Сторінки (1/38): | « | 1 | » |
– Хто Ти для мене? – питаюся в Бога,
в неба питаюся, в поля і ночі.
Каже Господь: – це твоя засторога,
щоб ти у світі глухому не збочив.
Небо просторе, розкинувши просинь,
в тиші погідній до мене глаголить:
– Серце її у Спасителя просить,
щоб ти не гнувся від горя додолу.
Поле шепоче колоссям налитим:
– Там, за сипучими долі пісками,
ніжність її осяйним лазуритом
світить для тебе, мов свічі у Храмі.
Ніч прихилилась до ніг журавлино,
кинула погляд, як галчині крила,
й прошелестіла: – У грізну годину,
та, про яку ти питаєш провинно, –
Вірна Любов, що тебе захистила.
[i]квітень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2013
1.
Прийде моє відшестя, наче сон,
згорю у полум`ї свічі леткої.
Глухий надвечір видихне за мною
охриплий звук, мов ветхий саксофон.
Під крилами старих вишневих крон,
де розрослися мальви і левкої,
душа моя нарешті в супокої
присяде вільною від забобон.
І світ зітхне спокійно, як людина,
бо всі ми в ньому, мов ламка стеблина
або мовчання в зімкнутих очах.
В долонях Того, що єси над нами,
щокожен добротою чи гріхами
колись простелить на землі свій шлях.
2.
Колись простелить на землі свій шлях
людина дійсністю, що відбулася
під відгомін життя і говір щастя,
але під колискову попервах.
Бо кожен знає: ТУТ він у гостях,
а вічність – ТАМ, звідкіль Любов взялася,
яка була і є завжди начасі
в діяннях і вельмож, і бідолах.
Чи холод навкіл, чи самотність душить –
впустіть Її з надіями в душі
на перехрестях непростих доріг.
Тоді пізнаєте Її могутню силу,
красу і мудрість вірності прасиву,
які для нас Всевишній приберіг.
3.
Любов для нас Всевишній приберіг,
аби вона була, мов Берегиня
земної пам`яті про всі провини
або про тих, хто за живих поліг.
Щоб ми не допустили на поріг
свойого дому про сусіда кпинів,
ані облудь на хворих і невинних,
жорстокістю принижуючи їх.
Тож для Любові розростайсь, людино,
хай в твої груди вдарить лебедино
вселенська правда і прощень огром.
Веди свій шлях від кореня народу,
гартуй і душу, й розум при нагоді,
допоки не прийде ВІДШЕСТЯ сном.
[i]грудень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441099
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2013
Багряна від листя дорога веде в безкінечність,
огранена майстром на білім, як світ, полотні.
О стишена осене, в тóбі моя недоречність,
і серця тривоги, і скриті пророцтва сумні!
Допоки ще дзвоном відлунює стогін у скронях
і бачать зіниці живого крило журавля,
засвічуся сонцем, як зрошений мамой сонях,
й чийсь голос почую, що лине, мов дань, звіддаля.
Це ти, моя доле, прикликуєш в небо безкрає,
у сон кольоровий, де тихо вмирає трава.
Над Прутом веселка для когось ще барвами грає,
а я за межею визбирую слізно слова.
Такі, щоби скласти дзвінку звукову амплітуду
для пісні, з якою за обрій колись відлечу.
Тож вірю, кохана: й тоді, як між зорями буду,
мене упізнаєш, вночі запаливши свічу.
[i]листопад 2012
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440819
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2013
Зимовий сад. Довкруг палітра снігу,
в далечині розквітли вітражі.
Втіка за обрій Час, мов в’язень біглий,
проймають душу холодú-ножі.
Прозорий світ притих у царстві білім,
заснули в спокої гірські кряжі,
а в небесах відбились здаленілі
міста і села, наче міражі.
Але в снігах січневих і морозах
свої заховані метаморфози,
де спочивають радощі буття.
Прийде весна. Зимовий сад проснеться,
дерев веселих дзвоном відізветься
і в ньому знов закільчиться життя.
[i]січень 2013[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2013
Не згадуй – більш повторення не буде,
на цій землі повторний тільки гріх,
хоч тінню незворушною приблуди
душа лягла на полотно доріг.
Отих доріг, які вели до мрії,
де нас з тобою мовби й не було.
Довкіл свята і будні осеніють,
заосеніло і моє чоло.
Лиш добрий Янгол, мов правічне диво,
ковзне по серцю золотим крилом,
і мить одна, яскрава і правдива,
зорею зблисне за холодним склом.
Втамується тоді вогонь у грудях,
на сон блакитний ляже чистий сніг.
… Ти не вертайсь – повторення не буде,
на цій землі повторний тільки гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2013
1.
[i]Душа моя звільнилася від снігу…
Володимир Качкан[/i]
Душа моя звільнилася від снігу,
а від туги не звільниться ніяк.
Я подарую сонцю білу книгу
і спогади відпущу за байрак.
Нехай ідуть, неначе печеніги,
в сліпу опівніч, в невідь, позаяк
безликі дати, мов турецьке іго,
тавром укриють долі віщий знак.
Аж вже тоді прийде нова пора,
де буде сага плинності Дністра
у цьому вічному на світі колобігу,
як гімн життю, як знищення журби,
як воскресіння пам`яті, аби
ще раз душа звільнилася від снігу.
2.
Я вже давно, як той «іван-вставан»,
котрий, підвівшись, знов паде додолу.
Хіба що Слово притулю до ран
і відпущу – нехай іде по колу.
По колу долі крізь густий туман,
усе одно повернеться додому,
а, може, де зоря впаде в лиман,
враз спалахне в гучних відлуннях грому.
І замовчить в мені мотив журби,
і затуркочуть сизі голуби
веселу пісню про добро і щастя.
Злетить любов з коханої долонь,
і заболить під серцем щось… либонь
у ньому знов надія відізветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440639
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2013
Понад світом, над віками
стоять Мудрі Гори.
Зачаровані зірками,
дивляться в простори.
На замислені кичери
залягли тумани,
мов отари. А химери –
справжні могікани.
Аж тут раптом спалахнула
зоря світанкова,
й відлетіло серце чуле
до домівки Слова –
отуди, де лунко чути
голоси із неба,
де й сльозою не збагнути
вічності для себе.
Там Господні володіння,
далі оксамитні,
там один одному рівня,
Божим Духом вкриті.
Там Любов одвічна з нами,
дỳші у покорі.
…А над світом, над віками
стоять Мудрі Гори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440382
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2013
О Господи, у хáосі пітьми,
серед обману цього злого світу,
так важко огорнутися крильми,
щоб душу обморожену зігріти.
Усюди протяг… Всюди демон зла,
немов хазяїн, кожного пантрує.
А серцю хочеться весняного тепла
і втечі в сад, який його почує.
Почує слово, Господи, Твоє,
котре злітає з уст моїх несміло…
…Ген в неокраї день новий встає –
ще не дозрів, а вже зарозумілий.
А я прошу, допоки не зомлів,
щоб Україна в часі при потребі
не впала ниць серед нових громíв,
які вже множаться… але не в небі.
[i]березень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440379
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2013
Сумую за тобою щонедень,
у свято навіть, як ти зовсім поруч.
Це не бравада чи, пробач, мігрень,
а серця біль у вже зимову пору.
Це тихі-тихі дзеркала осонь,
це магія і згубна чаша срібна.
Не осуди, що посеред безсонь
мені в мовчанні ти завжди потрібна.
Небесна просинь в сірих журавлях
мені малює образ твій, як мрію.
Коли я скам`янію на вітрах,
твою любов нарешті зрозумію.
[i]вересень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2013
Ще спить моя душа, іще в астралі
панує сон веселий, як весна,
а ген за даллю, голубою даллю
склонилась у молитві таїна.
Звучать слова у тиші молитовній
святі, жертовні, легкі, наче стих.
Крізь безмір просторовий я готовий
діткнутись струн моління золотих.
Щось полоснуло променем у серці
і я почув Всевишнього слова:
«Нехай в тобі молитва відізветься,
неначе пам`яті оздобина жива.
Мій Син сказав, щоб ви були єдині,
тоді у дім ваш Істина прийде».
…Ще спить моя душа, але провина
вже не дріма – будущина гряде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.07.2013
Перемовчати. І стати,
немов тихий вечір.
В себе впустити не літо –
осіннє панно.
Крила згорнути
без сумнівів і заперечень,
серце проткнувши,
аби німувало воно.
Випити біль,
наче студінь зими, до оскомин,
тінню змарнілою
вийти за місто тихцем.
Стати під небом
й чекати, допоки настромить
хтось мою душу
на пáлю із гострим кінцем.
Може, тоді аж
прокинуться сили небесні,
зміниться світ,
що мене задарма потоптав,
вщухне жура –
і ще раз я соборно воскресну
серед безумства
на тлі пурпурових заграв.
Вихлюпну чвари
між мною і тим, хто у мені,
дам, аби Правда
світилась в тумані, як німб.
Долю свою журавлину,
затиснуту в жмені,
випущу птахою
в голосі дня золотім.
Перемовчу… відболію…
відтужу… відплачу…
Переінакшусь рікою
у завтрашніх днях.
Тишком в молитвах
за все Україні віддячу
й славу її закарбую
в безсмертних піснях.
[i]березень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2013
Зграї вороння, немов чорне листя,
всілись на мій сивий сум.
Господи, може, й Тобі щось присниться
тут, де володарем глум!
Може, прилинеш в мої сновидіння,
я поклонюся до ніг,
може, до мене прийдеш у надіях
Світлом, білішим за сніг.
Може, тоді серед темені й болю
стежку хоч Ти віднайдеш,
і я піду, мов луна, за Тобою
в зоряний Всесвіт без меж.
[i] липень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2013
[i]«…ми вийшли на рубіж».
Борис Олійник[/i]
Так і живем: ми вийшли на рубіж
укотре вже, а злагоди нема.
І 21-й ріже, наче ніж,
і знову не весна у нас – зима.
І знов Дніпро закутий в береги,
сумує в злотоверхому Богдан,
бо ми свободу не уберегли –
пішла в полин, неначе у туман.
Під тягарем дошкульних лихоліть
в юдóльні злигодні за рядом ряд
злягли ми знов…
…Неподалік стоїть
не лицар, ні, – нестарший «старший» брат.
І понукає нами, під обріз
узявши всіх до самих немовлят.
Кривавиться вгорі Великий Віз
від наших неприкаяних утрат.
Своє ж охвістя (тéмряві уми)
йому не суперечить ні на гріш.
… Вороння кряче нам услід, бо ми,
мабуть, іще не вийшли на рубіж.
[i]12.01.2013[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2013
Червоні яблука на тлі землі
такі розкішні, як бутони маку.
…Нас кличе знову совість ув атаку
супроти злиднів та життя в імлі.
Ще зовсім свіжа скиба на ріллі,
а мову чути звідусіль двояку.
Повішу думку на суху гілляку –
хай спочива, як бджілка на брилі.
А потім запитаюсь в лелечати:
– То хто ж Хазяїн в нашій Хаті,
коли й думкам не вільно гомоніть?
А лелеча: – Це той, що править балом,
йому і трону, і лукавства мало,
отож любіть його… ненавистю любіть.
[i]серпень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439406
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2013
Чого тобі, моя тривого?..
Оглянься на мої роки –
там світ, мов течія ріки,
як недопройдені дороги;
і біла зграя лебедина,
і голос долі за дверми,
й зорею блима із пітьми
сльоза матусі, мов перлина.
Тому в порі осінньо-строгій,
де світла більш, ніж чорноти,
тобі мене вже не знайти,
моя розбещена тривого.
[i]жовтень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2013
Що вартує нині голос мій,
схожий на бджолине тріпотіння?
Я хотів, немов гірський борвій,
задвигтіти золотом осіннім.
Я хотів послухати Собор
у його мовчанні і молитвах,
в громі літургій ятривих, бо
прагнув днів, свободою налитих.
Я шукав у рóзповнях ночей,
де цвіте манлива орхідея,
щоб її зірвати для людей,
зблиснувши душею, як зорею.
…Може, все ще збудеться колись,
хоч лунає музика чаїна,
але я щасливий, бо сплелись
моя доля й бідна Україна.
[i]серпень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2013
Цвіту тобою, наче травнем,
навіть у місячній плавбі.
Де стишено лежали трави,
признавсь в коханні я тобі.
Ти усміхнулась, мов світанок,
війнули зоряні вітри,
упали роси на поляни,
на злотоверхі явори.
Й злетіли вгору білі руки,
як я волосся цілував.
Губились божевільні звуки
твого зітхання між отав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2013
У зеленім саду
я самотній іду –
соловейко співає сльозою.
А тебе все нема
і тривога німа
білим смутком ступає за мною.
Пам`ятаю ту мить,
як небесна блакить
наші руки уперше з`єднала,
Серце щастям цвіло
і любові крило
у світи нас обох піднімало.
…Мов ранкова гроза,
біль у душу сповза
й не стихають мотиви зажури.
Я блукаю, як в сні,
і на плечі мені
опустилося небо похмуре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2013
І сумно, і думно,
і вени розкрились.
А де дзвін живої води?..
Чи вечір, чи стума,
чи ранок – по схилах
веди мене, Пісне, веди.
Веди у простори,
де волі багато,
і зорі, мов квіти в саду.
А, може, у гори,
в розмаєве свято –
кохану туди поведу.
Удвох заночуєм,
де сині кичери,
де Хтось розсіває росу,
де осінь малює,
немов на папері,
вершин віковічну красу.
Нам буде не сумно,
нам буде не думно –
забудем про те і про се.
Любов неосудна,
нехай нерозумна,
уранці напише есе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2013
[i]Такі мої ці вірші, як дощі…
Леся Шмигельська[/i]
Такі мої ці вірші, як дощі,
такі, як діти, – то сумні, то гойні,
то виростають вишнею в душі,
то світяться, мов яблука червоні.
Я висіваю їх в полях світів,
на берегах незвіданих просторів,
а в серці залишаю лиш оті,
де мислі перед Господом в покорі.
Де чутно, як наповнюється ліс
Карпатами і шепчуться легенди.
Й не знати, хто у строфи їх заніс, –
чи то мольфар, чи з пісні перебендя.
Такі мої ці вірші, як сніги,
коли доокіл хмуриться журою,
і дні не родаки, а вороги,
котрі ідуть туманами за мною.
Але вони мої до скінчу літ,
тому в очах яскріють бірюзово,
і їх пташиний тихий переліт
сягає неба, як любові слово.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2013
Палання вуст і поцілунків смак,
й пахучий повів молодих фіалок,
і довга ніч, як незабутній знак
твого кохання… О, мені замало
його снаги, яку проймає шал,
коли ясніють очі твої каро!..
А за вікном пробігла тінь учвал –
світання нас розлучить незабаром.
І стане холодно, і потемніє світ,
і серце осінь сумом затуманить.
На столику фіалки зронять цвіт
і хтось зачинить небо перед нами.
[i]червень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2013
Небо блакиттю стікає в траву,
тиша промінням, мов струнами, грає.
Знову тебе крізь самотність зову,
знову твій образ у душу впускаю.
Миті нестерпні, сумні і важкі,
наче мене поглинути готові.
Йду в невідомість, де наші стежки
хтось заховав у грозі вечоровій.
Музика Долі злітає щораз,
кличе бентежно на зустріч з тобою.
Може, то сниться світлинами час,
може, твій голос озвавсь за горою?..
Світло надій переходить у сніг,
спогад лягає під серце крижинно.
Літо скінчилось, кохана, й до ніг
падає осінь, мов сльози невинні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2013
Усе було, неначе в день судомний,
природи буря й пристрасті людські…
І падали додолу від утоми
старі тополі й ясени хисткі.
Громú ревли гріхами канонади
і рокотало небо від сльози.
Співав Ілля майстерно серенади
на кінчику липневої грози.
Та що там мовити – такого не бувало,
аби крізь Вічність падали дощі!
… А за вікном душа моя блукала
у чорному, як глупа ніч, плащі.
[i]липень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2013
До Тебе, Владико, пустелею в спеку іду.
Я спраг не води, а Твого, як роса, милосердя.
Ми грішні усі – і вельможі, і вої, і смерди,
бо кожен свою виплавляє у долі руду.
Хоч вади мої невідкупні, але я прошу
у Тебе заслони від ницої, злої спокуси,
аби Сатана мою душу на гріх не примусив,
коли на діла доброчинні я знов поспішу.
Прости, Промислителю, що неспроможний бував
себе захистити від світу, де люті премного.
Я йду, щоб схилити чоло до порогу Твойого
і в руки Твої щиро вкласти покути слова.
А Ти вже суди справедливо, на що заслужив
я в часі земному і долі своїй безталанній.
Нехай спалахне моє серце, як зірка в тумані,
як свічка любові для тих, ким в житті дорожив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2013
Вдихають гори молитовний Дух
природи, що хитнулась в осінь пізню.
А листопад, той вічний одчайдух,
насупив брови, наче лицар грізний.
Безмежний світ зачаєно набух
зимовою приреченістю слізно,
а в небесах не затихає рух
планет і душ – там править перевізник.
Це колесо тривог, і доль, і мук
не покладає, як то кажуть, рук
й не проминає нас та України.
Вона ж, здолавши смерк, у повен ріст
ще випрямить свій стан, й народу хист
із рук Творця їй подарує зміни.
[i]09.11.2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2013
Україно, хто тобою править,
хто тебе розхитує в човні,
що чужинці хмурі і лукаві
розпинають Мову і Пісні?
Хто тебе з порожніми очима
заганяє в стойбище чуже?..
Ти ж була славетна й одержима,
а тепер – отарна… І уже
всіх твоїх стовікових звичáїв
не почути між лихих синів.
Чураївна плаче від одчаю
і Тарас від болю занімів.
Звідусіль захланні шоумени,
шахраї і лжеязичні пси
повсідались на твої рамена
і глузують в оргіях попси.
Вже ніхто знемог твоїх не чує
під важкими чобітьми орди…
Хто новітній Карфаген зруйнує
на дорогах Хресної ходи?
Хто скарає жирунів навалу
за наругу над тобою?.. Хто?..
Вже тебе, як бранку, закували,
вже тебе розігрують в лото.
І моє від того серце плаче,
закипає крівця, як в огні.
… Україно, над тобою зрячий
сам Христос від болю сполотнів.
Дай нам знак, Ісусе, на прозріння,
щоб не впасти до землі чолом.
Може, серед глуздів ВОСКРЕСІННЯ
золотим ударить джерелом.
Може, наші пращури далекі
знов повірять в нашу ЧЕСТЬ і ЧИН,
щоб до скіму грізну небезпеку
ми гуртом здолали як один.
[i]листопад 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437894
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2013
Забіліла земля і далекі світи забіліли,
і дерева повіки примкнули від довгих утом.
А я стишено сяду й торкнуся до тебе зболіло,
до тепла твого серця і пісні з відкритим чолом.
Та іще доторкнуся душею і дивно, і ясно,
мов до птахи, що раптом зібралась злетіти у вись,
і всетишшя земне, що заявиться якось невчасно,
намалює твій сон, наче стогін загублений чийсь.
І тоді прийде Янгол – весь білий, мов сніг насвітанку,
тай огорне крильми і наш віддих, й незримий порив,
і тебе, як зорю, як найкращу у Спарті спартанку,
подарує мені в милувань сотворінні і див.
[i] грудень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2013
Зійди, моя Зоре,
зійди, спалахни між півоній,
розлийся багрово,
як день за горою зітхне.
Вже осінь минає,
а я все стою в обороні,
аби не збороло
безжалісне лихо мене.
Зійди, моя Доле,
і стань над замисленим світом,
не дай спопелитись,
або загубитись в снігах –
отих, що на скронях
розквітли непрошеним цвітом
в часи, як шукав я
загублене щастя в житах.
Зійди, о Любове,
веселкою в сріблі і злоті,
у сон поверни,
де вперше тебе я пізнав.
Вже, може, з тобою
зумію тоді побороти
тривоги-тумани,
що сумом лягли поміж трав.
[i]липень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2013
За моєю долею
літечко біжить,
над моєю пам`яттю
щастя срібна нить.
До мойого серденька
туляться дощі,
під Вкраїни зорями
в полі сівачі.
Йду шляхами дивними
в осінь золоту,
ніжним квітам в любощах
коси заплету.
Хай цілують пристрасно
їхні пелюстки
роси, кимсь розсіяні
з легкої руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2013
Ти вознеслá мене, як Жінка,
течеш крізь душу, мов ріка.
В моїй руці твоя рука,
як ніжна квітка материнка.
Я той, хто серцем дивоквітне
в астральнім лоні наших днів.
Завжди до рідних берегів
я повертаюсь синім вітром.
В липневу пору ти Княгиня.
Аби сягнуть твоїх очей
серед квітковості ночей,
я лащуся, немов дитина.
Я колір відсвіту твойого
в обіймах тиші і розлук.
В мені живе твій кожен звук,
як йду до Господа святого
у молитвах. А на долонях
несу озерця протиріч…
Та лиш вино солодких стріч
пригубимо – я вже в полоні
думок щемливих, круговертних
і несподіваних замрій,
і вже тоді відбій, відбій
усім тривогам в стилі ретро.
І горнуся при з`яві днини
чутливим серцем, ніби рань.
…Я стану співом журавлиним,
а ти для мене небом стань.
липень 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437431
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2013
Доторкнуся до тебе римою
зримою і незримою,
золотими у снах світанками,
ніжним леготом чи серпанками
місяця повновидого.
Доторкнуся таємним видивом,
синіх туманів пряжею,
ними долю свою розраджую,
аби було тобі тай радісно.
Зорями, мов прикрасами,
доторкнуся, щоб ти світилася,
серед мрій не загубилася.
Неприхованою сльозиною
доторкнуся, а ще провиною,
клекотом днів в неспокої,
неокраями світлоокими,
ночі п`янкої стогоном…
…Доторкнуся вустами строгими,
коли серцем палким стихаю я,
Жінко моя коханая.
[i]травень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013
Вже осінь підкрадається, мов злодій,
сповзає з хмар мелодія німа.
А я ще прагну сонячних мелодій,
де місця для похмурості нема.
А я іду до тих, хто ще учора,
як вирували літа леткі дні,
в думках зі мною вирушали в гори,
притихлі, наче зоряні пісні.
А я, кого убити неспромóга
гострякою одчаю чи жури,
вишукую, висвічую дорогу,
де небо підпирають явори.
І голос мій летить не в чорне – в біле,
бо там любов і лиця дорогих.
Тоді яріє серце відболіле
і сповідь тиші в німбах золотих.
[i]серпень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013
В мою залиту сльозами душу
прокралась ніч.
Прийди, кохана, нехай обтрушу
недолю з пліч.
Ми вип`єм трохи вина терпкого –
сміється глід.
Нам йти з тобою нога у ногу
ще много літ.
Не буде хліба, води не стане,
та будем ми.
Розквітне мальва (і не остання)
серед зими.
[i]лютий 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2013
В монастирі життя старезнім
серед світів зів`ялих трав
живу, неначе лист берези,
що вітер похапцем зірвав.
І що б мені хто не пророчив,
душі не натягав струну,
я опинивсь в імлі урочищ,
де заздрісно хтось зазирнув
в моє ще тихе задзеркалля,
як я на світ лиш народивсь,
і наче викреслив лекалом
моєї долі чорну вись.
Відтóді бурлакую в Часі,
дверей шукаю вихідних,
але дарма… Хтось в чорній рясі
замкнув дорогу до живих.
[i]жовтень 2011[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2013
В країні сущих правди не знайти,
ні гідності, ні шани до закону.
Одному подавай в «меню» світи,
а іншому – скарбú Тутанхамона.
У когось вже змайстровані хрести
на кожного сусіда у прокльонах,
а той, хто в чині, прагне загребсти
з державної скарбниці мілліони.
Це хто лихий засіяв квіти зла
у нашу землю – добру і родючу,
впустивши в душу трутизну гадючу?..
В живій тичинці кожного зела
любов Господня – світла і висока.
Чому ж її руйнуєм у кліп ока?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2013
Боже Всевишній, зволож мої спраглі вуста,
голосом крові дозволь перевтілитись в пісню!
Може, тоді серед променів сонця навскісних
з`явиться ще раз надія земна і проста.
Може, спокутую душу, замерзлу в снігах,
вирветься стогін протяжний із неї стрілою,
вістрям кінчастим торкнеться чола над бровою
і – я воскресну в далеких незнаних світах.
Скресну-воскресну, щоб знов повернутись дощем
чи зорепадом, аж серце розбивши на скалки.
… Боже Всевишній, я вірую в Тебе ще змалку,
тож мої сльози укрий потаємним плащем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436375
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2013
Біля тебе у серці тепліше, ясніше,
і світи вдалині від любові шаліють.
Біля тебе вітрами написані вірші
розкривають в захопленні стомлені вії.
Доторк рук твоїх – хвилі лазурного моря,
присмак губ, наче рос світанкових ласкавість.
Тож скоріш моїх мрій полонини підкорюй
і поклич у наш рай золотий, буйнотравий.
Там звучить тихий блюз піднебесних мелодій,
ніжний промінь зорі щедро ложе встеляє.
… Може, стану колись я тобі у пригоді,
коли стужа узимку до нас завітає.
[i]жовтень 2012[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436189
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2013
Стою в снігах. Загруз в тумані.
Торкаю пальцями мовчком
зими достиглої огром,
а поруч мене тиша рання
зависла стомленим крилом.
Стиснув мовчанням пружні груди
усесвіт, наче в довгім сні,
й застиг, як мара, на стіні
старого скиту. І повсюди
примари бачились мені.
– Агов! – кричу. Але… нікого.
Одна довкола німота.
Молитву шепотять вуста
і кличуть янгола святого,
аж острах душу огорта.
І враз хтось тихо, як зажура,
діткнувся до мого плеча.
Я стрепенувсь, мов лелеча,
і голос вчув під небом хмурим:
– Я Біла Діва. Зустрічай
мене в незримому промінні
серед сплетіння почуттів.
Сіяння голубих снігів
нас приведе крізь безгоміння
в небесний сад чужих світів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2013