Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Де воно? Куди забрело?
це я зараз про щастя)
а ви хотіли про що?
в вас такого, напевне, іще не було..
щоб щастя раптово взяло і пішло..
чи вернеться коли-то?
не знаю, мабуть..
якщо інші його не візьмуть..
моє щастя – то ласий шматок…
кожен хоче собі скуштувати..
а воно ж то прийшло від зірок,
а його не так легко дістати..
я дістала.. та втратила швидко
цінувати не вміла – даремно
а тепер щастя знов захотіла,
але як же його я поверну?
коли знайдете десь на дорозі
моє щастя, то прошу – покличте..
бо ж чуже забирати – негоже..
бо чуже ж то нікому не личить..
Так, сиділа самотньо зозуля одна
і все думала про покинуте немовля…
Вона повернулась таки до гнізда,
але вже полетіло її пташеня..
Ох, матусі-зозулі, дитят не лишайте,
своя щастя під серденьком зберігайте,
бо покинути легко, та не просто вернути;
щастя може пропасти і навік вас забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2014
Я вірю людям, вірю і в людей,
в добро і в світле радісне майбутнє,
Я віднайду ключі від всіх дверей,
відкрию шлях у вічне й незабутнє.
Хоч у житті не завжди все вдається,
Крім перемог бувають і фіаско,
Не забувай, що доля всім сміється.
І стане легко те, що було важко.
"На все свій час", - говорять у народі.
і не дурний придумав ці слова.
Все неспроста. Ось навіть у природі
Після весни не настає зима.
Проблема є, то десь і вихід буде.
Потрібно тільки добре пошукати.
Нікому щастя не пливе у руки.
Ми мусимо його завоювати.
Збираймо силу, віру і терпіння,
І вирушаймо на життєву путь.
Нехай зі щастям прийде ще й спасіння,
І рідні й близькі з вами хай будуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Кругом весна, а на душі - ще осінь.
не тішать квіти і пташиний спів.
Здається, не сама уже, та досі
ти так і не говориш теплих слів.
До бруньки заграє весняний дощик,
краплинки їй дарує з кришталю;
від тебе я ж отримую лиш грози,
і в нікуди калюжами іду.
Десь проростає від тепла травичка,
промінчик сонця ловить на собі,
а в нас з тобою спільна - тільки дичка,
яка ніколи не дає плодів.
Он голуб із голубкою воркує,
ось пара ле́бедів на озері пливе,
наша \"любов\" мене все більш дивує,
прийшла раптово - так і промине.
Кругом весна, а на душі - ще осінь..
тепер сама, тепер для всіх чужа..
але вже краще пагубна самотність,
аніж твої несправжні почуття.
[img][/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2014
На мент єдиний залиши
Свій біль, думки і горе
О.Олесь
Ми часто ставимо перед собою
Не ті завдання й непотрібні цілі,
А час пливе нестримною рікою,
Зі спогадів - лиш будні бідно-сірі.
Ось день за днем - життя минає,
Сьогодні – рік, аж тут – і в школу,
А там вже й інститут чекає,
Сім’я-робота – й так по колу.
Вчорашню тво́ю безтурботність
З’їдають нинішні турботи.
І ти благаєш про самотність,
Надіючись, що з нею спокій.
Та ні. Самотність – це страждання,
це біль, це страх, це почуття,
яке приносить хвилювання
і знищує твоє життя.
Ось почала про непотрібні цілі,
А наостанок про самотність говорю.
Якісь вірші мої незрозумілі.
Зловить ніяк не можу думку ту одну.
Але сказати ось, що хочу
(Надіюсь, це буде пояснення моє):
В житті безтурботні не бувають самотні,
а самотні нарікають на все́, що в них є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014
Поза межами невагомості,
у частині земного простору,
Я летіла у глиб самотності,
До повітря не було доступу.
Довго падала й безнадійно,
Порятунку уже не чекала,
Але раптом згори (неймовірно!)
\"Я люблю тебе\" прозвучало.
Враз прискорення напрям змінився -
Владу втратила сила тяжіння,
На життя в мене шанс появився
І надія на власне спасіння.
Ось ще мить - і побачу вершину...
Але враз - чую фальш у словах,
і я знову лечу без упину
У безодню, де морок і страх.
Поза межами невагомості,
у частині земного простору,
Прилетіла у глиб самотності,
До повітря немає доступу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2014
Який величний XXI вік! –
Новітній час технічного прогресу.
На вулицях крутих авто потік
На кшталт Porsche, Nissan та Mercedesу.
Не дивина мобільні телефони,
Комп’ютери, лептопи та планшети.
У нас тепер Androidи, iPhonи;
В минулому – журнали та газети.
У мегаполісах доми-гіганти,
Немов химерна вежа Вавилону.
Дими із фабрик, наче диверсанти,
Руйнують атмосферний шар озону.
На зміну людям – роботи-машини,
Замість емоцій – смайлики, значки.
Як мало залишилось у людини
Відвертості й духовної краси.
Вона – заручниця в тенетах Інтернету.
Там замість неї – лиш її аккаунт.
Порушені умови паритету
Поміж частинок світу on- й offline.
В житті тепер нові пріоритети –
Шалені гроші та безмірна влада.
Порядність, щирість – це вже раритети,
Вони сприймаються лише як вада.
Шалений ритм життя вражає,
Бентежить інформації потік.
Лиш найсильніший виживає.
Який «величний» XXI вік!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2013
Час не спить, а уперто летить без упину.
Все міняє довкола: ніч на день, літо в осінь.
Кожен рік, місяць, добу і навіть хвилину
Ти стаєш зовсім іншим, ніж досі.
В тебе сріблом іскриться волосся,
В тебе серце і розум інакші
Якось так у житті повелося,
Що час розчиняється в часі.
Ох, чому ти спішиш, зупинися,
Не працюй, часе, так вже старанно.
Якби ти хоч на день помилився,
Ми б ту добу не стратили марно.
Один день- щоби наново жити.
Один шанс - щоб просити прощення.
Одна ніч - щоб навчитись любити.
Одна мить - щоб відчути блаження.
Час не спить, він чомусь все летить...
І нікому його не спинити.
Навіть найнеповторнішу мить
Ти не зможеш ще раз пережити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2013
Коли ти цінуєш життя?
Тоді, як воно вже повисло на грані;
Коли ще мить - й довгожданна весна
Для тебе більш на землі не настане.
Коли ти на фініш майже прибіг,
І має закінчитись твій марафон,
Тоді вже не жаль ані сил, ані ніг
І хочеться лиш, щоб усе це був сон.
Щоб далі тривало безжурне життя
П\'янило коханням, мінилося щастям,
Щоб було буття, де любов і краса,
Де віра й надія ніколи не гаснуть.
Та ми лиш герої Ремарка.
Так само беремо життя своє в борг.
Коли ж підпливе до нас смерті байдарка,
Тоді ми повинні віддати його.
Отож життя цінуйте завжди,
Щоби не постало питання: \"Коли?\"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2013