Тетяна Хвильова

Сторінки (1/12):  « 1»

Мій Бог

Колись  мій  Бог  тримав  мене  за  руку
Привів  у  світ,  долоні  цілував
Казав  щось  стиха  про  одвічну  муку,
У  тих  місцях,  де  дім  побудував.  

Мовляв,  молились  люди  і  всякчас  стогнали
Від  сліпоти,  від  тягаря  і  зла.
Він  вів  у  світ,  де  нас  не  зустрічали  
Де  заздрість  між  дверей  росла.

Сліпа  отара  вірила  торговцям,
Фальшивим  книгам  і  пустим  словам
Ховались  в  храмах  від  обіймів  сонця
Від  істини  -  за  висотою  брам.

А  Бог  всміхався  і  тримав  за  руки
І  дім  під  самим  серцем  збудував...
Подалі  від  людської  злості  й  муки
Мій  Бог  мене  в  долоні  цілував.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2019


Ми

У  мене  всередині  пусто  й  від  того  стає  лячно.
Та,  може,  Всевишній  змилостивиться  і  дістане  з  своєї  заначки

Для  мене  нове  серце.

А  поки  болить  замість  серця  велика  пуста  дірка
Хтось  мною  уже  награвся,  а  хтось  -  одяга  на  примірку
Хтось  кинув  отруту  з  надії  і  теплого  слова.
Я  все  розумію.  І  починаю  знову.

Хтось  корчить  сенсея,  хтось  -  критика,  хтось  за  гурмана.
Всі  вірять  в  диво,  та  дива  так  і  не  стане.

І  нині  тут  холод,  синоптики  не  збрехали  -  
Місцями  сльозить,  а  місцями  не  видно  -  тумани.  

...

Сміюся  навзрид  і  навіть  зовсім  не  лячно...
Не  треба  мені  тих  сердець  із  якихось  крайніх  заначок!
Хай  просто  посеред  цієї  кімнати  ми  будемо  спати.

Ми!..Будемо  спати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2019


Колихали вві сні мене мрії…

Колихали  вві  сні  мене  мрії
І  душа  відшукала  причал  -
Ти  моя  найвірніша  надія.
Ти  моя  невтолима  печаль.

Збережу  тебе  я  від  світу
І  прикрию  на  небі  зірки.
Тільки  б  ти,  моя  доле,  розквітла.
Тільки  б  щастя  тобі  віднайти.

Зберігатиму,  захищатиму
Відвоюю  у  горя  тебе.
Любуватимусь  і  чекатиму.
Моя  казку  і  диво  з  чудес.

Бережи  тебе,  милий  Господи,
Моє  серце  співає  в  тобі.
Я  люблю  тебе,  не  печалься  ти.
Колихали  ж  бо  мрії  у  сні...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509549
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2014


Що мучить ваше серце, мамо?

В  день  народження  неньки.

Що  мучить  ваше  серце,  мамо?
Що  рве  і  гатить  ваші  небеса?
Чому  в  очах  палахкотять  тумани,
І  перед  снами  туга  нависа?

Куди  летіти  в  бій?  Від  кого  захистити?
Я  ж  перед  вами  вічная  слуга.
Лиш  біля  вас  зумію  душу  прихистити.
Лиш  біля  вас  моя  душа  жива.

Чому  ж  тоді  у  вас  сьогодні  темінь?
Додайте  світла  у  веселку  мрій...
Ви  не  сумуйте..  Ви  ж  у  мене  кремінь!
Красивий.  Сильний.  Мій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492285
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2014


Душа моя, ти зовсім не сліпа

Душа  моя,  ти  зовсім  не  сліпа.
Твої  усмішки  пахнуть  весняним  світанком.
Тримайся,  рідна,  бійня  наступа.
Тебе  вже  будуть  убивати  зранку.

Ламати  будуть  ніжні  пелюстки.
Твої  пісні  заглушать  їхні  крики.
А  ти  не  зваж.  Тобі  потрібно  йти!
Красивій,  мудрій  і  великій.

Душа  моя,  ти  не  сліпа,  а  віща.
Ну  що  тобі  прокляття  тих  безликих?
Тобі  було  і  краще  тут,  і  гірше.
Зате  ти  в  мене  ніжно  дика...)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2014


Я так за вами боляче сумую

Я  так  за  вами  боляче  сумую...
Ви  -  інший  вимір.  Ви  -  то  інший  світ!
А  що  ж  поробиш?  Моє  серце  чує
Й  навік  закохане  у  ваш  політ.

А  що  ж  поробиш,  що  любов  невзаєм.
Це,  кажуть,  найсильніше  почуття.
Хай  дивно,  хай  так  болісно  кохаєм...
Найголовніше  -  що  кохаєм  все  життя!

Найголовніше  -  ми  змогли  любити
І  дарувати  часточку  душі.
Це  гріх,  коли  таке  спинити!
....Любіть  сильніше  і  любить  спішіть!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2014


А я не хочу розкоші святої (Світла пам'ять Тобі)

А  я  не  хочу  розкоші  святої.
Лиш  тільки  погляд  твій  побачити  хоч  раз.
Щоб  ти  вернувсь  наступною  весною
І  щоб  на  світі  зупинився  час.

І  щоб  торкнутись  до  твого  смішного
До  найріднішого  твого  чола.
Яким  ти  був!  Такого  неземного
Ще  не  носила  матінка-земля.

Ти  найріднішим  був.  Ти  був,  і  ним  зостався.
На  світі,  знаєш,  люди  дуже  злі.
А  я  ніколи  нізащо  не  здамся!
Таких,  як  ти,  не  буде  на  землі.

Які  гріхи  тебе  до  Них  забрали?
У  мене  серце  вже  відчутно  розрива.
Твоя  утрата  -  найстрашніша  кара.
Про  це  знав  Бог,  але  не  відкривав.

Твоя  утрата  -  то  утрата  серця.
І  дихати  нелегко.  Й  далі  жить.
Ти  вже  на  небі,  тож,  прошу,  не  сердься.
Коли  душа  уже  померла  й  не  болить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2014


Закую себе на сто тисяч замків!

Закую  себе  на  сто  тисяч  замків!
Не  достукатись  і  не  почути.
Обирай  собі  найзручніший  з  боків  -
У  моїй  відчайдішній  покуті.

Закую  себе  в  заметілі  й  морози  до  сліз.
Так  нарешті  звільнюсь  від  кохання.
І  загину  десь  там,  серед  тисяч  забутих  валіз
У  зітханні.  

Закую  себе.  Та  від  чого?  Від  чого,  скажи!
Кому  душу  віддати  у  руки?
Бо  ніхто  не  почує  моє  "Поможи".
І  ніхто  не  пізнає  ці  муки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014


Потребую обіймів. Гарячих. Негайно… Скоріш!

Потребую  обіймів.  Гарячих.  Негайно...  Скоріш!
Замерзає  душа  -  вже  стомилася  бути  самотньою.
Посміхаються  люди  з  великих  яскравих  афіш-
А  самі  повмирали  не  першими  сотнями.

Потребую  тепла.  І  побільше.  До  стону  в  очах.
Як  давно  я  не  чула  мелодій  чарівних.
Потонути  б  назавжди  в  приємних  і  рідних  плечах  -
Назавжди  у  теплі.  І  в  коханні  на  рівних.

Потребую  тебе.  На  віки  і  до  скону  любить.
Обіцяла,  що  я  більше  так  не  кричатиму.
Не  кохати  -  то  гріх.  Не  кохати  -  то  значить  не  жить.
Тому  годі  -  тепер  вже  щосили  кохатиму!.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2014


Подрузі (Я розумію, ти щаслива…)

Я  розумію:  ти  щаслива.
В  тобі  любов  п'янка  горить.
А  в  мене  зараз  люта  злива.
І  я  не  хочу  більше  жить.

Я  розумію:  все  прекрасно.
Пташки  живуть  в  душі  твоїй.
А  я  сивію  передчасно
Від  мрій  в  душі  моїй.  Німій.

Я  розумію.  Бог  із  вами.
Він  янголів  до  вас  послав.
Та  де  він  був,  коли  словами
Мене  коханий  убивав?

Я  розумію.  Серцем  чую
В  свої  тяжкі,  холодні  дні
Мене  ніщо  не  порятує.
Згорять  усі  мої  пісні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2014


Україні

Я  за  схили  твої,  небо  синє
Одречусь  од  життєвих  принад.
Тілько  ти,  моя  горда  країно,
Не  лиши  мені  суму  на  згад.

Я  за  долю  твою  нещасливу,
Відірву  свої  крила  слабі.
Бо  не  можу  літати,  а  крила
Подарую  ,  лебідко,    тобі.

Тілько  ти,  моя  доле  завзята
Не  чекай,  не  журись  на  біду.
Ти  поклич  мене  стріхою  з  хати
Я  почую  тебе  -  і  прийду.

Розправ  крила,  орлице,  і  в  небо!
Годі  бути  в  огні  та  в  сльозах.
Все  забуть,  настав  час,  коли  треба
Відродидитися  не  на  словах.

Настав  час.  Україно,  веснянко!
Заплети  в  свої  коси  квіток..
Прокидайся,  красуне,  вже  ранок.
Обіймемось  крильми  до  зірок?

Я  не  буду  кричати  "Кохаю!"
Я  облишу  поеми  писать.
Я  для  тебе  лише  заспіваю,
Як  життя  своє  слід  віддавать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2013


Без крил

Я  не  янгол  тепер.  Я  тепер  непотрібна.
Вирвав  крила,  а  з  пір'я  багаття  горить.
Некохана  тепер.  Ні  на  що  я  не  здібна.
Чуєш,  серце  моє,  годі  жить.

Годі  битись  завзято,  бо  немає  причини.
Все  скінчилось.  Підпалюй  листи!
Все  життя  моє  було  в  одної  людини,
котрій  гидко  було  цей  тягар  понести.

Я,  бувало,  крилатою  тільки  й  сміялась!
В  піднебессі  не  всі  так  уміють  літать.
Ти  ж  мене  з  неба  зняв.  Я  самотня  зосталась.
І  без  крил,  і  без  сміху  тепер  благодать.

Важко  докір  в  душі  мене  душить  щоночі.
Нащо  згодилась  полюбить?
Та  тоді  лише  бачила  неземні  твої  очі.
А  тепер  я  своїх  не  зумію  відкрить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2013