| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Ця тема дійсно болюча,
Але нікуди не дітись,
Як збути владу падлючу,
Щоб стало легше всім жити?
Щоби батьки не ридали,
Що знову ціни підняли,
День на проліт працювали,
А вночі мізки ламали,
Як забезпечити нас,
Людей сильніших не знала,
З колін вставали у раз,
І знову в бій подавались.
Тут не простенне життя,
І милосердя лиш крихти,
Й за правду,за викриття,
Затопчуть й ти непомітний.
А мої батьки до речі,
Коли справу відкривали,
Вам, вершкам погані,
Ані хабаря не дали.
Тисячі вам в рота і
В кармани не вклали.
За що ви їх законами
Гнилими зажали!
Відкритись не даєте,
Ні митцю,ні поету!
Королі й принцеси,
на кабріолетах!
Да вам,товстопузі,
Вже давно на дієту,
Треба від пентхаусів
І ваших бенкетів!
Знаю,лай*о в фантику,
Краще виглядає,
Гребуть собі усе,
А хтось не доїдає.
Сталнінські репресії,
Лиш на сучасний лад,
Не доживуть до пенсії
І мізерних зарплат.
Агресія?
Да вам не вистачає грат,
Або щоб розстріляв
Найвідчайдушніший з солдат!
Нам штука в місяць,а вам вілла,
За що,що ви зробили?
Навіщо магазини,
Де вище хмари ціни?
Навіщо ця надія?
Навіщо ваші завтра?
У мене теж є мрія,
Й я хочу її зараз!
Забийте на всіх і
На долі всіх відлийте,
Ви просто ще не знаєте,
Що все у мене вийде..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461684
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
Якби було погано-
Білі розкидані листи
в пустій кімнаті,
І скільки б не благали,
Не можна було б відпустить
нам меланхолію крилату,
Ми б пили каву й садили
без жалю наші серця,
Свої пропалені легені,
Ти б скурив до самого кінця.
Та поки відчуваю…-
Ти будеш вічно тим живим,
Чого збагнути я ніколи не зумію,
І не потрібно зайвих снів,
Інакше серце в інших тінях,
Я більше й знати не волію…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
Я хочу народити для тебе,
Щось особливе,неповторне до нині,
Кольори,ще небачені небом,
Доки не усвідомиш лиш з тобою-єдині.
Коли на відстані-молюся за тебе,
За новий твій видих,і за кожен твій вдих,
Щаслива,адже під одним небом,
Адже воно одне,покриває нас всіх.
Я хочу закричати про тебе,
Та боюсь що словам цього не відтворити,
Їду з розуму,чи може так треба?
Скружляти додолу й напівпритомною вити..
Й Боже,не треба більше нікого,
Народжена тобі,лише в мені розчинись,
Візьми ключі,замки і всі мої коди,
І зникни,світ,або нас лишись…....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2013
«…Підготуватись до життя…Ми всі маємо підготувати себе до дорослого життя»…Пф..Це що за бздура ще така? Да тебе кидатиме з права на ліво,з ліва на право,катапультуватиме в небо і розчавлюватиме по асфальту! «Підготуватись до життя.» Що ж вони всі мають на увазі? Підготуватись можна до зими,втепливши стіни і купивши пару теплих шкарпеток,підготуватись можна до літа,відклавши гроші на морський курорт і придбавши новий купальник останнього фешену.Підготуватись можна до весілля,купивши сукню,кільця,розіславши останнє запрошення 2052 гостю,і те не ясно,що ти там відчуєш і як далеко тобі захочеться бігти,стоючи з ним(з нею) біля святого папулі,оточений(оточена) людом,гадаючи там щось про вічні цінності.
Я тільки хочу,щоб ви відкрили очі і зрозуміли,що ви абсолютно голі перед цим світом,і єдине,що ви зможете придбати і вдягнути на себе-це убрання досвіду.Якої якості і кольорів-залежатиме від вас.І в кінці шляху ще багатьом пощастить приміряти лахміття,а можливо й королівські сукні і костюми,а хтось так і лишиться ходити голим,все далі купуючи шкарпетки і купальники,так і не осягнувши суть. Зал сидів онімілий,якась дивна хвиля прокотилась по всій його площині.Здається Містер Джуді вклав в ці слова все своє життя. Мабуть так приходить розуміння. Хтось сидів,задумливо опустивши очі,а хтось різкими рухами,підскочивши з місця,нахабно і впевнено пробираючись крізь ряди,вилетів з аудиторії,очевидно в поривах негайно змінити своє життя,змінити все з цього дня. І це був я..
В той день я продав свій дім,звільнився з ненависної безпечної роботи,подзвонив своїй дівчині і сказав,щоб через годину чекала мене з зібраними речами. Найбільше я боявся,що вона не зрозуміє,що вона не на тій хвилі,що вона все ще не прокинулась. Але по слухавці моїй збігали сльози,почувши,що вона згодна уїхати. В той день я дякував Богу за її зірваність.Плакав і дякував.В момент мене пробило,я зрозумів що щастя дуже близько. Вона лишила записку для своїх рідних,не пояснюючи нічого,а лише накресливши лінію від Техасу до Ванкувера. Так,наш майбутній дім.
Нас чекала довга дорога. Гадаю в той день ми вперше кинулись в життя незахищеними,голими.
Ми відірвались…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461533
рубрика: Проза, Нарис
дата поступления 19.11.2013