| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
[img]http://nua.in.ua/wp-content/uploads/2013/01/11.jpg[/img]
Моя планета загубилась,
В безмежності твоїх світів,
Я в небі десь над океаном,
Жадно ковтаю спів китів.
Я пам’ятаю всі орбіти,
Куди літали грати ми,
В ті ігри що не грають діти,
Ти так любила смак пітьми.
Коли на сонці ми лежали,
Без страху крила обпекти,
Вдивлялись в невідомий космос,
Нас вабили нові світи.
Я мріяв що ми створим зірку,
Яскраву,сильну,молоду,
Вкладем у неї всі бажання,
Життя довести до ладу.
Та мої мрії просто попіл,
В безкрайнім просторі планет,
Не розумію як Я втратив,
Твого обличчя силует.
Я залишився сам з собою,
Зі мною лиш мої думки,
Всі спогади калічуть душу,
На неї покладу замки.
Я сам привів себе до цього,
Дурним бажанням мертвих фраз,
Я зрозумів для себе хто Ти,
Ти дар який дають лиш раз.
Згадав як Ти мене кохала,
У попередньому житті,
Всі таємниці мої знала,
Вклоняюсь твоїй доброті.
Я знов один в своїй пещері,
На місяць вию наче вовк,
Я вбив у собі того звіра,
Навіки він в мені замовк.
Померло все,живе надія,
На те що все забудеш Ти,
Постукаєш у мої двері,
Або сама скажеш зайти.
Я знаю почуття як рани,
Сьогодні є,завтра нема,
В моєму серці Ти назавжди,
Та чи назавжди в твому Я?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416879
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2013
Я прошу у Тебе пробачення,
Словами що втратили значення,
Та слово єдине втілення,
Надії духовного зцілення,
Набридло вже серцю спустошення,
Розвішую Я оголошення,
Де прошу забути образи,
Нікчемні поступки та фрази,
За які заслуговую зречення,
Я негідний твого оточення,
Висуваю собі звинувачення,
Та давно відбуваю ув’язнення,
В тих спогадах де ми з тобою,
Одні на весь світ, кохаєм до болю,
Волосся твоє ніжно грає зі мною,
В очах я тонув вони були рікою,
Смаку твоїх губ Я не можу забути,
Тепло твого тіла знов хочу відчути,
Обличчя твоє знову перед очима,
Пробач мене!Чуєш!Пробач моя мила!
Я досі не можу нічого збагнути,
О Боже,Дай шанс мені все повернути!
Все б я віддав щоб її пригорнути,
Для неї готовий всі гори звернути,
А зараз лежу та не можу заснути,
Дай змогу мені час назад повернути,
Ще раз аромат цих парфумів відчути,
В обійми ЇЇ хочу знову пірнути,
Поцілувати,теплом огорнути,
О Боже, ну чому ж Я не можу заснути?!
І знов важкі очі,і знову сльоза,
І знову у серці лютує гроза,
Я не можу без Тебе, прошу повернись,
Хоча б уві сні Ти мені посміхнись,
Своєю рукою моєї торкнись,
Скажи що кохаєш,назад озирнись,
Ти ангел для мене десь там в небесах,
Я знизу, Я смертний,Я в твоїх руках,
Не знаю що робити, куди мені йти?
Я сам скував цей камінь, мені його нести,
Пробач мене кохана,і знов,і знов пробач,
Загояться всі рани від моїх невдач,
Я хочу щоб Ти знала,як Я тебе люблю!
Лиш дай мені надію,все решту я зроблю,
Казала не романтик, казала що сумна,
Ось бачиш Я змінився, і Ти всьому вина,
І знов щоки мокрі, нікчемний поет,
На мокрих листках не допишеш сонет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2013