| Сторінки (1/19): | « | 1 | » |
Любила рахувати дні в календарі,
Любила музику і терпку каву
І розглядать картини на вікні,
Що малював мороз в свою забаву.
Її вечірнє місто надихало,
Шукала часто сповіді в книжках,
Можливо, щастя їй невистачало
Й синиця та не порпалась в руках.
Сміялась завжди щиро й мелодійно
І полонила всіх в своїх очах,
Коли мовчала- це було граційно,
Немов бродила в кольорових снах
Вона не знає, що буває зрада,
Проте чи зраджували їй?
Відвертість- це єдина вада,
Багато відчиняла людям мрій
Як били словом, то вона терпіла,
Але робила висновки завжди.
Як стало холодно- зігріла,
Багато в неї тої теплоти.
Терпке вино давало спокій,
Який вона шукала звідусіль.
І хоч ще їй так мало років,
Багато сипали на рани сіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2014
Ти знаєш, мій діагноз виліковний,
Ти знаєш, що допив мене до дна,
Що я ночами на холоднім підвіконні
Шукаю правди, а її нема.
Ти знаєш, що без тебе важко,
Але з тобою теж “німе кіно“
Коли комок у горлі- тяжко,
Але усе вже пройдено давно.
Я по шматкам збираю вдачу,
Без тебе Бога не молю,
А в магазинаю я не плачу,
Помадою виводжу “я люблю“.
Я б‘ю долонями об стіни,
Щоб біль проникла до кісток,
Благаю небеса постійно,
Щоб повернув відірваний шматок.
Гаряча кров, щоб вдарила у скроні,
Щоб вітер колихав зів‘яле тіло,
Щоб інколи ти грів мої долоні,
Повір, я так давно цього хотіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2014
Любила рахувати дні в календарі,
Любила музику і терпку каву
І розглядать картини на вікні,
Що малював мороз в свою забаву.
Її вечірнє місто надихало,
Шукала часто сповіді в книжках,
Можливо, щастя їй невистачало
Й синиця та не порпалась в руках.
Сміялась завжди щиро й мелодійно
І полонила всіх в своїх очах,
Коли мовчала- це було граційно,
Немов бродила в кольорових снах
Вона не знає, що буває зрада,
Проте чи зраджували їй?
Відвертість- це єдина вада,
Багато відчиняла людям мрій
Як били словом, то вона терпіла,
Але робила висновки завжди.
Як стало холодно- зігріла,
Багато в неї тої теплоти.
Терпке вино давало спокій,
Який вона шукала звідусіль.
І хоч ще їй так мало років,
Багато сипали на рани сіль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.01.2014
я, как корабль, пристала к твоей уютной гавани.
но твой остров оказался необитаемый и пустым.
ты пуст.
жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447952
рубрика: Поезія, Верлибр
дата поступления 08.09.2013
Ще один холодний вересень. Іноді ловиш себе на думці: "А що змінилося з попереднього вересня?" Знову той самий лист паперу і знову я пишу...
Пишу про щось глобальне, а з іншого боку- абсолютно пусті речі. А, можливо, я стала пустою? Вже надто серйозні речі потоком лізуть у мою, ще досить юну, голівоньку. Це, якщо замислитись, дуже страшна річ СТАТИ ПУСТОЮ ЛЮДИНОЮ для себе, оточуючих, навіть для свого егоїстичного Я. Хочеться, звісно, за красивим сценарієм голлівудських фільмів зірватися з стільця, зрозуміти своє місце у житті, почати все з чистого аркуша (якраз зараз, на задньому фоні, повинна звучати бадьора та оптимістична музика), але щось це дике бажання змін заснуло глибоко в мені і зовсім не хоче прокидатися. Можливо, просто лінь. Банальна лінь. А, можливо, осінь. Людство вже давно ставить цьому діагноз: "осіння депресія". Та щось не хочеться підлягати під висновки психологів та зарозумілих психоаналітиків.
Восени навіть чай стає смачнішим. І ковдра стає на диво затишною та комфортною. Ніколи не помічали?
Осінь змінює людей, а люди змінюють один одного. І цей безкінечний марафон повторюється кожного року з вересня.
Лише закоханих не хвилює пора року. У цих безтурботних людей взагалі пропадає відчуття часу, доби та багатообіцяючого кінця світу.
А тим, в кого з особистим життям "напряг", залишається лише задовільнятися вищесказаним смачним чаєм, або як я- писати різну нісенітницю з виразом обличчя обдарованого філософа, а згодом заходитися від сміху з усього написаного і знову ж таки пити чай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447631
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.09.2013
Я будувала мрії уві сні,
Була така піднесена й крилата.
Мені здавалося, що я жила в тобі,
Але усе це було наче вата.
Антична стриманість в словах,
Грайливий взмах руки.
І легкий холод по плечах,
Таким міг бути тільки ти.
Не бадьорить ранкова кава
І на повторі пісня «про сумне».
Здавалося, що ніби це забава,
Та чимось вразив ти мене.
Я будувала мрії уві сні,
І слава Богу, що вони здійснились.
Я вдячна долі лиш за те,
Що просто поряд опинилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2013
Хтось топить свою печаль у келиху терпкого вина, хтось- у нічних прогулянках сонним містом, хтось- у хмарах диму дешевих сигарет.
А де ж топити свою печаль мені? Її набралося вже вдосталь. Хочеш поділюся з тобою? Ні?
Ну, звісно! І в тебе цього добра вистачає по саму горлянку.
Хтось ділиться своїм щастям в колі рідних серцю людей, хтось- у відриві з своїми шаленними друзями, хтось- просто ставить веселий смайлик у соціальних мережах.
А як поділитися своїм щастям мені? Хочеш поділюся з тобою? Ні? Ну, звісно! Тобі байдуже до моїх звершень.
Хтось дарує своє кохання грайливим кошенятам, хтось- п`янким квітам на старому балконі, хтось- виплескує його на білому полотні.
А куди мені діти своє малесеньке, ще зовсім тендітне коханнячко?
Хочеш поділюся з тобою?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436679
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.07.2013
И пусть сегодня я выгляжу неважно,
Я прислонюсь к тебе так отважно.
И снова сорвусь на твою улыбку,
Она меня цепляет как на наживку.
Мне нечего сказать- все и так понятно,
Ты молчишь так красиво и елегантно.
Здесь на днях как-то сорвало крышу,
Да всем же похуй кем я дышу!
Другим не видно, что внутри мы согниваем,
И день за днем молча проплываем.
Мои тексты опять ни-о ком
Время уходит кипящим молоком.
Ты потерпи меня пожалуйста за это,
Потому что внутри что-то действительно задето.
Прости меня за мои сопли, все как-то уныло,
А к тебе опять тянет и тянет так необратимо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422945
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.05.2013
Намастивши на губи червону фарбу,
Читала свою улюблену Карпу.
В її героїнях вбачала себе,
Ховала під шалю волосся рябе.
На лавці у парку проводила ранок,
Давно загубила дівочий серпанок.
Уже і онуків їй няньчити слід,
Проте не судилось продовжити рід.
Сім`ю заміняють облізлі коти,
Увечері хоче від всього втікти.
Келих вина розвіє самотність,
Старість уже і не проситься в гості.
А на столі зів`ялий бузок,
Він відганяє від сірих думок.
Терпкий чай варила щодня,
Малювала картини якісь навмання.
Згадувала роки, що вже пролетіли
Як багато хотіла, а мало зробила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.05.2013
Хай буде так, як хочеш ти,
Хай ніч кричить до хрипоти.
Нехай земля піде з-під ніг,
Ти все робив, як тільки міг.
Ти вже не будеш іншим- і не треба,
Тобі і так пасує синє небо.
Тобі пасує бути вільним,
Нікому в світі непотрібним.
Тобі пасує бути черствим,
Нахальним, грубим та безчестним.
Тобі пасує самота,
Що виїда тебе до тла.
Тобі пасує грішна простота,
Блаженний відчай, страх і пустота.
Тобі пасує чарка алкоголю,
Тобі пасує ненависть до болю.
Тобі гниле все до лиця,
Як жаль, не бачиш ти кінця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2013
Коли проснеться ранок,
Вдягни його серпанок.
Танцюй по підвіконню снів,
Бо він того завжди хотів.
Волоссям ніжно по спині
Його від сну розборони
Та навстіж штори розгорни,
Його рукою обійми.
Ніжним дотиком душі,
Його слова розворуши.
Вдихни солодкий присмак ранку,
Пусти на волю душу-бранку.
Зігрій горня гарячим чаєм,
У ранок ніжність ми ховаєм.
Ранковий погляд твій прекрасний,
П`янкий цілунок передчасний.
І ніжний шепіт зводить душу,
З твоїх обіймів я не зрушу.
В них буду вічність я літати,
Солоні сльози утирати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2013
Да, кажется были счастливы и в животе бабочки,
Мы светились в темноте как две яркие лампочки.
И всьо так мило и до рвоты нежно,
Немного надоело, если сказать тебе честно!
А тут еще проблемы и с головой накрыло:
"Ну это финал" - сказали оба уныло.
Теперь болели поразну, не делили радости,
Да и не было в жизни в принципе потери сладости.
Как-то всьо бежало своим мелким ходом
Ну и я бежала вслед за народом.
И только иногда, на любимых куплетах
Вспоминала наше с тобой счастливое лето.
Да нет не "любила" и уже не "привязанность",
А что тогда было: инстинкты, усталость?
Так жизнь пошутила и свела для прикола,
Ведь таких как мы еще очень много.
В моих стихах уже какие-то сопли,
И нет причины впускать в кожу когти.
Клади на бумагу все, что ненужное-
Она все стерпит, она безоружная.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417993
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.04.2013
Звичайний вечір, темно всюди
І десь попарно бродять люди.
І сніг грайливо бахромою
Снує над темною пітьмою.
В галактиках римує душі,
Заціпенівші геть від стужі.
І так богемно в темноті,
Видніються чиїсь сліди.
За брамою чужої волі,
Нам не збагнути вибрик долі.
І тихо шепче тишина:
Вона одна така, одна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417990
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013
А осінь пада мармурово,
І котить фарбами до дна.
Забилось серце кольорово,
В калюжах проповідь сумна.
Немов на золотім помості,
Зухвало марширують дні.
І сум скуйовджує до кості,
Той виклик неба увісні.
Немов в палітрі хаотично,
Розляпав хтось страшні сліди.
І осінь вже здається звичним,
Не хочеться іти туди.
В сліпучо-білім небокраї,
Солодка думка мерехтить.
Видніється дорога раю,
І часу нам вже не спинить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2013
Мені казали, що ангелів на світі не буває. Проте ти ходиш серед нас, а ти- ангел. Це легко побачити у твоїх бездонних очах: вони дивляться так ніжно і пронизливо... Мимоволі здається, що в цих очах небо залишило свій слід, всю свою велич та благородність. Мені казали, що раю на землі немає. Проте ти поруч- і це рай. Ти викликаєш мурашки по моїй шкірі, які біжать по кожному оголеному нерву. Вони пронизують мене тисячою холодних голок. Здається, що ТИ керуєш заходом і сходом сонця, ТИ регулюєш всі світлофори у моєму місті, ТИ подаєш струм у капіляри моєї несамовитості. Просто хочеться знати, що в тебе все добре, бо на якомусь інтуїтивному рівні я відчуваю всі твої переживання. Ти зміг вирвати мене з моєї байдужості, з інстинктивного буденного життя. І зовсім не хочеться думати про те, що буде далі, адже зараз у мене виростають крила. А якщо людина була колись хоч на мить щаслива, значить це було не просто так…Ці миті жахливо короткі, але лише вони змушують нас жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417839
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.04.2013
Здавалося б давно вже не дурний
І зник з очей той блиск пустий
Набрався досвіду доволі
В стосунках з`їв уже пуд солі.
А та жаринка у її очах
Струмочок золота, що лине по плечах
І ніби заново родився
В її вустах я заблудився.
Долоні, що так ніжно зігрівав-
Ти знай, я це запамятав!
Солодкий присмак поцілунку
Що зводить з розуму і думка.
Я берегти тебе готовий все життя ,
Бо ти- моє малесеньке дитя,
Бо ти- мій промінь сонця в темну пору,
Бо ти, як вихор, мчиш мене угору
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2013
А ти знаєш, як іноді мені хочеться кричати? Кричати так, щоб кожна клітиночка в мені вибухнула, щоб те рідке місиво, що тече по моїх артеріях закипіло! Щоб повітря стрепенулося і вдарило по мені теплою хвилею! Кричати так, щоб зігнати з неба місяць! Так, щоб ти, будучи у найвіддаленішому куточку своєї байдужості, відчув мій несамовитий крик. Вдихнути повні легені, ніби я зробила це востаннє, і випустити з криком весь свій біль! Хочеться кричати так, щоб всі течії цього анемічного світу змінили напрямок свого руху… Так, щоб птахи більше ніколи не повернулися в цю сіру весну! Мені потрібно закричати, бо лише крик здатний висловити всю мою безпорадність. Хочеться закричати, а згодом повільно перейти на шепіт, бо лише він здатний висловити всю мою ніжність…Ти, напевно, скажеш, що я зійшла з глузду. Дарма! Адже я просто відчуваю, а те, що квапливими кроками іде від мого серця, дуже важко спинити…
Хочу бачити в твоїх очах себе. Хочу дихати з тобою одним повітрям. Хочу відчувати твій теплий дотик. Хочу втікати з тобою від всього світу і в тій далекій невагомості просто тримати тебе за руку. Хочу…Так багато цього «хочу» що аж становиться нудно. І саме це «хочу» звучить якось надто пафосно та піднесено. Але тобі я буду вимовляти його дуже інтимно, вкладаючи в це маленьке слово всю свою сутність. Буду промовляти тихо та некваплячись. І наврядче це моє знахабніле «хочу» щось змінить у твоєму глянцевому світі. І день за днем моє нестримне «хочу» затуляється мармуровим «потрібно»: потрібно бути стриманою, не потрібно бути нав`язливою…Якісь дивні штампи постійно ставлять мене в рамки.
Щось космічно чуттєве відбувається в мені, коли ти поруч. Ти проводиш розряд току по моїй руці. І він логічно пішов би в землю, проте я вже не належу цій землі. Я-щось середнє між просто відчуттями та матерією. І мені, чорт забирай, подобається це відчуття! Мій внутрішній голос б`є по барабанних перетинках і намагається мене оглушити. Кожному потрібне щось своє, на чому він міг би зациклитись. В кожного свій рай і своє пекло.
А ти- це суміш раю і пекла. Ти- це той отруйний коктейль, котрий збив всі мої внутрішні пристрої. Було б вірно звернутись до лікаря, проте я боюсь і він не в змозі мені допомогти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417616
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.04.2013
Вдоль прозрачной и мокрой форточки
Застывая, стоял я на корточках
А по дымной коже матовой
Пробегал влажный вкус гранатовый.
Я стоял вроде вечность, а может и год
Все бежали куда-то, куда всем взбредет
Бахромой закрывшись сидел серый день
Он грустно вздыхал, прогонял светом лень
Я пальцем водил по стеклу с удивлением
Что-то забылса затем на мгновение
А люди проходят, на всьо им плевать,
А может вскочить и что-то сказать?
А стоит ли сырости мне нарушать?
Никто не поймет- и я дальше на форточке
Рисую картины присевши на корточки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013
Зорі споглядають скоса
Ти, по місячній дорозі боса,
Мандруєш мовчазним дитям,
Шукаєш в щастя вороття.
В очах блищать жаринки болю,
А за душею купа гною,
Тупе, безмірне лицемірство
Давно ти пережила вбивство:
В собі людського духу й сили,
З колін піднятись не схотіла.
Плюють у душу? Так і треба!
Сама в собі ти стерла небо,
Шукай ти винних лиш в собі,
Бо людям байдуже завжди...
Для інших завжди будеш фоном,
Нетреба вірить забобонам.
Яке життя? Які турботи?
Вдягнула маску та вперед!
Шукати нової бидлоти,
В житті багато їх тепер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417348
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2013