| Сторінки (4/302): | « | 1 2 3 4 | » |
Він каже: якщо зима, то сама будь світлом.
Іскриться крига, замерзлі вікна, неначе книга.
Льодова казка. Великі діти, снігами вкриті,
У неї вірять.
Якщо не спиться, я потримаю, каже, тебе за руку.
Морозний вітер, неначе ситцем, витрушує муки,
І від полегшення виступають прозорі сльози.
Висять бурульки і, гордовито виблискуючи на сонці,
Потроху тануть.
Він каже - якщо ти ні в що не віриш, то я зостанусь.
Сніжинки сиплються і, кружляючи, кличуть в танець -
Ніяких правил або обмежень, жодних дистанцій.
Гуляє вітер, лунає вишукана холодна музика.
Заплющу очі.
Повірю в тебе.
Свічуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2021
Не доводячи, не пояснюючи, не прощаючись услід,
Ти лежиш у моїх обіймах: первозданний, неначе світ.
Розкажи, як народжується світло, як дозрівають жита,
Як невтомні соняхи повертаються до свого джерела
Багатьма допитливими чорними очима.
Тільки ми - не обтяжені нічим, не обмежені у годинах,
Невловимі для простору, переплетені у тінях,
Лише блимнувши, обпеклися любов'ю і нею очистились.
І тепер обіцяй мені жодних обіцянок, жодних істин,
Жодних правил, жодних літер і надто - чисел.
Ти лежиш у моїх обіймах, як ноти в пісні.
Бережи мене, бережи себе, бережися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
Я міняю усе, чим так дорожу, на прощення -
Єдину перлину на порцеляновій кулі світу.
Сонце цілиться у неї, підбиту і зношену,
Прогріває усі скам'янілості своїм ніжним світлом.
Це Ти явив себе - вірний лебідь, що горнеться до людства,
Чисте небо, літня гроза, гірський спокій, весняні повені,
Ти стільки разів народжувався у наших серцях, так схожих на пустки -
Пробач, ми жодного разу цього не заслуговували,
Живемо, неначе життя - це ніщо, неначе - це марево,
Неначе ми хочемо тільки мати й любові не знаємо.
Різдво - це кожен раз, коли ми прокидаємось з наміром
Не стати, зневірившись, згарищем для Твоїх надій,
Допоки ми мріємо. Допоки боремось із темряви товщею.
Є стільки всього, чого ми іще не збагнули.
Я міняю усе, чим так дорожу, на прощення -
Єдину перлину на порцеляновій кулі світу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881393
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
Ким ми стали. Незнайомці, подорожні, мимоволі, мимохіть,
Сталактити, що порожні, крізь породи, б'ють прохід.
Твоя доля, твоя воля, твоє слово, твоє все,
І життя - мов на долоні, і свобода - твоя зброя - в моє серце.
Я люблю тебе. Як сповідь. Наче повінь, наче лава...Наче ти.
Скільки йтимеш ще до бою, і за кого, й проти кого далі йти?
І я знаю вже напевне, що забрали тебе в мене, мимоволі, мимохіть...
Скільки вас було у неї? Я ж - мов та трава зелена. Не ходи.
Я покличу - обернешся, але в неї, наче в сонце крізь пітьму,
Ввійдеш - рицар в обладунках. Хто чека твоїх цілунків і обійм?
Не вона! У її обоймах дещо, що стискає твою душу і болить:
Війна кличе за собою, і життя - мов на долоні...
Не ходи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
Душа – повний глечик весняних дощів,
Моє тіло для тебе – тільки молоко і кров,
Хіба це не любов – вірш, що нарешті прийшов,
Щось, що ти не шукав, але раптом знайшов.
Все, що я знаю про твоє тіло – стрічкою шов:
Досі чути, як марширують сотні солдат.
Удар серця, схожий на підземний поштовх,
І розлами, що видніються у твоїх очах:
У зіницях – постріли, гамір і смерть,
Що вороже плескала тебе по плечу,
Хочеш плач – я побуду поруч і помовчу,
Я так само бачу, як світ іде шкереберть.
Що боровся, допоки ставало сил,
Що життя твоє зсередини вищерблене вщерть.
Твоя жертва, яку ти поклав на вівтар добра,
Ти побачиш, нарешті, куди вона привела,
Ти дізнаєшся те, що Авель дізнався про Каїна.
Ти так довго вертався до себе, додому,
Я так довго до тебе йшла, нерозкаяна.
Хіба це не любов – дивна таїна,
Відчуття світлого і щемливого приречення,
Ці слова,
Написані втомленими Божими руками
На моєму глечику.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2020
У найнеочікуваніших місцях - жива,
Хвилюється знову душа - болить,
У безлічі міст залишила слова,
Які воліла б не говорити.
Тому що люблю - не маю меж,
У серці палає вогонь - пожежа,
Свічуся до моря неначе вежа
Маленького острова маяка.
Здригаюсь - і ось вже твоя рука,
Долоні - променями по лицю,
Тендітне щось тілом моїм блука -
Здається, вицілував мене всю.
Дозволю, тобі, хоча б на мить,
Моя пожежа - твоя вода,
Хвилюється знову душа - болить,
У найнеочікуваніших місцях - жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2019
Немає нічого простішого: мої стегна і твоє тіло.Тільки вір мені. Бо віра - це витвір мистецтва. Ти - картина із поцілунків, поразок, подвигів і знов - обіймів. Я - мелодія рук і губ, що не вміють просити. Це не треба заслуговувати чи пояснювати; я хочу вірити тобі, бо віра - це витвір мистецтва. Хіба це не ми - довготерплячі, милосердні, не заздрісні... Теплі. Усього сподіваємося і усього терпимо. Хіба не тому я починаюся у тобі прозора, неначе дзеркало, довірлива, наче дитина, відкрита до всіх твоїх рішень. Як вірш, як вихор тепла у спині. Мій найкращий друг, найзапекліший ворог мій. Це ти єством до мого єства говориш, картина до мелодії, наповнюєш мене ніжними смислами і втомою. Життя зароджується у моєму лоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842154
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2019
Іноді ти дивишся на мене такими очима…
Випалені поля, пекуче сонце, жар пшениці,
Хліб щойно закинутий до розпаленої печі.
Чи змогли б ми любити без питань недоречних?
Вірити без бажання підлаштувати, змінити, покращити,
Стати навшпиньки, дізнатися правду як передбачення...
Відмовитися від усіх змов поза любов’ю?
Іноді я дивлюся на тебе очима втомленими…
Холод, зимове море, шипи трояндові,
Снігова кулька, щойно зліплена змерзлими пальцями.
Тоді здається, що ми просто діти, яким подобається гратися,
Що ми вигадали таємне місце, в якому все заховали:
Маленьку ніжність, чари, від яких серце шаріється, і ще –
Від усіх страхів, усіх вагань – пару золотих ключів.
Іноді ти дивишся на мене такими очима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841758
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.07.2019
Ти кажеш, люди люблять героїв і палачів,
Ти кажеш, вони собі і герої, і палачі - самі,
Ніжність загоряється у кінчиках твоїх пальців
І в розумі утомленому згасає.
Мені важко визнати. Не сплю. Не пускають очі.
Гасає думка: немов обпечена, до блиску вичищена.
Раптовий світанок здається розніженим і дівочим,
Він відає нами і ними. І смертним. І вічним.
Втомилась. Не плачу. У вікна повзуть перші промені.
У тиші видніше - нас двоє. Герой і палач.
Пронизую серце лицем твоїм, знайомим до болю, та
Знаю, що ти маєш рацію. Втомилась. Не плачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841756
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.07.2019
Жовтень прийде швидше, аніж ти думаєш,
Гумові чоботи захистять твої ноги, але серце…
Як ти обдуриш твоє серце?
Кажеш, усе це було чесно, усе, як і мало бути,
Кажеш, грядуть дощі, грядуть справжні зливи,
На тобі парасолю і іди собі, забувай:
Я у минулому,
Ти у теперішньому,
Я у майбутньому,
Ти у теперішньому,
Осінь вирішила сама,
Її стопи завжди ведуть до вокзалів
І сірих летовищ.
Пам’ятай тільки:
Що б ти тут не лишив,
Якою б не захищався зброєю
Від вигаданих чудовиськ,
Камінь, цей камінь твоєї душі,
Рани, ці рани твої, недоліковані, незагоєні,
Болі, ці болі – мої, прощання, оскомини,
Те, від чого божеволію,
Те, що тебе поневолює,
Те, що здавалося грою, –
Все
Забираєш з собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2018
На що обертається жінка, якій боліло?
Чого шукає жінка, якій болить?
Як море, говорить хвилями - своїм тілом,
І тільки вода солона - не можна пити.
Пісок западає в серце, і от - не спиться,
Всезряча Божа зіниця дивиться вниз,
І кожна сторінка життя - із лицей і істин,
І кожне прожите місто - Його душа.
І кожна квітне, із болю, ковтає сльози,
Палає неначе троянда у царських садах.
І хвилі скоро змінять терплячі морози,
І прісна вода стікатиме по губах.
На пристань причалять відповіді -
Як завжди, з запізненням,
Пастельні гранітні виступи застигнуть в мить.
У всій величавості світу, його невизначеності,
В його повітряності, його приземленості, на його крилах,
На кого молиться жінка, якій боліло,
Кого розшукує жінка, якій болить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2018
Крокує полем серпнева жінка.
Вже стигле серце і шкіра - житня,
Багряна сукня, немов пришита
До ніжних вигинів її стегон.
Тому що світ починався зі світла,
Тому що очі її вже ситі, -
Вона прозора, немов укрита
Солодким вітром.
Збирає сонце в свої корзини,
Ховає пожитки свої у травах.
А далі – тільки озиме жито...
Крокує полем серпнева жінка.
Не ображається. Не прощає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2018
Ліжко пашіло твоє любов'ю,
Я наповнювалась тобою,
Як річки навесні наповнюються водою,
Наче місяць, що доходить своєї повені...
Ти просив мене говорити іспанською -
Я, натомість, говорила мовою,
Досі - невідомою нікому,
Тепер - відомою нам обом.
Задихаючись
Я запитувала тебе про істину,
Обіймаючи тебе
Я дізналася, що вона завжди
Ховалася у наших тілах,
Що вони і є
І поезією, і музикою, і танцем,
Що торкаючись шкіри пальцями,
Що цілуючись нашими серцями, ми лишень
Рятувалися,
Рятували
Одне
Одного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2018
У цьому світі, ненажерливому до грошей,
Де кожній душі бракує часу на спокуту,
І я - вояжер, і ти - вояжер.
Чого ти шукаєш тут,
Тут, де є уже все?
Бо я вояжер,
Що шукає твоє лице
І блиск у твоїх очах.
Валіза у мене - одна,
Я несу у ній час,
Бо тільки для нього і
Стало місця.
Легкий, наче джаз,
Про нас й не про нас,
Забутих всіма,
Ще гірш - одне одним,
Тому - і Богом.
Я їду туди,
Де сонце
Купає в воді
Натруджені свої промінці,
Де місяць
Остуджує
Бліде своє серце.
Туди, де знаходжу
Лице твоє,
Себто спокуту.
А ти, вояжер,
Чого ти шукаєш тут?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2018
Кришиться, як бізе,
Ніжність в твоїх руках.
Добре, якби в роках;
Якби у них була справа -
Було б все одно:
Вишні ж бо зацвіли
Й після цієї зими,
Довгої, наче світ,
Що зацвіта із ними.
Вірую?
Майже у все.
Згадую твоє лице,
Шкіру твоїх долонь,
Зараз, в повзучій зелені,
Все це - неначе сон:
Листя пада донизу.
Біла, немов бізе,
Дивлячись на твій літак -
Ти і залізний птах -
Кришусь в твоїх руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2018
Витвір моєї уяви, вихор в моєму серці,
Знаю, що вітер ходить просторами тіла,
Це релігія - вірити в те, що тобі боліло,
А тепер отримало крила й здійнялось в небо.
Поливаю тебе, мій чагарник, що от-от зів'яне,
Обіймаю тебе, обтікаю тебе руками.
Називаєш мене своєю синьою хмарою,
Але я вода, я вода, мій Ікаре.
Ця мозаїка - із глибоких клітин твого тіла -
Доторкнутись. Поцілувати кожну із цих причин піти.
Це релігія - вірити в те, що тобі боліло,
Це релігія - в тебе вірити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018
Ходити по колу -
Завжди повертатись до тебе.
Між нами, нікому -
Світилам лиш, що снують небом.
Лежить між устами,
Неначе тягучим сплавом,
Повітря, що осідає
В легенях молочною гущею.
Надихались вдосталь -
Скажи, що між нами?
Не муч себе.
Скажи, що між нами, роками,
Руками укладена відстань,
Що пам'ять, як камінь,
Тримає нас ближче до низу,
Що їй недостатньо
Лиш ріски, якою є близькість.
Це я, кинь цей камінь!
Це я, що розпалює ніжність.
Плекаю вогонь цей, немов Прометей,
У стеблах,
Щоб потім горів
У кожній із твоїх рис,
Щоб потім, укотре, як завжди,
Вертатись до тебе,
З теплом,
Із яким пілігрими вертають додому.
Між нами, нікому,
Ступнями
По місячній повені,
На спині
В глибоких сонячних плесах,
Шукати тебе по життю,
Як свій шлях,
Очима.
Ходити по колу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780778
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018
Ніхто не йде цим світом один -
За кожним слідує його паства
Минулих радостей і нещасть, -
Мовить до нас Господь
Передчуттям листви,
Що буде дарована нам весною;
Мовить квітами у передпокоях
Неосяжного царства сонця.
Серця мого досі ставало на всіх,
Хіба воно не змогло б вмістити
Й тебе?
Небо розвиднюється і, як в дзеркалах,
Землі омиваються у воді.
Втратила лік віршам, що пишу тобі:
Слова линуть за хвилями талих снігів.
Добре, що так, добре, що так, любий мій,
Що нам не випало йти цим світом одним.
Хай про це нагадує тобі
Пульс у лівій руці,
Нитці до серця,
Хай про це говорить тобі
Кожна риса
Мого лиця,
Ехом до слів Господніх:
Ніхто не йде цим світом один.
За кожним
Слідують
Мутні весняні води і
Паводки теплоти,
Ніжності і гріхи,
Спалахи від подій,
Тіні людей і
Ті,
Хто просто міцно тримає
Наші долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2018
Хіба можу я звинувачувати тебе?
Знову капітуляція після нападу ніжності.
Зброя моя як оголеність цього вірша
Може вбити тебе хіба голодом, яке відчуває серце.
Ми з тобою, неначе сполохані найлютішим ворогом,
Ходимо по любові, мов по тому мінному полю,
Знаю, що ворог наш, як і ми, боїться болю,
Знай, що мені не соромно і не страшно
Лише перед Богом,
Залишки залиш іншим -
Мені
Можеш не лишити нічого,
Хочу лише
Твої очі.
Якщо це була така гра,
Хіба ми не програли одразу?
Якщо це був бій -
Це був нерівний бій.
Я
Любила
Тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2018
Змушуєш моє серце частіше битися.
Стишуєш мої думки. Calma, calma**...
Час не пробачить нам жодної гами
Ніжної мелодії цього обману:
Коли ми сам-на-сам,
Коли моя спина
У твоїх руках
Подовжується.
Туга нитка
Змією проковзує
Із твоїх грудей у мої груди...
І раптом,
Немовби видиво:
Весна, таїтянка з картин Гогена,
Тримаючи солодкий плід у руці,
У своїй уквітчаній пірозі,
Заходить
Крізь тебе
У порт моєї любові,
Споруджує на берегах мого моря
Твій повітряний храм із
Півслова,
Півпогляду з-під твоїх очей,
Півдотику;
Бриз твого дихання просочується
В усі його стіни...
Скажи,
Хіба не сюди
Віряни приходять молитися,
Хіба не віра сколихує мене
Західними вітрами,
Хіба це не моя тінь
Здіймається піною
За твоїми плечима?
Скажи,
Мій коханий чоловіче
З шалено смарагдовими очима,
Як
Ти
Змушуєш
Моє серце
Частіше битися?
*- досл. "Куди (ти) йдеш?"; маорійська назва картини Гогена "Жінка, що тримає плід" (на зображенні)
**(ісп.) - спокійно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2018
І не питай, чому сміюся.
В моєму серці
Живуть всі 9 тендітних муз
І відчай б’ється.
І смерть ходила довкола мене,
І повзала туга.
І я втрачала.
Буденне, священне;
Минаючих; друга.
І залишалось завжди у мене
Одне бажання:
Сміятись так, мов сміюся вперше
І мов востаннє.
І навіть очі не видавали тобі печалі,
І тільки б ти говорив й говорив би,
А я б мовчала.
І гул замовк би…
І було б гірко,
Якби не так…
Сміюся.
Нехай тобі кожна зірка
Земних галактик
Світиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2018
"На прощання я завжди обіймаю" -
Говорив колись чоловік із жвавими очима,
Живими і карими.
Добре, що небо усе пам'ятає,
Добре, що його не охопити руками.
Повітря спускається вниз легенями і
Іній прослизує в видихах.
Давай я заплющу очі і ти повернешся...
Але, от лихо,
Зима тягнеться так,
Наче шукає чийогось прощення,
Зодягнута в біле
Остання розкаяна грішниця.
Ось твоя сповідальня, дівчино:
Мороз проникає під шкіру
І там розтріскується,
Палаючи кров'ю,
Неначе полум'ям у каміні
Тіла.
Коли вона - грішниця, думаю я собі,
То хай безгрішний кине каміння.
Час кане у воду,
Тож на тобі льоду, думаю я собі, -
Винагороду за твоє мовчання.
Добре, що небо усе пам'ятає,
Добре, що хоч нагадує,
Що чоловік із живими очима,
Карими,
Стискаючи тоді руками
Талію,
Обіймаючи,
Прощався.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771691
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2018
Ты вернёшься в месяц, наполненный светом,
Будет это "привет" с твоим нежным акцентом,
Словно и не было сотен и тысяч лет этих,
Словно мы никогда не прощались
И земля не спала, укрываясь от мира холодом.
Этот свет, этот блеск золотого города,
Это будет такая радость, которая с голода
Может ударить в голову, сбить с ног.
Ты не смог уйти навсегда, ты никогда бы не смог
Уйти
Навсегда.
Ты вёрнешься в месяц, наполненный светом и
Будет Бог.
И будет зелень,
Ликующая своим буйством,
И будет чувство, ликующее поцелуями.
И бесконечность,
Словно учуяв дурман сирени,
Исполнится толкованиями.
И будешь ты,
И буду я,
И будет это "привет",
Воздушное, нежное -
Начало чего-то большего,
Чего-то вечного.
И вместе с птицами
Придёт их тепло
И твоё сердце,
Цветущее и долгожданное.
Ведь я же знаю:
Ты не мог уйти навсегда
Из золотого города...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767097
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.12.2017
Згадуватиму цю осінь великослізною, великочистою,
Бо тільки сльози здатні очистити.
І Бог лише на хвилину визирне з останнім сонцем
Перед зимовою темінню.
"Ти зрозуміла у чому істина, дитя моє?
Чому я стомлено,
Але упевнено
Веду вас веснами, веду до весен вас.
Ти зрозуміла, чому народжувався,
Чому терпів,
Чому воскресав?
Чому зима, як людські серця, зустрічає кригою,
Чому цей світ лежить пред тебе
Відкритою книгою -
Лише гортай її і...
Не питай мене зайвого,
Досить того, що знаєш,
Чуєш?"
І знову темінь.
І хочеться снігу
Десь поміж соснами,
Щоб аж скрипіло
Пророцтвами серце.
Прощай, добра осене,
і
Дякую,
Господи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2017
Більше за жінку бажану може бути
Тільки жінка бажана і не здобута:
Вишуканість її відсутності,
Яка робить її ще ближчою.
Хочеш комусь сказати,
Але ж любов любить тишу,
Хоча рідніша для неї - далеч.
Серце - пустельне, гаряче, паляче.
Хочеш схопитись руками - а боляче.
І тільки її волосся - сонячне...
І губи упились в червоне яблуко...
Коли не любиш, уже не згадуєш,
А будь-який порух думки - пута.
Більше за жінку бажану може бути
Тільки жінка бажана і не здобута.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017
І лише з приходом зими
Ти побачиш усіх:
Уві сні вони прийдуть -
Такі прості,
І живі, і мертві.
І між них -
Ти побачиш мене.
Навіть сніг,
Навіть сніг,
Сашо,
Не змете мене
З твого серця,
Ти пробачиш мені за це?
І у кризі -
Немов у кришталі -
В твоїй книзі,
В твоїй печалі,
У примарному світі
Раптом стрінеш
Усіх тих, хто мовчав.
Ти побачиш живих,
Що тримають меча,
Ти побачиш таких,
Що схилившись,
В очах
Несуть ніжність.
Ти побачиш мене.
Учорашнім, торішнім,
Себто вічним.
Ти впізнаєш мене.
Бо ніколи,
Ні з чим
Ти не сплутаєш
Мою усмішку...
І лише з приходом зими
Ти побачиш усе.
Ти пробачиш усім.
Уві сні
Мої руки, моє лице -
Ілюзорні і близькі.
Ти вхопишся за це -
А в долонях твоїх буде
Сніг,
А довкола тебе буде
Тихо,
І знов...
Щезнуть всі -
І живі, і мертві.
Ти прокинешся рівно в сім.
Навіть сніг,
Навіть сніг
Не змете мене
З твого серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2017
Боже, нащо Ти зробив мене з квітів,
Чому не з каменю, з кременю,
Чому даремно з'являються вірші,
Чому рядки кохаються з літерами?
Дай мені реальності, Господи,
Дай твердості моєму поступу,
Зима пасує душевній холодності,
Я хочу серце не з крові - з води морозної.
Зібрати б докупи, Отче мій, кості мої,
Дивитися тільки прямо, триматися доблесно,
Мовчати про все, про що хочеться говорити.
Боже, ну нащо Ти зробив мене з квітів?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017
Чого ти хочеш, скажи, чого ти хочеш,
Відколи гордість моя лоточить мене, лоточить,
Ти тиснеш точки, чутливі точки в мені
І мироточать моїми словами твої очі.
А ти не хочеш нічого, ти зовсім нічого не хочеш,
У тебе ночі змінюють дні, а в мене - дні ночі,
І, наче клоччя, снуються коси крізь океани,
І суне осінь...І хіба треба їй наші рани?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017
Думаю, може ти щезнеш,
Просто візьмеш і щезнеш,
Ніжно і обережно - щезнеш.
Так, начебто і ніколи,
Так, наче і не було.
Коле, у грудях коле,
Пізно, але ніколи пізно
Не може бути.
Хочу тобі говорити,
Хочу тебе почути,
Бачити твої очі...
Пізно, але ніколи
Пізно не може бути.
Втома візьме і вижме.
Я не взяла би більше -
Більше ніж ти б зміг дати,
Я не дала би більше -
Більше ніж ти б міг взяти.
Усмішка твоя, карта,
Карта в твоєму серці.
Дихання, я відчуваю, що це
Дихання твоє тане в часі -
Подихів твоїх грація
В рухах стрімкого світла.
Щезнув. І так непомітно.
Так обережно. Так ніжно
Я полюбила в тобі Париж,
Який ти ненавидиш,
Я полюбила у тобі Францію,
Яку ти завжди покидаєш,
Я полюбила у тобі весь світ -
Ніколи не знаєш,
Що наготові у нього.
Близько. Далеко...Близько.
Пізно...
Але ніколи
Пізно
Не може бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2017
Хтось бере ножиці і під дощем обрізає листя.
Хіба не знаю я твого міста і твого серця?
І образ твій, наче світло, крізь небо б'ється,
Щоб вітер почав відлік літ або місяців,
Яка різниця?
Це коли я згадую тебе, то листя падає й
Стираються межі поміж минулим і майбутнім,
Хіба хтось знає напевно, що буде далі?
Тобі ж хай буде тепло і в листопаді, і в грудні,
І так мені буде легше.
І не дарма так швидко ширяться світом пожежі,
І не дарма прокидаються наші втомлені душі кожного ранку.
І поки стежки мої застилатиме сніжним покровом,
Довкола тебе лягатиме ніжний серпанок,
Але хіба не одне і те ж саме для Бога?
Тому завжди і незмінно приходить ніч,
І їй, як тобі, як очам твоїм, сповідаюся,
Я каюсь, бо не ображаюсь і не сподіваюся,
Я відпускаю - і розстилає свої простори небо.
Я бачу море, і твій корабель - той, що з білим парусом
І синім, далеким синім - крізь пошук - його маршрут.
Хіба ж це ти залишаєш мене, мій хороший? Це я сама
Залишаюсь тут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2017
Перший дитячий захват, зусилля волі,
Перший страх відпустити й жага відчути,
Шепіт губ, крик очей - уміння почути:
Ми здаючись вперше підкорюємося любові.
Перші дотики до води, до краси, до трави,
Перший погляд на суть людей і суть речей.
Біль чужих пронизує нас, але не пече
Як пече справжній вогонь любові.
Перший ковток вічності і перших обіймів окови,
Несміливі кроки до вдячності, стрибки до свободи,
Тільки тоді, коли вдовж і впоперек серце проходимо,
Ми уперше приходимо до вівтаря любові.
Перші промені сонця і відкриття, звуки у мові,
Перша печаль і перший удар у спину -
Все, що нас не вбиває, не робить нас сильними,
Все, що нас не вбиває, нас вчить любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2017
Я пила б, я пила б з твого лиця,
Де моє серце, спитай, де моє серце?
Нема мого серця.
І осінь ця наче ситцева, уся
Укрита візерунками твоїх усмішок,
Твоїх жестів,
Осяяна чесністю твоїх очей і
Ніжністю твоїх рис,
Що розпустились ірисами
У цій тиші,
Що забрала тебе.
І хіба якби хтось сказав, що інші
Були лиш вказівниками...
Ми б зіткнулись шляхами?
Ми вмостились під світлом.
Ми заблукали.
І тепер я не знаю, для чого нам пам'ять.
Насправді, для чого нам пам'ять,
Аби мучитись чи аби вижити?
Треба вичавити з себе ці прощальні слова.
Не дивись так на мене,
Я не знаю сама, я...
Всіма літерами,
Усіма зорями,
Усіма лініями, вигинами і колами,
Усіма вимірами і
Усіма вірами,
Аж від кореня -
Я всією душею
Назавжди із тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2017
Й вони приходять, хороші,
Зривають рожі в моєму серці
І залишають по собі ножі,
Аби захищатися.
Пробираються хащами рук,
Відкривають пащі
І слухають.
Напиши мені губи і очі,
Як ти хочеш,
Я завжди упізнаю твій почерк
З-поміж інших.
А одні
Пропливають
Крізь тишу Тихого океану,
А інші
Стикаються
Із льодовиками у Льодовитому:
Вони вчать мене наново дихати.
Пиха
Поважно стоїть на гордині,
Гординя
Спирається на нічкемність.
Нечемно
Торкатися стегон очима,
Знизувати плечима
У відповідь на мовчання,
Хіба тебе не навчили?
Хіба ти і сам не бачиш,
Що досить і твого голосу,
Хіба ти не бачиш,
Як божеволіє навіть моє волосся?
Мов ненароком, забиваєш дощечки,
Майструєш стіни в моїй шпаківні...
Кивни, якщо ти читаєш це.
А вони їдять мене, наче мед - ложками,
Такі хороші,
Що скоро не буде жодної рожі -
Одні ножі.
Хіба ти щось залишив, окрім шкіри -
Скоринку без м'якуша:
Вони шукають у океанах,
А я на суші,
Хіба це не ти зробив мене
Непорушною, зачерствілою,
Хіба не ти говорив,
Що більше сказати нічого,
Хіба не наша провина
Лилася вином
У темряві,
Хіба не так
Розтерзані
Йдуть плаєм любові,
Хіба ти і сам не знаєш?..
Кивни, якщо ти читаєш це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2017
Зріти у корінь, бачити суть речей,
Скинути тебе, наче тягар з плечей,
Нести тебе, наче амфору із вином -
Все одно.
Якщо ти чекаєш - я прийду, взявши те, що є,
Я віддам тобі все своє, все нове, все синє,
Я натомість не проситиму в тебе нічого,
Бог із ним.
Плугом по серцю.
Потім засів із дружби.
Потім змружити очі,
Зібрати мужність руками,
Розпростертися із лугами і все прийняти,
І так само любляче
Обійняти тебе.
Я дізнаюся шифр планет,
Вивчу мову дощів,
Я уперто писатиму ненависні тобі вірші.
Кожен раз скидаючи тебе, наче тягар з плечей,
Все одно,
Розпрямлятимусь і нестиму
Амфору із вином.
І несила буде ні випити, ні донести.
Відпусти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017
Вірою і правдою - тобі.
Колами по воді -
Відданістю мого серця.
Пагін твоєї руки,
Думки твоєї бруньки -
Квіти моєї душі.
Не говори, мовчи,
Листя в твоїх очах -
Шелест зірок вночі,
Я на твоїх плечах -
Пташка на гілці -
Спочину.
Колами по воді,
Відданістю мого серця,
Виросту, попри твій подив,
Ніжністю до твоїх тіней.
На тобі моє тіло,
Плетиво коренів
В крОві,
На тобі мою надію,
Виплекану любов'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017
Нам з тобою обом
Відомо
Як це -
Відчувати себе чужими,
Куди не приший:
Нас народили без ниток,
Без зав'язей -
Ми їх боїмося.
І навіть якби
Ти тонув
У моєму волоссі,
Я не змогла б тебе врятувати.
Так можна і все життя
Спостерігати,
Дивитися
І не побачити.
Навчитися
Збирати себе докупи,
Нащупувати у темряві
Твої руки,
Твоє серце,
А потім
Розсипатися чистотілом
На твоє тіло,
Щоб вилікувати.
Якщо втікати -
Лише щоб шукати своє місце.
Ти посміхаєшся і вчиш мене
Не шкодувати -
Це так іронічно
Кидаєш зашморг
На мою шию?
Так вчиш мене
Обережно
І стримано дихати?
Дивися
Ось дві душі,
Сшиті любов'ю,
Скрикують у прозорій
Тиші.
Дихаю.
Дякую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2017
Очі твої були все ж добрими,
Хоч і лукаво синіми,
Навіть коли вони просто дивилися
Вони мов просили, щоби
Червень губ
У липні осів
Теплом поцілунків.
Ти хотів бачити мене Кубою,
Але в сутінках
Я була просто собою.
Дай мені
Пам'ятати тебе таким.
Менше з тим
Ніщо не належить нам,
Хіба що ті квіти і вітер,
Та ніжна розмова між ними.
Хіба не диво, скажи,
Що вони навчилися говорити,
Коли нам несила було мовчати.
Любити - означає робити вибір,
Життя не може не закричати,
Свобода - це взяти й піти,
А правда в воді, а не в сонці,
Визнай.
З наближенням осені
(Пізно,
Хай Бог нам усім простить)
Стає хоробрості думати,
Що очі твої були все ж добрими,
Що гордість - це чистої води глум,
Що я пам'ятатиму тебе таким,
Задумливим, синьооким,
Що я пам'ятатиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745571
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2017
Потрібно зустріти тисячу чоловіків,
Пройтися вигинами їх губ,
Лініями їх рук,
Важкістю їх повік.
Видихнути їм в плече.
Розповісти їм все.
Все, тільки не те,
Що розказала тобі.
Викупати їх у воді
Своїх думок.
Викохати
Скільки стане у серця
Сил.
Виходити їх,
Наче карту світу.
Може,
Вміститися
У кутиках їх очей,
Може,
Просити їх
Взагалі
Заплющити очі.
Знаєш,
Навіть коли я справді хочу
Дати їм трохи любові,
Камінь твоєї душі
Висить на моїй шиї
І не пускає.
Знаєш,
Зараз я відчуваю,
Що таке викохати,
Але не кохати
Тисячу чоловіків.
Ніжно любити,
Але не розуміти
Одного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2017
У Кадакес молоко тече дахами будинків,
Неначе ніжною шкірою жінки,
Пахне рибою і свіжоспеченим хлібом,
А розмов - лише про любов.
Троє чоловіків, з очима усіх земних морів,
Думають про Далі, який тут ходив,
Про його «Мед солодший за кров»,
Про те, що він знав, що таке любов.
«У тому вся краса цього світу, -
Думав один, -
Що ми самі обираємо як жити,
І якби не наша палюча упертість,
Ми обирали б і як померти».
«У пустелях такі високі стелі,
Такі пологі плавучі хмари,
Що коли я там мандрував,
Мені не потрібна була вода, -
Думав другий, -
А там, за горизонтом і зорями,
Усі впевнені, що знають про море.
У піщаному полум'ї я засвоїв -
Світ вже давно збожеволів».
«Я не знаю ні про життя, ні про смерть,
Я ніколи не бачив пустель, -
Думав третій, -
Але
Коли світло падало на контури її лиця,
І на стінах моєї душі розвіяло тіні,
Я, неначе освячений,
Раптово усе зрозумів:
З-поміж усіх
Божественних таїн
Врешті-решт
Матиме значення
Тільки ця -
Враннішні контури її лиця,
Осяяні світлом,
Навпроти мого лиця».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739693
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2017
Думав, шовкова,
Думав, з шовку я,
А насправді стояла голою.
Ти дивився і божеволів,
Я тікала.
Очі плакали:
Все налякане
Серце билося.
Думав, буду для тебе втіхою:
Море дихало.
Пасма вилися,
Наче жимолость.
Чорні ягоди - очі з терену.
Не даремно мовчиш.
Тепер
Не даремно.
Ти сам
Схожий на той Данноттар,
На фортецю з
Твердого каменю.
Поруч -
Тільки Північне море;
Збожеволіти.
Чи то з Ельбою,
Чи то з Темзою,
Я прийду,
Немов оперезана
Чорним шовком.
Розростеться по морю жимолость...
Бачиш, море немов ожило.
Бачиш? Дихає
В грудях темряви.
Як же добре тобі жилось...
Не даремно мовчиш
Тепер,
Не даремно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2017
падать вниз - как-будто засыпать,
утопая в гуще тишины,
я пришел, спрося у вышины,
что здесь и кого здесь целовать?
вот болота, вот и камыши,
на воде - цветы, их зовут "лилиями".
здесь все утверждают, что любили,
здесь все признают, что ненавидили,
знали ли?
я пришел из мест, где опоздав,
люди движут стрелки на часах,
я пришел из мест, что есть в мечтах:
там срывать цветы - что сущий грех,
там кричать - равняется убить.
потому пришёл я - помолчать.
вот болота, вот и камыши,
на воде цветы, что звутся лилиями -
я узнал о нежности, ранимости,
здесь, в болотах человечества.
я пришел откуда-то из вечности и
услышал слово "убивать".
и сады - такие, как у нас,
и любимые колючие цветы,
самые прекрасные цветы,
что мне доводилось видеть, -
"розы",
что похожи на своих владельцев:
чтоб добраться до истоков сердца,
разними холодные шипы.
их глаза шипели на меня,
души их о чем-то тихо пели.
мне казалось, что они горели.
я услышал слово "убивать".
падать вниз, роняться об асфальт.
я пришел из гущи тишины, из вечности
в самое болото человечества.
бросился колючки разнимать.
я и сам любил и ненавидел.
знал ли?
вот теперь увидел.
камыши и водяные лилии...
что здесь и кого здесь целовать?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737054
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.06.2017
Я збираю сливи під зливами у твоїй душі,
Сутеніє. Сливи пломеніють синню.
І я точно бачу усі твої межі:
Далі - сад із вишнями;
Кислі намиста, що висять на твоїй шиї.
Ти всередині такий ніжний,
Такий інший.
Я збираю сливи, розкладаю їх по кутках;
Я лише одну сливу
Тримаю міцно в руках.
Я дивлюсь нагору:
Червоний вогняний птах
Тріпоче крилами.
Іде злива.
Вода завиває волосся у кучері.
Я знаю, як сильно мучу тебе,
Як лоскотно тобі від ніжності.
Ти читаєш вірші ці
І думаєш, все це - пустощі.
Я показую тобі саме те, що
Може бачити тільки любляче
Серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2017
And he said when dying:
Don't cry, oh, my darling,
One day you'll be loving
Someone
As I loved.
The life is worth living
Though love has lost meaning.
You're craving for feeling,
The breeze of the soul.
From warm and so distant
Immutable witness,
I hope your heart listens,
I hope your heart hears.
My eyes with the silence
Will guide you through timeless,
To place where are no fears
And no more regrets.
And when I'll start flying,
Don't cry, oh, my darling,
One day you'll be loving
Someone
As I loved.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2017
Я сиджу із горнятком міцного чаю,
Чорного, з бергамотом.
Жінка, з якою мою душа,
Схилившись сидить навпроти.
Я намагаюся щось казати,
Але не встигаю.
Вона ж безупинно щебече
Про те, що я забуваю,
Про домішки у сучасній їжі,
Про холодні течії,
Особливо Західних вітрів,
Про щось із інших світів,
Про якусь внутрішню посмішку.
Зовнішньо я не видаю нічого,
Але чай здається іще міцнішим,
Їсти, зважаючи на нові знання, не хочеться.
Я не знаю точно, що це - хороше в ній,
Що в ній - погане.
Я знаю, чому вона згадує про холодні течії,
Особливо Західних вітрів -
Я і сам хотів би стати Гольфстрімом,
Але стримуюсь.
Соваюсь на стільці.
Теплий чай у одній руці,
А у іншій - її рука,
Як завжди холодна.
Я сиджу голодний,
Але їжі не хочу.
Жінка, яку я люблю,
Сидить навпроти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017
У моєї любові зелені очі,
У мого страху вони карі:
Коли мені страшно, я засинаю,
Коли прокидаюсь - усюди зелено.
Моя печаль заселена великим серцем.
Вона все приймає. До нього, близько.
Моя весна минає усе це
І дивиться звисока...
У очі
Моєї любові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2017
Я ніколи не відчувала, що ти належиш мені; я ніколи не хотіла це відчувати. Я не знаю, про що ти думаєш, але я завжди хотіла знати про що. Може тоді я змогла би допомогти тобі, але чим допомогти тобі, як не молитвою? У кожного своя битва, і тому я молюся за тебе. Я не знаю, чи є інша, з якої ти ділиш ліжко. Може, вона теж молиться за тебе. Мені було б досить боляче знати, що є жінка, з якою ти ділиш серце... Але на тобі й праву щоку, якщо тобі стає ніжності і стає спокою.
Може давні й не помилялися, кажучи, що світ стоїть на трьох китах, що плавають в океані. Бо ми самі обираємо, на чому стояти; я стою на вірі, на надії і на любові. Я завжди приходила до тебе простою, такою, якою мене створив Бог. Я опускала зброю, я ламала свій щит: я шукала вхід до твоєї душі. Я не бачила більшої в світі краси, ніж зелень твоїх очей. І не було ночей, після яких я не пробуджувалася б з твоїм іменем.
І мені було і холодно, і гаряче; і млосно, і радісно. Я сама заздрила своєму щастю: я знайшла тебе. І ти став для мене Стамбулом, султаном, я возвеличила тебе, але не думай нічого такого: я сповідалася твоїм голосом, слухала твоєю мовою, дихала твоїм диханням.
Хай би ніхто ніколи не дізнався як я люблю тебе, і що це за почуття, любові. Вони не повірили б. І я теж не повірила. Я ніколи не відчувала, що ти належиш мені, але разом з тим я ніколи не будувала меж, мовляв будь тільки тут, зі мною, або забудь мене. Я не кличу тебе, бо не відчуваю, що маю право покликати.
Я возвеличила тебе, але не думай, що ти став ідолом; ти став тишею, яку я вирішила витримати. Тому кожне слово здається зараз не більше, ніж ношею; тому я нічого у тебе не прошу і голос мій вичерпаний. Ти і сам не говориш до мене... Я пишу це для іншого.
Це послання для вищого. Це послання для вічності. Вічності...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2017
Я буду просто сидіти мовчки,
У закутку,
Дивитись
Із захватом
На твоє обличчя.
Ніч
Заколисує розум,
Тому не треба
Ховати сльози:
Ця тривога
Давно вже повзає,
Ходить колами
По твоєму тілу.
Плач.
Так, як ніколи не вміли
Чоловіки,
Так, як їм
Не було дозволено.
Ти на волі!
Дихай...
А я вигадаю інший світ
Для тебе.
В цьому світі
Вірші
Говоритимуть,
Квіти
Розпускатимуться від любові,
Море
Розливатиметься під ногами -
Дай мені
Твою руку,
Дай мені
Твою рану.
Іноді
Ми ув'язнюємо себе
Самі,
Я знаю,
Тобі стане
Мужності
Випустити себе на волю.
Я буду просто сидіти мовчки,
У закутку,
Дивитись
Із захватом
Як на твому обличчі
З двох зелених пагонів
Визирнуть
Соняшники.
Чи ти мені
Це дозволиш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2017
Він — мій Олівандер.
Його тіло повне
Пахощів лаванди.
Його руки творять
Дивовижні чари,
Палички
З оливи.
Його серце
Сиве
Від прожитих болей.
Якщо хочу море,
Він малює хвилі.
Робить
Із любові
Восьме диво
Світу.
Якщо хочу світла,
Його риси в тінях
Мерехтять і тануть.
Якщо в грудях ниє,
Він стирає пам'ять.
Там, де жінки топчуть
Грона винограду,
Він у глеки білі
Наливає вина.
Як цілує спину —
Виростають крила.
Він — мій Олівандер,
Його руки творять
Дивовижні чари,
Палички
З оливи,
Його серце
Сиве
Від прожитих болей,
Його очі схожі
На зелене поле,
А я, наче вітер,
Ніжно їх тріпочу.
Слова мироточать,
Золотаві соки,
Він з душі моєї,
Із прозорих ниток,
Робить срібні сіті.
Робить
Із любові
Восьме
Диво
Світу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2017
Що б ти не вирішив,
Що б не вважав за правильне,
Як би життя не ставило
Нас на місце,
Знай, що у серця стане
Вод від снігів розталих,
Першого сонця спалахів,
Перших співів пташок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017
Тікай.
Від втечі мало людині щастя.
Мовчи.
Почуй тріпочуче білими крилами "здрастуй".
Навчи.
Навчи так само вдавати холод.
Топчи:
Затопчеш гордістю дикий голод.
Давай!
Багато сонця приносять весни.
Пливи!
Ці карі очі хай будуть веслами.
Дивись:
Господь виводить блакитну паству.
Тікай.
Від втечі мало людині щастя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2017
Жінка, що ховає своє обличчя
За міцною спиною вічного дуба.
Гілля, що хоче угору,
Коріння, що тягне до низу.
Вразливому серцю — глибокий виріз.
Тверда кора, та м'які, як душа, плоди.
Від дотику жінки на стовбурі — краплі води.
Біда не ходи, не розкривай руки!
Жінка розбудить сонце
Розчуленим стукотом.
Жінка, що родить море у білих хвилях,
Жінка, що любить,
І жінка, яку любили,
Непробивна плоть дуба зачерствіє
Без поцілунку її чуттєвості.
Роздолля дуба — не обійняти, не обійти.
Тверда кора, та м'які, як душа, плоди.
Біда не ходи, не розкривай свої руки:
Жінка розбудить сонце
Розчуленим стукотом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2017
Кажуть, морю немає місця
Серед тисячі клаптиків суші.
Кажуть, море приносить горе,
Річки із моря - повені.
Кажуть, місяць висить так високо,
Що ним милується тільки істина.
Зорі купаються в сутінках смислів,
В тінях - донизу.
Кажуть, як в серця немає виходу,
Ніжність потроху вмира, бездиханна.
Місяць достигнув і зорі достигли.
Що, якщо серцю хочеться моря,
Хочеться повені?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2017
Мені по-жіночому шкода,
По-жіночому жаль Вас.
Хто принесе Вам воду,
Хто призупинить час
Поцілунком?
Хто обійме Вас, хто Вам зігріє руки,
З ким Ви спокійно можете зняти маску?
Хто розрізняє, яке воно, Ваше горе,
Яке воно, Ваше щастя?
Хто зробить мазі для всіх ваших болей,
Хто турбуватиметься, коли не спогодиться,
Хто Вам погляне ув очі?
Ні, я нічого не хочу,
Мені по-жіночому шкода,
По-жіночому
Жаль Вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2017
Дивишся так, наче вона стала іншою -
Плавність, мрійливість, стомлене дихання.
Тканини, такі ж як зап'ястя, тонкі і вишукані,
Хода її надто стишена, наче вишколена.
Спокій - неначе жінка, жінка - неначе спокій:
Груди, глибоке декольте, ключиці.
Навіть соки її тіла тепер наче білі, насичені,
Думаєш, треба вичекати, але вона - інша.
Тільки губи, так само, рожево-ніжні,
Запах майже дитячий, але різкіший,
Вдома замість посудин - строкаті вірші,
Вона п'є з них заспрагло, немов із річки.
Втома - неначе жінка, жінка - неначе втома:
Груди прикриті, натомість спина - оголена.
Блиск у очах, видно місяць у повені -
Вовки збігаються, немов збожеволівши.
Шкіра холодна, пульс лякливий, знижений,
Вона дивиться так, наче все життя була зніжена,
Ти у відповідь так, мов вона стала іншою.
Темрява, тиша, і тільки ти лічиш:
Раз, два, три,
Раз, два, три,
Раз, два, три...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2017
І не збагнеш, коли станеш
Замість жінки жаданої
Жінкою покинутою,
Жінкою, від якою відмовились,
Коли з тебе витягнуть
Усі, до останньої, рими.
Коли поміж рожами
Ножами зріжуть траву,
Коли вирвуть суцвіття із коренями.
Як після повені
Наповнена гордості річка,
Із величними пасмами-хвилями,
Стане схожою на медузу Горгону,
А люди довкола на камені.
І не збагнеш, коли замість
Жінки жаданої
Станеш жінкою покинутою,
Чому твоє серце і тоді
Нітитиметься від любові
До невидимки, до болю,
До чоловіка з волею
Не говорити до тебе.
В цьому двобої:
Здорового глузду і домислів,
Чи не забракне сили
Випрямитись,
Схаменутися й
Усвідомити,
Що ти - жінка,
Від якої відмовились,
Чи то пак навіть жінка,
Яку й не просили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2017
Це провокація,
Не піддавайся.
Відповідай
Акціями протесту
На мої поцілунки,
Слухай, як сурмить у клаксони
Зачеплене серце.
Але досить, побоюючись,
Вперто ховатися
За маскою щастя.
Рана загоїлась
І тепер чешеться,
Хочеться роздерти її,
Хочеться стерти
Ці межі,
Старанно вимальовані тобою
Графітом.
Давай поговоримо.
Давай говорити
І зцілюватися,
Давай знов станемо цілими.
Але ж
Це провокація.
Не піддавайся.
Дивися:
Зима, посьорбуючи салеп,
Забирає твої сліди
Відсутністю снігу,
Умивається крижаною водою.
Навіть якщо це лякає тебе,
Я, наповнена теплоти,
Прийшла в світ
Аби говорити
До тебе і
Зцілюватися
Тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2017
I will talk to you about soul,
We'll be full
Of mulled wine,
We will lay as so
Under the muffled light
Hiding us from the Earth.
What if
All we see is false?
We should run
To sea
Just to sink
In eyes
To find out
We are saved.
Love is
Sometimes a rejection.
Although
Showing affection
Is touching in all ways -
Sensually,
Physically,
Slowly...
Thus my heart plays
This tortured solo.
Let me talk to you about soul.
I will take away
Your deepest sorrows,
We will watch
As the mirk will fall
As we lay as so...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2016
Вы сделали меня одинокой для других.
У страха глаза велики, страх сам велик,
На память только нежность Вашей руки,
Что оставила след на моих щеках.
Вы молчите потому, что нечего больше сказать.
Я болею. Моя болезнь сжала меня в тисках
И нет лекарства. Ваши глаза в моих снах
Тихо смотрят мне в спину зеленой блажью.
Вы ушли но забыли забрать что-то Ваше -
Сердце билось. Но разве сейчас это важно?
То, что стало для Вас словно хлеб вчерашний,
Для меня стало хлебом насущным.
Господь, милостивый и всемогущий, слушает меня.
Эта боль сделала меня тихой, послушной,
Слово стало комом в горле, удушьем,
Потому я пишу стихи.
У страха глаза велики,
Его глаза карие,
Не забывайте.
Вы сделали меня одинокой
Для других.
На память только нежность
Вашей руки.
Прощайте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708809
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.12.2016
Давай говорити про несерйозні,
Абсолютно безглузді речі:
Про мої плечі,
Про твої очі,
Про все, що зводить мене з розуму.
Бо якщо вже втрачати серйозність,
То так, щоб пити - із вуст,
Говорити - з грудей,
Боготворити так,
Як людей не вміють,
А інакше
Нащо?
Це почуття важчає,
Згущується,
Наче сльози.
Кажуть про запахи
Важко писати прозою,
Але якщо віршами, то
Ця любов
Пахне грозами
І жасмином.
Межує з тишею і божевіллям.
Я не знаю чи ця приреченість
Тобі доречна,
Тож давай говорити
Про несерйозні,
Безглузді речі,
А краще торкатися, як у рейкі,
Лоскочучи, наче легіт,
Неначе ніжність - усе, що лишилося,
І тому
Ця зима тане.
Мені наснилося,
Мов лелеки
Оселилися
У твоєму серці,
Але відпусти їх,
Нехай відлітають,
Відпусти їх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2016
Каже:
Не згадуй ім'я моє всує,
Не наливай свої груди сумом,
Не замикай своє серце в пута,
Я ж не захочу почути,
Я не почую.
Не витрачай свої сили даремно,
Життя багате яскравими сценами,
Я системно вбиватиму в тобі ніжність,
Наводнюючи, коли стемніє,
Зникаючи, як тільки осяється.
Ти й не зчуєшся
Як вже не зможеш врятуватися,
Чуття твої ступляться,
Гордість твоя ослабиться.
Навіть якщо ти відважна, чуєш,
Викресли риси мого лиця,
Вичепур витримки тонкі струни.
Краще не згадуй ім'я моє всує,
Не згадуй
Моє
Ім'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2016
It felt like Christmas
When you've first kissed me,
When snow had blissed us
Out.
When frozen whisper
Unveiled its shadows
Love came like mystery.
And silent artist
Took it.
And covered
With whitish color,
With wolfish pelage
To hide and cherish
A fragile heart...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2016
Я знаю, що ти ніколи не прочитаєш це,
Але сподіваюся,
Що ти засинаєш і прокидаєшся
Найщасливішим у світі чоловіком.
Що твої зелені очі
Захищають повіки,
Що твої губи
Не губляться від морозів.
Що жінка, що змила всі фарби,
Жінка-осінь,
Прийшовши до тебе оголеною
Не була покинутою,
Що нова жінка,
Бліда і біла,
Не лякає тебе.
Що твоє серце повне надії,
Як всі твої риси
Повні любові.
Що у думках твоїх море,
Що твої руки і рухи
Навстіж,
Що ніжність пронизує тебе
Струмом...
Говорять,
Мої вірші наповнені
Сумом,
Але тобі я бажаю
Щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2016
Я йду від нього.
Він йде до мене.
Очі, мов вовчі,
Зелені,
Як серафініти
Й такі ж ворожі
Кличуть мене щоночі.
Я цим очам розказала
Більш, ніж Христос Іуді.
У грудні стане так темно,
Що ми загубимось,
Наче судна у лігві
Сцілли й Харибди,
І буде видно
Тільки ці очі
Зелені.
Я йду до нього.
Він йде від мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2016
Але не плач, люба,
Ось тобі м'яч.
Варто ж писати і на прості теми.
Варто доводити всі теореми,
Створювати аксіоми,
Щоб їх спростовувати.
Чим більше холоду,
Тим більше тепла у мові,
Частіші удари серця,
Треба брати mezzo,
Бути piazza,
Легше, donna.
На тобі місяць у повні,
На тобі зоряні вальси,
Але не плач, люба,
Basta.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2016
Мені подобаються міста з каменю,
Такі, як Мардін,
Міста з пристрастю,
Такі, як Мадрид,
Але коли чоловік з каменю,
Як от він,
Можна здуріти.
Мені подобаються ніч
І нестримний дощ,
Коли несе доліріч,
І навіть якщо боляче,
Але коли чоловік, наче хвощ,
Колючий,
Хочеться втечі.
Власне, коли є від чого втікати -
Можна втекти.
Коли є кого забувати
Можна знайти
Сотні приводів
Цілувати
Чоловіка із каменю,
Із води
І з колючок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2016
Повітря
Коли заходить у легені,
У яких довго затримували дихання,
На смак наче ліки.
Серця,
Які довго горіли,
Наприкінці стають наче випалені
Пустельним сонцем.
Я дякую тобі
(А треба дякувати,
Що б не було це)
Як не за біль,
Що робить мене людиною,
То за розум,
Що дозволяє мені
Тобі дякувати,
За можливість знову писати сповіді,
Молитись і
Знаковим
Робити сущне.
Доки ти міркуватимеш
Про все оце,
Про любов і душу,
Про серце й дихання -
Я строчитиму
Вірш за віршем.
Вірш за віршем.
Це і є моя відповідь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
Мудрі казали,
Що треба бути жінкою-мрією,
Рожевою компактною пудреницею,
Такою собі повією,
Ледь недоступною,
Милою і нерозважливою.
Коли ж я здійснювалась -
Природня властивість мрії -
То вивітрювалась,
Неначе протягом
З напарфумованого приміщення.
Тому я вирішила,
Що краще бути
Жінкою-словом.
Так, що мовчиш, що кричиш,
Що вирячаєшся знаками оклику -
Усе з поставою гордої літери "і"
З крапочкою.
Фігурно вимальованою паличками
І дужками,
Щоб мати сміливість тримати спину
Так, щоб лопатки, мов вирізьблені, сплющувались
Як дві півкулі на карті:
Від Арктики й до Антарктики.
Так, щоб ніколи
Через чоловіка не плакати.
Ніколи не плакати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016
За стіною буде стіна,
За мовчанням буде мовчання.
У печалі застигне луна,
Наче тінь прощання.
Там, де спалено всі мости,
Бог із світла і із лози
Нам сплете ліжко й стіл
І над ними напише:
"Нате вам, діти, - спіте,
Нате вам, діти, - їжте.
Що вас так зможе укрити
Як неосяжна тиша?"
Маковим чорним зерням
В тілі розквітне серце:
Вп'ється руками у терня,
Втупиться у нестерпне,
Ляже між нами як смоква,
Скорене й незбагненне
І усі мови замовкнуть.
А потім стемніє
І лишаться двоє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
Це був ти, ти
Прийшов уві сні,
Мов примара.
А потім хмара,
Злива
І все змило.
Зверху -
просили терпіння.
Знизу -
Не розуміли.
Якби я зуміла
Зростити для тебе крила,
То відкрила б
Світові
Янгола,
Але ти людина.
Якщо навіть у світла є тіні,
То я твоє серце
Омила б,
Підлатала би твою спину,
Вилікувала порізи.
Знизу не зрозуміли,
Але це був ти, ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016
У тебя глаза, говорит, такие...влажные.
Я смотрю на тебя
И становится страшно:
Это кажется
Выросло
В что-то слишком важное
Для тебя.
Вся любовь
Как акт небывалой отважности,
Человечности,
Понимания...
Каждой твари по паре -
А нам память...
Мы не твари,
Наверное?
Улыбаемся слаженно,
Ненавидим искренне.
У тебя глаза, говорит, такие...
Влажные.
Такие...
Близкие.
Breath...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675640
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2016
Але не плутай розчулену жінку з розчавленою:
У обидвох очі
Виплекані печаллю -
Два почуття виношені мовчанням,
Ніжність
І
Відчай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016
Любити,
Немов задихатися,
Падати,
Не здогатуватися -
Серце вкрадене,
Ніжно з'їдене.
Я тебе наче видумала,
Сховала всередині
Мов найцінніше,
Найскоровенніше,
Найтаємніше,
Найтемніше
І найсолодше
У світі
Щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2016
Не розповісти йому, що всі ці вірші
Тільки про нього,
Що всі ці зустрічі
Невипадкові,
Що навіть якби він збожеволів,
Я мила б його ноги
У воді трояндовій,
Цілувала б його у щоки,
Ніколи не згадуючи
Про погане.
Але все покривається
Холодом,
Мороком поглядів і
Навіть тепло із часом
Падає ницо.
Тож нехай це лишається таємницею,
Помирає в мені
Чи зі мною.
Хай віддасться йому сторицею -
Любов'ю,
Що її він боїться,
У мені гниючи
Із кров'ю...
Лиш таке не згниває -
Розростається.
То нехай назавжди
Залишається
У мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2016
І він дивиться дещо зверхньо,
Дещо зневажливо,
Вважає мене нерозважливою
І по-дитячому ніжною.
Він зізнається мені в любові
Тільки у моїх віршах.
Коли кров застигає тишею,
Він говорить:
Я ненавидів всіх,
Але тебе ненавиджу
Якось по-іншому.
Людям потрібні стіни порозуміння,
А не стіни плачу.
Він дивиться дещо розгублено,
Із звинуваченням,
Але я не знаю, що у його свідомості.
Чи його серце таке ж чорне
Як і його волосся.
Я озиваюсь тремтінням
На його голос,
Намагаюсь оборонятись гордістю,
Коли він нападає диханням.
Він танцює фламенко у моїх скронях,
І спускаючись нижче...
Я відчуваю, що
Він ненавидить мене якось по-іншому -
Я ж люблю його якось ще гірше:
Найбільше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2016
Й стає так боляче,
Що ноги й руки налиті, немов свинцем.
Він каже:
Я вже не знаю,
Хто це,
Але я любив її.
І кожен рух прирівнюється
До кроку у марафонській дистанції.
Обличчя вкривається
Білесою памороззю.
У такі миті
Життя перетворюється
Просто в нарис:
В пустельній спеці
Постільні сцени.
Обручка, палець
І двоє самотніх.
Про нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2016
І він дивиться
Цими очима небесними
Прямо в сутність.
"Ти не боїшся забути цю весну?
Розкутість цю
Між тобою і пам'яттю.
Як же можна любити
Того, кому сказати,
Що любиш
Не можеш?
Я тут.
Ти поміж.
Ти не боїшся забути?"
"Я боюся любити.
Ти не почуєш.
І саме тому я
Волію не говорити.
Нащо мені горіти -
Я б вже забула, може,
Але у скринях пам'яті
Так невимовно порожньо,
Що я стою оголена
І мені не боляче.
І мені не холодно.
Я б не забула ніколи,
Всотувала б, як голодна,
Те, що могла б пам'ятати.
Що ж мені не забувати,
Тату?
Що мені не забувати?"
Álvaro Barcala. VULNERASTI COR MEUM
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2016
Вибач, що я не з тих, що кидають усе
І зриваються з місця,
Прокидаються з незнайомцями,
Плутаються між цілунками,
Не дивляться в очі.
Я не Моніка,
Не Белуччі,
Чого ти хочеш?
Вибач, що я поночі
Лягаю спати,
Вибач,
Що єдине моє досягнення -
Бути людиною.
Єдина моя провина -
Моя гордість.
Насправді,
Яка користь
З цього усього?
Досить.
Залиш на завтра
Незрозумілі слова всі.
У твоїй мові є стільки приголосних,
Але бракує, мабуть, голосних -
Простих звуків ввічливості.
Й не попрощатися...
В моїй мові є слово
"Вибач!"
Але ж...
Немає
За що
Вибачатися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651898
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016
І Він каже:
"Не плач, дурненька,
Все так задумано,
Мною видумано.
Витримай.
Дотерпи.
Вода підставляє долоні...
То й пий її.
Сльози солоні
Від болю в них.
Болю в них...
Лише уяви
Як боляче
Морю.
Навіть, коли ліворуч
Порожньо,
Я тут, я поруч.
Витримай.
Дотерпи..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2016
Камінь плаче, наче він найтендітніша в світі річ,
А не камінь.
Залишає по собі сльози,
Малі кришталики.
Всі розкішні жінки їх невтомно шукають,
Не здогадуючись,
Скільки у них печалі,
Відчаю і
Мовчання.
Тільки ввечері
В тиші
Камінь говорить,
Що страждає.
Що він любить такою любов'ю,
Що не знає
Умов
Та кордонів.
Пробачає.
Має очі повні печалі
І милосердя.
Мов
Марія
Магдалина.
Він говорить, що такою любов'ю
Дитина
Любить батьків,
Батьки
Люблять дитину.
Що це те, що лишилось в людині
Тваринного -
Пекло втрати,
У якому плачуть
Навіть атланти...
Навіть атланти.
Камінь плаче, наче він найтендітніша в світі річ,
А не камінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651029
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.03.2016
І лиш на мить мені здалося...
Либонь, здалося.
Мене манили і твої очі,
Й твоє волосся,
І говорили мені глибини
Твоєї сині:
"Візьми за руку,
Щоб більш ніколи не відпустити".
І згуснув простір,
Повітря струмом пробило спалах.
І ми у ду́мках давно злилися уже вустами.
Ти говорив. І я говорила.
Й на мить здалося...
Мене манили і твої очі,
Й твоє волосся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2016
Я простила б тобі всі гріхи, далебі,
Просто ти у ївстві мандрівник,
Це в тобі.
Тебе манить так чайок крик,
Моря стук,
Я не можу тримати тут,
Я не з тих.
Гори струсить і я
З плечей сповзу, як зі скель.
Ти злякався того, що відчув...
Й знову це!
Ночі сповнені зорей-вогнів,
Дикий шторм...
І на серці твоєму розірветься
Старий шов.
І достигнуть нарешті плоди
Із води,
Й ти подумаєш, що тебе
Знов накрило.
І закріплюючи на щоглі
Парус вини,
Ти утонеш-таки.
У мені.
Як в вині.
Полотнищем багряним розвієшся
На вітру...
І тоді я із контурів
Мап душі
Тебе зітру.
Може стихне у хвилях біль
Й стане штиль.
І ти знову візьмеш у руки штурвал...
І умчиш.
Головне, щоб на пристані твоїх таємних мрій,
Тебе справді чекав би хоч хтось, хто тебе любив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2015
Щастя в маленьких речах,
У твоїх плечах,
У моїх очах,
У тому, що ми прокидаємось поруч,
У тому, що ми прокидаємось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2015
І він каже:
"Та що ти знаєш
Про любов?!
Ти ж і не любила
Ніколи".
Мені зліва у грудях коле
І я мовчу.
"Це коли сохне аж в горлі,
Коли цілуєш більше, ніж губи,
Пронизує в самий корінь:
Оголюєш груди -
Даруєш ножі.
Ти ж - нікого не любиш,
Льодяніша за грудень -
У полярної ночі
Й то більше тепла.
Я тебе іноді з тишею плутаю:
Ти мовчиш і мовчиш,
І дивишся, дивишся,
Нахиливши голову.
Ти не з плоті, з олова,
Нічого не розумієш,
Супишся, хмаришся,
Часом здаєшся примарною,
Із мароканських ефірів витканою,
Тебе ніколи цілком не викохаєш
І мене це бісить ще більше.
І не отрута, й не ліки,
На якихось стиках
Викарбувана
В сумнівних районах:
Непристойна лайка
Впереміш з словами ніжності.
Я давно тебе вичислив,
Я питаю тепер востаннє:
Чого ти мовчиш, проклята,
Чого мовчиш?"
І поки він так кричить,
А я оголюю груди,
Волосся спадає хвилями,
Дивлюся на нього з-під вій
І думаю,
Що грудень цей
Надто теплий.
Що якби він справді
Любив мене,
Якби сам знав,
Що є любов,
Мовчав би зараз
Зі мною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2015
And because if there's one life, I want to spend it with you.
And because if there're seven lives, in each of them I'd love you.
And because if there's a paradise, I will go after you do,
And if there's hell, I would go - If you would - too.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
Коли йдуть люди, яких ти любиш,
Цілуй їх в губи.
Обіймай ніжно...
Вони - це вірші, а ти - це книга.
Прощання - тиша,
Сльоза - лиш вигин
Срібно́́го болю.
Віддай на волю
Цієї долі
Болючі звуки.
Хай серце стукає,
Хай колотиться.
Пусти їх руки,
Мовчи про муки,
Не говори, аби лишилися:
Вже час навчитися
Відпускати їх.
Не прорізай собі пустку в грудях.
Світ затремтить і життя пробудиться
Прямо у суті твоїй.
Прямо у cуті
Розквітне квітень
І змеркне грудень...
Неначе ті, кого ти так любиш,
Не йдуть
Назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2015
Пам'яті мого тата
Не завжди, коли болить, - відпускає.
Це усе ти - моя рана і моя пам'ять,
Мій нездійсненний, мій вічний,
Вже не прийдеш - я не кличу,
Хай тобі буде легше,
Хай легшає,
Мій сердешний.
"На небі тільки й розмов, що про море"...*
Розкажи їм усе, моє світле горе!
Про зорі над Середземномор'ям,
Про скелі або про болі,
Про хвилі або про повені,
Після яких іде засуха і зневоднення,
А ми тонемо...
Світ захлинається в крові...
Краще живи нагорі!
Або у моєму серці...
Де це?!
Де ти?!
*Цитата з фільму "Достукатися до небес"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619424
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.11.2015
Бо поміж тими, кого ми любимо
І тими, кого ми губимо,
Є лише один поцілунок у губи -
Така невелика відстань -
Холодний, як грянучий грудень.
Гарячий, як схиблена пристрасть.
Від жінки, в якої у грудях
Живе ціле місто
Жалю
І ціла країна
Ніжності.
Це ліжко - неначе пристань
У цім океані бруду.
-Тихше.
-Я більше не буду.
Один поцілунок у губи -
Така невелика відстань...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2015
Я хотіла б провести цю осінь в Парижі,
Mon amour.
Я б блукала в Musée de Louvre
Цілий jour.
В намаганні позбутися ції туги
І журби
Я би кавою заливала груди
До весни.
Я б дивилася, як цілуються в губи
Навісні́
І під Tour Eiffel
Наливають у келихи
Щирий сміх...
І куштуючи під сумну chanson
Сrème brûlée,
Зрозуміла б,
Що мені ненависним є
Тільки ти.
І якби я лишилася,
Поки не розчулиться
Ніжний сніг -
Я би точно вернулася
Зовсім іншою,
Mon chéri...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2015
Це було в Києві, в Києві,
Ти любив, любив мене,
Коли ми торкалися крилами, крилами,
Я думала: краще вбий мене, вбий мене,
Коли захочеш поїхати.
Це було в горах, в горах було це,
Довго мовчали про осінь, цю кляту осінь...
Але моє волосся, обніжене сонцем,
Стало засохшим листям, пожовклим листям
В горах і в місті.
В горах і в місті
Тепер злітає з дерев аби притулиться,
Падає й тулиться, тулиться, тулиться
До твого великого серця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2015
Зранку встаєш, розпрямляючись, наче гігант.
Ти крихка і крихітна?
Ходиш, немов по голках,
Така відкрита...
Вічнощаслива,
Вічноусміхнена.
Рани твої кровоточать
І їм боліти
Вже стало звичним.
Хто ти, сильна й слабка,
Замучена дівчина,
Що приходить з роботи,
Думаючи, як вижити,
Щось долаєш й долаєш
І бігаєш,
Бігаєш,
Бігаєш.
Хто ти є?
Я не знаю.
Ти
Дихаєш?
Дихаєш?
Дихаєш?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2015
Ніжно торкнуся до тебе
Словом,
Ти мене відштовхнеш
Струмом.
Та я до цього завжди готова,
Я давно звикла до цього суму.
Сірість тривожить нестача кисню.
Я прокидаюсь й рахую рани...
Ось тобі вірші і ось тобі пісні -
Всі мої грані і всі мої шрами.
Світло волосся твого не зможе
Хмари розвіяти в день осінній.
Я б і забула про тебе може,
Якби не очі небесно-сині,
Якби не серце небесно-чисте.
Тиша дощами вкрапає в відчай...
Більше ніколи тобі не напишу.
Я повторю це тричі.
Амінь...
Вкотре торкнуся до тебе словом...
Хай мені в відповідь буде
Камінь.
Я прокидаюся вдосвіта й знову
Перераховую рани.
Раз...
Два...
Далі ти сам......
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610000
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 28.09.2015
Як сказати тобі про це?
Близький мені по духу,
По серцю,
По болю.
Невже це доля?
Як спитати тебе про це?
Що відповісти тобі на це?
Я дихаю поруч з тобою.
Я вірую поруч з тобою.
Можна забрати людину в будь-кого,
Але у Бога?
Що, як я
Вперше
Живу?
Словом, мій янголе,
Словом,
Дай
Не померти
Знову...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609626
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 27.09.2015
Мій білокрилий янголе,
Світловолосий кисню,
Вечір танцює танго
З болем в моєму місті.
Я так чекала на осінь...
Я відчуваю щиро.
Моє яскраве сонце,
Мій ніжний вісник миру...
Серпень залишив шрами,
В серці моєму - пекло...
Мій білокрилий янголе,
Зараз мені так тепло...
Поруч з тобою небо:
Так, мов рукою подати...
Дякую.
Більше не треба
Падати
Падати
Падати
.........
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607228
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.09.2015
Вона ще ніколи не обіймала так -
Неначе печаль горіла в її руках,
Неначе прощаючись, неначе востаннє могла
Отак
Мене обіймати.
В її очах змішалися розпач і страх,
І відчай потріскував на її збліділих вустах,
І я так хотів про щось її запитати,
Але, як завжди, змовчав.
Вона все життя тримала на своїх плечах...
Сьогодні цей погляд...Він ясно щось прокричав...
І я відступив, відпустив. І я залишив її так..
Мені стало звичним - отак її залишати.
Який то був місяць? Якого то було числа?
Я бачив, я чув як тремтіла її душа,
І я вже тоді відчув, я це відчував -
Її цей фінал розчавить.
Вона ще ніколи не обіймала так -
Неначе печаль горіла в її руках,
Неначе прощаючись, неначе востаннє могла
Отак
Мене обіймати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2015
В техніці - море фальші,
В соцмережах - багато тиші,
Ті, хто щирі і справжні,
Чомусь ніколи не пишуть.
Посмішки їх - з девайсів,
Фото - закладені в пам'ять,
Якщо "онлайн" - це щастя,
Навіть на мертвих екранах.
Руку зведе - напише,
Скаже тобі, що хочу,
В голос читати вірші,
Бачачи твої очі.
Хочу почути серце,
Дихати в його ритмі...
Всі
повідомлення
Стерті.
Тихо,
по клавішах,
"Вийти"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2015
На порогах ілюзій й мрій,
Болю, відчаю і розпуки,
Я потрапила в твої руки -
Володій.
І цей подих в мені - нічий,
Хоч я дихаю...Тихо слухай,
Я застигла і зліва - глухо,
Володій.
І твій спокій такий, що пий,
Поцілунок - такий, що терпко,
Поруч тебе хоч жити - стерпно...
Володій.
Цей твій погляд, шалений, з-під вій
І ця сила, дана тобою...
Хай твій дотик мене загоїть -
Володій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2015
Я любила б тебе навіть в пітьмі,
Я любила б тебе навіть тоді,
Коли в болю лишався би тільки ти
І світ довкола.
І за роки, проведені в самоті,
І за кроки, які не дано пройти,
І за те, що між нами були мости,
А під ними пливли океани,
І за сльози і силу моєї мами -
Я б пробачила.
Я читала б й писала б тобі листи,
Одинокі серця до ядра пусті,
Ти не щез, ти не був, ти в повітрі застиг,
Ти десь там, на небі...
І нехай усередині все горить -
Усі кажуть, якщо людину пустить,
То вона спочиватиме з миром...
Спочивай з моєю любов'ю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603526
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.09.2015
Серце затерпло в серпні...
Ця любов з присмаком смерті...
Може колись буде тепло...
Та зараз...Холодно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2015
Коли посилаєш у Всесвіт думку про любов,
Вона повертається тобі посмішкою
Найпрекраснішого в світі чоловіка,
Яка це розкіш!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2015
Твоє серце - неначе барвистий сад:
Всюди квіти, яблука, виноград...
І у тіні розкішних п'янких троянд -
Твоя маленька Шахерезада.
Півмісяцем вигнеться її стегно
Під звук ритмічних чарівних балад,
І кров твоя стане солодким вином
І зліва у грудях осяде.
Небесний колір твоїх очей
Осяється сонцем десь угорі...
Вона подивиться, помовчить
І, наче сонце, в тобі згорить.
Терпкі вуста, вишневі на смак,
Розбудять пташку в твоєму саду...
І в її співі, мій падишах,
Ти точно взнаєш її -
Малу,
Кохану
Шахерезаду.
Моєму блакитноокому падишаху
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597374
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.08.2015