| Сторінки (1/5): | « | 1 | » |
О, моє миле село,
Село, душею щире.
Куди людей тепер змело
Із землі правди й миру?
Пусті, знищені хати
Часом і людьми
Існують без мети
І як до фінішу дійти?
Схилившись додолу, мовчать:
Були живі, а тепер в книжках
Лиш спогади іскрять…
Та все ж ідуть по стежках.
Тернистих стежках надії.
І хоч надія та мала,
Не згаснуть в душі мрії.
Воз’єднання людини і села!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432233
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.06.2013
Вдягну це довге кімоно.
Культуру тіла закриваю.
Комічне, веселе кіно -
Жайворонок у небо відлітає.
Чекай і він ще прилетить,
Сяде поблизу вікна,
Походить туди – сюди і полетить.
Залишиться лиш пустота дна.
А може і не пустота?
Лиш початок нового,
Проллється ріка червоного вина.
Грайливо сонце засвітить.
Опалих листів так много,
Та де ж людина їх помітить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2013
́
Колись ти і я сумували,
І дихати не могли,
Лиш коли одне одного обіймали.
Тому що ми кохали...
Ми сумували на одинці і поряд.
І навіть при кількості зрад
Ми відчайдушно кохали колись.
При відсутності тебе чи мене
Пустоти не заповнялись.
Тільки разом кохались колись
У тому забутому часі
І були вщерть сповнені любов'ю чаші
Колись...
А чи згадається все,
Все, що жило колись?
Ніколи чи все ж таки колись?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2013
Живущо, тямущо
Живи!
Короткочасно, вічно
Люби!
Існуй, як «злиденний боягуз».
Мовчи,
Сип зорі на світ!
Ігнор, терор,
Три-крапка…
Бери, забирай,
Віддавай,
Черпай
Ілюзії, алюзії.
Морфеми –
Найважливіші!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416203
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.04.2013
Одна із доль ж…
Мармурові мрії,
Кам’яні слова,
Честь твоя тліє
У лоні жіночого олтаря.
Будиш огиду
З короткочасного сну,
Тягнуть тебе по похоті дну.
Чи варта ти того стиду?
Чи судити тебе без упину,
Чи покрити твою нагу спину,
Чи просто, просто мовчати,
Та чи можливо жоднісінького слова не сказати?,,
Так, у тебе мармурові мрії,
З уст летять кам’яні слова,
І нехай честь тліє.
Така вже доля твого жіночого олтаря…
Але живи!
І нехай життя гартує.
Живи!
Бо віра, надія, любов у серцях існують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2013