Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Я хотів би бути потворою,
Злою, зеленою, злючою, з оводом
І хітином вкритим би ворогом
З ночі прилізти темної холодом
Ви завмерлі заздрили зомбі, коли
Зустріч зі мною не забували вночі,
Зуби збирати забули з золи,
Задки плелися б задалі мерщій.
Злив би тоді замалим забагато
Злющого злиська – й зупинити – зась!
Замок душі вам зробив би я хатою
Збоку трухлявою й скраю від вас.
На зло насміхався з усіхніх руїн.
Здуру зразу добрим би став,
Дотик мій дивно дитячим пройняв,
Слово би дружнім стало в устах,
Ніжним, тихеньким, мов кицине няв.
Мені отакою потворою стати би новою,
Кожну дрібницю одухотворити,
Тільки спочатку все зло непідковане
Треба модерно перепотворити.
2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428994
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2013
Що робиться зі мною в ці часи?
Не просипаюся, як думаю про тебе уночі
І незнайомі замки бачу невідомої краси
Та що мені шепоче кожен день «мовчи, мовчи»?!
І на вершині кожній замків я та ти
Над нами лиш вогонь і той – у нас в руках
Та глянь униз – дорога, щоб сюди дійти
Так вкрита снігом без моїх слідів, аж страх!
Давно вже не соромлюсь почуття
І навіть не пишатись ним умію
(Бо не для цього дано всім життя)
Лиш відчуваю я, горю, палаю, тлію.
2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2013
Згадай свій сон три роки тому –
Заснути не можеш так знову чому?
Щоб бачити сад, квітучий життям,
Щоб мати таємне безмежне знання,
Що поруч зі мною – відстань руки –
Клином зійшлися мої всі думки
Хтось грає зі мною сидячи поруч –
І гра ця життю дасть незмі́ренну фору,
Тому що життя уже ось три роки
Притихло, геть зовсім втратило спокій,
Чекає, ту гру продовжу я доки,
І доки хтось сяде поруч зі мною,
Скаже «здавайся», моргне мені оком.
Згоден я здатись, хоч здать тричі Трою,
Заради цього навіть варто
Її три рази збудувати!
осінь, 2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2013
Мільй́́о́нери знають що треба їм точно,
То приклад бери - по ним видно наочно:
Безсоромно руками гребуть міліони,
А в мене ще досі немає Ілони
Величність і вічність здобуть дуже просто -
Зробили назад це століть сто раз по сто:
Древні звели піраміди й пілони,
А зроблено нуль ще речей для Ілони
Хтось ганяє м’яча і удень й серед ночі,
Навіщо він знає й розкаже охоче:
Футболістам прекрасні людей стадіони,
А мені лиш один би погляд Ілони
Монахам потрібна лиш віра у Бога,
Однаково їм що їх келья убога:
Їм серце наповнять лавр передзвони,
А мені би згодився і спогад Ілони
Чують гімн - відчувають єднання народу,
Кулак до грудей, і нема там вже льоду:
В патріотів є прапор - це їхні ікони,
А мені би згодилось і фото Ілони
За правду горіли в огні астрономи:
Істини слово було їм відомо;
Для суддів правдивість то строгі закони,
А я ще не мав і прохання Ілони
Забути мистецтво це гріх беззаконня,
Повинен ти знать його як своє підвіконня;
Тенор відчує і зміну в півтона,
А я і не знаю в якій країні Ілона
Хіба від нудьги ти взявсь за перо?
Хіба в телевізорі є лиш герой?
Що ти стоїш, чи живий ще, Антоне?
А може вже рік як прогавив Ілону
грудень 2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2013
Ми врешті тут,
Не лиш тінь ти;
І чутно стук,
І можна йти;
Тобі до кіс
Лель вплів стрічки -
То вроду вніс
В твої річки,
Що в'ються вниз
І манять очі -
Так моря бриз
Лише хлюпоче,
Як тихий сміх
Пливе-дзюркоче
Із уст твоїх
Цієї ночі;
Але найліпше ж
Знать вживу,
Що ти існуєш
Й наяву
13 липня 2008 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2013
Перо, допоможи мені!
Пірнай в чорнила враз,
Картину її імені
Пиши – полотна вразь,
І будь моїм вершителем,
Іди поперед мене так
І мрій моїх хранительці
Всотай в папір цей знак;
Дозволь, почну історію
Так сумно, наче плач:
До мене в акваторію
Впливла пора невдач.
Було то в темній осені,
Дощі в вікні лишу,
Твоїми марю косами,
Листа тобі пишу;
Вже дні летять зимовії -
Ще хист в собі прошу,
І вечори і вночі зорі їх
Вловлю і в лист впишу;
Так важко в те повірити,
І мерехтить єство, як жар,
Що лист летить повідати,
Та збивсь з путі поштар...
І не приніс нічого він
І не вручив врочисто,
Ніхто не поціновував,
Не глянув променисто;
Я в навчанні втопав
Наук систематичних,
А думку-радість вклав
Поспати летаргічно;
Беззвуччя все накрило,
Туман постійно в очі,
І видно тиші силу,
І чутно колір ночі;
Без зору твого пильного
Не дійсні дні й коротші,
Несправжні до єдиного,
В тіні речей охочі
Наш світ екіпірований
Для забуття нівроку:
Побач реклам мальованість,
Почуй їх суть, їх соки –
Там кожна річ кричить:
«Ти мною володієш!
Себе забудь і сам мовчи,
А почуття ти занімієш».
Якби це був уже кінець,
Тоді б лишилось тіло,
Я був би псевдомолодець,
Воно сміятись вміло б;
Гроза допомогла мені
І чисті неба клоччя -
Згораю у їх пламені,
Вони ж як твої очі.
Струна, відлита в камені,
Вівальді, його творчість
Сплелися в моїм знамені
У голос твій співочий;
Кінця нема й безкрайнього
Красі усмішки цій,
Мадонну, море тайного
Узрів в твоїм лиці,
Ти води Айвазовського
У бурі пін звела,
Коли в незгоді просто так
Бровою повела;
Я хочу бути скульптором
І жити у Мілосі -
Тебе ліпити буду там
В розтріпанім волоссі!
Слова, робітьсь дзвінкі,
Для неї, їй корона,
Сплітайсь їз їх вінків –
Вас слухає Ілона.
11-12 лютого 2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2013