| Сторінки (1/61): | « | 1 | » |
Ісус, мій Бог, мій Цар, Господь небес,
я знаю, Ти живий, я знаю, Ти воскрес.
Ти люблячий, Ти вірний, справедливий,
а я чомусь такий лінивий...
Чомусь ні теплий, ні холодний,
чомусь не ситий, й не голодний.
Чомусь до Тебе руки не підвожу,
чомусь молитися не можу.
Роблю не те що хочу,
а що не хочу я- роблю...
Я знаю, гріх це, але я його люблю.
Прости, пробач, тебе молю...
Прости що я глухий, сліпий, німий, лінивий.
Ти хоч й Бог, та й Ти- ревнивий.
Прошу, звільни мене від цих оков,
за мене Ти пролив святую кров.
За мене Ти помер, за мене, Боже...
А хто ж мені ще в цьому світі допоможе?
Я знаю що Ти бачиш все і всіх,
сховатися від Тебе ще ніхто не зміг.
А я прошу Тебе, зміни моє життя,
хоч я й грішив, та я твоє дитя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840000
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 25.06.2019
Минуло сотні днів.
Я бачив безліч снів,
і ти там був. Я пам'ятаю.
Тебе я бачив, точно знаю!
Я чув твій голос, відчував ці руки.
А в серці спогади, а в серці муки.
Мій брат...
Тобі лиш 25 було...
Квітучу весну снігом замело.
Так швидко згасла свічечка життя.
Так несподівано полинув в небуття.
Чому так швидко?
Чому так рано?
Хоч й не болить вже давня рана,
проте залишився рубець на серці
від удару долі. Хоч час й лікує,
та поволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837498
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.06.2019
Зима. Сніг. Мороз. Ожеледиця.
Хтось був необережним і впав.
Хтось, перед людьми.
Хтось, перед Богом.
Храм. Тепло. Затишок. Тиша.
Хтось молиться для людських вух.
Давно завчені слова.
Хтось молиться тихо і слізно,
запинаючись у словах і плутаючись
у думках.
Кохання. Гаряче. Щире. Вірне.
Хтось цілуєтсья на публіці й
затискає в обіймах кохану/го.
Хтось мовчить... Дивиться в очі.
Слухає спільну тишу...
Розуміє. Бачить. Чує.
Емоції. Нестримні. Палкі. Непідвладні.
Хтось дарує розкішні подарунки- одяг,
прикраси, квіти, автівки.
Хтось дарує розуміння, підтримку,
щирий сміх, тепло рук й приємні дрібниці.
Бог. Єдиний. Всемогутній.
Справедливий. Люблячий.
Хтось ходить до храму.
Хтось має храм у собі.
Розкоші- нетривалі.
Простота- вічна.
Тіло- тліє.
Душа- жива.
Слова- лиш звук.
Діло- важливіше.
Мало хто підіймає руки до Бога.
Багато кому простягає руку Бог.
Життя- це вічна боротьба
з Дияволом... або Богом.
Бог- це лікар душі,
Але охочих одужати небагато.
Хтось живе для себе.
Хтось для Бога.
У кожного свої цінності й своя дорога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707309
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 18.12.2016
О, моя кохана, ти вродливіша
за дів усіх.
Твоя краса немов сонце
золоте - засліплює мене.
О, моя наречена, твоє
русяве волосся як нить
шовкопряда- таке ж ніжне
й на дотик приємне як
тканина ось та.
О, моя люба голубко, твої очі прекрасні,
немов пасовиська гір, що
покрилися травами весняними,
і хто лиш побачить, той
милується ними.
Твої солодкі і п'янкі вуста
немов вино молоде.
В твоїх вустах не можу
втамувати спрагу, так
одурманюють вони мене.
Твої рум'яні щоки, немов
яблучка едемські, які
зігріті сонцем й окроплені дощем.
Твої зубки, немов морські
перли- білосніжно білі, і
сяють в усмішці твоїй.
Твої два перса, немов
подушечки султанського
ложа- любі для очей, і на
дотик приємні, немов
бархат і оксамит.
Твій стан, немов снопочок
жита, обперезаний стрічками,
що бісером прекрашені й
запашними квітами.
Твої бедра, немов бавовник
такі ж м'ягкі. А ніжечки,
такі ж стрункі, як в сарни
або лані. Вони гладенькі немов
колони палацу, й такі ж
бездоганні.
...райський сад, що жде
закоханих- закритий!
За брамою видніються поля
вхіт, і ніжностей сади.
Плоди достигли й ждуть
свого врожаю. Вже зовсім
скоро... Скоро прийде час
цих жнив, а я- покірно зачекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2016
Ты выше на голову за всех,
но не ростом, а мнением о себе..
Ты вся такая правильная, говоришь о Боге...
Посмотри под ноги, и на то,
на которой ты дороге!
Яркие губки- красная помада,
тёмные глазки, духи, платьице
и каблуки, больше ничего не надо.
Ты шикарная снаружи,
но внутри- там пустота, там темнота.
Нет ничего, не любви, не ума.
За тобой пацаны бегают,
как стадо баранов, желая
получить тебя на ночь.
Как тебе быть женой или мамой?
Ты позорная для своего отца дочь!
Любить тебя как девушку, никто не хочет.
Да тебя никто и не будет любить...
Оборвана нить с тем кто любил
тебя искренне и сильно, когда
всё было романтично и стабильно.
Брат, не бегай за ней.
Не выпрашивай любовь.
Если изменила раз, изменит
вновь и вновь!
Не трать слов!
Она с*** по натуре.
Я кажу тебе в натуре, брат мой!
Стой! Не беги!
Отпусти её, пусть тусит и гуляет,
то, что приносит ей удовольствие,
то её и убивает.
Другая девушка и время твое
сердце залечит, а она разобьёт
ещё не одно, и много пацанских
душ искалечит.
А ты, друг, будь сильней,
и даже когда давит на тебя скука,
помни о том, что она не девушка,
она- ....!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701502
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 19.11.2016
Да... я совсем не золотой мальчик...
В чём то я другой... в чем то, такой как все....
Но помни, что я твой... меня, дал Бог тебе...
Цени меня. Я твой.
Моё сердце для тебя открыто...
В моих глазах увидишь всё.
Уют найдёшь в обьятиях моих...
всё хорошее/плохое делим на двоих.
Я не золотий хлопчик...
В твоїх руках ключ від мого серця.
Ну ж бо... відкрий зачинені дверці.
Ступи на поріг нової оселі.
Хай запах кохання здійметься до стелі.
те що будуєш- те і цінуєш...
а що розвалилось- того не врятуєш....
І'm not golden boy...
А знаешь, тёплые слова так и остаются словами....
Ничего не изменить, не поменять местами...
Красивые лица- не всегда красивые сердца...
И как бы не было сложно, нужно идти до конца..
Рука в руке, плечо к плечу...
Когда вместе мы- не страшны ссоры и преграды.
А любовь, верность, понимание- это больше
всякой награды....
Час від часу в сірому натовпі зникаю...
ich bin nicht golden boy...
Я розумію це... і знаю.
Заповнені мої думки тобою.
А доля з кожним днем переплітається все дужче,
і важче підійматись все вище.
Готрати сторінки минулих літ безглуздо.
З тобою я записую на плівку пам'яті прекрасні наші дні.
Важкі буденні дні... запилені цим побутом,
обпалені гарячим сонцем, і скроплені дощем холодним.
Хай сяють зорі у ночі, і колихається вогонь багаття.
Хай світло наших думок освічує темні ночі.
хай рука в руці.
губи до губ.
серце до серця.
і крок за кроком.
хай помилки будуть уроком.
Бог все для нас- ми все для Бога...
головне щоб вірна була в нас дорога...
І втомлені ноги приведуть нас туди де щасття і радість...
а не царство пітьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681067
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.07.2016
Ми знову двоє...
В цілковитій тиші...
Помалу сонечко сідає,
і нам тепло останнє відає.
Співа птахи щось про кохання,
і так вже любо слухать їх,
а я собі лежу щасливим на
руках твоїх.
Тріщить тихенько про щось
багаття, і гріє нас своїм теплом.
Нам добре двом...
Розсипались по небі зорі.
Сяє місяць сріблясто-золотий,
а поруч з нами пес сидить у роздумах
самотній і сумний...
А я, дивлюсь в твої зелені очі.
Зелені і прекрасні як весну...
Ще мить, ще хвильку й я засну...
Час стрімко так летить.
А я тебе не відпускаю...
Не йди! Прошу тебе, залишся
ще на мить... Побудь зі мною,
доки ще вогонь горить.
Ми мовчимо про те що на душі.
Хоча по вчинках і словах твоїх
я відчуваю, бачу все і помічаю.
Дай мені ще зовсім трошки.
Дай ще мить...
І незабаром в моїм серці кохання
загорить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2016
Прошу тебе, не поспішай!
Зажди лиш мить.
Я знаю, що в душі твоїй вогонь горить.
Ти не гаси його.
Ти лиш його вгамуй.
Зі мною, поруч, подих затамуй...
Не поспішай... Прошу тебе, зажди..
Все буде так, як хочеш ти.
Хоча...буває все це не завжди.
Ти зрозумій мене! У мене є недоліки свої.
Незнаю я, чи згоден ти терпіти витівки мої.
У мене є межа, за котру крок я не зроблю.
Боюся я зробити помилку в житті своєму...
і болю, я не хочу, завдати сердечку твоєму.
Не поспішай.. Прошу тебе, зажди!
Ти обміркуй усе..
А лиш тоді скажи...
А я скажу!
І буду говорити це не один раз!
Потрібно поступатися кожному із нас.
Я впертий! Правда.. Ти пробачиш?))
Відкритий повністтю для тебе- в очах
моїх ти все побачиш.
А знаєш, розумію я, що ідеальною
не будеш ти...
Мені це й не потрібно...
І твої "межі" перепоною не є.
У кожного свої недоліки і переваги.
У всіх- своє...
Скажу тобі я: "Так! Я згідний!/Я не боюсь
цих перепон... Ти хочеш щоб я зачекав?
Хай буде так... У цьому випадку твоє
проханнячко-закон..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2016
Незнаю.... Кожному своє...
А я лиш бажаю, щоб не сам,
а вона відчинила мені двері,
й ступити на поріг своєї оселі.
Чи багато потрібно для щасття?
Незнаю.... Кожному своє...
Для тебе- квітів, і не завжди щоб
було це на свято, а так, в простий
буденний день... Лиш би щиро і від
душі... Не потрібно їх багато.
Чи багато потрібно для щасття?
Незнаю.... Кожному своє...
А нам би лиш почути ніжне дитяче
"мама" чи "тато"... Для щасття не
потрібно багато...
Ти приготуєш мені вечерю, а я тобі
вранці кави або чаю. А знаєш, це
дуже приємно читати твоє повідомлення
в якому пише "чекаю"...
Чи багато потрібно для щасття?
Незнаю.... Кожному своє...
А нам би теплих обіймів, і разом заснути.
Нам би часу побільше, щоб поруч бути.
Поговорити від душі, і разом про усе забути.
Чи багато потрібно для щасття?
Незнаю.... Кожному своє...
Знаєш, а я тебе кохаю... і ти мене, я теж
це знаю. І вірність- головне в житті для нас!
Щоб завжди була підтримка, і вміння змовчати
в момент незгоди... В цьому житті залежить
все від нас, а не від інших, чи погоди...
Чи багато потрібно для щасття?
Незнаю.... Кожному своє...
Мені б лиш друга... якого зватиму братом.
Тобі- подругу, яка сестрою буде.
Яка не покине у хвилину важку, яка не забуде.
Чи багато потрібно для щасття?
Незнаю.... Кожному своє...
Аби батьки були здорові. Аби бавили внучат.
Аби пишалися нами- своїми дочками й синами.
Чи багато потрібно для щасття?
Незнаю.... Кожному своє...
Наше щасття- це наші дії, наші думки і наші мрії.
Наше щасття- це він чи вона, і гаряче,
безмежне кохання, яке п'янкіше вина...
"А що тобі потрібно для щасття?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657232
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.04.2016
Мчи у дім де тебе хтось чекає.
Не сумуй над розбитим серцем-
тебе інша покохає.
Цінуй що маєш й чужому не заздри.
Нічого вічного немає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642603
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 09.02.2016
А знаєш...? Та ні, ти не знаєш...
Ти не знаєш коли покохаєш.
Не відчуєш цей тонкий момент...
Ти у серці моєму, у мене в думках...
Певно я збожеволів тобою і марю...
Я бачу тебе у своєму житті. Поруч зі мною...
Я ніжно вкриваю тебе теплим коханням.
А ти, зігріваєш мене в обіймах своїх...
Я чекав щодня твій "online", твоє звичне
"привіт"... У цьому є щасття... Це правда!
Ти сяєш теплом, і ніжністтю пахнеш.
Твій голос і сміх мене п'яни́ть мов вино...
Будь ласка, нам ще два бокали...
Тобі і мені... Давай вип'єм до дна...
...й кохання, будь ласка, нам теж прихопіть...
Чим розплачуся? Ех... Певно стражданням...
А чим ще можна заплатить за кохання?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2016
Тут яскраві зорі і тихі ночі,
а я до тебе так сильно хочу...
Хочу губ твоїх губами торкнутись...
Важко жити так, щоб не спітнкутись.
Зніми свої маски, покажи своє личко.
Лицемірство твоє вже як привичка?
Ти куриш й зітхаєш... Ти вже не кохаєш?
Раніше говорила що кохаєш так сильно,
а зараз, лиш слухаєш стукіт серця
так пильно... Я вірю що боляче, я знаю
що важко... Життя не цукерка, життя це
не казка...
За кохання потрібно боротися разом.
Егоїзм як хвороба? Воно як зараза!
Немає вакцини щоб укола зробити...
А ти просто мовчиш й не зна що робити.
В житті /happy end/и рідко бувають.
Закохані люди часто страждають...
Пробачають лиш ті, хто щиро кохають.
Ідеальних немає, ідеальних небуде...
Ми люди! Мине все що було, хоча ніхто
не забуде, те що було, й того що не буде.
Я згадую часто твої карі очі... А ти, голос
мій, що ніжно шепоче: "Спи собі сама,
закривай маленька очі"...
"Навчився кохати? Навчись й пробачати"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2015
Пропускаю крізь пальці її кучеряве волосся,
і нишком закохуюсь в її аромат.
Ми лежимо й не говорим не слова,навіщо
пустими словами тривожити тишу нічну?
Вона мерзне в ночі, і тане в обіймах...
Голос і сміх її як спів солов'я...
Мудра не по літах, але всерівно в душі
полохливе зайчатко-дівча.
Я пошепки їй мовив на вушко: "Моя..."
Пригорнувшись сильніше до мене
і взявшись за руку мою промовила
вона: "Твоя..."
"Шукаєш ту з якою все життя прожив би?
Шукай ту, без якої не проживеш і дня..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2015
Схилились верби над водою, в ріку заглядають...
Стихли птахи біля ріки, стихли- не співають.
Сутеніє помаленько, сонечко сідає, лиш з-за
хмар синяво-білих проміння виглядає.
Стоїть човен біля верби- ріка колихає...
Стоїть юнак біля ріки- коня напуває...
Напуває воронного й пісеньку співає.
Співа про край далекий, про Дніпро і кручі,
співа юнак про степ широкий і ліс чорний, дрімучий.
Зажурився юнак кохану пригадавши...
Зникла його мила місяців зо два назад
нікому не слова несказавши. Несказала
нічого, не сказала- пропала... Зажурився,
задумався, над рікою схилився... Закрив очі
руками, заридав тихенько. "Де ж ти є моя кохана?
Де ж ти пропала? Чому покинула мене? Чи може
іншого ти покохала?" Пожурився, поридав і захтів
умитись. Нахилився він до ріки щоб води черпнути,
а там тіло... Там кохана... Очі відкриті... А погляд
немов кам'яний- страхом налиті. Відсахнувся юнак,
закричав від горя! "Як так трапилось кохана? За що ж
така доля?".
Хотів вийняти дівчину із ріки, а позаду голос роздався-
несподівано і тихо, юнак аж злякався.
"Іване, Іване..."-почулося з-за спини. Обернувся юнак,
а там дві дівчини. Дві дівчини, дві красуні без одягу кожна.
Пишногруді, кароокі, високі, вродливі... лиш посмішки якісь
єхидні... єхидні, юридливі. "Йди до нас, іди, Іване..."- манили
красуні. Підійшли до юнака- обійняли, поцілували. Пригорнулись
до Івана, грудьми притулились- мовчали всі троє лиш один на
одного дивились.
Сказать щось хтів юнак- та мову відібрало. Стояв мов
вкопаний- не міг ворохнутись. Стояв й лиш дивився, а в
думках читав молитви- Господу молився. Зняли сорочку
із Івана, весь одяг познімали. Познімали і стояли...на юнака
споглядали. А потім почали цілувати, пестити й шепотіти:
"Іване, ти бачив Марічку? Ми її залоскотали, й кинули у річку!"
Засміялися дівчата й давай лоскотати. Лоскотали і сміялись-
животи надривали. А потім, посунули до води- вкинули у річку
і давай топити. Вода холодна мову повернула- закричав юнак
на повні груди- пів села почуло. Заіржав коник й погнався до
дому.... Де ж пропала Марічка? Де ж Іван пропав? Невідомо нікому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574165
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 13.04.2015
Він вирішив написати їй востаннє...
Останній лист.
Я знаю, що ти мене не кохаєш,
й не бачиш у своєму житті.
А знаєш, я без тебе страждаю,
один, серед стін чотирьох в самоті.
Я знаю, що був неуважним,
був грубим, жорстоким й глухим.
Час від часу бував легковажним,
й до сліз твоїх був я сліпим.
Ти пробач за погані хвилини,
за погані дні й місяці...
Пригадай щось хороше...
Пригадай всі хороші моменти й
посмішка хай засяє на твоєму лиці.
Я нікого чужого не хочу кохати.
Для мене ти цінніша за все...
Я хочу лиш попрохати- пробач
мене за це все.
"Починаєш цінувати лиш тоді, коли втрачаєш..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2015
Луганськ, Донецьк- колись гіганти
промислові... А зараз- місце битви,
зараз це руїни... Це глибока рана
України!
Колись лунав тут шум і гам, а зараз
чутні тільки постріли то тут, то там...
Колись лунав тут сміх дитячий.
А зараз чути біль поранених...
напівживих, вмираючих солдатів.
А хтось вмирає тихо і без мук, лиш
чутній плач за вбитими від
терористських рук.
Іде війна... Солдати наші гинуть
кожен день виконуючи свій обов'язок
у зоні АТО. Вони своїм серцем і душею
рідну землю захищають і в краях чужих
щоденно помирають...
Війна- не контер страйк, і не кал оф
д'юті... Рестарту тут немає, тут чоловік,
а може брат чи тато від пуль ворожих
помирає.
Надіюсь я, як і народ, коли настане
мирний час живими ви вернетеся
до нас. А саме головне- ми ждемо Вас!
чоловіки... А ті, що впали в полі битви,
ви в пам'яті народу на віки́...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539830
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.11.2014
Зустрілися ми на вулицях міста,
і посмішка щира сяйнула у нас
на лиці. Гукнув я: "Привіт!", і
вона привіталась... Дивився їй
в очі- вона посміхалась.
Зайшли ми в кафе, що було
недалеко. По чашечці кави я
взяв... Для себе, печива трішки,
кекса- для неї, а там: із'юм,
курага, чорнослив і горішки.
За чашкою кави пролетіло
дитинство у наших думках,
у наших словах... За чашкою
кави згадалося все- веселе,
сумне. За чашкою кави так час
непомітно, як літній дощик-
пройшов і нема...
Ми ще довго сидіди. Сиділи,
мовчали... Допивали каву, що
схолола від наших розмов,
десерт смакували...
І ось прийшов час- прийшов
час нам прощатись... "Ми не
бачились довго... Я радий, що
знову зустрілись, що випили
кави, солодкого з*їли і трохи
зігрілись". Я обійняв її- вона
пригорнулась. "Надіюсь незабаром
зустрінемось ми"- вона посміхнулась.
"Головне не кількість часу проведеного разом,
а спогади які зостануться після зустрічі..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.10.2014
Життя- це книга, і в кожного вона своя.
Життя- це сотні сторінок, на кожній з
них прожиті нами дні. Лиш ми, і тільки
ми є авторами своїх книг... А книг є сотні,
тисячі.. Всіх їх за все життя не прочитати...
А саме головне свою закінчити дедалі краще
ніж почати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2014
Час іде...а спогади назавжди
залишаться у тебе в голові...
Проходять дні за днями і в
метушні ти вже не так як це
було раніше, ти не помічаєш що
когось уже немає... хоча і зараз
дуже сильно тобі його не вистачає.
Ти зараз в справах- на навчанні,
можливо на роботі...у кожного своє.
Наш світ не добрий й не поганий.
Чи є ти, чи тебе немає йому всерівно!
Колись помреш і ти, а через років
двадцять, тридцять...може більше,
може й менше тебе ніхто вже не
згадає.
Ото ж цінуймо тих хто є у нас,
цінуймо тих хто буде в нас, й
цінуймо тих кого нам Бог дає.
Лиш ним не байдуже на тебе,
і тільки ним не все одно живий ти
чи тебе немає, і тільки в них ти
будеш в спогадах навіки, не
дивлячись на те що час так стрімко
пролітає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2014
Москалю́ки ви ж прокляті!
Бісові діти! Прийшли нищить
Україну... Ніде вас подіти.
Потрібно вас кулями гнати,
й кийками по спині. Бо нахаби
ви москальські, нелюди і свині!
Непотрібно нам москальських
прапорів і мови. Непотрібно
щоб топтали ви поля й діброви.
Непотрібно щоб москальська
морда тут ходила і рукою
жадною землі тут ділила...
Крим собі ви заграбали...
Гадаєте злякали? Вам лиш
так здається... Народ
Український брат за брата
б'ється... Народ український
боротися буде! Народ
український правду здобуде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492722
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.04.2014
Вечер. Дом. Камин горит...
Вино, конфеты на столе...
Горят свечи на полу...
В окне видно звёзды и луну...
По комнате роздался запах роз...
В кровати девушка и парень,
он на пальце крутит кончики
её волос. Он улыбнулся ей-
она ему... Он прикоснулся к
губ ее губами... Она горячими
руками обняла его и прижала
к себе... Он сладко целовал её-
щёки, губы, шею, грудь, жывот
и ноги. Она дышала тяжело, к
себе сильнее парня прижымала,
в своих обятиях держала крепко и
не отпускала...
На стенке цокали часы тихонько.
Тихонько билися сердца, и звуки
поцелуев роздавались без конца.
В бокалах красное вино стояло,
горячых ждало губ... Горели й
трескали тихонько дрова... Танул
в пачке шеколад... И девушка от
поцелуев парня танула в его руках
горячых...
Они ещё не спали долго. Свечи
догорали на полу, медленно камин
уснул... Вот только звёзды и дальше
сеяли, луна заглядала в окно...
А на столе в бокалах хрустальных
стояло, скучало вино...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488383
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 26.03.2014
По кладбище мужык ходил,
и сам себе он говорил:
"Мне скоро будет сорок лет...
А жызни нет! Зачем жыву, и
для чего? Нет ничего...
Жены, детей я не имею...
Лиш вот- лопата... Всё что я
имею.
За яму денег много не дают.
А кушать что-то надо...
А выпить... О, выпить...
Могилы рыть вже надоело!
И жыть вже как-то не охота...
Надоела мне эта работа...
Возможно на Майдан уйду.
Пусть там уб'ют. Хоть умру
как человек. А то так жыть
нет интереса, без смысла,
цели и мечты. Для кого и для
чего мне жыть? Пойду наверно
вып'ю я... Эх, так тому и быть!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483000
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.03.2014
Ми не англійці, і не іспанці,
Ми не французи і не голандці,
Ми не поляки, не чехи, не серби,
Ми не австрійці, ми і не німці-
Ми УКРАЇНЦІ! Нам є чим пишатись:
поліськими лісами, карпатськими
горами, кримськими степами,
херсонськими просторами, старим
Дніпром, і Бессарабським дунаєм...
Кожен гордиться своїм рідним краєм.
Неважливо з якого ти краю- з Волині,
Донбасу чи з-за Дунаю, я лишень
одне знаю, що ми з України, з рідних
територій, рідної країни...
Україно, твою землю вороги на частини
рвали, але єдності народу вони так й
не розірвали...За тебе боролись визволитилі
проти загарбників і мучителів... Боролися за
мир. Боролися за щасття. Я знаю Україно,
ти зазнала багато горя і нещасття.
Україно, ти гідно трималась, ти падала,
підводилась, але не здавалась. За тебе
боролись козаки, за тебе боролось УПА,
за твою незалежність, за твої права...
Вже 22 роки як ми незалежні, вже 22 роки
як мир. Я вдячний тобі Україно, що ти не
здалася без бою... Знай Україно, я пишаюсь
тобою, душею і серцем я завжди буду з тобою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476622
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.02.2014
Майдан не спить...
Лиш вигуки повсюди:
"Люди, борімось за
ліпше життя"...
Ліпше життя прийде
не сьогодні, не завтра...
Ліпше життя прийде
лиш тоді, коли люди
добються правди і
сло́ва свободи
життям і здоров'ям
в революційнім вогні...
́
А вогонь переповнює
душі, а вогонь огортає
серця... Нема більше
сили терпіти, потрібно
йти до кінця...
Потрібно боротися люди,
за нас правда, і воля
свята... Портібно триматися
люди, бо це рідная,
наша, батьківська земля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475219
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2014
Світ сірий став...холодний і безбожний...
Гаряче сонце, з часом, холодом наллється,
почорніє і скам'яніє, немов людські серця...
А зла настільки вже багато- невидно не
початку, не кінця... Добро як літній сон-
з землі все зло не змиє, а зло- немов помиї
які забруднюють життя, серця і голови людей...
Немає мрій, ідей...нічого вже немає, лиш люд
вмирає... Зло заражує усіх і все, а ліків то немає...
Добро в серцях вмирає... Вмирає світ, і люди
переконують усіх, що серце в грудях тепле,
б'ється... А може це не так??? А може це здається???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467925
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.12.2013
Життя... Життя, воно минає...
Воно іде у далечінь... Без
справ твоїх і вчинків ніхто тебе
і не згадає...як звать, як жив...
Життя... Воно в собі сховало
різні таємниці, безліч див...
Життя це річ така...прекрасна,
хоч несправедлива... Життя це
річ така...примхлива...
Життя...життя...життя...не просто
слово...це більше щось... Це
подарунок цінний, це хрест важкий,
який несемо кожен день...
Життя... Це чорно-білі фарби...
Життя не гама кольорів... Лиш два:
чорний, білий...і все...
Життя солодким не буває, і келих
гіркоти не завжди дано пити нам...
Життя це те що навіть грам немає...
Його ніхто не продає, ніхто і не купляє...
Життя не птах, але летить...
Життя у вирій відлітає з ключем птахів...
далеко в гору...в синє небо...у сірі хмари
за моря... А вітер в небі все розвіє, а з
неба вже немає вороття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465462
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2013
Первый снег... Ещё 5 дней к зиме...
А снег падает уже... Мокрый и
холодный снег падает на улицы,
дома, на мрачные, холодные сердца...
Она вспоминает первую любовь...
Первый поцелуй, взгляд первый,
улыбку, тёплые обятия, обещания,
шопот на ушко...
Первые проблемы, ссоры, скандалы,
обиды, и слёзы в подушку...
Поигрался... Поигрался и выбросил
словно игрушку.... А когда-то
говорил: "Я тебя люблю" шопотом
на ушко...
Цветы, конфеты, подарки, красивое
кино, но, мы не актёры и жызнь это
не мелодрама... Жызнь это большая
драма...
Много воспоминаний... Совместные
радости и поражения... Мои, потом твои
дни рождения... Потом, как снег...
Стало всё холодным, всё замёрзло...
Пришла зима... Холодная зима...
Холодные сердца... Страданиям нету
конца... Хорошо что нету детей и на
пальце обручального кольца...
Всё кончилось... Совсем не так как
начиналось... А может небыло любви?
А может мне всё это просто показалось?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2013
Слава Україні, і тому слава, хто боровся
за права народу, свободу, чесність і
добробут. Хто воював за незалежність,
за віру нашу, мову і народ... Хто першим
рвався в бій, і закликав до правди,
чесності, свободи... Тому, хто в страху
тримав панів, бідноті гроші роздавав,
боровся за свободу слова й рівність прав.
Слава тому, хто давав надію у віршах,
писав правдиво, без обману, за що й за
гратами сидів... Розстрілювали, вішали, і
висилали в заслання... Всіляко там їх
мордували, знущалися, вбивали...
Пройшли роки... Своїх героїв не забудемо,
пам'ятати завжди будемо... Героям слава...
Слава Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460501
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.11.2013
Мой брат...
Ты не умер... Тебя просто Бог забрал в рай...
Я не говорю тебе прощай... Мы ещё увидемся-
полюбому... А мне так сложно одному...
Так не хочется ити к дому...
Брат, прости за всё...
Я тебе так же за всё прощаю...
Я люблю тебя и очень уважаю...
Ти в сердце моем на всегда... Мой брат...
В моих воспоминаниях... В детстве моём,
когда мы были в двоём...
Я тебя люблю, тебя я не забуду...
Ты приходи ко мне в сны, а я молится
за тебя буду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456634
рубрика: Поезія, Панегирик
дата поступления 26.10.2013
Ми кріпаки.... Лиш одиниці вільні люди.
Кріпацтво ж відмінили! А ми назад все
хочем повернути. Ми самі, не усвідомлено
в кайдани руки запихаємо, про те що
вільні ми- часто забуваємо... Ми гнемо
спини на панів заможних, й радімо із
мізером грошей в руках... Із неньки України
мільйонами пішов народ на чужину, у пошуках
добра і щасття... Народе, мій народе... Куди
йдете ви? Огляністься, на рідну землю подивіться,
подумайте куди йдете, додому ліпше поверніться...
А ви по власному бажанню йдете в раби, і тягнете
дітей своїх, привчаєте із малку гнуть спини на панів.
Куда ж ви тягнете дітей, синів своїх і дочок?
Хіба ж боролись ми за те, щоб знову стати кріпаками
і рабами? Та наша Україна- велика, вільна,
роботяща, але доля її пропаща... Цінуймо те, що
набували ми роками, що будували власними руками,
що кров'ю й потом добивались, для кого ж ми робили
це, для кого ж ми старались? Потрібно незалежність
нашу і свободу цінувати, бо дуже довго й важко неї
здобувати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.10.2013
Голодному і черствий хліб за радість.
А бідному мізерний гріш, і то добро.
Рабу свобода всіх грошей дорожча.
Закоханим один цілунок п’янкіший за вино.
Незрячим світ побачити на хвильку.
Глухому- вчути спів птахів.
А стариганю ще б прожити.
Бо лічена вже кількість його днів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446357
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013
Вигорівши поля. В тріщинах земля.
Води ні каплі немає...
Ніхто не продає її, ніхто й не купляє.
Спека. А води вже місяць немає.
Мале дитя в криницю заглядає, й
гадає, що хоч ковточок води побачить,
а її там немає.. А збоку смерть стоїть і
скоса поглядає, хто більше немічний,
того і забирає... Води немає...
А люди помирають. "Ну Боже, дай хоч
каплю, щоб вижити, щоб ще прожити
і тобі служити",- малий благає тихо.
Село без води. В селі цьому лихо.
Раніше чувся гамір, сміх, розмови-
зараз тихо. Пройшли дні. Приїхала
машина з водою... Біля хати на лавці
дитя споглядає... Сльози по щоках
дитячих стікають, а воно тихо промовляє:
"Дайте хоч ковток, вже нікого немає"...
Стоїть водій весь скований від страху.
Леді відійшов і кинувсь до малого...
Малий попити сил немає, сльоза гаряча
по щоці стікає. Вогник життя у очах згасає.
Малий хлопчина ще, а вже помрає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2013
Гроші…Хіба у них все щастя? А скільки горя і нещастя
від цих нікчемних папірців… Весь світ потоплений в грошах.
У грошах тонуть й люди, не врятувати їх, й не повернути…
І гроші у могилу не підуть… Як що й підуть, то ненадовго…
Вкрадуть, розриють, розгребуть… Де гроші є, там є кохання…
Кому потрібні бідняки? Мажори грішми як зерном- туди
кидає, кине там… Не цінить гріш не грам… Хто заробив,
той ціну знає і будь-куди він їх не кине. Не в грошах щасття…
Кому як… Грошей багато не буває? За гроші люди убивають й
бумажки ці із рук людських насильно видирають… Гроші…
Приносять як добро так й зло. Багато користі з грошей, хоча
й біди немало… За грошей багато люду помирало… Хто править
світом? Бог? Людина? Може править ним природа? Та ні…
Нікчемні папірці господарі планети… А ми раби… Раби нікчемних
папірців…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442747
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.08.2013
Ти як Афродіта коли без одягу, й коли одіта
Ти як Афіна- сильна, розумна, й водночас жіночна.
Ти як Деметра, твої роки- весна квітуча.
Ти як квітка- гарна, ніжна і пахуча.
Ти як сонце- грієш промінням теплим, і сяєш все
яскравіше.
Ти як вино- чим старше, тим більше міцніше.
Ти як книга- чим далі читаєш, тим цікавіше.
Ти Гестія моя, без неї затишку незнаю...
Ти єдина, чарівна, я тебе кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436719
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 11.07.2013
Так тихо... Вечоріє. Сідає сонце, й останній
промінь ледве гріє. Гойдає вітер стомлені
човни. Літають чайки над водою і вдаль кричать.
Помало засинають старі маяки... Солоні хвилі
розбиваються об скелі і тихо море засипає, і
мовчки дивиться в небесну далечінь.
Стихають співи й сміх рибалок,
стомленні від праці засинають і вони.
Накриває сон усіх хто ще не спить своїм
райдужним крилом. А тих хто вже
заснув, веде в країну снів. Заснули всі, і все вже
спить, лиш старе море рез у раз шумить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433746
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.06.2013
Минає швидко так дитинство...
І безтурботні дні проходять як дощі.
Ми дорослішаєм і підростаєм...
Ми закохуємось, ми зустрічаємося, ми кохаєм...
Через кілька років створюєм сім'ю.
Ми маєм тих про кого стільки говорили,
про кого мріяли - дітей.
Життя проходить дуже швидко...
А потім дідусі ми і бабусі...
Казки для внуків... Все для них...
Це наша радість що бігає по хаті
й радісно кричить...
Вони малі ще й безтурботні...
Хоча швидко підростуть й вони.
Життя летить... Вмирають люди...
Тих кого любили, назад не повернути...
Діти й внуки пам'ятатимуть про
нас, а далі всі забудуть... Лиш пам'ятники
на цвинтарі стоятимуть самотні.
Лиш вітер по ночам кричатиме...
Лиш холодний пам'ятник когось чекатиме...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433745
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2013
Спи собі сама, але не зі мною...
Спи собі сама з зайкою м’якою...
Спи собі сама, сама посеред кімнати,
Спи собі сама, а я буду писати...
Спи собі сама, сама серед кімнати,
А я далеко, і мене не згадати.
Мене не згадати, мене не забути,
ти сама посеред кімнати, і не знаєш як бути...
Спи собі сама, в обіймах ночі, хай сон
тобі на вушко щось ніжно шепоче...
Нічого спитати, нічого сказати, лиш у
темній, холодній кімнаті мовчки лежати...
Сон чомусь незабира тебе в свої тенета-
сумну, збентежену і напрочуд красиву...
Місяць загляда в вікно, а ти сама посеред
кімнати. Чому все так сталось, йому і не знати...
Йому не розповісти, в ного не запатитати...
Так темно і тихо аж страшно стає, лиш вітер
за вікном шепоче : « Спи собі сама, закривай
маленька очі...»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2013
Это последний бой, уже десятый раунд.
Прошу тебя держысь. Я знаю, ты силён
духом и телом. Если упал- встань.
Стань на ноги, небойся. Ты сильнее всего.
Не опускай руки ! Розсеченая бровь, розбит
нос, идёт кровь... Пускай, ты главное держысь.
Кровь и слезы- это мелочи жызни. Ты не должен боятся. Ты сильее его. Смотри, смотри, он руки опускает, а ты выше подними, он устает, он проиграет. Стой до конца, победа твоя, Ты чемпион, а он проиграет!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2013
Темніє небо... Вітер виє.
Гне дерева до землі. Зриває
лисття і гілки ламає – холодний
і лютий вітер пощади не знає.
Чорні хмари небо вкрили - собою
сонце заступили. В небі чорне
вороння каркає, літає і чорними
очима на землю споглядає. І тут як
вдарить грім, аж вікна затряслися
і блискавки вогняними спалахами
по небу понеслися. І як дощ лийне із
неба, як з відра відразу, змивати
буде все зло і заразу. Небо градом
як сипне... Все перебило. Люди в Бога
прощення просились – слізно молились.
А дощ ішов, і грім гучніше котився по небі.
А блискавка у небі кольорами
грала – страх наводила і людей
лякала. Реве вітер і кричить –
незмовкає ні на мить. Скриплять
старі дерева і гнуться до землі.
Вітер як скаженний пл вулицях
літає – б’ється об вікна і стріхи
зриває. Стихає небо... Гаснуть
блискавки і грім німіє. Стиха
скаженний вітер. Стоїть німе
в воді село. Так тихо... Пройшла
гроза страшенна, що била і ламала.
Закінчилась та злива, що усе змивала.
Хмари чорні розійшлись і сонце засіяло.
Все стихло. Село у воді стояло. Люди
мовчки повиходили і голови схилили,
лиш мовчки, пошепки, тихо Бога молили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432976
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.06.2013
Мы все разные, и в одно время похоже- я, ты, и
другие перихожые. Я не совершенный, и ты ведь
тоже , и на Бога совсем ты не похоже. Дать жизнь
куда сложнее, чем её отнять, и на праведный путь
не всем дано людей направлять… В каждого своя
жизнь и свои дороги. Каждый живёт так как может, и
только Бог ему поможет. Не нам дано указывать всем
путь, указывать дороги, и не нам должны все падать в
ноги- мы не боги…
Несмотря на жизнь твою, на твои деньги и на красоту,
жизнь твоя проходит в деревне или в Голлевуде, это нечего
не значит, ведь мы все люди. Если мы богаче за кого-то,
сильнее, умнее и красивее, нам не должны падать в ноги, однако,
мы всё равно не боги.
Бедные и богатые пойдут одной дорогой, одним путём, что
поведёт нас к Богу. Ведь смерть придет когда-то и всех
заберёт без возврата. Ведь мы все равные и все мы люди, и
не нужно падать кому то в ноги- мы не боги…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432840
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 21.06.2013
Він йшов вперід, а вслід йому кричали:
«Та ти ж невдаха», і плювали у лице.
Він йшов вперід немов глухо-німий.
Неслухав них, і ним нічого він не
говорив. Він просто жив, кохав, творив.
Він йшов незнаними шляхами. Він падав
сотні раз і тисячами підіймався. Він не
звертав зі шляху свого й не здавався.
Йому кидали каміння в спину, й
реготали як дурні. Ніхто не вірив, що
він дійде. А він молився у душі, і кожен
крок- це цв’ях в ступню. Збиті ноги, і
обдерті руки. Він терпів усі ці муки.
Голодний, стомлений, і напівмертвий
він йшов вперід не озираючись назад.
Немає сил… Він впав серед дороги.
Люд обступив його з боків. «Куди ж ти
дурню йшов» ?- кричали люди.
« Він вже дійшов» - промовив тихо Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432839
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.06.2013
Эти стихи, эти строчки, где я
розставил все запятые и точки,
где я писал, так как думал...
Их не очень читают, и меня
среди тысяч поэтов не очень-то
и почетают, и стиихи мои не хуже,
но не все так считают...
Но мне всёравно, я розставлю
запятые, и поставлю три точки...
Буду писать для сыновей, и для
дочки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432503
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 19.06.2013
Мине дитинство, і дні юності минуть...
Ти сам недавно сином був, а вже ти
батько. Через декілька років став дідусем.
Покрилось зморшками лице, помітно
зблідло, постаріло. Волося чорне вкрилось
сивиною, і мозолисті, вже безсилі руки не
дають спокою. Ти гордий за дітей, і
тішишся онуками. Лиш серце боляче
торбує, й душевний стогін твій ніхто не чує...
І може смерть прийти у кожну мить, а
так ще хочеться пожить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2013
Жовтіє лисття й тихо оппадає,
Птахи у вирій відлітають.
Ще світить сонце, хоча уже не гріє,
Старіє світ, і люди, й мрії...
Старіють спогади, і них вже не
вернути, і божу лють не відвернути.
Минувший час назад не повернути...
Ідуть дощі, сивіє небо, і посмішка
зника з лиця. Зника добро, і зло все
дуще захоплює пусті серця.
Холодний вітер в спину віє.
Серця людей вже мало гріють.
Жовтіють трави, в’януть квіти,
цей час так швидко плине, лиш
спогади, оце одне, єдине, що зостається
нам... А час дедалі швидше плине.
Проходить осінь, там зима, весна і літо,
й знову осінь... Життя проходить, помирають
люди. Когось уже забули, а когось й не забути...
Минуть літа прожиті нами, і нами зроблені
діла запам’ятаються близьким і рідним,
далеким і чужим, можливо свім, можливо і
нікому...
Живімо так, як маєм жити, чинімо так, як
маємо чинити, і будьмо тими ким маєм бути,
бо час прожитий нами назад не повернути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431913
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2013
Цей світ втрачає тисячі думок й
ідей. Цей світ втрачає сотнями
людей. Цей світ втрачає геніїв,
поетів, музикантів, худжників
і тисячі других талантів.
Цей світ втрачає кольори.
Стає все сіре, темне і сумне.
Цей світ втрачає посмішки і
доброту. Цей світ втрачає надто
вже багато... Назад нічого не
вернути, назад нічого не забрати.
Лиш той, хто ще живе може щось
зробити, щоб не втратити цей
світ, щоб повністтю його не вбити...
Все в твоїх руках, у твоїх вчинках і
твоїх думках. Лиш ти можеш щось
зробити, лиш ти можеш щось
змінити, бо це твій світ й тобі тут
жити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431912
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.06.2013
Літо. Ніч. Так пахне житом житом,
лиш сонний вітер гойдає колоски.
У вухах аж дзвенить - так тихо.
Золотий серпанок приглядає за зірками
як батько за малими діточками. Співа
цвіркун щось стихав полі. А за полем,
біля яру тихо сплять стрункі тополі.
Старий млин рипить дверима. В полі
світлять світлячки як малі ліхтарики.
В нічному небі пливуть хмари, як сірі
кораблики. Жнива. Стоять снопки то тут,
то там. Куди не глянь- кругом вони.
Натомлені заснули в полі косарі. Бо день
наступний, так як цей проведуть у праці.
Тепла ніч все огорнула. Тихий сон усе накрив.
Сниться сплячим безліч див. Мертва тиша.
Літо. Ніч. Лиш пахне ніжно житом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431522
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.06.2013
Життя- це шлях, що встелений
листками вишні. Життя- це мудрість,
якої набираєшся ступивши крок.
Життя- це дуже цінний наш урок.
Життя- це думка, слово, діло, і мрія,
що далеко в небо полетіла.
Життя- це подих вітру, що вранці
холодом вкриває тіло. Життя- це білі
пелюстки, що з вітром полетіли.
Життя- це вода, що тече без
перестанку. Це вода, що шумить
днем, ввечері і зранку...
Життя- це як дерево, що гнеться
під вітром. Гнеться до долу.
Не ламається. Проходить вітер,
дерево знову випрямляється.
Життя- це як подих. Перший він
чи останній. Не буває він пізній чи
ранній. А буває перший і останній.
Життя- це як сонце, що рветься із за
чорних хмар. Як рветься раб з кайданів
на свободу. Додому, в сім’ю, до друзів,
до рідних, коханих. Не дивлячись в
спеку чи в негоду, кожен рветься на
свободу. Життя- це ті роки, що пролетять
немов стріла- нечутно й швидко.
Життя- це шанс, який не всім дається.
І не кожному гідно прожити вдається.
Життя- це всновки. що робимо ми перед
смерттю... Помремо ми. Прийдуть геть
інші. І новий буде на землі цій час. А хто ж
згадає потім нас ?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431331
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.06.2013
А я не раб, і на колінах не стояв я! У ноги падать я не буду,
у мене є батьківська рідна мова, її я не забуду. У кайдани
закуєте тіло? Беріть! Не заберете душу… Серце вирвите з
грудей? Та рвіть же! Лиш в спокої народ залиште, і мову, і
країну. Мільйонами поліг народ за рідну неньку Україну!
Кати! Рубали і сікли народи, і кров текла ріками у моря.
Поля стояли у могилах. Міста були пусті, а сіл колишніх вже
давно нема. Немає сил… Ви як страшна зараза- страшніше
чорної чуми. Не в тюрми вас собаки, а народу- порвали б вас
всіх на шматки. А я не раб, і на колінах не стояв я, і Україна
міцно на ногах стоїть. У нас своя культура, мова, віра, і це все
протягом століть. Паліть усіх, хто нищить неньку, хто Україні
жити не дає. Дійде до того, що повстануть люди, і знову ріки кров’ю
потечуть. Один народ, одна держава, і мова з вірою одна. Не віддавайте
цим катам країни, бо в нас вона одна, єдина, це наша! ненька Україна.
"Рабів до раю не пускають..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431330
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 13.06.2013
Конец хх века, 90 годы - век криминала.
Это время или ставило на ноги, или ломало...
Конец хх века, 90 годы - век бандитизма,
тероризма, криминала... Его тогда было
много, ну и сейчас не мало.
Криминальная Россия - центер всех дел.
В эти дела не лез ментовський отдел.
Союз валился кому-то на голову, кому-то в кошелёк.
Чтобы себе не взять что-то - не было такого.
Было два пути, или берём вместе, или тебе здесь не место.
Конец хх века, 90 годы - век воров, век блата.
Всем кому не лень брали в руки биты и шли
брат за брата. По утрам или вечерам
звучали ТТ или очередь из автомата.
Было два слова и четыре мата...
Конец хх века, 90 годы - век проблем, стрелок,
перестрелок. Век Бумера, Брыгады, Брата.
Век криминала, ну его и сейчас не мало...
Если ты простой, а он бандит, не лезь в
его дела, а то будеш убит. Проблемы решались ножами,
заточками, битами, ТТ, АК. Вестрел из ствола или
автомата, и всё, нет проблем, всем пака.
Были спортсмены, бандиты, воры, в их
другие правила, с ними другие розговоры.
По улицах ходила братва. Кто-то вор, кто-то
рекетёр, а кто-то вобще с детского двора...
Конец хх века, 90 годы... Всё гребли себе, было много
свободы. Были налёты, встречи, дела. Всё решалось
кулаками, никчему былы слова.
Было много дела и много безпредела.
Слабых пресовали. Сильных к себе забырали.
Делали всё ради выгоды. Ради уважения. Что-бы
что то зделать спрашывали разрешение.
Разрешение в тех в кого деньги, кто у власти,
в тех в кого было много идей, в которых под собой
много людей... Прошол хх век, прошли 90 годы.
Случались перемены, замены. Менялись люди,
менялась влада. Но криминал остался, словно так
и надо. Изменилась Россия, изменился весь
мир, но криминал не изчез, он остался, много
кто с этим не соглашался. Кто-то всё же шел туда,
а кто-то боялся. Кто-то ломался и его убивали,
закопали что-бы всё было техонько, что-бы другие не
знали кого и за что и где убивали...
Криминал был, есть и будет, он не исчезнет, не
умрёт, он будет вечно. Это знают все, и это
безупречно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431078
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.06.2013
Я мужчина, и ты тоже. Посмотри на себя,
на что ты похоже ? Дать бы тебе раз по роже…
Она любит тебя, а ты её обижаеш, бёш по лицу,
не цениш, не уважаеш, всегда унижаеш, это
любовь ты считаеш? Она сидит и рыдает...
Ты прибегаеш с цветами, обнимаеш,
целуеш, прощения просиш, еле на руках её не
носиш. Она прощает, к тебе прижмётся,
ещё пять минут порыдает, а потом улыбнётся,
поцелует, спросит как дела... Время пройдёт,
ты снова её обижаеш, своего обещания не держыш,
её ругаеш, избиваеш, трубку бросаеш недав ей слова
сказать... Зачем так её обижать? Она тоже может
бросить трубку, но навсегда. Потом не найдёш её,
а если найдёш то недобёшся, и с нечем домой вернёшся.
Уже непрокатят цветы, подарки, шеколад, поцелуи,
телифонные звонки, смс-письма, извинения ВКонтакте...
Уже нечего не прокатит. Цени ту что любит, ту что
заботится, что пережывает, ту что прощает,
тебя поддеержывает, тебя понимает. Цени её, люби,
она рядом будет, всё хорошое помнить будет. Она будет
тебя ждать с армии, а ты её с роддома, только она одна
сделает уют для вашего дома... Люби, цени её родную, бо
потеряв не найдёш себе такую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430864
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.06.2013
Блакитне небо, сонце золоте.
Моря бурхливі і поля хлібів.
Ліси густі, і гори й кручі,
старе Дніпро могутнє і ревуче,
простори і долини- все це гордість є моя
й моєї України. Поля червоних маків,
й чорнозем родючий, і небо всіяне зіркми, і
золотий серпанок, й пісня жайворонка
в полі, що співа під ранок, й лелека білий,
що завжди летить до нас на ганок,
червоно-чорний наш рушник, теплий хліб,
святий, пахучий, мирнй час і тихі
днини- все це гордість є моя й моєї України.
Доки віра, воля й мова буде наша жити,
буде жити Україна, її не скорити.
Буде жити Україна, і ми будемо жити,
цінувати Україну, і її любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430069
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.06.2013
Для мене ти проміньчик світла,
що сміло рветься в темноту.
Для мене ти ковток повітря,
без якого я не дня не проживу.
Мої думки заповнені тобою.
Всі спогади, де радість зв’язана
з журбою- теж з тобою.
Твої очі- океан, в яких задумавшись
пливу я. Твої очі- ясне небо, в яких
замріявшись літаю... З тобою
добре, й на серці тихо.
З тобою забувається горе
все й лихо. З тобою поруч, про
все я забуваю й в твоїх обіймах
ніжних я тихо засинаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429673
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.06.2013
Око ворога не спить. Ворони кружляють,
і як град ворожих стріл на поле сідають.
Як лисття, по поля розлетілись
й гордо голову піднявши краркають
щось стиха. Ворон- це провісник зла,
він провісник лиха. Рев моторів в небі пролунав.
Зчулися гармати. Десь там, в далі лунають
постріли із автомата. Вороги все село спалили,
відбивались люди скільки сил хватило.
Голосили матері, і жінки ридали, полонених
юнаків до нацистів гнали. А ворони, як переможці
по полю ходили, і клювали тіло мертве, тіло холодне.
По полю ходило вороння голодне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429499
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 05.06.2013
Стільки часу пройшло, стільки часу минуло.
А я забув як я кохав тебе, і ти забула.
Ми двоє забули як кохання горіло,
а через рік воно ледь рожевіло.
Кохання, як зірка засяяла й
впала, а ту зірку на небі ти
так й не згадала... Забули ми як нас
двох звати. Забули ми як це кохати,
і губи, й руки холодні стали...
Пройшли роки, ми більш не кохали.
Проходив час, роки летіли.
Ми знову разом, нас не розуміли.
І губи і руки теплими стали.
Ми знову щиро, знов покохали...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2013
Під звуки солодких мелодій, які серце
і душу пройняли, ноги немов самі танцювали.
В обіймах дівчини, мов ангела без крил,
окрилений в танок юнак подався...
Танцюй від дня й до ночі, із вечора до
ранку, від сутінків аж до світанку, танцюй!
Кружились в танцях, сміхом заливались,
пили вино, і розважались, вони- безкрилий
ангел і юнак... І ось світає, сонце сходить,
стихають танці... Востаннє грають музиканти...
З безкрилим ангелом востаннє танцював юнак.
Останій раз. Останній танець мов сеунда
проминула, і вчула дівчина що вже пора.
І солодко як мед найкращий, і п'янко мов
вино найкраще, поцілувала юнака й пішла.
Найкращий танець, найкращі враження,
любов і дружба вірна єдині, й на все життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2013
Сидить сліпець старий- жебрак він є убогий...
І ніч, і день, і сонце й зорі для нього чорні.
Він в світі темноти живе і страху...
Дітвора жбурля камінням у старого, мордує
бідолаху. Залиш сердешного, не муч!
Щоночі чути плач старого, так болісно
дивитися на нього... Лице в пилюці, ноги
дерті, старий не в змозі жити, благає зустрічі
у смерті... А смерть не йде...
Всі дивляться на дідугана, всі оминають,
та навіть старі друзі увагу не звертають...
І в день й в ночі, і ввечері, і зранку, від
сутінків і до світанку старий блукає в мріях,
спогадах і світі темноти.
А хто поможе, хто зглянеться і зрозуміє, коли
заглянувши у чисто білі очі він німіє? І навіть
бравий лицар помітивши старого підїхавши конем
і заглянувши у вічі відсахнувся від нього.
Хоча спитати щось хотів чи кинути монету.
Але глянувши на люд прохожий гордість взяла гору...
Жебрак і принц? На що усе це схоже?
Жебрак і принц? Та це ж негоже...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013
За три хвилини я піднявся.
За три хвилини я злетів.
За три хвилини я упав, і
як листок старий згорів.
За три хвилини закохався.
За три хвилини розійшлись.
За три хвилини я програв.
За три хвилини переміг.
Три хвилини у житті- дуже
мало, знаю. За три хвилини
у житті безліч що встигаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429153
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2013
Тихо- тихо на дворі. Всі вже сплять. Місяць світить золотий і гуляє нічка. І дарує сни солодкі нічка-новорічка. Вже почався Новий Рік, і святкує нічка... Скоро ранок, вже світає... Зорі гаснуть, вітер засинає, і відходить нічка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428955
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 02.06.2013
Рипить сніжок пухкенький..
Летить холодний він.
Сідає до сніжинок і братиків
своїх. Сніжок летить лапатий.
Сніжок, маленький сніг, й
рипить він під ногами, бо
перший є він сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2013
Мова наша українська-
мова гарна і дзвінка.
Мова наша калинова,
мова рідна й гомінка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427430
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2013
Ура! Канікули! Вже літо!
Вже можна бігати й радіти.
Можна бігати й стрибати.
Можна вже відпочивати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2013