| Сторінки (1/23): | « | 1 | » |
Вона була поціновувачем якісної музики. У її плеєрі завжди грали пісні «Aerosmith», «Bon Jovi», «Bryan Adams»… Вона любила музику і не уявляла свого життя без неї. Вона ніколи не слухала музику, що не викликала у неї ніяких почуттів. Музика повинна була або пробуджувати спогади, або надихати, або спонукати мріяти, захоплюватись, думати, асоціюватись з чимось. У її житті було багато захоплень, зацікавлень… ЇЇ важко було збагнути . Вона ніколи не лукавила. Завжди говорила людям те, що думає про них в вічі. У ній не було ні каплі лицемірства. Одне, правда , вона приховувала. Вона ніколи не показувала чужим, що їй погано, сумно. За своє життя вона встигла переконатись, що більшість людей цікавляться твоїми проблемами не для того, щоб щиро, справді щиро поспівчувати, а лише для того, щоб задовільнити свою цікавість. А зараз вона йшла з навушниками у вухах і наодинці зі своїми думками. Вона вважала себе дорослою людиною, яка, як мала дитина, вірить у казки і Happy End у своїй історії… Інколи їй здавалось, що вона особлива і у її житті буде все так, як вона запланувала… Вонаі досі вірила, що в світі існує принц, що немов як у казці про Попелюшку зможе витягнути її з сірого, буденного світу. Вона надто сильно захопилась своїми фантазіями, і надто щиро почала у них вірити. Ні, вона не була тим Сервантесовим Дон Кіхотом, що через свою фантазію здійснював безглузді вчинки,вона була дуже реальною дівчинкою. Просто коли залишалась сама з собою починала робити своє життя цікавішим. Отже, вона просто жила спогадами чудового минулого і мріями про не менш прекрасне майбутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471652
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.01.2014
Так страшно втрачати те, що цінував.
І боятися, що воно більше не повернеться.
Скільки зусиль кожен із нас би приклав,
щоб тихо і щиросердечно промовить: *і це минеться*.
В радості, в горі, в сумні і в веселі дні
Згадував би про почуття, що давно минули.
В кожного з нас точно були люди в житті,
Які нас любили, а потім про нас забули.
Кинув необережне слово, лукаву посмішку.
Знов новий спалений міст. Нюанси, тонкощі.
Колишній запах троянд тепер з болем домішком.
Він нагадав, що ти зруйував все відсутністю совісті.
Так страшно втрачати те, що не повернеш.
Скільки б не тратив сил, навіть руки до крові.
На жаль, надто пізно ти все ж збагнеш,
Те, що більше кохання нема,
А лиш порвані частки любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2014
Ми будемо тримати у обіймах увесь світ
Полетимо кудись удвох без страху
Там у повітря, де немає зайвих слів.
Туди, де кожен схожий з нас на птаху.
Ми будемо лише удвох. На мить,
Що стане вічністю для нас з тобою.
Твоя душа моєю вже давно горить.
Моя душа завжди поруч з тобою.
Мої думки завжди є там, де ти.
А серце завжди б*ється в такт із твоїм.
Колись залишимо на світі цьому слід.
У світі, де назавжди ти зі мною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471577
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2014
Вона піде, не знаючи горя
І зникне з його думок,
і може хтось скаже :
* то доля далі вірити в низку казок*
Вона повертатись не стане
У ній десь бокал тихих сліз,
яких дарували на згадку.
Ті люди, яких любила колись.
Вона не як всі, а інша.
У ній сотні спогадів й слів.
А ще загубилась десь тисяча
Давно розчарованих днів.
Вона, мов маленька краплина
На вашому дні почуттів.
Вона, в першу чергу, Людина.
Він бачить в ній іншу хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2014
Я люблю її. По-своєму, але люблю. І я не грішний перед нею. Вона ж мене любить рівно так само, як і я її. Це не кохання. Кохання- це коли між вами пристрасть, коли ви навіть у літньому віці разом, мов юні і сильні. Я колись кохав....
Наша любов з нею грунтується на повазі і сильному фундаменті вдячності. Вона це знає, як і знаю я. Тому не засуджуйте мене. Я щирий перед нею. Мені вже далеко за 40, їй ж у цьому році буде лише 30. А її полюбив за ту ніжність з якою вона все для мене робила. Я вдячний їй, бо знаю, що вона не залишить мене і догляне на старості. Вона ж з неблагополучної сім*ї, ніколи не знала, що ж таке хороше ставлення до жінки. Перший шлюб був невдалим для неї і наповнив життя розчаруванням. А потім з*явився я і подарував їй те, чого не вистачало- спокій та турботу. Ні, хтось скаже що це взаємновигідний симбіоз. Лише в якійсь мірі. Та те відчуття ніжності, що є між нами і наповнює стосунки любов*ю. Ми цінуємо один одного. Та я ніколи її не покохаю, як і вона мене. Я, бо вже кохав, вона ж просто не вірить, що інший вид стосунків, ніж у нас, приносить щось добре.
Мою ж кохану звали Меліса. Ми були молоді і красиві. Верніше красивою була вона, я ж себе до таких не відношу. Усе життя було попереду і нічого не здавалось нам неможливим. Як ми кохали. І дня не могли прожити один без одного. Яка ж була радість жити всього лиш поверхом вище і щоранку на мотузочці перекидати на її балкон коробку з свіжими круасанами з нашої пекарні , та з запискою, що дарувала Мелісі хороший настрій на весь день. Бувало, що ми втрачали намарне миті, і це те, що я ніколи не зможу пробачити собі. Пусті сварки, недосказані слова...Якби ми знали, що у нас залишилось так мало часу...
Я пам*ятаю, як ми сніжною зимою катались на санчатах, а потім довго цілувались лежачи на снігу. Окрім неї ніхто мене так не цілував, а я і не намагався комусь подарувати стільки пристрасті. Я кохав її і досі кохаю спогад про неї. Я часто думав, що б було з нами зараз, якби все склалось інакше. Та інакше вже ніколи не складеться, тому я покинув ці думки.
Після декількох місяців нашого кохання і щоденних зустрічей, Меліса зникла. Увечері вона цілувала мене і плакала. Я дивувався, а вона лише казала, що це від щастя — я ж поруч. Зникли її батьки, сестра, собака... Лише її запах я далі чув біля дверей. Солодкий запах ранкових круасанів, що я їй купував. А згодом я дізнався, що Меліса в лікарні. Я прибіг туди одразу ж і намагався поговорити з нею, біг, переховуючись від санітарів, які б точно зупинили мене, і знайшов її. У неї був рак, вона знала це і під час наших стосунків, лише я не знав нічого. Вона ж не сказала мені, бо боялась втратити мене, а я лише шалено кричав, чому вона так сумнівалась в мені і як могла приховати це від мене. І я пішов...лише на 40 хвилин, щоб думки у моїй голові склались в щось стабільне. На довше покинути я її не міг, я кохав Мелісу усім серцем. Та коли я повернувся, вона вже померла. Власне, лише померла. Не зникла з мого життя, не зникла з пам*яті тих , хто її знав, просто тілом померла. А душу її я відчуваю поруч і зараз. Я не пішов на похорон, засудіть мене, якщо на те ваша воля, та я не хотів прощатись з нею. Я ніколи не прощатимусь з нею, бо я ніколи її не покину, навіть зараз, коли вона покинула мене. Не померла б вона в той день, померла б в інший, я б всерівно втратив її, Мелісі залишалось декілька днів... Та я не встиг стільки їй сказати і стільки наговорив зайвого в останні миті її житя. Я ж не знав, що вони останні, ніколи ж бо не знаєш, коли людина піде назавжди... А я її так кохав, я знаю, що і вона мене. І зараз, коли скроні покриваються сивиною , я згадую наші з нею дні, повні щастя і кохання, пристрасті і ласки, довіри і спільних прагнень. Тепер я розумію, чому вона так не любила говорити про майбутнє...
З того часу я любив, підкорявся ніжним доторкам інших жінок, я їх цінував за те, що вони є у моєму житті, знаючи і цю історію. У кожної з них були на це свої причини. Ось і тепер зі мною щодня поруч дві жінки, одну я люблю, ціную поважаю, турбуюсь про неї, іншу-кохаю і пам*ятаю, тримаючи на тій поличці у серці, де ніколи не було нікого до неї, і вже не буде після.
Після такого кохання залишається лише любити інших. Любити і більш нічого.
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471268
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.01.2014
Повільно, вдихаючи осінь,
Шукати тебе очима.
Збивати в асфальт ноги босі,
До тебе йдучи навіть в зливу.
Тримати останній дотик
у пам*яті, де ж йому бути...
Ти- мій єдиний наркотик,
Який ще вдається відчути.
Я йду і вимірюю кроки,
а згодом вимірюю миті.
Казали мені : * вже досить
підносить пам*ять на нові хвилі*
А я тримала останній дотик.
І ще тримала останній цілунок.
Ти- мій єдиний наркотик,
Отриманий у подарунок.
Амур не туди десь стрілив:
Не точно попав, десь з краю.
І вирвалась стріла випадково
Із тіла твого-з мого раю.
І ти розлюбив і забувся
Навіть те, що напам*ять знав.
І коли я тобі усміхнуся,
Ти промовиш : *байдужим став*.
Вдихаю я осінь повільно.
Тебе ще шукаю очима.
Ще мить - і я буду вільна.
Тоді, як закінчиться злива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470376
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2014
Мені б кудись туди, де моря хвилі.
Де шум прибою, тихий чайок крик.
Де полюбити я когось зумію.
Моментам де щасливим згублю лік.
Мені б кудись туди, де завжди щастя.
Де завжди тепло і душі і тілу.
Де поцілунки будуть на моїх зап*ястях,
Де душу оживлю я зачерствілу.
Де я спалю усі жахливі знимки
І розкажу не сказані слова.
Де не проллю я жодної сльозинки
І ні на мить не залишУсь одна.
Мені б кудись...,але куди не знаю,
Бо добре там завжди , де нас нема.
Де нас нема - завжди шматочок раю.
А я і тут його створю сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2014
Ти маленькими кроками йшов і усе руйнував.
На маленький мій світ ти жбурляв великі комети.
Ти про щастя ніколи не чув і не знав.
Хоча часто у простір писав сонети.
Я палила свічки, вдихаючи їх аромат.
Я любила їх більше за тебе - вони були світлі.
І коли ти по долях чужих мандрував
Рахувала кроків твоїх незлічені милі.
Забирав ти усе, та довго ти не тримав.
Ти любив викидати все доки не застаріло.
Ти про мене тоді ще нічого не знав.
Моє ж серце до віку любові хотіло.
Що простіше? -пробачить чи забути усе навік...
Рахувати всі промахи чи просто на них не зважати.
Кожен раз сухо чути твоє *привіт*,
Кожен раз бачить погляд від якого хочу кричати.
Ти маленькими кроками йшов і усе руйнував.
Ти скидав словесні у мене комети.
Ти про мене, насправді, нічого не знав.
Непомітивши навіть як зник із моєї планети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2013
Любити тебе... а це тяжко?
Любитит тебе... а чи зможу?
Любити тебе... як в казці?
Чи на що ти казав це схоже?
Любити тебе ... так прагну.
Любити тебе... так треба.
Любити тебе не складно,
якщо в серці є часточка неба.
Любити тебе...волію.
Любити тебе... я прагну.
Любити тебе...зумію.
Навчитись нового не складно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469228
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2013
Так просто сказати : * привіт*
і складно сказати : *бувай*
Побачу - лечу і весь світ
не чує вже слова *прощай*
Так просто сказати : * люблю*
складніше сказати: *Ти мій*.
Назавжди тебе запишу
у список таємних надій.
Так просто сказати : * мовчи*
простіше сказати : *кажи*
І те, що в дарунок нам сни
давали- ти просто спали.
Рядки я тобі напишу,
Що просто сказати, що - ні
Тобі я , нащастя, прощу.
В дарунок за теплі ті дні.
Так просто сказати : * іди*
і важко сказати : * лишись*
Скажу : * завітай в мої сни
й спокійно у них загубись.*
Так просто сказати : *привіт*
і складно сказати : *бувай* .
Колись ти для мене - весь світ.
Тепер ж назавжди прощавай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2013
Я зі сльозами на очах кажу тобі Привіт
І попрощалась теж із мокрими очима
А що тобі - у тебе ще таких як я
Буде мов крапель у осінню зливу.
А я про тебе так молила, море.
Я так чекала зустрічі з тобою
І шум той хвиль і спокій, звук прибою.
І та любов, поділена на двоє.
Колись ми знов зустрінемось з тобою.
І ти мені ще подаруєш те тепло,
і ту любов і ніжний звук прибою.
і те, що дарував мені не так давно.
Моя душа до тебе буде завжди прагнути
Тебе їй не забути більш ніколи
вона про тебе буде завжди згадувати
й про почуття, поділені на двоє.
залишені лиш в пам*Яті для моря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2013
Якщо пішов – іди. Не повертайся
Ти вже достатньо болю їй завдав.
Не розповідай про те, що це життя – не казка.
Їй не потрібно знати все, що ти пізнав.
Якщо пішов , то більш не повертайся.
Ти не руйнуй її наївність й чистоту.
За це ж її любив, собі признайся.
Хоча і не заповнив цим свою душевну пустоту.
Знайди собі під масть – пустих, відвертих.
Із досвідом…чи як це називав.
Таких є більшість – знають всі, напевне.
І ти таких багато зустрічав.
Знайди собі таку – на все готову,
Щоб без розмов про книги і кіно.
ЇЇ ж залиш… хоча таку чудову
Не буде більш знайти тобі дано.
Коли пішов, не смій вже повертатись.
Нехай вона не зразу зрозуміє,
Та їй без тебе буде значно краще –
Вона любові вічної воліє.
Не повертайся, щоб не зруйнувати
Загадку ту. ЇЇ, душею доброю.
Щоб не зробити її в мить і назавжди холодною
Ти просто зникни. Йди, не озираючись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
Втопи мої почуття. Збудуй свої почуття.
І зникни у фразах...
Давай про тебе я все напишу - і просто забуду.
Якби ж я могла знати все, що буде -одразу.
Якби ж я могла тебе стати іншим змусити...
Легше - не означає краще, відкрий мені очі.
Не затьмарюй мені їх своїм тютюновим димом.
Я більше про тебе чути нічого не хочу.
Хоча твій прихід у моє життя здавався дивом.
Розважайся, люби, йди по шляху зоряних мрій.
Бо ж насправді ти може й хороша людина,
Просто не мій....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467852
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2013
Ти писав вірші, а я прозу.
Ти слухав блондинку Глюкозу,
А я лиш любила рок.
Свій рай уявляв ти іншим,
Я світ уявляла магічним,
А ти кожен розраховував крок.
А я любила імпровіз,
Ти ж проховував свої думки..
А я так любила твій погляд,
Хоч очі були пусті...
Ввірвався ти швидко і швидко пішов.
Хвилини й на щастя ти не знайшов.
А я відпускати давно вже навчилась-
Ти просто піди, я тут спокійно залишусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464888
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2013
Ми надто різні-
полум*я й вода...
Такий пустий ти,
я ж така жива.
У мене мрії, плани ,цілі,є мета.
В тобі ж живе лиш егоїзм та злість одна.
У мене відчуття усі загострені.
Буваю емоційна і така мила,
А всі твої вірші лише про осінь.
Тому що у ній смуток, біль і злива.
Твоя душа не відчуває тих емоцій
яких я так просила мені дати.
То ж нащо взагалі ось ця розмова
Про тебе ж я не хочу пам*ятати...
Ми надто різні-
полум*я й вода.
Але й у нас одна є спільна риса:
Ти мене ніколи не любив, і я
теж тебе ніколи не любила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2013
Мій дописаний лист
та не відправлений і не прочитаний.
У ньому щирі слова,
які, нажаль, вже не будуть почутими.
Чи це все ж ти поспішив,
чи, можливо, я запізнилася...
Та було зроблено крок-
Ми вже й на мить не будем в минулому.
Все закінчилось так,
як і мало логічно закінчитись:
Прозаїчно,банально і так по-дурному дитячо.
Немає жалю, ні краплі
Лиш спогади десь залишилися.
Та пройде певний час
І ми їх дуже успішно витіснемо.
У мене в душі дика суміш усіх почуттів
Через це важко щось пояснить мені на папері.
В твоєму житті я надіюсь все так,
як хотів.
У моє вже життя для тебе
зачинені двері.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2013
Ти закрита книга,
чи я не уважний читач
Я з тобою не буду щаслива,
Ти мені не потрібен, пробач.
Та і я тобі зараз не треба-
Я піду, залишаючи спогади.
Для тебе й без мене достатньо неба
І тобі не потрібно догляду.
Ми давно вже не відчували
потреби в один-одному.
Тільки мучились, не казали,-
не рішучі,-боялись осуду.
Чи боялись поспішного вибору,
але ж ні- чи чогось ти боявся?
Все ж ти не боявся нічого,
це до мене лиш страх підкрався.
І тепер я скажу вже впевнено -
я давно вже тебе відпустила
І ще до того, як ти свій вибір зробив,
я вже точно тебе не любила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2013
В моєму страху лиш твоя вина
І лиш твоя вина в моєму болі
Навіть коли я залишаюся одна
Й тоді я тону у твоїй неволі.
Мене у свій сценарій чи вписав?
Яка у мене роль у твоїй п’єсі?
Чи лиш на мить? На кілька реплік, кілька фраз?
Чи назавжди, чи до фінальних оплесків на сцені?
Ти не цінуєш людей…
Чи цінуєш лиш тих, що сильні…?
А я не знаю яка я
Й якою я хочу бути
Моя весна розцвіла так раптово в серці
І я не знаю чи цвіт той я хочу забути.
І я дурію, деградую, депресую-
Щось таке…-
Пишу вірші ...,малюю....
Я так сумую за тобою,знаєш…
Чи досі ти щось щиро відчуваєш…?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2013
Я так чекала від зими тепла.
Того,що у руках тримає інші руки.
Того,що від морозу тихо гріє у обіймах
Того,що у собі не має місця для розлуки.
Якщо ту кожну мить,що я без тебе
Я так сумую...всі думки про тебе
Якщо ти став частинкою мене,
Як і колись частинкою планети,
чи значить це,що я тебе люблю...?...
Коли подумаю про тебе-
Ти телефонуєш
Чи то мою ти думку прочитав, чи я твою,
Але мене ти вже ніколи не забудеш.
Я так чекала від зими тепла.
Те, що у руках тримає інші руки.
Ти мені його подарував
Не залишивши в світі місця для розлуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2013
В кімнаті моїй тиша, за вікном ж- гроза
І світло блискавки крізь всі шпаринки видно
І навіть в стіни до будинку б*є вода
Така смілива й відчайдушна злива
Навколо мене з десять чашок чаю.
В цю ніч не скоро я іще засну.
Романтику на сходах прокачаю.
Нехай усі запам*ятають цю весну.
А було що?цього вам не розкажу.
Хоч знайте, я тоді була одна.
Я посилала у повітря сотні фразок.
І окрім мене ,лише Бог почув його ім*я.
Я вже давно не розповідала таємниці друзям.
Я лиш з повітрям ділилася секретами.
І як тоді на сходах мальовничими маневрами
Я почуття ховала за стінами впертими.
Це був один із не банальних вечорів.
Навколо була дивна холоднеча.
Я у думки поринула, повір.
Це не була лиш від самотності втеча.
В кімнаті палахкотіла романтика.
Її навіяла злива.
В кімнаті ж тоді було тихо.
А я була на диво красива.
Так прикро, що у цей момент,
На жаль, ти мене не бачив.
А може і краще це все.
Не бачив, як я тихо я плачу.
В кімнаті була лише тиша.
За вікном була дивна погода.
Я була надзвичайно красива.
А ти уже був не поряд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461751
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
Боюсь я втратити тебе,
усе звести до божевілля
я знаю, потім час мине
і лиш тоді я стану вільна
усі думки про тебе згинуть,
згорять мов попіл
й не було
хвилин ще більше божевільних
коли померло все й пройшло
від мене мало що залежить
і ти свій вибір сам зробив
лиш не вдавай, що це належне
що ти не зміг, ти ж не схотів!
мої думки вже довго нецікаві
і я не намагаюсь це змінити
хоч так боюсь прожити ось цю втрату,
без гордості я ж не навчилась жити
тому нехай я втрачу і забуду
але ніколи я не зроблю перший крок
про тебе пам‘ятати буду
і як розвів наші дороги Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
Знаєш, -ти моя недосяжна мета.
Знаєш, й без тебе я буду щаслива.
Віриш, що я вже не буду одна.
Побачиш, й надалі я буду красива.
Закон тут простий: кожен день, кожен раз
Ти будеш чекати зустрічний мій погляд.
Я буду лиш посміхатись в той час.
Та вже не тобі.Вже не час. ТИ – ЛИШ СПОГАД!
Прокинулась я від трагічних думок.
І вже відпустила,Я ТЕБЕ ВІДПУСТИЛА.
І вже призабула ті сотні казок.
Що ти насплітав,а я так полюбила.
І ось тобі все-це кінець, це фіаско,
Якого ти щойно тепер потерпів.
І не надійся на мою більше ласку.
Ти добився всього того, що хотів.
І коли я буду ніжна й красива,
Поруч іти , але не з тобою.
Ти пригадай, що тоді була злива.
І ти міг мене забрати з собою
Ти втратив свій шанс і мене не повернеш
І мріям кінець,та тепер лиш твоїм
Міг поруч тут бути, але ж це не належне?!
Ну що, не пригадуєш більше тих слів?
Лікті кусай і тепер мучся ти.
Мені вже стало байдуже
Я ж дозволяю від спогадів йти.
Страждай тепер ти, милий друже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2013
Я так люблю твої очі
І посмішку твою люблю
Я б взяла її із собою
Туди, куди зараз лечу
До тебе я стала байдужа
Хоч ти був колись не чужий
Душа просто стала вже дужа,
Змирилась, що ти вже не мій
Від тебе лиш в снах залишився
Той погляд такий неземний
Від десь поміж світу згубився,
Але коли сниться - він мій
Колись це була насолода
І бачила часто ті очі
І посмішку ту, що любила
Та час повертати не хочу
Мені ти уже не потрібен
Мов чай із молочним домішком
Прошу, залиши лиш зі мною
Твій погляд і ще твою посмішку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2013