| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Насправді все в житті не просто.
Птахи від вітру не летять.
В житті ти перше слово мовив,
Не просто так, бо лиш бажав.
Не марне все у цьому світі,
Ні я, ні капля ранньої роси.
Усі постанем перед богом,
Бо рівні перед ним.
Так от, до чого я ось мовлю,
Твори і будь собою між чужих,
Не бійся й слова мовить,
Бо ти такий один.
Ти дій, але звертай і на підніжки,
Все буде, тільки трошечки пізніш.
Тебе довкола всі признають,
Пишайсь собою, не чужим
Роби ти помилки в міжрядді,
Не всім дано вірші писать,
Та всім дано нам існувати,
У світі марнім цім блукать
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013
Мені так хочеться мовчати,
та крик душі у груди б*є.
Так хочеться усе сказати,
та моя совість не дає.
Чому на світі все вкрадають:
надії, пам*ять, спогади й думки?
Це ж лиш моє!
Як смієш поглядом палить думки?
Оці мої і більш нікого!
Ці квіти божої краси.
Тюльпани, чом ви кидаєте людей в біді,
Чом квітка ваша всих вбиває?
Люблю я вас і серце розриває,
Колотить всі рідини кров*яні.
Чи пам*ятаєте, як вас зустріла навесні,
Як ніжно й лагідно я покохала?
"І ви мої" - невпинно промовляю.
Я марю вами в кожнім сні,
Беззвучно вас гукаю
і серцем лину я завжди.
Рожеві ви мої коханці,
Чи розділяєте любов?
Чи квіткою своєю, пізнали ви любов?
Чи відчуваєте те саме?
Блакить небесна, сонце вже сіяє
І літо забирає всі квіт́ки́́
Та я, невпинно вас кохаю,
О любі мої діточки.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423149
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.05.2013