| Сторінки (1/72): | « | 1 | » |
Чарівна квітка папороті квітне
Бажань здійсненних в цю Купальську ніч.
Неначе сонце, мов зоря досвітня
Все щастя-світло сіє врізнобіч.
І кожен скарб знайде цієї ночі -
Душі, життя - у кожного він свій.
Ворожать мавки, ясени тріпочуть,
Урочий час розгорне свій сувій.
І стане все чарівним дивом всюди;
Багаття відблиск небо золотить.
Купальська ніч з усіх-усюд розбудить
Земних чудес чудову, дивну мить.
6.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2015
У долі бувають стежини незмінні,
Які не минеш попри власну дорогу.
Не сполено мирт, од виткого коріння -
Потрібен як час, так і мати ще змогу.
Буває в житті все не так як здається –
Як мрії плекали – що з ними тепер.
Хіба зупинити у вічності серце -
Як пам'ять про тих, хто за правду помер.
01.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2015
***
Сонце сідає
Дуже швидко в цю пору.
Тихо, так тихо.
***
Хмари червоні
Чомусь над горизонтом.
Вечір шаліє.
***
Вітер дме в лице
Тим, хто йде назустріч…
Інших - жене в спину.
***
В тумані сховок -
Дорога розчинилась.
Основа вже є.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583163
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 23.05.2015
***
Сонце хоч зірка -
Вона засліплює ніч.
Вір тим, хто ближче.
***
Місяць слухає
Левкоїв тиху мову.
З ними він поруч.
***
Єдиним зерням
Не засіяти землю.
Істина - поле.
***
Стомлені сонцем
Сонні сині сокирки.
Сонливе сяйво.
***
Пшеничне поле
Зріє, стає золотим –
Ціна чекання.
12.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576182
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 21.04.2015
Шумить. Той шум не дощ, не вітер в чорно-мерзлім полі.
Не мова лісу. Може то не шум, а біль? Чи гірше.
Хіба гроза, що льє свій сум у далині. До болю.
Чи може спів - синам кобзар сів думу розповівши.
Щодня відкрити світ. Невже далеко. Стоголосся.
Що зве з середини. Як гніт. Вночі, мов стукіт серця.
Набат. То дзвін. Бо десь з душі у когось віднялося.
І чаша випита до дна, та вірою зоветься.
Де вже нема вини, а правда дрібка цукру в перці.
Невже не чути сенс і сутність сховану на денці -
Нескорені, живі, надію маємо у серці…
У нас живе цей світ, те що приймемо – зостанеться.
22.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575678
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
В кутку димчатим павуком
сховався вечір.
Спіймає все у свій полон,
звичайні речі.
І десь бринить струна вітрів,
шукає тишу,
А день рядки про світлий час
уже допише.
Блукають роздуми-крапки,
нагряне втома -
І в цьому є просте життя,
нарешті вдома.
7.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575677
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2015
Початок, як витік ключа із глибини;
Що силу дає. І летіти. І жити.
Уже не спинити. Нема половини
У дійстві. Ожити, цвісти ніби квіти,
Що скинули сонну холодну ряднину -
Розтанула в сонячних свіжих обіймах.
І тут мимоволі згадаєш родину -
Усе найдорожче, із митей безцінних.
Проникне. Наповниться сумішшю сили.
Інакшою. Новою. З тисячі крапель.
Нестримного запалу, що розтопили
Вогні у весні, у душі, у серцях.
Невидиме - видиме. Прагне щосили
Знайти своє місце, у нових роях:
Земного, відчутного, свіжої зливи…
Позаду залишиться пройдений шлях.
03.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2015
Чи існує вихід, є де перепони;
Чи шукати двері, чи ламати стіни.
Може є причини, справжні та вагомі -
Хтось лише зуміє впасти на коліна.
Там де ллється світло - передвісник волі.
Хтось його шукає, хтось вбиває темінь.
Може якось душі всі були прозорі -
Погляди шукають проблиски в пелені.
І не знати істин, чому так, чи інше -
Пролунає постріл - все стає тобою…
Він уже не перший, ніби рима в вірші.
І здається гіршим, обране без бою.
1.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2015
Холодний вітер загляне у вічі,
Як вісник неба, оповитого в печаль.
На варті хмари, темні та одвічні -
Та проглядає обрій, як небесна пектораль.
Ці хмари ніби міст, до сонця двері,
Увись! Або ж в якесь чуття минуле.
Встеляють все безмежжя небо-прерій.
В яких і на землі, здається, потонули.
Відкрити як, щоби заглянути за хмари.
Завжди існує щось - невидиме та ближче.
Ми відчуваєм те, що так від нас сховали;
І ніби лабіринт. Насправді - попелище...
23.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568807
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.03.2015
Стрекоза. Корабель, що не вміє у бухті стояти -
Берег - квіти, а роси то рифи ранкової тиші.
Лаконічність, що втілена в морі глибокому м'яти.
Не сполохати, стримати, вітер її заколише.
Хоч нестримна зелена істота, зупиниться, сяде.
Серед листя сховалася, втоне... у пошуку погляд.
В безкінечності важко помітити істини п'яді,
Як не прагнеш знайти, що знаходиться в хвилях цих поряд.
19.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2014
Всі равлики повзуть угору або вниз -
Буває, що сліди залишать на землі.
Уміють вчасно і терпінням запастись
І вірять, мабуть, в те, що дуже запальні.
Коли будують дім, то дім будує їх -
Хоробрі в ньому і господарі життя.
Ніхто не бачив, що втомився чи знеміг -
І не шукають втім розради, співчуття.
Бувають равлики великі і малі,
Замріяні або нестримні, мовчазні.
Впадуть, покотяться, від вітру, взагалі.
Звичайні равлики, коли звичайні дні.
22.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525420
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.09.2014
Моє серце завжди де моя Україна.
Де калина рясна, там де спів солов’їний;
Де лани золоті дозрівають під небом.
Батьківщина одна - і шукати не треба.
Поєдналося все: і стремління й надії;
І цей край, його дух твоє серце зігріє.
Воля в кожній клітині і доля єдина -
Адже ми українці, велика родина.
16.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525274
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2014
Розсипані полем життя-сторінок
Ми літери в книзі написані кимось.
Потрапити в слово, у часу вінок
Великі, маленькі, підкреслені мчимось.
Як двоє то "ми", стає більше "вони",
Таємне лиш "я" неподільне ніколи.
Без речення, книги не маєм ціни -
У єдності значення, наша основа.
У книзі цій букви важливі усі -
Втрачаємо сенс від загублених в слові.
І образи, зміст у словесній красі,
Здається, ми створимо нові і нові.
Бувають сторінки гіркі та сумні -
І їх прочитавши, не можна забути.
Їх важко читати буває в пітьмі,
Не все, що прочитане є осягнутим.
Ми книга, що сплетена з долей, думок,
З якої не вибереш щось на цитату.
Як пройдене вже не повернеш на крок,
Не можна по іншому все написати.
21.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525194
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2014
Невидима хуха - та десь вона є.
Сховалась в ромашках в гніздечко своє.
Не видно зозулю, маленьку пташину –
Та поряд все ж чути як пісня їх лине.
Не бачимо мавку в зеленій хустині,
Бджола поміж квітів сховалася нині.
Сова прокидається, бачать щоночі,
А зараз не знайде, як навіть хтось схоче.
Не чується лісу далекого шелест –
Дуби лиш хитаються, ясени, берест.
Побачити, все, і не можна почути -
Звичайне, казкове – це все може бути.
4.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525064
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.09.2014
Рана. Болюча. І зло, що іде із безодні.
Ворог. Руїна. І мир, за ціною життя.
Це все війна, це біда, коли смерть йде сьогодні -
Скільки загине ще нас навзамін майбуття.
Пам’ять героям, живим і в боях хто загинув;
Сльози, молитви і біль всюди їх матерів.
Змалку що вчили синів, є одна батьківщина.
В серці надія, щоб край лише щастям зорів.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511093
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2014
Пробивається вітер упевнено сплутаним листям
І тремтить, не знаходячи місця, сполохана тиша.
Перемішаний день, ніби сонні пробуджені очі
Роздивляються зірку малу серед ночі. Навмисно.
Може день цей пройде, промайне, пригадається потім
І зупиниться щось, відійде від цієї дрімоти.
Може те що забуте, насправді, це справжнє і нове
І сьогодні воно лише хвіртка, лиш камінь основи.
Інший день, може в цьому сховалися істини зерна
І чекають на світло, без нього уже не зростуть.
Відчувається те, що цю мить уже більш не повернеш.
Лиш цей самий все вітер охопить, колись, де-небуть.
1.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014
Не знаємо хто ми і в цьому вся суть.
В щось віримо, робимо, хочем збагнуть.
Довкола роздивимось, небо та інших.
Заглянути в себе. Так просто. Навіщо?
Не з плоті. В основі у нас запитання.
Безкрилі, самотні, обмануті душі,
Відзоряна крихта, як спалах, остання.
Щось знаємо, віримо - в цьому ми сущі.
03.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2014
***
Рослина росте,
Починає з коріння.
Світ зачекає.
***
Липа зацвіла
І стала зовсім інша.
Життя для щастя.
***
Роса на листку
Розстане непомітно.
Може є ще час.
***
Дощ несе спокій,
Але душі тривожно.
Суть не промокне.
***
Як дзвенить струмок,
Тече через каміння.
Самотня тиша.
06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509680
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 06.07.2014
Ми створили місток по якому ідемо удвох.
І весь світ розчиняється... ні... це неначе весь світ.
Ми ідемо назустріч і серце не знає тривог.
Це життя. Це відрада. Це щастя і полум’я цвіт.
Ми відкрили його серед тисячі інших зірок -
Нашу власну планету, зорю і цей вічності міст.
Відчуваючи хвилю. Нестримну і роблячи крок,
Ми почуємо сповідь прибою. Як є, розповість.
Ми не слухали спроби розвіяти дивну ідилію.
Чули серце. Своє. Один одного. Змову сердець.
І здавалося все тут просякнуто пристрасті силою,
Що вела через міст, де є той, лиш на двох, острівець.
3.07.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014
Ми не вічні як камінь, душі ми лише порцеляна -
Розбиваємся вщерть ми на крихти від болю і втрат.
Полотняна сорочка нитками життя вишивана,
Та під нею щоденно зростають тривоги стократ.
Може в кожного з нас є єдине омріяне місце,
Та усе у цім світі уже не повернеш назад.
Що пускаєш у душу, наповнює саме тим змістом
І звертаємо все на стежки у непройдений сад.
15.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506653
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2014
Дивиться берег.
На річку. Але бачить
Інший лиш берег.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506349
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 20.06.2014
Наш світ мов викове зерня
На недозрівшому ще полі.
Чекання, вчора, день, щодня,
А ми пташата, ще малі і голі.
У ньому, все притягує любов,
Чи може ті таємні гравітони.
Ми повертаємося знов і знов -
Шукати вкотре - інше, незнайоме.
10.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2014
Берегиня у сонячній сукні,
Біля верб, молода і струнка.
Її очі як льон, незабутні
І привітна мов чиста ріка.
Заплелися у коси усюди
Дивоквіти-сузір’я-зірки.
Її щирість і ніжність здобуде
берег долі широкий, дзвінкий.
І душею полине у небо
Наче пташка, метелики ввись.
Все покличе, поманить до себе
Доки папороть-цвіт не з'явивсь.
Берегиня у сонячній сукні,
Сущу річку життя берегла.
Оберіг, або слово напутнє -
І біда в них згорає дотла.
І любисток запахне духмяно,
Ніби щастя приходить у дім.
Все злилося одним океаном
В неповторному світі своїм.
Де калина гаряча як серце,
Життєдайне зерно і земля.
Де усе у тобі обізветься,
Де усе гомонить, розмовля.
Та журилася щось синьоока,
Лиш слова, із душі глибини:
Боже, дай людям щастя і спокій!
Бережи Україну, храни!
7.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505642
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2014
Розквітли троянди в цей сонячний день -
Гармонія, ніжність, життєвою піснею фаду.
Солодке, терпке, ніби хвиля натхнень
і всесвіт в якому чекаєш на долю-розраду.
Чи крок, чи стоїш, зупинилася мить -
У цьому повітрі блукає розгублена вічність.
І кожна краплина немов полонить,
Стаєш іншим…
Відтінки і подих життя ніби сила магічна.
8.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2014
У тихому гаї, сопілка заграє.
Легенькі мов вітер ці музики чари.
Немов солов’їні зібралися зграї -
Усе полонили, усе обіймали.
І гратиме Велес, збираючи роси.
В ранкових обіймах промокли вже ноги.
Для щастя і миру лунатиме досі,
Щоб зникли навколо біда і тривоги.
15.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2014
Чому неспокій мов комета -
Чим ближче сонце – більший хвіст.
Неначе сну, уяв портрети,
А зорі - рій холодних сліз.
Мов пекло, грім і бриз із моря,
А серце чує кожну мить:
І сумнів – присмак каніфолі,
І кремінь – все уже горить.
5.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014
Це був вечір і дощ…
Було лиш чути тихий наспів
по листю клавішах вечірній.
І зазирнуло на мить сонце
Із усмішкою сплячої красуні.
А в небі мокрий дивний птах
Мов охоронець-воїн… Вільний.
А світ це хмара із води.
І чули громове відлуння.
А ти стояла і дивилась.
Та ні, ти слухала, чекала
Не дощ – слова. Здавалось мало.
Я обіймав, ти обіймала.
Ми заховалися від нього
Та він був теплий, свіжий, літній.
Далекий, інший бік від нас.
Нестримний, ніби безпросвітно,
Чудовий чимось водночас.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.06.2014
Ходив в таємній тиші Оріон -
Вона проникла крізь кордони небокраю.
Проста феєрія - це сутінок полон.
І мерехтять зірки….Чи Всесвіт всюди сяє.
Маленька суть неначе зореліт,
Як погляд вічності, що дивиться на тебе.
Шум осокорів ще тримав в омелах світ.
Твій світ все те, у чому є потреба.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014
Може десь на Юпітері вир є життя –
В паралельному світі, що звуть вони «всесвіт».
Вони вірять у долю, в свої відкриття,
Може знають, що в нашому світі воскреснуть.
Може час у них простір, а простір це час
(Звичне зоряне світло несеться роками).
Може зовсім ми поряд, минаєм щораз. -
Маєм звичку не бачити, щось під ногами.
5.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2014
Де є кров – то війна.
Там де смерть, там де вбиті.
То оселя для зла,
але хочеться жити…
Жити кожному, всім
у добрі, щасті, мирі.
У двобіях любові
віддаючи всі сили.
6.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504834
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2014
У душах своїх ми не носимо злості –
Буває вона, нас запрошує в гості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502088
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2014
Вже задощило за вікном осіннім смутком -
Хмаринка-осінь всюди ллє свою печаль.
Якась незрима мить чомусь тікає прудко
І хочеш бігти крізь холодний цей кришталь.
І розчинити всі думки, розтяти відчай…
Упав з осіннім листям світ, неначе зник.
Та почуття лишили слід глибокий, вічний –
і весь опалий світ, кудись мете двірник.
Змішалося з дощем, собі не знайде місця
Єство всього, і зміст, і той недовгий час.
Терпкого присмаку блукає хвиля містом –
Чому ж тоді вогонь в дощі цьому не згас?…
23.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014
Вона стояла і дивилася у чисте безхмарне небо. Потім на річку, яка тихо, мрійливо текла вдалину. Минала похилені до води стовбури верб та пишні кущі верболозу. Широка долина. А вдалині, на зелено-барвистому килимі, мирно паслася череда корів. Неймовірний, теплий і чудовий літній ранок. Ще далеко до денної спеки, тому сонце встеляло долину теплим промінням у суміші з реліктовою нічною прохолодою, яка доживала останні години. Вітер гомонів із густим очеретом, утворюючи ніжну симфонію природи, яка доповнювалась співами пташок та кумканнями жаб. Краса і чарівність природи. Вона дивилася навкруги, а її уява малювала чарівні картини. Вона уявляла сьогоднішню зустріч. Якою вона буде, і що буде далі...
Заграла знайома мелодія, руйнуючи цю неповторну дійсність.
- Алло! Що сталося? Чому в тебе такий занепокоєний голос?
- Я сьогодні не прийду.
- Чому?...
- Навколо війна, руїна, все нищиться і зникає... Подивись навколо! Хіба не бачиш…
- Ти де? Що ти таке говориш... Ти захворів і мабуть мариш?
- А ще… Я ненавиджу тебе! Як і все на цьому світі, що пов’язано з тобою. Прощавай! – потім тиша.
- Не вірю... - вона схилилася на коліна, закривши руками очі. Сльози котилися по щоках і находили свій прихисток серед сизого розлогого колосся тонконогу та сланких пагонів конюшини. Світ не зійшов з глузду. Це не можливо. Все мине, буде як і раніше.
Долина була такою ж красивою і чарівною. Мрійливою залишалася річка. Все відзивалося неприховано втіхою. Але уява малювала війну, що знищувала все навколо. І справді, навколо руїна.
2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014
Гефест - коваль кує все злагоди підкову.
В земних глибинах, ніби у безодні.
Не жде…Гуде все міх і молот чути знову.
Але, чи вистачить підков сьогодні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501573
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2014
Мавка з кленового гаю -
Ніжна, закохана, мрійна.
Квіти земні обіймає,
Серце візьме у обійми.
Місячно-лагідне світло -
Очі, чаруючий погляд.
Мова як пісня, привітна -
Хвиля відлуння у зорях.
Вітер розвіє волосся,
Листя кленове шепоче.
Мов закохався. Здалося?
В щирі, проникливі очі.
Мавка з кленового гаю.
Усмішка - море проміння.
Ніби тону, поринаю
Й сили немає тяжіння.
Наче чаклунка зваблива -
Рута цвіте неокрає.
Можна повірити в диво -
Інший весь світ зачекає.
25.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501492
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2014
Без корабля нема вітрила -
Фрагмент, уривок лиш буття.
Але воно та справжня сила,
веде що шхуну в майбуття.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014
Провалля, вир, підступний погляд,
Цей звір дивився хижо в очі.
Байдужість, страх вселявся поряд,
Звичайна суть - та кровоточить.
І кожен знав, що норов дикий
Тримає клітка остогидла.
Що в ній хижак не зробить лиха. -
Лише йому… ця роль набридла.
06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014
Душа-колібрі, наче прозеліти -
Ніяк не звикне до земної ролі.
Збирати щастя як нектари розмаїті,
А потім з нього будувати долю.
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501223
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014
Сьогоднішня вулиця інша, привітна -
Розквітла бузком, вся солодко-духмяна.
Цвіте і барвисто він буде кипіти -
Уже не сховати його за парканом.
Так просто й далеко - мов кара Тантала.
Присутність буття чи земного Едему.
Здавалося суть вже пішла, заблукала -
В бузковій лавині, в натхненні своєму.
травень, 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014
Свіжістю, крилами волі бажання.
Сили нестримності – там океани.
Це лише ранок. Це промені ранні,
Обрій навколо і ми Магеллани.
Унція сонячно-ранішніх променів.
Дивно - зоря ще дрімає крайнеба.
Нею шляхи уже за ніч всі пройдені -
Твій розпочнеться. Для звершень. Для тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2014
Правда - це результат, що досягається у боротьбі. Правда це ціль, стимул і нагорода боротьби. Але той хто бореться, не завжди це робить заради правди. Бувають виключення. Коли за ціль і стимул ставиться брехня, нагорода буде відповідною.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500932
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.05.2014
Вчора знайшов у своїх архівах. Це був перший вірш написаний мною цієї весни. Публікую на Ваш розсуд.
Калина, кров, життя рушник.
Жила та лелітка у серці,
яка як дух, що скрізь проник
і в серці гордістю озветься.
Каміння, вир, вогонь горів -
Зоріло полум’я єднання.
Циклон і грім - народу гнів,
терпіння хвиля то остання.
Що є, не вмерла і жива
народні єдність і свобода.-
Це справжня воля, не слова,
це справжні гетьманські клейноди.
Зима на гранях барикад -
зникали там і страх і відчай.
На зло чекає час відплат.
Брехня не може жити вічно.
І зрозуміли - ми народ
від гір Карпат до териконів.
За віру в правду, суть чеснот -
із шиї скинувши пітонів.
Коли втікають вороги,
шакали ще скавчать щосили:
Немов то птахи навкруги
і їм десь привид ріже крила.
Та й ворон чорний не мовчить -
клює щосили кущ калини.
Той оберіг, як вічну мить,
де рідний край, душа спочине.
І скільки те ще вороння
для України зробить лиха.
Встаємо з вірою щодня,
Щоб кожен з нас тут вільно дихав.
Калини кущ уже цвіте,
Схиляє віти, ніби плаче.
За тих, хто гинув за святе
І доблесть за твою, козаче.
У квіти встелена земля -
то пам’ять про Небесну сотню.
Про вас згадаємо щодня,
через роки, немов сьогодні.
Тепер вже знаємо хто ми,
що спільні прагнення і доля.
Зросли калинові плоди
у чистім лузі, серед поля.
Щоби вітчизна і земля
не знала вже людської крові.
Гірке калинове зерня
Зростало в паростки любові.
В добро у душах і серцях,
та віру в те, що разом сила.
Народ це ми, і наший шлях
Веде завжди в країну милу.
березень, 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499947
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Знайомтесь. Я просто німа пустота.
У душі заходжу без всяких запрошень.
Я спалюю все, мов їдка кислота
І немов буревій, що завіє, спустошить.
Я не вакуум, пастка - лише пустота,
Та й не знаю жалю, почуттів і кохання.
І зі мною дорога в житті не проста
Бо пробуджую смуток до щастя світання.
Я невидима нитка, що створить струну
І заграю мелодію названу "тиша".
У холодні обійми думки обійму.
Наодинці із ними я серце залишу.
Мене нищать, розвіюють, всюди чужа,
Може зникну колись, і забудуть у згадках..
Але марно, бо всюди відсутня межа -
Я приношу з собою насіння початку.
16.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Йде дощ босоніж, тихо, мрійно,
шумливо потемки, в калюжах.
Відвертість ночі чудодійна:
Морфей з дощем сьогодні тужить.
А їх печаль то візерунок -
Думки і сни… мрійливий спокій.
Ілюзій сонний поцілунок…
А дощ самотній. Чуєш кроки?..
13.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2014
Бджола і кульбаби сполохані кулі;
Зникає весняна палітра грайлива.
Ще білі акації, кличуть зозулі,
Сміливі мурахи блукають в кропивах.
Замріяні птахи і втішливий щебет,
І ясен як Цезар в зеленім вінку.
Первісна тут воля, що кличе до себе...
Спинитися… Має все плинність швидку.
11.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2014
Загублена крихта між зоряним пилом,
Здається вчорашнє то сонячне сяйво.
Залишена пастка що, світло відкрила -
Відсутні кордони, відлуння не зайві.
То музика сфер, там де арфи і ліри,
І лютня сатира, і ангела пісня,
Як лебеді білі, зірки клекотіли…
Можливо… можливо. Година вже пізня.
10.05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014
Як гірко бачити,
що люди гинуть за безглуздя;
що зраджують себе,
країну, батьківщину.
Налякані брехнею,
війни, що зв’язує мотуззя,
і бачать не в свою,
а лиш чужу провину.
Як боляче, що зло,
як вихор, нищить Україну
і гинуть патріоти
із вірою у серці.
Не прагнемо чужого.
Та птах-єство зміїне
отруює життя,
веде цей світ до смерті.
Що прагнеш - туди йдеш,
ти вільний в своїх вчинках.
Іди, якщо чужа,
не мила, не твоя.
А ми боротись будемо
не знаючи спочинку. -
Це наша рідна ненька,
вітчизна і земля.
Єдиний ми народ,
і добре що всі різні:
Надію хтось шукає,
хто чує поклик серця.
Та прагнемо лиш долю
щасливу і безслізну.
Руїну ж робить ворог,
інакше він не зветься.
05.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2014
Світло вітру
не згасити.
Зігріває
землю, квіти.
Увесь світ у
цвіт вбирає:
всебарвисто,
неокрає.
І ромашки,
мов корали,
всю стежину
обіймали.
А волошки
поливає
сяйво-промінь
водограєм.
І сокирки
дрібноокі
та льонкові
жовті щоки.
Вітер світлу
щось шепоче,
дощ дарує
неохоче.
Освіжає
літню спеку,
то самотньо
втік далеко.
Тихий вітер й
промінь сонця -
Мов знайомі
незнайомці.
07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497908
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2014
Який ви старший брат!
Ви лиш пропаща дочка
У матері, що ставите в нізащо.
На троні в вас сидить нікчемний зять,
і він кричить, що мати ця пропаща.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496969
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.05.2014
Біля шляху зростали два клени,
за коріння життя їх тримало.
Там де вітер танцює шалено,
і обманює вкотре зухвало.
Мов крилаті, сполохані клени
хочуть в небо. Їх, небо, лови.
Віти-крила нестримні, шалені
То стремління, душі острови.
27.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2014
Думки! Заходьте! Вас чекаю -
Я тут. А де? У голові,
У мозку, в серці, може далі…
У полі, в тиші лісовій.
І серед сонця, зір і неба -
У всьому втілення душі.
Нема межі, її не треба.
Для неї виміри чужі.
Вона мелодія і тиша,
І сум і радість повсякчас...
Відкриті двері не залишив -
Тому мовчать думки в цей час.
2.10.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014
Літавиці спів і весь світ розквітає:
Біляві ромашки, духмяні, рясні
і маки квітують, кульбаба під гаєм. -
Звабливі, солодкі літавиць пісні.
Чаруюча сила кохання розквітне.
Розтрушена всюди, і в серці як крила.
Солодко-медова лавина в повітрі. -
Спокусниця ніжна цей світ полонила.
25.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014
…Ми чи ви?
Ми це скіфи оті орачі,
що жили край Дністра й Борисфена.
І майстри, що кували мечі,
Боронили цю землю-терени.
Ми збирались в далекий похід:
і поразки були й перемоги.
Досить часто нас змінював світ,
та пливли за Дніпровські пороги.
Хоч Перун потонув назавжди
і на капищі все погоріло.
Ми традиції все ж берегли,
як незламну свою Божу віру.
Хто такі, ми питали себе
коли в лаві стояли пліч о пліч.
Коли небо от диму рябе,
і не знали чекати де поміч.
Та не скорені сила і дух -
Ми знамена ці несли віками.
Хто є справжній нам ворог чи друг
згодом бачили тут під зірками.
Де козацька і слава й пісні,
де є воля над степом як море.
Тут козак захищав на війні
України безкрайні простори.
Як єдина родина, сім'я -
Цей рушник, вишивали ми долю.
Під весняні пісні солов’я
працювали невтомно ми в полі.
Ми це Русь і Козацька земля
(нехай згине, хто має ще сумнів).
Нашу мову, свободу, ім’я
не дамо більш паплюжити дурням.
Берегиня завжди берегла,
коли йшли ми до щастя роками.
Хоч земля і горіла до дотла,
Ми залишились неньки синами…
03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2014
Очеретянки довга співанка у лузі -
Стрепенулись думки. А подалі росте стрілолист,
мов явились світи у воді із ілюзій,
а загострене листя то хвилі помірні колись.
Мов межа розчинились в ранковій дрімоті
і задумався ледь: чи можливо увесь охопити умить
оцей світ. І відчути сьогодні, чи потім:
Він росте не з води, а з землі, коли тут шелестить.
24.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495080
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2014
Сумні сріблясті очерети,
Куртина верб, думок, серпанок,
Пташок чарівні тріолети.
Слова... Слова вже наостанок.
Гойдає трави-стоколоси
Стремління сонця, неба, воля.
У павутину-відголосся
Вплете душа слова поволі.
08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2014
Кипить мов вир нестримна лють –
Слова сумбурні, без любові.
На скелі правду розіпнуть -
В тумані зникне на півслові.
Ніщо ж не визріє уже -
Бо не росте зерно у смутку.
Слова лиш пам'ять збереже -
Вони й залишаться в здобутку…
Чи буде біль, як запал втих?
Та десь сховався миша-спокій.
І серед слів отих рясних,
Причина - вже забуті кроки.
5.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494655
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014
Холодна суть, немов сестра Еола-вітру.
Гранітно-димне і міцне єство...
Один лиш камінь не зганьбить дорогу світлу -
І в цьому суть, і правди торжество.
Коли великий - в тім його не судять -
знайдеться люд - з дороги прибере.
З каміння атоми давно існують в людях -
проходить час - і згадують старе.
12.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014
Попелясто-індигове небо як рись
по верхівках дерев із нестримністю мчиться.
І цукровими нетрями хмари взялись,
мов невидана досі Шумеру столиця.
Час жене безкінечну колону машин,
серед сутінок міста, за межами тиші.
Ти стоїш відчуваючи явного плин,
і усе наче пташка, що землю залишить.
Ми не знаємо шлях нас куди приведе -
із туману світів Андромеда зів’ється.
Там де зорі гніздяться на небо руде
рубежі на дрібнющі розбито на скельця.
12.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014
В нас є красива і багата країна, але немає держави. Сьогодні (а можливо завжди) ми стоїмо перед вибором, втратити країну, або вчитися і ставати державою. Ніби знаходимося над проваллям, яке у нас за спиною і поступово наближається до нас все ближче і ближче.
Залишається два шляхи: рухатися вперед, не оглядаючись залишати те провалля далеко позаду, або намагатися зупинити стихію, яка руйнує нашу землю. Боротися із основою, що тікає у нас із під-ніг. Так, будуть жертви, буде витрачено багато зусиль, іноді буде зневіра, втрата сили і біль, але потім не доведеться втікати від руйнуючої сили, яка буде вічно іти позаду нас. Так саме втікати. Шлях уперед навіть до найвищого розквіту, не буде успішним, якщо є хоч маленька загроза того, що наші здобутки будуть втрачені. Країна це земля, якщо її не захищати – вона стане проваллям. Держава це коли провалля зупинене зусиллями народу країни, і вже ні в кого не виникає думка зруйнувати захисні споруди – здобуток народу і держави.
Наше провалля рухалося до нас всі роки незалежності. Коли швидше, коли повільніше, а тепер стрімко мчиться поїдаючи країну. Бездіяльність тільки посилює руйнацію. Необхідно діяти. Потрібні не шляхи, а способи. Хоча найчастіше нам говорять про шляхи і десь так все і робиться. Ототожнюється одне з іншим. Але це різні речі. Можна іти шляхом і нічого не робити, або навпаки стояти на своєму, знати і робити так, як потрібно країні. Народ використовує всі доступні йому способи, він об’єднався проти загрози, заради спільних ідей, за своє майбутнє. Весь світ бачить, що ми народ, який не боїться провалля і готовий з ним боротися. Нарешті знаємо хто ми, і що нам робити. Може досить іти шляхами, а потрібно діяти.
15.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494162
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 22.04.2014
Пошук. Шукаєш вирішення проблеми. Воно існує, повинно існувати.
А може ні? А може воно існує на незрозумілій мені мові?
«Немає» підказує свідомість.
Може каже правду? Нещадно сховалося от і все… Вихід завжди є. Пошук…
2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492211
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.04.2014
Джерело починається з витоків долі -
то світанок і росяно-чиста прозора вода.
Чи сприймаємо все просто так, апріорі,
чи живе тепер нині в серцях ще душа молода.
Ми ж віками ішли - вже давно течуть ріки -
В глибині й до сьогодні там сльози, і кров, вороги.
На підступні граблі ми уже наступали без ліку,
скільки раз боронили оці ми свої береги.
Може час вже настав бути просто мудрішим -
бо джерела водою наповнюють наше буття.
Ще черпаємо волю і правду із кожної ніші,
бо у єдності сила народу, його майбуття.
5.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492199
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2014
Як провісниця гроз, понадхмарного сумніву вітру,
доторкнулася висі далеко у тій далині.
Як високої вежі вершину побачити вічну -
як відчути відраду - віднині не бути війні.
Вже не знаючи, що є життя, а що вигадка з воску,
та в повітрі печалі імла і туман гіркоти.
Хто приходить із зброєю в дім, вже не буде тут гостем,
як у вирі підступних думок правду вже не знайти.
31.03.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Звіддаля, аж від сонця до цього кордону вікна
промайнуло проміння - яке упіймали обійми кімнати.
Наче смуток і радість зустріла, впустила душа,
як мелодія світла, яку неможливо чуттями впіймати.
І здається не сонце, не промінь, а ти мандрівник -
Почуттями наповнене серце вже рветься до бою.
В Колізей, де зустрілося все, куди промінь проник...
адже сила проміння ніколи не буде земною.
4.04.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491906
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Тут пісок по землі, мов розсипаний сіллю;
тихий берег і річка, верба полохлива,
що шепоче крізь ніч, кличе в небі сузір’я,
або з вітром співає, немов іде злива.
Це маленький лиш світ у колисці зірок -
і вода, і верба, навіть ніч ця красива.
Подивитися в небо - буденності крок…
навіть в цьому піску безкінечності нива.
30.03.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014
З ретельністю рахує час
старий годинник на стіні.
Єдиний він, уже не раз
переконав, що йде в пітьмі.
Думки спинилися, де він
навіє свій невпинно лад.
Безсонна ніч з усіх сторін
для нього мов чудовий сад.
29.03.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014
Де вільховий гай і дзінзіри весняні;
Зозуля нестримна, палкі солов’ї,
Проміння солодке, повітря духмяне -
Початок весни, там її ручаї.
Де вільхи в сережки себе одягнули
і скрізь половіє вогонь-жовтеці.
Здається, що тане в цих гранях минуле,
Що час зупинив у хвилини оці.
30.03.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2014
Весни настали теплі ранки,
Летять, у небі журавлі.
Туди де квіти-вишиванки,
Земля у росяній траві.
Єднає світло, поклик серця
і кожен помах їхніх крил.
Єдине місце, рідним зветься,
Куди летять з останніх сил.
25.03. 2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489049
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014
Нас час - нестримні кораблі;
Пливуть життєвим морем.
Літами в пошуках землі
Свою ми долю творим.
Як риф чи хвиля - є кермо,
Та серце відчуває:
Що ми загублені давно
Десь там за небокраєм.
20.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
Бджола мовчить, та є жало -
і в нім для чогось є отрута.
Шумить в буденності крилом -
Не наступи, зумій почути.
В роях летить, не бачить бід -
Спливають тихо дні у праці.
Лиш мрії: квіти, небозвід,
і рідний вулик – не палаци.
Бджола терпляча і мала,
(Годує трутнів - аж надуті)
Але сердита і права,
Якщо вона сьогодні в смуті.
Коли летить вже бджіл сім’я
З журбою, сумом і грозою.
Славетні страх тут, метушня –
Тоді стають самі собою:
Одні махають і кричать,
Хтось за бугор втече далеко.
Бо бджіл багато, ціла рать;
Вони у гніві – небезпека.
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
Нахмарилося так, що загубив усе
Поміж краплин дрібних, в полоні у небес.
Затягує, несе, як полотно рябе
Ці хмари, мряка, дощ незмірно-сірий весь.
Згадалася лиш мить інакша й відчуття…
Зустрівши погляд твій, ти мій спіймала враз.
І світ уже не той, і небо, і життя,
Чи був тоді цей дощ, дощем пустих терас.
д.н.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461469
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2013
Буває так що обернешся -
та бачиш віз, усе важке.
І кожен раз інакше зветься
Життєво, кожному близьке.
В ту мить буває розумієш:
Стремління створює шляхи.
Живуть життям надії, мрії -
Ідеш, не їдеш ти верхи.
Життя - не те, що тягне воза,
Бо воза того тягнеш ти.
Дають заряд життєві грози -
Стежки, дороги, час, мости.
І через річку воза тягнеш.
Хтось тягне яхту… капітан –
Ковтає воду, йде поважно,
А хтось із плугом через лан.
Буває так, що обернешся –
Той віз ровесник же літам.
Лиш не лишався біль у серці,
Мов слід коліс від возу там.
2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461451
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2013
Серед тиші діброви зростала маленька липа. Навколо неї росли високі дерева і поодинокі, з рідким листям, кущі. Липці здавалося все навколо красивим, чарівно-дивовижним і неповторним. Як інакше, коли навколо весна, а вона щойно прокинулася в теплих променях весняного сонечка.
Ще торік, липка виросла з насінини, яку випадково принесла сюди пташка. Маленьке деревце мріяло, зрости і побачити красу синього неба, далекі небокраї та політ птахів.
Вона грайливо лоскотала кущі бересклету та ліщини, що росли поряд та шуміла своїм ніжно-зеленим вбранням, або слухала маленьких пташок, які співали, сховавшись серед листя.
Час спливав. Згодом підлісок залишився внизу, а оточуючі дерева стали вже не такими високими. Липа виросла та стала струнким деревом. Її мрія збулася, вона побачила небо, привітне сонце, всю красу і тепло його світла.
Та коли набігали хмари, дув сильний вітер і починалася гроза, її хотілося повернутися в той час, коли вона була маленьким деревцем.
- Сховай мене будь-ласка! - просила вона крислатого клена, що ріс поряд.
- Ні, я не можу, - відповів той,- бо вже виріс настільки, що не можу бути вищим, щоб заховати тебе своїм гіллям.
- Сховай, будь-ласка! - зверталася вона до старого ясена.
Але той, здавалося, не чув прохання берізки. Він лиш згадував часи, коли тут ще була простора галявина із співочою осикою. Це було так давно, що крім нього, про це ніхто не пам’ятав. Він як завжди розповідав і розповідав, але ніхто йому не вірив.
- Хоч ти мені допоможи! - прохає розлогого дуба, який ріс так далеко, що здавалося неможливо почути благання липи.
- Добре я спробую. - почув і відразу погодився той.
Він був старий та скрипучий. Вже не пам’ятав скільки йому літ. Але за свій довгий вік, він завжди помагав лісовим мешканцям, якщо це було в його силах. Тому в лісі його поважали і завжди прислухалися до нього.
Але як не намагався,захистити липу - йому не вдавалося. Він ріс далеко від липки, тому розлогості йому не вистачало, щоб заховати її від негоди своїми гілками.
- Вітре! Послухай мене! - кликав він вітер. - Не дми сильно на липку, яка росте неподалік.
- Добре-е-е-е, - шумів той і полетів в далечінь. А повернувшись, завів легенький танок навкруги липки. Та дуже зраділа цьому привітному товариству і навіть повеселішала.
- Лети на хвилинку сюди! - звернувся дуб до хмаринки.
Та прилетіла і подивилася на нього:
- Що тобі старому потрібно?
- Хмарино, не ховай сонечко від липи, а лише поливай її теплим дощем.
- Добре, я спробую, - відповіла вона, і здійнялася високо в небо. Вже звідти, назбиравши теплої літньої води, окропила дрібним дощем липу, яка стала чистою і красивою, її кожен, навіть маленький, листочок виблискував на сонечку.
Дуб лише із блискавкою не знав як домовитися, так як із нею ніхто не розмовляв. Коли вона приходила, завжди гримала на весь ліс гучним громом, лякала всіх своїми спалахами, а інколи могла і поламати дерево поділивши його навпіл. Тому дерева її, чесно кажучи, боялися, і уникали з нею розмов. Але дуб все таки вирішив поговорити. Дочекавшись,коли вона в черговий раз прийшла, вигукнув:
- Блискавко,ти розумієш лісову мову? - запитав у неї.
Та ж у відповідь мовчала. Не довго, бо гримнула і спалахнула щосили. Але відповіді не було. Тоді дуб вирішив покликати на її власній мові, яку чув і вже вивчив за свій довгий вік. Ту розмову чули звідусіль. Але домовитися так і не вдалося. Відтоді, як тільки приходить гроза, дуб продовжує розмовляти з блискавкою, намагається порозумітися. Про що їх розмова, ніхто не знає. Інколи вона так сердиться, що може вдарити дуба. Тому під час грози, краще бути подалі від високих дерев, а особливо від старого дуба, тому що десь поряд з ним страшенна і безжальна блискавка, з якою він ще намагається домовитися.
А липа відтоді вже забула про своє прохання. Тому-що її завжди розважав тихий вітерець, а інколи заходила в гості та сама хмаринка і приносила гостинця - рясний дощ. Хоч дощі зрізка були із блискавкою, але коли поряд були справжні друзі, вона нічого більше не боялася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459088
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.11.2013