Фортель

Сторінки (1/17):  « 1»

А мені б з тобою, знаєш, теплоти…

А  мені  б  з  тобою,  знаєш,  теплоти…
Ніжності…  і  пристрасті  до  німоти…
А  мені  б  з  тобою  чашку  чаю  –
Одну  на  двох,  хоч  ти  не  любиш  так,  я  знаю…
А  ще  нам  довгу  теплу  ковдру  у  клітинку…
І  щастя  галасливе  у  хатинку.
А  мені  б  з  тобою  лише  вдвох  до  ранку..
Та  ні,  дивитися  б  в  ті  зелені  очі  до  останку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463535
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2013


І небо запилене сумом…

І  небо  запилене  сумом,
вдихає  презирливо  цвіль.
Давно  вже  став  мені  кумом
оглушений  тишею  біль.

А  роки  все  ж  так..  Нівроку.
Сумирно  ховаючи  лють,
Ні  в  добре,  ні  в  зле  -  ні  кроку...
Десь  посередині  йдуть.

Даремно  мрію  позбутися
мисленнєвих  огризків  зграй..
Так  можна  колись  схибнутися,
придумавши  власний  рай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013


Жіноча душа

Сама  себе  не  розумію:
То  пристрасті  прагну  шаленої,
То  ніжності  й  тиші  натхненної,
То  шукаю  пригод  авантюрних,
То  годин  розмірених  і  безлюдних…
Ось  коханого  палко  цілую,
А  за  мить  холодом  морозним  дую…
Сьогодні  просто  все  як  два  на  два,
А  завтра  життя  –  незбагненні  дива…
Я  і  весела,  я  ж  і  сумна,
Я  загадкова,  я  ж  проста…
То  хочу    слави  й  лавровий  вінок,
То  хочу  спокою,  без  всяких  пліток..
Ох,  незбагненна  жіноча  душа,
Не  розумію…  хоч  ти  і  моя!=)))

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2013


Не дышу здесь

Так  сложно..
Внезапно  оказаться  одной
Стать  чужой  в  этом  городе.
Невыносимо…
Да  просто  невозможно!
Дымно,  грязно.
Ужасно  противно.
Больно  сильно
И  сильно  обидно.
Годы  потрачены.
Мечты  разбиты.
Мысли  распылены.  
Идеи  забыты.
Раны  раздёрты,
Но  чувства  убиты.
Вокруг  лица  размытые.
То  трезвые,    злобные,
то  пьяные,  добрые.
Нет,  не  добрые  –  безразличные,
Хоть  сухие,  хоть  мокрые
Не  от  ливней,
Не  от  дождей  –
От  слёз,  от  жизни  своей,
От  одиночества  горького,
От  тонкой  нити  пророчества.
 От  судьбы  неизбежной  –
Отнюдь  не  ласковой  и  нежной.
Не  дышу  здесь  –  
Вырываю  куски  кислорода.
Еле  сношу    эту  пыльную  месть
 Алчного  города.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429180
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.06.2013


Плітки

Брехням  відповідь  -  мовчання  -
ні  питань,  ні  оправдання.
Сподівання  ваші  -  марні,
бо  до  танцю  не  пристану.
Винні  не  залишаться  безкарні  -
Бог  їм  вліпить  ще  догану.

Тож,  на  здоров'я,  складайте  плітки!
Все  рівно  посохнуть  злі  язики!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013


І в чорній пітьмі я розгледів добро

І  в  чорній  пітьмі  я  розгледів  добро  -
На  смітнику,  серед  бруду  й  лайна  -
До  світла  тягнеться  квітка  мала.
А  в  яскравому  білому  світлі  побачив  я  зло  -
Пекучим  болем  ріже  очі  воно.
Нам  незнані  Господні  путі,
Бо  ж  і  у  тюрмах  страждають  святі,
Поки  злочинці  правлять  свій  суд,
З  депутатських  лож  осквернюють  люд.
Тож  не  сприймайте  наш  світ  так  буквально,
Не  все  в  ньому  гарно,  не  все  є  морально.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2013


Прости меня за то что я любить посмела

Прости  меня  за  то  что  я  любить  посмела
Так  искренне,  открыто,  слишком  смело.
Такой  любви  я  раньше  не  имела:
Ты  запрещал,  но  разрешало  тело.
Любовь  моя  до  бесконечности  сильна
Она  была  с  тобой  упряма  и  груба,
Ведь  импульсивна  и  шальна.
Еще  с  тобою  зло  шутила,
Порой  казалось,  что  убила:
«всё,  -  думала,  -  уж  нет  ума».
Прости  её,  она  ещё  так  молода
Чиста,  наивна  и  глупа!
Но  ты  живой  (и  слава  Богу!),
При  здравии  и  невредим
Сумел  показать  ей  нужную  дорогу,
Развеять  сладкий  дым.
Я  радуюсь  твоей  победе
Над  легкомысленною  леди.
Но  лишь  услышав  сердца  зов  –
вновь  обороняться  будь  готов!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428712
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.06.2013


Можливо, ти не Той. .

Можливо,  ти  не  Той..
І  не  про  того  мрію…
Не  тим  думками  своє  серце  грію.

Та  байдуже  поки…
 Ще  кублиться  надія.
Та  ж  молоді  роки  –
За  хімічні  дії.

Вони  ідуть  від  серця,
А,  може,й    з  голови…
У  душу  мені  вдерся
Із  закликом  «Лови!»

Шалене,  дике  серце
Кипить  від  тої  гри…
Від  нині  ти  -    джерельце,
Мої    тортури  і  мої  дари.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2013


Нащо ці марні сподівання?

Нащо  думки?
Нащо  бажання?
Нащо  ці  марні  сподівання?
Та  ж  то  таке…  дірки  пусті!
Бо  ж  не  дадуть  збирать  зірки,
Скоріш  поодривають  руки:
народу  задля    муки  -    
собі  на  втіху.  Суки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2013


Добре, бувай!

Добре,  бувай!
Не  плач  щоночі,
Просто  кохай!
Ну,  підніми  очі..
Мене  не  забувай…
Та  ну,  утри  сльози..
І  далі  пиши,  співай
Вголос,  щоб  я  чув  крізь  грози…
Прошу,  посміхнись…
Ось  так..  краще  вже..
Дочекайсь  лише…
Так  має  бути,  не  злись..
 пригорнись  міцніш…
ну  все…  давай!
Цілую!  Бувай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2013


Неозираючись іду вперед

Неозираючись  іду  вперед
з  надіями  до  викоханих  мрій,
уваги  не  звертаю  на  той  брєд,
що  так  принизливо  кидає  в  спину  рій.

І,  може,  я  у  дечім  неправа...
Чи,  може,  й  справді,  щось  роблю  не  так,
та  далебі,  люди,  -  це  ж  не  ваша  справа!
Нащо  плітки  і  докори?  На  все  є  Бог  і  він  дасть  знак.

Усі  ми  люди  про́сті,  усі  ми  не  святі:
у  кожного  є  свої  помилки  і  свої  гріхи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2013


У футболці зі смайлом

 
Боже,  як  прекрасна  ця  пора  року!  Сонце  ніжно  торкається  своїми  промінчиками  величезних  різнобарвних  крон  дерев,  заливаючи  їх  золотистим  сяйвом.  Деяким  промінцям  пощастило  –  їх  не  зачепив  життєрадісний  жовтий  листок  (життєрадісний,  бо  він  здається  мені  вічно  усміхненим  жовтогарячим  смайлом,  що  так  часто  можна  помітити  на  футболці    у  якогось  веселого  хлопчини…  ну  або  дівчини…  ну  хоча  і  у  дорослих  мужиків  теж…  та  й  у  тіток…  ну,  коротше,  у  людей…  обов`язково    веселих,  не  інакше!  Так-так…  про  що  ми  там?  Ой,  ну  так  промінці…  Так  от,  ці  вільні  промінчики  повністю  пронизують  срібними  нитками    пухнасте  кронище  могутнього  дерева,  торкаючись  самої  землі.  І  от  сидячи  у  цьому,  на  перший  погляд,  звичайнісінькому      міському  парку  з  досить  непримітною,  навіть  десь  примітивною  назвою  «Дубовий  гай»…  Ахахахахахаха!!!  Вибачте  мій  раптовий  приступ  сміху  –  щойно  оце  помітив,  що  в  нашому  «ДУБОВОМУ  гаю»  насправді  лише  з  десяток  дубів,  зате  навколо  одні  клени…  ще  є  кілька  верб  біля  води  та  чимало  зебр,  які  виглядають    з-за  шеренг  кленків.      Ахаха!  Та  не  треба  так  таращити  очі!  Це  не  опечатка  і  тим  більше  не  дія  якихось  «чудодійних»  препаратів,  що  проникли  в  глибини  мого  скромного  мозку.  Так-так,  «чимало  зебр»!  Саме  так  я  називаю  стадо  сором`язливих  берізок,  які  ніби  чогось  побоюючись  тендітно  виглядають  із-за  сильних  спин  кленків.  Ой  оце  тільки  тепер  зрозумів  чому  клени  стоять  ніби  шеренгами  і  їх  значно  більше  ніж  дубів!  Та  ж  тут  справжнісінька  війна!  Війна  за  виживання!  Могутні  дуби  постаріли,  стали  неповороткі,  їхні  гілки  постійно  тріщать,  ламаються,  генерали-дуби  стали  вразливими  і  їм  важко  протистояти  молоденьким  кленам-солдатикам!  А  останні  ж  щодуху  атакують!  З  року  в  рік  їх  стає  все  більше  і  більше…  скоро  ці  загарбники  приберуть  до  своїх  лап  увесь  гай,  кожен  шматочок  вільної  землі,  кожен  метр.  Отакі  вони  підступні  ці  клени.  Хоча  чи  маю  я  право  їх  звинувачувати,  докоряти?  Це  ж  природний  відбір  –  виживає  сильніший.  Тож  залишається  тримати  кулаки  за  генералів  й  спостерігати  за  цими  біовійнами  в  парку…  Так  от,  сидячи  на  лавочці  цієї  погожої  днини  у  цьому  звичайнісінькому  парку,  я  з  превеликим  задоволенням  милуюсь  одним  із  таких  генералів..  здалеку  він  схожий  на  якесь  неймовірне  божество  –  величезне,  осяяне  яскравим  світлом  чудо  природи.  Навіть  дивлячись  в  інший  бік,  ти  все  одно  куточком  ока  помічаєш  його  сяйво,  твій  погляд,  мов  магнітом,  тягне  до  нього.  Й  ось  коли,  ти  вгледів  це  золотисте  чудо  –  воно  приковує  погляд  до  себе,  тобі  вже  не  хочеться  дивитись  на  щось  інше,  похмуріше,  менш  величне,  звичайне.  Здається,  від  нього  віє  теплом  й  у  повітрі  вчувається  ледь  помітні  нотки  смачного  медового  запаху.  Звісно,  що  і  всі  інші  дерева  гарні,  просто  прекрасні,  та  їм  нізащо  не  зрівнятись  з  цим    ошатним  золотим  гіпнотизером.
  Дмухнув  вітерець    -  стривожив  океан  листочків,  пронісши  їх  хвилею  різнобарвних  переливів  по  всіх  закутках  парку.  Це  сама  красуня  Осінь  власною  персоною.  Як  же  граціозно  вона,  ця  дівчина-кокетка,  розпустила  свої  золотаві  коси  на  вітру.  Пасма  її  волосся  піднялися  у  повітрі  завитушками  й  опустились:  на  дерева,  будинки,  лавки,  воду  і  землю.  Вони  були  повсюди…  
Я  зачаровано  дивився  на  це  казкове  дійство.  Сидів  я  на  лавці  сам,  навпроти  мене    -  троє  парубків  розпивали  пиво,  сміялись,  розповідаючи  якісь  свої,  мабуть,  кумедні  історії  і  не  помічали  ні  дівчини-кокетки  з  густим  золотавим  волоссям,  ні  величних  осяяних  сонцем  божеств,  і,  навіть,  не  помітили,  як  навколо  них  розгортається  багатовікова  біовійна  за  виживання.  Вражає,  що  людей  більше  не  захоплює  природа  –  це  геніальне  Боже  творіння…  Більшість  з  них,  ніби  оглушені  й  осліплені  дзвоном  блискучих  монет,  насмішливо  кинутих  скупим  начальником    на  кафельну  підлогу,  а  вони,  божевільні,  падають  на  коліна  та  радісно  збирають  по  копійчині  чесно  зароблені  гроші...  все  збирають,  збирають  і  збирають..  А  все  інше  лишається  непоміченим,  не  гідним  їх  уваги.  І  лише  деякі  люди  з  нашої  планети  (можливо,  оті  що  із  смайлами  на  футболках,  але,  звісно,  не  факт)  ще  вміють  помічати  непомічене,  бачити  у  звичайному  навколишньому  середовищі  щось  надзвичайно  захоплююче  і  щиро  насолоджуватись  цим.
Ось,  що  іноді  можна  побачити  у  звичайнісінькому  міському  парку  з  непримітною  назвою,  просто  сидячи  на  лавці  у  футболці  зі  смайлом…

Р.S.  Якщо  ви  справді  вважаєте,  що  весь  секрет  у  футболці  зі  смайлом  –  переконливо  запевняю,  що  це  саме  так!  Швидше  одягайте  її  і  галопом  біжіть  до  парку  з  такою  ж  непримітною  назвою,  сідайте  сам(а)  на  лавці  навпроти  трьох  парубків  з  пивом,  подивіться  навкруги  й  скажіть  із  захопленням:  «Боже,  як  прекрасна  ця  пора  року!»  Ви  однозначно  побачите  щось  нове,  надзвичайне,  те  чого  не  помічали  раніше!  Гарантую!!!  І  не  забудьте:  смайл  обов’язково  повинен  бути  жовтогарячим,  а  не  блідно-жовтим,  і  не  дай  Бог  помаранчевим  (тим  паче,  якщо  Ви  з  Донеччини!)  чи  якимсь  там  іншим!  Категорично  жовтогарячим!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413596
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.03.2013


Твори свой путь

Хватит  жить  в  мечтах  -  
твори  свой  путь!
Всех  несогласных  пошли  нах...
Живи,  борись,  настойчивым  будь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413593
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.03.2013


Ні милості, ні жалю…

Ні  милості,  ні  жалю  не  потребую!
Досягну  всього  сама.
Хто  не  вірить  наївно  –  дарма!
Я  давно  зачекалась  бою!  
Вірю  в  Бога  й  істину  –

Та  лиш  сподіваюсь  на  сили  свої!
Краще  з  честю  загину
Ніж  прийму  огидні  жаління  твої.
Та  не  візьму  подачки  будь-якої
Від  одвічно  примхливої  долі,
Бо  миліша  бідність  на  волі
Чим  багатство  в  соцполоні  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013


Холодна я

Холодна  я
Та  до  тебе  лиш.
Бездушна  я  –
З  серця  мого  –  киш!
Недосяжна  я  
віднині  й  назавжди!
Безжалісна  я  
Й  пощади  не  жди!
Безгрішна  я
Перед  тобою.
Та  зраджена  я  -  
забери  гріхи  з  собою.
Осліпла  я  –
Тебе  більше  не  бачу.
Оглухла  я,
Бо  чути  тебе  не  хочу.
В  безпам’ятстві  я,
І  тебе  забула.
Здуріла  я,
А  може  й  не  була.
Відроджена  я
Для  величного.
Ожившая
Для  путі  нового.  
Забута  я,
Надіюсь,  тобою.
Могутня  я
Й  готова  до  бою!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413335
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2013


Коли ти один

Коли  ти  один  –  
Чисте  безхмарне  небо
 Здається  пустим.
 І  все  навколо  даремне,  то
 Наче  туман  чи  дим..
 І  праця  твоя  непотрібна,  
неоцінена  ніким,
 Ні  для  кого  вона…  
Й  ні  за  чім…  
Коли  ти  насамоті
 Й  тебе  не  чекає  ніхто  –  
Колючою  палкою  тугою
 Тягнуться  твої  дні.
 Тривожні  думки  гонять  на  дно:
 «Хто  тебе  пожаліє,  обніме,  хто?
 Хто  підтримає  зараз  і  потім,  хто?
 Хто  не  дасть  здичавіти,  
здурівши  насамотині,  хто?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413137
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013


Нельзя…

Нельзя  ошибаться,
если  даже  и  не  пытаться.
Нельзя  обмануть,
если  всего  лишь  не  врать.
Нельзя  проиграть,
если  ты  не  сражался.
Ведь  нельзя  потерять
то,  что  ты  никогда  не  искал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413133
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 27.03.2013