| Сторінки (1/27): | « | 1 | » |
Танцюю на згарищі мрій і сподівань
Енергійно і раз за разом втираючи кров
Як набридли оці звуки брехливих обіцянь
Так хочеться серед показового сексу знайти любов.
А свіже вугілля молоду шкіру не обпікає
Сонце не гріє , а палить все довкола
шалений ритм серця на порожнечу міняє
Байдужості й лицемірства змалку знайома школа.
Проте, тепер це зовсім не важливо
Моі рухи спонтанні , душа поза тілом
ловлю клубки диму руками мрійливо
було поруч небо- все раптом зітліло.
Вогонь цей розпалили явно не руки
І олія до нього сама потекла
я довго , так довго терпіла розлуку,
що від себе самоі назавжди втекла.
Тут душа моя веселилась. Іі пестив дух лісу.
І зліта до небес зненацька двері в той світ відчинились.
Де тонни пилюки і грами чудес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2015
Так багато з Вас шукає небеса в калюжах.
Так багато говорить про кохання із іскоркою в очах , продаючи себе якомога вигідніше.
Читаєте і набираєтесь мудрості з цитат брутальних кумирів. І начхати , що хочете бути схожими на таких самих нещасних людей, які просто вміло прикидаються успішними. Вивчаєте міліметри душі сантиметрами тіла, нищите людину, а після того як іі не стане- плачете і горюєте. Робите бізнес із сліз, смерті, горя. Лаєте з прокльонами коханих, а потім бігаєте до ворожок , щоб порятували від алкоголізму і вроків. Купляєте повагу, владу, популярність. Сьогодні сумочка "Prada" либонь дорожча ніж останні мамині обійми. Ви так женетеся за примарним "щастям" , що губите вроджену доброту. Ладні за бренд продати тіло, душу, пам'ять. Готові кричати патріотичні гасла , не дивлячись новин. Спите не із мріями і совістю, а з шириною гаманця і сантиметрами члена. Хто Ви? Люди? Ні. Ви наполовину янголи. Так, Ваш біль змиває гріхи. Іноді, зрізані крила можуть про себе нагадати. Буває, що сльози змивають кров. Ні, не з рук. З серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2015
Захопили зелені очі у полон
Ні , ніколи не відпустять
Взагалі не знаючи перепон,
Вони в серце печаль не пустять.
Очі в яких півсвіту горить,
Рідні з глибиною океану
Намагаюсь продовжити мить
Коли в них тону і тану.
Дивне відчуття дежавю
мене охоплює щоразу
ніби бачила іх в іншому життю
просто впізнала не зразу.
В дивна сила притягання
Після них щем і тахікардія
Коли холод , коли бажання
криють у собі тепло і надію.
Вони досить небеспечні
для мого розуму і думок
у диспуті поглядів- беззаперечні
передбачають наступний мій крок.
Але я їм не підкорюсь
голову перед ними не схилю,
і покарання зовсім не боюсь
надто просто їх люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2015
Скоро 1 січня 2015 року,
В окопі ти. Навколо війна.
За злочини дають менше сроку ,
Тут,брате , його нема.
В твоїх руках не просто зброя,
у них у тримаєш другий шанс,
виживеш- назвуть Героєм,
а ні- намарне згаєш час.
Твоя мати, мабуть, посивіла,
так, так у сорок п'ять,
постійно із страхом смерті сина
події з новин серце ятрять.
Ну хто, хто тебе просив?!
У вікні чекає мала дитина.
Тобі лише спокійно жити і би жив!
Але ж ні, бо в огні Україна!
присвята усім бійцям АТО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
Яка різниця хто і як одягнутий , коли на Донбасі війна?
І чи тут Западенська Бандерія а там Московська Хунта?
Де наша людськість , де почуття?
Жалю, обов'язку? Прокинься !!! Збайдужіла вівця!
Підніми своє серце з болота, слізьми його окропи,
бо іще одна сволота відправила солдата у сни
Годі гарчати за паливо , за долар , рубель
І роздавати медових обіцянок цукерки
трюки ваші лише дешева " канітєль"
а втрати несе не одноі серденько.
Кажете ДНР? Росиия - мати рідна?
А ви дітки несповна
молоком балувані, та стоіте вірно.
Та , ні це вияв вашоі волі
Ви ж звикли вбивати, героі.
Тільки ж ви хлопці не з Луганська
з пекла Ви чорти одичавілі!
Вбивали б за гроші, водили повіі
що то за любов така братська?!
Хіба так можна тепер
зважати на гарні манери
Знаєте коли в грудях щем
через виття сирен,
зникають зайві дилеми.
Коли крик твого друга прорізає вуха,
коли земля на обличчі твоім
не хочется ні горілки ні медовухи
Хочеться пекло змінити на дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551598
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2015
Коли живеш по-справжньому, то смерті тобі не треба,
бо живий не тільки фізично воін, живий дух,
ти ковтаєш до дна напій неба,
і дощ і сонце і грім твій друг.
Коли доля тобі кидає виклик,
Тобі все під силу, сприяє серця стук
тебе не знайдуть серед зниклих,
бо ти є переможець -відчайдух.
Як тебе би за спиною не судили,
не вір ти ім , це лиш язики,
вони є злі, лиш злом би жили,
даруючи усім ярлики.
Ти попереду незавдяки брату , другу чи сестрі,
навіть вітер свистів проти тебе під час бою,
все через що є в тобі,
що викохав в серці ти, герою.
Затям коли на цім серці буде рана,
іі нікому буде лічить,
це остання твоя гра, фатума сопрано
так прийде коротка його мить.
А поки дихай ти весною,
літом грійся , осінню ніжись,
І удача блукатиме з тобою,
тільки не вмирай, борись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2014
Коли смерть позаду тебе, починаєш розуміти тонку межу між тим шляхом , який подолав і сенсом іти далі.
Коли втрачаєш дорогу людину, усвідомлюєш скільки втрачено можливостей іі просто обійняти і сказати слова вдячності і любові.
Коли втрачаєш кохання, починають метатися у голові зграі думок і хвилі спогадів.
Вони створюють і спотворюють межу "до" і "після" і період який не можна віднести ні до одного моменту, наповнений стражданням, жалем і болем. Це для того, я так думаю, щоб ми щоразу з новою насолодою відчували смак солоду на устах, після тони вживаноі солі( Смарагд).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531256
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2014
Може ти почуэш ці рядки
раптово згадаэш моэ ім*я,
Вітер гратиме наввипередки
із швидкістю пісні солов*я.
Минуть роки, забудеш наш травень,
твоя постіль наповниться ароматом нових сподівань,
І я зміню весну в душі на осінь,
Спогадом лишусь на пам'яті твоіх розчарувань.
Коротко вмістити у рядки ці неможливо,
бажання все це повернути,
Але хіба бути коханою важливо?!
Коли серце так вперто з тобою хоче бути.
Та я гордість свою закличу,
подякую за все, із болем у горлі піду,
Ні, мій хороший, це не банальна застуда.
Це так сильно я тебе люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2014
Життя мільйонів людей на кону,
через примху ката-президента,
Ну нехай ти помреш і помру,
але моя Україна все одно Irredenta.
Нас найбільше об'єднала не радість,
але і біда не зможе роз'єднати,
Нашій вірі у краще не загрожує старість,
Волю в крові не так просто забрати.
Зрозумійте ,нарешті, скорити неможливо
такий відданий краю народ,
Тих, хто на снайперські кулі йшов сміливо,
Не заради блиску нагород.
Ваша жага до влади- гріховна,
руки у вас до ліктів у крові,
Душа, як слова- умовна,
Очі вже не людські.
ТАК, МИ ЕКСТРЕМІСТИ!
Але не ми перші перейшли межу,
Не проклинайте Бога атеїсти,
Адже живете не вічно, як я живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
О, мій ніжний звір...
Із по-сірому зеленими очима,
Рахунки доля з тобою зводить , як ти звів,
Грюкають близькі, як ти колись, дверима.
А зараз наодинці ти,
Іде невідворотній процес
Совість , серед тиші самоти,
Непереривний звук колес.
Прірва власної душі,
Шухляди з назвами історій,
Ну, що ж гори тепер в огні!
З уламками ілюзій.
Ти сам собі тепер суддя,
Прокурор, адвокат , підсудний,
Закутий в кайдани забуття,
Власноруч, колись закутий...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2013
Наш світ , шановні не без гумору, сатири , сарказму.
І кожен від долі отримує те, що заслуговує.
А власне, що таке доля. Поколіннями люди свято вірять в існування такої собі Примхливої Панянки, що керує їхніми життями. Її задобрювали, боялися, проклинали, проте нікому досі не відомо що це. Її по-різному називають, В когось вона судьба, в когось карма та все-таки ця вища сила існує. Я звикла її вважати Божою волею, бо тільки вона має силу керувати шляхом людини.
Тільки Всевишній може судити нас, нас карати чи підносити. Тільки його воля є святою. Він- є Любов, Смиренність, Добро, Надія. Віра в Нього може врятувати нас як від навколишнього зла, так і від нашого внутрішнього . Тільки -каяття є способом повернути собі подобу з якою ми прийшли в цей світ. Гріх- це наша слабкість. Гріх спричиняє дрібну пухлинку душі, що розростається і поринає у неї чим раз глибше смертельними метастазами. Він нищить її здоров'я, внутрішню красу, роз'їдає тендітний зв'язок з Богом і нестримно швидко прогресує. Він поїдає нас і від нього вмирає значно більша кількість людей , ніж від раку внутрішніх органів. Це дрібна недуга , що дуже швидко переростає у саркому духу. Про це знають усі, навіть затяті атеїсти. Відректися від Бога все одно , що позбавити себе і нащадків такого поняття як щастя. Усі знають але продовжують робити помилки. Єдине до чого я вас хочу закликати, це до любові. Любіть Господа, так як Він любить кожного із нас. Жити стане легше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2013
Відвів покірно очі , згадав про минуле,
закрився і правду втаїв,
змінився , стара гра тамогочі , набридла
набридло і непотрібне ,
сховався ,бо і світ тобі надоїв.
Зневірився , зраджений
й забутий самотність сестрою ти прирік ,
а чомусь погляд той розкутий змінивсь на холодний всього за рік,
опустились й руки,
думка почала боятись висоти,
та від розлуки, не міг тебе ніхто вберегти...
здавалось б усе життя попереду,
здавалося мрії почнуть збуватись
тільки от з середи по середу,
не вийде з нею зустрічатись...
не плач, тримай серце у руках
міцніш, не жалій і не благай у неба, кохана твоя уже в небутті, а іншої тобі не треба...
Знаю як боляче та тільки підведись, немає сенсу втікати від самого себе, ти не вгору ти вперед дивись,
вона живе й досі- живе для тебе...
БІЛЬ.. з часом він мине,
рана загоїться і сльози кристаликами попадають додолу,
ти просто обійми , обійми мене
І ходім , ходім мерщій додому...
І ти знову сядеш за її портрет,
Я приготую міцну розчинну каву,
І буду поруч, візьму теплий плед,
Спостерігатиму як ти малюєш Аллу.
Я тихо- тихо підведусь,
Стримаюсь, хоч хочу обійняти,
За тебе, за тебе я боюсь
Люблю а ти не перестаєш її кохати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2013
Холод і сум огортає плечі.Так має бути.Так треба... але і серцю спробуй це поясни... Ахахах...посмішка повна сатири- так сміється з мене доля.
Ну-ну, і який ти мені ще ''сюрприз'' підсунула, Примхлива панянко? Лірика заспокоює моє серце, моє таке уже слабке серце.
Воно й живе заради тебе, не думаю що воно б витримало стільки докорів і ненависті щодо себе, якби не ти. Ти мені потрібен, але ти немов дикий птах . НЕ МОЖЕШ ЖИТИ ДОВГО У КЛІТЦІ ПІД НАЗВОЮ "дім''. І як не дивно, я тебе розумію.
Ти тільки не завдавай мені болю більше...
Хто це обізвався? А , це ти Пам'ять...моя Пам'ять.
Хто придумав ці спогади?
Вони породжують сумніви.
А- сумніви -це страх. Навіщо людині страх? Він сковує її крила , недозволяючи піднятися у блакитну вись... І я БОЮСЯ,БОЮСЬ , БОЮСЬ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2013
Ти мій перший і останній... подих. Ти - мій вибір. Ти -моє горе і щастя водночас. Ти- мій літній світанок і зимовий вечір.
Ти душі моєї поезія і проза, ненаситний і ласкавий звір, моя усмішка і мої сльози. Зараз 4 ночі , і я пишу тобі листа. Старанно натискаю на кожну клавішу, ніби вони збережуть те, тепло любові , що іде від серця. Я тебе... ні, давай пропустимо цю фразу , бо ти її досі вважаєш брехливою , з моїх уст. Жаль , що ти не знаєш як я бережу вірність тобі. Скільки б не було прихильників, усе життя я хочу провести з тобою. Нехай це буде халупа, проте я прокидатимусь , бачитиму поряд тебе і буду щаслива. Готуватиму улюблену каву, приноситиму в ліжко, а ти облишиш її , і з батьківською турботою закутаєш мене у свої обійми. Це надзвичайно приємні банальності, хоча це хіба можна так назвати?
Банальність це - ваш секс, гроші, влада. Вони приносять задоволення, але не щастя. Їх не проміняєш на любов , багатство душі, чи повагу. А я його кохаю. Іще так невміло, з дитячою наївністю, проте так як мала любити цей світ. Він , перший , хто вислухав , зрозумів, полюбив.
Саме його руку я тримала , коли мене зраджували найближчі, саме він давав мені сили це пережити. Погляд... Один тільки погляд його здатен полонити. Один тільки голос його здатен підкорити душевну негоду. Один дотик здатен зблизити два різні світи. А ви говоріть далі про нас. Мені байдужі ці докори.
Врешті , життя моє, кроки і помилки також мої. Я відповідатиму за них, там, перед Богом, але ніяк не перед вами. Коли він не поряд, мені не милий білий світ. Я ніби прокинаюся з чудового сну, в реальнсть. Неконфортну, сіру, холодну реальність. І живу очікуванням . Рахую дні. Іноді секунди. І свято вірю в настання моменту , коли нас ніхто і ніщо не розлучить.
Знаю , що не марно чекаю,
Прийде такий час,
Що на світі всюди вдосталь буде раю,
Так , що вистачить і для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2013
Мені б так хотілося змінити цей світ. Біль-викреслити з усіх очей, а недуги- спалити в каміні як сміття. Жадібність я би випустила в небо з тонами непотрібних купюр, злість- втопила би в щасті, заздрості наказала б доглядати за немічними людьми, ( вона , думаю, засвоїла би цінний урок, адже тепер вона зосталася сама з власним сумлінням), ненависть- малювала портрети Ісуса і каїлася. Гнів став би моряком настільки далекого плавання, що в моєму світі, йому не знайлося б місця. Зраду зачинила б з жалем в одній кімнаті на вічність. Надіюсь, вони б знайшли спільну мову.
Кохання я би заховала якнайдалі від сторонніх очей, в морі з листівок, мягких іграшок, порожніх обіцянок і розчарувань. Підлість , поселю у окремій клітці , а стражданнм подарую окрему планету, щоб більше не тривожили нас.
МІЙ СВІТ БУВ БИ ШИКАРНИМ ВТІЛЕННЯМ УТОПІЧНИХ МРІЙ МИТЦІВ , АЛЕ ЦЕ ЛИШЕ НЕЗДІЙСНЕННІ БАЖАННЯ. І РІЧ У ТОМУ, ЯКИМ Є СВІТ ВСЕРЕДИНІ НАС, БО ВІН І Є СКЛАДОВОЮ ВСЬОГО. ЗМІНИВШИ СЕБЕ- ЗМІНИШ ЦІЛИЙ ВСЕСВІТ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2013
Я ненавиджу те, що ти звеш" коханням".
Воно ламає людям життя,
Поясни мені сенс того, щоб пекло називати раєм,
Поясни мені чому біля тебе поряд не я?
Поясни мені те, що душу тривожить,
Спочатку крила дарує,
згодом штовхає в небуття.
Не вірю! Не вірю жодному слову,
Не може так бути , не може!!!
Щоб так гірко я помилилася...
Я краще мрію власну розіб'ю,
Я краще зникну, стану вітром.
Та забуду це прокляте "люблю''
Покину називати тебе світлом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2013
Знаєш, зараз і в театр марно ходити,
Марно купляти квитки і в кіно,
Життя- тепер постановка,
Дешеві актори, сценарій, вино.
Красиві манери, найсолодша брехня,
Манить екранів блиск і гламур,
Я грати відмовилась,
не бачу себе серед скульптур.
Їхні вуста озвучують давно визначений текст.
Вони -богині цього жанру,
Вони красу перетворюють в процес.
Їм мало пафосу, гламуру і сарказму.
Маска їхня, замість лиця,
Штучні вії, штучні ікони,
Штучна пісня, штучна душа
- Такими долають, ляльки, перепони.
Маючи гроші, славу , піар,
Дорогі камінці, шикарні машини,
ідучи під оплески, звучання фанфар.
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ , ВОНИ НІКОЛИ НЕ БУДУТЬ ЖИВИМИ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439766
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2013
Дивлюсь на холодні зорі
І що мені з їхньої краси ?
Мені хвилинку повернути проведену з тобою,
Мені хоча б половину того , що було ,ті часи...
Тобі, знаю, важко, - мені тут неможливо,
Усе місто, спорожніло
Без твого голосу, усмішки,
Хіба самотні лебеді, хіба так красиво?!
Їх має бути двоє...
Двоє має бути нас...
Хочу бути навік з тобою,
І в день, і вночі, і повсякчас.
Знаю , що не марно чекаю,
Прийде такий час,
Що на світі всюди вдосталь буде раю,
Так , що вистачить і для нас.
Слова сповна не можуть передати,
Того, що зараз мені близьке,
Ти навіть не уявляєш,
Наскільки без тебе мені все чуже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2013
Давай ти будеш Доріан Грей,
А- я булгаківська Маргарита,
Давай зруйнуємо цей світ,
Сповнений болю і лиха.
Чому ти плачеш реаліст?
Чому в травні в'януть квіти?
Ми з болю станцюєм твіст,
Твіст Грея і Маргарити.
Ти будеш нищити картини ,
А я - мстити на мітлі,
І нехай вбивають ненароджену дитину,
Нехай доля злість зриває на сироті!!!!
Нехай нас бояться всі,
Даїшник, священник , медсестра,
Нас по суті зовсім не багато,
Лиш двоє ти і я.
Та ми знищимо світ ілюзій.
Для того, щоб зло подолати.
Ви думаєте, що демони черстві?
Повірте, і вони можуть кохати!
Ми зруйнуємо ваш світ,
Ми зруйнуємо його разом зі стереотипами,
До ниточки, до шматочка скла,
Впадемо на світ - метеоритами ,
Ми зло створене майстрами суті, щоб ви повірили
У те, що немає світу без добра...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2013
Звісно найлегше опустити руки ,
сказати собі : 'Це не під силу"- обернутись і піти.
Не всі шляхи нам піддаються, не всі стежини щоб ними йти.
Та коли мрія в серці тріпочить,
і прагне здійснення душа
- ти допоможи їй, врятуй від фатуму ножа.
Спіткнувся, впав - продовжуй хід,
- можеш навіть не вставати, повзти,
продовжуй рух ти до мети \
негоже на початку програвати...
Можливо моя лірика нудна,
немає смислу зараз слово,
друже, для тебе порада моя -
продовжуй за неї боротись знову і знову.
Бо ліміт життя немов струна хоч і мелодійне та не довговічне,
жаль буде коли синам замість доброго слова в спадщину дістанеться щось інше.
Будьте вперті , не нахабні,- не шукайте легких шляхів,
бо те що легко дістається не має цінності зовсі'м.
В бою важкім а то й словеснім - ворога душею полюбіть,
в нім на волю Божа іскра рветься, такою ви його й прийміть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2013
Я- той німий мім,
Що не бреше,
Я- той забутий актор ,
Що не грає
Я-тут інший,
Я- себе шукаю.
Моє життя- це звук мотора,
Дорога моя- терниста,
Жорстока сиротинця школа,
Пронизана вітру свистом.
Я - чужинець,
Що домівки не має.
Дах мій - Небо,
Воно як і я , матері не знає.
Воно єдине рідне,
Блакитне, променисте,
Іноді сіре, похмуре,
З дощем снігом чистим...
Колись я себе питав " Хто я "?
Коріння своє я шукав,
Не допомогла Доля...
На неї не нарікав,
Нікому не жалівся,
Собі не довіряв,
Болю вдосталь я напився.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2013
Я настроїла свій телефон лиш на твої есемески і дзвінки,
Я зламала всі паролі і коди , що були між нами,
І це не просто безглузді витівки,
Не просто вдало розіграні мелодрами.
Номер твого мобільного знаю напам'ять,
Напам'ять знаю фрази твої наперед,
Ніхто з поетів( всі мямлять)
Про це толком не писав поем.
Я НАПИШУ, В ДВАДЦЯТЬ ПЕРШІМ СТОЛІТТІ,
На клавіатурі ноутбука,
Про те, як кохають сплітаючись тіні,
Про те , як можуть полюбить два звуки.
Усе це наберу і зібравши волю надішлю тобі,
Сором'язлива поряд з тобою,
Поряд з тобою лиш уві сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2013
Актриса надто вжилася в роль,
Забувши де театр, де реальність,
До власного життя забувши пароль,
Для неї навіть другорядна роль - радість.
Маска- що так міцно засіла на обличчі,
Не дає згадати важливе,
І серед квітів є колючі,
І серед блискучого- потворне.
Та тепер нікуди вже дітись,
Набридла слава і гроші - кольорові папірці,
Не час зараз злитись,
Адже ти втратила найдорожче- не його рука в твоїй руці.
Біль змусив згадати,
Серце кам'яне знову запалало.
Зосталось у яскравій гримерці з чаркою ридати,
Бо твого найвідданішого фаната не стало...
Він знав усі її ролі,
Захоплювався і всього себе актрисі посвятив,
Цінував солод її уст, і душу якій притаманно трохи солі.
Та найбільше без гриму він її любив...
Не завжди веселу, до себе пригортав,
Не вірив у те, що вони надто різні,
Адже досі нікого так не кохав.
Актриса кохала лише незбагненну мрію,
Жила спалахами тимчасових ліхтарів,
І , граючи дію за дією ,
Неоглянулась , як птах надії над нею пролетів...
Тепер із улюблениці вона забутий кумир,
Самотня, приречена на незаможну старість,
Фото чорно-біле і спогадів вир,
Огортає на мить її дивна радість...
Але її сцена погасла,
А глядачі віддали свої аплодисменти,
Була , немов зірка, немов зірка і погасла,
Навело життя їй жорстокі аргументи.
А фанат став заручником вічності,
Забрала шанс у неї назад Доля,
Не пізнавши взаємності,
Не стало нашого героя...
А Лицедійка навіки заснула,
В обіймах спогадів,
Фото на цім світі вона забула,
Вогонь свічі своє відгорів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2013
Звук прийнятого повідомлення оживив увагу,
У думці залунав старий мотив.
Ти був ... і ось тебе не стало...
Колись сонце, зараз зграя злив.
Я клялась, божилась більше не писати,
рядків приречених на сміх,
Та знаєш важко стриматись і не закричати
Коли надворі літо, а на душі сніг.
Пам'ять , знаєш, важко форматнути,
Важко стерти болю шрам,
Як же хочеться про все забути!
Та кров іще сочится з серцевих ран.
Червона і гаряча вона омиває тіло,
Що обіцяло і вірність зберегло,
Що покохати серцем так зуміло,
що перестало помічати зло.
Знаєш , я була наївна,
була по-своєму дурна,
Кохала, як хвора безнадійно,
В очах світилася весна.
Писала листи тобі одному,
Тобі одному присвячувала пісні,
І довго, не знаючи утоми,
Образи ховала у собі.
Я не була музою поетів,
Не була й сама митцем,
Серед сотень набридливих сонетів,
Шукала зміст вигаданих поем.
А тепер, коли 16 подвоїлось в житті,
І в паспорті фото вже не те,
Ти пиши, пиши мені,
Хоч час ті дні нам не верне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2013
Передаю привіт вам ідеальні люди
Передаю привіт вам Ідеальні люди . Я - Сіра Миша із нори. З села забитого податками, яке замели березневі сніги , і до якого не дібратися два довоєнні трактори. Дід Василь останній раз дуже плюватися , коли застряг в заметі! О, Шановні! Ви б це чули ! Ось в цій лайці і полягає все багатство української мови , скільки дієприкметникових зворотів і порівнянь криється у цьому емоційному виступі! Згодом дві нервово скурені цигарки заспокоїли нашого "оратора", і він залишив своє чудо -звіра посеред села , так би мовити до відлиги. А я дивлюся через вікно , через наметений сніг і думаю "Чи привезли хліба? " А то вони вміють залишити нас то без газу, то без світла, а тепер без хліба. Ото буде весело. А Весна ще та панянка, як справжня жінка поки наведе свій марафет, то я видно посивію. Ай, та нічого. Куплю собі за 20 гривень " Палєт", намажуся і буду чекати поки прийде назад молодість. Візьму і буду чекати. А що ще зостається? Всі на шось чекають . Хто на зарплату, хто на теплу погоду, хто на нову іномарку, і я буду. На хліб і "Палєт ". От так . І буду всьо як люди. Я взагалі тепер буду думати як дожити а потім і прожити на пенсію, коли вона буде. Так у свої 16. Так про нас , молоде покоління подбала влада,- ми маємо постійно про щось думати. Це і добре з одного боку ( індик думав і здох і з нього зварили суп), ну в моєму випадку це недожив до пенсії і дав змогу нажитися від органів міліції та моргу до священника. А з іншого боку- я вмерла нехай хоч інші трохи поживуть? Чи не так товариші? Ой годі про сумне! Моя своєрідна "Хацапетівка " прекрасна, попри всі негоди. І я її люблю. Сіла за ручку і папір, хотіла писати. Згадала про власну бездарність. А знаєте... ну і нехай! Тільки прозу мою не чіпайте. Це вилита душа на папір. Моя душа На державному папері. О третій ночі. Ех , я не така , не така як ви , мої ідеальні. На вашому фоні мене не видно, у вашій грі я пішак. Шановні Королі та Королеви!!! Я за собою немаю ні гроша, ні барів , підпільних казино. Та я поволі опановую життя. Ні, ні зовсім не той гламур і цинізм , що ви викладаєте. Опановую істину. Вчусь її доносити до читача . вчусь , а отже і вмітиму. З мене давно зняли рожері окуляри, буквально зірвали разом із клітинками епідермісу. з болем і прозрінням я зустріла вперше реальність. Справжню , без епітетів і порівнянь. Не вам мене судити. Не вам дано забирати в когось час. Те, що ви робили в минулому. Але і майбутнє не краще ! Належна зміна мажорів підростає з цигаркою і пляшкою в руках. І я з ними. Сіра миша з нори . Яка вчиться і скоро вмітиме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2013
́
Боротьба моя незакінчена, хоч сили уже на нулю,
Ми з тобою слізьми повінчані, та я знову іду на війну.
Вона думає, що розлучить нас,
Знищивши мені дороге,
Думає , що підкорюся,
Коли тебе забере.
Думає, що здамся знесилена
навколішки благатиму, про милість попрошу її,
Та нехай вона не надіється,
Нехай сниться їй це уві сні.
Прірва перед мною
Шансів здавалось- нема,
Та страху вона не побачить,
І жалю там теж не знайде вона.
Б'юся сама із ворогом,
Якого створила тьма,
За нею вслід чорним вороном,
Женеться жорстока зима.
Вона її порадниця , подруга ,сестра
Та лиха вона зазнає, розтане від сонця сама.
Зараз- я б'юся без меча,
Кинжала немає в руках,
Немаю права повернутись,
Немаю прав я на страх.
Нехай кров проллється ,
Нехай настане кінець,
Війна до останньго подиху серця,
Війна за справедливість і честь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2013
Чому довколо стільки зла? Тому, що ми самі його породжуємо та годуємо своїми вчинками та помислами.
Чомусь в цьому світі легше помститися, аніж пробачити, зненавидіти , аніж дати другий шанс, обернутися на звіра ніж до кінця залишитися людиною.
Ми самі знищили Віру, Надію, Любов. Проміняли їх на кюпюри та інстинкти.Змінили людяність на фальшиву маску, підробили емоції, почуття. Навчилися шикарно брехати не тільки оточуючим, а й собі, вміємо і рахувати вранці кількість влитої отрути -алкоголю звечора.
Уміємо від нерозділеного кохання в 15 років в напівживому стані лягати в ліжко, і на ранок тішитись новим рівнем деградації, стаючи брудною ганчіркою без честі та сорому. Тепер це модно, тепер цим можна пишатися. Так само, як модно ненавидіти батьків, через те, що вони лізуть у життя. Тобто, якщо щось стається-" Мамо , поможи, а так - Не хар мене , іди на кухню!!!"
Можемо і прикольнутися з бомжа чи алкозалежної людини, уміємо і плюнути в долоню людини, що просить милості.
АЛЕ:
Де гарантія, що кожен із нас не буде на її місці? Де гарантія, що наші ж діти , після того як побачать нашу розмову з батьками в пориві люті не візьмуть ножа до самих нас? Де гарантія , що з з буквально заспиртованою печінкою і букетом в кращому випадку венеричних хвороб, а гіршому з купою абортів,- ми доживем хоча б до п'ятдесяти? Ніхто такої гарантії дати вам і не ризикне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2013