| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Ти мій біль та мої пустоти
Солод світу та пил зірок
Ти мій страх та мої турботи,
Ти мій перший серйозний крок.
Ти душа, що пройшла повз мене
Момиволі та просто так...
Ти чаруючий колір неба
Ти мій перший пекельний знак.
Ти мені мов вінок із терна,
Поцілунок ціною в життя.
Висіваєш дивнії зерна,
Що зростають в моє буття.
В одночас ти даруєш крила,
Та лечу я весь час одна
Я б тобі цілий світ відкрила
Та ти бачив його сповна.
Я б тобі всю себе залишила
Та бажаєш не тих нагород
Я б мабуть це колись облишила
Та все жду я якихсь насолод.
Залишила б життя за спиною,
Бо не хочу я більше кохати
І то легко, то важко з тобою
А я так й не навчилась прохати...
Залишити б годину на згадку
Та який час обрати не знаю
І здається, я знаю відгадку
Я тебе до сих пір ще кохаю.
Ти мовчи, я не чутиму голос
Бо душа ще і досі болить.
Ти надія, зростаєш мов колос,
Мов іскра, та що в серці горить.
Твої теплі чаруючі очі
Ще не раз буду бачить ві сні.
Ти приходиш до мене щоночі.
І так сумно від цього мені...
Не забудеш я знаю ніколи
Ті всі наші онлайн-вечори
Я тобі була ніби ікона
Ти ще згадуєш наші двори?
А всі ті потаємніші мрії?
Пам'ятаєш ти наш діалог?
Вже не має часу для надії
Залишився лише епілог.
Але й досі як я лиш згадаю,
Серце кров'ю омиється знов
Я мабуть до сих пір пам'ятаю
Всю ту нашу безглузду любов.
Пам'ятаю твоє кожне слово
Кожен вираз обличчя твого,
Пам'ятаю ту дивну вимову
Що прокралась до серця мого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013
Я вам не верю. Никому не верю!
Мою надежду истерли вы до дыр
Оставив чувства за приоткрытой дверью
Вы все твердили про какой-то мир.
Не верю... Больно! Вы меня сломали!
Своими чёрствыми осколками души
Но вам и этого казалось мало
Все говорили мне свое "дыши!"
Зачем вы так со мной? Скажите!
Меня поили ложью как вином,
Да сами вы своей игрой дышите,
Хоть в этом мире, хоть в каком другом!
И все пытаясь счастье обрести
С улыбкой вы мои ломали крылья
С иронией бросали мне "прости"
В душе смеясь над ледяным бессилием
Я вам не верю. Как ожег по коже,
Живете вечно вы в своих причудах.
Быть может в чем-то мы с вами похожи...
Я тоже жду какого-нибудь чуда.
В ваших глазах я просто слишком дура,
В ваших глазах наиграна печаль,
В моей душе сейчас температура
А в сердце тихо закипает сталь.
И ночью с чаем и любимым пледом
Я вновь не верю в мире никому.
Я вас прошу, вы не гонитесь следом,
Мне и без вас здесь тошно. Одному...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2013
Срывают маски с шкурой и со злостью
Игра достала, чертова, уже
Светить уж лучше оголенной костью
Чем резать раны на живой душе.
Бьют взгляды взглядом, заливая кровью,
И преподносят к нашему столу
С названием пафосным и ярлыком «с любовью»
Шагаем медленно к смертельному стволу.
Все мы умрем за то что есть иль было.
В прах обратится наше существо.
И в лицемерии, пока жизнь не остыла
Мы славим все свое «величество»
Нам рай не рай, а ад не страшен вовсе
Молчим тогда, когда должны кричать
Хоть люди мы, но мы живем по-волчьи,
Не научившись ближнего прощать!
За деньги мы решаем все вопросы
И любим телом, душу позабыв.
Ища вдали все новые высоты
Свою мечту мы превращаем в пыль…
И в этом мире мы хотим отведать
Прекрасную и чистую любовь!
Чтоб нею жить и даже не заметить
Как за углом кому-то пустят кровь.
Душа на части рвет все наши нити
И в этом ее честность й простота
Пополнив тело новой сильной свитой
Уже не знаем слова «доброта»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427418
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2013
Диявол смерті, ти мій власний світ
Я божеволію як думаю про тебе
Мені замало подиху від віт
Що мимоволі тягнуться до мене
Мені замало спогадів моїх
Я пам’ятаю дотик твого серця
І воду що пила із рук твоїх
І як твій голос до сих пір ще зветься
Я пам’ятаю божевільний крок
Мій перший погляд у бездонні очі
Мабуть, я не забуду твій урок
Бо згадую його с тих пір щоночі.
Я не забуду. Боже, як болить!
Це біль твоя луна у моїх жилах
Мені з тобою ще хоча б на мить
Мені б з тобою знову як на крилах…
Летіти в мрії, вище місяців
Повз біль і муки, що так нас терзають
Повз все життя. Безсмертніших творців
Що всі гріхи з любов’ю відпускають
Не хочеш в небо? В пекло полетіли
Мені все рівно де наш буде старт
Ти ж знаєш теж, ми не перегоріли
І як не прикро, це нежорстокий жарт
Мені болить, бо я все пам’ятаю
Тобі болить бо ти й не забував
Я до сих пір по спогадах літаю
Де ти колись зі мною панував.
Забудеш? Ні. Ніколи не забудеш
І не простиш. Тобі замало сил
Можливо і щасливим ти ще будеш
Але вже без небезпечних крил.
Диявол смерті – ти мене руйнуєш
А я кохаю. Люблю до сих пір
Я Так кричу, а ти мене не чуєш
Я повз іду, а ти втрачаєш зір.
Ти найсолодша діюча отрута
Душі моєї вічний оберіг
Твоя любов ще й досі не забута
Моє ж кохання ти в собі зберіг.
Ти вічний геній для моїх думок
Моя тендітна, нездійснена мрія
Ти крок, що залишився до зірок
Мій кожен подих і моя надія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2013
Опале листя на землі
Кружляє в вітра каруселі
Думки пригнічені й сумні
Не підпускає до оселі....
Опале листя шелестить
Немов слова складати хоче
В незнанні обрії летить,
То серед дня, то серед ночі...
Опале листя мерехтить
Вогнем природним та яскравим,
Як нас приваблює блакить,
Ми швидше беремось до справи
Опале листя за вікном
Складає ковдру кольорову
Дрімає міцно тихим сном
Чекає зістріч ту зимову.
Опале листя знову й знов
Приносить щирі сподівання
Чи то знайти свою любов,
Чи то не втратити кохання...
Чи то, щоб думи всі твої
Були незаймані й веселі...
Опале листя на землі
Кружляє в вітра каруселі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2013
Україно, ти снилась мені!
Вся в тернових вінках оповита
І придушена мова вві сні
Була гірша, ніж птаха закрита.
Солов’їний, чарівний твій сміх
Я не чула в своїм сновидінні
Вбити мову – то також є гріх
Що не вимолиш просто в прощенні.
Україно, ти снилась мені!
Безголоса, розвінчана мати…
Ти палала в чужому вогні,
Де тебе намагались зламати…
Я не хочу такого життя
Побажати жодній країні…
Ще з минулого того буття,
Була слава словам України!
Ще давно, в дошенченківський час
Ти горіла як зірка небесна
Не забрати нікому у нас
Солов’їну ту мову чудесну!
Я люблю Україну свою
Я шаную історію нашу!
Мов ту першу ранкову зорю,
Я складаю до ніг твоїх шану!
Україно, ти снилась мені!
Мов лелека здіймалась в висоти
Залишила окови ві сні
Й розцвіли твої дивні красоти!
Пролунали твої голоси
І та пісня лилась Божим раєм
Не втримають тебе кайдани,
Поки мову цю вчать цілим краєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2013
Україно, моя Україно!
Полонини й безкраї степи,
Моя рідна й кохана країна
В моїм серці живеш лише ти.
Твої дивні зелені діброви
Та гарячі безмежні жнива...
Та відомі усім чорні брови
І душа, що і зараз жива!
Я пишаюсь, що я українка!
Батьківщина у мене одна!
Ти неначебто юная жінка,
Що всіх бід перепила сповна.
Мов лелека розправила крила
Забриніла роса на квітках...
Цілий обрій незнаний відкрила
Що не скажеш в звичайних словах.
Ти весь світ до бездонного неба!
Цілий край на мільйон кольорів
Все життя шанувати лиш треба
Найпрекраснішу з різних світів.
Україно моя, Україно!
Солов’їні твої голоси
Ти із жовто-блакитним країна
Де повсюди ростуть колоски.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2013