| Сторінки (1/25): | « | 1 | » |
Яке жахливе відчуття, коли плюють у душу..
Чому постійно знов і знов це відчувати мушу?
Коли навчить мене життя у людях розбиратись?
Чи зможу взагалі колись хоч досвіду набратись?
Новий етап - новий удар. Спиніться, вас благаю.
На скільки вистачить ще сил, повірте, вже не знаю.
Не хочу більше взагалі комусь я довіряти.
Не вмію ж правильно людей для дружби обирати.
А поки буду вчитися (бо вірю, що все ж зможу),
Я слухаю, як кіт мурчить, і спокій тут знахожу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.01.2016
Нема святих, усі ми грішні.
Така природа у людей.
І хоч прогноз оцей невтішний,
Не змінимо своїх ролей.
І шлях один усіх чекає,
Знайде він навіть втікачів.
Бо на замку ворота раю,
Й не знайдемо до них ключів.
Нема там місця для зрадливих,
Для жадібних, гнівливих, злих.
І для обжерливих і хтивих,
Для гордих і лінивих всіх.
Грішим постійно, чи думками,
Чи вчинками - а суть одна.
Спостерігають бо за нами,
Й картина - дуже вже сумна.
Не знаю, зможем щось зробити,
Майбутнє щоб змінить, чи ні.
Хоч в силах розлад цей спинити.
Є шанс на світло вдалині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2016
Нема нічого вічного, на жаль.
Усе духовне, і матеріальне,
Найменша навіть, мізерна деталь
Розсиплється і знищиться безжально.
Чи може ми самі, чи може час
Це зробить, але результат незмінний.
Без зайвих заспокоєнь і прикрас,
Скажу, що існування наше - тлінне.
Це не секрет, та й знають всі давно:
Життя проходить, й рух цей - безупинний.
І хоч не знаєм, ким воно дано,
Нічого не буває безпричинно.
Отож роби все, як в останній раз.
Так, щоб згадати потім й посміхнутись.
Не ображай, і не тримай образ.
Життя одне. Й ніхто не дасть вернутись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2016
Якщо до кінця не збираєшся йти,
Навіщо тоді взагалі починати?
Уже краще інше заняття знайти,
Щоб на півшляху його так не кидати.
Так, складнощі будуть, у всіх вони є.
Але хіба треба так просто здаватись?
Ймовірне майбутнє ж бо буде твоє -
З розбитим коритом самому зостатись.
Отож якщо хочеш чогось досягти,
Зусиль приклади, до останнього бийся.
Та впевнено йди до своєї мети.
Зробити, що хочеш, ніколи не бійся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632231
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2015
Я можу зробити сама безліч кроків
Назустріч, але ні одного тоді,
Коли відвертаються, і з усіх боків
Встановлюють стіни з каміння тверді.
Втомилася руки збивати до крові,
І чути лиш тишу у відповідь знов.
Тепер запроваджу я принципи нові.
Не чуєш мене - то іди, куди йшов.
В житті так і є: одні йдуть зовсім тихо,
А інші приходять й лишаються вже.
Та вслід не біжи. Для людини це - втіха.
Й тебе від повтору знов не вбереже.
Якщо хтось захоче, то рано чи пізно
Піде без вагань, як би ти не благав
Лишитись.І скаже, що ви - зовсім різні.
Хоча, якщо справді - то зовсім не знав.
А ті, хто залишаться - от твоя сила,
Бо з ними продовжиш життєвий свій шлях.
Аж поки душа не відійде від тіла,
І слово замре на холодних вустах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2015
Місто нічне - надзвичайна картина..
Темно і тихо, навкруг - ні душі.
Йду і радію, неначе дитина,
Адже ніхто нікуди не спішить.
Натовпу цього, що завжди у русі,
Зовсім нема, й не затягне тебе.
Не задихнешся в постійній задусі,
І не загубиш самого себе.
Стиха ступаю, немовби крадуся,
Щоб зберегти цю раптову красу.
Бо коли ж ще із думками зберуся,
Що за спиною з собою несу...
Але не хочу в цю саму годину
Рішення певні приймати якісь,
Чи розривати проблем павутиння.
Все ж доведеться: свої, не чиїсь.
Тільки не зараз, будь ласка, не треба.
Спокою хочу набратись і сил
В тихої ночі і темного неба,
І в незбагненних небесних світил.
От на обличчі з*явилась усмішка.
Трохи сумна, але вже - від душі.
Кожне життя - непрочитана книжка,
Ну а моя, мабуть, збірник віршів.
Скоро світанок, пора повертатись.
Зціпити зуби й вперед знов іти,
Щоби до ночі хоча б протриматись,
Де заспокоєння зможу знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2015
В будь-якій ситуації, що б не сталося,
Будь людиною і вчиняй відповідно.
Щоб щось добре у світі все ж зосталося,
Й сам собі у очі дивився гідно.
На шляху життєвому все зустрінеться:
Радість, щастя, приємні й не дуже люди.
Від поганого теж нікуди не дінешся,
Горе, втрати й зради у тебе будуть.
Але навіть коли сил не вистачатиме,
І захочеться кинути все й піти,
Твоя совість завжди про усе це знатиме.
І сховатись ніде не зумієш ти.
От для того, щоб спати вночі спокійно,
З посмішки новий день починався твій,
І для того, щоб мати друзів надійних,
Будь людиною і по-людськи дій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2015
Життя - велика гра для мене,
І знаю правила лиш я.
Вони для інших - незбагненні,
Тож перемога тут - моя.
В довіру втертись - не проблема,
Бо практика велика вже.
І відпрацьована ця схема.
Нічого вже не вбереже.
Всі бачать тільки те, що зовні.
Я ж покажу, що схочу сам.
Не ображайтеся, шановні,
За те, що правди не надам.
Побачите лиш тільки маску,
Яку із сотні оберу.
Зіграю перед вами казку,
Й довіру щиру заберу.
Тоді вже ви у моїй владі.
Немов маріонетки всі.
Ніщо не стане на заваді,
Й побачите у всій красі.
Якщо ж мені вже не потрібні,
Відкину зовсім без жалю.
Бо був колись до вас подібний,
На шлях цей більше не ступлю.
Не я, а світ такий жорстокий.
Й коли побачив без прикрас,
Я совість поміняв на спокій.
Й вогонь добра в мені погас.
Тож в гру свою і далі граю,
Не зупинившись ні на мить.
І досконало роль вже знаю.
Й нема кому мене судить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2015
Буває так, що не знаходиш
У світі свого місця ти.
До певної межі доходиш
Яку ніяк не перейти.
Коли нарешті розумієш
Що страшно жити на землі.
Але нічого вже не вдієш.
Ми тонемо у цьому злі.
І хочеш вижити, спастися
Шукаєш порятунку шлях.
Самому вже не підвестися.
Крик допомоги на устах.
В очах тривога і надія
Та допомоги не чекай.
Ніхто тебе не зрозуміє,
Всі повз пройдуть, отак і знай.
І ті, кому так вірив сильно
Життя своє б за них віддав.
Вже віддаляються повільно,
Даремно розуміння ждав.
Зібравши сили, озирнешся,
Весь біль сховаєш під замок.
Хоч з сумом, але посміхнешся.
І зробиш все ж наступний крок.
Та щось зламалось всередині,
І не відновиться уже.
Отак іще одній людині
Довкола стане все чуже.
Які ж часи настали, Боже?
Ми - натовп зламаних й чужих
Один одному. І не можна
Знайти правих і неправих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2015
Тебе уже не вилікує час.
Й назад шлях не знайдеш, як не шукай.
Вогонь життя раптово так погас.
І не тримай.
Ще не пришов твій час. Але зустрівся
з старою, що збирає данину.
Та з поля бою більше не підвівся.
І не одну
Забрала вона душу дуже рано,
Хоча й не мала. Ось така війна...
Безжально й з радістю наносить рани.
Важка ціна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614818
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2015
Ось новий ранок - і нова атака.
Бій розпочався, кулі знов летять.
Війна.. комусь - снаряд, комусь - відзнака.
А руки потім в кожного тремтять.
Один побачить ще спокійне небо,
А інший там під ним уже поліг.
Та зупиніться, стійте,більш не треба.
У битві цій ніхто не переміг.
За кожне серце, що уже спинилось,
Хто відповість? За кров невинних й страх?
Де милосердя ваше загубилось?
Адже існує без насилля шлях.
Але вже знову падають солдати,
І крики болі й розпачу звучать.
За рідну землю можна все віддати,
Та сльози й кров не хоче вона брать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2015
Чому тікаю знову? І від кого?
Лиш обрис чийсь позаду залишаю...
Та підсвідомо відповідь вже знаю,
Тому і душу сповнює тривога.
"Біжи, біжи.. Ти думаєш, що зможеш?
То обернись і впевнись, що дарма.
І виходу ніякого нема.
Ніколи ти мене не переможеш.
Бо винна, й вирок цей усім відомий.
Тож мучитиму, поки буде сил,
Як сонце вже зайде за небосхил,
І в жах поринеш добре так знайомий".
Я зупинюсь і подивлюся в очі,
Які лякають довго так мене,
Й скажу, нарешті, все те головне,
Що у думках повторюю щоночі.
"Не забирай, ти чуєш, більш нікого.
Усе віддам, але не втрачу їх.
Боротимусь з останніх сил своїх,
Та все одно здобуду перемогу".
Двобій почнеться. Хоч уже стомилась,
Зберусь. Не хочу загубити все.
Не знаю, що фінал нам принесе,
Бо вийшов час. Світанок. Ніч скінчилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2015
Вже в котрий раз сиджу я біля тебе.
Ми раді так зустрітись двоє знов.
Та зіпсувати це комусь так треба.
І страх прийшов.
Не бійся, і тримай мене за руку.
Тебе я не залишу в тяжкий час.
Нехай довкола ні одного звуку,
Не в перший раз.
Хоч знаєш, що недовго залишилось,
Не віриш, бо на цей раз не сама.
На жаль, надіям збутись не судилось
І все дарма.
Холодні руки й вже закриті очі.
Не встигла попрощатись наостанок.
Крик розриває чорну тишу ночі.
Нарешті ранок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2015
Я солдат. Я воюю за рідну країну.
За спокійне життя і за небо без хмар,
За майбутнє, усмішку дитячу єдину,
Та за матері пісню, що в серці, як жар.
Я солдат. І пішов на війну самовільно,
Без примушення й без довгочасних вагань.
Хоч багато казали, що я божевільний,
Автомат взяв, готовий до випробувань.
Я солдат.Був на фронті у першому ряді,
Не ховався за спини названих братів.
І не раз побував у ворожій засаді.
Багатьох убивав, хоч зовсім не хотів.
Я солдат. Я такий , як і інші навколо.
На руках наших кров, а у поглядах - страх,
Що можливо не вернемся більше ніколи,
Не побачимо радість в знайомих очах.
Я солдат. Смерть лякає, та я не боюся
що умру безіменним. Бо в людьких серцях
За свободу борцем назавжди залишуся,
За народ, який вижив і все ж не зачах.
І хоч іноді хочеться все залишити,
Хоч немає вже сил, голова без думок.
Маю битву свою все одно завершити.
"Я солдат" повторю і зроблю новий крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2015
Війна.. Жахливе для людини слово.
Це зброя, постріл, автомат, і страх.
Це рана, може, навіть випадкова,
І передсмертні крики на вустах.
За що усім нам це страшнеє лихо?
Чому його проходим знов і знов?
Лиш чується молитва зовсім тихо,
Й на землю ллється безневинна кров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2015
Пройшов той час, коли все просто.
Минув, хоч і залишив слід.
Вже не додам ніколи в зрості,
І в школу не візьму обід.
Вже перше виведене слово,
Кохання перше теж пройшло...
Багато вже не буде новим,
І забуватись почало.
Згадаю час той - і всміхнуся.
Коли погано - так зроби.
В дитинство власне повернуся,
Набратись сил для боротьби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2013
Чи всі щасливі мають бути в світі?
Хто знає, може так, а може й ні.
В ріку життя закинуть вдало сіті
Й спіймати те, про що ти мрієш в сні.
Не маю заповітної надії,
Й не прагну задоволення в житті.
Щоб тільки стерлись спогади страшнії
І те, що залишилось на путі
Достойно пережити я бажаю,
Та не зламатись під вагою дум.
Бо власні сили досить добре знаю,
Тому й боюсь поринуть знов у сум.
Завжди хотіла сильна духом бути,
І назавжди здолати всі страхи ,
Небачених висот в житті здобути,
Й забути мною скоєні гріхи.
Тепер все зникло, наче загубилось
В небагатьох вже прожитих роках.
І кислотою мовби розчинилось,
Що і сліда не віднайти в думках.
І пустка всередині безкінечна.
А навкруги - з самотності бар'єр ,
Що в цьому випадку - цілком доречно.
Простіше так створити свій вольєр.
Переживу, здолаю, проісную,
Бо по натурі все таки борець.
Що Бог подасть - прийму, бо все ж ціную
Що дав життя, хоч має те кінець.
Не висловлю претензій ні до кого,
Сама ж створила цей окремий світ.
І хоч не маю виходу простого,
Поставлю навкруги колючий дріт.
Ніхто сюди щоб більше не потрапив,
Й не марнував так просто все життя.
І випадково навіть не натрапив,
Шукаючи для себе заняття.
І може, щастя не знайду для себе.
Прийму це все без докорів й образ.
Бо сил нема, скінчились, хоч і треба,
Ні каплі не лишилось про запас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426946
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.05.2013
Шукаю сенсу у житті своєму,
Не можу я ніяк його знайти .
Й закінчити уже життя поему
Бажаю, все залишить і піти.
Та жаль життя так просто загубити,
Той дар, що даний всім, так змарнувать...
І що ж мені в випадку цім робити?
Залишить все і далі вирушать?
Не можу рішення оце прийняти,
Бо шкода друзів і свою сімю.
Ніяк бар`єр не можу цей здолати.
Та й душу що чекає там мою?
Подумавши, до висновку дійшла я,
Якби мені цей вибір все ж дали,
То рішення своє уже я знаю,
Обставини які б там не були.
Своє життя готова я віддати,
Всім тим, кому так необхідний час,
Щоб рішення важливе все ж прийняти,
Слова останні вимовити враз,
Ще раз обняти дорогу людину,
Чи рішення неправильне змінить,
В занадто тяжку для когось хвилину
Підтримати, все правильно зробить.
Чи жаль мені? Готова заплатити
Й віддати те, що найдорожче всім?
І душу власну кожному відкрити?
Не бачу я в цім рішенні простім
Ніяких труднощів. Уже все просто.
Й безкрайній спокій відчуваю я.
Й життєвого не потребую росту,
Бо вирішена доля вже моя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426714
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013
Підходять до кінця чиїсь скитання,
Завершується вже життєвий шлях.
Та часто залишається бажання
Затримати весь час в своїх руках.
Протриматись хвилину ще для того,
Щоб попрощатись... та скінчити путь.
Й за гранню невідомого, святого
Важливе все для себе не забуть.
Ніхто тебе про це не запитає,
Бо так встановлено уже давно.
Коли і ким - ніхто із нас не знає,
Та підкорятися повинні все одно.
Але багато тих, хто залишає
Цю сторону, не закінчивши шлях,
Хто сам своє життя перериває,
Заплутавшись в буденності сітях.
Хтось думає над скоєнням діяння
Тривалий час, а деякі - в ту ж мить
Завершують усі свої страджання,
Щоб більше вже нічого не робить.
Тож самовільно душу відділяють
від тіла, сподіваючись на те,
Що всі свої проблеми залишають,
А далі - існування вже просте.
Зламавшись від випробування долі,
Ти рішення таке приймаєш теж.
І після декількох хвилинок болі,
Свободу відчуваєш вже без меж.
Душа летить угору, далі й далі,
Нарешті спокій, і так скоро рай...
Та на тобі кайдани вже зі сталі,
Не намагайся, їх не розривай.
Бо до землі тебе притягнуть знову,
А далі - нижче, до нових воріт.
Не чутиме ніхто твою відмову,
Й закінчиться в безмежності політ.
Змінилося навколо все, лякає,
Але щось тягне в бездну ту, куди
Таких як ти всевишній посилає
На непосильні для усіх труди.
Володар підземелля зустрічає-
Ти бачиш вирок у його очах:
Пекельні муки, біль, що не зникає,
Страждання вічні й крики по ночах.
Зібравши всі, що залишились, сили
Несамовито рвешся із кайдан.
Але, безжально обламавши крила,
Свідомість утрачаєш ти від ран.
Наступна мить - ти знову на розпутті,
І вибір ще фатальний не зробив.
Й полегшення відчувши незабутнє,
Думки жахливі наче загубив.
Повільно опускаючи повіки,
Радієш, що залишив ти життя,
Та згадки все ж залишаться навіки,
І вирушать з тобою в небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426713
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2013
Чи можна зупинити час?
Відомо всім, що ні, звичайно.
І не залежить це від нас,
Тож вдумайся у це негайно.
Минають дні, ідуть роки.
Так само все життя проходить.
І легким помахом руки
Не виправиш, що не виходить.
Як страшно в самому кінці
Забутому всіма лишитись,
Розтерти сльози по щоці,
І долі назавжди скоритись.
А міг зробити ти чимало...
Та мить - і вже тебе не стало...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
У кожного в житті свої бажання.
Адже на світі різні люди всі.
Хтось мріє знов дожити до світання,
А хтось - пройтися босим по росі.
Мене ж постійно огортає туга.
Шалений смуток міститься в душі.
Буває, так не вистачає друга,
Що все це виливається в вірші.
Повільно струни хтось перебирає,
Всі спогади зливаються в один.
Так сумно... Туга серце розриває.
І ліку не веде ніхто годин.
Так хочеться побачити, почути
Ці рідні голоси минувших днів.
Ніколи я не зможу їх забути,
Як інший хтось зробити це зумів.
Ті образи, що згадую щоденно,
Знайдуть мене і вранці, і вночі.
Та як би не боялася страшенно,
Однаково, кричи чи не кричи.
Ніхто не допоможе в мить нещадну,
Та маєш з цим боротись сам один.
І знаю знов, що буду безпорадна,
Тож з острахом чекаю цих годин.
Ось знову бачу погляди веселі,
Обійми щирі, - рідне все мені.
І очі піднімаються до стелі,
І холод пробігає по спині.
В очах погасне світло знов безжально,
Й душі шматочок кане в небуття.
Хоч знаю, що таке вже не нормально,
Не можу все ж змінить своє життя.
Надходить ніч, і я її боюся,
Хоч і слабка, піду у далечінь.
На півдорозі, знаю, не спинюся,
Й не зможу припинити всіх борінь.
І буду добивати сама себе,
За те, що винна, і за те, що ні.
Можливо, це робити і не треба,
Та всі можливі дірки у броні
Закрити хочу щільно, щоб надалі
Від ран можливих вберегтись навік..
Й забути все, що з присмаком печалі,
А біль зібрався разом щоб і зник.
Від натовпу біжу, як від зарази,
Ховаюсь в оболонці самоти.
Ніхто не зрозуміє так, відразу,
Та й далі не захочеться піти.
Тож я живу, хоч і сама не знаю,
Що буде завтра - радість чи біда.
Повітря свіже стомлено вдихаю,
А час біжить, втікає, як вода...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2013
Твій час прийшов! Готовий ти до цього
Чи ні, - але годинник вже пробив.
Скорбота й сум наразі ні до чого.
Й не думай ти про те, що не зробив.
Свіча згасає впевнено і стрімко...
Не зміниш вже цього, як не крути.
Життя зникає, наче невидимка,
Забудь усе і просто відпусти.
Не втримаєш ти душу в своїм тілі
Ні на хвилину більше, ні на мить.
Бо важко це - протистояти силі,
Яка не дасть нічого вже зробить.
І очі закриваються безсило...
Та кожен має час для каяття
За все, що встигли, й все, що не зробили,
А потім вже - довічне небуття.
Ти вирушаєш в подорож останню
По спогадам за все життя своє.
І, може, навіть встигнеш до світання
Згадати все, що нам життя дає.
Почнеться все із позитивних буднів,
Веселі очі друзів і батьків.
Емоції, для тебе незабутні,
І радість вся від прожитих років.
Та рівність є важливою у всьому.
Згадаєш все оте, що так хотів
Забути й те, що іншим невідомо.
Усі гріхи прожитих знову днів.
І втримати себе в руках несила,
І очі наповняються слізьми.
Нічого в твоїй долі не змінили,
Все сам зробив, отож усе й прийми.
Так хочеш повернутись, знов прожити,
по-іншому, все правильно зробить.
Та память власну не переробити,
І все, як є, прийдеться залишить.
Востаннє погляд свій звернеш до неба,
Захопиш все, що за роки не зміг,
І тих, хто залишились біля тебе,
І тих, з ким спільних не знайшов доріг.
Тобі протягне руку невідомість
І посміхнеться з радістю в очах,
Залишиш скоро вже свою свідомість
І, може, знайдеш спокій у ночах.
Ти з радістю запрошення приймаєш,
Бо час твій дійсно вже давно прийшов.
І світ живих повільно залишаєш,
Хоч знаєш, не повернеш сюди знов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426297
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2013
Коли на вулиці цвітуть каштани,
Не згадуй про усі свої жалі.
Твоє життя ще не таке погане,
І біди в порівнянні ще малі.
Тобі банально може не щастити,
Чи може загубив ти якусь річ,
Чи сумно і нема чого робити,
Чи з другом не побачивсь віч-на-віч.
І сум тоді шалений огортає,
І сам себе жалієш без кінця.
Ти впевнений - ніхто тебе не знає,
Й безвихідна біда твоя оця.
І ходиш, мов опущений у воду,
Щоб бачили усі довкола те,
Що втратив ти життєву насолоду
Й життя твоє таке вже непросте.
Забудь про ці безглузді свої думи.
Адже довкола безліч різних лих,
Які приносять так багато суму,
Що неможливо і зробити вдих.
Десь є людина, що смертельно хвора,
І ліків не знайти уже ніде,
Чи все життя не володіє зором,
Чи в чорну бездну ночі ще впаде.
Дитина є на світі десь маленька,
Покинута всіма, й батьками теж.
У Всесвіті вона - одна-одненька.
Й самотність переслідує без меж.
Є ті, кому немає чого пити,
І потребують всі вони води.
То як же спромогтися всім прожити,
Й не втрапити у бездну ту, куди
Кидаються зневіренні і вбогі,
Хто втратили надію в кращий час?
Чи зміниться усе оце від того,
Що кожен співчуватиме для нас?
Для тих, у кого все ще слава Богу?
Та звісно ж ні! Навіщо драма ця,
Коли все ж можемо знайти дорогу
В самотнії чужі якісь серця
І їм допомогти? Про себе
Подумати ми встигнемо завжди.
А в недосяжному для них цім небі
Знайдемо усі сил для боротьби.
Тож об'єднаймось всі в одне єдине
І неподільне прагнення життя.
Тоді ніщо уже нас не зупинить,
Й не буде до лихого вороття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426296
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.05.2013
Що буде завтра? Невідомо...
А через тиждень? Через рік?
Чи зникне все, що нам знайоме,
Чи так й залишиться повік?
Всі ці питання зустрічає
Щоденно людство й повсякчас.
Та відповідей ми не знаєм.
Ховаються вони від нас.
А може наш кінець вже скоро?
Погляньмо на свої життя!
Як прийде час стрічать цю пору,
Все має бути до пуття.
В швидкому русі існування
Та зупинімось хоч на мить!
І виконаймо всі бажання,
Ті, без яких не зможем жить.
Вернімося у рідну хату,
Згадаймо про своїх батьків,
Які допомагали стати
На ноги. Скільки вже років
За спиною у нас з тобою...
І дещо згадую з журбою,
А дещо - з радістю віків.
Промчиться все перед очима:
Й гріхи усі й заслуги всі.
І понесемо за плечима
Багаж цей, йдучи по росі.
Настане день оцей останній,
І сонце праведне зійде.
І зникнуть грішники в тумані -
Там покарання їх знайде.
Із підземелля встане сила,
І ангел спуститься з небес
Та разом приймуться за діло:
Проглянуть той багаж увесь.
Тоді там з`являться дороги,
Усього дві, у різний бік
По них ітимуть людські ноги.
Ще трохи - й натовп весь вже зник.
Одні направляться на небо
За всі благі діяння їх.
Й нічого вже не буде треба
Для тих, звук кроків чий вже стих.
Там рай, там завжди тиша й спокій,
Та лиш симфонія луна
Й спів ангелів впродовж всіх років.
І все оточує стіна.
А іншу групу вниз направлять.
Їх швидко поженуть туди
І по критеріям розставлять
В залежності від їх біди.
Каратимуть їх там щоденно,
І крик летітиме у вись.
І каятись почнуть смиренно
За усе здійснене колись.
Тектимуть сльози без упину -
Так витікатимуть гріхи
І дум гірких оцю долину
Перепливти не до снаги.
Тоді згадають і про Бога,
І що відбилися від рук.
"За що?" - кричатимуть убогі
Але безслідно зникне звук.
Тож піднімімо очі вгору
Й згадаймо про свої життя!
Як прийде час стрічать цю пору,
Все має бути до пуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2013
Сиджу сама, дивлюся в небо,
І зірка сяє в темноті.
Це ж як життя прожити треба,
Щоби не збитися з путі?
Вогонь горить яскраво дуже,
Іскра летить у далечінь.
Кому ж іще є небайдуже
До всіх душі моїх молінь?
Маленький дощик накрапає -
Це ж небо плаче в самоті.
То вже й воно, напевно, знає
Про всі думки мої оті.
Жахлива гіркота й тривога
Засіла у моїй душі.
Ще залишилось зовсім трохи,
І можеш ти вже не спішить.
Чи є, чи ні в тебе бажання
Прожити швидко, як сірник
Закінчить своє існування -
Ще подих, два - і ти вже зник.
Залишиш всі свої турботи,
Бажання, прагнення, рідню,
І тіло грішне без роботи,
Що не топтатиме стерню.
Тоді захочеш повернутись
І виправити помилки.
Та цьому точно не відбутись,
Які б не були там думки.
І вічність всю, що залишилась,
Страждатимеш безсило ти.
І не від того, що втомилась,
А від своєї німоти.
Ніхто тебе вже не почує,
Й потоне той останній крик
У тиші. І душа сумує
І біль твій аж ніяк не зник.
Можливо, через сотні років,
Пройшовши знову по землі,
Почує хтось звук твоїх кроків,
Які зникатимуть в імлі.
Ти озирнешся, це побачиш,
Повіриш знову у дива.
Від щастя мало не заплачеш,
І мрія родиться нова.
Але реальність знов нагряне
І подорожній повз пройде.
Пустою раптом мрія стане,
І відчай знов тебе знайде.
Зустрінуть всі нове світання.
Поволі, тихо й не спіша
Сльоза покотиться остання,
І зникне в безвісті душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2013