| Сторінки (1/51): | « | 1 | » |
У Львові дощ паде мені за комір.
У Львові чути голос поколінь.
Це місто вільних тисяч і мільйонів,
Небачених розлук у далечінь.
У Львові дощ нагадує про місто,
Де ми росли, любили і цвіли.
Любили до нестями, міцно, чисто,
А потім виросли, не тямлячи коли…
Вином ковтали наш останній вечір,
І дощ ішов, ішов ,не перестав.
Останній день упав на наші плечі,
Піднявши цю любов на п’єдестал.
Мені ж не треба ні грошей, ні слави -
Лише щоб зникла відстань вікова,
Бо плаче небо, поїзди, вокзали,
Бо світ від сліз став бідний на слова...
#Юлія_Антоняк✨
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
Я б сховала усі твої болі й печаль,
І кошмари,що сняться наживо.
Я дала б і вина ,і ромашковий чай,
І любов,яка є надважлива.
Я приборкала б демонів хижих твоїх.
Я б кохала гучніше прибою.
І подібно йому, я б стелилась до ніг,
Тільки б все було добре з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016
Ми
Не з тими проводимо ночі свої.
Не з тим зустрічаємо ранки.
Немовби ми перший на цілій землі
Народ, що загнав себе в рамки.
І, мабуть, найбільша проблема в житті
За розміром світу усього -
Ми маємо одне в голові на меті:
Любити не ту і не того.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678925
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.07.2016
Емілі дихає важко.
Емілі сняться кошмари.
Їх місяць тихенько колише,
А поруч заснули коти.
Не плач, недокохана пташко.
Хорошого в світі так мало!
Єдине, що знаю хороше -
Весела, щаслива ТИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2016
Вір мені і у мене. Це просто.
Зайва сила і все неземне.
Відстань з часом поглине наш простір,
І відправить в чергове турне
Хвилі спрагло мочитимуть ноги,
Зникнуть люди, обмеження, стіни.
Вір у мене і свого Бога,
Як моряк старий морю синьому.
Зовсім скоро проб'ється світанок,
І кому наші душі голі?
Зрозумій ти мене на останок:
Я твоя мимо слів, мимоволі.
Без твого розуміння по щирості
Важко думати, дихати, звикнути.
Я ж так хочу з тобою вирости.
Я ж так мрію з тобою зникнути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2016
Вона мені і гордість і тривога,
Щаслива мить ,малесенька величність.
Я знав її півроку у дорогах,
І ті півроку склали псевдо вічність.
Гіркий сюжет розхристаних доріг
Простягся полотном із літніх трав,
Ввібрав у себе максимум що міг,
І максимум у мене відібрав.
Нам небо дало те, що кожен просить :
Відчути дещо сильне, як стихія.
І того було більше, аніж досить
В дорозі до Америки з Росії.
Сміялось літо сонячно і тепло.
Вона пішла. Ні слова, ні прощання,
Ні дотику руки, а тільки пекло
Пекло мені душі сумне кохання.
Як мандрував, вона мене навчила:
"Життя- то марафон і вічний біг".
І так пішла, назавжли залишила
Гіркий сюжет розхристаних доріг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2016
Життя закоротке для твоїх ідей.
Бог думав ти менш принциповий.
Він дав тобі тіло, для тіла -людей,
Для серця- любов. Ну словом...
І гадки не мав , що в твоїй голові
Живе невимовне бажання
Побачити світ, аби там на горі
Не було жалю і страждання.
У тебе душа була вища за всіх.
Вона не трималася місця.
Ти змінював дім і усе що міг.
Адрес було близько двісті.
Здавалося б ,маєш достаток, тепло.
Його доживай із родиною.
Одначе життя океаном пливло-
Тонуло без мрії єдиної.
Мені хтось казав, ти дійшов до мети.
Стоптав старі стопи стежиною.
Що мрія твоя - увесь світ обійти-
Тебе ж і зробила Людиною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2016
Хтось знову скаже тихо: "Я люблю"
На світі стільки слів, а ці магічні.
Від щастя,від нудьги або жалю
Мільярди промовляли їх одвічно.
Хтось ще воює , прагнучи до мрій,
У пошуках душевної гармонії.
Душа ж програла в Першій світовій.
В її тила́х цвітуть сумні піонії.
Тепер табу на світі почуттям.
Піар, брехня, звикання, лиховій.
Кохання відійшло у забуття.
Душа програла в Першій світовій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654431
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.03.2016
Вечір прийшов небажаний,
Кашляв захриплим голосом,
Марив терпкою м'ятою,
Вперто хотів вина.
Десь у кофтині в'язаній,
З довгим ,проте сивим во́лосом,
Чула себе розп'ятою
Жінка одна сумна.
БУло на дво́рі прехолодно,
Мерзли дуби у півтиші́.
В груші старої,побитої
Сильно боліла спина́.
Жінка з очима сонними
Тихо писала вірші-
Так рятувалась від старості,
Будучи зовсім одна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651574
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2016
То був лютий. Земля лютувала.
Про тепло не було і мови.
Мабуть Бога конкретно дістали
Наші вічні з тобою розмови.
Ти казав про будинок в Парижі,
Приплітав там майбутніх діток.
Про садочок і пуделя рижого,
І про спільно проведене літо.
Правда, все це як мрії казкові.
У сімнадцять життя тільки сниться,
Але вір, і можливо не скоро,
Мрія ,наче молитва ,здійсниться.
Тож горімо,коханий, до попелу.
Я не хочу у сорок від паніки.
Краще в двадцять з вогнем і зопалу
Потонути в тобі титаніком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644147
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.02.2016
Лист моряка
Привіт,дорога моя втіхо.
Пишу тобі вперше листа.
Старий твій із глузду не з'їхав,
Проте наче знятий з хреста.
Сьогодні вже років як сім,
А може і трохи більше-
Пора для бродячих псів,
Сезон для плаксивих віршів.
Вже років за сім сьогодні,
Як я став у морі вітрилом.
Байдужим /різким/холодним,
Бо з тих, що їх не приручили.
Та вік вже не той ,я безсилий.
А це колись було правильно:
Горіти усім своїм тілом
Допоки мости не спалено.
Я хочу у літо, до тебе,
Тривалістю в двадцять хвилин.
До нашого, вільного неба,
Бо в мене епоха зим.
Чи то країна не та,
Чи світ став занадто жорстокий-
В мені зародилась мета:
До смерті відчути твій дотик.
Тонути не як моряки
В солоній воді рИб'ячій,
Тонути в ТОБІ на віки
У твоїх мільйонах/тисячах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2016
Життя закоротке щоб пити вино
Дешеве як мрії і погляди.
Життя- це відбір, і що б не було :
Я стану тобі теплим спогадом.
Хоч нам не збагнути краси до кінця,
Хіба що краєчком ока -
Тулися до мене немов до Творця.
Зиму обіцяють глибоку...
Одна тільки мить поміж вдихом і видихом
Нас рознесе по містах.
Світ хоче щоб ми були білими-тихими
З дешевим вином на устах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635248
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.01.2016
Любові не підвладний час жорстокий.
Життя - це не кіно і не герої.
Кохання буде жити рівно доки
Ви будете хотіти цього двоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2016
Знаєш, друг, я бував у Канаді.
Бачив світ, справжню розкіш і пекло.
Десь були українцеві раді,
Десь я був наче ворог запеклий.
Я молився і Богу, і долі,
Щоб позбавив від грішних думок.
Мав завжди більше власної волі,
Стосувалось це також жінок.
Я їх пив, ними жив і марив.
Їм сніданки носив у постіль.
Друже, я́ став немов примара.
Я ділив з ними власний простір!
Як прийшов перший вечір осінній,
То згадав її плечі тремтячі,
І ту сукню червону ,вечірню,
І ті очі примхливо-гарячі.
Знаєш, їх не достатньо "мати",
Дарувати пісні, з ними жити.
Жінку треба уміти кохати.
Жінку треба уміти любити.
Як її у тій сукні зустрінеш,
Поговориш хоча б із хвилинку,
Передай, що мене вже не зміниш,
Та люблю я свою українку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625613
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.12.2015
"Я"
Знайшов її таку ж терпку, як вишню.
Побачив в ній характер, почуття.
Це ніжно так - любити як Всевишній,
Топити в ній думки і каяття.
Це добре так - ділити з нею кроки.
Щоранку віддавати їй себе.
Щоб попри всі гріхи, інші пороки
Бути разОм, долаючи усе.
Дозволь відчути шовк твого волосся,
Вплітати в коси ніч, серпанки зір.
Я рік не спав, босий ходив, мені здалося,
Що все кругом іде наперекір.
Пишу тобі четверту люту зИму.
Вже вкотре кілометрами доріг
Блукав ,шукав тебе, бувало зимно,
Як холодно томУ, хто не вберіг.
Колись сміявся голосно і штучно.
Казав, що не люблю.Таке життя...
Я був дурний. Мені було вкрай зручно
Таким шляхОм шукати укриття.
Так хОчу пригорнути твої плечі,
ВслухАтися у щирий, рідний сміх.
Бо завжди уникав торкнутись речі,
Що я кохав тебе
Найдужче
Від усіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2015
Якщо я не втрачу тебе й на годину,
Якщо твоє слово і дійсно правдиве,
Я знову повірю у культ людини.
Можливо.
Якщо усі стіни, провалля й кордони
Зрівняти землею на протязі січня,
Я сам напишу твого тіла закони
На віки вічні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620241
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2015
Вони часто бувають суворі і злі,
Але ти живи по-іншому.
Кохай мене,чи не люби взагалі.
Мабуть ,не заслужила між іншим.
Назви мене жінкою своєї землі,
Свого слова, думок, сприйняття.
Цілуй мене ніжно допоки живі,
Бо для цього й існує життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2015
Залиши мені кілька акордів.
Я навчусь, і заграю сама.
Ними линутиму до безодні
Через гори круті і моря.
Будуть плакати сосни смолою
У лісах, що приспали віки.
Не даватимуть серцю спокою
Буйні води мілкої ріки.
Переливами зорі купатимуть
Там безкрайню красу атмосфери.
А за ними Нептун обійматиме,
Й цілуватиме руки Венері.
Залиши мені кілька акордів
Серед мороку п'яної тиші.
Я не прагну до диких рекордів,
Тільки музики з присмаком вишні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615284
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.10.2015
Про тебе говорить самотнє ліжко.
Тобою дихає місто.
Відсутність твоя- це значно гірше
За просто відсутність змісту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Вона завжди була загадкова .З перших і до останніх днів. То бігла від тебе, то поверталась.
Поверталась сумна, виснажена і «знову» закохана. А ти пробачав. Чомусь терпів її подорожі у середину себе. Плекав надії з кожною наступною, що це вже точно «остання». Вони ж бо боліли тебе. Без неї не хотілось зустрічати ранки. Без неї Моцарт грав сумніше. Шкіра на руках ставала грубою без ніжних доторків її тендітних рученят, а губи блідішими . І все навколо ніби потішалось :«Ось бачиш, ти не вартий її кохання. Звісно, якщо вона вміє кохати.». А ти чекав, стиснувши зуби. Такого впертого мама народила 30 років тому.
Одного разу, обідаючи, вкусився за язик. Не думав про картоплю з м’ясом, а про її стегна і родимки на спині. Що тільки тоді в голову не лізло…
А вона повернулась. Прийшла собі, сіла на крісло перед тобою.
Не пояснила нічого. Тільки запитала щось там за муку , і взялась готувати вареники з сиром. А може, тобі було вже не до неї? Може нарешті забув її, чи…чи намагався викинути з голови? Та кого тут брехати, якщо кожного вечора молився не за себе, а за неї.
Вона ніколи не бачила потреби пояснювати чому йшла, чому приходила. Однієї лише присутності її було достатньо щоб зрозуміти і пробачити.
І от її знову не стало. Неочікувано, посеред ночі. Забрала з речей лише одну стару книгу, з якою засинала. Залишила навіть свого кота, що дуже бісив тебе. Але не про це зараз.Того дня ти побачив на холодильнику записку із написом: «Пішла, люблю, не чекай».
Чортівня тай годі…
Відтоді пройшло більше трьох років, а її речі досі залишались у твоїй квартирі, її кіт досі линяв на твоєму дивані, її запах досі наповнював дім. Ти змінив роботу, стрижку ,машину, дві секретарки, паркет в кухні, кредит. Навчився готувати, читати мудрі книги звечора, прокидатись без будильника. І найбільшою несподіванкою міг би бути хіба дзвінок у двері від сусіда поверхом нижче, якого ти вчора затопив.
От і живучи так від зарплати до зарплати, від понеділка до понеділка, від газети до газети поступово зневірювався. Колеги не раз казали : «Та піди кудись, відірвись, подружку знайди собі врешті решт»,- і за спиною додавали : «Вона ж не повернеться». Я не знаю чи ти вірив ,чи надіявся ,але напевно тільки через це продовжував існувати.
Пройшов ще рік. Домашня бібліотека стала більшою аніж в старої
сусідки , якій під 90 вже…
От сидиш ти такий за книгою Чехова , п’єш зелений чай (вона завжди стверджувала, що він корисний, а ти не міг терпіти його смаку) і гладиш котяру, що вже став практично сліпим через свою старість. І тут дзвінок у двері. Піднявши брови у здивування йдеш на звук щоб перевірити що це може бути. Годинник пробив північ ,ти спантеличений відкрив двері.
Це був кур’єр:
- Доброго вечора! Ви Бойчук?
- Ну я, - відповів.
- Розпишіться, вам посилка.
- О такій порі?
- Вона особлива. Розпишіться.
Нічого не залишалось, як намалювати кілька закарлюк, що символізували твій підпис, і взявши коробочку, піти до кота на кухню.
По тв йшли пізні новини, під вікном компанія підлітків сміялась голосніше за репортерку, у ванні ледь чутно протікав кран. Ти відкрив коробку. Це була книга Артура Голді «Мемуари гейші».
У ній стояла закладка. За звичкою відкрив одразу там, де було вказано.. Тремтячими пальцями проводячи по виділених блакитним маркером буквах читав : «Неможливо втекти від того, що в середині нас» і прикріплена записка : ( ЇЇ почерк!!)
« Любий, я знаю, ти чекав. 24.06 зустрічай на вокзалі.
Я знову ..і востаннє повертаюсь.»
Ти мав це передбачити.
(З перших і до останніх днів .Вона завжди була загадковою.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610447
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 30.09.2015
От буде на тобі півфута землі,
І ти перестанеш дихати.
Тебе цінуватимуть тільки тоді,
Як ляжеш ногами до виходу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609073
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.09.2015
Все, що у нас є -
Це кілометри між містами.
Все, що нам потрібно -
Відчувати
Незалежність в буденності.
Все, у що ми віримо
Так і залишиться несказанним,
Якщо не будемо йти
Супроти
Людської нужденності.
Все, що ми хочемо –
Хворобливої спільної осені.
Все, що ми маємо -
Те плекаємо
З ніжністю в скронях.
Дайте «волі на двох»
З однією адресою, просимо.
Чути стукіт дощу
По стареньких,
Глухих підвіконнях .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605808
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.09.2015
Не сумуй, мій коханий, не варто.
Може, ми ще і справді діти,
Але знаєш, життя - не жарти.
Його важко усім зрозуміти.
Бачиш, нам не потрібні протести.
Всі життя - це маленькі театри.
Рік за роком, семестр за семестром,
Знову літо, ліси, знову ватри...
Не сумуй- тобі скажуть дорослі.
Ти спроможний на різні баталії.
Жити - значить приймати наосліп
Не стабільність, скоріш аномалії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2015
Коли ранок проб'ється крізь штори,
Ти закрий мені очі рукою.
Хай зі мною буде моє море,
Будучи мілкою рікою.
Коли вже помиратиме літо
Заступи мене вдосвіт собою.
Хай сміється над нами пів світу,
Я вважатиму серпень весною.
Коли людство почне страшні війни,
На майданах розпалять повстання.
Подаруй мені свої обійми
Так, неначе ти бачиш востаннє.
Коли горітимуть очі вогнями,
Коли залиє всіх небо водою.
Без різниці що там буде з нами,
Та лише б прокидатись з тобою.
І коли осінь стане зимою,
Ти не допустиш життя згасання.
"Тримай мене міцно - одною рукою"
Так , неначе це дійсно востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2015
Коли людство покине орбіти,
І хмарами вкриється місто,
Я тобі даруватиму квіти.
Які саме - не матиме змісту.
Коли в рух ще пі́дуть галактики,
І тремтітиме голос на слові,
Я без планів, тим-паче тактики
Буду вчити тебе любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2015
Герої з'являлись зі Сходом Сонця.
Таких вистачає понині.
Ростуть,міцніють,щоб посторонці
Не грішили на їх Батьківщині.
В очах дитячих -мудрість стареча,
У грудях серце шалено б'ється,
Бо відчуває уже малеча,
Що мама плаче, а не сміється.
Бо неньку люди чужі погублять,
Що не цінують ні сліз ні крові,
Ані Героїв, що її люблять,
Вони ж загинуть з тої любові.
А наші кажуть : "Герої з нами,
Але як ангели-охоронці.
Країна пишається синами,
Котрі ідуть із Заходом Сонця."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582253
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.05.2015
Так ТИхо серце плаче,
В страшних конвульсіях б'ючись.
Колись було ще юне і не зряче,
Сльозилось бідне ,сміючись.
Несамовито сіро стало навкруги.
Вже течії несуть у різні боки.
Як розійшлись у Чорнім морі береги,
Так загубили ви себе у мірі років.
Ніжніше квітів були її руки,
Ніжніш ранкового сирого молока.
Не віднайти уже, бо щезли наче звуки.
Але надія твоя ще жива.
Хвилинновперто ТИ утратив своє, рідне.
Тепліше за ранкове молоко.
Не дивно,чому очі твої бліднуть.
ТИ міг ,та не зберіг її тепло!
Яке незгасносильно билося у грудях,
І кінецьсвітньо всіх будило до жадоби.
Медових губ не віднайдеш у інших людях.
Не матимеш ще однієї спроби.
Рожевомлосно її щоки багряніли.
Горіли довго, але надто швидко згасли.
ТИ мусив учинити якесь диво!
Не дати квітам тим зів'янути й упасти.
Якимось методом відкинути тривоги,
Бо життя гарне ,швидкоплинне пророчив.
ТИ змушений поставити на ноги,
Й любити те, що сміло приручив.
Думки ламаєш, чомусь треш свої зап'ястя.
Я не хотіла, щоб забув для чого жив.
Лише скажу : ТИ втратив своє щастя,
Все те, чого любив ,чим дорожив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2015
Ти захищав мене від всього світу,
І твої очі були мені всім.
І у ту ніч, темнішу від граніту,
Я просто прирекла тебе своїм.
Ти навіть не здогадуєшся досі,
Як я тремчу, коли тебе нема.
Я наче у чужій, страшній епосі,
Де після зим усе одно зима.
Ти вмів зігріти навіть одним словом,
Але тепер уже не та пора.
По затишок втечу колись до Львова,
Як може буду хвора і стара.
Бо там, ти знаєш, зовсім інші люди,
І там ступали пари наших ніг.
Прожити б до зими, і буде чудо -
Полюблю...як і ти грудневий сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2015
Прив'язалась до тебе всіма думками,
Хоча колись обіцяла собі не робити цього.
Ставлячи обмеження - наче гонимось за клітками.
А це життя таке всього-на-всього.
Мені з тобою навіть кава найсмачніша.
Я не писатиму про каву. Ні, не це.
Просто весна цьогоріч найтепліша.
І найжаданіше мені Твоє лице.
Це все дурниці, я звичайно почекаю.
Ти скажеш, що якась сентиментальна.
Пробігли разом вже досить, і я звикаю
Але чекати Вічно можуть "ненормальні".
І може , станеш ти колись саме таким,
Яким вже хочеш бачити себе давно.
Але для мене все ж залишишся слабким,
Прекрасним і терпким наче вино.
І не старайся так змінитися уперто.
Мені по правді, якось все одно.
Лише люби мене,і будь завжди відвертим.
І може ще буде... як у кіно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2015
Широкими зіницями проникаєш у мою підсвідомість,
Перекидаючи у себе черговий келих вина.
Такого гіркого, що мені очі лізуть на лоба, а натомість
Ти лише усміхнувся, і знов тишина.
Я б мовчала, травила б шлунок, німіла б до ранку,
Якщо б доторкнувся до моїх ти рук, то відчув,
Як трусить мене, як стискає ту хвору горлянку,
Що її цілувати любив, а тепер вже забув.
Я віддам все, що маю: і ранки, і ночі, і мрії,
Щоб мовчати з тобою так вічно і без вороття.
Ти ж допив цілу пляшку.Вже не я ,а вона тебе гріє.
Розумієш, просто хочу від тебе турботи а не співчуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2015
І я не знаю чим завершиться усе.
Чи ностальгією повиті будуть звуки,
Чи буде так, як є, чи віднесе
Мене туди, де плачуть від розлуки.
І я не знаю ,що там буде у кінці.
Прощались ми так часто, що аж звикла.
Тримати б твою руку у руці
Доки кохання не покаже свої ікла.
Допоки ще душа моя ціла,
І ще на вікнах не замерзли міражі.
Такого яду у житті ще не пила.
Не хочу я щоб ми стали чужі.
Сьогодні в голові тисячі фраз
Щоб описати ту контужену любов.
А знаєш, серед них немає нас,
Бо в нас тече зовсім інакша кров.
Слова не стануть на папері так, як вірші.
Писати ж бо про щастя – не моє.
Життя - це криза, а любов - це дещо гірше.
Проте, від тебе не піде твоє
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2015
Дихати вільно, на повні груди...
Подумаєш, втома захоплює тіло.
Я думала, цього ніколи не буде,
Та в кожній клітині бажання горіло.
Рюкзак,стара мапа,зручні черевики...
Ще трохи - ловитиму небо руками.
Відчую свободу. І так , щоб навіки
Могутність Карпат була понад нами.
Схід сонця зустріти і свіжий ранок...
Піддатись інстинктам, гірській прохолоді.
Збагнути ,що гори не мають "рамок".
Не бути рабами. Віддатись пригоді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2015
Серед повій, шукаючи твої очі, допивав віскі.
Не враховуючи океан,я досі твій,а ти промиваєш мізки.
Моя маленька дівчинко, у мене зима доволі холодна.
Я згадую твої сонні очі.Хіба ж це так можна?
Над моїми гарячково-порваними фотографіями не плачеш.
Скоріше з іншим вже давно п'єш вино й шепочеш.
Менше року ти думала в стилі "закохана".
І мабуть ,вистачило.Тепер я буду гостем непроханим.
А ти знаєш, ще залишилось три місяці
Від того року,що терпів я силоміць.
Мене зухвальці переконували не віситись,
А я тримав пляшку в руці й шукай убивць.
Я не боєць,далеко не такий. Твій голос тихий і чіткий
Мене зробив якимось легковажним.
А потім враз усі подій, дні, міста як бруд важкий.
Тепер я тут вже не жаданий й недосяжний.
Хтось клявся , що любитиме повік.
Хтось клявся всім на світі - не забуде.
Де ж твоя усмішка ,обличчя ,що вторік?
Я знову помиливсь, її не буде.
Вечірні сутінки крадуться в твоє місто.
І вітер граючись, шепоче в теплу шкіру.
Хто ж знав що в світі аж так тісно?!
Чому ніхто не вкрав в мене довіру!
Мені прийшла маленька телеграма...
Там сказано було ,що не стерпіла.
Вином червоним ти себе приспала.
В часи морозів саме так зігріла.
Я уявляю твої кольору волошок змерзлі губи,
Закам'янілі очі, що так вабили собою.
Серед нічного мороку шукаю собі згуби.
Пробач мені, скоро ...буду з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2015
Я не тонула у його душі.
Там душі,як такої, й не було.
А на рахунок віршів ... холодно, зовсім холодно.
Я рахувала відстань містами а не годинами.
Йшла з гордими обличчями і прямими спинами.
Надриваючись розумом вникала у тебе.
Дати множаться, і з часом, знаєш,
Нікому тебе вже не треба.
Усе , що було - починало боліти.
Я шукала ліки. Я чекала літа.
І коли болю уже не стало ...і тебе теж
Я мовчки у слід дивилась як ТИ ідеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2014
- Що тобі ще розповісти? Можливо, про наболіле, про гірке?
Ми ж неначе два моралісти. Не хочеш присісти?
І ще чаю із каркаде?
- Вибач, не знаю що й відповісти. Я так боявся у багнюку сісти.
Мені так кортіло твоїх рук холодних, гідних діамантів благородних.
Подалі від нудних і естрадних. Туди ,де немає підвладних.
З тобою осяжне неосяжне. З тобою незалежне безмежне.
Колись тут усе було занадто терпке. Чорний чай без цукру і твої очі.
Ми завжди тонули. Болото , знаєш, таке хитке.
А з думок не йшов твій образ ніжний, жіночий.
Я був дурний, і життя остогидло: станціями, вокзалами, білетами.
Потім враз усе зблідло. Я й подумав - "Це підло".
І не хотів розкидатись сонетами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542024
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.12.2014
Це було так ідеально.
Я думаю, навіть не варто описувати усі моменти.
Знаєш, для мене навіть якоюсь мірою сповідально.
Хоча, чому говорю про міру? У Раю міри немає.
Дивно, що я можу пригадати усі фрагменти.
Не існувало для нас аргументів, не рахували континентів.
Ми так далеко до Сибіру
Але чомусь такі холодні.
Точно залежні надміру ,
Випробовуємо довіру.
Неначе приречені, не раз обпечені
Студенти голодні.
Усі шукали миру у квартирі.
А у нас замість стелі – ніч над головою.
Замість підлоги – під ногами небесами
Були залатані душевні діри.
Лише тепле повітря ( аж гаряче) щипало тіла недитячі.
А ми не боялись полум’я. Часто відчували, як пече у плечі.
Ти просто був там де була я,
А я старанно заповняла твої порожнечі.
Отак і забуваючи часто себе в тобі,
Заточуючись сумом від нестачі тебе ж!
Десь поміж сірими хмарам на землі
Я чекаю чогось, розламуючи себе ж…
Вбивай мене і випивай у своїх снах.
Малюй ту ніч десь поміж думок забитих.
Бо коли я бачу теплі слова у твоїх очах,
Знай, мені так легше горіти.
Мовчиш, чекаючи осені.
І поки температура не спала.
Скоро жовтень, а ти досі із стопами босими.
І я, слухаючи твої мінори, ще не засинала.
Нам би дожити до зими
Не хворіючи
Дощі слухаючи,
Мости підпалюючи
Бо за вікном скоро жовтень почне біситися.
А потім сніг, перший холод, зима.
І хто його знає, що тобі буде снитися.
В ті моменти коли мене поруч нема.
Настала пора, коли потрібно забути про літо.
Але це не означає, що ми перестанемо радіти.
Ми не втратимо своєї справжності,
І не загубимо сутності.
Бо кожного разу , коли я чую твій голос
(зранку, в вечері чи в ночі)
Тоді кожен наголос – своєрідний космос
Від якого я маю ключі.
Але пам’ятаєш, у нас був свій космос.
І я досі дуже боюсь,
Що весною забуду твій голос,
Відречусь від спокус і нап’юсь.
Нам би дожити до зими не хворіючи
Щоб зі снігом прийшов ти до мене на віки.
Але вічного немає нічого, і так мріючи,
Я просто кохаючи ,називаю тебе своїми ліками
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524797
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.09.2014
Хмари закрили все небо,
Акторам пора йти додому.
Беру твою руку до себе
До біса вже рідну й знайому.
Тим часом дощить, силоміць
Актори біжать – панацея!
Щоб грим дощ не змив з їхніх лиць.
Бояться, на них давить стеля.
А нам усе мало, і ніч
Нас гріє дощами, іти
За руку …в перед… пліч-опліч.
Бо все, що я маю – це ти.
Допоки ще сонце не встало,
І ми не актори дешеві,
Мені буде завжди замало
Тебе , наче Музи митцеві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524487
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2014
Небес замріяні зорі освітлять там моє обличчя.
Думки вже неначе прозорі ввібрали усю гір величчя.
Я вперше відчую й побачу ту гордість й могутність Карпат.
Від щастя я тихо заплачу...не вистачить навіть цитат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
Нехай усе пройде.... Усе розтане...
І може знову як колись я воскресну.
Забуду я гарячі твої стани,
Але думки таки з собою понесу.
Просто болить...ніяк не перестане.
З думками отакими я й засну.
Нехай пройде,нехай усе розтане,
І я забуду чотирнадцяту весну...
Я так надіюся ,що Бога не дістане
Моє бажання, і не бачитиме сну
Де я живу під білими хрестами,
Мрію про смерть одну ...безболісну.
А зараз так пече оте погане...
Оте ціловане , як губи я стисну
То пригадається усе ,що було з нами
І як наївно ми чекали цю весну.
Хто знав що се кохання так зів'яне
Тепер же стала схожа на пусту...
Розкинула б я нас тими містами,
Де ми б зустрілись лише опісля сну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497465
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.05.2014
Гріють слова...
Де моя голова?
Розум затьмарив вогонь.
Чую сова
Тихо в небі співа.
Нам не лікує безсонь.
Колір надій,
Вічних мрій і подій,
Час зупинив навіки.
Просто німій...
Щось казати не смій.
Тут засинають роки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467363
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.12.2013
Не дано всім зрозуміти,
Як це інколи буває.
Коли майже мертві діти.
Мені серце завмирає.
За що Боже плачуть діти?
Так негоже це терпіти.
Де ж твої бездонні очі?
Ти поглянь на їх обличчя.
Як вони посеред ночі
Будуть плакати вже звично.
Не дано всім зрозуміти,
Як це боляче буває,
Коли бачу,мерзнуть діти.
Доля їх же добиває.
Коли хочеш їх одіти,
Бо життя їх убиває.
Коли хочеш напоїти..
Ну,за що їх Бог карає?
Як цим милим оченятам
Вже вдалося согрішити?
Вони наче пташенята...
Як їх можна не любити?
Зглянься Боже на тих діток.
Заспокой ти їх серця,пожалій їх почуття..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465073
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2013
Він добрий, дуже милий,
Високий і сміливий.
Він змушує любити,
Заради нього жити.
Якщо він усміхнеться,
Все тіло стрепенеться.
Ти бачиш його очі
Завжди, кожної ночі.
Він стриманий і ніжний,
Та чимось неосяжний.
У нього м’який голос,
Та інколи як пафос.
Віддала б все, що разом
Коритися наказам.
Кохати він примусить.
Не знаючи спокусить.
Не скажеш, що байдужий,
Він просто впертий дуже.
Він красень, ти це знаєш.
Невтомно промовляєш.
Він вміє добре грати,
Але не любить спати.
Його м’яке волосся
Тобі рідним здалося.
Він завжди розмовляє,
І рідко щось читає.
Але душа глибока,
Бездонна ,не жорстока.
Вдає, що він холодний.
Насправді благородний.
Для нього просто ноти -
Натхнення для роботи.
Не знає він кордонів.
Не поділяв сезонів…
Він справжній і чуттєвий
Спокійний і миттєвий.
Для тебе ідеал,
Далеко не загал.
Той свіжий його запах
У липах і у маках.
Він підбира акорди
Й кросворд від погоди.
Ти знаєш його мрії,
І втілиш їх у дії…
Але одна проблема..
Ти не його напевно!
Йому ти не потрібна,
Хіба як сестра рідна.
Він грається з тобою,
Ти знаєш ,стаєш злою.
ТИ справді закохалась,
Та щастя не дісталась.
Прив’язана до нього
Не бачиш вже живого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464634
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 07.12.2013
Вона …вона банальна.
Вона не особлива.
Вона трішки брутальна.
І дуже хвороблива.
Вона як усі смертні.
Не носить квітів в косах.
Як всі дівчата вперті.
Тендітні ніжки в росах.
Вона не любить каву,
І чай не є для неї.
Вона тобі цікава.
Не можеш ти без неї.
Не любить малювати,
Але фотографує.
І хоче завжди спати.
А інколи ревнує.
Для неї запах м’яти -
Це щось дуже казкове.
Вона мріяла мати
Ромашок ціле поле.
Вона завжди сміється,
І навіть коли плаче.
Вона для всіх є муза.
Але не всіх одначе.
P.S. Вона...вона чарівна,
Але дурні промови.
Бо ти її покинеш.
Даю тобі я слово...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Прошу ,пообіцяй мені.
Всією своєю сутністю,
Чарівною незабутністю,
Чи просто гіркою реальністю.
Такою гіркою, що аж муками.
Впивається гарячими ріками.
Ти наче зимою наляканий,
Як тремтячий папір зіжмаканий.
Ну чому ,скажи, небо темними
Розмалює всі сни неписьменними
Своїми мріями такими черствими
Байдужими ,холодними ,але рідними.
Чому місячне світло впивається
До кісток і м'язів вривається?
Під шкіру мою дуже швидко.
Проте ,через це мені гидко...
Прозорі мрії мої ,сподівання.
І твої гарячі бажання.
Накрили мов шовк з головою.
Такого не було зі мною.
І вже не існує тяжіння.
Ніякої тобі гравітації.
Надивилася я сновидіння.
У очах тої справжньої грації.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2013
Перекошеними надіями тхне сьогоднішнє повітря.
Усе як завжди. Так цікаво, що аж зникнути хочеться.
Як завжди одноманітність і буденність перевершила все.
Вічні гоніння за привабливою і жаданою правдою усіх зморили.
Залишається просто чекати...наступного дня.
І хто знає, чи він настане?
Хто дасть ту обтяжливу гарантію слова, що все буде добре?
Хто пообіцяю кардинальних і рішучих змін існування?!
Але я не про це....Можливо, потрібно змінити себе?
Досить бути потенційними учасниками холодних ранків...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462152
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.11.2013
Наковталася гірких сліз.
Потребує хірургічного втручання.
Але хірургу не до пацієнта...
Він просто кине оком в низ.
Так і закінчиться все мовчанням.
Він з себе вдасть інтеліґента.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2013
Обгорілими дровами пахне ліс.
Як завжди чую спів я твій на біс.
Вже вкотре зачаровує гітара.
Як шкода ,що ми різні, що не пара.
Немає «ми» ,немає «нас» і «нами».
І не зведе ніколи доля іменами.
Будемо разом, коли станемо зірками.
Тоді вже на гробах впадем вінками.
Хто зна, можливо і кохаємо..
Та крім пісень нічого ми не знаємо.
Коли стійкуємо ,в душі ми ревно плачемо.
Не вірячи, що щось для когось значимо.
Так добре, аж занадто пахне ліс.
І знову чую спів я твій на біс.
І ти не відаєш, що люблю я тебе.
А я надіюся, що все колись мине…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2013
Я почула його голос на пероні.
Його очі голубі, такі солоні,
Не звертаючи уваги у вагоні.
Але потім щось з'явилося у скроні.
Крізь пальці просипаючи пісок.
Що він його в кишенях приволік.
Все згадую так гостро, до кісток.
Що вже й сухих немає подушок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2013
Чорним чорнилом по спинах
Хочеться вічність писати.
Або на білих колінах...
Я ж ще не звикла мовчати.
Добре відчутні ті прянощі.
Неба п\'янкого над дахом.
Де віднайти життя тонкощі?
Вихід один - стати птахом...
Де відшукати відібрані
Всі заколисані сни?
Ті, що сполохані й латані..
Ті що не знають весни?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2013
Чого я хочу? Чого я дійсно хочу?
Померти біля тебе серед ночі.
Щоб місяць освітлював моє волосся.
Палало б обличчя твоє й зайнялося.
Щоб в моїх очах тільки радість ясніла.
Щоб я побіліла ,й від страху марніла…
Нехай це відбудеться десь із тобою.
Щоб я вже не була такою живою.
Щоб раз, і померла і очі закрила,
Але щоб думками твоїми ще тліла.
Я хочу заснути спокійно, без крику
На твоїх руках. Так ,щоб тихо без ліку.
Я хочу, щоб сльози твої омивали
Мої темні коси ,й зірки щоб співали…
Це дивно казати, але того хочу.
Щоб просто заснути десь так серед ночі.
Щоб губи кусати до крові рясної.
Та так помирати нема в Бога волі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2013
А ми не винні, що земля в нас під ногами.
Так вийшло, народились не птахами.
Як би не тут, не була б я типова.
Та вірогідність, що ми разом така квола.
Хотіла б мати крила й полетіти.
Що б не залежати від тебе і від світу.
Бо щось занадто часто плачу я.
Така гірка вже доля тут моя.
І ти не винен, що закохана у тебе.
Читати ці рядки мої не треба.
Хотіла б мати крила, щоб в повітрі
Залишились вірші ці непомітні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2013