись до неба та похитуючусь на подихах вітру, відривається від землі й летить кудись вище. а потім так і залишається десь у повітрі, покірно гойдаючись за променями сонця, даючи землі росу, а хмарам дощі, які змивають похмурі кольори, змінюючи їх на посмішки.
в час коли відкриваються приховані знаки світ залишається чистим в своїй буденності. люди вкривають дороги своїми слідами, ховаючись за туманами повсякденних клопотів і не помічаючи шорохів серця, яке прагне туди, у повітря, колихатись із пташиним співом.
а шляхи тим часом вже перетнулись і ведуть їх своїми лініями, малюючи картину, яка змінює колір за порами року й відкривається тільки для обраних, тільки в призначений час. годинник рахує години, проводячи стрілками по зоряному небу, із заходу на схід, зі сходу на захід, змінюючи напрямок за обертами планет, підраховуючи тремкі імовірності, які вже розкинулись по освітленому небосхилу. а той хто зумів бачити не тільки очима, вже сидить тут, під покривом ночі й розгадує п'янкі силуети, намагаючись побачити в них знайоме обличчя, яке все ж зникне при світлі сонця. і так, із дня в день, з року в рік, вони біжать за зірками, намагаючись знайти своє омріяне сузір'я, аж поки не зрозуміють, що відкрити їх зможуть лише коли знову стануть осліплені місяцем. а поки що. вони вчаться жити в своєму, миттєвому світі, заміняючи кроки на подихи
і можливо, що саме цей, вкритий тишою всесвіт, стане зіркою, що приводить до вічності
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565418
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.03.2015
[i]чи ти знаєш як злість помирає
у червоній пустій кімнаті
затуманена, дотліває
розпаливши повітря кляте
заклинається, зве за собою
спантеличує, рве, полоняє
залишаючи правду простою
вивертає усе, забирає
розтікається кров'ю в судинах
проникає до самого низу
заморожує час по хвилинах
забираючи щастя в валізу
поспішає, збирає охочих
б'ється жилами, мчиться, пульсує
і сміється, сміється, регоче
відчуває, що заворожила
зачіпає за кожну тканину
дере кігтями стіни в судомах
ледве стоячи поміж дверима
задихається, тягне з собою
розглядає на тіло подерте
розривається криком від болю
і жадаючи скорої смерті
не прощаючись падає горда. [/i]
(чи ти знаєш як злість помирає?)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
[i] Ми зустрілися о п'ятій, біля переходу. Віяв теплий вітер, а сонце ховалося за деревами, час від часу позираючи на людей, проводжаючи їх ясним поглядом і гріючи своєю добротою. Але я відчула щось інше. Це почуття поглинуло мене повністю і не відпускало до самої ночі. Я чула твій запах,слухала твій голос і мої очі не втрачали жодного твого руху. Ти говорив про осінь, хоча вже третій місяць сипле зима. Але твої розповіді були наскільки теплі, що жодна ковдра так не гріє морозним днем.
Ось ми вже дочекалися вечора, а здається, що пройшла лише хвилина, як швидко йде час. Ти єдиний хто знає мене, мене справжню, але ти не здивований. І це, напевно, і чарує в тобі, притягує, тримає, перевертає все всередині, знову, і знову, і... знову. А навколо падає сніг. Вкриває нас білими-білими хвилями, робить нас пухнастими та чистими, майже святими.
Я бачу як світяться твої очі. В них немає нічого крім криштальної правди, але вони так близько. Так тихо і так швидко мене полоняють. І я вже повністю там, в твоєму світі, літаю серед загублених мрій, надій і задумів. І невже я — частина тебе? Невже? Як довго я цього прагнула. Ти ж і сам про це знаєш. Скільки хвилин було втрачено даремно, адже могла провести їх з тобою. А зараз ти за крок від мене і цього достатньо щоб бути щасливою.
Та в нас залишилось лише дві години. Ми більше ніколи не побачимось, правда? Ти завжди говорив мені це, з самого початку ти попередив, що лише один раз ми будемо щасливі. І ось цей день майже закінчився й час повертатися назад, у свою реальність. І далі впиватися лише словами. Я думаю варто сказати тобі, що [u]я тебе кохаю[/u]. Пам'ятаєш як почув це вперше? Шкода, що то була не я. Не думай що я колись забуду ким ти став для мене. Ніколи, чуєш, ніколи більше не повертайся. Саме такою має бути наша історія. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554277
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 24.01.2015
За білим пагорбом, на волі,
у ніжно-ніжній чистоті,
пливуть спаплюжені, нервові,
всіма забуті кораблі.
Закриті чорними снігами,
забиті сонцем у воді,
уже не бажані і кволі,
зарозумілі чи пусті?
Колись стурбовані,щасливі,
колись довірливі.. чи ні?
А чи наївні вже доволі,
сніжаться парусИ рясні.
Над полоненими вітрами,
напроміж шторму, в тишині,
пливуть вітрилами поволі,
кидають тіні по воді.
Убік кидаючи штурвали,
по темних хвилях чорноти,
посеред чистої омани,
згубивши всякі береги.
Їх не чекатимуть причали,
хіба спаплюжені зірки.
Пливуть морями капітани,
пливуть згубивши береги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531560
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.10.2014
Рай пішов додому
Як тільки я лягла спати
Він забув все те що обіцяв, стер те що хотів сказати і згадав тих кого хотів забути
А я забула тих кого хотіла згадати
І згадала його - рай
Стояв перед очима і закривав собою весь світ
Аж поки не прогорів
І через палаючі проміжки відкрилась і правда, і чесність
А щирість згоріла і понеслась в небо із коханням та сподіваннями
А чи то й не щирість, може лиш її тінь? Адже рай не має совісті, то де та праведність і чесність, чи хоча б відвертість... яка стала пустою, як тоді, коли ще не прозвучала.
Та краще б і не звучала.
Вже й так розпорошилась по всім тим дорогам які слухали цю байдужість і чули пристрасть
А навіщо раю пристрасть?
Рай не має пристрасті...
Він пішов.
Хто тоді залишився?
Праведник?
Мученик?
Пастор?
Рай не має віри...
Рай мученик.
Я мученик.
Я - рай?
Тоді теж когось вбиваю
А потім заберу до себе і пробачу за свої ж проступки.
ба ж в мене немає совісті..
Немає сенсу святості без раю..
А він пішов
А я.. - рай?..
Немає пристрасті
Немає сенсу
Немає раю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517730
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.08.2014
Ти знову станеш чиїмось спогадом,
а я залишусь твоїм творцем.
Летіло літо, летіло покотом,
поки спіткнулось в твоє крильце.
В обіймах пилу й чийогось гомону,
причали марева на вікні,
тумани знову чекали воронів,
а ті губилися в темноті.
Аж поки жар не достигнув щирості,
допоки правда жила сама,
горіла полум`ям розумілості,
згасала жаром твого тепла.
А місяць знову ховався зорями,
а сонце знову пішло у тінь,
чи мати смілості ждати воронів,
чи мати гордощів-розумінь?
До літа знову чекати осені,
чи ти забудеш його в собі?
Чиїмись ріками чи хоч росами,
а чи воронами на стіні?
Крилаті люди не мають спогадів,
вони забули їх в темноті,
коли вмивались чиїмись росами,
стелились маревом на вікні..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516539
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.08.2014
Мені потрібні лиш твої думки,
як сяйво місяця відіб`ється на небі,
коли майбутнє вже в минулому таки,
я посміхаюся сумуючи про тебе.
Мені потрібні лиш твої слова,
як за дорогами згадаються тривоги,
коли сидітиму з вітрами до темна,
пройшовши неземні земні пороги.
Мені потрібне лиш твоє тепло,
як заворожена холодними снігами,
коли змітатиме надію знов і знов,
вмиратиму, як кожен день вмираю.
Мені потрібна лиш твоя любов,
коли зтліваючи в руках своїх без тебе,
хитаючись корінням у дібров,
я розпорошена летітиму до тебе.
Не відкидай мене, як тільки долечу,
не забувай, як перестану говорити,
я не прошу тебе, тебе я не прошу,
ти не зумієш без кохання полюбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2014
Крилаті хати піднебесного світу
затихнуть в обіймах нічних сподівань,
як тільки втомившись від білого літа
забуду за тебе, за нас і за рай.
Покрівлі освітить напівсонний місяць,
де він і вона наплювали на час,
смарагдово-білі надії повісять,
а я знов забуду за рай і за нас.
Зчорнілі дороги заблудшого щастя
знайдуть своє місце у теплих долонь,
палатимуть зорі в очах із пристрастям,
як твій чарівливий липневий вогонь.
Триматимуть руки за руки кохання,
триматиме вітер волосся твоє.
І десь там вони зачекаються травня,
а я вже забуду тебе і себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514044
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.07.2014
Не закохана, не приречена,
очарована та сумна.
Все відвертіша і наївніша,
самовіддана до п'яна.
Зачекалася, закохалася,
не зізналася, не вона.
Не кохалася - усміхалася,
самовіддана до п'яна.
Заворожена, зачарована.
Забувається. Не вона.
Сподівається і надіється,
самовіддана до п'яна.
Сумнівалася, хвилювалася,
все відвертіша чистота.
Помилилася і втішалася,
закохалася до п'яна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509359
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.07.2014
Чомусь з тобою ми лиш паралелі
без точки дотику в цім житті.
Ти знову й знову чекаєш на неї,
а я назавжди вірна тобі.
Мої шляхи і твої дороги,
моя неправда, твоя брехня.
Ти оббиваєш чужі пороги,
а я назавжди тільки твоя.
Твої планети, мої сузір'я,
твоє кохання, моя любов.
Ти знову й знову чекаєш на неї,
а я тебе лиш чекаю знов.
Твоя жорстокість, моє сумління,
ці поривання до щастя сумні,
не залишилось більше терпіння,
минали роки, минають дні.
Я все ж чекаю завжди на тебе,
ти все ж шукаєш ізнов її.
Не дотинаються паралелі,
немає правди в твоїй брехні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509295
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.07.2014
Я не хочу писать про кохання,
я не хочу писать про любов,
рахувати зірки до світання
чи на щось сподіватися знов.
Щиро вірити праведним людям
чи плекати весняні дощі.
Про любов я навіки забуду
і про очі твої чарівні.
Я не хочу писати про чудо
і не хочу рівняти серця.
Я не буду кохати, не буду
і забуду про всі почуття.
Не згадаю пустих обіцянок
і сердешних наївних розмов,
не зустріну холодний світанок,
не повірю словам чужим знов.
Я не буду писати про щастя,
не згадаю про твій чистий сміх,
не чекатиму більше з пристрастям,
не впадатиму більше до ніг.
Вже не буду навіки твоєю,
не вслухатимусь в ніжні слова,
я залишуся знову тією,
яка буде самотня, одна.
Ray LaMontagne – I Still Care For You
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504270
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.06.2014
Своє життя я залишаю в віршах,
своє життя я залишу тобі.
Усе своє - не менше і не більше,
аби лише не був на самоті.
Залишу я тобі зірки жовтаві,
залишу щастя і журбу свою,
залишу обгорівші почуття смагляві,
і вічність нашу, і любов твою.
Віддам тобі я золоті стежини,
засніжені поля і тихий степ,
журливі вечори й усі провини
і вітру тихого із зорями дует.
Полишу ніч і день. Планети і сузір'я.
Повітря й воду, правду і брехню.
Це все так просто, просто неймовірно,
для себе я лиш вірші залишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481438
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
''Лабіринти революції''
Дивлячись на події які зараз відбуваються в Україні невільно задаєшся питаннями: а що буде далі, чи має Україна майбутнє і яким воно буде?
Історія йде по колу. Вже вкотре Росія відбудовує імперію, а українці борються за свої свободи. Протягом трьох місяців триває війна проти власного народу і пошук компромісів щодень унеможливлюється. За двадцять років незалежності відбулося багато змін, а головне - змінилась свідомість людей. Виросло нове покоління, яке пройняте духом тих, хто пролив свою кров та віддав життя заради нашого майбутнього. Ми маємо величезний невикористаний потенціал, залишилось лише втілити його в життя. Проте зараз Україна в ''клітці'', і чим більше часу проходить, тим важче буде вибиратись. Парламентські місця окуповані ''антифашистами'', силові підрозділи вірно стоять на їх захисті, а ''бандерофци'' ( звичайні українські патріоти з різних областей України) готуються відстоювати право на гідне життя. ''Екстремісти'' вже не перший рік пишуть проекти, які навіть не доходять до розгляду на депутатських нарадах, а голова держави втілює в життя одному йому відомі плани, називаючи це ''шляхом до Європи'' чи ''пошуком домовленостей''. При цьому, єдиним прийнятим рішенням була відміна незаконних законів та амністія невинним людям, або завше імітація цього. Ми спостерігаємо як уміло опозиція ''переливає революцію з пустого в порожнє'' і все більше людей зневірюються.
В Україні склалася абсурдна ситуація: президент намагається вирішити проблему протестів в столиці, тоді як люди хочуть вирішити проблему його президентства; люди за двісті гривень виходять на провладні мітинги, тоді як олігархи наповнюють кишені їхніми зарплатами; футбольні фанати захищають людей від ''перевертнів в погонах'', а ''братва'' ставить ультиматум ''тітушкам''. Будь-яка з українських областей особлива і не можна порівнювати Львів та Луганськ. Кожен бачить свій шлях, має свої пріоритети, але всі ми хочемо зберегти країну і це нас об'єднує. Війна йде вже не перший рік і ЗМІ тільки й можуть говорити про ''військові угрупування западєнцев'' та ''засекречені плани США'', яка власне й проплатила всю революцію з метою захоплення світу. І велика проблема в тому, що люди в це вірять. Українці не діляться на східних чи західних, україномовних чи російськомовних, вони діляться на тих хто продався та тих хто не здався.
Ми здобули незалежність ще тисяча дев'ятсот дев'яносто першого року, але лише зараз повністю усвідомили.І не потрібно підписувати асоціації чи вступати в союзи, треба зосередити увагу на внутрішніх подіях і збудувати нову Україну без псевдовлади. Майдан це символ єдності всієї України, запал в очах символ рішучості, а те що відбувається символ тих бідних душею людей, які зовсім втратили розум від влади та грошей і не знають іншого шляху як вбивства, катування та обкрадання. Це не легенди історії й не вигадки журналістів, це відбувається тут і зараз, питання часу коли це торкнеться саме тебе. Нехай доведеться чимось пожертвувати та докласти титанічних зусиль, але Україну ще можна врятувати.
Зараз наше майбутнє залежить від ''фашистів'' та ''екстремістів'' і це той унікальний випадок коли ''окупанти'' визволяють _свою_ країну від ''патріотів'. І чи буде так, як пророкував Герман Будзінський, чи якось по-іншому, та Україна має майбутнє. Ми заклали фундамент, вкотре засвоїли помилки й готові їх виправити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478405
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.02.2014
Це почуття з`їдає зсередини,
це почуття зневіри та страху.
Це почуття вбиває щохвилини,
це почуття коли ведуть війну.
Це був лиш сон, тепер не хочу спати.
Як не стараюся,а вії не зімкну.
Так просто українку не злякати.
Це почуття, це почуття страху.
«Беріть мене, беріть мене! Не треба!
Не смійте зачіпати немовлят.
Не смійте знову накидать тенета,
дозвольте матір рідну,батька поховать.
Ні! Не стріляйте! Ніі. Не треба танків,
не треба бити їх,не треба убивать.
Беріть мене і зникніть на світанку.
Беріть мене,не смійте зволікать.
Лишіть церкви, лишіть хоча б будинки,
хоча би копанки лишіть, води лишіть.
Уже зима. Від ґанку і до ґанку,
як ті шуліки знову будете летіть.
Болить мені, болить мені щоночі,
болить за кожного, за кожного болить.
За тих хто був і просто зник надвечір,
за тих кого убили позарік.
За тих хто вірить,тих хто досі любить,
хто знає правду, береже життя,
за тих хто Україну не погубить,
за тих кого присвоїла війна».
Мені болить,а як болить Вкраїні,
війни нема,а кров в річках тече,
тече в лісах, тече у степовині,
тече в серцях,в утрачених серцях.
Лишіть же нас, лишіть же нас страждання.
Ідіть собі, живі собі ідіть.
Я знаю що для нас війна остання,
а ви ідіть,поки вона стоїть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477140
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2014
Складне життя, складні часи
і час іде, і все минає,
усі надії, балачки,
а бог тебе не забуває.
Сумний, похмурий в самоті,
хоча навколо світ вирує,
не байдуже тобі й мені,
а тих, далеких, не хвилює.
Хто поряд той назавжди твій,
хто мимо пройде - не зламає,
не забувай думок і мрій,
прийде весна і все владнає.
Ми не самі, над нами бог,
він тут і там, він завжди поряд.
Єдиний спокій лиш у снах,
а раз живеш, то тут неспокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2014
Болить душа і плаче серце,
трясуться руки, стине кров.
Уже до нас він не вернеться,
не взнає син його любов.
Скляні вуста й безмежні очі,
застиглий вираз на лиці,
сумирні плечі парубочі,
іконка в маминій руці.
Лунає гімн, слова як сльози.
Та всі тримаються, стоять.
І бідна матір на порозі
не може очі підійнять.
Горить вогонь у його пам'ять,
не просто свічечка - свіча!
Їх тисячі людей запалять,
поставлють, будуть величать.
Героям слава! Слава людям!
Усім, хто має чистий дух.
Колись і вас хорошим словом
хороші люди пом'януть.
Ти не боявся помирати,
ти обрав ''волю або смерть'',
прийшов час правду захищати,
серця наповнені ущерть.
Герої є, герої будуть.
І хоч посмертно чи живим,
на небі там Господь розсудить,
а ви у серці назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474510
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.01.2014
Не люблю кави,кому вона потрібна,
тай запах цей не зрушує мене.
Це якось так, зробила мимовільно,
та стільки спогадів, прилине.. і мине.
Не люблю кави, цей смак гіркий, гарячий,
кружальця піни плинуть мимохідь.
Дівочий сміх і почуття хлоп’яче
і місто те стоїть поміж століть.
Не люблю кави, ніколи не любила.
Ні запах той, ні колір, ані смак.
Вона вже майже всих заполонила,
смачний, терпкий до спокою літак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2014
В моєму серці живе чорний кіт,
чекає на мене удень і в обід.
Він тихо воркоче приємні слова,
так мило і ніжно як ллється вода.
М’який і чепурний, зі мною живе,
своїми очима зігріє мене,
обверне пухнастим чорненьким хвостом,
тихенько зіграє мелодію сном.
Прокинеться зранку, мале кошеня,
та знову почне гомоніть без кінця.
Хутенько згорнеться клубочком пухким,
наповнить повітря затишком легким.
Хитреньке, чорненьке мале кошеня,
ніхто не дарує нам більше тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2014
Любов не знайдеш, вона прийде.
Думок не забудеш ніяк і ніде.
Не будеш щирим коли ти сам
і не забудеш чужий обман.
Не буде правди в твоїй брехні,
не зникнуть очі твої й мої.
Я буду поряд коли ти сам,
ти пам’ятай що я буду там.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2014
Я живу в пустелі повній білого снігу який тане щоразу як я прокидаюсь. Єдиний мій співрозмовник я сама, а все інше для мене міраж. Я не знаю навіщо я це роблю, але цей монолог це я. Всі думки в моїй голові помирають від палючого сонця та спраги, їм не вистачає натхнення. А слова помирають не встигаючи народитися. Єдине місце де я ще можу жити це моя уява і вже не буде іншого савану. Колись моя пустеля перетвориться на густий ліс, але потім вона знову стане пустелею. І лише я живу тут та навіть сонце мене не гріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472069
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.01.2014
А тепер уявіть, що майдану нема,
ми не стали на захист країни,
охопила нас тиха провладна чума
і нема як сховати руїни.
Не стоять із плакатами люди вночі,
навіть гімну ніхто не співає.
Продають нас за дріб’язки ті палачі,
вже нема України, немає.
І серця не палають, не терпне душа,
не злітають слова, не злітають.
Вже немає сердець, і свободи нема.
Наші сили даремно черпають.
Не тривожать дідів, матері не біжать,
не хвилюється син за країну.
Забувають за нас, не розкрили лещат.
Не співають за нас, не співають.
Та калина схилилася вниз до Дніпра
і береза пісень не співає.
І козак уже неньку свою не коха,
уже стежка зникає. Зникає.
Опустіли поля та затихли міста,
не бурлить кров шаленого роду.
Вже нема України.Країни нема.
І немає того вже народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2014
Минають роки, йдуть хвилини,
життя проходить та й іде.
І вже немає і хвилини,
замислитись А хто ми є?
Зробили щось для України?
Чи може хочемо зробить.
А чи пройдемо знову мимо
і будем далі тихо жить.
Забудемо про нашу неньку?
Не будемо вже берегти.
Чи може будем разом сину
в кайданах з матір`ю іти?
І вже не зможемо вернути,
не зможемо допомогти.
Спокійно, тихо без турботи,
пливти за річкою й пливти.
Не знати правди до спочинку,
забути совість навіки.
А хто родив тебе мій сину?
А ти тікаєш від біди.
Само все вирішиться, правда?
Навіщо я, як інші є?
А чи знайдеться та людина,
яка пожертвує себе?
Хто має честь, хто має волю,
не вперше за свободу йде.
А ти чекай поки поволі
усе на місце постає.
Наші герої разом з нами,
а ви чекаєте нових.
То станьте ви на захист волі
і будьте в серці назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2013
Моя повільна небезпека,
скільки життя забрала ти?
І ні людина, ні планета
не знали як допомогти.
Космічний вітер зносить мрії,
летять орбітами думки,
як диво мудрої Софії
природу спробуй зберегти.
Нема ні ранку,ні світанку,
пітьма удень,пітьма вночі,
не треба двері і фіранки,
не випадають тут дощі.
Яскраво-жовті квіти всюди,
а замість кисню тут туман,
самонароджені споруди,
немов буття священний храм.
Летять дорогами комети,
метеорити їм услід,
вогнем наповнені карети
й тисячолітній міцний лід.
Усе навколо поспішає,
на місці не стоїть ніщо,
із поля зору випадає
і знов з’являється воно.
Немає ліку тут годинам,
секундам,місяцям,рокам,
тисячоліття як хвилини,
була лиш тут,а зараз там.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2013
''Зараз Україна- це майдан, потрібно зібратися разом і довести що хоч ворогів мільйон, хоч два, а нас все таки більше''
В усі часи Ми - Українці
були хороші вояки.
Ми не сиділи у домівці,
як безсердечні хробаки.
Ми не чекали поки уряд
приймає рішення за Нас.
І не стояли поряд нього
в несамовитий, страшний час.
Ми землю кров'ю окропили,
і нашою, і ворогів.
Нам сто разів хати палили,
Наш сонцесяйний рідний дім.
Нас вкинули в казан червоний,
морили голодом же Нас,
вбивали, били, постидали.
Та не зламали вони Нас.
Ми не чекали поки хтось там
прийде сюди і захистить,
поки із неба, прям під ноги
впаде дітей веселий сміх.
Ми брали зброю, брали вила
і йшли на наших ворогів.
Жінки ставали і робили,
щоб прокормить чоловіків.
Чи мало крові на Вкраїні?
Чи мало мук, мало страждань?
Чи не достойні хоч годину,
прожить без божих дорікань
Якщо Нам дано - ми поборим.
Якщо ще дано - вистоїм.
Ми не здамося цим церберам,
вони не наші,а чужі.
Терпіли рік, терпіли двадцять.
Та ми зібрались. Ми - самі.
Не за політику,повірте,
і не за гроші. Для сім'ї.
І Нас зламає купка ''пташок''?!
З палкАми,газом,в шоломАх?
Та ні ,куди там,Ми ж всі разом,
а ті не ясно й звідки там.
Нас розігнали? Ненадовго.
Нами керують? Почекай.
Ми знов зберемось, сто відсотків,
і зможем їм відпору дать.
Ми не б'ємося, не вбиваєм?
Цивілізація,куди.
Та це лише поки чекаєм,
поки сильніші вороги.
Терпець урвався, ми постоїм.
Не нападаєм, лиш вони.
Та варто лиш хоча б одному
на них із ''палкою'' піти.
І що ж ви думаєте? Й що тут?
Пішов один - його й уб'ють.
Та ні,не буде так. Ми - люди.
Ми Українці - вояки.
Якщо народ збереться разом,
візьме і зброю, і всю злість,
і стане з друзями на захист,
боятиметесь й підійти.
Не будуть ждать, як нападете.
А чи приїдете, чи ні.
Прийдуть вони і ви впадете,
бо лише ви тут вороги.
Стоятимете на колінах,
поки не скажем підвестись,
поки не зникне ця руїна,
поки не помрете в тюрмі.
Ніхто не буде вас жаліти,
ніхто не слухатиме вас.
Буде й у вас душа боліти,
але за себе, не за Нас.
І вже назад шляху не буде,
і москалі вас не спасуть.
То через вас страждають люди,
та треба лиш рукой махнуть.
У Нас там кожен - Українець,
у Нас там кожна - Патріот.
Поміж ста тисяч за дві ночі
там головного оберуть.
Ну а тоді - біжіть, тікайте,
вас не врятує захист ваш.
Не покоряється,лютує,
народ вкраїнський проти вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464056
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 04.12.2013
Жива! Жива!
І знову!... Ще жива.
Невже ще можеш дихати повільно?!
Самотність тиху втримати спокійно.
Відчути біль людський без почуття.
Поки ти тут, тримай мене надійно,
лиш один шквал й тебе уже нема.
Не будь лукавою, не треба правду крити,
повідай те,що ти таки одна.
Брехнею море щастя не відкрити,
зітри з обличчя втрачене життя.
Вже час іти назустріч зі світанком,
уже туман спустився на обід,
вечірні зорі випали за ґанком.
Одне й те саме скільки-скільки літ.
А ти ще тут.
По ранку і до ночі.
Знов повернулася,і знов таки сама.
Сідай отут,зустрінем разом вечір,
розповідай про щастя безкінця.
Бери образ,знущань бери,брехні.
Та випий цукру,так буде смачніше.
Ну ось. Тепер ми не одні,
прийшов і біль погрітися надвечір.
Піду підкину смутку до печі,
ато надія буде недоречна.
Тепла боїться,бачиш,вже й нема.
Пішла мабуть туди де холоднеча.
А я все тут.
Печу,розігріваю.
Не треба щастя,буду в тебе я.
Ти що?!Невже насправді плачеш?
Іще не розгубила почуття?
Таке як тане лід неначе.
Мабуть таки лишилось каяття.
Ну досить! Досить! Я тобі не вірю!
Я скільки років знищую тебе.
Де скільки сліз?Таки це неможливо.
Хитруєш мабуть,винна я сама.
Навчила все ж чомусь,хоч ти й дитина,
та все ж уже немає вороття.
Та й добре це, мене б ти залишила,
покинула би там тай і пішла.
Ну годі вже… Піду перепочину.
А ти сиди. Чекай своє життя.
Я повернуся скоро,за хвилину.
Сиди… Сиди… Немає вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463873
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2013
Йде дощ, невпинно й невблаганно,
покрило снігом спогади.
Світило сховано старанно.
Щасливі миті.Де вони?
Ступає вечір почорнівший,
вкриває марою страждань.
В землі надії не злетівші
вже не залишать тихий край.
Моря самотності навколо,
пустелі спокою між них.
Кому? Навіщо? та Для чого?
Обіцянку дала терпіть.
Свобода, цілісна й жадана –
тримай міцніше,не впусти.
Просила. Треба. Було дано.
Та в голові думки пусті.
Немає сумніву втручатись.
Немає сили забуття.
Та годі вже тобі пручатись –
сама для себе каяття.
І ось. Зійшло на небо сонце.
Зелене листя і трава,
червоні маки, як намисто.
Нема дощу. Смутку нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2013
Ось і все,струна порвалась,
вже не грають почуття.
Зберегти не намагалпсь,
хибні мрії подала.
Краплі з вуст летять провальні,
очі мовчки кричать 'Стій'.
Вже не двоє,вже не разом.
Це насправді.Це не в сні.
Все навколо під туманом,
бульки спогадів летять.
Почалося все на хмарах,
під прицілом янголят.
Час прийшов нам йти на землю,
я пішла,а ти упав.
Це все важко і безтямно –
повернув та не впіймав.
Як роса летять сніжинки,
безсердечно дні біжать.
Різних атомів частинки
разом в небо не злетять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2013
Обведу себе колом кохання,
може хтось перетне його,хоч пересічно.
Замурую у стіну бажання,
хай живуть у будинку навічно.
Сяду з мрією вранці на ґанку,
вип'ю чашку затишку без цукру,
розчиню у будинку фіранки,
прилетіть для мого порятунку.
Паралельні не можуть зіткнутись,
вони поряд та недоторканні,
ходять колом навколо одного,
це стабільне для них покарання.
Не з'їжджають з дороги машини,
бо зіткнуться з чужими життями.
Не побачиш у небі крижини,
які линуть уверх за птахами.
У планети є своя орбіта,
по якій вона завжди прямує.
Не сумує планета єдина,
бо із нею супутник усюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2013
Із крайності в крайність,
із неба на землю,
так різко,так низько,
так важко,так стрімко.
Немає на що сподіватись,чекати,
забудь про усе,варто тільки тікати.
З життя та навічно,
зі скель та у воду,
крізь морок до неба
летять метеори.
На той бік планети,
подалі від світу,
до чорта кохання,
спалити всі мрії.
У попіл майбутнє,
забути можливе,
живемо вчорашнім,
як малії діти.
Не хочу вставати,
не хочу радіти,
не буду чекати,
не треба надії.
Повернемось разом,
нам треба у вічність,
назустріч із часом,
я хочу летіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2013
Все як було,як ти й казав.
Була щасливою і знов тепер самотня.
Напередодні сніг лишень пропав,
а вже сьогодні і душа холодна.
Немає звичок,мрій або бажань,
лише простий набір стандартних рухів.
Про тебе він і не згадав,
та завжди поруч в маренні глибокім.
Це божевілля спокою й повітря,
безмежний простір примітивних мрій.
Життя в уяві не здійснити в попіл,
та спробувати ти і не хотів.
Побачене не зберегти навіки,
прожите не прожити знов,
та я в минулому зоталася радіти
і повернусь тепер уже не скоро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2013
Можливо ми будемо разом.
Все буде як в моєму сні.
Вже не дає серце підказок.
Ми зробимо себе самі.
Я покохала.Так,насправді.
Як вперше,щиро,без турбот.
Скажу я щиро і по правді.
Ти від життя мій антидот.
Вже не важливо як і скільки,
ми скажемо сердечних слів.
Мені залишилося тільки
літати серед білих снів.
Де поряд буде лиш кохання.
Одні на світі – я і ти.
Найпотаємніше бажання
шепчу хвилюючись тобі.
Ти відчуваєш це тепло?
Це я.Тебе я обіймаю.
Цього насправді не було.
Я подумки цього бажаю.
У мріях,я завжди з тобою.
Крок до реальності всього.
Я не віддам тебе.Нікому.
Чого б із нами не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Між двох вогнів я попелію.
Повільно,жарко,боляче.
Це наче спуск крутого схилу.
Невизначеність не мине.
Я вже забула про кохання.
Це все не те,не так,нове.
З’явилися нові бажання,
вони подріблюють мене.
Я мов мозайка,вся з частинок.
Одна така,інша така.
Ця непорушна стала пилу
думки мої перекрива.
Неспокій,злість та небажання.
Жалоба,грубість,сподівання.
Все переповнює мене.
Ніяк ця туга не мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2013
Рве на частини душу і тіло,
зараз полишила б все, що хотіла.
Тільки би згинуло це відчуття,
радість полинула у забуття.
Зникли бажання, емоції, думка,
сто помилок на моєму рахунку.
Я за усе розплачусь, почекайте,
зараз, годинку, ви чергу тримайте.
Біль цей нестримний у жилах палає,
та на очах ні сльозинки немає.
Це все не вперше, все пройде, терпимо,
жити я вмію, тож далі ходімо.
Буду боротися я за життя,
витягну радість із забуття.
Вижену смуток із серця свого,
я не полишу ніколи цього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2013
Україна - то наш край,
жовтий степ,вишневий гай,
гарні квіти,добрі люди,
сміх дітей звучить усюди.
Все в нас добре,все чудово,
розквітає все навколо,
звідусіль пташки співають,
пари парками гуляють.
Синє небо,чиста річка,
по якій тече водичка,
море,ластівки літають,
та й туристи заїжджають.
Бережімо,що нам дано,
щоб даремно не пропало,
щоб жила наша країна -
вічна,славна Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2013
Ми не залишимо тебе!
Живи,кохана Україно!
Нудьга від спогадів бере,
за тих,хто в твою честь загинув..
Тобі лиш вірні назавжди,
свої життя тобі даруєм,
є серед нас і вороги,
проте мене це не хвилює!
Ходім вперед!Усі разом!
Боротися за незалежність,
не ту,що зараз маємо,
за справжню – вільну,рівну,чесну!
Ми зможемо,бо це наш час,
Наша земля й Наша країна!
Ми зможемо,бо є у нас,
чарівна мова солов”їна!
Завзяття,віра й сила є,
народ найбільш непереможний.
Тож всі зберімося й вперед!
Прийшов наш час,ми все це зможем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2013
Солодкий аромат кульбаби,
повіяв вітер, щебет трав.
Нарешті сонечко сіяє,
усе біжить,ввесь сніг розстав..
Пташки летять понад лісами,
спішать комашки на поля.
Все зажило,заворушилось,
ніде вже спокою нема..
Життя прийшло,прокинувсь світ.
Тепер кудись всі поспішають.
Тож зупинись хоч ти на мить,
поглянь лише,думки літають.
Дивись навколо й насолоджуйсь
на цей прекрасний світ,на сонце,
не просто зранку у віконце,
а вдень,коли нема часу,
візьми й поглянь на цю красу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2013
Революції..,повстання..,
страйки..,війни..,мітинги..
мрії всі здійсняться завтра,
та не знають ще вони..
Борються за незалежність,
ціль у кожного своя,
їм уже ніхто не скаже,
зараз їх не вистача.
Вже нема того завзяття,
прагнення здобути щось.
Це ми втратили.Насправді.
Нам змиритись довелось.
Всі забули ту зневіру,
боротьбу до забуття,
скільки судеб залишили,
з вірою у майбуття.
Не згадають тих героїв -
Чесних,відданих,живих!
Що пожертвувати сміли
заради дітей своїх.
Все що мали,полишили,
все зробили,що змогли.
Ми отримати посміли,
що батьки нам віддали.
Є свобода,є країна,
все що треба,маєм ми,
все ж в душі моїй негода,
ми цього не зберегли.
Все втрачаєм потихеньку,
повертаємось назад...
Хтозна,чи іще настане
України світлий час...
(1917-1920рр)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462677
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.11.2013
Брехня - це також правда,
хоч вір,а хочеш ні,
дізнаєшся ти завтра
багато ще брехні.
І хоч було,чи буде
це станеться колись,
брехня перекочує
в правдивії ряди.
Здивуєшся звичайно
ти змінам дивним цим,
але найкращу правду
не зможеш ти знайти.
Знайдеш брехню звичайну
ти втратиш правду всю
і буде дуже важко
прийняти цю вагу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462582
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2013
Гарне почуття кохання -
дарує людям сподівання,
надію декому дає,
та як? Ніхто не відає..
Багато спроб було дізнатись,
в своєму серці розібратись,
подарувати розуміння
усупереч усім сумлінням.
Знайти причини цього дива,
яке природа нам створила...
Немає сенсу щось гадати,
це треба - просто дарувати!
Не витрачати своїх сил,
кохати тих,що Бог створив
і бути вдячним всьому світу,
що можеш рай в душі носити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2013
Ты солнца луч, луны свечение,
Капелька теплого дождя,
От вкуса ягод наслаждение,
Ты тёплый снег, любовь моя.
Твои слова милее песни,
Твой образ вижу я во сне,
Всего лишь образ и не больше,
Но мне достаточно вполне.
И в ясный день, и в тёплый вечер,
Бодрое утро, тёмну ночь,
Я буду рада нашей встрече,
Откину все сомнения прочь.
Хоть наяву всё по-другому
И всё не так, как хочем мы,
Но будет так, как сердце хочет,
В этом помогут нам мечты.
Чудная ночь, светлые звёзды,
Прохладный воздух, лунный свет, —
Всё для тебя, всё что захочешь,
Ты лишь скажи, отдам тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462445
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.11.2013
Сьогодні день,а може й ніч...
Є час на те,щоб зрозуміть свої бажання.
Єдина мить в цьому житті,
А може й ні.. Ці сподівання!
Куди подіти ці думки?!
Навіщо все це серед ночі?
А може й краще це мені..
Хто зрозуміти краще зможе?
Хоч я не знаю що сама
Обрала б на своєму місці...
Все як було... чи може я
Усе зміню як хочу..
Усе по-іншому!Та як?
Все невідомо,це майбутнє..
Це все пізніше,зараз все -
Залишиться лиш так,як є...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.11.2013