| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Людина, як пора року, одна змінює іншу. І не через те, що так треба. Усе стається без нашого втручання.
Я знайшов свою пору року. Перше сонце, ледь зелена травичка, легкий вітерець і тонкий спів пташок, які щойно прокинулись. Весна має в собі магію, що притягує до себе. Так само як і люди.
Шматочок ліричного вступу, але куди ж без нього.
Тепер я знову можу виливати свої думки на клапті білого, чистого як небо, листа.
У моєму житті було досить відносин і людей, які змогли його перехилити у тяжке русло. Вже давно я втратив надію зустріти ту саму людину, котра зможе мене повернути до життя.
ЇЇ погляд змушує тремтіти, як поодинокий листок на вітрі. Коли чую голос, забуваю про все на світі. Я міг би дивитися вічно у глибокі, немов океан чарівні оченята. Можливо це все звучить як чарівна казочка, ту яку читають дітям перед сном, але… Це криштальна правда.
Відчуття спокою часто лякає мене, та я звикну. Звикну до тепла, відчуття довіри, солодких поцілунків і тих сильних обіймів. Хотілось, щоб усі змогли відчути те, що каже моє серце. В такі моменти ти не здатний керувати собою.
І взагалі тут не потрібний контроль. А так і потрібно. Усі ми прагнемо мати одне щастя, єдину любов і щасливу старість. І нехай той, хто не згідний з цим, на хвилинку задумається для чого він тоді живе.
Бажання чути її голос з кожним днем все сильніший. Я звик під нього засинати. Як маленька дитина. Маленька, але щаслива…
Міцний сон, спокійне дихання і солодкі ноти простих мелодій у голові. Сильніше ніж стан ейфорії
Спокійних снів маленький хлопчик…Твої сни стануть реальністю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447233
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 04.09.2013