| Сторінки (1/23): | « | 1 | » |
Під льодом шкіри ледь пульсує сонця карлик.
Блукають струми щастя й суму в серця гирлі.
Бунтує лиш любов. Зорить її кришталик
В тісних тунелях вен. Десь там, в душі міжхвиллі.
Любов, як знак, відбиток світлий сонця в мені,
Нуртує вкрик, вулканить, кличе, будить жити!
Немов джерел глибинна сила й щедрість в жмені
Кохати ніжно, щемно зве. Тебе любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2015
В старім вертепі днів, думок, чуттів і весен
Чекаєм вперто ми своєї миті й ролі.
Любов не раз умре і дивом з див воскресне.
Такий спектакль життя, бо в нім сценарій долі.
Вчимось любити щемно. Щиро, як в молитві.
Тату зірок носити в собі таємниче.
Хоч втрат і ран, звитяг і сліз в кохання битві
Немало є. Та ми пройдем. Бо небо кличе.
Любити над усе! Рости в своїй любові.
У вічній п’єсі двох сердець. Де я і мила.
Бо сотня сонць в єстві пече. Та ми готові.
Ікари душ сплітають в сонці щастя крила.
P.S. трохи сире ще. бо експромт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2015
Дні у хрестик- нолик. Буднів креслю сірість.
В чорно-біле настрій. Час – рядком без крапки.
Тільки коми смутку. Ніби карб на шкірі.
Доля, ніби клітка. Ставить в певні рамки.
Рвеш себе на дзуськи. Жити. Треба жити.
Все єство, як рана. Знов бунтує вперте.
Хочеш чи не хочеш. Стертись вщент чи тліти?
Сум корчує тяжко. З кров’ю з мене серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2015
Чорнильним сумом перепалить серце ніч, -
В снігах твоїх мовчань втопилось небо.
Трикрапки слів порожніх так болять мені.
Прострілені дірки зірок. Без тебе.
Комусь із нас кортить пограти в нелюбов.
І ждати щастя знов століття болю.
Сльозами рвати тіло після молитов.
Чи битись вперто. Чи зійтись без бою.
Розчинить нас безжально і бездумно час
У веснах тих, де ми в любові квітли,
В гіркій холодній каві днів, думок, образ…
В змілілих душах враз змаліло світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2015
Шукаєм смисл життя в Давида чи в Куельйо, в Кафки.
І в попіл вірші, як давно колись робив Овідій.
Бо зграї чорних дум не хочем дати вітру й небу.
І палим всі мости, нехай затерпнуть давні рани.
Чекаєм, доки нас палитимуть гріхи й образи.
Мудрець сказав, що кожна клітка жде свою ще птаху.
Дорога долі, як хижак, хапає своїх бранців.
Вона, немов рука, що міцно враз стискає камінь,
Щоби жбурнути в іншого, а не відкинуть обіч.
Хоча в тяжкі часи самі не чуєм свого серця.
А хочем, звісно, спраглі, щоб його почули інші…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2015
З потрісканих амфор із вулиць змертвілих міст
Крізь сіль сторіч, каміння сліз і хрестики тіл
Кривавить час вином терпким в незгоєний біль.
І смуток їсть усе. І холод в руїнах душ.
Шукає небо в чиїхсь очах відбитки доль
Чи мітку страху в тих, що в черзі за сонцем йдуть.
Чекаючи жертву… А, може, наступний ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2015
Ми, як білих метеликів ляльки-мумії,
Не навчились літати, жити і думати.
Хоч дивуємся часом і ждемо приховано
На світло, на свято, на сонце надії якесь.
Тебе прораховано, дні спрограмовано,
Ще в минулім житті прораховано все.
І ця мить – «де жа вю», що вже було колись.
Байдужістю, злом, нетерпінням усіх інфіковано.
І в кожного ніби ліміт і проблем лабіринт.
Як жити чи вижити в дикім оцім серіалі,
Де шансів так мало і більше питань?
Втікати до себе у мушлю чи в задзеркалля,
Від бруду і блуду, від фальші й іржі.
Таїтись, як вийде, між дурнів і мудрих.
Ділити себе без жалю, як риби, хліби і вино…
Ліпити собі пластилінових карликів-ідолів
Й не бачити вперто сірих фантомів масу,
Весну і небо. І сміх білозубих красунь…
Хоч збридли маски і стерті майже очі,
Ми дурим себе, що мине, і що порох ще є.
Встаєм - лягаєм, ходим по колу, як час та інші.
Спокійно-наївно-дитяче. І без надриву.
Хоч вірити треба. У щось. У маленький виграш.
В життя і у себе. У шанс. У друзів, у тебе.
Як в казку стару із незмінно щасливим кінцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488985
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014
Вересніємо сумом в очах журавлів,
Бо так мало тепла нам і світла.
На камінних хрестах наших душ
Ще голосить вчорашнє небо.
В холодній музиці байдужих кам’яниць
Палить в зневірі сірі обличчя осінь.
В чорних квадратах німих вікон
Тихо безбарвіють очі, іржавіють думки
І топляться теплим воском пам’яті,
болем німим тліють чужі життя.
Там шукають нас вперто тіні надій
Чи долі чиїсь, чи ідоли хитрі.
А ми пластилінові карлики духу.
Свободою п’яні, часом зранені.
Читаємо світ між рядків і ростем голосами
Хто до неба, хто до землі, до мурахи…
І вертаєм додому, де нас відспівують сни
І розривають дні, ніби кров і плоть
Перепрілого листя й дощів.
Складаємо в пазли світло любові
В молитвах ненароджених сонць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.11.2013
Перебродять снами ночі,
Переблудить серця сонце,
Переспіють щемом очі,
Перехвилить небо глянцем.
Перетліють зорі в тишах,
Перев’яже листям осінь.
Пересніжить, перепише
Час усе, що було досі.
Переклеїм років фото,
Пересвятим дні любов’ю.
Що нам світу срібло - злото?
Ми щасливі йдем з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2013
Жовтим снігом осені
Ліпить казку сум щоночі.
Тіні снів скуйовджені
Нам стрясають сутінь в очі.
Сивим листям - попелом
Сіє ніч тепло останнє.
Коле серце пострілом,
Кришить час німі питання.
Мерзнуть верби карії.
Знов циганить пальці холод.
В мені осінь стАріє,
Лічить вголос листя кволо.
В храмі неба змолено.
Сонце ночі білим збігло.
Світять душі зболено.
Зір хрести стікають сріблом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2013
Ангел світла ліпить нас із сонця глини.
Ледве світять Небом душ хрести одвічні.
Ми несемо в світ любові хміль полинний.
Серцем в серце носим БОГА спраглим грішним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2013
Байдуже скреслю осінь цю важку, напевно.
Як день, прожитий марно, тихо, сонно.
Вона мене святила Бродським і Шопеном.
Труїла вперто сумом, листодзвоном.
Сховаю осінь в схрон, де сплять невдалі вірші.
В старі пісні, в стежки. В безсоння муки.
Нехай собі живе в душі глибокій ніші.
Її мінор пече, як біль розлуки.
Все тихше б’ють її дощів старі тамтами.
Скавчать ледачо злих вітрів собаки.
А я блукаю, мов берізки лист, роками.
У небі пам’яті, … як пух кульбабки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2013
Враз чомусь згадався хлопчик Буратіно.
Той, що в диво вірив там, в Країні Дурнів.
Чом так мало дива, дурні ж є постійно?
Певно, світ змінився. Менш живуть розумні.
Часто чую фрази нелітературні:
- Ти такий наївний і простий, як двері!
Сам кивай частіше і «коси під дурня», -
Значно легше жити. Менше тратиш нервів.
Часом глянеш ввечір, - всі такі гламурні.
Їм плювать на інших, жесть життя і ціни.
То дуреп чимало. То багато дурнів.
Все шукають – ловлять свого Буратіно.
Що нового в тому. Так в житті буває.
Це як на базарі: хтось когось надурить.
Ми на це спокійно очі закриваєм,
Поки з нас раптово враз та зроблять дурнів.
Хтось почне сміятись: - Вам від того гірше?
Так вже мусить бути. То життя вистава.
Інший скаже мудро: - Може, то на ліпше!
Як же жить без дурнів? Просто нецікаво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455619
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2013
Складна життя все ж математика.
Бо час – не сума квадратів катетів.
І гострі кути, і щось недоведено.
Комусь паралельно чи рівнобедрено.
Варіанти завдань маєм значно складніші.
І навіть списати нема в кого більше.
Є самостійні щастя, нервів, болю.
І приклади зрад і втрат, нарікань на долю.
І вічна задачка лишитись самим собою.
Не боятись креслити, помилятися,
Бо найлегше впасти, стати, здатися.
Почуттями, думками чистими
Доводити вперто свою істину.
Учили, писали чорним по білому.
Та не навчились таблички ділення.
Шукаєм в снах периметра свідомості.
Квадратні корені у невідомості.
Якісь ікси боргів та ігреки-втрати.
Когось додавати, когось стирати.
Як аксіому має знати кожний –
На «нолик» друзів множить не можна.
Не кожен рішить непросте завдання -
Своїх гріхів складне рівняння.
І купить двієчник свій варіант за доляр.
А ти доводь свою теорему долі.
Рахуй, вираховуй. І, може, вдасться
Сказати внукам, чому дорівнює щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2013
В півмовчанні нас обох чомусь не чути.
Лід напівдумок. Вода півслів хлюпоче.
Ми змаліли в тиші, наче ліліпути.
Тільки очі в очі. Хочеш чи не хочеш.
П’ю тебе, як ніч. Смакую, наче каву.
Ледь гірку, терпку. Гріхами нерозчинну.
Ти мені на щастя, муки чи на кару?
В шахи нервів часто граєм безпричинно.
Між дощів і сонця. Між вовків і гончих.
Стиснуті у собі. Стерті вже до краю.
Ми таки щасливі. Хоч життя не конче.
Почуття міліють… Але не вмирають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2013
(пісенька)
Хтось нові відкриє зорі,
Різні АЛЬФИ і ОМЕГИ.
Серед тисяч інфузорій
Я ж така собі амеба.
Ще в якомусь, певно, класі
Я давно собі вже втямив,
Що в нікчемній сірій масі
Я всього лиш біла пляма.
Щось німе, маленьке, сіре.
Певно, іншим так і треба.
В днів бездонних чорних дірах
Я така собі амеба.
Лиш кивай і стисни пельку:
- То не твоє, вуйку, діло!
Сядь собі й мовчи тихенько.
Нащо нам ворона біла?
Серед велетів ми воші.
Де в житті оцім пробитись.
Блати, хати, статки, гроші.
Що ж маленьким нам робити?
Хтось кричить: - Не грай вар’ята!
Тягнеш свого воза тихо.
Копнуть так, що зблиснуть п’яти.
Не буди, одначе, лихо.
Між акул крутих не рипайсь
В цім житейськім пеклі-морі.
Ти мовчи собі, як риба,
Все ж цілішим будеш. Сорі!
Хочу я котом чи птахом.
Де мені до тигра й лева…
Інші ж кажуть: - ти мураха,
Інфузорія, амеба.
Ставить час питання руба:
ХТО ТИ В СВІТІ ПРОСТО НЕБА?
Або ще зростеш ти дубом,
( Може, звісно, й «вріжеш дуба» ),
Або жити, як амеба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454425
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2013
Береза сива зичить в неба очі.
Ліщини тінь в молитві б’є поклони.
Лякають вікон сни, як поторочі.
І в сонця храм спішать ченців мільйони.
Гуде, дзвенить весілля вітру пишне.
Жде гостів хліб на неба рушничкові.
І стисне серце світле, … та колишнє.
Таке щось ніжне, чисте, світанкове.
Краде кропиви клан старі стежини.
Граки плетуть сумні казки неспішно.
Хапає чиюсь осінь кущ ожини.
І я свою комусь віддам невтішно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2013
Дивлюсь кіно життя в екрані рами.
Знов крутить осінь слізні фільми про дощі.
Один канал, (хоч клацай до нестями).
Нема нічого, бач, в ефірі для душі.
Ліхтарик серця будить ніч тривоги.
У нім танцює вогник сонця, синь весни.
Вже збрид цей мокрий смуток до знемоги –
Простий сюжет банальний осені сумний.
А ніч в концерті листя стоголосить.
І тихо множать сум на темінь перші сни.
А серця космос інших ритмів просить –
Не кантрі, блюз, не джаз, а рок стрімкий весни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2013
Голодні пси страхів уже на півдорозі.
Крадеться тихо в серце сум, як хижий звір.
То осінь нас лякає, люба. Мокра осінь.
Женуть вітри й дощі із вікон чорних дір.
Втікав сто тисяч раз від тебе і від себе.
Не знав, чи серце – щит, чи вмілих рук стріла.
Століття ніби ждав. То знає тільки небо.
Тепер і осінь судить нас, як той Пилат …
В пустих словах згораєм знов, як змерзлі трави.
Хандроз, як осінь ця, пройде, переболить.
В душі – дощі. Любов – сердець війна без правил.
Здирає шкіру з нас. Стирає до золи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453030
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013
Втікають зебри днів, і ми, як звірі
На клапті рвемо час на радість, біль і страх.
Ми - тіні чорно-білі й жовто-сірі.
Розп’яті сонцем, тихо тлієм на вітрах.
Нервуєм я і ти. І осінь з вітром в парі.
Не знати хто в погоні цій легка мішень.
Чи жертва ти, чи кат в життя сафарі,
Чи просто ситий глядач в цей момент лишень…
Гризуть лемури п’ятниць сон і спокій.
Закони стада нас тримають міцно так.
Біжиш і вбік не ступиш пару кроків,
Бо впадеш враз від ран чи інші вмить з’їдять.
Мисливців маски часто одягаєм.
А часом жертви ми, бо Богу все ж видніш…
Що нас з тобою зараз не вбиває, -
То з часом, кажуть, робить нас таки сильніш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2013
Крізь неба старого тріщини
Йдемо панами чи нищими.
Станемо вищими – нижчими.
Щось зростимо чи знищимо.
Може, впадемо з іншими.
Купим, вкрадем, позичимо.
Долю, розум і гроші клянчимо.
І підем, як вода. Непробачені.
Байдуже, що часом ницими.
Що сліду свого не лишимо.
Біжимо кудись гончими.
Камінь носим і зуби точимо.
Плачем платимо. Ранами. Ночами.
І не знаєм, чого ми хочемо…
І гріхів, і добра накопичено.
Все одно,- на могилу зичимо.
Міняємся знов обличчями.
Ліпим ідолів. Бога ж кличемо.
Але з часом стаємо ближчими.
Проростаєм у неба тріщини.
В прагненні чогось чистого,
В пошуках шляху ІСТИНИ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2013
Згоріло листя світлом суму геть вночі.
Збирають зранку сміх калюж рясні дощі.
Ясна печаль хита душі найтонші фібри.
І пишуть кожен крок мені думок верлібри.
Холодний чай очей спиває вітер враз.
І листя жовтий вальс звучить, як парафраз.
А я дивлюсь увись, де птаха в крил пориві,
Де стражать осінь леви неба сивогриві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2013
Павук мотає стрімко крайнє коло літа.
І дикий щем тепло душі стирає в прах.
Терпким вином думок гранчак єства налито,
Мої малює очі осінь на вітрах.
Фальшивить десь вгорі вороння. Змерзло, певно.
Людьми зрідіє місто, змовкне без тепла.
Кричу! Бо хочу сонця дозу внутривенно.
Бо розум вперто не коннектить в цей бедлам.
То злидням неба хтось гріхів своїх позичив,
Без німбу сонця йду, як тінь, напівсвятий.
Читати листю пізній дощ, як мудру притчу,
В кулак стиснувши хліб і дні сумні сльоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451829
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2013